ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ПОКРАЩЕННЯ (С. 18-30)
УДК 336.7
ДІАГНОСТИКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ТА ПУТИ ЇЇ ПОКРАЩЕННЯ
https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-10-37-02
Бориско П.О. , аспірант 2-го року навчання спеціальності 051 «Економіка»,
Нестеренко С.С. , д.е.н. професор, професор кафедри фінансів та обліку ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» [1]
Анотація . Стрімке розвиток вітчизняної економіки України, структурною та самостійною одиницею якої є підприємства як суб'єкти господарювання мікроекономічного рівня, залежить від низки факторів, які прямо чи опосредковано впливають на його рівень рентабельності. Будь-яке підприємство є відкритою системою, що свідчить про взаємодію із зовнішньою средою, у зв'язку з чим функціонування його залежить не тільки від внутрішніх складових, які простіше піддаються управлінню, а й безпосередньо від зовнішніх впливових факторів, що потребують гнучкості, адаптованості та підготовки керуючого зв'язку управління до будь-яких недів.
Складне переплетіння інтересів різних груп користувачів до показників фінансової діяльності передбачає її використання у процесах оцінки, аналізу та прогнозування умов та результатів господарювання як окремого підприємства, так і галузі в цілому.
Варто зазначити, що вагомим впливовим фактором, який негативно впливає на управління організацією є відсутність науково-обґрунтованої фінансової стратегії її розвитку. Це є однією з причин того, що підприємства в Україні функціонують із низькою віддачею, а значна частина самоліквідується вже на першому етапі їх створення.
Ключові слова : діагностика, підприємство, фінансова діяльність, аналіз, фактори.
DIAGNOSTICS OF THE FINANCIAL ACTIVITY OF THE ENTERPRISE AND WAYS OF ITS IMPROVEMENT
Borysko FO, postgraduate student of 2nd year of studies in the specialty 051 "Economics",
Нестеренко SS, доктор економічних дослідників, дослідник відділу finance and accounting ZVO "Open International University of Human Development "Ukraine"
Abstract. Швидкий розвиток господарської економіки України, структурної, незалежної сфери, яка є територією, як господарськими структурами мікроекономічного рівня, залежить від ряду факторів, які безпосередньо або безпосередньо впливають на його рівень продуктивності. Будь-яка компанія є відкритою системою, що вказує на взаємодію з зовнішньою інформацією, в зв'язку з якою її функціонування depends не тільки на внутрішніх компонентах, які є easier to management, але й безпосередньо на з'єднанні факторів, що потребують функціональності, adaptability market environment.
Складний інтерв'ю інтересів різних груп користувачів до показників фінансової діяльності застосовує його використання в процесах оцінки, аналізу і спрямованості умов і результатів управління територією окремої організації і промисловості як в цілому.
Це вказує на те, що значний важливий фактор, що negatively affects management of organization is the lack of the scientifically based financial strategy for their development. Це один з резононів, що функціонують в Україні функції з низькими відшкодуваннями, і значущою частиною їх self-liquidates already at the first stage of their creation.
Key words : diagnosis, enterprise, фінансова діяльність, analysis, factors.
Вступ . Об'єктивні умови жорсткої конкуренції, пов'язані з активним впровадженням ринкових механізмів в управління підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, вимагають, перш за все, підтримання високої власної конкурентної позиції. За цих обставин значно зростає попит на фінансову інформацію. Саме виняткова роль інформаційного забезпечення у процесах управління спричинює підвищену увагу бухгалтерської фінансової звітності як основного джерела інформації про майновий та фінансовий стан підприємства, а також результати його виробничо-господарської діяльності за звітний період.
Успішне вирішення цих проблем у значній мірі залежить від рівня їх теоретико-методологічного вивчення та узагальнення, що є науковою основою розробки практичних рекомендацій для підвищення якості звітної інформації та ефективності її використання в управлінні.
Зарубіжний досвід показує, що розробці стратегії розвитку організацій приділяється значної уваги, що дозволяє їм краще орієнтуватися в ринковій середовищі. У тому числі, розробляючи на базі загальної стратегії – фінансову стратегію, що включає кредитно-грошові відносини, напрями стимулювання працівників, основні напрямки діяльності тощо. Ефективному використанню стратегічних напрямів розвитку суб'єкта господарювання на основі фінансового стану зарубіжних підприємств сприяють ґрунтовні розробки теоретичних положень та механізмів реалізації стратегічних планів.
Вихідні передумови . Аспекти даної проблематики, що розглядаються вітчизняними авторами, зокрема О.О.Шакурою та Ю.В.Сердюк-Копчекчою, якими розроблено модель забезпечення фінансової стійкості підприємства, М.П.Карлова приділяє увагу ризик-контролінгу як механізму забезпечення фінансової стійкості підприємства, С.Г.Зайцева вважає, що модель оцінки стану чистих Т.Б.Надтока, О.В.Амельницька акцентують увагу на розгляді енергетичної безпеки як інструменту забезпечення його соціально-економічного розвитку.
Розв'язанню теоретичних та методологічних питань формування, аналізу та прогнозування показників фінансової діяльності присвячено значну кількість досліджень вітчизняних вчених (Ф.Ф.Бутинця, С.В.Голова, М.Я.Дем'яненка, Г.Г.Кірейцева, В.К.Савчука, В.В.Сопка, В.Д.Слободяна)
Крім того, проблеми звітності, процедури її складання та аналізу в умовах ринкової економіки досить повно висвітлені у працях вчених країн близького та далекого зарубіжжя, зокрема, П.С.Безруких, В.В.Ковальова, О.В.Єфімової, Н.П.Кондракова, Я.В.Соколова, А.Д.Шерем
Мета статті . Здійснення діагностики показників фінансової діяльності підприємства та розробка практичних рекомендацій, спрямованих на покращення результатів діяльності.
Виклад основного матеріалу . Фінансова діяльність підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов'язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, отримання доходів, їх використання, а також щодо відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами тощо [10, c.8].
Фінансова діяльність підприємства може бути організована такими методами:
- комерційний розрахунок;
- Неприбуткова діяльність;
- кошторисне фінансування [10, c.8].
Аналіз фінансового стану підприємства визначають за такими елементами:
- прибутковістю роботи підприємства;
- оптимальністю розподілу прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків та обов'язкових платежів;
- наявністю власних фінансових ресурсів не лише мінімально потрібного рівня для організації виробничого процесу і процесу реалізації продукції;
- раціональним розміщенням основних і обігових фондів;
- платоспроможністю та ліквідністю [8].
Фінансова діяльність є досить складним і трудомісткім процесом, виконання якого на більшості підприємств покладено на фінансово-економічний сектор, що становить собою частину апарату управління. На невеликих підприємствах виконання оперативної фінансової діяльності покладено на бухгалтерію. Загалом до фінансового сектору підприємства можна віднести: відділ праці і зарплати, бухгалтерію, відділ калькуляції собівартості продукції, планово-економічний відділ, фінансові служби тощо.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його стійкий фінансовий стан.
Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, в результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і, як наслідок, - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності [12, c. 43].
Для того щоб вижити в ринкових умовах і не допустити банкрутства підприємства, необхідно добре знати як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу за складом і джерелами утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - залучені.
Оцінити реальний фінансовий стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники. В цілому існує п'ять основних груп фінансових показників: показники оцінки ліквідності, показники оцінки фінансової стійкості (платоспроможності), показники оцінки ділової активності (оборотності), показники оцінки рентабельності, показники оцінки майнового стану. Всього може бути розраховано понад 100 фінансових показників (коефіцієнтів), які будуть мати економічний зміст і в більшій або меншій мірі використовуються у фінансовому аналізі [11, с. 175].
Нормативні значення цих показників представлені в табл. 1.
Таблиця 1.
Показники оцінки фінансового стану підприємств
|
Показники |
Нормативне значення |
|
І. Аналіз ліквідності підприємства |
|
|
Коефіцієнт покриття |
>1,0 |
|
Коефіцієнт швидкої ліквідності |
0,6-0,8 |
|
Коефіцієнт абсолютної ліквідності |
0,2 < 0,35 збільшення |
|
Чистий обіговий капітал |
> 0 збільшення |
|
ІІ. Аналіз платоспроможності (фінансова рівновага) підприємства |
|
|
Коефіцієнт платоспроможності (автономії) |
>0,5 |
|
Коефіцієнт фінансування |
<1 зниження |
|
Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами |
>0,1 |
|
Коефіцієнт маневреності власного капіталу |
> 0 збільшення |
|
Поточна платоспроможність, тис. грн. |
> 0 збільшення |
|
IIІ. Аналіз ділової активності підприємства |
|
|
Коефіцієнт обігу активів |
збільшення |
|
Коефіцієнт обігу кредиторської заборгованості |
збільшення |
|
Коефіцієнт обігу дебіторської заборгованості |
збільшення |
|
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів |
зменшення |
|
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів |
зменшення |
|
Коефіцієнт обігу матеріальних запасів |
збільшення |
|
Коефіцієнт обігу основних фондів (фондовіддача) |
збільшення |
|
Коефіцієнт обігу власного капіталу |
збільшення |
|
ІV. Аналіз рентабельності підприємства |
|
|
Коефіцієнт рентабельності діяльності |
> 0 збільшення |
|
Коефіцієнт рентабельності активів |
> 0 збільшення |
|
Коефіцієнт рентабельності продукції |
> 0 збільшення |
|
V. Показники майнового стану |
|
|
Коефіцієнт зносу основних засобів |
збільшення |
|
Коефіцієнт оновлення основних засобів |
збільшення |
|
Коефіцієнт вибуття основних засобів |
збільшення |
Інформаційною базою для оцінки фінансового стану підприємства є: баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма № 3), звіт про власний капітал (форма № 4), примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, статистична звітність та оперативні дані.
О.П.Фещенко стверджує про те, що нині не розроблено єдиних підходів в сфері аналізу фінансового стану підприємства, а тому ним розроблено пропозиції щодо оновлених алгоритмів розрахунку основних показників (коефіцієнтів) фінансового стану господарських товариств, у порівнянні з особливостями складання фінансової звітності в 2013 році. Автор виявив основні відмінності між формами фінансової звітності до та після впровадження НП(С)БО) 1. Використання такого алгоритму у практичній діяльності підприємств дає можливість здійснити оцінювання фінансового стану господарських товариств із застосуванням форм фінансової звітності, регламентованих НП(С)БО 1.
Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток.
Прибуток - це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу та комерційну діяльність підприємства.
Залежно від формування та розподілу розрізняють декілька видів прибутку: валовий; від операційної діяльності; від звичайної діяльності до оподаткування; від звичайної діяльності; чистий [12, c.31].
Фінансова діагностика заснована на всебічному аналізі публіч¬ної звітності корпорації, а також на статистичних даних небухгалтерської звітності – як внутрішньої, так і зовнішньої. Велике значення надається інформації про розвиток галузі економіки, до якої належить корпорація, про конкурентів, економічну кон’юн¬ктуру в країні, про континент, про світову економіку. Ця інформація в руках кваліфікованих аналітиків, що мають досвід, інтуїцію, здатні критично мислити, створює можливість опрацювання даних з метою формування робочих гіпотез, на підставі яких приймаються управлінські рішення. Фінансова діагностика нині набуває подальшого розвитку, чому сприяють досягнення як теорії інформації, так і практики її використання.
Протягом всіх етапів фінансової діагностики експертна команда зосереджується на аспектах, що впливають на вартість бізнесу і є важливими для визначення достовірної ціни угоди. Наш підхід зосереджується на бізнес-процесах та питаннях, що є критичними для успішної транзакції, метою чого є цінний внесок до переговорів щодо ціни угоди.
Фінансова діагностика дає можливість отримати: розуміння бізнесу та його рушійних факторів; визначення та оцінку ключових фінансових та бізнес-ризиків, що впливають на майбутню транзакцію; аналіз ключових показників фінансової діяльності, що належать до ціни угоди (чистий борг, чистий оборотний капітал, нормалізований показник EBITDA тощо); аналіз якості активів і постійних грошових потоків; розуміння фінансових ефектів податкових схем, які використовує об'єкт; критичний аналіз процесу бюджетування/планування та бюджетів/бізнес-плану, підготовлених керівництвом, зокрема аналіз потенційних переваг і недоліків; розуміння якості фінансової інформації (звітності згідно з МСФЗ / дійсним законодавством / управлінською звітністю), фінансової системи та відповідних контролів.
У фінансовій практиці застосовуються такі методи аналізу фінансової звітності: горизонтальний; вертикальний; метод коефіцієнтів та системні методи.
Горизонтальний метод використовується з метою визначення тенденції економічного розвитку корпорації в цілому, а також її окремих показників. Дослідники ставлять перед собою різні цілі. Наприклад, фінансове управління корпорації вивчає тенденції розвитку економічних і фінансових показників з метою коригування фінансової та інвестиційної політики, фінансового планування. Фінансовий аналітик інвестиційної служби вивчає тенденцію зростання зобов’язань корпорації та інші дані фінансової звітності, що представляють для нього інтерес.
Вертикальний метод використовується з метою вивчення структурних змін.
Широко застосовуваним методом аналізу фінансової звітності є аналіз коефіцієнтів (Ratio Analysis). Коефіцієнти використовуються для визначення фінансового стану корпорації з різних поглядів.
Вдосконалені методи, що наводяться в літературі, і способи оцінювання фінансового стану підприємства значною мірою є складними для практичного застосування на підприємствах, особливо на невеликих виробничих одиницях. Крім того, немає чіткого вимірника деяких показників для підприємств. Це пов’язано, переважно, з відмінностями видів діяльності, характеристиками ринків та іншими параметрами існування і діяльності підприємства.
Порядок проведення діагностики фінансового стану підприємства є таким:
- визначення мети та предмета діагностики;
- вибір якісних і кількісних показників для діагностування, критеріїв їх оцінювання;
- формування інформаційної бази дослідження;
- проведення аналітичних, техніко-економічних та математичних розрахунків, факторного аналізу;
- виявлення стану досліджуваного процесу (об'єкта) та симптомів кризових явищ, загальних тенденцій фінансово-економічного розвитку об'єкта;
- узагальнення результатів діагностування фінансового стану підприємства, підготовка антикризової програми;
- розроблення прогнозу розвитку об'єкта та послідовності управлінських рішень для його реалізації.
Зазначимо, що проведення діагностики має базуватися на загальноприйнятих принципах, найважливішими з яких вважаються:
- своєчасність – діагностику необхідно проводити до створення кризової ситуації, появи перших ознак банкрутства, враховувати динамічність діяльності підприємства;
- комплексність – окремі явища та процеси доцільно досліджувати у комплексі зі всіма іншими взаємопов'язаними явищами, факторами, цілями;
- науковість – діагностика проводитись на основі науково обґрунтованих принципів, зрозуміти, категорій, закономірностей, на застосуванні методології та методів дослідження;
- автентичність – процес діагностування базується на первинній та достовірній інформації;
- точність – відповідність реальним фактам, цілям та вимогам, що ставляться до процесу діагностування;
- об'єктивність – діагностика має здійснюватися за розробленою програмою дослідження, за чітко визначеними базовими параметрами з мінімальним впливом фактора суб'єктивізму. У процесі діагностики необхідно використовувати лише реальні факти, методи та заходи, щоб знизити рівень неточних оцінок;
- ефективність – здійснюючи діагностику підприємства, потрібно постійно порівнювати позитивні та негативні наслідки її проведення та витрати, які пов'язані з цим процесом.
Діагностику фінансового стану підприємства рекомендується проводити у двох видах:
- експрес-діагностика фінансового стану підприємства;
- поглиблено діагностику фінансового стану підприємства.
Ці види діагностики забезпечують комплексний аналіз фінансового стану підприємства.
Експрес-діагностика ставити такі цілі:
1. За «слабкими сигналами», що надходять до підприємства, здійснюється попереднє термінове кількісне та якісне оцінювання циклу кругообігу капіталу на підприємстві як на визначений момент години (статичний), так і за визначений проміжок години (динамічне);
2. Оцінюється напрямок зміни фінансової хвороби підприємства;
3. Залишково узагальнюються результати оцінювання фінансового стану та стійкості функціонування (фінансового «здоров'я») підприємства.