ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ АГРОІННОВАЦІЙ

УДК 330.341.1:338.431

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ АГРОІННОВАЦІЙ

 

htpps://doi.org/10.36994/2707-4110-2023-8-35-02

 

О. В. Вишневецька, кандидатка економічних наук, старша наукова співробітниця, провідна наукова співробітниця відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення ННЦ «Інститут аграрної економіки»[1]

 

Анотація. Визначено роль та значення інновацій для розвитку аграрного сектора та економіки в цілому. Проаналізовано підходи до визначення ефективності виробництва. Розкрито комплексний підхід до аналізу інноваційної діяльності підприємства та оцінки ефективності інновацій (виробничої, фінансової та інвестиційної). Визначено основні етапи комплексного аналізу впроваджених інновацій в аграрних підприємствах та тих, які можуть бути реалізовані. Результати дослідження дозволять визначити ефективність впроваджених інвестиційних рішень та врахувати інтереси учасників інноваційного процесу на етапі оцінки ефективності впровадження інноваційного проєкту з метою вибору стратегічної альтернативи його успішного його реалізації.

Ключові слова: інноваційна діяльність, сільське господарство, ефект, економічна ефективність, інвестиційні витрати.

 

EVALUATION OF THE EFFICIENCY OF AGROINNOVATIONS

VYSHNEVETSKA O. V. Candidate of Economic Sciences, Senior researcher, Leading researcher of the department of investment, material and technical support of NSC «Institute of Agrarian Economics».

 

Annotation. At the current stage of the development of the economy of Ukraine, ensuring the effective functioning of agricultural enterprises requires constant improvement of the competitiveness of their products and processes, optimal use of production potential, quick response to changes in the macro-environment. The fulfillment of the listed tasks is possible thanks to the continuous implementation of innovative activities.

In recent decades, the views of scientists regarding the assessment of the effectiveness of innovative activities have converged, but many issues are still debatable. The issues of theoretical and applied aspects of the impact of innovations on the economic activity of agrarian enterprises, which has certain characteristics, are little studied. In addition, the methods of analyzing the effectiveness of the introduction of innovations, which generalize the positive and negative consequences in various aspects of agricultural activity, need further improvement.

The purpose of the article is to develop a theoretical approach to the comprehensive analysis of the evaluation of the efficiency of innovative activity of agricultural enterprises, to distinguish its stages and to develop a methodology for evaluating the innovative process of enterprises based on taking into account both economic and non-economic effects of the introduction of innovations at the level of an agricultural enterprise.

To achieve the goal, the following generally accepted methods were used: abstract-logical, comparative analysis, monographic, expert assessments, dialectical, content analysis.

Since innovative activity is an important element in the development of the production of agricultural enterprises, there is a tendency to increase the requirements for evaluating the economic efficiency of innovative activity, the financing of which is carried out only after a comprehensive assessment of all possible options for introducing innovations.

The basic approach to evaluating the effectiveness of innovative activity is the effective approach, because the final result of the activity is obtaining excess profit from the implementation of innovations. Effectiveness should be defined as achieving the maximum possible result from the creation, implementation and commercialization of scientific developments.

Along with the effective one, a targeted approach is used - the determination of efficiency in accordance with the goals set by the company and the degree of their achievement.

The methods discussed in the article, used together with the application of a multi-criteria system of indicators, ensure the comprehensiveness of the assessment of the economic efficiency of the implemented innovative solutions and at the design stage with the aim of determining the feasibility of their implementation.

Key words: innovative activity, agriculture, effect, economic efficiency, investment costs.

 

Вступ. На сучасному етапі розвитку економіки України забезпечення ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств потребує постійного підвищення конкурентоспроможності їх продукції та процесів, оптимального використання виробничого потенціалу, швидкого реагування на зміни у макросередовищі. Виконання перелічених завдань можливе завдяки безперервному здійсненню інноваційної діяльності. Не зважаючи на те, що сільське господарство України має стратегічне значення не лише для нашої країни, а й для світу, рівень впровадження агроінновацій є недостатнім.

Суб’єкти господарювання зацікавлені в інноваціях, завдяки яким вони можуть здобути певні переваги над конкурентами – унікальність нового продукту, зниження виробничих витрат, поліпшення якості продукції тощо. Однак привабливість інновацій полягає не лише в кращих економічних результатах окремих підприємницьких структур. Оскільки активна інноваційна діяльність сприяє загальному соціально-економічному зростанню, тому оцінювання її ефективності слід здійснювати комплексно з урахуванням економічних, науково-технічних і соціальних чинників.

Сприяти підвищенню інноваційної активності підприємств можливо шляхом застосування нових підходів до управління інноваційною діяльністю, які б враховували вплив результатів її здійснення на різні сфери діяльності підприємства. Вирішення цього завдання потребує вдосконалення науково-методичного забезпечення оцінки ефективності інноваційної діяльності підприємства як важливої складової процесу управління нею.

Вихідні передумови. Питання комплексної оцінки інноваційної діяльності підприємств постійно знаходилися і знаходяться в центрі уваги вчених-економістів і практиків. За останні десятиліття було видано багато наукових робіт, присвячених цьому питанню, розроблено безліч різноманітних варіантів методичних рекомендацій в сфері економічного обґрунтування інвестування в інноваційні рішення.

Поняття ефективності стало предметом досліджень В. Г. Андрійчука, М. П. Борецької, І. Ю. Якимчук, Б. Ф. Заблоцький, О. І. Маслак, Л. А. Квятковська, Р. Е. Умєров, Я. В. Радіонова, П. П. Микитюк, В. Г. Федоренко, Н. П. Денисенко та багатьох інших й набуло подальшого розвитку в сучасних наукових працях.

За останні десятиліття погляди науковців щодо оцінки ефективності інноваційної діяльності зблизилися, але багато питань ще залишаються дискусійними. Водночас мало досліджуваними є питання теоретичних і прикладних аспектів впливу інновацій на господарську діяльність аграрних підприємств, яка має певні особливості. Крім того, потребують подальшого удосконалення методи аналізу ефективності впровадження інновацій, які узагальнюють позитивні та негативні наслідки у різних аспектах сільськогосподарської діяльності [3, с. 28].

Метою статті є розроблення теоретичного підходу до комплексного аналізу оцінки ефективності інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств, виокремлення його етапів та розроблення методики оцінки інноваційного процесу підприємств на основі врахування як економічного, так і неекономічних ефектів від впровадження інновацій на рівні підприємства.

Виклад матеріалу. Сьогодні інноваційна діяльність є вагомим елементом розвитку виробництва агропромислових підприємств, тому виникає тенденція щодо підвищення вимог до оцінювання економічної ефективності інноваційної діяльності, фінансування якої здійснюється лише після комплексної оцінки усіх можливих варіантів впровадження інновацій. Безперечно, ефективність інновацій означає, що результат від вкладених інвестицій та ресурсів в новацію повинен володіти певним ефектом (вигодою). Тому кожна інноваційна зміна виникає та створюється для досягнення певного результату, який повинен бути значно кращим, ніж результат, що присутній завдяки вже діючим науково-технічним рішенням.

В сільськогосподарському виробництві ефективність виробництва – це складне і багатогранне явище. Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів – робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі. Як і будь-яке інше, сільськогосподарське виробництво передбачає витрати ресурсів і одержання певних результатів. А його ефективність – зіставлення результатів і витрат на виробництво сільськогосподарської продукції [1].

В процесі еволюції формування поняття «ефективність» науковцями були виділені такі підходи [4, c. 337]:

• підхід альтернативної вартості – визначає ефективність як співвідношення між тим, що підприємство дійсно виробляє (реалізує), до того, що це підприємство могло б виробляти (реалізувати) при наявних ресурсах, знаннях та здібностях;
• оптимальний підхід – під ефективністю розуміють такий стан економіки, при якому неможливо поліпшити становище хоча б одного суб’єкта не погіршуючи при цьому становища інших;
• підхід «продуктивності факторів виробництва» – використання мінімальної кількості ресурсів для виробництва певного обсягу продукції при мінімальних середніх загальних витратах;
• ресурсний підхід – кінцевий результат на одиницю використовуваних ресурсів;
• витратний підхід – як результативність роботи підприємства відносно або величини ресурсів , або величини їх витрат у процесі виробництва;
• результативний підхід – співвідношення результатів діяльності та ресурсів, які витрачено для досягнення цих результатів;
• цільовий підхід – здатність системи досягати визначених цілей за допомогою раціональних дій її складових;
• потребнісний підхід – як відношення цілей до потреб, ідеалів або норм;
• статико-динамічний підхід базується на розгляді ефективності у часі. В цьому підході визначається статична й динамічна ефективність.

Усі підходи характеризують поняття ефективності з різних аспектів, ієрархічність яких формується відповідно до цілей та об’єкта дослідження. Проте базовим підходом до оцінки ефективності інноваційної діяльності є результативний підхід, адже кінцевим результатом діяльності є отримання надприбутку від реалізації інноваційних рішень [7, с. 52].

Ефективність інновацій визначається здатністю інновацій зберігати певну кількість трудових, матеріальних і фінансових ресурсів з розрахунку на одиницю створюваних продуктів, технічних систем, структур.

Більшість науковців, а також рекомендації Організації об’єднаних націй з промислового розвитку [13, с. 39] визначають в якості головного критерію оцінювання інноваційної діяльності промислового підприємства критерій економічної ефективності.

Ефект в інноваційній діяльності – це кінцевий результат впроваджувальної діяльності в одному з економічних вимірах – матеріальному або грошовому, який може бути виражений через підвищення якості продукції; скорочення часу виробництва та обігу; вивільнення ресурсів тощо.

Економічний ефект інноваційної діяльності оцінюється системою вартісних показників і проявляється у підвищенні економічної ефективності роботи підприємства, раціональному використанні ресурсів, збільшенні прибутку від реалізації продукції, покращенні використання виробничих потужностей, впровадженні корисних винаходів.

Результати (ефекти) інноваційної діяльності можуть бути якісними та кількісними, в т. ч. в натуральному, трудовому та вартісному вимірах. Залежно від результатів та витрат, які враховуються розрізняють такі види ефектів від інноваційної діяльності – економічний (оцінюється прибутком від реалізації інноваційної продукції, впровадження нового технологічного процесу, покращення використання виробничих потужностей), науково-технічний (супроводжується приростом наукової, науково-технічної й технічної інформації), податковий (виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб’єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм), соціальний (оцінюється змінами кількості робочих місць на об’єктах, де впроваджується інновація, покращенням умов праці робітників, приростом доходу персоналу підприємства, змінами в структурі виробничого персоналу та його кваліфікації, змінами у стані здоров’я працівників об’єкта), ресурсний (відображає влив інновацій на обсяг виробництва й споживання того чи іншого виду ресурсів: зростання продуктивності праці (або зменшення трудомісткості), зростання фондовіддачі основних засобів, зменшення матеріаломісткості продукції, прискорення оборотності виробничих запасів, грошових коштів, дебіторської заборгованості) та екологічний (характеризує вплив інноваційної діяльності суб’єктів господарювання на довкілля, оцінюється зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами, зменшення кількості відходів виробництва, підвищенням ергономічності виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо), покращенням екологічної продукції, зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів).

Ефекти від інновацій взаємопов’язані між собою. Безпосередньо економічні результати інноваційної діяльності пов’язані із науково-технічним, податковим і соціальним ефектами. В свою чергу, ресурсний й екологічний ефекти виникають лише як наслідок науково-технічного прогресу й опосередковано впливають на економічний ефект інноваційної діяльності.

Про ефективність реалізації інновацій свідчать не лише економічні результати. Інновації можуть змінювати і умови праці, зменшувати потребу у непоновлюваних ресурсах, створювати можливість виконання тих робіт, які дотепер були поза межами людських чи технічних можливостей, формувати нові напрями науково-технічного розвитку тощо.

Оцінювання інноваційної діяльності підприємств сільського господарства передбачає застосування загальних показників оцінки ефективності інноваційних процесів, зокрема [6, с. 183], [8], [11, с. 114]:

– показники виробничої ефективності науково-технічних заходів: темпи приросту ефективності виробництва конкретних видів продукції (робіт) від використання науково-технічних заходів; відносна економія собівартості продукції в результаті запровадження науково-технічних заходів;

– показники фінансової ефективності науково-технічних заходів: приріст прибутку в результаті реалізації науково-технічних заходів; приріст доданої вартості, включаючи амортизацію, в результаті реалізації науково-технічних заходів, у тому числі за рахунок інтенсивних і екстенсивних факторів; приріст доходу за рахунок реалізації науково-технічних заходів;

– показники інвестиційної ефективності науково-технічних заходів: ці показники характеризують кількість впроваджених науково-технічних засобів, зростання питомої ваги прогресивних технологічних процесів та нових інформаційних технологій, підвищення коефіцієнта автоматизації та організаційного рівня виробництва і праці, підвищення конкурентоспроможності підприємства, товарів та послуг на ринку.

Розрахунок показників найбільш повно розкриє інформацію про стан інноваційної діяльності на підприємстві, зокрема: стан інноваційно-інвестиційного потенціалу на певний період часу щодо інноваційних можливостей, фінансову стійкість підприємства до інноваційного розвитку та дасть змогу визначити інноваційну стратегію.

Оцінювання результатів впроваджених технологічних інновацій у сільському господарстві передбачає наступні етапи:

І. Збирання інформації (відбувається вибір вихідної інформації та її всебічна обробка) [3, c.33].

ІІ. Розрахунок показників ефективності, тобто здатності приносити позитивні результати у різних сферах (різниця у показниках до та після впровадження інновацій):

– технологічна оцінка (матеріаломісткість та енергомісткість виробництва продукції; урожайність сільськогосподарських культур; продуктивність сільськогосподарських тварин та птиці; тривалість технологічного циклу; технологічні показники використання землі; показники продуктивності та ефективності техніки; показники використання невідновлюваних видів ресурсів);

– економічна оцінка (собівартість одиниці продукції; валовий прибуток (збиток); прибуток (збиток) з одного гектара (або від однієї голови); рівень рентабельності виробнитва; коефіцієнт окупності виробничих витрат; період окупності інвестицій в інновації; розширення ринків збуту інноваційної продукції тощо);

– соціальна оцінка (прямі витрати робочого часу на виробництво; кількість скороченихабо додатково прийнятих на роботу працівників; рівень оплати праці; умови праці працівників; кількість людей, що користуються інноваційними продуктами; показник умов розвитку сільських територій і т.д.);

– екологічна оцінка (шкідливі впливи на навколишнє середовище; екологічні характеристики отриманої продукції; показники якості грунтів; збереження біорізноманіття; зтворення безпечного життєвого простору та ін.).

ІІІ. Оцінка розрахованих показників ефективності та узагальнююча оцінка з урахуванням ступеня важливості результату.

IV. Розрахунок Інтегрального показника ефективності інновацій.

Оцінка ефективності інноваційної діяльності повинна здійснюватися по двох напрямах:

• по-перше, оцінка економічної ефективності інноваційної діяльності і інновацій з погляду отримання прибутку;
• по-друге, оцінка ефективності інноваційної діяльності з погляду реалізації інноваційних процесів і досягнення цілей підприємства у вигляді отримання інновацій (продуктів, технологій).

Показники оцінки ефективності впровадження інноваційних рішень аграрних підприємств, з метою визначення доцільності їх впровадження зокрема аграрних, повинні бути розбиті на такі основні етапи комплексного аналізу [10]:

І. Моніторинг зовнішнього середовища агропромислового підприємства – це система безперервного спостереження та контролю за досягненнями НТП в галузі, в якій безпосередньо функціонує підприємство, та в сусідніх галузях. Цей етап включає:

1) аналіз досягнень науково-технічного прогресу, що включає аналіз можливостей підприємства для застосування нових видів основних засобів і сировинних ресурсів, виготовлення інноваційної продукції, виробництво продукції на базі прогресивних технологій, впровадження організаційно-технічних рішень;

2) аналіз нововведень ринку контрактних НДДКР та ринку технологічних ліцензій.

II. Процес аналізу внутрішнього середовища складається з таких етапів.

1. Оцінювання інвестиційної привабливості підприємства, тобто аналіз доцільності вкладень грошових коштів у інноваційний проект, тому доцільно розраховувати таку систему показників: фінансову стійкість та незалежність агропромислового підприємства (самоокупність та платоспроможність); ліквідність та кредитоспроможність протягом тривалого періоду (коефіцієнти абсолютної та швидкої ліквідності, величина чистого оборотного капіталу); рівень ділової активності (коефіцієнт оборотності усіх активів, необоротних та оборотних активів, запасів, дебіторсько-кредиторської заборгованості; відносно невисокий період їх обороту); рівень ринкової активності (доход на акцію, рентабельність акцій, коефіцієнт дивідендних виплат); рівень прибутковості (рентабельність основної та операційної діяльності, продукції, продажу активів, нематеріальних активів, чистих активів, персоналу, власного капіталу).
2. Оцінювання спроможності підприємства до інноваційного розвитку – розробка та впровадження заходів інноваційного розвитку на агропромисловому підприємстві, тобто можливість з’ясувати наявність та вартість завершених НДДКР; наявність придбаних ліцензій, що можуть бути впроваджені у виробництво, та їх ринкову вартість; спроможність підприємства замінити застарілі засоби, технології, продукції [5, c. 355].

ІІІ. Аналіз ефективності інноваційних проектів включає визначення доцільності інвестиційних вкладень у певний варіант інноваційного проекту. Тут варто визначити можливі ризики за усіма варіантами розвитку подій та беззбитковий обсяг продажу продукції [9, c. 228].

Будь-який проект по впровадженню та розвитку сучасних інноваційних технологій можна розглядати як інвестиційний, тобто спрямований на отримання прибутку. На основі роботи О. І. Маслак та Л. А. Квятковської [8], М. П. Борецької, І. Ю. Якимчук [2, c. 34] та В. Г. Федоренко [12, с. 167] сформувалася сучасна система показників оцінки економічної ефективності інноваційної діяльності:

1. Чистий дисконтований дохід – розраховується як теперішня вартість грошових потоків за весь період, зменшена на теперішню вартість інвестиційних витрат за цей самий період. За наявності кількох варіантів здійснення інноваційного проекту вибирають варіант із максимальним показником чистого приведеного доходу.

2.  Період окупності – це показник, який відображає термін повертання коштів через отриманий від інновацій прибуток. Чим він менший, тим ефективнішим вважається проект.

3. Індекс рентабельності PI (Profitability Index) розраховується як відношення теперішньої вартості прибутку за період інноваційного проекту до обсягів інвестицій у цей проект. Якщо показник індексу рентабельності більший за одиницю, то чиста теперішня вартість інноваційного проекту позитивна. Крім того, показник індексу рентабельності буде більшим, коли інвестиції будуть меншими.

4. Внутрішня норма дохідності IRR (Internal Rate of Return) – це норма дисконтування, за якої чиста теперішня вартість інновації дорівнює нулю, тобто дисконтовані грошові потоки інвестиційних витрат та прибутків стають однаковими.

Борецька М. П., Якимчук І. Ю. також вважають, що для аналізу ефективності інноваційної діяльності доцільно застосовувати не тільки методи дисконтування, але і методи компаундингу та ануїтету. У такому випадку виникає можливість розраховувати економічний ефект  за кожним роком корисного використання нововведень і більшою мірою пов’язати показники ефективності з реальними господарськими процесами, які будуть відбуватися в економіці. Такий варіант дає можливість оцінити економічну ефективність на кожному етапі впровадження інновацій і, як наслідок, скласти прогнозний показник ефективності [2, c. 33].

IV. Оцінка ризику реалізації інноваційного проекту повинна враховувати макро- та мікроекономічні показники на ринку створення та реалізації проекту [5, с. 304].

V. Оцінка ефективності інноваційної діяльності агропромислового підприємства та шляхи її підвищення охоплюють оцінювання показників інноваційної діяльності підприємства та динаміку результатів інноваційної діяльності. Тому для забезпечення ефективності інноваційної діяльності насамперед потрібно знаходити шляхи економії часу, енергії та підвищення якості інновацій, що є основою результативного управління інноваційним розвитком агропромислового підприємства.

Отже, підхід до оцінювання ефективності інноваційної діяльності має бути комплексним, тобто здійснюватися не за одним, а за цілою системою взаємопов’язаних критеріїв. Узагальнену систему таких критеріїв та відповідних їм показників ефективності інноваційної діяльності.

Висновок. На сьогодні у вітчизняній економічній літературі немає єдиних науково-обґрунтованих методичних підходів до оцінювання ефективності інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Аналіз наукових публікацій показав, що основною проблемою формування критеріїв оцінки ефективності інноваційної діяльності є відсутність чіткого розмежування самих критеріїв та показників, які до них відносяться. Незважаючи на відсутність однозначного підходу до оцінки інноваційної діяльності, розглянуті вище методи, використовувані у сукупності із застосуванням багатокритеріальної системи показників, забезпечують комплексність її проведення, що з точки зору прийняття рішень дає можливість більш повно представити складові елементи вирішуваних науково-технічних проблем у процесі створення і впровадження інноваційного продукту.

 

Список використаних джерел

1. Андрійчук В. Г. Економіка аграрних підприємств: підручник. 2-ге вид., перероб. і доп. Київ : КНЕУ, 2002. 624 с.
2. Борецька М. П., Якимчук І. Ю. Оцінка ефективності інноваційної діяльності промислових підприємств. Науковий вісник Херсонського державного університету.Серія Економічні науки, 2017. Вип. 26. Ч. 2. С. 32–35.
3. Дорогань-Писаренко Л. О., Єгорова О. В., Панченко І. Г. Особливості аналізу ефективності впровадження технологічних інновацій в сільському господарстві. Nauka innov. 2020. т. 16, № 3. С. 27–38. URL: https://doi.org/10.15407/scin16.03.027
4. Дун Сіньїнь. Класифікація поняття ефективності та її оцінки в розрізі інноваційної діяльності підприємств. Економіка і суспільство, 2018. Вип. 14. С. 335–348.
5. Заблоцький Б. Ф. Економіка і організація інноваційної діяльності : навч. посіб. Львів : Новий світ – 2000, 2007. 456 с.
6. Завальнюк В. В. Принципи управління інноваційною діяльністю. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, 2013, 5(1), 182–185.
7. Лисак В. Ю., Олійник О. С. Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємства: методичні підходи. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2017. Вип. 1 (06). С. 51–55
8. Маслак О. І., Квятковська Л. А. Система оцінки показників інноваційного потенціалу промислового підприємства.  Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». URL:  http://www.economy.nayka.com.ua/index.php?operation=1&iid=298
9. Микитюк П. П. Сенів Б. Г. Інноваційна діяльність : навч. посіб. Київ : Центр учбової л-ри, 2009. 392 с.
10. Радіонова Я. В. Комплексний аналіз та оцінка ефективності інноваційної діяльності агропромислових підприємств. Науковий вісник Ужгородського національного університету, 2016. Вип. 10, Ч. 2. 2016. С. 80–83.
11. Умєров Р. Е. Принципи і методи оцінювання ефективності інноваційної діяльності малого й середнього бізнесу.  Актуальні проблеми економіки, 2011. № 11. С. 108–115.
12. Інноваційні процеси в змішаній економіці : монографія у 2-х т./за ред. В. Г. Федоренка, Н. П. Денисенко. Київ: Пік ДСЗУ, 2008. Т.1. 194 с.
13. Чорна М. В., Глухова С. В. Оцінка ефективності інноваційної діяльності підприємств : монографія.  Харків : ХДУХТ, 2012. 210 с.