СИСТЕМА РАННЬОГО РЕАГУВАННЯ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКРУТСТВА

УДК 123.456:789

 

СИСТЕМА РАННЬОГО РЕАГУВАННЯ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ БАНКРУТСТВА

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-10-37-04

 

Денисов Д.М., студент, ЗВО «Університет «Україна»[1]

 

Анотація. В статті визначено актуальність теми дослідження та наведено іноземних та вітчизняних економістів, які розглядали питання системи раннього реагування та попередження банкрутства. В основній частині статті узагальнено та визначено економічну сутність банкрутства підприємства: наведено визначення поняття «банкрутство». Розглянуто систему раннього реагувавання та попередження: визначено її сутність та охарактеризовано системи (орієнтована на внутрішні параметри підприємства та на зовнішнє середовище) та підходи до виявлення можливості настання банкрутства (технічний та фундаментальний). Наведено основні моделі визначення ймовірності настання банкрутства на підприємстві (п’ятифакторна модель Альтмана, п’ятифакторна модель Спрінгейта, універсальна дискримінантна функція) та визначено можливі шляхи подолання банкрутства (попередження, запобігання та подолання). У висновку, який є підсумком дослідження, конкретизовано основні положення статті.

Ключові слова: підприємство, банкрутство, система раннього реагування та попередження, моделі виявлення ймовірності банкрутства, шляхи подолання банкрутства.

 

BANKRUPTCY EARLY RESPONSE AND WARNING SYSTEM

Denysov Denys, University «Ukraine»

Abstract. In the introduction, the relevance of the research topic is defined, and foreign and domestic economists who have examined the issues of the early warning and bankruptcy prevention system are cited. The main part of the article summarizes and defines the economic essence of corporate bankruptcy: the concept of "bankruptcy" is defined. The early warning and prevention system is examined: its essence is defined, and the systems (focused on internal parameters of the enterprise and the external environment) and approaches to detecting the possibility of bankruptcy (technical and fundamental) are characterized. The main models for determining the probability of bankruptcy occurrence in a company are presented (Altman's five-factor model, Springate's five-factor model, universal discriminant function) and possible ways to overcome bankruptcy (prevention, avoidance, and overcoming) are defined. In the conclusion, which summarizes the research, the main provisions of the article are specified.

Keywords: enterprise, bankruptcy, early warning and prevention system, models for detecting the probability of bankruptcy, ways to overcome bankruptcy.

 

Вступ. Сучасна ринкова економіка характеризується високим динамізмом, нестабільністю та невизначеністю умов господарювання. Суб’єкти господарювання змушені постійно пристосовуватися до різких, раптових і досить кардинальних змін, які відбуваються в економіці та мають значний вплив на розвиток і подальшу діяльність підприємства. На жаль, сьогодні рівень неплатоспроможності сучасних підприємств зростає, що спонукає до пошуку шляхів і засобів стабілізації їх діяльності та запобігання їх банкрутству.

Аналіз останніх публікацій. На сьогодні існує досить значний науковий доробок відомих вітчизняних та зарубіжних науковців, які висвітлювали у своїх працях теоретичні, практичні та методологічні засади банкрутства підприємств. Серед них найбільш відомими зарубіжними представниками є Е. Альтман, Р. Таффлер, Г. Спрінгейт, вітчизняними І. О. Бланк, Л. О. Лігоненко, А. І. Дмитренко, І. В. Троц, О. О. Терещенко та багато інших, проте недостатньо дослідженим залишається питання щодо формування на підприємстві системи раннього попередження та реагування.

Мета дослідження – аналіз методологічних підходів щодо оцінки ймовірності банкрутства суб'єкта підприємства.

Виклад основного матеріалу. Підприємство, індивідуальний підприємець або фізична особа, які зазнають збитків при здійсненні економічної діяльності, повідомляють про банкрутство. Під цим поняттям мають на увазі документально підтверджену неспроможність суб’єкта оплачувати свої боргові зобов’язання і здійснювати фінансування поточної діяльності.

Банкрутство може стосуватися окремих видів суб’єктів, але в цілому воно являє собою складний процес, в ході якого визначається їх відповідальність. Для окремих видів суб’єктів існують різні показники неспроможності, що обумовлює особливості процедури банкрутства кожного з них.

Банкрутство підприємства визначається сутністю ринкових відносин, які відповідають невизначеності досягнення кінцевих результатів та ризиком втрат. Неспроможність господарського суб’єкта може бути «фіктивною» в результаті навмисного приховування власного майна, щоб уникнути сплати боргів перед кредиторами; «необережною» через неефективну роботу, здійснення ризикованих операцій.

З методологічної точки зору важливо визначити термін "банкрутство". У літературі є різні визначення. Найбільш поширеним тлумаченням "банкрутства" є критерій неплатоспроможності компанії. Неплатоспроможність розуміється як неможливість сплатити борги. Якщо компанія не в змозі погасити свою короткострокову заборгованість, вона вважається технічно неплатоспроможною.

Сутність банкрутства підприємства визначається як неспроможність суб’єкта господарювання, що виражається в призупиненні його економічно-фінансовій діяльності через нездатність задовольняти вимоги кредиторів і виконувати зобов’язання перед бюджетом.

Сучасне поняття «банкрут» походить від італійського виразу “banca rotta”, що означає звичай перекидати лавку банкіра, що стояла на міській площі, у разі нездатності останнього здійснити виплати кредиторам.

Своєчасне виявлення проблемних тенденцій, факторів, ідентифікація фінансової кризи на підприємстві та розробка антикризових заходів є чи не головним завданням системи стратегічного контролінгу. Все це можливо здійснити впровадивши на підприємстві системи раннього попередження та реагування (СРПР) як одного з важливих інструментів системи контролінгу.

Система раннього попередження та реагування - це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики, які можуть насуватися на підприємство як із зовнішнього, так і з внутрішнього середовища.

Процес створення системи раннього попередження складається з ряду етапів:  визначення сфер спостереження; визначення індикаторів раннього попередження, які можуть указувати на розвиток того чи іншого негативного процесу; визначення цільових показників та інтервалів їх зміни за кожним індикатором; формування завдань для центрів обробки інформації (розробка висновків щодо впливу тієї чи іншої інформації на діяльність підприємства); формування інформаційних каналів: забезпечення прямого та зворотного зв'язку між джерелами інформації та системою раннього реагування, між системою та її користувачами — керівниками всіх рівнів.

Розрізняють дві підсистеми СРПР: систему, зорієнтовану на внутрішні параметри діяльності підприємства (ідентифікацію наслідків дії тих чи інших факторів, визначення симптомів, виявлення першопричин), та систему, зорієнтовану на зовнішнє середовище. Предметом дослідження останньої є завчасне прогнозування загроз, насамперед із боку контрагентів (для банків це аналіз підприємств з метою оцінки їх кредитоспроможності), держави, конкурентів і т.н.

На базі системи раннього попередження та реагування будується система управління ризиками, яка включає в себе такі блоки завдань: ідентифікація ризиків; оцінка ризиків; нейтралізація ризиків.

Виявлення загрози банкрутства, тобто прогнозування банкрутства є головним завданням СРПР. Прогнозування банкрутства полягає в своєчасній розробці контрзаходів, спрямованих на подолання підприємством негативних тенденцій. В економічній літературі існує чимало моделей прогнозування банкрутства. Деяким з них притаманний фундаментальний підхід, іншим — суто технічне вирішення проблеми прогнозування банкрутства.

Фундаментальний підхід грунтується на зборі й аналізі всієї інформації про підприємство із внутрішніх та зовнішніх джерел. Зовнішня інформація дає підставу оцінки сучасного стану і перспектив галузі, до якої належить це підприємство, загальний розвиток кон'юнктури і т.д. З огляду на здобуті загальноекономічні дані, внутрішні джерела інформації та фінансові плани підприємства прогнозуються результати його господарської діяльності на найближчий період. Отже, фундаментальний підхід до оцінювання кредитоспроможності та прогнозування банкрутства підприємства зорієнтований на внутрішнє фінансове планування й бюджетування та на оцінку перспективного розвитку суб'єкта господарювання.

Технічний підхід до прогнозування банкрутства ґрунтується на аналізі даних звітності минулих періодів - показників балансу та звіту про прибутки і збитки.

Інструментами системи раннього попередження та прогнозування банкрутства підприємств є ряд показників в тому числі синтетичних, інтегральних і методів розглянутих вами при вивченні дисципліни „Фінансовий аналіз”. До них відносяться: дискримінаптний аналіз, тест на банкрутство Тамарі (фінансовий аналітик „Bank of Israel”), двофакторна і п'ятифакторна модель Альтмана, модель Спрінгейта, універсальна дискримінаційна функція, система показників та коефіцієнт Бівера, Cash-Flow і його відношення до заборгованості, темп зростання власного капіталу, коефіцієнти відновлення чи втрати платоспроможності та багато інших які дають можливість постежити тенденції зміни фінансового стану суб’єкта господарювання.

У вітчизняній практиці такі моделі майже не застосовуються, оскільки не враховують галузевих особливостей розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу, стану ринкових відносин в Україні. Йдеться про суто теоретичний характер підходів до прогнозування банкрутства. У вітчизняних умовах дані такого прогнозування є досить суб'єктивними і не дають підстав для практичних висновків хоча дають можливість відстежувати тенденції і таким чином акцентувати увагу на змінах фінансового стану підприємства. Мають бути розроблені вітчизняні моделі прогнозування з урахуванням галузевих особливостей.

Крім синтетичних показників існує багато кількісних підходів щодо оцінки ймовірності фінансової кризи та банкрутства підприємств: методика, визначена законодавством України; методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, запропонована Агентством з питань попередження банкрутства підприємств і організацій; горизонтальний, вертикальний і трендовий аналіз; аналіз фінансової стійкості на основі визначення надлишків або відсутності джерел для формування запасів і витрат (показник типу фінансової ситуації); аналіз матриць фінансової рівноваги; аналіз фінансових компонентів; експертна діагностика.

Загалом з метою раннього попередження, запобігання, діагностики визначається група об’єктів спостереження і система фінансових показників які сигналізують про загрозу банкрутства (ліквідності, платоспроможності, структури капіталу, структури і терміновості зобов’язань, чистого грошового потоку), що потребують постійного нагляду і реагування.

Організаційно прогнозування банкрутства може бути здійснено як на самому підприємстві, так і за його межами, наприклад на базі консалтингової фірми, яка обслуговує це підприємство.

Відомі такі моделі прогнозування банкрутства:

1) Модель Альтмана – розраховується інтегральний показник рівня загрози банкрутства:

 Z= 1,2 × А + 1,4 × В + 3,3 × С + 0,6 × D + 1,0 × Е;

де: А – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;

В – відношення чистого прибутку до загальної вартості активів;

С – відношення чистого доходу до загальної вартості активів;

D – відношення вартості акцій до суми заборгованостей;

E – відношення обсягу продажу до загальної вартості активів.

Значення показника Z пов’язують з імовірністю банкрутства таким чином:

Z ≤ 1,8 – дуже висока ймовірність;

1,8 ≤ Z ≤ 2,7 – висока ймовірність;

2,71≤ Z ≤ 2,99 – можлива ймовірність;

2,991 ≤ Z – низька ймовірність.

За такою моделлю точність прогнозування банкрутства становить 95%.

2) Модель Спрінгейта:

Z = 1,03 × А + 3,07 × В + 0,66 × С + 0,4 × D;

де: A – відношення робочого капіталу до загальної вартості активів;

 B – відношення прибутку до сплати податків та процентів до загальної вартості активів;

 C – відношення прибутку до сплати податків до короткострокової заборгованості;

D – відношення обсягу продажу до загальної вартості активів.

Якщо Z < 0,862 то підприємство є потенційним банкрутом. Точність прогнозування складає 92%.

3) З використанням різних методик прогнозування побудовано універсальну дискримінантну функцію:

Z = 1,5 × Х1 + 0,8 × Х2 + 10 × Х3 + 5 × Х4 + 0,3 × Х5 + 0,1 × Х6;

де: Х1 – відношення готівки до зобов’язань;

Х2 – відношення валюти балансу до зобов’язань;

Х3 – відношення прибутку до валюти балансу;

Х4 – відношення прибутку до виручки від реалізації;

Х5 – відношення виробничих запасів до виручки від реалізації;

Х6 – відношення виручки від реалізації до валюти балансу.

Якщо Z > 2 то підприємству не загрожує банкрутство.

Якщо 1 < Z < 2 то фінансова рівновага підприємства порушена але при переході на антикризове управління підприємству не загрожує банкрутство.

Якщо 0 < Z < 0 то підприємство є напівбанкрутом.

Для використання представлених моделей у вітчизняній практиці необхідно враховувати галузеві особливості розвитку підприємств та притаманних їм форм організації бізнесу.

Шляхи подолання банкрутства на будь-якому підприємстві включають в себе використання таких напрямів:

1) Попередження банкрутства — передбачає застосування комплексної системи прогнозування та визначення ймовірності банкрутства підприємства, яка у свою чергу передбачатиме:

– постійний моніторинг фінансово-господарської діяльності підприємства та середовища здійснення його діяльності (на мікро- та макрорівні) — визначення основних ендогенних та екзогенних факторів, що можуть спровокувати виникнення банкрутства (іншими словами виявлення всіх потенційних загроз);

– проведення діагностики ймовірності банкрутства підприємства, а саме, виявлення негативних тенденцій розвитку, критичних відхилень (експрес-діагностика, фундаментальна діагностика);

– запровадження на підприємстві системи раннього попередження та реагування, завдання якої полягатиме у своєчасному інформуванні керівництва про потенційні загрози та ризики;

– використання основних вітчизняних та зарубіжних методик прогнозування ймовірності банкрутства підприємства (дискримінантний аналіз, експертна оцінка, SWOT-аналіз);

– запровадження на підприємстві прогнозування, як основного елемента визначення можливих кількісних і якісних змін стану підприємства (рівня розвитку в цілому, окремих напрямів діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів досягнення очікуваного стану;

– використання на підприємстві стратегічного планування, яке забезпечує конкретизацію його стратегії (базової стратегії як генерального напрямку розвитку) і досягнення сформульованих цілей на основі використання наявних переваг і створення нових.

 2) Запобігання банкрутству — передбачає здійснення комплексу заходів, що підвищують рівень діяльності підприємства та його шанси на «виживання» в кризових умовах розвитку, а також сприяють недопущенню до критичного стану діяльності підприємства, і як наслідку до банкрутства, шляхом:

– забезпечення економічної безпеки підприємства з метою гарантування його стабільного і максимально ефективного функціонування та перспективу розвитку;

– запровадження та систематичне проведення контролінгу на підприємстві, як спеціальної та саморегулюючої системи методів та інструментів функціональної підтримки менеджменту через інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг;

– здійснення антикризового управління, що передбачає використання арсеналу управлінських рішень для фінансової стабілізації діяльності підприємства у динамічних умовах сучасності;

– створення на підприємстві своєрідного механізму управління ризиками - ризик-менеджменту, що включає ідентифікацію ризиків, планування заходів щодо зменшення ризиків, моніторинг ризиків і контроль виконання заходів з їх зменшення, аналіз ефективності реалізованих заходів та накопичення досвіду;

– здійснення реінжинірингу, який базується на використанні сучасних інформаційних технологій для досягнення нових ділових цілей та передбачає докорінну перебудову ділових процесів для досягнення радикального поліпшення діяльності підприємства.

3) Подолання банкрутства - передбачає активізацію всіх можливих способів та заходів недопущення ліквідації підприємства мобілізуючи всі наявні сили та ресурси, шляхом:

– проведення фінансової санації або фінансового оздоровлення підприємства шляхом послідовних взаємопов’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності;

– проведення реорганізації, тобто повної або часткової заміни власників корпоративних прав підприємства, зміни організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідації окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступником;

– здійснення реструктуризації, тобто зміни структури підприємства, а також його елементів, що передбачає вдосконалення системи управління, фінансово-економічної політики компанії, її операційної діяльності, системи маркетингу та збуту, управління персоналом;

– ліквідація — припинення діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Висновки. За сучасних умов розвитку економіки питання банкрутства підприємств постає особливо гостро через збільшення кількості збиткових підприємств, нестабільні умови господарювання, недосконалість законодавчої бази. Банкрутство підприємств є наслідком глибокої фінансової кризи. У свою чергу, під фінансовою кризою розуміється фаза незбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві.

Система раннього попередження та реагування – це спеціальна інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні загрози та ризики, з якими може зіткнутися підприємство, а також додаткові шанси для підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності. Система має бути спрямована на виявлення та аналіз інформації про фактори ризику, виникнення яких може призвести до виникнення кризових явищ.

Виживання підприємства в умовах кризи залежить від своєчасного та правильного рішення керівництва, і якщо негативний вплив зовнішніх загроз на діяльність підприємства не завжди вдається нейтралізувати, то шляхи виходу підприємства з кризи є цілком і повністю довірені керівництву і залежать від своєчасного реагування, навичок і знань про те, як запобігти подібним ситуаціям і не допустити банкрутства компанії.

Як відомо, «хворобу» легше попередити, ніж «лікувати», у зв’язку з чим на підприємстві необхідно сформувати таку систему, яка б забезпечувала своєчасне реагування на виникнення кризових явищ на підприємстві. підприємства та запобігти їх виникненню в майбутньому.

Список використаних джерел

1.    Бачкір І. Г. Банкрутство підприємства: підходи, процедури проведення, оцінка перспектив та пріоритетів управління в умовах кризи платоспроможності. ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА. 2020. № 5-6 (84). С. 103- 109.

2.    Великий Ю. М., Косарєва І. П., Політун Д. О. Теоретичні основи оцінки ймовірності банкрутства підприємства. Бізнес-навігатор. 2018. Вип. 3-1. С. 92-96.

3.    Калініченко З. Розробка методики раннього попередженнѐ та реагуваннѐ на кризи підприюмства. Економічний аналіз. 2022. Том 32. № 2. С. 90-100. DOI: 10.35774/econa2022.02.090

4.    Малинка Н. С. Системи раннього попередження та реагування підприємства: кваліфікаційна робота ... бакалавра: 072 Фінанси, банківська справа та страхування / Наталія Сергіївна Малинка; наук. керівник Олена Антонівна Сотніченко. – Київ, 2021. – 109 с. URI: https://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/36246

5.    Савченко А. М. Аналіз показників балансу з метою попередження банкрутства суб’єкта господарювання. Молодий вчений. 2019. № 1. С. 501–505. DOI: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-1-65-115

6.    Сітак І. Л. Система раннього попередження та реагування як засіб забезпечення стійкості підприємства / І. Л. Сітак, І. М. Мурашко // Приазовський економічний вісник: електрон. наук. журн. – 2019. – № 2 (13). – С. 172-178. – Режим доступу: http://pev.kpu.zp.ua/journals/2019/2_13_uk/29.pdf, вільний (дата звернення 14.02.2024 р.).

References:

1. Bachkir I. H. Bankruptcy of an enterprise: approaches, procedures, assessment of prospects and management priorities in the conditions of a solvency crisis. INNOVATIVE ECONOMY. 2020. No. 5-6 (84). Pp. 103-109.

2. Velykyi Yu. M., Kosareva I. P., Politun D. O. Theoretical foundations of assessing the probability of enterprise bankruptcy. Business Navigator. 2018. Issue 3-1. Pp. 92-96.

3. Kalinichenko Z. Development of a methodology for early warning and response to enterprise crises. Economic Analysis. 2022. Volume 32. No. 2. Pp. 90-100. DOI: 10.35774/econa2022.02.090

4. Malynka N. S. Early warning and response systems of an enterprise: bachelor's thesis: 072 Finance, Banking and Insurance / Nataliia Serhiivna Malynka; scientific supervisor Olena Antonivna Sotnichenko. – Kyiv, 2021. – 109 p. URI: https://dspace.nuft.edu.ua/handle/123456789/36246

5. Savchenko A. M. Analysis of balance sheet indicators for the purpose of preventing bankruptcy of an economic entity. Young Scientist. 2019. No. 1. Pp. 501–505. DOI: https://doi.org/10.32839/2304-5809/2019-1-65-115

6. Sitak I. L., Murashko I. M. Early warning and response system as a means of ensuring enterprise stability / I. L. Sitak, I. M. Murashko // Pryazovsky