КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ФАКТОРИ, ЩО ЇЇ ФОРМУЮТЬ

УДК 339.1                                                                             

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ТА ФАКТОРИ, ЩО ЇЇ ФОРМУЮТЬ

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-10-37-11

Самофалова М.О., к.е.н., доцент кафедри управління та адміністрування, ЗВО Університет «Україна»[1]

Анотація. В статті досліджено та обґрунтовано теоретичні аспекти сутності конкурентоспроможності та вивчення факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в ринкових умовах. На основі проведених теоретичних досліджень узагальнено окремі авторські визначення поняття «конкурентоспроможність підприємства». Визначено, що конкурентоспроможність підприємства характеризується її здатністю та ефективністю адаптуватися до умов конкурентного середовища. До ознак, що характеризують конкурентоспроможність підприємства, відносяться: порівнянність, просторовість, динамічність, об'єктність, атрибутивність, системність, об'єктивність. Дотримання цих характеристик є обов'язковою умовою проведення аналітичних досліджень, запорукою вирішення проблем та досягнення цілей компанії. Пропонується використовувати модифіковану класифікацію факторів конкурентоспроможності фірми, запропоновану Кузьміним О.Є., яка передбачає виділення наступних критеріальних (інтегральних) груп сукупності факторів: середовище функціонування фірми; змістовні характеристики; рівень регулювання факторів. Обґрунтовано поділено фактори зовнішнього середовища на прямі, які мають безпосередній вплив на конкурентоспроможність, та непрямі, які мають опосередкований вплив через прямі фактори. Аналіз впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на конкурентоспроможність підприємства дозволяє зменшити невизначеність та ризики у виробничо-збутовому процесі компанії, підвищити якість стратегічного планування та прогнозування виробничо-збутової діяльності компанії, підвищити конкурентоспроможність компанії та її продукції, утримати конкурентну позицію компанії та збільшити її частку на ринку. Важливість тих чи інших змістовних факторів конкурентоспроможності може змінюватися залежно від низки об'єктивних чинників, таких як купівельна спроможність населення, зміни в регулюванні та оподаткуванні, ринкова кон'юнктура тощо.

Ключові слова: конкурентоспроможність, теорія, фактори, ознака, поняття.

COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE AND THE FACTORS THAT SHAPE IT

M.O. Samofalova, Doctor of Economics, Associate Professor of the Department of Management and Administration, University of Higher Education "Ukraine"

Abstract. The article investigates and substantiates the theoretical aspects of the essence of competitiveness and the study of internal and external environment factors that affect the competitiveness of an enterprise in market conditions. On the basis of theoretical studies, the author summarizes some of the author's definitions of the concept of “enterprise competitiveness”. It has been determined that the competitiveness of enterprise is characterized by its ability and efficiency to adapt to the conditions of the competitive environment. The features that characterize the competitiveness of an enterprise include: comparability, spatiality, dynamism, objectivity, attributability, systematicity, objectivity. Observance of these characteristics is a prerequisite for conducting analytical research, a key to solving problems and achieving the company's goals. It is proposed to use the modified classification of factors of competitiveness of a firm proposed by O. Kuzmin, which provides for the allocation of the following criterion (integral) groups of factors: environment of the firm's functioning; substantive characteristics; level of regulation of factors. The environmental factors are reasonably divided into direct factors that have a direct impact on competitiveness and indirect factors that have an indirect impact through direct factors. An analysis of the impact of external and internal factors on the company's competitiveness helps to reduce uncertainty and risks in the company's production and sales process, improve the quality of strategic planning and forecasting of the company's production and sales activities, increase the competitiveness of the company and its products, maintain the company's competitive position and increase its market share. The importance of certain substantive factors of competitiveness may vary depending on a number of objective factors, such as the purchasing power of the population, changes in regulation and taxation, market conditions, etc.

Key words: competitiveness, theory, factors, sign, concept.

Постановка проблеми. У сучасних умовах глобалізації та дефіциту природних ресурсів забезпечення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання в будь-якій економіці є особливим теоретичним і практичним завданням. Перш за все, важливість оцінки конкурентоспроможності зумовлена тим, що вона значною мірою визначає необхідність оптимального розвитку підприємств на основі визначення конкурентних переваг та встановлення стратегічних пріоритетів.

Аналіз останніх публікацій. Особливий внесок у розвиток вітчизняної теорії конкурентоспроможності промислових підприємств та галузей національної економіки зробили наступні дослідники: Д. Лук'яненко, О. Максимець, Н. Попадинець, О. Амоша, П. Пуцентейло, О. Яценко, В. Пономаренко, О. Тридід, М. Кизим, М. Шевченко, О. Доровський, Т. Загорна, І. Ялдін та інші. Однак, досліджуючи національну, регіональну та територіальну специфіку конкурентоспроможності сьогодні, слід визнати, що вона потребує подальших наукових розробок.

Мета статті - дослідження та обґрунтування теоретичних аспектів сутності конкурентоспроможності та вивчення факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, що впливають на конкурентоспроможність підприємства в ринкових умовах.

Виклад основного матеріалу. Насамперед, термін «конкурентоспроможність» по-різному трактується дослідниками, що формує підґрунтя для різних методичних підходів до оцінки рівня конкурентоспроможності як промислового комплексу, так і окремих галузей національної економіки, підприємств та конкурентоспроможності товарів (продукції).

Слід зазначити, що засновником теорії конкуренції вважається А. Сміт. Водночас основи формування конкурентного середовища та дослідження ефективних механізмів управління конкурентними перевагами економічних систем плідно вивчали Дж. Рікардо, К.-А. Роджерс та інші. У 1970-х роках теорія конкурентоспроможності отримала подальший розвиток, що знайшло відображення у створенні різних наукових шкіл:

- американська, представленої М. Портером (концепція національних конкурентних переваг) [1] та М. Енрайтом (концепція регіональних кластерів) [2];

- британська, представниками якої були Дж. Даннінг (еклектична ОЛІ-парадигма) [3] і К. Фрімен (концепція техно-економічної парадигми) [4];

- скандинавська, представленена Б.-А. Лундваллом та Б. Джонсон (концепція економіки, що навчається) [5], Г. Асхайм (концепція регіону, що навчається) [6].

За своїм походженням поняття конкурентоспроможності з економічної точки зору трактується як здатність суб'єкта господарювання (району, галузі, країни) конкурувати з іншими аналогічними суб'єктами на внутрішньому (національному) та зовнішньому (міжнародному) ринках. Запропоноване дослідження природно зосереджується на розгляді цього поняття на мікрорівні, тобто проаналізуємо його щодо окремого суб'єкта господарювання.

На сьогодні існує низка трактувань цієї категорії, які або вказують на конкретний набір факторів, що забезпечують певний рівень конкуренції, або відрізняються методологічними підходами до визначення самого поняття. Наприклад, С. Хамініч [7] визначає конкурентоспроможність як відносне поняття, що характеризується такими властивостями, як порівнянність (показник проявляється в умовах порівняння об'єктів) і динамічність (показник не може розглядатися як довгострокова характеристика незалежно від ефективності діяльності підприємства); водночас це комплексна порівняльна характеристика фірми, що відображає ступінь переваги сукупності оціночних показників її діяльності по відношенню до сукупності показників конкурентів.

У роботі П.Л. Алтухова [7, с. 3] конкурентоспроможність фірми визначається як наявність порівняльних переваг, які даний суб’єкт господарювання має над іншими фірмами-конкурентами. А.Є. Воронкова, В.П. Пономарьов та Г.І. Дібніс [8] визначають конкурентоспроможність як сукупність можливостей бізнесу (виробничих, інноваційних, кадрових, ресурсних) у різних сферах діяльності, які певним чином взаємодіють. О.О. Гетьман та В.М. Шаповал [9, с. 45] трактують конкурентоспроможність як здатність займати певну ринкову нішу в певний період часу. Я. Л. Гібсон, Д. М. Іванцевич та Д. Х. Доннеллі [9] характеризують конкурентоспроможність фірми як її здатність утримувати свої позиції на певних ринках. Н. Грицишин [10, с. 29-30] визначає конкурентоспроможність фірми, виходячи з рівня компетентності фірми в даній галузі, її порівняльної переваги над іншими конкурентами.

М.П. Денисенко, А.П. Гречан та К.О. Шилова [11, с. 36] визначають конкурентоспроможність фірми як комплексну порівняльну характеристику, що відображає ступінь переваги сукупності оціночних показників діяльності фірми, які визначають успіх фірми на даному ринку в даний період, відносно сукупності показників конкурентів. І.З. Должанський та Т.О. Загорна [12, с. 28] трактують конкурентоспроможність як здатність виробляти та реалізовувати продукцію (послуги, роботи) дешево та якісно з високим рівнем технологічного сервісу, а також здатність ефективно управляти власними та залученими ресурсами.

Єрмак А.В. [13, с. 43] трактує конкурентоспроможність як синтетичну категорію, що характеризує здатність фірми функціонувати і розвиватися відповідно до визначених стратегічних цілей, завдяки чому вона конкурує своїми товарами з іншими учасниками відповідного ринку з обігу аналогічних товарів у певному часовому інтервалі, задовольняючи при цьому потреби певної групи споживачів. О.Є. Кузьмін та Н.І. Горбаль [14, с. 34] визначають конкурентоспроможність як здатність отримувати конкурентні переваги над іншими фірмами на даному ринку. М.М. Радієва та П.М. Маслов [15, с. 176] розглядають конкурентоспроможність як наслідок сукупності конкурентних переваг, що виражаються в низькій ціні, високій якості та значних обсягах виробництва.

Г.Й. Кіперман [15] описує конкурентоспроможність фірми як її здатність протистояти іншим виробникам і постачальникам аналогічної продукції на ринку як з точки зору задоволення потреб споживачів, так і з точки зору ефективності виробничо-господарської діяльності. В.І. Крамаренко та інші [16, с. 141] розглядають конкурентоспроможність як систему соціально-економічних характеристик, що відображають позицію суб'єкта господарювання на ринку.

Д.М. Черваньов та Л. Названова [17, с. 24] характеризують конкурентоспроможність як можливість ефективної господарської діяльності та її практичного прибуткового здійснення в умовах конкурентного ринку, гарантовану всім комплексом наявних у підприємства ресурсів.

На думку Л. Гладкої, В. Васильєвої, К. Шинкаренко [18], конкурентоспроможність слід розглядати як спроможність об’єкта витримува-ти конкуренцію порівняно з аналогічними об’єктами в умовах конку¬рентного середовища. Тобто конкурентоспроможність – це здатність витримувати конкуренцію порівняно з аналогічними об’єктами.

Т. Харченко визначає, що конкурентоспроможність – це обумов¬лене економічними, соціальними та політичними факторами станови¬ще країни або окремого товаровиробника на внутрішньому та зовніш¬ньому ринках [19].

І. Піддубний та Л. Піддубна [20] акцентують увагу на системній ролі конкурентоспроможності, яка визначається її причинними зв’язками з результативними параметрами та вхідними-вихідними процесами в ринковій системі та є імперативним фактором системного функціонування ринку. Використовуючи системно-праксеологічну модель, вони стверджують, що конкурентоспроможність – це інтегрована власти¬вість економічної системи, яка зумовлює реалізацію мети та досягнен¬ня результатів функціонування, необхідних і достатніх для активного позиціонування системи в конкурентному ринковому просторі.

Г. Скудар стверджує, що конкурентоспроможність – це багатостороння економічна категорія, яка може розглядатися на рівні товару, товаровиробника, галузі, країни. Він обґрунтовує те, що конкурентоспроможність обумовлена економічними, соціальними та політични¬ми факторами позиції країни або товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках [20].

П. Пуцентейло [21] вважає, що конкурентоспроможність підприємства – це здатність створювати зростаючий обсяг доданої вартості на основі підвищення ефективності використання чинників виробництва, забез¬печення інвестиційної привабливості бізнесу та освоєння нових ринкових сегментів.

А.Е. Воронкова, В.П. Пономарьов та Г.І. Дібніс [22] визначають конкурентоспроможність як сукупність відповідних виробничих, інноваційних, кадрових та ресурсних можливостей підприємства ефективно взаємодіяти між собою. Н. Грицишин [23, с. 29-30] визначають конкурентоспроможність підприємства на основі рівня його компетентності у відповідній галузі, тобто це порівняльна перевага підприємства стосовно конкурентів. І.З. Должанський та Т.О. Загорна [24, с. 28] розглядають поняття конкурентоспроможності з товарної точки зору, тобто як здатності дешево та якісно виготовляти та ефективно реалізовувати продукцію при високому технологічному рівні обслуговування та оптимальному управління власними (залученими) фінансовими ресурсами.

Таким чином, узагальнивши підходи до визначення поняття «конкурентоспроможність підприємства», слід відзначити, що частина науковців, зокрема, О.О. Гетьман, Ж.Л. Гібсон, Н.І. Горбаль, Д.Х. Доннеллі, Д.М. Іванцевич, В.І. Крамаренко, О.Є. Кузьмін, В.М. Шаповал вбачають пріоритет конкурентоспроможності фірми у її здатності зайняти певну ринкову нішу та утримувати там певний рівень. На нашу думку, такий підхід не є релевантним, оскільки не завжди конкурентоспроможність фірми визначається власне конкурентоспроможністю, а може формуватися іншими факторами (наприклад, монопольним становищем або унікальністю продукту).

Інші дослідники (І.З. Должанський, Т.О. Загорна, С. Хамініч) вважають, що основним пріоритетом у формуванні конкурентоспроможності підприємства є його здатність ефективно використовувати власні та залучені ресурси. На нашу думку, вказане трактування поняття конкурентоспроможності підприємства є досить спрощеним, адже воно не враховує вплив техніко-технологічних, організаційно-управлінських та соціально-психологічних факторів підприємницької діяльності.

Окремі науковці (І.З. Должанський, А.В. Єрмак, Т.О. Загорна, М.М. Радієва) визначають конкретні критерії конкурентоспроможності підприємства (низька ціна, вищий рівень обслуговування, якість, економія на масштабах виробництва тощо). На нашу думку, пропоноване трактування поняття конкурентоспроможності підприємства також є досить обмеженим, оскільки не враховує фінансовий, природний, людський та соціальний потенціали суб’єктів господарювання, а також його географічне місцезнаходження та законодавчі зміни нормативно-правових актів, в тому числі і податкової системи.

Водночас переважна більшість науковців зазначає, що конкурентоспроможність фірми можлива за наявності у неї конкурентних переваг. Зокрема, Г.Я. Кіперман, єдиною такою перевагою визначають наявність конкурентоспроможної продукції, що, на нашу думку, є некоректним твердженням, оскільки вона є лише однією з передумов забезпечення достатнього рівня конкурентоспроможності компанії.

Розглядаючи аналіз підходів до визначення поняття конкурентоспроможності підприємства, зазначимо, що А.П. Гречан, М.П. Денисенко, С. Хамініч та К.О. Шилова, на нашу думку, пропонують найбільш повноцінне трактування конкурентоспроможності підприємства, яке відображає ступінь переваги сукупності оціночних показників його діяльності по відношенню до сукупності порівнянних показників підприємств-конкурентів. Власне, перелік таких показників може бути адаптований (доповнений або змінений) залежно від конкретної галузі національної економіки, від виду господарської діяльності підприємства, від різних умов конкуренції тощо.

Загальновідомо, що конкурентоспроможність фірми характеризується низкою ознак, таких як просторовість, динамічність, порівнянність, суттєвість, систематичність, атрибутивність та об'єктивність. Цей перелік доповнюється іншими характеристиками залежно від конкретного випадку. Просторовість визначається тим, що підприємство може бути конкурентоспроможним на одному ринку і неконкурентоспроможним на іншому.

Динамічність означає, що конкурентоспроможність фірми є високою в один період, а в інший - ні, а це означає, що відповідні показники повинні оцінюватися в різні періоди.

Порівнянність означає, що конкурентоспроможність підприємства оцінюється у порівнянні з фірмами-конкурентами, які виробляють аналогічну продукцію (роботи, послуги).

Суб'єктивність означає, що оцінка конкурентоспроможності підприємства здійснюється на основі певних критеріїв, перелік яких може бути нескінченним - від якості продукції та кваліфікації наявного персоналу до забезпеченості підприємства матеріальними, трудовими та фінансовими ресурсами і ступеня використання ефективних управлінських та маркетингових процедур тощо.

Системний характер означає, що при оцінці конкурентоспроможності підприємства досліджується максимальна кількість показників, що визначають конкурентоспроможність, а також використання відповідних наукових методів і практичних прийомів дослідження.

Атрибутивність стосується оригінальних властивостей продукту, його характеристик або технології виробництва, які становлять конкурентну перевагу даної фірми.

Об'єктивність означає, що дослідження конкурентоспроможності фірми ґрунтується на об'єктивних даних, які базуються на аналітичних розрахунках або інших бухгалтерських і статистичних звітах.

Таким чином, конкурентоспроможність є відносною категорією, динамічною та мінливою.

Важливим в дослідженні поняття конкурентоспроможності підприємства є визначення переліку чинників, що обумовлюють зазначену конкурентоспроможність. Нами пропонується використовувати модифіковану класифікацію факторів конкурентоспроможності фірми, запропоновану Кузьміним О.Є. [25], яка передбачає виділення наступних критеріальних (інтегральних) груп сукупності факторів:

-      середовище функціонування фірми;

-      змістовні характеристики;

-      рівень регулювання факторів (рис. 1.1).

Рис. 1.1 Класифікація факторів, що впливають на конкурентоспроможність підприємства

Сформовано автором за [25]

Критерій середовища, в якому функціонує компанія, визначається на основі, насамперед, SWOT-аналізу та матриці BCG, тобто визначення сильних і слабких сторін компанії, можливостей і загроз зовнішнього середовища, які можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на конкурентоспроможність компанії. Автор обґрунтовано поділяє фактори зовнішнього середовища на прямі, які мають безпосередній вплив на конкурентоспроможність, та непрямі, які мають опосередкований вплив через прямі фактори.

В цілому, критеріальна група бізнес-середовища поділяється на три окремі групи факторів, а саме:

1. Фактори зовнішнього середовища прямої дії - це діяльність органів влади (законодавчої, виконавчої та судової) на всіх рівнях щодо підтримки та розвитку ринкових відносин у національній економіці; сприятлива національна та міжнародна законодавча база у сфері підприємництва; особливості фінансово-господарської діяльності та переваги конкурентів; потреби споживачів; пропозиції та умови постачальників; наявність інфраструктури; сприятлива діяльність профспілок тощо.

2. Непрямими факторами зовнішнього середовища є досягнення науково-технічного прогресу в певній галузі (виробничому процесі); вплив міжнародних подій та міжнародного середовища на рівень розвитку національної економіки; політичні та соціокультурні умови; наявність військових дій або громадянських заворушень, особливості міжнародних економічних відносин тощо.

3. Фактори внутрішнього середовища включають наявність висококваліфікованого персоналу, передового обладнання та технологій (основних засобів); ефективну систему управління бізнесом з використанням сучасних управлінських технологій та ефективної маркетингової стратегії; наявність фінансових ресурсів (власних і залучених); оптимальні характеристики продукції (функціональні, ресурсозберігаючі, енергозберігаючі, низькозатратні тощо); продуктивність праці, фондовіддачу та рентабельність виробництва.

Висновки. Конкурентоспроможність підприємства характеризується її здатністю та ефективністю адаптуватися до умов конкурентного середовища. До ознак, що характеризують конкурентоспроможність підприємства, відносяться: порівнянність, просторовість, динамічність, об'єктність, атрибутивність, системність, об'єктивність. Дотримання цих характеристик є обов'язковою умовою проведення аналітичних досліджень, запорукою вирішення проблем та досягнення цілей компанії.

Список використаних джерел

1. Porter M. E. Competition in Global Industries. Boston : Harvard Business School Press, 1986.

2. Enright M. J. The globalization of competition and the localization of competitive advantage: policies towards regional clustering // The Globalization of Multinational Enterprise Activity and Economic Development. Ed. by Neil Hood, St. Young, Palgrave Macmillan, 2000. P. 303–331.

3. Dunning J. H. Alliance Capitalism and Global Business. London : Routledge, 1997. 383 p.

4. Freeman Ch. Systems of Innovation: Selected Essays in Evolutionary Economics. Ed. Elgar Publishing Ltd, 2008.

5. Lundvall Bengt-Åke, Johnson B. H. The learning economy. Journal of Industry Studies. 1994. Vol. 1. No. 2. P. 23–42.

6. Geir B. Asheim. Sustainable growth. Social Choice and Welfare. 2016. P. 1–24.

7. Хамініч С. Методика інтегральної оцінки рівня конкурентоспроможності промислового підприємства / Світлана Хамініч // Економіст. – 2006. - №10. – С. 59-61.

8. Воронкова А.Е. Підтримка конкурентоспроможного потенціалу підприємства / А.Е. Воронкова, В.П. Пономарьов, Г.І. Дібніс. – К.: Техніка, 2000. – 152 с.

9. Гетьман О.О. Економічна діагностика: [навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів] / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – Київ: Центр навчальної літератури, 2007. – 307 с.

10. Грицишин Н. Конкурентоспроможність виробничого підприємства / Наталія Грицишин // Галицький економічний вісник. – 2005. - №1. – С. 29-34.

11. Денисенко М.П. Методика кількісної оцінки конкурентоспроможності підприємства швейної галузі / М.П. Денисенко, А.П. Гречан, К.О. Шилова //Економіка та держава. – 2005. - №8. – С. 36-38.

12. Должанський І.З. Конкурентоспроможність підприємства: [навчальний посібник] / І.З. Должанський, Т.О. Загорна. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. – 384 с.

13. Єрмак А.В. Конкурентноздатність підприємства: сутність поняття (проблематика питання) /А.В. Єрмак // Вісник економічної науки України. – 2005. - №1. – С. 41- 44.

14. Кузьмін О.Є. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства: [підручник] / О.Є. Кузьмін, Н.І. Горбаль. – Львів: Компакт-ЛВ, 2005. – 304 с.

15. Радєва М.М. Комплексне оцінювання конкурентоспроможності підприємства /М.М. Радєва, П.М. Маслов // Держава та регіони. – 2004. - №3. – С. 176-180.

16. Тенденции развития экономики и формирование современной системы управления внешнеэкономическими связями: региональный аспект: [монография] / Под общей ред. д.э.н., проф. Крамаренко В.И. – Симферополь: Культура народов Причерноморья, 2007. – 263 с.

17. Черваньов Д.М. Конкурентноздатність та менеджмент підприємств / Д.М. Черв