ІНКЛЮЗИВНИЙ РОЗВИТОК ЯК ЗАСІБ ЗМЕНШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕРІВНОСТІ ТА БІДНОСТІ НА МАКРОРІВНІ

УДК 330.59:339.9:316.344.23                                                                                

ІНКЛЮЗИВНИЙ РОЗВИТОК ЯК ЗАСІБ ЗМЕНШЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕРІВНОСТІ ТА БІДНОСТІ НА МАКРОРІВНІ

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-11-38-12

 

М.В. Пшенична, кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів та обліку

С.О. Прісняк, аспірант, ЗВО Університет «Україна»[1]

 

Стаття присвячена дослідженню ефективності інклюзивного розвитку в контексті вирішення проблеми економічної нерівності та бідності на макрорівні. На основі аналітичних даних окреслено актуальний стан проблеми бідності в світі. Визначено, що імплементація концепції інклюзивного розвитку в економічні стратегії макрорівня є ефективним інструментом створення сприятливих умов для безбар’єрного доступу до ресурсів всіма членами суспільства. Виокремлено етапи еволюції концепції інклюзивного розвитку за період з 1950-х років до сьогодення та наведено характеристику кожного з них. Ідентифіковано відмінності між традиційним та інклюзивним розвитком економіки. Проведено змістову типологізацію ефективності інклюзивного розвитку відповідно до рівнів імплементації його засад. Здійснено авторську деталізацію векторів інклюзивного розвитку як засобів релевантного реагування на наявні макроекономічні виклики. Окреслено вектори подальших досліджень та наголошено на ефективності впровадження політики інклюзивного розвитку на макрорівні по відношенню до вирішення соціально-економічних проблем в середині країни.

Ключові слова: інклюзивний підхід, інклюзивний розвиток, економічна нерівність, сталий розвиток, бідність, економічне зростання, політика боротьби з бідністю.

 

INCLUSIVE DEVELOPMENT AS A MEANS OF REDUCING ECONOMIC INEQUALITY AND POVERTY AT THE MACRO LEVEL

Mariia Pshenychna, Candidate of Economic sciences,

Associate Professor of the Department of Finance and Accounting, University «Ukraine»

Serhii Prisniak, PhD student, University «Ukraine»

 

Abstract. The article is devoted to the study of the effectiveness of inclusive development in the context of solving the problem of economic inequality and poverty at the macro level. On the basis of analytical data, the current state of the problem of poverty in the world is outlined. It is determined that the implementation of the concept of inclusive development in macro-level economic strategies is an effective tool for creating favourable conditions for barrier-free access to resources by all members of society. The stages of evolution of the concept of inclusive development for the period from the 1950s to the present are allocated and each of them is described. The differences between traditional and inclusive economic development are identified. A substantive typology of the effectiveness of inclusive development is carried out according to the levels of implementation of its principles. The author provides a detailed description of the vectors of inclusive development as a means of responding to existing macroeconomic challenges. The author outlines the vectors for further research and emphasises the effectiveness of implementing inclusive development policy at the macro level in relation to solving socio-economic problems within the country.

Keywords: inclusive approach, inclusive development, economic inequality, sustainable development, poverty, economic growth, anti-poverty policy.

 

Вступ. У сучасному глобалізованому світі економічна нерівність та бідність є одними з найбільших викликів, що стоять перед людством. Ці проблеми не лише поглиблюють соціальні розриви, але й створюють серйозні перешкоди для стійкого розвитку. Згідно з аналітичними даними Світового банку, представленими в «Звіті про бідність, процвітання та планету 2024: шляхи виходу з полікризи», майже половина населення планети живуть на рівні низьких та критично низьких показників доходу (менше, ніж 6,85 дол. США на день), що за наявних темпів економічного розвитку унеможливлює подолання бідності на макрорівні в найближче століття [1].

Дослідження глобальних трендів рівня економічного добробуту дає підстави констатувати, що майже 700 млн. людей (8,5% світового населення) сьогодні живуть менш ніж на 2,15 дол. США на день, тоді як у 2030 році кількість осіб у стані крайньої бідності (менше 1,90 дол. США на день) зросте до 7,3% [2]. Зокрема, епіцентром надзвичайності бідності в геополітичному плані залишаться країни з історично низьким економічним зростанням і нестабільністю, багато з яких знаходяться в Африці на південь від Сахари.

Бідність та високий рівень економічної нерівності здійснюють визначальний вплив на загальний соціально-економічний поступ людства, обмежуючи доступ до якісної освіти, медичних послуг, можливостей для професійного зростання тощо, що в свою чергу поглиблює цикли бідності та соціальної ізоляції.

Попри зменшення кількості економік із високою нерівністю доходів впродовж останнього десятиліття, для понад 1,7 млрд. осіб (20% світового населення) ситуація лишається критичною. В цьому контексті пошук шляхів вирішення наявних макроекономічних диспропорцій вимагає підбору дієвих та перспективних стратегічних рішень. Одним з таких інструментів є інклюзивний розвиток, що передбачає створення сприятливих умов безбар’єрного доступу до ресурсів всіма членами суспільства [3].

Інклюзивний розвиток сприяє не лише зменшенню бідності, але й підвищенню соціальної згуртованості, економічної стабільності та загального добробуту національних і глобальних систем. Для ключових міжнародних інституцій та фінансових організацій, таких як ООН та Група Світового банку, ідея імплементації інклюзивного підходу та досягнення Цілей сталого розвитку є пріоритетними векторами діяльності [4], що сприяє поширенню фундаментальних основ інклюзивності цивілізованим світом. Відтак, забезпечення переходу до інклюзивного розвитку не на умовах декларативності, а в контексті фундаментальної трансформації векторів розвитку національних економічних систем є актуальним викликом сьогодення, що підвищує цінність досліджень даної тематики науковцями і практиками.

Вихідні передумови. Дослідженню теоретичних, методологічних і методичних засад інклюзивного розвитку, інклюзивного зростання, особливостей становлення інклюзивних інститутів у національному господарстві й суспільстві загалом присвятили свої праці Д. Аджемоглу, І. Алі, Дж. Бланк, В. Вей, Дж. Гупта, М. Држенік, Н. Поу, Г. Ран’яр, Дж. Робінсон, М. Рос-Тонен, Р. Саманс, Г. Сан, Р. Канбур, Г. Корріган, Д. Крейг, К. Поланьї, Д. Портер та багато інших. Серед вітчизняних учених-дослідників слід відзначити внески А. Базилюка, О. Жуліна, Т. Зінчук, Н. Куцмус, О. Прогнімак.

Разом з тим, фундаментальні наукові праці не містять комплексного дослідження парадигми інклюзивного розвитку макроекономічних систем, фокусуючи увагу лише на окремих аспектах її впровадження. Таким чином, лишається не до кінця опрацьованим питання теоретико-методологічного підґрунтя інклюзивного розвитку та взаємозв’язку між впровадженням засад інклюзивної економіки й показниками економічного добробуту країни в цілому.

Метою статті є проведення дослідження теоретичних засад інклюзивного розвитку як механізму зниження економічної нерівності та бідності на макрорівні, а також обґрунтування необхідності впровадження до національних стратегій політик економічної безбар’єрності, спрямованих на забезпечення рівного доступу до економічних можливостей для всіх соціальних груп на різних рівнях макросистем.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі глобалізаційних змін, геополітичної нестабільності та масштабних економічних викликів все більшої актуальності набувають концепції інклюзивного розвитку як інструменту зменшення економічної нерівності та бідності на макрорівні, а також як драйверу впровадження ефективних стратегій досягнення Цілей сталого розвитку.

Інклюзивний розвиток як макроконцепція має глибокі корені та багаторічну історію, що відображає зміни у підходах до економічного зростання та соціальної справедливості. Від свого зародження в середині XX століття до сьогодення концепція інклюзивного розвитку пройшла кілька етапів еволюції [5]:

Етап І. Післявоєнний період та початок розвитку (1950-ті - 1970-ті роки)

У післявоєнний період багато країн світу зосередилися на відновленні та швидкому економічному зростанні. Економічна політика того часу часто ставила пріоритет на швидке індустріальне зростання, що призводило до значних соціальних і економічних нерівностей. В цей час з'явилися перші ідеї про необхідність більш рівномірного розподілу економічних вигод, що заклало основи інклюзивності.

Етап ІІ. Актуалізація соціальних аспектів економічних процесів (1980-ті - 1990-ті роки)

У 1980-х роках зростає усвідомлення того, що економічне зростання саме по собі не гарантує покращення якості життя для всіх верств населення. Міжнародні організації, такі як ООН та Світовий банк, починають активніше розглядати соціальні аспекти економічного розвитку, підкреслюючи важливість боротьби з бідністю та нерівністю.

Етап ІІІ. Формування концепції інклюзивного розвитку (2000-ті роки)

На початку 2000-х років концепція інклюзивного розвитку отримує чіткіші контури. Світовий банк, ООН та інші міжнародні організації формулюють принципи інклюзивного розвитку, які базуються на рівних можливостях, справедливому розподілі економічних вигод та участі всіх громадян у процесах прийняття рішень. У цей період розробляються перші глобальні стратегії та політики, спрямовані на забезпечення інклюзивного розвитку.

Етап IV. Впровадження інклюзивних політик (2010-ті роки – 2020-ті роки)

У 2010-х роках інклюзивний розвиток стає ключовим елементом багатьох національних та міжнародних програм. ООН приймає Цілі сталого розвитку (ЦСР), де інклюзивний розвиток займає центральне місце, особливо в контексті подолання бідності та зменшення нерівності. Країни по всьому світу починають впроваджувати політики, що сприяють інклюзивному економічному зростанню, враховуючи національні та регіональні особливості.

Етап V. Сучасний контекст та виклики (2020-ті роки до сьогодення)

Сьогодні концепція інклюзивного розвитку стикається з новими викликами, такими як глобалізація, цифрова трансформація, пандемічні загрози та зміни клімату. Реакцією на ці виклики стає сепарація нових підходів та інструментів забезпечення рівного доступу до можливостей в умовах швидких змін. Зміст інклюзивного розвитку прогресує та все більше інтегрується в національні стратегії забезпечення прогресу, акцентуючи увагу на сталому розвитку, соціальній справедливості та економічній стійкості.

Таким чином, стає зрозумілим, що еволюція концепції інклюзивного розвитку є релевантним вимогам часу механізмом протидії економічному дисбалансу, що виникає під впливом глобалізації та прогресу соціально-економічних процесів. Інклюзивність відображає зростаюче усвідомлення важливості соціальної справедливості та рівних можливостей у процесах економічного зростання як передумови колективного добробуту. Тож, від перших ідей про необхідність більш рівномірного розподілу економічних вигод до сучасних стратегій та політик, спрямованих на забезпечення інклюзивного розвитку, ця концепція пройшла значний шлях, стаючи ключовим елементом сучасної економічної думки та практики [6].

Відмінності між інклюзивним та традиційним розвитком відображають різні підходи до економічного зростання та соціальної справедливості (табл. 1). Традиційний розвиток, зосереджений на швидкому економічному зростанні, часто нехтує соціальними аспектами, що призводить до збільшення нерівності та бідності. Інклюзивний розвиток, навпаки, ставить за мету забезпечення рівних можливостей та справедливого розподілу ресурсів, що сприяє стійкому та справедливому економічному розвитку.

Як видно з даних таблиці 1, інклюзивний розвиток, попри наявність чіткої вертикалі програмних рішень та централізованості ініціатив, все ж, потребує підтримки та співучасті регіональних структур, суб’єктів підприємництва та проактивних громадських рухів. Готовність відмовитися від екстенсивних сценаріїв забезпечення добробуту заради досягнення стратегічних цілей сталого розвитку має бути спільно визнаною політикою та філософією побудови економічного середовища.

Як відмічали західні економісти, прихильники інституціональної теорії інклюзивної економіки Д. Аджемоглу і Дж. Робінсон: «…інклюзивними слід вважати ті інститути, які не лише дозволяють, але й стимулюють участь великих груп населення в економічному житті, що дає змогу найліпше використовувати їх таланти й компетенції, залишаючи, до того ж, права вільного вибору місця роботи та придбання економічних благ» [8, с. 87].

Таблиця 1

Відмінності між інклюзивним та традиційним розвитком економіки

Аспект	Традиційний розвиток	Інклюзивний розвиток
Мета	Швидке економічне зростання, вимірюване показниками ВВП	Економічне зростання із забезпеченням рівних можливостей та доступу до ресурсів для всіх громадян
Фокус	Індустріалізація, технологічний прогрес, збільшення обсягів виробництва	Справедливий розподіл економічних вигод, соціальна справедливість, зменшення бідності
Соціальні аспекти	Другорядні, часто залишаються на другому плані	Інтегровані в економічну політику, забезпечують рівність та соціальну справедливість
Методи	Великі інвестиції в інфраструктуру, промисловість та технології	Комплексні підходи, що поєднують економічні, соціальні та екологічні аспекти
Розподіл ресурсів	Ресурси часто нерівномірно розподілені, збільшуючи економічну нерівність	Рівномірний розподіл економічних вигод між різними верствами населення
Участь громадян	Обмежена участь громадян у процесах прийняття рішень	Активна участь громадян у процесах прийняття рішень через консультації та громадські слухання
Пріоритетні групи	Пріоритет надається великому бізнесу та промисловості	Особлива увага приділяється найбільш вразливим групам населення
Регіональний розвиток	Концентрація розвитку в міських центрах, сільські райони залишаються менш розвиненими	Забезпечення рівного доступу до ресурсів та можливостей для всіх регіонів країни.
Соціальна підтримка	Обмежена, недостатньо для ефективної боротьби з бідністю	Інтегрована частина економічної політики, забезпечує соціальний захист та підтримку
Оцінка розвитку	Вимірюється переважно економічними показниками, такими як ВВП	Вимірюється не лише економічними показниками, але й рівнем соціальної згуртованості та добробуту населення
Економічна стійкість	Орієнтований на короткострокове зростання.	Орієнтований на стійке довгострокове економічне зростання

Джерело: розроблено авторами на основі [7].

 

 

В свою чергу, на основі сформованих узагальнень А. Гуторова, різновиди інклюзії мають різну ефективність на різних рівнях імплементації, що представлено на рис.1.

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Структурно-змістова типологізація інклюзивного розвитку на макрорівні