ПЕРВІСНЕ НАГРОМАДЖЕННЯ КАПІТАЛУ. ОСНОВНІ ПІДХОДИ

УДК 330.8

ПЕРВІСНЕ  НАГРОМАДЖЕННЯ  КАПІТАЛУ: ОСНОВНІ  ПІДХОДИ

 

htpps://doi.org/10.36994/2707-4110-2023-8-35-11

 

Фурман С.С., старший викладач кафедри фінансів та обліку, Університет «Україна»

Грущенко О.А., к.е.н., доцент, доцент кафедри економічної безпеки Національної академії внутрішніх справ

Залюбовська С.С., к.е.н., доцент, доцент кафедри менеджменту, маркетингу та публічного управління  Національної академії статистики, обліку та аудиту

Ісаєва-Гуляйко О.В., магістр, Університет «Україна» ^[1]

 

Анотація. Мета дослідження.  Здійснити огляд та аналіз існуючих підходів до трактування концепції первісного нагромадження капіталу з огляду на сучасні процеси перерозподілу власності.

Результати досліджень. В представленому матеріалі досліджено існуючі в економічній літературі підходи до трактування теорії первісного нагромадження капіталу. Проведено співставлення класичних, марксистських, ліберальних поглядів на сутність, місце, роль, наслідки нагромадження капіталу. Визначено, що сучасні дослідження цього процесу висвітлюють нові аспекти, викликані новими умовами процесу накопичення та їх особливостями на різних етапах розвитку ринкових відносин, а також специфічними умовами формування та розвитку суспільства в різних країнах. Визначено, що в сучасних дослідження первісного нагромадження капіталу представниками різних течій економічної теорії значна увага приділяється соціальним аспектам процесу накопичення капіталу.

Ключові слова: первісне нагромадження капіталу, перерозподіл власності,  нагромадження капіталу, експлуатація, соціальний та демографічний аспект накопичення капіталу, марксизм, лібералізм

 

 

PREVIOUS  ACCUMULATION OF CAPITAL: BASIC APPROACHES

Furman S.S., senior lecturer at the Department of Finance and Accounting, University “Ukraine”

Grushchenko O.A., PhD in Economics, Associate Professor, Department of Economic Security of the National Academy of Internal Affairs

Zalyubovska S.S., PhD in Economics, Associate Professor, Department of Management, Marketing and Public  Administration of  the National Academy of Statistics, Accounting and Audit

O.V. Isayeva-Gulyaiko, master, "Ukraine" University

 

The aim of study To carry out an analysis of modern views on the process of initial accumulation of capital and its course and characteristics in the modern economy.

Research results From the point of view of classical political economy (A. Smith), the initial accumulation of capital is a completely natural peaceful process of market formation. The Marxist explanation of the so-called primitive accumulation was based on the painful redistribution of property and the exploitation of workers. Moreover, K. Marx generally noted that the process of capital accumulation is not limited to the period of the formation of capitalism. Further consideration of the process of capital accumulation was based on both Marxist propositions and their criticism. R. Luxemburg considered Marx's schemes too limited, but they opened the way to considering primitive accumulation as an integral element of capitalism. Within the liberal stream of economic theory, the problem of exploitation, which K. Marx insisted on, did not find support, because, according to J. Schumpeter, the accumulation of capital occurred due to the economical and efficient use of resources. Within the framework of modern Marxism, views on primary accumulation differ, starting with the fact that some researchers use this concept only in relation to the initial period of the development of capitalism, some argue that primary accumulation is a continuous process in the process of capital accumulation on a global scale, some researchers explain with the help of this theories of the processes of capital accumulation in different countries, indicating that it is fully realized in European countries, and the course of this process is influenced by the features of the socio-economic and historical development of individual countries. One of the directions of modern research on primary accumulation is the study of the role of social conflict and class relations in determining the continuity of the accumulation process. Thus, it can be argued that the theory of original capital accumulation has not lost its significance. Modern studies of this process highlight new aspects caused by new conditions of the accumulation process and their features at different stages of the development of market relations, as well as specific conditions of the formation and development of society in different countries. It is important to note that considerable attention is paid to the social aspects of the process of capital accumulation.

Key words: primary accumulation of capital, redistribution of property, accumulation of capital, exploitation, social and demographic aspect of capital accumulation, Marxism, liberalism

 

Постановка проблеми.  Реформування економіки України, починаючи від початку 90-х років минулого століття, стало процесом переходу від командно-адміністративної економіки до  економіки змішаного типу, що було невіддільне від процесів утворення нових капіталів та нових власників. Ці процеси по різному відбувалися в постсоціалістичних країнах, але результат був однаковий – відбувся перерозподіл власності, відбулося розшарування населення. Відбулося формування нових капіталів та нових власників. В пострадянській економічній літературі ці процеси описувалися як специфічне первісне нагромадження капіталу, якому притаманні специфічні умови методи та наслідки  . Однак, західна економічна теорія сформувала свої погляди і на саму концепцію первісного нагромадження капіталу і на сутність сучасних процесів перерозподілу власності в економіках, що трансформуються.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процес первісного нагромадження капіталу розглядається у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі переважно з точки зору його загального перебігу (зокрема, в умовах реформування української економіки), методів, наслідків та етапів. Загальний перебіг даного процесу досліджувався в працях О. Пасхавера, А. Гальчинського, О.Барановського, В.Сіденка, Т. Нікітіної, M. De Angelis, M. Dobb, P.Patnaik.  Визначенню методів та етапів первісного нагромадження капіталу приділяли увагу А. Гриценко, О. Бандурко, Н. Дзюба. Наслідки описані в працях О. Рахманова, А.Сірка, M. Perelman, D. Harvey.  Попри те, що процес первісного нагромадження капіталу досить глибоко висвітлений в економічній літературі, немає однозначного відношення до чіткого визначення його наявності в сучасних трансформаційних процесах.

Формулювання цілей статті. Здійснити аналіз сучасних поглядів на процес первісного нагромадження капіталу та його перебіг та характеристики в сучасній економіці.

Виклад основного матеріалу. У марксистській економіці та попередніх теоріях проблема первісного нагромадження (також званого попереднім нагромадженням, попереднім накопиченням або первинним накопиченням) капіталу стосується походження капіталу і відбувається розшарування суспільства на власників та не власників.

Поняття « первісне нагромадження» вперше було використане А. Смітом у його відомій праці «Дослідження про природу і причини багатств народів», де він писав про previous (попереднє) накопичення[1]. К. Маркс в «Капіталі» переклав цей вираз німецькою як ursprünglich (оригінальний, початковий).  Перекладачі Маркса, у свою чергу, переклали його англійською як примітивний. рrimitive (первісне).

 А. Сміт, описуючи первісне накопичення, змальовує мирний процес, у якому одні робітники працювали більш старанно, ніж інші, і поступово накопичували багатство, врешті-решт залишаючи менш старанних працівників приймати прожитковий мінімум за свою працю. Він  вважав капіталістичні ринкові відносини гармонійними та вигідними для їх учасників[1].

К. Маркс назвав таку теорію «дитячою» через упущення ролі насильства, війни, поневолення та колоніалізму в процесі історичного накопичення землі та багатства. Саме тому, критикуючи теорію Сміта, він дав назву розділу «Так зване первісне нагромадження капіталу» (so-called) : «Так зване первісне накопичення... є не що інше, як історичний процес відокремлення виробника від засобів виробництва»  [2].

Щоб проілюструвати цей процес, Маркс посилається на англійські земельні обмеження протягом шістнадцятого та сімнадцятого століть; часом він також посилається на міжнародний вимір первісного накопичення, наприклад, вплив работоргівлі на Брістоль і Ліверпуль. Крім того, цей процес передбачає опір і боротьбу людей або імпліцитно, як у випадку з «кривавим законодавством», або явно, як у випадку «варварських законів проти комбінацій»  робітників, [що] зазнали краху в 1825 році перед обличчям загрозливого ставлення пролетаріату”[3].  Загалом, за Марксом нагромадження капіталу є процесом, притаманним ринкові економіці. 

По іншому тлумачить теорію первісного нагромадження Р. Люксембург в праці «Накопичення капіталу» (1913). Її роботи скеровують на тлумачення первісного накопичення як невід'ємної частини капіталізму та його розвитку. Люксембург розглядає схеми розширеного відтворення Маркса лише як досить обмежені, коли існує не більше двох класів. Хоча насправді капіталістичне виробництво повинно спиратися на треті сторони (селян, дрібних незалежних виробників тощо), щоб бути покупцями товарів. Таким чином, для реалізації додаткової вартості стає необхідним посилення відносин обміну між капіталістичним і некапіталістичним виробництвом. Однак ці відносини обміну суперечать суспільним відносинам некапіталістичного виробництва. Щоб подолати опір капіталу, який виникає внаслідок цього зіткнення, капітал повинен вдатися до військового та політичного насильства. Люксембург стверджує, що незалежно від обґрунтованості її міркувань та інтерпретації схем відтворення Маркса,  теорія відкриває шлях до розгляду первісного накопичення як невід’ємного, постійного елементу капіталізму; як таке воно охоплює світ у цілому та передбачає політичну та військову силу[4].

Й. Шумпетер не погоджувався з марксистським поясненням походження капіталу, оскільки, на його думку, ринок повертає всім людям ту вартість, яку вони йому надали. Тобто, експлуатації ,в розумінні Маркса, не існує. На думку Шумпетера, капіталісти — це просто люди, які вміють економити і витрачають капітали найбільш ефективно; вони нічого не забирають у інших людей або навколишнього середовища. Шумпетер, як представник лібералізму, вважав, що капіталізм не має внутрішніх недоліків чи протиріч -  лише зовнішні загрози. Для лібералів ідея необхідності насильницького первісного накопичення капіталу є особливо збурливою: «Проблема первинного накопичення постала перед тими авторами, головним чином Марксом і марксистами, які дотримувалися теорії експлуатації відсотка і, отже, стикалися з питанням про те, як експлуататори забезпечили контроль над початковим запасом «капіталу».  … питання, на яке ця теорія сама по собі не здатна відповісти, і на яке, очевидно, можна відповісти у спосіб, який дуже не відповідає ідеї експлуатації.» [5].

М. Добб, у своїх класичних «Дослідженнях розвитку капіталізму» (1963), використовував категорію первісного накопичення для позначення чітко визначеного періоду накопичення прав власності, більш відоме як період меркантилізму , який передує капіталістичному виробництву[6]. Крім того, в контексті ранніх радянських дебатів про перехід до соціалізму Є. О. Преображенський (1886–1937) у своїй книзі «Нова економіка» (1926) доводив необхідність первісного соціалістичного накопичення[7].

Сучасні дослідження первісного накопичення характеризуються дослідженнями  ролі соціального конфлікту і класових відносин у визначенні його безперервного характеру. Зокрема, Массімо Де Анджеліс в праці  «Розділення дій і вчинків» (2004) стверджує, що на різних історичних етапах капітал, керований прибутком, повинен розробляти стратегії замкнутості або шляхом сприяння колишнім новим сферам комодифікації в порівнянні з опором, або шляхом збереження старих територій комодифікації проти соціальної боротьби ex-novo, що вимагає «нового спільного»[8,9].

С. Федерічі упраці «Caliban and the Witch: Women, the Body, and Primitive Accumulation» (2004) показує, що спроби держав і міжнародних інституцій контролювати демографічні показники залежать від експропріації або «загородження» тіла, сексуальних і репродуктивних можливостей жінок, з метою накопичення робочої сили і, таким чином, сприяння вимоги до валоризації капіталу; що терор полювання на відьом у шістнадцятому та сімнадцятому століттях відкрив шлях для державних спроб контролювати демографічні темпи та відтворення робочої сили, і вона проводить паралелі з сучасними явищами[10].

М. Перельман у книзі «Винахід капіталізму» (2000) досліджував зв'язок  первісного накопичення  із соціальним і статевим поділом праці принаймні з часів класичних прихильників ідеології laissez-faire [11].

Сучасні послідовники марксизму в своїх дослідженнях пристосовують теорію первісного нагромадження до умов  сучасних економічних процесів.

Так, Д. Гарві у своїй книзі «Новий імперіалізм» (2003) на основі концепції первісного накопичення створює нову концепцію «накопичення шляхом позбавлення власності».  Гарві стверджує, що слово «примітивний» призводить до неправильного розуміння історії капіталізму: що первісна, «примітивна» фаза капіталізму є певним чином перехідною фазою, яка не потребує повторення, коли вона розпочалася. Натомість Гарві стверджує, що первісне накопичення («накопичення шляхом позбавлення власності») є безперервним процесом у процесі накопичення капіталу у світовому масштабі[12].

На думку Гарві, «накопичення шляхом позбавлення власності» діє як можливий запобіжний клапан, який може тимчасово пом’якшити кризу. Це досягається простим зниженням цін на споживчі товари (таким чином підвищуючи схильність до загального споживання), що, у свою чергу, стає можливим завдяки значному зниженню цін на виробничі ресурси. Якщо величина зниження ціни на ресурси переважає зниження ціни на споживчі товари, можна сказати, що норма прибутку на даний момент зросте: «Таким чином, доступ до дешевших ресурсів так само важливий, як і доступ до ринків, що розширюються, щоб зберегти прибуткові можливості відкритими. Мається на увазі, що некапіталістичні території слід відкрити не лише для торгівлі (що може бути корисним), але й дозволити капіталу інвестувати в прибуткові підприємства з використанням дешевшої робочої сили, сировини, дешевої землі тощо. Загальна ідея будь-якої капіталістичної логіки влади полягає не в тому, що території слід стримувати від капіталістичного розвитку, а в тому, що їх слід постійно відкривати.»[13].

Д. Гарві також стверджує, що накопичення шляхом позбавлення власності є тимчасовим або частковим вирішенням проблеми надмірного накопичення. Оскільки накопичення шляхом позбавлення власності робить сировину дешевшою, норма прибутку може принаймні тимчасово зрости.

Т. Брасс  в праці «Unfree labour as primitive accumulation? Capital & Class» (2011) піддає критиці погляди Гарві, який заперечує думку про те, що те, що описується як сучасне первісне накопичення або накопичення шляхом позбавлення власності, тягне за собою пролетаризацію. Брасс зазначає, що у багатьох випадках процес обезземелення селян призводить до того, що працівники стають невільними, тому що вони не можуть особисто перевести свою працю в товар, продаючи її тому, хто запропонує найвищу ціну[14].

В.Бонефельд у нарисі «The Permanence of Primitive Accumulation: Commodity Fetishism and Social Constitution» (2001) стверджує, що первісне накопичення є постійно відтворюваним процесом накопичення, чи то в термінах поновленого відділення нових популяцій від засобів виробництва і життєдіяльності, або в умовах відтворення заробітної плати в умовах «усталених» відносин з капіталом. За його словами «цей світ є світом відокремлення, «безоб’єктної» праці. Отже, необхідно подолати відчуження людської суспільної практики від її умов. Саме це відчуження становить відношення між найманою працею і капіталом. Загалом, боротьба за автономію людини, тобто її самовизначення, тягне за собою перетворення засобів виробництва на засоби емансипації»[15].

П. Патнаїк, у статті «The Concept of Primitive Accumulation of Capital» (2017), досліджуючи процес первісного нагромадження у країнах «третього світу» з точки зору їх колоніального минулого зробив висновки щодо хибних уявлень, що сформувалися в межах загальних уявлень щодо теорії первісного нагромадження капіталу: по-перше, неможливо обмежити первісне нагромадження тільки передісторією капіталізму. Маркс, хоча він обговорював первісне накопичення лише в контексті зародження капіталізму, у кількох своїх роботах припускає, що процес триває протягом усього життя капіталізму; по-друге, невірним є переконання, що переміщені дрібні виробники, які становлять «вільних» продавців робочої сили, за винятком тих, хто належить до «резервної армії праці», активно використовуються капіталом. Тобто, первісне нагромадження є просто гігантським перерозподілом робітників з їх старої роботи як дрібних виробників на їхню нову роботу як робітників на капіталістичних підприємствах; по-третє, хибно вважати, що процес первісного накопичення капіталу не може торкнутися безземельних робітників, оскільки вони й так безземельні. Однак і безземельні робітники, не лише в докапіталістичних економіках, а й у колоніальних економіках, зазвичай користуються певними звичаєвими «правами», не в якомусь піднесеному сенсі цього терміну, а в жалюгідному стані. У докапіталістичних економіках вони прив’язані до землі різними способами, через явне чи приховане кріпацтво. У колоніальних умовах, навіть коли такого зв’язку немає, відсутність будь-яких можливостей працевлаштування за межами села прив’язує їх до землі, і вони погоджуються на обтяжливі умови, щоб діяти як прикріплені робітники в домогосподарствах поміщиків.

Висновки. З точки зору класичної політичної економії (А. Сміт) первісне нагромадження капіталу є цілком закономірним мирним процесом формування ринку. Марксистське пояснення так званого первісного накопичення базувалося на болісному перерозподілі власності та експлуатації робітників. Причому, К. Маркс загалом зазначав, що процес накопичення капіталу не обмежується періодом становлення капіталізму.  Подальший розгляд процесу накопичення капіталу базувався як на марксистських положеннях, так і на їх критиці. Р. Люксембург вважала схеми Маркса занадто обмеженими, однак вони відкрили шлях до розгляду первісного накопичення як невід’ємного елементу капіталізму. В межах ліберальної течії економічної теорії проблема експлуатації, на якій наполягав К. Маркс, не знайшла підтримки, оскільки, на думку Й. Шумпетера, накопичення капіталів відбувалося завдяки економному та ефективному використанню ресурсів. В межах сучасного марксизму погляди на первісне накопичення різняться, починаючи з того, що деякі дослідники дане поняття використовують стосовно виключно початкового періоду розвитку капіталізму, деякі стверджують, що первісне накопичення є безперервним процесом у процесі накопичення капіталу у світовому масштабі, окремі дослідники пояснюють за допомогою даної теорії процеси накопичення капіталу  в різних країнах, вказуючи, що повною мірою вона справджується в європейських країнах, а на  перебіг даного процесу впливають особливості соціально-економічного та історичного розвитку окремих країн. Одним з напрямків сучасних досліджень первісного накопичення є вивчення ролі соціального конфлікту і класових відносин у визначенні безперервності процесу накопичення.

Таким чином, можна стверджувати, що теорія первісного накопичення капіталу не втратила свого значення. Сучасні дослідження цього процесу висвітлюють нові аспекти, викликані новими умовами процесу накопичення та їх особливостями на різних етапах розвитку ринкових відносин, а також специфічними умовами формування та розвитку суспільства в різних країнах. Важливо зазначити, що значна увага приділяється соціальним аспектам процесу накопичення капіталу.

 

Список використаної літератури

1.Smith, Adam. [1776] 1976. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations. Oxford: Clarendon Press.

2.Маркс К. Капітал, т.1. К. Маркс і Ф. Енгельс. Повне зібрання творів. 50 тт. Київ, 1958-1985. (переклад з 2-го російського видання]. гл.24, с. 741

3.Там само, с. 896–904

4. Luxemburg, Rosa. [1913] 1963. The Accumulation of Capital. Trans. Agnes Schwarzschild. London: Routledge and Kegan Paul.

5. Schumpeter, Joseph, Business Cycles, Vol. 1, New York; McGraw-Hill, 1939, p. 229.

6. Dobb, Maurice. 1963. Studies in the Development of Capitalism. Rev. ed. London: Routledge. P.192

7. Preobrazhensky, Evgenii Alexeyevich. 1965. The New Economics. Oxford: Clarendon Press.

8. De Angelis, Massimo. 2004. Separating the Doing and the Deed: Capital and the Continuous Character of Enclosures. Historical Materialism 12 (2): 57–87.

9.De Angelis, Massimo. Primitive Accumulation. Bibliography.

 https://www.encyclopedia.com/social-sciences/applied-and-social-sciences-magazines/primitive-accumulation

10. Federici, Silvia. 2004. Caliban and the Witch: Women, the Body, and Primitive Accumulation. New York: Autonomedia.

11. Perelman, Michael. 2000. The Invention of Capitalism: Classical Political Economy and the Secret History of Primitive Accumulation. Durham, NC: Duke University Press.

12. Harvey, David. 2003. The New Imperialism. New York: Oxford University Press.

Mies, Maria. 1986. Patriarchy and Accumulation on a World Scale: Women in the International Division of Labour. London: Zed. P.149

13.Там само, р.139

14. Tom Brass (2011). "Unfree labour as primitive accumulation? Capital & Class". Capital & Class. 35 (1): 23–38.

15. Bonefeld, Werner. 2001. The Permanence of Primitive Accumulation: Commodity Fetishism and Social Constitution. The Commoner N.2 (September). http://www.commoner.org.uk/02bonefeld.pdf.

16. Prabhat Patnaik. The Concept of Primitive Accumulation of Capital.// Marxist, XXXIII, 4, October-December 2017. https://cpim.org/content/concept-primitive-accumulation-capital.

References

1. Smith, Adam. [1776] 1976. An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations. Oxford: Clarendon Press.

2.Marks K. Kapital, t.1. K. Marks i F. Enhelʹs. Povne zibrannya tvoriv. 50 tt. Kyyiv, 1958-1985. (pereklad z 2-ho rosiysʹkoho vydannya]. hl.24, s. 741

3.Tam samo, s. 896–904 4. Luxemburg, Rosa. [1913] 1963. The Accumulation of Capital. Trans. Agnes Schwarzschild. London: Routledge and Kegan Paul.

5. Schumpeter, Joseph, Business Cycles, Vol. 1, New York; McGraw-Hill, 1939, p. 229.

6. Dobb, Maurice. 1963. Studies in the Development of Capitalism. Rev. ed. London: Routledge. P.192

7. Preobrazhensky, Evgenii Alexeyevich. 1965. The New Economics. Oxford: Clarendon Press.

8. De Angelis, Massimo. 2004. Separating the Doing and the Deed: Capital and the Continuous Character of Enclosures. Historical Materialism 12 (2): 57–87.

9. De Angelis, Massimo. Primitive Accumulation. Bibliography. https://www.encyclopedia.com/social-sciences/applied-and-social-sciences-magazines/primitive-accumulation

10. Federichi, Silʹviya. 2004. Kaliban i vidʹma: zhinky, tilo ta pervisne nakopychennya. Nʹyu-York: Autonomedia.

11. Perelʹman, Maykl. 2000. Vynakhid kapitalizmu: klasychna politychna ekonomiya ta tayemna istoriya pervisnoho nakopychennya. Durham, NC: Duke University Press.

12. Kharvi, Devid. 2003. Novyy imperializm. Nʹyu-York: Oxford University Press. Mis, Mariya. 1986. Patriarkhat i nakopychennya u svitovomu masshtabi: zhinky v mizhnarodnomu podili pratsi. London: Zed. S.149

13.Tam samo, r.139

14. Tom Brass (2011). «Nevilʹna pratsya yak pervisne nakopychennya? Kapital i klas». Kapital i klas. 35 (1): 23–38.

15. Bonefelʹd, Verner. 2001. Postiynistʹ pervisnoho nakopychennya: tovarnyy fetyshyzm i sotsialʹna konstytutsiya. The Commoner N.2 (veresenʹ). http://www.commoner.org.uk/02bonefeld.pdf.

16. Prabkhat Patnayk. Kontseptsiya pervisnoho nakopychennya kapitalu.// Marxist, XXXIII, 4, zhovtenʹ-hrudenʹ 2017. https://cpim.org/content/concept-primitive-accumulation-capital.