МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-11-38-13

 

Самофалова М.О., к.е.н., доцент кафедри управління та адміністрування, ЗВО Університет «Україна»,

ORCID: https://orcid.org/0000-0003-3272-4372

Максимук І.О., магістр 2-го року навчання спеціальності 073 «Менеджмент»[1]

 

Анотація. У статті розглянуто підходи до оцінки конкурентоспроможності підприємства, зокрема класифікацію методів оцінки конкурентоспроможності підприємства, що передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи. Розглянуто розрахункові методи оцінки конкурентоспроможності підприємства такі як специфічні та комплексні. Проблеми застосування інтегрального показника конкурентоспроможності пов'язані з методологічними труднощами його кількісного розрахунку, що приводять до дуже широкого застосування експертних оцінок, внаслідок чого адекватність реальності самих результатів розрахунків викликає зрозумілі сумніви. Різні автори обґрунтовують різні групи чинників, які необхідно включати в сукупний (інтегральний, груповий) показник. Крім того, пропонуються різні способи здійснення експертних оцінок, а часто просто указується, що «вагові коефіцієнти визначаються експертно». Тому, серед методів оцінки інтегрального показника конкурентоспроможності нами прийнято використовувати методику автора Маслюк О. В., де оцінка конкурентоспроможності підприємства охоплює всі найбільш важливі оцінки господарської діяльності промислового підприємства, виключає дублювання окремих показників, дозволяє швидко і об'єктивно отримати картину положення підприємства на галузевому ринку. Використання в ході оцінки порівняння показників за різні проміжки часу дає можливість застосовувати цей метод як варіант оперативного контролю окремих служб.

Ключові слова: конкурентоспроможність, конкурентні переваги, метод, оцінка конкурентоспроможності, показник.

 

 

Methodological approaches to assessing the competitiveness of an enterprise

Samofalova M.O., PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Management and Administration, National University of Ukraine,

Maksymuk I.O., 2nd year master's student, specialty 073 “Management”

 

Abstract. The article considers approaches to assessing the competitiveness of an enterprise, in particular, the classification of methods for assessing the competitiveness of an enterprise, which involves their division into separate groups according to a certain feature. Most often, such a feature is the form of presentation of the assessment results, according to which graphical, matrix, calculation and combined (calculation-matrix, calculation-graphical) methods are distinguished. The article considers calculation methods for assessing the competitiveness of an enterprise, such as specific and complex. The problems of using the integral competitiveness indicator are related to methodological difficulties in its quantitative calculation, which lead to a very wide use of expert assessments, and as a result, the adequacy of the reality of the calculation results themselves raises understandable doubts. Different authors justify different groups of factors that should be included in the aggregate (integral, group) indicator. In addition, different ways of making expert assessments are proposed, and often it is simply stated that "weighting coefficients are determined by experts".

Therefore, among the methods for assessing the integral indicator of competitiveness, we decided to use the methodology of the author Masliuk O. V., where the assessment of competitiveness of an enterprise covers all the most important assessments of economic activity of an industrial enterprise, eliminates duplication of individual indicators, and allows to quickly and objectively obtain a picture of the position of the enterprise in the industry market. The use of comparison of indicators for different periods of time in the course of the assessment makes it possible to use this method as an option for operational control of individual services.

Keywords: competitiveness, competitive advantages, method, assessment of competitiveness, indicator.

 

Постановка проблеми. Сучасний стан розвитку глобалізованої економіки передбачає функціонування підприємств в умовах постійної конкуренції. Оцінка конкурентоспроможності підприємства є важливою умовою його перемоги у конкурентній боротьбі. У ситуації, коли чимало аналогічних підприємств на ринку здійснює свою діяльність, важливим є правильне визначення рівня конкурентоспроможності підприємства та конкурентних переваг. Вдале використання цих переваг є ключовими факторами формування власної стратегії перемоги підприємства у конкурентній боротьбі.

Аналіз останніх публікацій. Питання управління конкурентоспроможністю підприємств досліджено у наукових працях як українських вчених С.М. Клименко, О.С. Дуброва,  Д.О. Барабась, Т. В. Омельяненко, А. В. Вакуленко, Н. В. Мішеніна, О.В. Маслюк, так і зарубіжних - М. Портера та ін. Незважаючи на значні досягнення в теорії й практиці управління конкурентоспроможністю підприємства є ряд проблем, які залишаються предметом дискусій і обговорень вчених-економістів і потребують подальшої розробки. Зокрема, потребують доопрацювання питання оцінки та методичних  підходів конкурентоспроможності продукції та підприємства.

Мета статті - аналіз існуючих підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства і розробка практичних рекомендацій щодо оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства.

Виклад основного матеріалу. Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи [1].

     Графічний метод оцінки конкурентоспроможності базується на побудові так званої “Радіальної діаграми конкурентоспроможності” або “Багатокутника” конкурентоспроможності”[2]. що зображено на рис.1.

 Побудова багатокутників здійснюється наступним чином:

     - коло ділиться радіальними оціночними шкалами на рівні сектори, кількість яких дорівнювала кількості обраних критеріїв;

     - шкали на радіальних прямих було градуюються  так, щоб всі значення критеріїв знаходилися всередині оціночного кола;

     - значення критеріїв збільшувалися по мірі віддалення від центра кола;

     - на кожній вісі з використанням відповідного масштабу вимірювання позначаються  точки, що відповідають значенням критеріїв;

- по точках проводиться ламана лінія, яка і сформує багатокутник.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Критерій 1

Критерій 5

Критерій 6

Критерій 7

Критерій 8

Критерій 4

Критерій 3

Критерій 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1. – Загальний вигляд багатокутника конкурентоспроможності

 

Перевагою графічного методу оцінки конкурентоспроможності підприємства є його простота та наочність; недоліком слід вважати те, що він не дає змогу встановити значення узагальненого критерію конкурентоспроможності підприємства.

Матричні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства базуються на використанні матриці – таблиці впорядкованих по рядках та стовпцях елементів [3]. Найбільш показовим прикладом може слугувати широко відома матриця БКГ(“Бостонської консалтингової групи”), побудована за принципом системи координат (рис.2): по вертикалі – темпи росту місткості ринку, що розміщуються по рядках матриці у лінійному масштабі; по горизонталі, тобто по стовпцях матриці – в логарифмічному масштабі відкладається відносна частка виробника продукції на ринку. Найбільш конкурентоспроможними вважаються підприємства, що займають значну частку на швидко зростаючому ринку.

Переваги методу [4]: дає змогу дослідити розвиток процесів конкуренції в динаміці та при наявності достовірної інформації про обсяги реалізації дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки; як недолік відзначають надмірну спрощеність методу та неможливість проведення аналізу причин того, що відбувається, внаслідок чого ускладнюється вироблення управлінських рішень. 

Окрім матриці БКГ існує багато матричних моделей, які можуть бути використаними для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства [5]:

 

Низький

Високий

Темп росту ринку

Частина ринку

Висока

Низька

«Проблема»

«Зірка»

«Собака»

«Дійна корова»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2. Загальний вигляд матриці БКГ

 

• матриця “Привабливість ринку/конкурентоспроможність” (модель GE/Mc Kinsey);
• матриця “Привабливість галузі/ конкурентоспроможність” (модель Shell/DPM);
• матриця “Стадія розвитку ринку/конкурентна позиція” (модель Hofer/Schendel);
• матриця “Стадія життєвого циклу продукції/конкурентна позиція”(модель ADL/LC) тощо.

     Табличний метод оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства фактично являє собою варіацію матричного.

Розрізняють чимало розрахункових методів оцінки конкурентоспроможності підприємства. Вони поділяються на [6]:

• • • специфічні методи - дозволяють оцінити конкурентоспроможність підприємства по окремих аспектах його діяльності – виробничому, інноваційному, маркетинговому, фінансовому тощо;
    • комплексні методи - базуються на комплексному підході до оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Серед комплексних методів оцінки визначальне місце посідають [7]:

1. метод, що використовує в якості головного підходу оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства;

2. метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів;

3. метод, що ґрунтується на основі теорії ефективної конкуренції;

4. інтегральний метод;

5. метод самооцінки (Європейська модель ділової досконалості, англійська методика матриці удосконалення бізнесу (ВІМ)).

     Такі автори як: С. М. Клименко, О. С. Дуброва,  Д. О. Барабась,  Т. В. Омельяненко, А. В. Вакуленко стисло характеризують комплексні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства які представлені у табл.1 [8].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1. Характеристика комплексних методів оцінки конкурентоспроможності підприємства

Назва	Зміст методу	Переваги	Недоліки
Метод, що базується на оцінці конкуренто-спроможності продукції підприємства	Використання методу передбачає оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства  виходячи із споживчої цінності виробленої продукції. Метод ґрунтується на міркуваннях щодо того, що конкурентоспроможність виробника є тим вищою, чим вищою є конкурентоспроможність його продукції. В якості показника, що оцінює конкурентоспроможність товару або послуги, використовується співвідношення двох характеристик: якості і ціни.	Враховує найбільш важливий критерій, що впливає на конкурентоспроможність підприємства – конкурентоспроможність товару	Дозволяє отримати лише обмежене уявлення щодо переваг і недоліків у роботі підприємства, тобто - абстрагуючись від інших аспектів конкуренто-спроможність підприємства ототожнюється виключно з конкурентоспроможністю товару
Метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів	Метод базується на положеннях теорії міжнародного розподілу праці, відповідно до яких передумовою для завоювання галуззю чи підприємством стійких конкурентних позицій є наявність порівняльних переваг, що дозволяють забезпечити відносно нижчі витрати виробництва у порівнянні з конкуруючою галуззю чи підприємством. Оцінка рівня конкурентоспроможності здійснюється шляхом співставлення не лише виробничих витрат, а і обсягів та норми прибутку, та/або обсягів продажів, та/або ринкових часток.	Метод достатньо простий у використанні	Не дає змоги зробити цілісні висновки про рівень конкурентоспроможності, оскільки використання в якості оціночного критерію виключно виробничих витрат не відображає процеси взаємодії виробника продукції з ринком
Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції	У якості основного інструменту аналізу конкурентоспроможності використовується співставлення показників стану підприємства з показниками підприємств-конкурентів та з середньогалузевими показниками. На ефективність діяльності кожної зі служб впливає велика кількість факторів – ресурсів підприємства; оцінка ефективності роботи  кожного з підрозділів передбачає оцінку ефективності використання ними цих ресурсів. В основі методу лежить оцінка чотирьох групових показників чи критеріїв конкурентоспроможності із подальшим розрахунком інтегрального показника	Допомагає виявити сильні і слабкі сторони одного підприємства стосовно іншого, розробити управлінські дії щодо посилення слабких місць	Досить складно зібрати всю необхідну інформацію; для достовірної оцінки необхідно здійснювати дуже осяжні та трудомісткі розрахунки
Інтегральний метод	Інтегральний показник рівня конкурентоспроможності підприємства включає в себе два елементи-сомножники: критерій, що відображає ступінь задоволення потреб споживача (характеризує відносну конкурентоспроможність товару) та критерій ефективності виробництва (в його якості, як правило, використовується рентабельність активів, рентабельність власного капіталу або середня за певний період норма рентабельності).	Простота, наочність, дає змогу отримати однозначні оцінки конкурентних позицій виробника	Може бути застосованим лише для оцінки конкурентоспроможності монопродуктових підприємств, нереально знайти для порівняння два чи більше підприємства-конкуренти, абсолютно ідентичні по видах та структурі продукції
Метод самооцінки діяльності	Спочатку проводиться експертна оцінка усіх показників діяльності фірми (перелік яких залежить від методу самооцінки) за всіма критеріями з присвоєнням у відповідності із ступенем розвитку підходу чи наявності позитивних результатів значень оцінок –  0,25; 0,50; 0,75; 1,00. Суму отриманих оцінок по кожному критерію множать на “вагу” критерію та сумують. Наприкінці виводиться загальна оцінка діяльності. На цьому розрахункова частина аналізу вважається завершеною. Далі отримане значення має бути співставленим з попередньою оцінкою самого підприємства або з оцінкою діяльності підприємств-конкурентів. Результати проведення самооцінки допомагають сформувати стратегічні та тактичні плани вдосконалення у відповідності до вимог моделі ділової досконалості.	Дозволяє сприяти виявленню та розумінню “вузьких місць” в діяльності та розробці відповідних планів, що гарантують просування вперед	Вимагає залучення до процесу оцінки діяльності представників всіх підрозділів підприємства. Отримані оцінки є досить суб’єктивними (оцінювання діяльності фірми за критеріями здійснюється експертами)