ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

УДК 330.1: 631.171

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ТЕХНІКИ

 

htpps://doi.org/10.36994/2707-4110-2023-9-36-05

 

Навроцький Я.Ф., кандидат економічних наук, старший науковий співробітник відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”

Петров В.М., кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, бізнесу і адміністрування, Державний біотехнологічний університет

Ковальов С.М., науковий співробітник відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”

Кравченко М.А., аспірант, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”[1]

 

Анотація. Розглянуто та проаналізовано погляди вітчизняних і зарубіжних вчених на теоретичне визначення поняття ринку в цілому та ринку сільськогосподарської техніки зокрема, сформована критична оцінка їх тверджень. На їх основі обґрунтоване власне теоретичне визначення поняття “ринок сільськогосподарської техніки”. Визначено принципи функціонування ринку сільськогосподарської техніки. Здійснено детальний аналіз місця кожного суб’єкта ринкових відносин, їх вплив на функціонування ринку. Виділено особливе місце, яке займають в ринкових відносинах фінансові інститути та виробники сільськогосподарської продукції. Вказано на необхідність спрямування зусиль суб’єктів ринку сільськогосподарської техніки на забезпечення максимально вигідних умов для діяльності аграрних підприємств, як основного джерела ефективної діяльності кожного із суб’єктів.

Ключові слова: ринок, сільськогосподарська техніка, фінансові інститути, держава, аграрне підприємство, виробник, дилер.

 

THEORETICAL FOUNDATIONS OF THE AGRICULTURAL MACHINERY MARKET FUNCTIONING

NAVROTSKYI Y.F. Candidate of Economic Sciences, Senior Research Fellow of the department of investment, material and technical support of NSC “Institute of Agrarian Economics”

Petrov V.M. Candidate of Economic Sciences, Assistant professor, Associate Professor Department of Management, Business and Administration of State Biotechnological University

Kovalev S.M., Researcher of the Investment and Logistics Department, National Research Center “Institute of Agrarian Economics”

Kravchenko M.A., postgraduate student, National Research Center “Institute of Agrarian Economics”

 

Abstract. The article considers and analyzes the views of domestic and foreign scholars on the theoretical definition of the market in general and the agricultural machinery market in particular, and forms a critical assessment of their statements. A detailed analysis of the place of each subject of market relations and their impact on the functioning of the market is carried out. The author emphasizes the special place occupied by financial institutions and agricultural producers in market relations. The author emphasizes the need to direct the efforts of agricultural machinery market participants to ensure the most favorable conditions for the activities of agricultural enterprises as the main source of effective activity of each of the participants.

The essence of the market is defined through its functions and principles. In modern conditions, the market performs the following functions: intermediary, pricing, information, regulatory, stimulating, and health-improving. The principles on which the market economy is based are: the principle of freedom of economic and entrepreneurial activity of an individual, family, social group, enterprise in all spheres of life within the framework of the rule of law; the principle of state regulation of the market and market relations; the principle of market pricing; the principle of contractual relations; the principle of openness of the economy; the principle of competition.

The development and formation of the agricultural machinery market is influenced by historical processes, as well as by socio-economic factors which define it as an integral system of interdependent components which are united for one purpose - to make a profit. Based on a critical assessment of the definition of the essence of the category “market”, analysis of research by classical and contemporary economists, both domestic and foreign, the concept of the agricultural machinery market should be interpreted as a set of relations between producers, sellers (dealers), financial institutions, logistics companies and the State, on the one hand, and buyers, on the other, regarding the purchase, operation and repair of agricultural machinery to maximize the economic effect of all parties to the relations.

Keywords: market, agricultural machinery, financial institutions, state, agricultural enterprise, manufacturer, dealer.

 

Вступ. Впродовж становлення і розвитку товарно-грошових відносин формується такий найважливіший їх системо утворюючий компонент, як ринок. Підставою появи товарно-грошових відносин, частково, є утворення і розвиток ринкових відносин та товарного обігу. Разом з тим, ринок як окрема система є складним формуванням, має особисту побудову, характерні умови розвитку й функціонування. З появою ринку різноманітні наукові напрямки і школи по різному трактували сутність ринку.

Протягом усього періоду розвитку ринкових відносин різними вченими формувалося поняття ринку як економічної категорії. В сучасних умовах розвитку економіки виникає необхідність виокремлення від загального поняття категорії “ринку” його конкретизованого визначення поняття “ринок сільськогосподарської техніки”, що має свої особливості становлення й розвитку. Визначення цього поняття дасть змогу визначити особливості та схожість ринку сільськогосподарської техніки з іншими товарними ринками, допоможе активно впливати на його розвиток за допомогою різних ринкових інструментів.

Вихідні передумови. Теоретичні питання формування ринку та ринкового середовища знайшли широке відображення у працях вітчизняних та зарубіжних вчених. Зокрема, вони висвітлені у працях таких вчених, як Котлер Ф., Тироль Ж., Алле М., Бережний В.М., Бережна Н.І., Макконнелл К.Р., Брю С.Л., Burrell A., Markham B., Pryor F.L., Stam J., та ін. В Україні дослідження ринку сільськогосподарської техніки одними із перших здійснили О.Ю. Гаврилишин, В.Т. Лановий, І.І. Лукінов, Пархуць М.Р., Захарчук О.В. Але, проблеми безпосереднього визначення поняття ринку сільськогосподарської техніки висвітлені не повною мірою.

Метою статті є обґрунтування теоретичних положень, розкриття сутності та особливостей функціонування ринку сільськогосподарської техніки, узагальнення й уточнення характеристики ринку через визначення його функціональних ознак та особливостей у контексті уніфікації поняття “ринок сільськогосподарської техніки”.

Виклад матеріалу. Поняття “ринок” в економічній теорії є дуже поширеним. Воно є найбільш абстрактним виразом сутності економічної системи, панівної в сучасному світі, а тому в нього часто вкладають різний зміст, по-різному тлумачать.

З початку зародження торгівельних відносин, у період розкладу первісного суспільства ринок уявлявся як базар, ринкова площа, торгове місце, і його економічна роль була другорядною – дати можливість виробникам при пануванні натурального господарства періодично обмінюватися лишками продуктів своєї праці.

Англійські й німецькі поняття – market, markt – походять від латинського mercatus – торгівля. Українське слово “ринок” пішло від польського “rynek”, яке, у свою чергу, є похідним від німецького “ring”– коло, міська площа [1, с.88].

У початковому значенні в поняття “ринок” вкладалося виключно розуміння місця, де відбуваються дії учасників, спрямовані на досягнення кожним своєї мети. У сучасному розумінні ринок є багато функціональним місцем, де взаємодіють покупці і продавці з купівлі-продажу товару. Основними елементами ринкового механізму є: попит, пропозиція, ціна та конкуренція. На ринку діють рівні умови для всіх суб’єктів: виробники пропонують свій товар, а споживачі купують його за узгодженою ціною.

Розпливчастість визначення категорії “ринок” не дала змоги класикам політекономії А. Сміту і Д. Рікардо чітко його охарактеризувати. Це зумовлено тим, що поняття “ринок” віднесене ними до поверхневих подій у ринковій економіці, а тому цей термін вони використовували передусім для характеристики ринкового попиту [2].

Тому А. Сміт вважав головним стимулом та економічною основою діяльності людей задоволення їхніх потреб через обмін результатами праці. А на ринку відбувається не лише обмін, а й проявляється рівноцінність і відмінність товарів та виникають відносини [3, с.498].

Один із засновників неокласичного напряму в економічній науці, англійський економіст А. Маршалл вважав: “Економісти мають на увазі під терміном “ринок” не яку-небудь конкретну ринкову площу, на якій продаються і купуються предмети, а в цілому будь-який район, де стосунки покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті ж самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватися” [4, c.37].

Вагомий вклад у теорію ринків внесла Дж. Робінсон, послідовниця А. Маршала. Вона довела що вільні, самостійні виробники не можуть формувати на ринку конкурентне середовище. На ринкове співвідношення попиту і пропозиції, контроль за ринком здійснюють лише монопольні структури [5].

Досить прогресивну на той час теорію обґрунтував французький економіст, лауреат Нобелівської премії Моріс Алле. Модель Алле передбачає визначення суспільного господарства як сукупності локальних ринків, для яких характерні власні замкнуті системи ціноутворення. Вчений допускає множинність ринків та велику кількість систем цін як зображення реальної зміни до економічного оптимуму. Загальноекономічна рівновага, на думку М. Алле, залежить від співвідношення попиту і пропозиції грошової маси, тоді як рівновага на локальному ринку – від співвідношення попиту і пропозиції товарів. Отже, економічну рівновагу всієї системи зумовлює стан окремих локальних ринків. Ним було введене замість поняття “ринкова економіка” поняття “економіка ринків”, що припускає множинність ринків і множинність систем цін, яка не дозволяє відображати реальної економічної динаміки. Вже у 1946 р. на прикладі Франції вчений довів неефективність системи централізованого управління економікою та запропонував цілісний пакет реформ для переходу від централізованої до ринкової економіки [6, с.5-6].

Одним з перших науковців, які намагалися розкрити “ринок” як наукове поняття був французький економіст О. Курно. На його переконання ринок – це “будь-який район, в якому відносини покупців і продавців настільки вільні, що ціни на ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вимірюватися” [2]. Основою розуміння поняття “ринок” він вважав місце зустрічі покупців і продавців, не приділяючи належної уваги взаємовідносинам між ними, вважаючи лише, що ціни на товари є динамічними і підлягають швидкому врівноваженню.

С.Л. Брю і К.Р. Макконел у своїй праці “Економікс” пропонують наступне розуміння ринку: “Ринок – це просто механізм або пристосування, що здійснює контакт між покупцями або пред’явниками попиту і продавцями або постачальниками товарів і послуг”. У цій же праці “Економікс” ринок трактується як інститут або механізм, що зводить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (тих, хто забезпечує пропозицію) окремих товарів і послуг [8, с.45]. Така характеристика ринку надмірно спрощує поняття ринку.

Американський економіст П. Хейне у своїй праці “Економічний образ мислення” дає наступне розуміння терміну: “Ринок – це не місце, хоча він іноді і може бути жорстко пов’язаний з певною територією. Ринок не є щось таке, що можна спостерігати у звичайному сенсі цього слова. Зрештою, ринок – це просто набір взаємозв’язків або те, що ми назвали “процесом конкурентних торгів”.

Ж. Тіроль визначає ринок як однорідний товар або групу різних продуктів, які є цілком хорошими замінниками (або доповнювачами) для одного товару з групи і мають обмежену взаємодію з іншою економікою [8, с.19]. Таке визначення, на нашу думку, обмежене через відсутність розгляду відносин у процесі виробництва, реалізації та обслуговування товару.

Одне з визначень трактує ринок, як сукупність реальних і потенційних покупців товару. Головною функцією ринку (покупців) є здійснення покупки. Зазвичай ринки бувають різні, але суть одна – це покупці [9, с.170]. Схоже поняття ринку пропонує Ф. Котлер вказуючи на те, що ринок – це сукупність реальних та потенційних покупців товару [10, с.27]. На нашу думку, автори відокремили лише суб’єкт попиту – покупця при тлумаченні поняття “ринок”, ігноруючи не тільки таких важливих суб’єктів як продавець, виробник, фінансові інститути, але і також об’єкт ринку – товар, без якого неможливе саме функціонування ринку.

Окремі науковці сприймають “ринок” як систему взаємовідносин з приводу покупки товару, виключаючи з поняття процес виробництва, фінансування, обслуговування тощо. Так, наприклад Бережна Н.І. стверджує, що ринок, як економічна категорія, є системою відносин між людьми з приводу купівлі-продажу товарів [11, с.100].

У сучасній політичній економії, у відповідності з предметом даної науки, при визначенні суті ринку на перший план висувається характеристика відповідної йому системи економічних відносин. Робиться також спроба зв’язати сутність ринку з його певними функціями, наприклад, формуванням попиту і пропозиції, цін на товари, з чим цілком можна погодитися. Адже, сутність поняття “ринку” виражається через його функції.

Ринок насамперед виступає як обмін товарів, організований за законами руху товарно-грошових відносин (законом вартості, законом попиту та пропозиції, законом конкуренції та законами грошового обігу), і водночас як важливий елемент господарського механізму. Ринок же, як економічна категорія, виступає як сукупність відносин, що виникають у сфері обігу у зв’язку з продажем-купівлею товарів [12, с.151-153].

Досить вдало та стисло надане визначення ринку як системи економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів [13, с. 145]. Це визначення охоплює не лише суб’єктів ринку, а й відносини між ними, спрямовані на використання об’єктів та можливі шляхи реалізації цих відносин.

Дещо спрощеним, на нашу думку, є трактування ринку науковцями, які припускають, що “ринок являє собою систему інститутів, які зводять покупців і продавців конкретного товару або послуг” [14, с.191], не розкриваючи системи економічних відносин, що виникають між учасниками ринку з приводу купівлі-продажу товару, виносять за дужки покупців та продавців, як повноцінних суб’єктів ринкових відносин.

Досить вдале визначення В. Базилевича, що розглядає ринок як систему економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових відносин і фінансово-кредитних механізмів [15, с.184]. У цьому визначенні він підсилює значення сучасних фінансово-кредитних механізмів, без яких не можливе повноцінне функціонування будь-яких сучасних ринків.

Оригінальним є визначення ринку економістом Л. Мельником, на думку якого “ринок” є центральним моментом системи товарного господарства, через яку проходять майже всі матеріальні блага і послуги. Це ланка ринкової економіки, що пов’язує одного з одним виробників та споживачів і є опосередкованою між закінченим виробництвом та ще не початим споживанням [16, с. 75].

Окреслюючи теоретичне підґрунтя розуміння ринку, більшість вчених вказують на загальні, теоретичні положення і принципи формування вільного ринкового середовища.

Ю.С. Коваленко, аргументуючи практичні засади організації ринку вказує: “Організація ринку … означає створення єдиного національного економічного середовища у вигляді цілісної системи необхідних ресурсів, установ та методів, які комплексно забезпечують функціонування національної економіки на засадах саморегулювання з мінімальним втручанням держави” [17].

Не зважаючи на різноманітність поглядів різних вчених на загальне визначення поняття ринку, окремі його сегменти, у тому числі ринок сільськогосподарської техніки, здебільшого залишаються поза увагою. Більшість трактувань носять розпливчатий характер та не дають повноцінного розуміння цієї важливої економічної категорії.

Наприклад, Пархуць М.Р. бачить ринок с.-г. техніки “як сукупність юридичних і фізичних осіб, які взаємодіють між собою за допомогою відповідних правил. Ці правила стосуються купівлі і продажу нової, вживаної і відновленої сільгосптехніки, їх складових і запасних частин, а також послуг з ремонту і технічного її обслуговування” [18].

На думку Іванишина В.В. “… головними операторами ринку техніки є, з одного боку, виробники сільськогосподарських машин, а з іншого – споживачі цієї техніки. Це головні контрагенти пропозицій і попиту” [19, с.225]. При цьому всі інші суб’єкти ринку виступають як допоміжні підрозділи інфраструктури ринку, основне призначення яких полягає у забезпеченні високої концентрації попиту та пропозиції. Разом з тим не враховується один із основних принципів функціонування ринку – спрямованість діяльності суб’єктів отримання прибутку. В сучасних умовах ринкових відносин усі учасники повинні бути рівноцінними, доповнювати один одного і створювати оптимальні умови функціонування ринку. Випадання хоча б однієї ланки призводить до порушення ефективності діяльності кожного із суб’єктів.

Історичний розвиток суспільства зробив ринок об’єктивною закономірністю. Умовами виникнення ринку стали: поділ праці, що сприяв появі обміну й спеціалізації; економічна самостійність суб’єктів, їх відокремленість; свобода підприємництва.

Сутність ринку визначається його функціями та принципами. Функції ринку: посередницька – ринок безпосередньо об’єднує виробників та споживачів, що формують ціну, попит, пропозицію та здійснюють операції купівлі – продажу; ціноутворююча – з’являється при перетині попиту на товар та його пропозиції, а через конкуренцію формується ціна на товари й послуги; інформаційна – поінформовані про економічну ситуацію (наявні ціни, потреби споживачів, обсяги виробництва) суб’єкти ринкових відносин оперативно реагують на зміни, оптимізуючи свою діяльність; регулююча – зміна рівня цін, надлишкового виробництва, рух капіталу до більш прибуткового виробництва; заохочувальна – виконується через різницю у цінах, сприяє отриманню додаткового прибутку тим ринковим суб’єктам, хто здійснює виробництво товарів, що користуються найбільшим попитом у споживачів, інвестує у виробництво та домагається підвищення продуктивності праці; оздоровча – ринок санує економіку, позбавляючись від зайвого та неефективного виробничого господарювання.

Підґрунтям функціонування ринкової економіки є наступні принципи:

1. Принцип незалежності вибору – заняття підприємницькою діяльністю фізичною особою, родиною, підприємством у життєвому просторі при безумовному виконанні вимог законодавства. Є базовим принципом і одночасно передбачає: право на власність і на свободу підприємницької діяльності для всіх суб’єктів ринкового середовища; повну економічну відповідальність та несення ризиків, що можуть виникнути у процесі підприємницької діяльності.
2. Принцип регулювання державою ринкових відносин передбачає: реалізацію державних програм; здійснення податкової та фінансово-кредитної політики; регулювання трудових відносин; можливість втручання у процес ціноутворення; дію антимонопольного законодавства; протекціонізм тощо.
3. Принцип економічної незалежності товаровиробників, що проявляється через їх права на власний розсуд визначати обсяги виробництва та формувати його структуру, формувати асортимент продукції та визначати обсяги її продажу, формувати ціну та обирати партнерів у бізнесі.
   4. Принцип договірних відносин реалізується через забезпеченість рівноправності всіх суб’єктів економічних відносин шляхом виконання умов угоди (контракту).
   5. Принцип відкритості передбачає поширення свободи підприємництва на економічну діяльність за межами країни і полягає у можливості господарюючих суб’єктів розгортати свої зовнішньоекономічні зв’язки через дотримання визначених обмежень та умов.
   6. Принцип вільної конкуренції виконується через стимулювання росту активності бізнесу, впровадження у виробництво результатів науково-технічного прогресу, покращення якості виготовлених продуктів, задоволення потреб споживачів.

Основна властивість економіки ринкового типу – це всеосяжність ринкових відносин, що охоплюють всі господарські сфери, галузі і регіони країни. Економіка стає сукупністю різноманітних ринків, що розрізняються глибиною проникнення ринкових відносин в окремі частини господарської системи.

Враховуючи напрацювання вчених та власне бачення пропонується наступне трактування: ринок сільськогосподарської техніки – це сукупність взаємовідносин між виробниками, продавцями (дилерами), фінансовими установами, логістичними компаніями і державою з одного боку та покупцями з іншого, з приводу покупки, експлуатації та ремонту сільськогосподарської техніки для отримання максимального економічного ефекту усіма суб’єктами відносин.

Висновки. В Україні під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників продовжується процес формування та трансформації ринку сільськогосподарської техніки та переходу до нових ринкових форм обміну, який передбачає розвиток підприємництва, конкуренції, захист ринку та споживачів від монополізму і протизаконних дій. Оскільки, стан та перспективи розвитку сільського господарства України значною мірою залежать від розвитку матеріально-технічної бази в цілому та від забезпеченості аграрних підприємств сільськогосподарською технікою зокрема, детальне вивчення ринку сільськогосподарської техніки є перспективним напрямом наукових досліджень. Для правильної оцінки стану та перспектив розвитку ринку сільськогосподарської техніки теоретично обґрунтовано та визначено його поняття, що сприятиме оптимізації впливу на ринок окремими суб’єктами, зокрема державою, забезпеченню стабільного його розвитку, врахуванню інтересів кожного із учасників, отриманню максимального економічного ефекту.

Список літературних джерел

1. Сірко А.В. Економічна теорія. Політекономія : навч. посіб. Київ : Центр учбової літератури, 2014. 416 с.
2. Економічна енциклопедія : у 3 т. / редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. Київ : Вид. центр “Академія”, 2000 – 2001. Т 2. 848 с.
3. Наконечний Р.А., Тиндик Б.І. Філософія знань : навч. посіб. Львів, 2005. 603 с.
4. Економічна теорія : підручник / В.Д. Лагутін та ін. ; за заг. ред. В.Д. Лагутіна. Київ : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2017.  608 с.
5. Робинсон Д. Экономическая теория несовершенной конкуренции. Москва: Прогресс, 1986. 472 с.
6. Алле М. Экономика как наука / пер. с франц. И.А. Егорова. Москва, 1995. 168 с.
7. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика / пер. с 13-го англ. изд. Москва: ИНФРА-М, 1999. XXXIV, 974 с.
8. Тироль Ж. Рынки и рыночная власть: Теория организации промышленности / пер. с англ. Санкт-Петербург: Экономическая школа, 1996. XLII+745 с.
9. Вступ до економічної теорії: Підручник. / З. Ватаманюк та ін. ; за ред. З.Ватаманюка. Львів: “Новий Світ  2000”, 2006. 504с.
10. Котлер Ф. Основы маркетинга. Краткий курс / пер. с англ. Москва: Издательский дом “Вильямc”, 2007. 656 с.
11. Бережная Надежда Ивановна. Политическая экономия в структурно-логических схемах: учеб. пособие. 2-е изд., испр. и доп. Харьков: ИНЖЭК, 2008. 288 c.
12. Основи економічної теорії: підручник / за ред. проф. С. В. Мочерного. Тернопіль : АТ “Тарнекс” за участю АТ “НОЙ” та вид-ва “Світ”, 1993. 688 с.
13. В.М. Бережний Політична економія : навч. посіб. Харків : ХНАДУ, 2009. 152 с.
14. Аграрна реформа в Україні / Гайдуцький П. І. та ін.; за ред. П. І. Гайдуцького. Київ : ННЦ ІАЕ, 2005. 424 с.
15. Економічна теорія : політекономія. / за ред. В. Д. Базилевича. Київ : Знання-Прес, 2004. 615 с.
16. Мельник Л. Ю. Основи підприємництва та ринкової економіки : навч. Посіб. Київ : Вища шк., 1995. 175 с.
17. Коваленко Ю.С. Аграрний ринок України: організація та управління. Київ : ІАЕ УААН, 1998. 108 с.
18. Пархуць М.Р. Державне регулювання ринку сільськогосподарської техніки. Вісник Харківського національного технічного університету сільського господарства: Економічні науки, 2012. Вип. 125. С 340–344
19. Іванишин В.В. Організаційно-економічні засади відтворення і ефективного використання технічного потенціалу аграрного виробництва: монографія. Київ : ННЦ ІАЕ, 2011. 350 с.

 

References

1.         Sirko A.V. Ekonomichna teoriia. Politekonomiia : navch. posib. Kyiv : Tsentr uchbovoi literatury, 2014. 416 s.

2.         Ekonomichna entsyklopediia : u 3 t. / redkol.: S. V. Mochernyi (vidp. red.) ta in. Kyiv : Vyd. tsentr “Akademiia”, 2000 – 2001. T 2. 848 s.

3.         Nakonechnyi R.A., Tyndyk B.I. Filosofiia znan : navch. posib. Lviv, 2005. 603 s.

4.         Ekonomichna teoriia : pidruchnyk / V.D. Lahutin ta in. ; za zah. red. V.D. Lahutina. Kyiv : Kyiv. nats. torh.-ekon. un-t, 2017.  608 s.

5.         Robynson D. Ekonomycheskaia teoryia nesovershennoi konkurentsyy. Moskva: Prohress, 1986. 472 s.

6.         Alle M. Ekonomyka kak nauka / per. s frants. Y.A. Ehorova. Moskva, 1995. 168 s.

7.         Makkonnell K.R., Briu S.L. Ekonomyks: pryntsypy, problemy i polytyka / per. s 13-ho anhl. yzd. Moskva: YNFRA-M, 1999. XXXIV, 974 s.

8.         Tyrol Zh. Rynky i rynochnaia vlast: Teoryia orhanyzatsyy promyshlennosty / per. s anhl. Sankt-Peterburh: Ekonomycheskaia shkola, 1996. XLII+745 s.

9.         Vstup do ekonomichnoi teorii: Pidruchnyk. / Z. Vatamaniuk ta in. ; za red. Z.Vatamaniuka. Lviv: “Novyi Svit  2000”, 2006. 504s.

10.      Kotler F. Osnovy marketynha. Kratkyi kurs / per. s anhl. Moskva: Yzdatelskyi dom “Vyliamc”, 2007. 656 s.

11.      Berezhnaia Nadezhda Yvanovna. Polytycheskaia эkonomyia v strukturno-lohycheskykh skhemakh: ucheb. posobye. 2-e yzd., yspr. y dop. Kharkov: YNZhЭK, 2008. 288 c.

12.      Osnovy ekonomichnoi teorii: pidruchnyk / za red. prof. S. V. Mochernoho. Ternopil : AT “Tarneks” za uchastiu AT “NOI” ta vyd-va “Svit”, 1993. 688 s.

13.      V.M. Berezhnyi. Politychna ekonomiia : navch. posib. Kharkiv : KhNADU, 2009. 152 s.

14.      Ahrarna reforma v Ukraini / Haidutskyi P. I. ta in.; za red. P. I. Haidutskoho. Kyiv : NNTs IAE, 2005. 424 s.

15.      Ekonomichna teoriia : politekonomiia. / za red. V. D. Bazylevycha. Kyiv : Znannia-Pres, 2004. 615 s.

16.      Melnyk L. Yu. Osnovy pidpryiemnytstva ta rynkovoi ekonomiky : navch. Posib. Kyiv : Vyshcha shk., 1995. 175 s.

17.      Kovalenko Yu.S. Ahrarnyi rynok Ukrainy: orhanizatsiia ta upravlinnia. Kyiv : IAE UAAN, 1998. 108 s.

18.      Parkhuts M.R. Derzhavne rehuliuvannia rynku silskohospodarskoi tekhniky. Visnyk Kharkivskoho natsionalnoho tekhnichnoho