СУЧАСНИЙ СТАН ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ ПІДТРИМКИ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ

УДК 336.1

 

сучасний Стан фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу в Україні

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2019-3-24-05

 

Шафранова К.В., к.е.н., директор, Житомирський економіко-гуманітарний інститут Університету «Україна», Shafranova1983@ukr.net

Кажева Л.С., студентка, Житомирський економіко-гуманітарний інститут Університету «Україна»

Мета дослідження - дослідити проблеми та знайти шляхи підвищення ефективності фінансової підтримки малого бізнесу в сучасних бізнес-середовищах. Матеріали та методи. Під час дослідження використовувались такі методи дослідження, як монографічний та синтез (при аналізі існуючих публікацій), аналіз, індукція та дедукція, порівняння та ключові компоненти. Результати досліджень. Узагальнюючи результати досліджень, можна констатувати, що для малого бізнесу характерний брак достатніх фінансових ресурсів, що виникає з різних причин: недостатній рівень прибутку, відсутність знань та здатності до амортизації, недостатній рівень власних заощаджень тощо. Все це зумовлює необхідність розвитку широкої мережі фінансово-кредитної підтримки малого бізнесу.

Особливо актуальною є проблема кредитування малого бізнесу в сільській місцевості, переважна більшість з яких обмежена можливостями кредитування, що характеризується низькою конкурентоспроможністю та відсутністю кваліфікації для отримання позики. Не кожен малий бізнес здатний платити достатньо високі процентні ставки. Таким чином, висока вартість кредитування робить банківські ресурси для малого бізнесу невигідними. Основною проблемою для більшості малих підприємств є забезпечення позики, тобто застави.

Державна фінансова підтримка для створення та розвитку малого бізнесу ще недостатньо ефективна. Її вдосконалення потребує вирішення трьох ключових проблем: створення розгалуженої мережі малих кооперативних банків, що спеціалізуються на кредитуванні малого бізнесу; розширення бази кредитування суб’єктів малого підприємництва та зниження процентних ставок за кредитами; активізація співпраці із закордонними фінансовими установами, що працюють у сфері малого бізнесу.

Через необґрунтовану податкову реформу фіскальне навантаження на малий бізнес збільшилось, а відносини з фіскальними

органами залишилися не врегульованими. Через обмеження можливості включення до витрат платника податку сплачених або нарахованих сум на користь фізичної особи - платника єдиного податку за надані цією особою послуги, доставлені товари, виконані роботи, тисячі приватних осіб - платників єдиного податку - залишаються віднесеними до витрат та залишаються без ринку продажу їх товарів і послуг і змушені закривати свій бізнес. Небанківські фінансові установи відіграють значну роль у кредитуванні малого бізнесу. Формування небанківських установ на регіональному рівні повинно мати якісну організаційну підтримку, що вимагає взаємодії органів місцевого самоврядування, фінансових установ та суб’єктів господарювання.

Тому створення ефективної системи підтримки малого бізнесу, включаючи тісну взаємодію банківських установ та небанківського фінансового сектору, кредитних спілок, страхових фондів, лізингу, підприємств венчурного капіталу, створює основу для гнучкої кредитної політики, ефективного фінансування малого бізнесу. Вирішення кола проблем, пов'язаних з фінансовою підтримкою малого бізнесу, суттєво збільшить роль цього важливого сегмента економіки у поглибленні відносин на ринку сільського господарства. Висновки. Отже, структура фінансової підтримки розвитку малого бізнесу є неоптимальною: самофінансування є бажаною формою фінансування, тоді як залучені джерела повинні забезпечувати ефективний розвиток малого бізнесу. Проведення активних економічних реформ, стабільна політична ситуація сприятиме стабілізації та подальшому зростанню економіки, що, у свою чергу, розширить джерела фінансування, підвищить ефективність фінансової підтримки, активізує розвиток малого бізнесу в цілому.

ключові слова: мале підприємництво, фінансове забезпечення, самофінансування, державне фінансування, банківське кредитування.

 

CURRENT SITUATION OF SMALL BUSINESS FINANCIAL AND CREDIT SUPPORT IN UKRAINE

 

Shafranova K., PhD (Economics), Director Zhytomyr Institute for Economics and Humanities of Higher Educational Establishment "Open International University of Human Development "Ukraine"

Kazheva L., student Zhytomyr Institute for Economics and Humanities of Higher Educational Establishment "Open International University of Human Development "Ukraine"

 

The purpose of the study is to investigate the problems and find ways to improve the efficiency of financial support for small business in today's business environment.

Materials and methods. During the research, research methods such as monographic and synthesis (in the analysis of existing publications), analysis, induction and deduction, comparisons and key components were used.

Research results. Summarizing the research findings, it can be stated that small business is characterized by a lack of sufficient financial resources, which is facilitated by a variety of reasons: insufficient level of profit, lack of knowledge and ability to make depreciation, insufficient level of own savings and funds formed. All this necessitates the development of a broad network of financial and credit support for small businesses.

Particularly urgent is the issue of lending to small businesses in rural areas, the vast majority of which are limited in lending opportunities, characterized by low competitiveness and lack of qualifications for obtaining a loan. Not every small business is able to pay high enough interest rates. Thus, the high cost of lending makes banking resources for small businesses unprofitable. A major problem for most small businesses is securing a loan, that is, a security deposit.

Public financial support for the creation and development of small businesses is not yet effective enough. Its improvement requires the solution of three key problems: the creation of an extensive network of small cooperative banks specializing in lending to small businesses; expanding the base of lending to small business entities and reducing interest rates on loans; intensification of cooperation with foreign financial institutions operating in the field of small business.

Due to unfounded tax reform, the fiscal burden on small businesses has increased, and relations with the fiscal authorities have remained unsettled. Due to the limitation of the possibility to include in the expenses of the taxpayer the sums paid or accrued in favor of the individual - the payer of a single tax for the services rendered by that person, the delivered goods, works performed, thousands of natural persons-payers of a single tax - are left to attribute to the costs without the market of their sales. goods and services and are forced to close their businesses.

Non-banking financial institutions play a significant role in lending to small businesses. The formation of non-banking institutions at the regional level should have high-quality organizational support, which requires the interaction of local governments, financial institutions and business entities.

Therefore, creating an effective support system for small businesses, including close interaction between banking institutions and the non-banking financial sector, credit unions, insurance funds, leasing, venture capital firms, creates the basis for flexible credit policies, effective financing for small businesses. Addressing the range of problems associated with the financial support of small businesses will significantly increase the role of this important segment of the economy in deepening rural market relations.

Conclusions. Therefore, the structure of financial support for small business development is suboptimal: self-financing is the preferred form of financing, while the sources involved must ensure the effective development of small business. Conducting active economic reforms, stable political situation will contribute to stabilization and further growth of the economy, which in turn will expand sources of financing, increase the effectiveness of financial support, activate the development of small business as a whole.

Keywords: small business, financial support, self-financing, government financing, bank lending

 

ВСТУП. В умовах посилення світової економічної конкуренції, кризових явищ в економіці України, проблем політичного характеру, надзвичайно важливим завданням є створення сприятливого клімату для розвитку малого підприємництва. Важливу роль у такому стимулюванні розвитку малого підприємництва відіграє створення належного фінансового забезпечення. Питання фінансового забезпечення є невід’ємною складовою будь-якого суб’єкта підприємництва, так як характеризує рівень стабільності грошових надходжень і прибутковості; формування фінансових ресурсів для започаткування, ведення поточної операційної, фінансової та інвестиційної діяльності; забезпечує виконання фінансових зобов’язань перед діловими партнерами, бюджетом і цільовими фондами. Фінансове забезпечення розвитку малого підприємства є економічною передумовою його діяльності та, як наслідок, насичення ринку товарами, роботами та послугами.

Аналізу економічної природи та особливостям малого підприємництва приділено увагу такими вченими як З.С. Варналій, К.О. Ващенко, Д.А. Ляпін, О.В. Кужель. Висвітленню фінансового забезпечення діяльності суб’єктів господарювання присвятили свої праці українські науковці І.О. Бланк, Т. Васильців, Л. Воротіна, В.Є. Вороткін, Т. Ковальчук, В.П. Кудряшов, П.С. Рогожин, В.Г. Федоренко. Розгляд теоретичних і практичних ознак проводили економісти-фінансисти: М.Д. Білик, П.Ю. Буряк, О.В. Крохмаль, Я.П. Онищук, С.К. Реверчук та інші.

Мета статті полягає в дослідженні проблем та пошуку шляхів підвищення ефективності фінансового забезпечення малого підприємництва в сучасних умовах господарювання.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ. Мале підприємництво характеризується відсутністю достатніх фінансових ресурсів, чому сприяє ціла низка причин: недостатній рівень отримуваного прибутку, відсутність знань та вмінь проводити амортизаційні відрахування, недостатній рівень власних заощаджень та сформованих фондів. Все це зумовлює необхідність розвитку широкої мережі фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва. Особливо актуальним є питання щодо кредитування малих підприємства у сільській місцевості, переважна більшість яких обмежена в можливостях кредитування, характеризується низькою конкурентоздатністю та недостатнім рівнем кваліфікації для отримання кредиту. Не кожне мале підприємство спроможне сплачувати досить високі процентні ставки. Комерційні банки, у свою чергу, не поспішають розвивати відносини з малими підприємствами через підвищений ризик неповернення кредитів [2, 15]. Серйозним бар’єром на шляху ефективної взаємодії банківської системи з підприємницькими структурами є домінування короткотермінових кредитів, адже термін їх повернення здебільшого становить один рік. Такі стислі строки повернення кредиту гальмують перспективні інвестиції в малий бізнес. Якщо за короткостроковими кредитами потреба покривається приблизно на 50%, то за довгостроковими лише – лише на 2% [4, 48]

Серйозний конфлікт інтересів комерційних банків як постачальників кредитних ресурсів і малого бізнесу як потенційного їх споживача виникає на ґрунті високих процентних ставок. На сьогоднішній день комерційні банки надають кредити юридичним і фізичним особам 28-29% у гривнях. Ще більш жорсткими є умови кредитування з боку кредитних спілок, які надають кредити під 30-36% річних, до того ж у незначних обсягах. Таким чином, висока вартість кредитування робить банківські ресурси для малих підприємців невигідними. Серйозною проблемою для більшості малих підприємств є забезпечення кредиту, тобто застава. Аналіз показує, що переважна більшість малих підприємств не володіє достатньо ліквідним майном для застави. Тому в окремих випадках банки змушені зменшувати покриття кредиту до 50-70% від вартості майна забезпечення, підстраховуючи себе жорсткими умовами погашення. Крім економічних чинників, не останню роль відіграють організаційні фактори – складність здійснення з боку банків контролю за позичальниками, оскільки значна частина з них функціонує в «тіньовій» економіці і часто веде подвійну бухгалтерію. Недостатнім є професійно-кваліфікаційний рівень багатьох підприємців, що ускладнює розробку бізнес-плану, техніко-економічне обґрунтування проекту тощо.

У свою чергу, для суб’єктів малого підприємництва в Україні головними недоліками кредитів як джерела фінансування є банківська бюрократія, тривалий термін ухвалення рішення про надання кредитів, їх коротко - та середньостроковий характер, нестача інформації про кредитні ресурси, вимоги щодо розкриття інформації [1, 32].

Із цього стає очевидним, що державна фінансова підтримка створення та розвитку малих підприємств ще недостатньо ефективна. Її вдосконалення вимагає вирішення трьох ключових проблем: створення розгалуженої мережі малих кооперативних банків, які спеціалізуються на кредитуванні малих підприємств; розширення бази кредитування малих підприємницьких структур та зниження процентних ставок за кредитами; активізація співпраці з іноземними фінансовими інститутами, що функціонують у сфері малого бізнесу.

Необхідність формування розгалуженої мережі невеликих кооперативних банків зумовлена тим, що великі банківські установи не приділяють уваги малим підприємствам. В основному це пов’язано зі значними втратами часу на оформлення кредиту, великим кредитним ризиком та неспроможністю більшості малих підприємств нести фінансове навантаження щодо сплати відсотків за кредитами. Із цього слідує висновок про стимулювання розвитку малих банків, які зорієнтовані насамперед на кредитування та обслуговування малого бізнесу, суб’єкти якого, в свою чергу, повинні бути надійними і платоспроможними. Їх відсутність є чи не головною причиною зниженої уваги до кредитування фізичних осіб підприємців, які сьогодні формують ядро малого бізнесу на селі. Обсяг кредитів, наданих фізичним особам, в рази менший від обсягу кредитів, наданих суб’єктам господарювання.

Доцільно, щоб малі кооперативні банки здійснювали кредитно-розрахункове обслуговування малих підприємців, заставні операції з майном і землею та надавали їм такі основні види банківських послуг: довгострокове іпотечне кредитування малих підприємств, що функціонують в аграрному секторі економіки, під заставу майна та земельних ділянок; викуп майна, заставленого неплатоспроможними боржниками, комерційними банками; довірче управління засобами виробництва та коштами слабких у фінансовому відношенні малих підприємств; здійснення лізингових та факторингових операцій для малих господарських структур; здійснення страхування майна, життя та фінансових ризиків сільських підприємців.

Для реалізації окресленого кола завдань вкрай важливим є зміна функціональних параметрів діяльності невеликих кооперативних банків. Зокрема, пристосування менеджменту та маркетингу їх діяльності до специфіки функціонування малих підприємницьких структур. Відповідно до цього повинні бути адаптовані банківські послуги та обсяги фінансових продуктів, що їх потребує малий бізнес. У контексті відміченого вкрай важливим є спрощення процедури та часового лагу опрацювання кредитних заявок. Особливої уваги потребує проблема розширення діапазону інформаційного забезпечення діяльності малих підприємств у площині мінімізації можливих ризиків.

Наявність розвинутої мережі малих кооперативних банків дозволить вести гнучку фінансову політику та максимально індивідуалізувати роботу з клієнтами. Саме цим можна пояснити значний їх розвиток у багатьох європейських країнах. Наприклад, у Польщі, кооперативні банки відіграють важливу роль у фінансуванні сільських територій й сільського господарства (через ці установи держава надає пільгові кредити для сільського господарства та здійснює виплати фермерам з фондів ЄС та національного бюджету). В Україні більшість банків зареєстровано в місті Києві, відповідно рішення щодо надання кредиту приймають центральні офіси. В таких умовах у банківських установах відсутній стимул співпрацювати з дрібними клієнтами.

Не перебільшуючи ролі малих кооперативних банків у фінансовій підтримці малого підприємництва, слід відмітити, що в більшості країн світу основним гравцем на ринку малого бізнесу є держава. Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить, що зусиллями лише центрального та комерційних банків неможливо розв’язати всі завдання фінансової підтримки середньострокового та довгострокового кредитування малого підприємництва. Для цього створюються дієві інституціональні інструменти, які реалізують програми сприяння за рахунок державних коштів, але через кооперативні банки. Така опосередкована діяльність дає змогу державі зменшити кредитні ставки шляхом їх розподілу між учасниками кредитного ланцюга, працювати у взаємодії та у кооперації з банківськими установами місцевого рівня.

Другою, не менш важливою проблемою є державна політика оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Відомо, що податки – один із найважливіших важелів державного регулювання економіки. Через податкову політику держава може стимулювати або обмежувати обсяги національного виробництва, ступінь ділової активності, включаючи і такий сегмент економіки як мале підприємництво.

Об’єктивний аналіз основних тенденцій в розвитку малого підприємництва показує, що за останній період часу податковій політиці держави взагалі й оподаткуванню малого підприємництва зокрема приділяється значна увага. Свідченням цього є прийняття Податкового кодексу України, який має значний вплив на правове поле діяльності малого підприємництва. Прийняття цього важливого нормативно-правового акту мало б значною мірою структурувало інтереси держави і суб’єктів.

Проте внаслідок необґрунтованої податкової реформи фіскальне навантаження на мале підприємництво зросло, відносини з фіскальним органами залишилось не врегульованим. Через обмеження можливості віднесення до складу витрат платника податку сум, сплачених або нарахованих на користь фізичної особи – платника єдиного податку за надані цією особою послуги, поставлені товари, виконані роботи, тисячі фізичних осіб-платників єдиного податку – залишають відносити до витрат без ринку збуту своїх товарів та послуг та вимушені закривати свою підприємницьку діяльність [3, 97].

Запровадження з 1 квітня 2011 року податкових канікул для суб’єктів малого підприємництва має досить обмежену сферу застосування як в розрізі видів діяльності, так і в частині використання коштів, вивільнених внаслідок звільнення від оподаткування. Норми щодо цільового використання таких коштів мають неоднозначне тлумачення [3, 97].

Розвиток малого підприємництва гальмується домінуванням в оподаткуванні фіскальної складової. Податковий тиск був дещо пом’якшений з 2011 року. Зазначимо, що основною проблемою системи оподаткування є втрата нею своєї головної функції – виробничо-стимулюючої. Це основний принцип побудови податкової системи. Його гносеологічну природу визначає те, що лише на основі реалізації принципу стає можливим розв’язання двох найскладніших проблем. Перша – це формування у підприємців менталітету платників податків. Це складна і масштабна проблема, яка не вирішується миттєво. Вона вимагає вжиття з боку державних органів влади комплексу заходів, спрямованих на стимулювання підприємців, які є постійними донорами бюджетів різних рівнів. Складовим елементом цього процесу є проблема гласності. Платники податків повинні чітко знати, як органи державної влади розпоряджаються їх податками і на які цілі останні використовуються. Другим завданням за черговістю, але не за значимістю, є формування заінтересованості у платників податків, стимулу до їх сплати. Це не менш складна проблема, однак без її вирішення система оподаткування не виконуватиме притаманних їй функцій. Держава через систему стимулів і пільг повинна домагатися того, щоб підприємцям було вигідно сплачувати податки. Це досягається в тому випадку, коли сплачені податки повертаються до підприємців через нові технології, винаходи, ноу-хау, передові досягнення науки і техніки, впровадження яких у виробництво веде до скорочення витрат, а відтак і до ефективності господарювання. В цьому контексті вкрай важливим з точки зору стимулу до сплати податку є розвиток виробничої та соціальної інфраструктури. Відомо, що інфраструктура функціонально спрямована на безперебійне нормальне функціонування різних сегментів ринку, обслуговування виробничої і соціальної сфери. Цільове використання податкових надходжень на розвиток транспортних комунікацій, зв’язку, розвиток соціальної сфери підвищує інтерес підприємців до сплати податків. Складовою цієї проблеми є розвиток науково-дослідної та інформаційної підсистеми інфраструктури, яка сприяє впровадженню у виробництво передових технологій, розвитку консалтингових, інформаційних центрів та агентств, юридичних контор, рекламних агентств, бізнес-інкубаторів тощо. Використання податкових платежів на розвиток виробничої і соціальної інфраструктури малого бізнесу є вигідним для підприємців тому, що з їх допомогою реалізуються вкрай важливі для бізнесу функції: правове та економічне консультування з метою захисту їх інтересів у державних та інших структурах; страховий захист підприємницької діяльності; забезпечення фінансової підтримки і кредитування; створення умов для розвитку горизонтальних зв’язків бізнесу; здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування підприємницької діяльності; сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів і послуг.

Використання податків на цілі розвитку виробничої і соціальної інфраструктури є вигідним для підприємців, оскільки знижуються їх трансакційні витрати, економляться кошти на ремонт техніки і обладнання, зменшуються витрати палива і сировини. А це означає, що сплачені податки повертаються до підприємців кращими дорогами, надійним зв’язком, новими технологіями, які ведуть до економії ресурсів. Аналогічно розвиток соціальної інфраструктури сприяє підвищенню професійно-кваліфікаційного та освітнього рівня, зміцненню здоров’я працівників, поліпшенню умов праці. На цьому тлі реалізується стимулююча функція податків і гармонізуються інтереси їх платників та держави.

Крім того, платники єдиного податку сплачують внески до Пенсійного фонду у розмірі 36% фонду оплати праці, що є додатковим фіскальним навантаження, яке ще й вимагає адміністрування даних платежів. Таким чином, система оподаткування малого бізнесу, поряд з позитивним зарядом, акумулює в собі ряд недоліків, які вимагають законодавчого врегулювання.

Зважаючи на те, що малий бізнес в Україні виконує радше соціальну функцію «само зайнятості», вкрай важливим є забезпечення диференційованого підходу до оподаткування малих суб’єктів господарювання. Прикладом цього є депресивні регіони, де склалася гостра напруга в сфері зайнятості, поширеною формою стало сімейне безробіття, а масовим явищем – бідність сільського населення. В цих умовах чи не єдиним виходом з ситуації є розвиток малого підприємництва. З огляду на це, вкрай важливим є встановлення на визначений часовий лаг нульового рівня оподаткування. Особливо це стосується тих малих підприємств, які розпочинають свою діяльність і функціонують у пріоритетних галузях територіальної економіки. Тривалість тимчасового лагу може визначатися такими критеріями: вид господарської діяльності; галузь економіки, де функціонує мале підприємство; територія (природно-економічні зони); обсяги виробництва; кількість новостворених робочих місць; величина оплати праці; рівень рентабельності виробництва. Здійснення диференційованої політики щодо оподаткування малого підприємництва в сукупності з активною фінансовою підтримкою з боку держави сьогодні чи не єдиний вихід із складної ситуації, в якій опинилося село.

Помітну роль у кредитуванні малого бізнесу відіграють небанківські фінансові інститути. В їх структурі особливо важливу роль відіграють кредитні спілки, як один з динамічних важелів підтримки та економічної самоорганізації дрібних підприємців. Сьогодні цей сектор, після пікового розвитку 2005-2008 років, дещо зменшив динаміку кредитування, тому відчутного впливу свого функціонування на розвиток підприємництва не здійснює. А між тим в Україні в 20-30-х роках минулого століття нагромаджено значний позитивний досвід роботи селянських кредитних спілок, важливість використання якого не втратила своєї актуальності і сьогодні.

Необхідним елементом небанківського фінансового сектора в Україні має стати надання лізингових послуг. У країнах з розвинутою ринковою економікою частка операцій лізингу становить сьогодні 30% від усіх інвестицій в основний капітал. На регіональному рівні управління активно слід розвивати спеціалізовані неприбуткові мікрокредитні організації, основною функцією яких повинно стати мікрокредитування та надання фінансової підтримки малому бізнесу. Такі небанківські фінансові інститути позитивно зарекомендували себе в багатьох країнах Латинської Америки та Карибського басейну.

Формування небанківських установ на регіональному рівні має мати якісне організаційне забезпечення, яке передбачає взаємодію органів місцевого самоврядування, фінансово-кредитних установ та суб’єктів підприємництва. Зважаючи на те, що більшість підприємств малого бізнесу є платниками єдиного податку, який є одним з основних джерел наповнення місцевих бюджетів, саме органи місцевого самоврядування повинні виступити координатором організування взаємовідносин [4, 8].

Таким чином, створення ефективної системи підтримки малого підприємництва, що включає тісну взаємодію банківських установ та небанківського фінансового сектора, кредитних спілок, страхових фондів, лізингу, венчурних компаній створює підґрунтя для здійснення гнучкої кредитної політики, ефективного фінансування малого підприємництва. Вирішення окресленого кола проблем, зв’язаних із фінансово-кредитною підтримкою малих підприємств, дозволить суттєво підняти роль цього важливого сегмента економіки в поглибленні ринкових відносин на селі.

ВИСНОВКИ. Проведені дослідження показали, що в умовах глибокої системної соціально-економічної кризи для малого підприємництва в Україні катастрофічно скорочуються як ендогенні, так й екзогенні фінансові ресурси для свого розвитку. Структура фінансового забезпечення розвитку малого підприємництва неоптимальна: переважною формою фінансування є самофінансування, в той час як саме залучені джерела повинні забезпечувати ефективний розвиток малого підприємництва. Доступність цих джерел для малого підприємництва на сучасному етапі обмежена в результаті відсутності ефективної державної регуляторної політики та інфраструктури фінансової підтримки малого підприємництва. Значною мірою всі вищезазначені проблеми фінансового забезпечення малого підприємництва перебувають у залежності від кризових явищ, які мають місце у вітчизняній економіці. Проведення активних економічних реформ, стабільна політична ситуація сприятимуть стабілізації і подальшому зростанню економіки, що в свою чергу, розширить джерела фінансування, підвищить ефективність фінансового забезпечення, активізує розвиток малого підприємництва в цілому.

Список використаних джерел

1. Батковський В.А. Проблеми кредитування малого підприємництва / В.А. Батковський // Вісник НБУ. – 2013. – Квітень. – С. 28-33.
2. Білорус О.Г. Фінансові та грошово-кредитні чинники інвестиційно-інноваційного розвитку малого та середнього бізнесу / О.Г. Білорус // Банківська справа. – 2014. – № 1. – С. 14-18.
3. Вплив податкового кодексу України на розвиток малого підприємництва: експертні оцінки на етапах обговорення, прийняття та внесення змін / В.І. Ляшенко, А.А. Просуленко // Вісник економічної науки України. — 2011. — № 2 (20). — С. 93-111.
4. Малік М.Й. Фінансово-кредитний механізм у розвитку аграрного підприємництва / М.Й. Малік // Фінанси України. - 2014. - №5. - С. 47-54.

References

1. Batkovsʹkyy V.A. Problemy kredytuvannya maloho pidpryyemnytstva / V.A. Batkovsʹkyy // Visnyk NBU. – 2013. – Kvitenʹ. – S. 28-33.

2. Bilorus O.H. Finansovi ta hroshovo-kredytni chynnyky investytsiyno-innovatsiynoho rozvytku maloho ta serednʹoho biznesu / O.H. Bilorus // Bankivsʹka sprava. – 2014. – № 1. – S. 14-18.

3. Vplyv podatkovoho kodeksu Ukrayiny na rozvytok maloho pidpryyemnytstva: ekspertni otsinky na etapakh obhovorennya, pryynyattya ta vnesennya zmin / V.I. Lyashenko, A.A. Prosulenko // Visnyk ekonomichnoyi nauky Ukrayiny. — 2011. — № 2 (20). — S. 93-111.

4. Malik M.Y. Finansovo-kredytnyy mekhanizm u rozvytku ahrarnoho pidpryyemnytstva / M.Y. Malik // Finansy Ukrayiny. - 2014. - №5. - S. 47-54.