СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА КОНДИЦІЙНОГО НАСІННЯ В УКРАЇНІ

Вихідні передумови.  Вирощування кондиційного насіння і садивного матеріалу високих генерацій визнано важливим фактором розвитку сільського господарства та першоджерелом економічного зростання рослинницької галузі. Про це свідчать світові тенденції розвитку, пов’язані з продовольчою кризою, біотехнологіями, генною інженерією, переорієнтацією на нетрадиційні види палива, адаптацією до зміни клімату тощо. Недостатньо задоволений попит на світових ринках продовольства потребує подальшого зростання аграрного потенціалу, зокрема й за рахунок насінництва. Нині, коли роль інноваційних чинників суттєво зросла, їхня роль у сільському господарстві теж буде посилюватися. Цьому також сприятиме формування належних відносин власності на сорт рослин і захист прав селекціонерів.

Насінництво складається з кількох взаємопов’язаних ланок: селекція, добазове та базове насінництво, сертифіковане насінництво, контроль за посівними та товарними якостями насіння. Кожній з цих ланок притаманні якісно відмінні функції, виконання яких покладено на певні державні організації та сільськогосподарські підприємства. 

Останнім часом позиції вітчизняного насінництва щодо задоволення потреби аграрного виробництва насінням національного походження дещо погіршуються через стан наукових господарств внаслідок недосконалого правового забезпечення та  рівня державної підтримки. У свою чергу це може призвести до невиправданої залежності від імпорту насіння та спричинити зниження рівня продовольчої безпеки в країні. Тому досліджувана тема є надзвичайно актуальною, а пропозиції, обґрунтовані у статті, сприятимуть розвитку галузі насінництва й росту забезпеченості сільського господарства насінням високопродуктивних сортів національної селекції.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значним є внесок у розвиток сортознавства та насінництва, організації методологічних та методичних засад проведення селекційної та сортодослідної роботи, комерційного обігу насіння й садивного матеріалу та шляхів вирішення загальних проблем вітчизняної насіннєвої галузі в Україні таких вчених, як: С. Бакай [1],  О. Вишневецька [8, 11], С. Мельник [12], Л. Худолій [5], О. Захарчук [2, 6, 8, 11, 12] та багато інших. У розвиток досліджень щодо правового регулювання права інтелектуальної власності на сорти рослин та насіння зробили такі вчені, як В. Матвієць, Л. Абрамик [9], Д. Лонг, П. Рей, В. Жаров [7], А. Бочкарьов, М. Пушкар, С. Ткачик [11], О. Захарчук [3], О. Пічкур [4]  та інші. Основний вектор їх досліджень спрямований на дослідження питань селекції рослин, поширення сортів рослин та насіння, їх комерційний обіг, структура виробництва насіння, правове забезпечення, що зачіпає державне регулювання охорони прав на сорти рослин. Тому, на сьогодні це дослідження актуальне і досить необхідне.

Мета статті. Метою дослідження  є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо сортового та насіннєвого забезпечення рослинницької галузі  сільськогосподарських підприємств, розв’язання проблеми комерційного обігу насіння та шляхи вирішення загальних проблем вітчизняної насіннєвої галузі в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження.  Ключове місце у виробництві сільськогосподарської продукції належить таким галузям, як селекція і насінництво. Розвиток вітчизняної селекції й насінництва, вихід вітчизняних сортів на міжнародний ринок, залучення іноземних інвестицій для створення інфраструктури насінництва, яка б відповідала світовим вимогам і нормам, неможливі без запровадження в Україні чітких і зрозумілих «правил гри» на ринку насіння для її основних учасників, забезпечення законних та прозорих прав на інтелектуальну власність селекціонерам і селекційним установам та визначення умов державної підтримки селекції й насінництву.

Основним завданням насінництва як виду сільськогосподарської діяльності є розмноження відповідного насіння (садивного матеріалу) із збереженням і поліпшенням їх сортових, посівних і врожайних якостей (властивостей), а також здійснення сортового і насіннєвого контролю.

Умови виробництва для суб’єктів насінництва мають бути у відповідності з вимогами, що визначені в статті 122 Закону України «Про насіння і садивний матеріал» та Закону України «Про охорону прав на сорти рослин», для реалізації права на виробництво насіння та садивного матеріалу з метою його продажу.

У Державному реєстрі сортів рослин України майже половину зареєстрованих сортів нині становлять сорти національної селекції. На початок третього кварталу 2024 року частка сортів українських заявників в Реєстрі сортів склала близько 44 %, з них, зокрема: кукурудза – 45,3%, соняшник – 32,9%, овочі – 23,3%, ріпак – 19,1%, буряки кормові та цукрові – 19,2%.

Пріоритетність вітчизняної селекції спостерігається для сортів зернових, кормових, лікарських та декоративних видів. Їхня частка в структурі Реєстру сортів склала 52,3%, 64,2% та 88,7% відповідно. У групі зернових у 2024 р. частка сортів пшениці озимої українських заявників становила 63,1 %, ячменю ярого – 66% (табл. 1).

Протягом останніх років у системі насінництва України спостерігається стійка тенденція до збільшення виробництва насіння іноземної селекції і відповідно скорочення української. Значним є рівень залежності сільського господарства України від імпортного насіння цукрових буряків, жита посівного, ріпаку озимого та ярого, гороху посівного, соняшнику однорічного, сої культурної та сортів овочевих видів. Відповідно до Державного реєстру суб’єктів насінництва і розсадництва у 2023 році частка насіння сортів іноземної селекції для пшениці м’якої озимої складає більше 50 %; для кукурудзи 80-85 %; для соняшнику – 90-95 %. Селекційні досягнення ні в колишньому СССР, ні в Україні не охоронялися на рівні Закону і лише у 1993 році був прийнятий Закон України «Про охорону прав на сорти рослин», який мав замінити стару адміністративно-командну систему правовідносин у сфері інтелектуальної власності.  Закон 1993 року був не зовсім досконалий, але велике значення прийняття цього закону полягало у тому, що вперше було визначено необхідність внесення певної плати власнику охоронного документу на сорт за одержання від нього права використовувати результати селекційної діяльності.

1.  Структура видового складу сортових ресурсів України