Головна - - Вісник №7 (34), 2023 - ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

ДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

УДК 369.1

htpps://doi.org/10.36994/2707-4110-2023-7-34-07

Марченко А.М., магістр, Університет «Україна»^{^[1]}

Дослідженню пенсійного забезпечення в системі соціального захисту населення присвячено велику кількість праць у науковій літературі, адже проблема соціального забезпечення населення на сьогодні є дуже болючою. У статті розглянуто сучасний підхід до визначення поняття «соціальне забезпечення», обґрунтовано його сутність, визначено метод соціального забезпечення. Визначено пенсійну систему як сукупність трьох рівнів: солідарного,

накопичувального та недержавного пенсійного забезпечення, але без фіксованих ознак, а інші спеціальні закони практично не дають конкретних визначень. Здійснено аналіз спеціальної наукової літератури, згідно якого існують основні три підходи до визначення пенсійних систем. Перший підхід розглядає пенсійну систему як сукупність перерозподільних відносин та інституційною системою, відповідальною за забезпечення регулярних матеріальних виплат непрацездатним громадянам. Другий підхід визначає пенсійну систему як комплекс економічних відносин і фінансових механізмів, що здійснюють створення та використання пенсійних фондів і створюють умови для пенсійного забезпечення населення. Третій підхід розглядає пенсійну систему як комплекс інститутів, відносин і механізмів, що здійснюють формування фінансових ресурсів та їх розподіл у вигляді пенсій особам з інвалідністю у разі виникнення соціальних ризиків.

Досліджено проблеми та перспективи розвитку сучасної системи накопичувального страхування, яка є важливою частиною соціального забезпечення населення. Перспективою подальших досліджень у цьому напрямі є визначення основних напрямів розвитку пенсійної системи в системі соціального забезпечення населення.

Ключові слова: систем соціального захисту, пенсійне

забезпечення, пенсія, пенсійні права.

STATE PENSION SECURITY IN THE SOCIAL SECURITY SYSTEM

Anna Marchenko, master's degree, "Ukraine" University

Вісник Університету «Україна», № 7 (34), 2023

A large number of works in the scientific literature are devoted to the study of pension provision in the system of social protection of the population, because the problem of social provision of the population is very painful today. The article examines the modern approach to defining the concept of "social security", substantiates its essence, and defines the method of social security.

The pension system is defined as a set of three levels: solidarity, accumulative and non-state pension provision, but without fixed features, and other special laws practically do not give specific definitions. An analysis of special scientific literature was carried out, according to which there are three main approaches to defining pension systems. The first approach considers the pension system as a set of redistributive relations and an institutional system responsible for ensuring regular material payments to disabled citizens. The second approach defines the pension system as a complex of economic relations and financial mechanisms that create and use pension funds and create conditions for pension provision of the population. The third approach considers the pension system as a complex of institutions, relations and mechanisms that carry out the formation of financial resources and their distribution in the form of pensions to persons with disabilities in the event of social risks.

The problems and prospects of the development of the modern system of accumulative insurance, which is an important part of the social security of the population, have been studied. The prospect of further research in this direction is the determination of the main directions of the development of the pension system in the system of social security of the population.

Keywords: social security systems, pension provision, pension, pension rights.

Постановка проблеми. За сучасних умов соціально- економічного розвитку однією з основних систем соціального захисту населення є пенсійна система. Воно охоплює найменш захищені верстви населення в тому числі: непрацездатні громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, особи, які втратили годувальника. Аналізуючи сучасний стан пенсійної системи, можна прийти до висновку, що більшість проблем пов’язані переважно із соціальною сферою, насамперед недостатньою розробленістю теоретичних основ сутності поняття «пенсійне регулювання», «пенсійне забезпечення», «пенсійне страхування». Нагальним питанням постає забезпечення соціального захисту населення, так як пенсійна система, що сформована зараз, не може забезпечити вирішення соціальних, економічних, фінансових та нормативних проблем, не є досконалою та потребує подальшого дослідження.

Аналіз останніх досліджень. Проблеми в системі соціального захисту, в тому числі й пенсійного, активно досліджувалися такими вітчизняними науковцями, як М. Бойко, В. Буряк, А. Скрипник, Т. Кравчук, Т. Дідковська. У своїх дослідженнях вчені розкрили зарубіжний досвід функціонування системи пенсійного забезпечення, виявили проблеми реформування соціальних позабюджетних фондів в цілому та Пенсійного фонду зокрема, здійснили аналіз розвитку як державного, так і недержавного пенсійного страхування як одного з елементів цілісної системи соціального страхування. Однак в цілому питання пенсійного забезпечення потребує дедалі глибшого та досконалішого дослідження.

Метою дослідження є аналіз чинного законодавства в сфері пенсійного забезпечення, дослідження та розширення теоретичних засад системи пенсійного забезпечення та визначення основних шляхів її удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Проведені в Україні соціально- економічні реформи призвели до радикальних змін у суспільному житті громадян. Структура значної частини населення розвивається в умовах принципово нових цінностей і змінюється, відповідно, складність умов соціального життя людей. Необхідність фундаментальних змін у забезпеченні якості життя людей є, мабуть, найважливішим викликом сьогодні як для державних установ, так і для соціуму в цілому.

Одним із головних атрибутів соціальної політики цивілізованих країн є соціальний захист населення. Складна макроекономічна ситуація в країні, зниження економічного розвитку призводять до значного зростання соціальних негараздів. Протистояти цим явищам можуть лише суспільства, в яких створено надійну систему соціального захисту населення. Пенсійне забезпечення є однією з найважливіших гарантій матеріального забезпечення непрацездатних громадян, оскільки для пенсіонерів по інвалідності пенсія фактично стає основним джерелом доходів.

Становлення України як соціальної держави свідчить про створення дієвих механізмів функціонування пенсійного забезпечення. Важливою правовою основою здійснення такого реформування є положення статті 46 Конституції України, де встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що передбачає право на їх забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Практична реалізація цих підходів можлива за наявності ефективної системи пенсійного забезпечення та запровадження

Вісник Університету «Україна», № 7 (34), 2023

механізмів пенсійного страхування. У зв'язку з цим нової правової сутності та змісту набуває категорія «пенсія».

У новітній доктрині права соціального забезпечення термін «пенсія» походить від латинського «pensю» та означає «платіж». В одному з тлумачних словників цей термін найбільш узагальнено трактується як грошове забезпечення за вислугу років, з інвалідності, непрацездатності тощо.

Якщо розглядати це визначення через призму сучасності, то пенсія та пенсійне забезпечення - це комплекс передбачених законом організаційних, правових та інших дій, спрямованих на забезпечення соціального довічного грошового забезпечення непрацездатних громадян у разі настання конкретної ситуації (інвалідність, старість, втрата годувальника). Розмір вказаного забезпечення має бути не нижче прожиткового мінімуму, встановленого законодавством.

Для забезпечення соціального захисту населення використовується низка різноманітних методик та ознак. Виділимо декілька важливих:

здійснюється у разі досягнення пенсійного віку, настання інвалідності, втрати годувальника, вислуги років та в інших випадках, передбачених законодавством;
надається регулярно у встановлені законом строки в грошовій формі;
розмір забезпечення залежить від розміру заробітної плати, тривалості страхового стажу або вислуги років;
фінансується за рахунок спеціально створених фондів (Пенсійного фонду, соціального страхування від нещасних випадків, недержавних пенсійних фондів) або Державного бюджету;
законодавство чітко передбачає коло осіб, які мають право на пенсійне забезпечення;
метою призначення пенсійного забезпечення є задоволення життєвих потреб особи, яка втратила основні джерела засобів до існування [3].

На думку деяких науковців, пенсійне забезпечення поширюється лише на виплати з державного бюджету, але хотілося б зазначити, що таке тлумачення є невірним, оскільки законодавчий акт зобов’язує державу створювати умови для пенсійного забезпечення всіх категорій громадян в обов’язковому порядку, в тому числі, і на громадських засадах. Ці виплати фінансуються за рахунок внесків роботодавців і найманих працівників, а також доходів, вкладених у пенсійні накопичення, а в деяких випадках - з державного бюджету. Запорукою пенсійного забезпечення є виплата пенсії, незалежно від того, як раніше здійснювалася відповідна виплата (пенсійний внесок).

Такі внески можуть бути систематично обов’язковими (накопичувальна частина) або взагалі не здійснюватися окремими особами, але гарантуватися державою (солідарна частина) таке пенсійне забезпечення - у цьому випадку сплата перекладається з особи на суспільство в цілому.

Мета та ціль пенсійного регулювання реалізуються в системі пенсійного забезпечення, хоча термін «пенсійна система» використовується вже давно, його тлумачення є розпливчастим, а на законодавчому рівні немає чіткого визначення. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає пенсійну систему як сукупність трьох рівнів: солідарного,

накопичувального та недержавного пенсійного забезпечення, але без фіксованих ознак, а інші спеціальні закони практично не дають конкретних визначень.

Загалом, якщо здійснити аналіз спеціальної наукової літератури, то існують три підходи до визначення пенсійних систем. Перша група вчених вважала пенсійну систему сукупністю перерозподільних відносин та інституційною системою, відповідальною за забезпечення регулярних матеріальних виплат непрацездатним громадянам.

Друга група науковців визначала пенсійну систему як комплекс економічних відносин і фінансових механізмів, що здійснюють створення та використання пенсійних фондів і створюють умови для пенсійного забезпечення населення.

Прихильники третього підходу під пенсійною системою розуміють комплекс інститутів, відносин і механізмів, що здійснюють формування фінансових ресурсів та їх розподіл у вигляді пенсій особам з інвалідністю у разі виникнення соціальних ризиків.

Таким чином, більшість сучасних авторів пояснюють пенсійну систему, як сукупність елементів, але всі елементи включаються різні аспекти - це відносини, механізми, інструменти, інститути, правила, принципи, установи, фонди, об’єднання та інші.

Отже, пенсійна система завжди залишається головним компонентом системи соціального забезпечення через систему гарантій та суттєвим чинником, який безпосередньо впливає на стан економіки держави. Соціальна та економічна роль політики пенсійного забезпечення у сучасному середовищі визначається надійністю пенсійного забезпечення, що є основою соціальної та економічної стабільності держави. Держава не може ризикувати такими речами, бо є ризик дискредитувати всю систему пенсійного забезпечення, що викликає нагальну потребу у прийнятті відповідних рішень. Таким чином, пенсія є важливим об'єктом, який покладено в основу функціонування системи не лише пенсійного, а й соціального забезпечення на сучасному етапі становлення будь-якої держави.

Вісник Університету «Україна», № 7 (34), 2023

Безсумнівно, важливу роль у системі соціального захисту населення відіграє пенсійне забезпечення. Складна демографічна ситуація в Україні, мінливі умови ринкової економіки відіграли ключову роль у якісних змінах і спонукали до пошуку нових шляхів і методів розвитку системи соціального захисту населення та пенсійного забезпечення.

Результатом цих змін стало створення в Україні нової багаторівневої пенсійної системи, яка спрямована на формування матеріальної відповідальності за фінансове забезпечення та добробут громадян після закінчення трудової діяльності за рахунок власних накопичень. Покращення рівня життя, добробуту, забезпечення у випадку інвалідності чи хвороби, а насамперед у старості були, є і будуть важливими для кожного громадянина.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Таким чином, на сьогоднішній день вже зрозуміло, що всі розвинуті країни знайшли розумний компроміс між державною та приватною пенсіями у вигляді збалансованої трирівневої системи. Кожна держава вибудовує власну модель пенсійної системи з урахуванням своїх національних особливостей, при цьому пропорції недержавної пенсії в пенсійній системі поступово збільшуються.

Постійне удосконалення пенсійної системи країни потрібне завжди, адже воно має чіткий вплив на еволюцію поглядів сутності пенсії, а тому варто розуміти, що пенсійне забезпечення ґрунтується на економічних інтересах різних поколінь з різними рівнями доходів і рівнями розвитку, що є важливим аспектом на сучасному етапі становлення України як соціально-відповідальної держави.

Список використаної літератури

Українські Закони. Соціальний кодекс України: Проект / В.С.Журавський та ін., Християнсько-демократична партія України. - К.: Логос, 1998. - 319 с.
Кравчук Т. В. Пенсійне забезпечення у разі втрати годувальника у солідарній пенсійній системі України: автореф. дис. канд. юрид. наук. Одеса, 2008. 20 с.]
Гуцалова Ю. Є. Фінансово-економічна сутність

пенсійного забезпечення в Україні. Економічний вісник. 2015. N0 2. С. 86-93].

Смутчак З. В. Система пенсійного забезпечення як складова соціального захисту населення. Економічний вісник Запорізької державної інженерної академії. 2016. Вип. 5-2 (15). С.66- 69.
Конвенція № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення, 1952 р. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993 011
Шумило М. М. Сучасний стан та перспективи розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні. Вісник НАН України. 2017. № 2. С. 76-87.
Нога І. М. Розробка концепції соціальної політики держави через механізм реформування системи пенсійного забезпечення в Україні. ДонДУУ «МЕНЕДЖЕР». 2014. № 2 (68). С. 180-188.

References

Ukrayins'ki Zakony. Sotsial'nyy kodeks Ukrayiny: Proekt / V.S.Zhuravs'kyy ta in., Khrystyyans'ko-demokratychna partiya Ukrayiny. - K.: Lohos, 1998. - 319 s.
Kravchuk T. V. Pensiyne zabezpechennya u razi vtraty hoduval'nyka u solidarniy pensiyniy systemi Ukrayiny: avtoref. dys. kand. yuryd. nauk. Odesa, 2008. 20 s.]
Hutsalova YU. YE. Finansovo-ekonomichna sutnist' pensiynoho zabezpechennya v Ukrayini. Ekonomichnyy visnyk. 2015. No 2. S. 86-93].
Smutchak Z. V. Systema pensiynoho zabezpechennya yak skladova sotsial'noho zakhystu naselennya. Ekonomichnyy visnyk Zaporiz'koyi derzhavnoyi inzhenernoyi akademiyi. 2016. Vyp. 5-2 (15). S.66-69.
Konventsiya № 102 pro minimal'ni normy sotsial'noho

zabezpechennya, 1952 r. URL:

http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/993 011

Shumylo M. M. Suchasnyy stan ta perspektyvy rozvytku systemy pensiynoho zabezpechennya v Ukrayini. Visnyk NAN Ukrayiny. 2017. № 2. S. 76-87.
Noha I. M. Rozrobka kontseptsiyi sotsial'noyi polityky derzhavy cherez mekhanizm reformuvannya systemy pensiynoho zabezpechennya v Ukrayini. DonDUU «MENEDZHER». 2014. № 2 (68). S. 180-188.УДК 330.163