ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ЕКСПОРТЕРІВ ЦУКРУ

УДК 631.11.001.76

ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ МІЖНАРОДНОЇ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ВІТЧИЗНЯНИХ ЕКСПОРТЕРІВ ЦУКРУ

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-10-37-06

Є.Ю. Іоніцой-Доценко, аспірантка,  ННЦ «Інститут аграрної економіки»[1]

  Мета статті – на основі узагальнення теоретичних засад конкурентних взаємодій суб’єктів світового аграрного ринку та комплексного дослідження стратегій  забезпечення глобального лідерства підприємств цукрової галузі розробити стратегічні пріоритети формування конкурентних переваг вітчизняних цукровиробників на світовому ринку агропродукції.

Методика дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано сукупність загальнонаукових та спеціальних методів дослідження із застосуванням методів наукової абстракції, монографічного аналізу та синтезу, порівняльного та системного аналізу, абстрактно-логічного аналізу, що забезпечило достовірність, об’єктивність та ґрунтовність поданих у науковій cтатті положень і висновків.

Результати дослідження. На сьогодні національний економічний розвиток формує пріоритетні задачі, серед яких чільне місце займає міжнародна конкурентоспроможність вітчизняного агропромислового комплексу із забезпеченням продовольчої та енергетичної безпеки нашої держави. У цьому контексті особливий інтерес викликає стан і розвиток цукрової галузі України. А тому актуальним є вивчення поведінки агропромислових компаній, а особливо використання конкурентних стратегій на світовому ринку агропромислової продукції.

Загальні висновки та рекомендації дослідження можуть бути використані в діяльності вітчизняних агропромислових компаній і формуванні державної стратегії розвитку агропромислового комплексу з метою зміцнення конкурентних позицій на світовому ринку.

Висновки. Вивчення практик формування конкурентних стратегій цукрової галузі у світі, автором було зазначено, що оптимальною стратегією для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників цукру має бути формування комплексної стратегії, що буде ґрунтуватися на дієвих механізмах, як з боку виробників, так і з боку державного регулювання, що в свою чергу, буде сприяти сталому розвитку галузі, економічному зростанню та зміцненню позицій цукровиробників на зарубіжних ринках. Програми забезпечення конкурентоспроможності виробників цукру мають базуватися на взаємозв’язках між державними органами влади, вітчизняними учасниками ринку та зарубіжними партнерами.

Ключові слова: стратегія, конкурентоспроможність, розвиток, цукрова галузь, світовий ринок, прогноз.

DEVELOPMENT OF THE STRATEGY FOR THE INTERNATIONAL COMPETITIVENESS OF DOMESTIC SUGAR EXPORTERS

E.Yu. IONITSOY-DOTSENKO, graduate student, NSC "Institute of Agrarian Economy"

The purpose of the article is to develop strategic priorities for the formation of competitive advantages of domestic sugar producers on the world market of agricultural products, based on the generalization of the theoretical foundations of competitive interactions of subjects of the world agricultural market and a comprehensive study of strategies for ensuring global leadership of sugar industry enterprises.

Research methodology. To achieve the goal, a set of general scientific and special research methods was used using the methods of scientific abstraction, monographic analysis and synthesis, comparative and systematic analysis, abstract-logical analysis, which ensured the reliability, objectivity and thoroughness of the provisions and conclusions presented in the scientific article.

Research results. Today, national economic development forms priority tasks, among which the international competitiveness of the domestic agro-industrial complex with the provision of food and energy security of our country occupies a prominent place. In this context, the state and development of the sugar industry of Ukraine is of particular interest. And that is why it is relevant to study the behavior of agro-industrial companies, and especially the use of competitive strategies on the world market of agro-industrial products.

The general conclusions and recommendations of the study can be used in the activities of domestic agro-industrial companies and the formation of the state strategy for the development of the agro-industrial complex in order to strengthen competitive positions in the world market.

Conclusions. Studying the practices of forming competitive strategies of the sugar industry in the world, the author indicated that the optimal strategy for increasing the competitiveness of domestic sugar producers should be the formation of a comprehensive strategy, which will be based on effective mechanisms, both on the part of producers and on the part of state regulation, which in in turn, it will contribute to the sustainable development of the industry, economic growth and strengthening of the position of sugar producers in foreign markets. Programs to ensure the competitiveness of sugar producers should be based on relationships between state authorities, domestic market participants and foreign partners.

Key words: strategy, competitiveness, development, sugar industry, world market, forecast.

Постановка проблеми. Економіка України тривалий час розвивається в умовах нестабільності, яка особливо поглибилася у зв’язку з військовою агресією російської федерації і негативно впливає на інвестиційну діяльність в усіх секторах економіки. В умовах нестабільності особливо важливо не допускати інвестиційного спаду та конкурентоспроможності у сільському господарстві.

На сьогодні національний економічний розвиток формує пріоритетні задачі, серед яких чільне місце займає міжнародна конкурентоспроможність вітчизняного агропромислового комплексу із забезпеченням продовольчої та енергетичної безпеки нашої держави. У цьому контексті особливий інтерес викликає стан і розвиток цукрової галузі України. А тому актуальним є вивчення поведінки агропромислових компаній, а особливо використання конкурентних стратегій на світовому ринку агропромислової продукції.

Загальні висновки та рекомендації дослідження можуть бути використані в діяльності вітчизняних агропромислових компаній і формуванні державної стратегії розвитку агропромислового комплексу з метою зміцнення конкурентних позицій на світовому ринку.

Вихідні передумови. На вивченні проблем формування та реалізації конкурентних стратегій сільськогосподарських підприємств наголошувати вітчизняні й зарубіжні вчені та фахівці: Шумпетер П. Х [1], Зелінська О. М. [2],  Черкас Н. І. [3], Швагірева В. [4],  Кахович О. О. [5],  Малік М.Й. [6],         Борисова Т. М. [7], Іванієнко В. В. [8],   Радєва М. М. [9], Кукель Г. С. [10],  Кравченко Ю. М. [11], Захарчук О.В. [12,13] та інші.

Проте аспекти цієї теми для умов нестабільності досліджені недостатньо, що не сприяє формуванню механізмів забезпечення його сталості та управління ним, зниженню ризиків, підвищенню ефективності, а також посиленню позитивного впливу агроінвестицій на продовольчу безпеку держави, нарощування експортного потенціалу і розвитку усієї економіки.

Разом з тим дотепер невирішеною залишається низка актуальних питань організаційно-економічного плану щодо розробки конкурентних стратегій розвитку аграрних підприємств в умовах нестабільності.

Метою статті є узагальнення теоретичних засад конкурентних взаємодій суб’єктів світового аграрного ринку та комплексного дослідження стратегій  забезпечення глобального лідерства підприємств цукрової галузі.

Виклад методики і результатів дослідження. На сьогодні стан вітчизняної цукрової галузі має критичний та нестійкий рівень, що понижує можливість конкурувати з міжнародними лідерами цукрового виробництва. Через неефективний виробничий, ресурсний, комерційний потенціали вітчизняні цукровиробники втрачають конкурентні позиції на українському та світовому ринках, тому така критична ситуація вимагає впровадженню нових конкурентних стратегій та заходів у технологічних, адміністративних, організаційних та реінжинірингових сферах цукрового виробництва. Для правильного вибору конкурентної стратегії підприємств цукрової галузі необхідно враховувати ряд вагомих та стратегічних чинників, які будуть сприяти створенню сприятливих умов для забезпечення конкурентного статусу.

Цукрова галузі належить до переробної сфери промислового комплексу АПК України, тому має ряд переваг, які можуть сформувати комплексну стратегію її конкурентоспроможності. Однією з таких переваг є традиційний технологічний процес, який забезпечує економію на витратах під час виробництва. Стратегія зменшення виробничих витрат, разом із стратегією нарощення прибутку можуть бути поєднані зі стратегією диверсифікації продукції без залучення значний інвестиційних ресурсів. Для великих підприємств цукрової галузі є можливість використовувати власну ринкову стратегію (фокусування, диференціації, лідерства за витратами), володіючи великим спектром можливостей. Кожна стратегію має свої переваги та недоліки та визначається наступними факторами: можливості збуту, сегментація ринку, охоплення ринку, якість продукції, вертикальна/горизонтальна інтеграція, політика ціноутворення,  технологічне забезпечення. Усі ці параметри створюють проблему вибору конкурентної стратегії, тому вимагають використання комплексного показника конкурентоспроможності підприємства, що дозволить розробити оптимальну стратегію для розвитку підприємств. Для підприємств цукрової галузі України є доцільним використання наступних стратегій, які наведені у табл. 1.

Таблиця 1. Стратегії конкурентоспроможності підприємств цукрової галузі

Джерело: складено автором

На вибір конкурентних стратегії цукровиробників також впливає розмір підприємства та показник рентабельності бізнесу (табл. 2). У випадку збитковості підприємства необхідно використовувати стратегію виживання та застосовувати оборонну поведінку фірми. Стратегію кооперації ( стабілізаційна стратегія) можна обирати підприємствам, які мають малий та середній розмір при рентабельності від 7-35%. Стратегія кооперації полягає в ефективному використанні ресурсів, налагодження каналів збуту на технологізацію виробництва. Для великий підприємств з високою рентабельністю виробництва буде доречним застосувати стратегію зростання у поєднанні з наступальною поведінкою на ринку.  Усі запропоновані стратегії мають визначатися самими виробниками цукру, на підставі доступний ресурсів та цілей. На етапі визначення конкурентної стратегії виробникам необхідно виконати діагностику формування та збереження конкурентних позицій. Розроблена стратегія має визначати оптимальний рівень спеціалізації та виробництва підприємства. Для сталого розвитку та функціонування підприємств цукрової галузі Україні та нарощення експортного потенціалу, виробникам необхідно запроваджувати вдалу форму диверсифікації та інтеграції , враховуючи сучасні тенденції та інновації.

З іншого боку, конкурентоспроможність цукровиробників має гуртуватися не тільки на стратегіях підприємств, а й на ефективних стратегіях Державної підтримки. Саме поєднання комплексних конкурентних стратегій держави та суб’єктів господарювання мають створити конкурентне лідерство вітчизняної цукрової галузі на міжнародному рівні. Звідси випливає необхідність розробки комплексної стратегії, яка буде забезпечувати економічне зростання підприємств та регіонів, стійкість до впливу зовнішніх та внутрішні факторів конкурентного середовища та конкурентні позиції в соціально-економічному та екологічному напрямі. У контексті стратегії підвищення конкурентоспроможності цукрової галузі України з боку держави необхідно запровадити програми з надання субсидій та розвитку регіонів в цілому. Реалізація даних заходів має враховувати: річні коливання внутрішніх цін на цукор, сировинні ресурси, залучення інвестицій у сільську місцевість, стимулювання експорту цукру та біоетанолу.

На нашу думку, стратегія конкурентоспроможності цукрової галузі має містити комплекс заходів, запровадження яких буде надавати  можливість створити гідні умови для кооперації виробників цукру та виробників цукрових буряків, що забезпечить сталий розвиток галузі, створить умови для збільшення виробництва, зміцнення експортних позицій. Стратегічні заходи з боку держави мають наступні завдання:

Таблиця 2. Вибір конкурентної стратегії підприємств цукрової галузі в залежності від розміру та показника рентабельності

Джерело:  адаптовано автором

-      прийняття на законодавчому рівні стратегію підвищення конкурентоспроможності галузі;

-      організація фондів кредитування для підтримки малих та середніх підприємств;

-      створення сільськогосподарських компаній на сільських місцевостях, для об’єднання ресурсів та можливостей виробників;

-      мотивація цукровиробників до розширення виробництва та диверсифікації, шляхом надання дешевих кредитів;

-      створення державного прозорого фінансового моніторингу;

-      імплементація заходів для підтримки вирощування сировини для виробництва біоетанолу;

-      запровадження квот на вміст біоетанолу у  паливі та адаптація стандартів якості моторних палив відповідно до стандартів ЄС (присвоєння суміші біоетанолу класифікацію палива);

-      стимулювання створенню кластерів для сталого розвитку цукрової галузі;

З боку виробників, мають реалізовуватися узгоджені заходи, такі як:

-      підвищення інвестиційної привабливості;

-      імплементація нових технологій у виробництво та управління;

-      диверсифікація виробництва (на основі кластерного та мережевого підходу);

-      збільшення витрат на НДДКР та залучення кваліфікованих кадрів;

-      розвиток маркетингової та збутової інфраструктури;

-      слідування стандартам якості відповідно до європейських вимог;

-      покращення іміджу підприємств та цукрової галузі загалом;

-      підвищення попиту на ринку завдяки якості, ціни,  вдалому маркетингу;

-      реструктуризація та реінжиніринг цукрових заводів;

-      регулювання коопераційних зав’язків між учасниками ринку;

Формування комплексної стратегії конкурентоспроможності експортерів цукру має ґрунтуватися на вищенаведених заходах, як з боку виробників, так і з боку державного регулювання, що в свою чергу, буде сприяти сталому розвитку галузі, економічному зростанню та зміцненню позицій цукровиробників на зарубіжних ринках. Програми забезпечення конкурентоспроможності виробників цукру мають базуватися на взаємозв’язках між державними органами влади, вітчизняними учасниками ринку та зарубіжними партнерами, що в свою чергу сформує стратегію лідерства вітчизняних цукровиробників  (рис. 1).

Виробництво біоетанолу та біометану на цукрових заводах має певні зрушення в Україні. Станом на жовтень 2022 року Компанія Галс Агро та нідерландська компанія STX підписали договір про співпрацю для продажу першого біометану в Україні, який буде експортуватися до країн ЄС. Це буде надавати можливість підключити виробничі потужності до газорозподільних мереж в Чернігівський області, що забезпечить регіон біометаном, та відбуватиметься експорт біогазу до Європи.

Підвищення капіталізації підприємств АПК та цукрових виробників є вагомим фактором для формування стратегії конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Наслідком недооцінки основних засобів виробництва в сільському господарстві стали знівельовані абсолютні й відносні фінансово-економічні показники галузі, зокрема амортизаційні відрахування, собівартість, фінансовий результат та рентабельність аграрного виробництва. Інструментом збереження економічної цінності активів сільськогосподарських підприємств, що відображає їх реальну ринкову вартість слід вказати переоцінку основних засобів.

Так, фактична наявність основних засобів у сільському господарстві в 2022 році у вартісному вимірі становила 600 млрд грн, тоді як розрахункова мала перевищувати цю суму більш як удвічі і досягти 1,5 млрд грн.

У такому випадку амортизаційні відрахування, що входять у собівартість сільськогосподарської продукції становили б не 40-50 млрд грн, як показано у статистичних даних, а реальну справедливу величину, необхідну для розширеного відтворення основного капіталу – 100-120 млрд грн .

В умовах зростання цін на матеріально-технічні ресурси показники собівартості, дохідності й рентабельності підприємств перестають діяти як інструменти економічного аналізу, а амортизаційні відрахування часто не забезпечують достатні реноваційні джерела простого відтворення основних засобів.

Незважаючи на високі темпи зростання цін на матеріально-технічні ресурси для сільського господарства, в умовах сьогодення оцінці не приділяється належна увага. Проведені дослідження свідчать про відсутність періодичної переоцінки основних засобів, незважаючи на її необхідність безпосередньо для власне підприємств і регла