КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
УДК 330.59:330.101.54:330.87
КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ІНКЛЮЗИВНОЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-11-38-10
Пшенична М.В., кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів та обліку
Німенко Д.В., аспірант спеціальності 051 «Економіка», ЗВО «Університет «Україна» [1]
Анотація. У статті представлено обґрунтування доцільності використання компаративного аналізу для розкриття та систематизації наукових поглядів на сутність інклюзивної економіки. На основі аналізу інформаційних джерел виділено три наукові підходи до визначення сутності інклюзивної економіки: гуманітарний, соціально-економічний, політико-інституційний. Було здійснено компаративний аналіз за критеріями змісту, принципів, ролі особистості / державних інституцій, механізмів економічного розвитку. Встановлено, що кожен з виділених підходів базується на різних моделях функціонування економіки – індивідуалістично-особистісній, колективістичній, державницькій. Зроблено висновок, що компаративний аналіз виступає ефективним методичним інструментом для впорядкування та систематизації різних підходів до визначення інклюзивної економіки.
Ключові слова: компаративний аналіз, контент-аналіз, інклюзивна економіка, економічне зростання, глобалізація, соціальний захист.
COMPARATIVE ANALYSIS OF SCIENTIFIC APPROACHES TO THE DEFINITION OF AN INCLUSIVE ECONOMY IN THE CONTEXT OF GLOBALISATION
Mariia Pshenychna, PhD in Economics, Associate Professor of the Department
Dmytro Nimenko, Postgraduate student majoring in Economics, University of Higher Education "Ukraine"
Summary. The article provides a justification for the expediency of using comparative analysis to reveal and systematise scientific views on the essence of an inclusive economy. It is noted that the concept of an inclusive economy involves the formation of a new model of organisation of economic processes in the State by providing equal access to material resources to all members of society. It is outlined that the growing relevance of the study of the content of the inclusive economy is due to the impact of globalisation and the desire to ensure sustainable development. The paper contains a comprehensive analysis of existing approaches to the interpretation of the term ‘inclusive economy’ both among leading scholars of Ukraine and the world and from the point of view of international financial institutions. On the basis of the analysis of information sources, the article identifies three scientific approaches to defining the essence of an inclusive economy: humanitarian, socio-economic, and political-institutional. A comparative analysis was carried out according to the criteria of content, principles, role of the individual / state institutions, and mechanisms of economic development. It is established that each of the identified approaches is based on different models of economic functioning - individualistic-personal, collectivistic, and state-based. It is noted that a common feature of all the identified approaches is the idea of actively encouraging each member of society to engage in productive economic activity. However, the result of their practical implementation may differ significantly due to their different value orientation: within the first approach, the end result is the fulfilment of economic needs of an individual (the leading value of individual needs), within the second - the fulfilment of economic needs and development of a social community, and the third approach is more focused on the fulfilment of economic needs and economic development of the State as a whole. It is concluded that comparative analysis is an effective methodological tool for streamlining and systematising different approaches to defining an inclusive economy and identifying its content in the context of development of economic systems at different levels.
Keywords: comparative analysis, content analysis, inclusive economy, economic growth, globalization, social protection.
Вступ. Наукове переосмислення економічних механізмів функціонування сучасного суспільства, пошук найбільш ефективних шляхів для забезпечення сталого економічного розвитку та зростання призвели до формування концепції інклюзивної економіки, що передбачає формування нової моделі організації економічних процесів у державі. У відповідності до моделі інклюзивної економіки, підвищення рівня матеріального добробуту і покращення більшості показників економічного розвитку можливе за умови забезпечення повноцінної життєдіяльності кожного члена суспільства за рахунок надання рівного доступу до наявних матеріальних ресурсів. Логічним висновком такого погляду на організацію економічної поведінки соціуму є необхідність знаходження оптимального балансу між потребами громадян, суспільства, підприємств та держави, що виступає невідкладною вимогою сучасних соціально-економічних обставин.
Важливою особливістю концепції інклюзивної економіки у контексті обґрунтування актуальності висвітлення ключових характеристик різних підходів до її визначення, є те, що її розробниками виступають не окремі науковці, а цілі наукові колективи та всесвітньо значущі організації. Так, наприклад, фахівцями таких інституцій як Світовий банк та Міжнародний валютний фонд було розроблено значну кількість програм та проведено численні дослідження, спрямовані на досягнення інклюзивного економічного зростання. В свою чергу, Організація економічного співробітництва та розвитку активно просуває концепцію інклюзивного зростання, публікуючи численні звіти та рекомендації для урядів країн.
Актуальність та важливість здійснення компаративного (порівняльного) аналізу наукових підходів до визначення поняття інклюзивної економіки є надзвичайно високими у сучасному контексті глобалізації та зростання нерівності. Зокрема, інноваційна концепція інклюзивної економіки у практичному сенсі висвітлює шляхи забезпечення рівного доступу до матеріальних ресурсів та можливостей для всіх соціальних груп, що є ключовим аспектом соціальної справедливості та сталого розвитку. В свою чергу компаративний аналіз дозволить виявити базові системотворчі положення існуючих підходів до вивчення явища інклюзивної економіки, більш глибоко зрозуміти зміст та витоки їх методології, визначити їх сильні та слабкі сторони. Це сприяє кращому розумінню того, як різні контексти та обставини впливають на реалізацію інклюзивної практики у царині економіки.
Така аналітична робота також може допомогти досягти синергетичного ефекту, що полягає в інтеграції кращих практик з різних підходів в єдину стратегію економічного зростання, подолання бідності та матеріальної нерівності. Крім того, компаративний аналіз може виявити прогалини та недоліки у поточних дослідженнях, що стимулює подальші наукові пошуки та інновації. Важливим аспектом актуальності проведення порівняльного аналізу наукових підходів до визначення інклюзивної економіки є необхідність врахування культурних, соціальних та економічних особливостей різних країн і регіонів при розробці інклюзивних економічних моделей. За результатами порівняльного аналізу можна буде адаптувати загальні принципи інклюзивної економіки до конкретних умов, що підвищує ефективність та прийнятність таких моделей на місцевому рівні.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основи компаративного аналізу як методу наукового дослідження досить активно розробляються переважно у межах гуманітарних та суспільних наук [0; 0; 0]. Г. Поченчук акцентує увагу на тому, що цей різновид аналізу став настільки поширеним методом наукового дослідження, що на його основі поступово вибудовується методологічний фундамент наукових досліджень у сфері економіки, соціології, державного управління, юриспруденції тощо [0, с. 18]. На думку Є. Павліченко, О. Стець, Р. Шелудякова, порівняння виступає основним логічним засобом пізнання об’єктивного світу та незмінним елементом будь-яких форм пізнання [0, с. 211]. В свою чергу, прихильники методу компаративного аналізу наголошують на ефективності його застосування для досліджень складних і неоднозначних категорій, що робить його ефективним інструментом для всебічного розкриття та систематизації поглядів на сутність інклюзивної економіки.
Проведений етимологічний аналіз предмету дослідження дозволяє констатувати, що термін «інклюзивний» походить від латинського слова «inclusivus» і означає «включаючий, включений» [0]. У самому загальному вигляді під інклюзивною економікою розуміють таку модель функціонування економічних систем, яка передбачає залучення усіх без виключення членів соціуму до участі в економічному житті. Інклюзивна економіка розглядає кожного члена суспільства як повноправних суб’єктів економічної діяльності, що можуть бути достатньо успішними та ефективними на рівні своїх можливостей, роблячи суттєвий внесок у зміцнення та підвищення ефективності функціонування існуючої економічної системи [0; 0; 0; 0; 0; 0; 0].
Значний внесок у розробку концепції інклюзивної економіки внесли такі зарубіжні лауреати Нобелівської премії у галузі економіки як А. Банерджі, Е. Дуфло, А. Сен, Дж. Стігліц [0; 0]. Відомий індійський економіст А. Сен відомий своїми роботами про розвиток та економічну справедливість, а його теорії про здатності стали основою для багатьох ідей інклюзивної економіки. Видатний американський економіст Дж. Стігліц виступає за більш рівномірний розподіл багатства та розробку політик, що сприяють економічній інклюзії. Такі американські науковці як Е. Дуфло та А. Банерджі відомі своїми дослідженнями в області боротьби з бідністю, що включають емпіричні підходи до аналізу ефективності різних візій економічної інклюзії [0; 0].
На тлі активного розвитку концептуальних засад та практичних аспектів інклюзивної економіки спостерігається зростання відповідних досліджень і в українському сегменті науковців. Проблематика інклюзивної економіки з різних сторін висвітлена у працях таких вітчизняних науковців як О. Арутюнян, А. Базилюк, М. Балджи, Ю. Власенко, А. Гуторов, М. Дідух, О. Жулин, І. Зварич, В. Карпов, Т. Корольова, І. Котова, Л. Лобоцька, В. Мініна, С. Нездоймінов, О. Носаченко, Т. Павлова, М. Пшенична, С. Степаненко, К. Тарасова, Т. Ткаліч, А. Уніят, З. Юзвін [0; 0; 0; 0; 0; 0; 0; 0; 0; 0, 14]. Вітчизняними дослідниками активно вивчаються такі актуальні питання інклюзивної економіки: концептуальні основи інклюзивної економіки та парадигмальні засади глобальної інклюзивної циркулярної економіки (І. Зварич, А. Уніят, З. І Юзвін) [0; 0], інклюзивне економічне зростання та сталий економічний розвиток у парадигмі інклюзивної економіки (А. Базилюк, С. Дідух, О. Жулин, Л. Лобоцька, В. Мініна, Т. Ткаліч) [0; 0; 0], основні детермінанти та методичні домінанти розвитку інклюзивної економіки (О. Арутюнян, С. Степаненко) [0; 0], підходи до методики оцінки інклюзивності в економіці (Ю. Власенко) [0].
Виділення актуальних і невирішених раніше питань загальної проблеми. Попри наявність високої дослідницької активності науковців у питаннях аналізу концепту інклюзивної економіки, існує значна невпорядкованість, недостатня систематизованість теоретичних положень, що лежать в основі феномену інклюзивної економіки. Таким чином, існує об’єктивна потреба у чіткому розмежуванні та систематизації наявних наукових підходів до розуміння сутності інклюзивної економіки, що має важливе значення для їх ранжування, а також визначення реалістичності, евристичності та економічної доцільності.
Зв’язок поставленої проблематики з важливими практичними завданнями полягає у тому, що компаративний аналіз наукових підходів до визначення поняття інклюзивної економіки є важливим інструментом для формування цілісного та всебічного розуміння цієї концепції, що є необхідним для розробки ефективних стратегій, спрямованих на досягнення соціально-економічної рівності та сталого розвитку.
Мета статті – окреслити ключові критерії диверсифікації наявних теоретико-методологічних концепцій та на їх основі здійснити компаративний аналіз наукових підходів до визначення поняття інклюзивної економіки в умовах глобалізації.
Виклад основного матеріалу. Аналіз інформаційної бази дозволяє визначити інклюзивну економіку як економіку персоніфіковану, тобто таку, що здатна одночасно враховувати потреби кожного члена соціуму та можливості використання наявних ресурсів [0].
М. Балджи, В. Карпов, Т. Корольова та ін. зазначають, що зазвичай «інклюзія» у суспільній свідомості пов’язується із освітою, хоча ця концепція повинна поширюватися і на інші сфери життя. Соціальна держава, втручаючись у соціальні взаємини, завдяки інклюзії гарантує дотримання соціальних прав. У Європі вважають, що доступність – це не лише можливість безперешкодного пересування, а насамперед створення умов, у яких кожна людина почувалася б комфортно, могла спілкуватися, навчатися та працювати [0, с. 39].
А. Базилюк та О. Жулин зазначають, що концепція інклюзивної економіки означає, що кожен учасник економічної системи є важливим, унікальним, цінним для суспільства і має можливості для задоволення своїх потреб. Інклюзивне економічне зростання виступає передумовою гуманного розвитку суспільства, тому воно є багатофакторним і багаторівневим процесом, основою якого є економіка максимальної зайнятості і взаємодії всіх учасників на основі поваги прав і свобод кожної людини, забезпечення гарантій безпеки та рівноправності [0, с. 21]. В свою чергу, забезпечення інклюзивного розвитку відбувається на всіх щаблях функціонування економічних систем: на рівні підприємств, регіонів, держави [11, с. 199]. Узагальнюючи поняття «інклюзивний» у контексті моделі інклюзивної економіки, дослідники виділяють декілька важливих аспектів: це сучасний підхід до економічного розвитку, що спрямовується на досягнення цілого спектру цілей, а не лише на збільшення доходів чи ВВП; підкреслює необхідність залучення всіх категорій населення до вирішення проблем економічного розвитку; передбачає рівномірний розвиток усіх регіонів і секторів економіки; має на меті зменшення нерівності та бідності через активну участь у економічному житті, а не просто через перерозподіл доходів; забезпечує відчутні зиски для широких верств населення, включаючи жінок; передбачає раціональне використання природних ресурсів та захист довкілля [0, с. 80].
Спираючись на здійснений такими авторами як М. Балджи, В. Карпов, Т. Корольова та ін. аналіз представленого у різних наукових працях поняття інклюзивності у контексті функціонування економіки, можна виділити декілька підходів до висвітлення сутності поняття «інклюзивна економіка»: гуманітарний, соціально-економічний, політико-інституційний. Назви підходів було сформульовано на основі контент-аналізу змісту представлених визначень. Очевидно, що у рамках гуманітарного підходу модель інклюзивної економіки центрується на розкритті економічного потенціалу та шляхах ефективного задоволення індивідуальних потреб кожної особистості, яка проживає у певному соціумі. Соціально-економічний підхід до визначення інклюзивної економіки центрується на справедливості та соціальній рівності, коли залучення різних верств населення до економічного життя супроводжується справедливим та пропорційним розподілом вироблених благ, що забезпечує гармонійну та стабільну життєдіяльність усієї соціальної спільноти. У відповідності до політико-інституційного підходу провідна роль у забезпеченні інклюзивного економічного зростання належить державним інституціям, що виступають провідним регулятором використання можливостей різних суб’єктів економічної діяльності. У рамках здійснення компаративного аналізу виділених підходів до визначення інклюзивної економіки було визначено чотири критерії для порівняння: 1) зміст підходу; 2) принципи підходу; 3) провідна роль особистості / державних інституцій у забезпеченні інклюзивного економічного зростання; 4) механізми економічного розвитку, що виступають ключовими у рамках того чи іншого підходу (табл. 1).
Таблиця 1
Результати компаративного аналізу наукових підходів до визначення сутності інклюзивної економіки
|
Підхід |
Критерії компаративного (порівняльного) аналізу |
|||
|
Зміст |
Принципи |
Роль особистості та державних інституцій |
Механізми економічного розвитку |
|
|
Гуманітарний (Світовий економічний форум – 2014 р. та 2017 р., А. Базилюк, О. Жулін, Дж. Робінсон, Д. Аджемоглу) |
Забезпечення доступу усіх членів соціуму до матеріальних засобів задоволення базових потреб, толерантне ставлення до відмінностей та обмежень членів соціуму, орієнтація на максимальне розкриття потенціалу кожної людини |
1) визнання важливості, унікальності та цінності кожного члена суспільства; 2) першочерговий пріоритет задоволення потреб; 3) сприяння реалізації економічного потенціалу різних верств населення |
Ціннісна роль особистості (громадянина) Роль державних інституцій – другорядна |
Освіта та підготовка кадрів, впровадження інновацій та технологій, використання банківської інфраструктури, розвиток підприємництва та малого бізнесу |
|
Соціально-економічний (Європейський банк реконструкції та розвитку, Комісія Інклюзивного росту та розвитку, Л. Федулова, О. Прогнімак) |
Залучення до вирішення економічних питань усіх верств населення, справедливий розподіл матеріальних благ в залежності від внеску представників соціуму у процес економічного зростання |
1) справедливість розподілу матеріальних благ; 2) соціальна рівність суб’єктів економічної поведінки та рівний доступ до можливостей її реалізації; 3) правовий захист економічних інтересів соціуму; 4) налагодження горизонтальних зв’язків |
Провідна роль особистості (громадянина) Роль державний інституцій – координуюча
|
Мікрофінансу-вання та доступ до фінансових ресурсів, соціальний захист та безпека |
|
Політико-інституційний (Національна Асамблея людей з інвалідністю України, В. Дубровський, Е. Остром) |
Політичне врегулювання економічних питань, у процесі якого враховуються інтереси всіх членів суспільства та гарантується участь в усіх сферах функціонування держави |
1) уникнення суспільних конфліктів, спричинених несправедливим розподілом матеріальних благ; 2) державне регулювання економічних процесів; 3) координоване використання можливостей більшості членів суспільства для забезпечення економічного зростання |
Посередниць-ко-функціон-альна роль особистості (громадянина) Роль державних інституцій – провідна
|
Інфраструктурні інвестиції, регуляторні та інституційні реформи |
Джерело: розроблено авторами на основі [0]
З опорою на зміст табл. 1 можна підсумувати, що кожен підхід може претендувати на відносну самостійність, оскільки в їх основу покладені принципово різні моделі функціонування системи економіки. Очевидним є те, що в основі гуманітарного підходу лежить індивідуалістично-особистісна модель, що підкреслює провідну роль розкриття потенціалу та задоволення потреб окремої особистості. Соціально-економічний підхід побудований на колективістичній моделі, що за акцентована не на окремій особистості, а на провідній ролі оптимального економічного функціонування соціальних груп як цілісного суб’єкта економічної поведінки. Політико-інституційний підхід заснований на державницькій моделі функціонування економіки.
Необхідно зауважити, що у рамках кожного виділеного підходу транслюється ідея активного заохочення кожного члена соціуму до продуктивної економічної діяльності. Однак результат практичної реалізації цих підходів може суттєво відрізнятися, що зумовлено їх різною ціннісною спрямованістю: у межах першого підходу кінцевим результатом є реалізація економічних потреб окремої особистості (провідна цінність потреб особистості), у рамках другого – реалізація економічних потреб та розвитку соціальної спільноти, а третій підхід у більшій мірі зорієнтований на реалізацію економічних потреб та економічного розвитку держави в цілому.
Висновки. Компаративний аналіз виступає ефективним науковим методом, що дозволяє виокремлювати змістовні характеристики різних наукових підходів в економіці. Сумісне використання контент-аналізу та компаративного аналізу дає змогу впорядкувати, систематизувати та виділити ключові характеристики абсолютно різнорідних на перший погляд підходів до визначення інклюзивної економіки. У результаті застосування контент-аналізу представлених в сучасній джерельній базі визначень інклюзивної економіки було виділено гуманітарний, соціально-економічний та політико-інституційний підходи до інклюзивної економіки. Компаративний аналіз дозволив зафіксувати суттєві відмінності між цими підходами за критеріями змісту, принципів, поглядів на роль особистості та державних інституцій, а також механізмів економічного розвитку.
Перспективи подальших досліджень можуть бути пов’язані з використанням математичних методів для подальшої деталізації відмінностей між різними підходами до визначення поняття інклюзивної економіки.
Список використаних джерел
1. Арутюнян О. Г. Основні детермінанти розвитку інклюзивної економіки. Журнал стратегічних економічних досліджень. 2023. №3 (14). С. 8–15. DOI:10.30857/2786-5398.2023.3.1 (дата звернення: 25.05.2024).
2. Базилюк А. В., Жулин О. В. Інклюзивне зростання як основа економічного розвитку. Економіка та управління на транспорті. 2015. Вип. 1. С. 19–29. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eut_2015_1_5 (дата звернення: 24.05.2024).
3. Власенко Ю. Г. Міжнародні підходи до методики оцінки інклюзивності. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2019. Вип. 24 (1). С. 70–74. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2019_24%281%29__15 (дата звернення: 24.05.2024).
4. Гуторов А. О. Сутність інклюзивної економіки. Матеріали Другої Міжнародної науково-практичної конференції «Управління розвитком соціально-економічних систем» (11–12 квітня 2019 р.). Харків: ХНТУСГ, 2019. С. 9–11. URL: https://khntusg.com.ua/wp-content/uploads/2019/11/materiali_ii_konferencii_hntusg_11-12.04.2019.pdf (дата звернення: 25.05.2024).
5. Дідух С. М., Лобоцька Л. Л., Мініна В. О. Інклюзивна економіка як нова парадигма сталого розвитку. Український журнал прикладної економіки. 2020. Том 5. № 3. С. 100–107. DOI: https://doi.org/10.36887/2415–8453–2020–3-10 (дата звернення: 24.05.2024).
6. Зварич І. Я. Парадигма глобальної інклюзивної циркулярної економіки: дис...... д-ра економ. наук: 08.00.02 / Тернопільський національний економічний університет. Тернопіль, 2019. 400 с. URL: http://dspace.wunu.edu.ua/handle/316497/38554 (дата звернення: 23.05.2024).
7. Інклюзивна економіка: теорія і практика: монографія / Балджи М. Д., Карпов В. А., Корольова Т. С., Котова І. М., Нездоймінов С. Г., Носаченко О. А., Павлова Т. В., Тарасова К. І.; За заг. ред. Балджи М. Д. Київ: ФОП Гуляєва В. М. 2021. 367 с. URL: http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/12740/1/Інклюзивна%20економіка%20теорія%20і%20практика.pdf (дата звернення: 23.05.2024).
8. Кривов’язюк І. В., Бурбан О. В. Компаративний аналіз науково-методичних підходів до оцінювання вартості підприємницьких структур. Економічний форум. 2020. №1 (4). С. 57–63. DOI: https://doi.org/10.36910/6775–2308–8559–2020–4-7 (дата звернення: 22.05.2024).
9. Павліченко Є., Стець О., Шелудяков Р. Методологічні засади компаративного аналізу в системі юридичних досліджень. Теорія держави і права. 2021. №4. С. 210–214. DOI: https://doi.org/10.32849/2663–5313/2021.4.32 (дата звернення: 25.05.2024).
10. Поченчук Г. М. Економічна компаративістика: інституціональні аспекти. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського «Економічна теорія та історія економічної думки». 2016. Вип. 9. С. 18–22. URL: http://global-national.in.ua/archive/9–2016/05.pdf (дата звернення: 25.05.2024).
11. Пшенична М.В. Роль ESG-інвестування в забезпеченні інклюзивного розвитку підприємств, регіонів, держави. Науково-виробничий журнал «Бізнес-навігатор». 2024. Вип. 1 (74). С. 198-201. DOI: https://doi.org/10.32782/business-navigator.74-33 (дата звернення: 24.05.2024)
12. Степаненко С. В. Методичні домінанти становлення та розвитку інклюзивної економіки. Науково-виробничий журнал «Бізнес-навігатор». 2023. Вип. 3 (73). С. 94–100. DOI: https://doi.org/10.32782/business-navigator.73–16 (дата звернення: 23.05.2024).
13. Ткаліч Т. І. Інклюзивна економіка як модель світового економічного зростання. Науковий вісник МНУ імені Сухомлинського. 2018. № 1 (10). С. 94–99. URL: http://mdu.edu.ua/wp-content/uploads/Econom-visnyk–10–17.pdf (дата звернення: 24.05.2024).
REFERENCES
- Arutiunian O. H. (2023) Osnovni determinanty rozvytku inkliuzyvnoi ekonomiky [Key determinants of the development of an inclusive economy]. Zhurnal stratehichnykh ekonomichnykh doslidzhen – Journal of Strategic Economic Studies, vol. 3 (14), pp. 8–15. DOI:10.30857/2786-5398.2023.3.1 (accessed May 25, 2024).
- Bazyliuk A. V., Zhulyn O. V. (2015) Inkliuzyvne zrostannia yak osnova ekonomichnoho rozvytku [Inclusive growth as a basis for economic development]. Ekonomika ta upravlinnia na transporti - Economics and management of transport, vol. 1, pp. 19–29. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/eut_2015_1_5 (accessed May 24, 2024).
- Vlasenko Yu. H. (2019) Mizhnarodni pidkhody do metodyky otsinky inkliuzyvnosti [International approaches to the methodology of inclusiveness assessment]. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho natsionalnoho universytetu. Seriia: Mizhnarodni ekonomichni vidnosyny ta svitove hospodarstvo - Scientific Bulletin of Uzhhorod National University. Series: International economic relations and the world economy. Vol. 24 (1), pp. 70–74. Available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuumevcg_2019_24%281%29__15 (accessed May 24, 2024).
- Hutorov A. O. (2019) Sutnist inkliuzyvnoi ekonomiky [The essence of inclusive economy]. Materialy Druhoi Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Upravlinnia rozvytkom sotsialno-ekonomichnykh system» (Kharkiv, April 11-12, 2019). pp. 9–11. Available at: https://khntusg.com.ua/wp-content/uploads/2019/11/materiali_ii_konferencii_hntusg_11-12.04.2019.pdf (accessed May 25, 2024) (in Ukrainian)
- Didukh S. M., Lobotska L. L., Minina V. O. (2020) Inkliuzyvna ekonomika yak nova paradyhma staloho rozvytku [Inclusive economy as a new paradigm of sustainable development]. Ukrainskyi zhurnal prykladnoi ekonomiky
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України