EN



НАПРЯМКИ ПОСИЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРА УКРАЇНИ


УДК 330.3+338.2

 

НАПРЯМКИ ПОСИЛЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ТА ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ КОРПОРАТИВНОГО СЕКТОРА  УКРАЇНИ

 

htpps://doi.org/10.36994/2707-4110-2023-89-36-09

 

Грущенко О.А., к. е. н., доцент, доцент кафедри економічної  безпеки та фінансових розслідувань Національної академії внутрішніх справ

Залюбовська С. С., к. е. н., доцент. Доцент кафедри менеджменту, маркетингу та публічного управління, Національна академія статистики, обліку та аудиту

Фурман С.С., старший викладач кафедри фінансів та обліку, Університет «Україна»

Іщук Я.В., магістр, Університет «Україна»[1]

 

Анотація. Існує ряд проблем, пов'язаних з механізмом та методами корпоративного управління підприємствами. Відновлення економіки України в повоєнний період потребує невідкладного та всебічного наукового обґрунтування вирішення цих проблем. Ефективні корпоративні відносини в країні є індикатором розвитку соціальної, економічної, правової, технічної складовою суспільства. Предметом дослідження є стан та суперечності правового регулювання окремих суб'єктів корпоративних відносин. Метою статті  є аналіз теоретико-економічних проблем розвитку корпоративного управління підприємств.

У статті обґрунтовано науково-теоретичні основи корпоративного управління суб’єктами господарювання. Проаналізовано передумови формування політики цивілізованих корпоративних відносин в Україні. Опрацьовано методичні підходи по вдосконаленню форм та методів корпоративного управління держпідприємствами на основі принципів інтеграції з Європейським Союзом. Розкрито значення розширення корпоративної сфери економіки і нарощування інвестиційної та ділової активності підприємств. Визначено напрямки вдосконалення чинного законодавства, що сприятимуть реалізації прав та функцій суб’єктів господарювання на дійсно ринкових засадах.

Недостатність мотивації інвесторів щодо набуття та реалізації прав власності вимагає ґрунтовного дослідження. Існує необхідність вивчення проблеми взаємозв’язку корпоративного управління з головними сегментами ринкової структури в існуючих реаліях української економіки. Тенденцією розвитку корпоративного сектору в Україні  є синтез двох напрямків - створення акціонерних товариств різними засновниками та в процесі приватизації середніх і великих державних підприємств. На сьогодні найбільшим акціонером в Україні залишається держава. Тому проблема управління корпоративними правами держави набуває все більшої актуальності. Особливе значення для корпоративного управління має перерозподіл акцій і їх концентрація. Це важливо не тільки для реформування власності, але й для політичної і соціальної стабільності в Україні.

З метою формування корпоративних засад інвестиційної, а, отже, і ділової активності пропонуються наступні шляхи: залучення інвестицій в реструктуризацію та диверсифікацію діяльності підприємств різних організаційно-правових форм господарювання; запровадження більш жорстких, аж до адміністративних, заходів щодо організованості та прозорості ринку корпоративних цінних паперів; створення конкурентного середовища, учасниками якого є акціонерні товариства; створення дієвих механізмів фінансування виробництва та сфери послуг через систему залучення акціонерного капіталу у формі прямих внутрішніх та іноземних інвестицій.

Ключові слова: корпоративний сектор, корпоративне управління, корпоративні відносини, корпоративні права держави, правове регулювання,  перерозподіл акцій, інвестиційна діяльність.

 

CORPORATE BASICS FOR STRENGTHENING INVESTMENT AND BUSINESS ACTIVITY IN UKRAINE IN THE CURRENT CONDITIONS

Hrushchenko О., Candidate of Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Economic Security and Financial Investigations of the National Academy of Internal Affairs

Zalyubovska S., candidate of economic sciences, associate professor. Associate Professor of the Department of Management, Marketing and Public Administration, National Academy of Statistics, Accounting and Audit

Furman S., senior lecturer of the Department of Finance and Accounting, University "Ukraine"

 

 

Abstract. The lack of motivation of investors to acquire and exercise property rights requires a thorough study. There is a need to study the problem of the relationship of corporate governance with the main segments of the market structure in the existing realities of the Ukrainian economy. The trend of development of the corporate sector in Ukraine is a synthesis of two directions - the creation of joint stock companies by different founders and in the process of privatization of medium and large state enterprises. Today, the largest shareholder in Ukraine remains the state. Therefore, the problem of managing corporate rights of the state is becoming increasingly urgent. Of particular importance for corporate governance is the redistribution of shares and their concentration. This is important not only for property reform, but also for political and social stability in Ukraine.

There are a number of problems associated with the mechanism and methods of corporate management of enterprises. The recovery of Ukraine's economy in the post-war period requires an urgent and comprehensive scientific justification for solving these problems. Effective corporate relations in the country are an indicator of the development of the social, economic, legal, technical component of society. The subject of the study is the state and contradictions of legal regulation of individual subjects of corporate relations. The article is aimed at analyzing the theoretical and economic problems of the development of corporate governance of enterprises.

In order to form the corporate foundations of investment, and, consequently, business activity, the following ways are proposed: attracting investment in the restructuring and diversification of the activities of enterprises of various organizational and legal forms of management; introduction of more stringent, up to administrative, measures for the organization and transparency of the corporate securities market; creation of a competitive environment, the participants of which are joint stock companies; creation of effective mechanisms for financing production and services through a system of attracting share capital in the form of direct domestic and foreign investments.

Keywords: corporate sector, corporate governance, corporate relations, corporate rights of the state, legal regulation, redistribution of shares, investment activity.

 

Постановка проблеми. Процес формування корпоративних засад економіки України розпочався одночасно з формуванням ринкових відносин і триває до сьогодні. Однак особливості сучасного етапу розвитку корпоративного сектору економіки а також його важлива роль у майбутньому повоєнному відновленні України викликають необхідність наукового обґрунтування широкого кола теоретичних питань, пов’язаних їз посиленням інвестиційної та ділової активності корпоративного сектору економіки України. Вирішення цих питань, своєю чергою, потребує вивчення зарубіжного досвіду ринкових трансформацій, ринкового та державного регулювання господарських процесів, опрацювання практичних рекомендацій щодо розвитку нових економічних відносин з урахуванням особливостей розвитку вітчизняної економіки. Тому, безсумнівно, виправданою є та увага, яка приділяється сьогодні науковою громадськістю, працівниками державних установ, законодавцями, фахівцями різних галузей економіки вирішенню завдань інституційних і структурних перетворень за допомогою такого важливого механізму як розвиток корпоративної форми власності.

Аналіз останніх публікацій. Дослідження процесу залучення інвестицій шляхом корпоратизації національної економіки, посилення ділової активності корпоративного сектору економіки України, а також проблеми вдосконалення корпоративного управління проводяться як зарубіжними, так і вітчизняними ученим. Оскільки в даній роботі досліджуються процеси, що відбуваються у вітчизняній економіці, то варто відштовхуватися від праць українських, найбільш вагомі результати яких викладені в роботах Ю.М. Жорнокуй, С.О. Сліпченка, В.Г. Жорнокуй, І.В. Лукача , , І.О.Гейця, Л.Г.Ліпич, О.А.Хілухи та ін.

Водночас, питання ролі та значення корпоративних правовідносин, їх  впливу та формування конкурентного економічного середовища, пробудження ділової активності і ефективного бізнесу, наукового обґрунтування системного бачення цих процесів в їх логічному взаємозв’язку ще не достатньо опрацьовані і окремі питання залишаються поза увагою дослідників.

Недооцінка теоретико-економічного аналізу корпоративної форми власності знаходить свій прояв, зокрема, у відсутності глибоких економічних обґрунтувань мотивації інвесторів щодо набуття та реалізації прав власності.

Мета статті. Метою статті є аналіз теоретико-економічних проблем посилення інвестиційної та ділової активності в корпоративному секторі, обґрунтування напрямів вдосконалення корпоративного управління для формування нових суспільно-економічних відносин і ринкових механізмів руху капіталу, а також деяких пропозицій щодо вдосконалення сучасної економічної політики у сфері корпоративних відносин.

Потребує більш поглибленого вивчення проблема взаємозв’язку корпоративного управління з головними сегментами ринкової структури, формування адекватного новим економічним відносинам правового та організаційного механізму здійснення реформ. Саме в площині цих досліджень поєднуються головні рушійні сили післявоєнного відновлення економіки України, створюється система нового економічного порядку та конкуренції.

Актуальність теми статті зумовлена не тільки практичними потребами, але і необхідністю посилення інвестиційної та ділової активності в Україні у воєнний та повоєнний час, активним залученням оптимальних форм інвестицій, розвитку корпоративного сектора.

У статті використані такі методи дослідження: формально-логічний метод (для дослідження підстав виникнення корпоративних); методи логіки (використовувалися у процесі дослідження законодавчих положень, різноманітних позицій авторів, їх узагальненні та формулюванні висновків); метод класифікації (застосовано при визначенні видів корпоративних правовідносин); порівняльно-правовий метод (використовувався під час аналізу законодавства України); системно-структурний метод (сприяв визначенню місця корпоративних відносин у діяльності суб'єктів); метод моделювання (під час формування загальних висновків у роботі).

Основні наукові результати дослідження: визначені напрямки формування корпоративних основ інвестиційної та ділової активності, розвитку фондового ринку та застосування фінансових інструментів обігу акцій, що сприятимуть реалізації прав та функцій учасників корпоративних відносин в інтересах розвитку суб'єктів господарювання на дійсно ринкових засадах в Україні в сучасних умовах.

Основний зміст дослідження. В Україні визначилась тенденція синтезу двох головних напрямків розвитку корпоративного сектора:

  1. створення акціонерних товариств різними засновниками;
  2. створення акціонерних товариств в процесі приватизації середніх і великих державних підприємств.

У зв’язку з вимогами Державних програм приватизації всі великі й середні підприємства, за винятком казенних, мають бути перетворені у акціонерні товариства і переведені на корпоративне управління, а також, відповідно до умов міжнародних зобов’язань, Міжнародного Валютного Фонду, Меморандуму з Європейським Союзом, «пріоритетних реформ», які Україна повинна зробити для продовження надання їй військової допомоги і від Сполучених Штатів Америки, необхідно наглядовим радам державних підприємств (умова макрофінансової допомоги від Європейського Союза):

  • Ввести по сьомому члену до наглядових рад Укренерго та Нафтогазу;
  • Завершити законодавчий процес корпоратизації Енергоатому та обрати незалежну наглядову раду;
  • Передати Оператора Газотранспортної системи у власність міністерства енергетики, прийняття нового статуту компанії та обрання нової незалежної наглядової ради;
  • Прийняти закон про корпоративне управління держпідприємствами (законопроєкт 5593-д) відповідно до рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку до осені 2023 року, щоб забезпечити прозоре та засноване на заслугах висування, відбір та перепризначення висококваліфікованих незалежних професіоналів на посади членів наглядових рад державних підприємств і запровадити процедуру щорічного оцінювання наглядових рад (запобігання усуненню членів наглядових рад у довільному порядку);
  • Обрати та запровадити нову наглядову раду для новоствореного держконцерну «Українська оборонна промисловість» (колишній «Укроборонпром») відповідно до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку. [1].

Тому нині актуальною стає проблема корпоративного управління, адекватного очікуваним темпам розширення корпоративної сфери економіки і завданням нарощування інвестиційної та ділової активності підприємств.

Так, в Рішенні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.07.2014 №955 «Про затвердження Принципів корпоративного управління» визначається, що «корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства. Належна система корпоративного управління дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що керівництво товариства розумно використовує їх інвестиції для фінансово-господарської діяльності і таким чином збільшується вартість частки участі інвесторів в акціонерному капіталі товариства». [11]

З розвитком ринкових відносин  та процесів приватизації в Україні все більш актуальною стає проблема управління корпоративними правами держави, яка є на сьогодні найбільшим акціонером в Україні. У сфері корпоративного управління частками держави у статутних фондах підприємств, створених в процесі приватизації, інтереси держави представляють центральні та місцеві органи виконавчої влади та уповноважені особи. В середині 2015 року Уряд України  визначив Стратегію підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання державного сектору економіки:

  • Основне завдання Кабінету Міністрів України - забезпечення ефективного управління активами на користь їх основного власника українського народу;
  • Корпоративне управління суб’єктами господарювання повинне бути прозорим та відповідати Рекомендаціям з корпоративного управління суб’єктами господарювання Організації економічного співробітництва та розвитку. Організація економічного співробітництва та розвитку рекомендує централізацію як підхід до розмежування функцій держави-власника та держави-регулятора;
  • Удосконалення корпоративного управління суб’єктами господарювання є ключовим компонентом реформи. Узгодження інтересів керівництва та суб’єктів управління об’єктами державної власності;
  • Розкриття інформації суб’єктами господарювання;
  • Проведення аудиту фінансової звітності суб’єктів господарювання незалежними аудиторами;
  • Узгодження інтересів керівництва та власників суб’єктів господарювання;
  • Суб’єкти господарювання можуть залишатися у державній власності лише у разі наявності достатніх підстав (з метою збереження критично важливих об’єктів інфраструктури, захисту національної безпеки та з інших причин). [12]  

Вдосконалення корпоративного сектора економіки залежить від:

    • створення ефективних інструментів управління державними пакетами акцій;
    • розроблення релевантних «правил гри» держави на фондовому ринку;
    • формування прозорих взаємовідносин Фонду державного майна з незалежними реєстраторами;
    • розроблення і законодавчого оформлення єдиної дивідендної політики держави тощо.

Нажаль, вказані проблеми не мають достатнього ні законодавчого, ні практичного вирішення, що вкрай негативно впливає на розвиток в нашій країні корпоративного сектора економіки і функціонування цивілізованого фондового ринку.

Активна роль у посиленні інвестиційної та ділової активності корпоративного сектору економіки України належить професійні учасники ринку цінних паперів.

Загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів, зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку впродовж січня – серпня 2023 року, становив 45,5 млрд грн та 8 млн доларів США. Порівняно з таким самим періодом 2022 року (16,8 млрд грн) загальний обсяг випусків емісійних цінних паперів номінованих у гривні у відповідному періоді 2023 року збільшився майже у три рази. Протягом січня - серпня 2023 року Комісією зареєстровано 15 випусків акцій на суму 3,5 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2022 року обсяг зареєстрованих випусків акцій збільшився на 2,1 млрд грн. [11]   Крім того, в Державному реєстрі випусків цінних паперів вже зафіксовано проспекти цінних паперів юридичних осіб, перелік публічних пропозицій та випуски інвестиційних сертифікатів. [10]

За допомогою комісійної діяльності торговець сприяє перерозподілу пакетів акцій від дрібних акціонерів, у тому числі членів трудового колективу емітента, до крупних акціонерів і стратегічних інвесторів. Така концентрація акцій є передумовою для підвищення ефективності корпоративного управління в акціонерних товариствах.

За допомогою комерційної діяльності з акціями торговець має можливість самостійно формувати пакети акцій емітентів з метою їх перепродажу або участі в управлінні товариством. Формування пакетів акцій здійснюється шляхом їх придбання торговцем у акціонерів, у самого товариства та у держави.

Особливе значення для корпоративного управління має перерозподіл акцій і їх концентрація. Головна функція українських акцій сьогодні, як і раніше, - обслуговування процесу перерозподілу прав власності. Також, дуже слабо виконується інша важлива функція корпоративних цінних паперів – залучення додаткових коштів на розвиток підприємства, незважаючи на їх дефіцит. Головні причини цього полягають у незакінченості процесу перерозподілу власності.

Проблеми, які виникли на фондових ринках розвинутих країн, довели: наявності обігових коштів і впровадження сучасних технологій не достатня умова для створення прибуткових компаній та стабільних ринків капіталу. Тільки прозорість у сфері корпоративного управління може сприяти становленню та нормальному функціонуванню будь-якої корпоративної структури.

Тому система розкриття інформації на українському фондовому ринку життєво важлива як для пожвавлення внутрішнього інвестиційного клімату, так і для залучення іноземних інвестицій. Розкриття інформації на ринку цінних паперів було запропоновано в США на початку століття, як інструмент стабілізації ринку цінних паперів.

Дотримання принципу прозорості дуже актуальне для акціонерних товариств, які виникли на хвилі приватизації в Україні. Але у нас ще не склалися механізми участі акціонерів в управлінні компаніями, які вже давно напрацьовані в розвинутих країнах. Відсутність гласності, безконтрольність та непідзвітність виконавчих органів акціонерам часто призводять до свавілля, відкритої зневаги до інтересів останніх та, насамперед, дрібних утримувачів акцій.

Недостатнє оприлюднення інформації та відсутність належного контролю за діяльністю органів управління підприємств у багатьох випадках призводять до прийняття рішень, що мають деструктивний характер, і, як результат, призводять до розорення та банкрутства багатьох підприємств при особистому збагаченню їх керівників. Це, насамперед, має форму нецільового використання підприємствами кредитів, приховування прибутків та розбазарювання власних активів.

Крім того, забезпечення прозорості фондового ринку шляхом розкриття інформації про емітента та його діяльність є основною гарантією прав акціонерів та безпеки інвестицій. Ключове завдання акціонерних товариств полягає в розумінні важливості ефективного корпоративного управління.

Як свідчить міжнародна практика, дотримання вищезазначених принципів значно розширює можливості залучення фінансових ресурсів, сприяє зростанню вартості акцій підприємства, підвищує прибутковість та довгострокову ефективність виробництва. Потенційні інвестори, які бажали б вкласти свої кошти в вітчизняну економіку, вимагатимуть впровадження більш дієвих механізмів контролю щодо управління акціонерними товариствами. Як наслідок, підприємства, що мають на меті залучити інвестиційні кошти, повинні продемонструвати наявність ефективної структури управління.

Прийнятий 27 липня 2022 р. Закон України «Про акціонерні товариства» вніс значну кількість істотних доповнень у процеси акціонування, розвитку корпоративного сектора та визначив на рівні сучасних європейських стандартів  найважливіші норми функціонування корпоративної власності у формі акціонерних товариств, холдингів, інвестиційних фондів та компаній, інших інституціональних інвесторів.

Проте, крім розробки нормативної бази корпоративного управління, важливим заходом має стати навчання акціонерів вітчизняних підприємств. Більшість населення України не має достатнього уявлення про права та можливості, які надає їм володіння часткою майна акціонерного товариства. Акціонери переважно не володіють інструментами контролю ефективності використання частки акціонерної власності та фінансово-господарської діяльності, що, значною мірою, є наслідком відсутності досвіду та культури корпоративного управління акціонерним товариством.

В цілому, питання запровадження економічних, правових методів стимулювання інвестиційної і ділової активності у корпоративній сфері мають стати пріоритетними в післявоєнний період відновлення економіки України, насамперед, це стосується створення ефективних механізмів захисту прав власності та інтересів приватних вкладників корпорації, кожен з яких має незаперечне право на участь в управлінні акціонерним товариством.

У всіх країнах світу корпоративні підприємства в переважній більшості випадків є високоефективними тільки тоді, коли функціонують у складі міжнародних технологічних альянсів (при цьому організаційно вони можуть бути представлені у будь-який правовій формі). Виходячи з цього, інвестиційна політика українського уряду повинна бути спрямована на стимулювання створення національних підприємств у складі міжнародних технологічних комплексів.

Висновки. Аналіз стану корпоративного сектора економіки, викладені вище оцінки його розвитку дозволяють зробити певні висновки щодо формування корпоративних засад інвестиційної, а, отже, і ділової активності. На нашу думку, цей процес може відбуватися різними шляхами.

По-перше, шляхом запровадження нових форм роботи з підприємствами різних організаційно-правових форм господарювання, що передбачає залучення інвестицій в їх реструктуризацію та диверсифікацію їх діяльності.

По-друге, шляхом розвитку фондового ринку, адекватного нинішньому рівню розвитку корпоративного сектору економіки.

Законодавче регулювання процесу перерозподілу акцій, їх вільного продажу і скупки, переходу права власності від одного власника до іншого, організація державного контролю за цими процесами важливі не тільки для реформування власності, але й для політичної і соціальної стабільності в Україні, тому подальше удосконалення законодавчої і нормативної бази розвитку фондового ринку відіграє основну роль у забезпеченні інвестиційної привабливості корпоративного сектора економіки.

В цьому відношенні варто запровадити більш жорсткі, аж до адміністративних, заходи щодо організованості та прозорості ринку корпоративних цінних паперів. Ця проблема безпосередньо пов’язана з економічною безпекою держави. Слід зауважити, що серйозні інвестори, яких так очікує наша економіка, віддають перевагу саме організованому ринку цінних паперів, що є прозорим і доступним з точки зору отримання інформації і формування цін.

По-третє, шляхом створення конкурентного середовища, учасниками якого є акціонерні товариства. Загалом, цей варіант розвитку ділової активності та підприємництва є одним з головних напрямків підйому ринкової кон’юнктури в цілому, перебудови виробництва та сфери послуг дійсно на ринкових засадах. Адже конкуренція і підприємництво – категорії, що стоять поруч і займають чільне місце в здійсненні економічних реформ.

Однак про реальні кроки в цьому напрямку можна говорити лише за умови створення у законодавчому порядку певних стимулів до виробничої діяльності, зокрема, запровадження пільг щодо оподаткування реінвестицій та формування інвестиційного сегменту фінансового ринку з відносно дешевими та доступними кредитними ресурсами.

Зауважимо, що інвестиційний капітал – це досить дорогий і привабливий ресурс на світовому ринку, за який йде гостра конкурентна боротьба. Країни, які претендують на залучення інвестиційних ресурсів із зовні мають створити для інвестора сприятливий клімат, насамперед стабільне податкове законодавство, гарантії правового захисту власності та доходів.

Підсумовуючи викладене, зазначимо, що приватизація в Україні призвела до потужного росту сектора корпорацій. Ця форма інвестиційної і ділової активності є найбільш поширеною в усьому світі і покликана відіграти свою позитивну роль у післявоєнному відновленні економіки нашої країни. Однак це стане можливим лише за умови ефективної системи управління корпораціями і контролю за їх діяльністю. Такий підхід сприяє вільному залученню капіталу на підприємства та сприяє його економічному зростанню.

 

Список використаної літератури

  1. Гудкова С. Білий дім надіслав Києву перелік реформ для продовження підтримки // rfi. Опубліковано 26/09/2023.

URL: https://www.rfi.fr/uk (дата звернення: 07.10.2023)

  1. Геєць І. О. Особливості формування сучасного стану корпоративного сектора економіки України// Економіка. Фінанси. Право. – 2009. – № 5. – С. 4
  2. Закон України Про оптимізацію структури власності оператора газотранспортної системи України від 28 липня 2023 року № 3293-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3293-20#Text
  3. Закон України Про інститути спільного інвестування від 5 липня 2012 року № 5080-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5080-17#top
  4. Закон України Про недержавне пенсійне забезпечення від 9 липня 2003 року № 1057-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1057-15#top
  5. Інформаційна довідка щодо ринків капіталу України протягом січня – серпня 2023 року Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. URL: https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/uploads/2023/09/informatsiina_dovidka_za_serpen_2023.pdf. (дата звернення: 01.10.2023)
  6. Корпоративні правовідносини: монографія / Ю. М. Жорнокуй, С. О. Сліпченко, В. Г. Жорнокуй. – Харків: ЕКУС, 2021. – 248 с.
  7. Ліпич Л.Г. Хілуха О.А. Кушнір М.А. Сучасні тенденції розвитку корпоративного управління.// Проблеми системного підходу в економіці. Економіка та управління підприємствами. ВИПУСК № 4(78), 2020 с.99-106
  8. Лукач І. В. Теоретичні проблеми правового регулювання корпоративних відносин в Україні: монографія. Київ: Ліра-К, 2015. С. 117.
  9. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку – офіційний сайт. URL:https://www.nssmc.gov.ua/derzhavnyi-reiestr-vypuskiv-tsinnykh-paperiv/#tab-7 (дата звернення: 01.10.2023)
  10. Принципи корпоративного управління: Рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.07.2014 № 955.  URL: