КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ГАЛУЗІ, ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРОДУКЦІЇ: СУТНІСТЬ І МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ

УДК 65.012.12:339

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ГАЛУЗІ, ПІДПРИЄМСТВА ТА ПРОДУКЦІЇ: СУТНІСТЬ І МЕТОДОЛОГІЯ ОЦІНКИ

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-11-38-06

 

Дубас Р.Г., д.е.н., професор,

Оводюк В.О., аспірант, ЗВО «Університет «Україна»[1]

 

Анотація. В представленому матеріалі проаналізовано методологічні підходи до оцінки рівня конкурентоспроможності продукції, підприємства та галузі. Наведено класифікацію різноманітних методів оцінювання для кожного із перелічених об'єктів оцінки. Автором доведено, що конкурентоспроможність продукції інтегрується в конкурентоспроможність підприємства-виробника, тобто його здатність зберігати і розширювати ринки збуту за рахунок цілеспрямованої діяльності як відносно якісних характеристик продукції, так і відносно виробників-конкурентів. Для оцінювання конкурентоспроможності продукції пропонується до використання методичний підхід, оснований на застосуванні експертних, розрахункових та статистичних методів з визначенням інтегрального показника конкурентоспроможності продукції.

Конкурентоспроможність підприємства можна розглядати з різних позицій залежно від суб’єктів її оцінювання: підприємство-виробник продукції (власники, акціонери, менеджери, персонал); підприємства- конкуренти; підприємства-споживачі; інвестори; держава. Відзначено відсутність єдиного підходу до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, тобто існує група різноманітних методів в залежності від цілей і суб'єктів оцінки.

Для експорто-орієнтованих галузей доцільним методичним підходом є визначення конкурентоспроможності галузі за експортною квотою, індексом «умов торгів­лі» та індексом RCA, які базуються на розрахунку питомої ваги продукції галузі, що експортується в інші країни, і тому характеризують конкурентоспроможність галузі на зовнішніх ринках. В інших випадках найбільш коректною і комплексною є оцінка конкурентоспро­можності галузі за інтегральною конкурентоспроможністю підприємств, які формують дану галузь.

Ключові слова: конкурентоспроможність, методологічний підхід, інтегральний показник, продукція, підприємство, галузь.

 

COMPETITIVENESS OF INDUSTRY, ENTERPRISES AND PRODUCTS: ESSENCE AND ASSESSMENT METHODOLOGY

R.G. Dubas, Doctor of Economics, Professor

V.O.Ovodyuk, PhD student, ZVO "Ukraine" University

 

Annotation. Methodological approaches to assessing the level of competitiveness of products, enterprises and industries are analyzed in the presented material. A classification of various assessment methods is provided for each of the listed assessment objects. The author proved that the competitiveness of products is integrated into the competitiveness of the manufacturing enterprise, that is, its ability to maintain and expand sales markets due to purposeful activity both in relation to the quality characteristics of products and in relation to competing manufacturers. To evaluate the competitiveness of products, a methodical approach based on the application of expert, calculation, and statistical methods with the determination of an integral indicator of product competitiveness is proposed.

The competitiveness of the enterprise can be considered from different positions, depending on the subjects of its assessment: the enterprise-manufacturer of products (owners, shareholders, managers, staff); competitor enterprises; consumer enterprises; investors; state. The lack of a unified approach to assessing the level of competitiveness of an enterprise is noted, that is, there is a group of various methods depending on the goals and subjects of assessment. For export-oriented industries, a reasonable methodical approach is to determine the competitiveness of the industry based on the export quota, the "terms of trade" index, and the RCA index, which are based on the calculation of the specific weight of the industry's products exported to other countries, and therefore characterize the competitiveness of the industry on foreign markets . In other cases, the most correct and comprehensive assessment of the competitiveness of the industry is based on the integral competitiveness of the enterprises that form this industry.

Key words: competitiveness, methodological approach, integral indicator, products, enterprise, industry.

 

Постановка проблеми. Визначення рівня конкурентоспроможності – важлива частина системи управління національною економікою, галуззю та суб'єктом господарювання. Потреба в оцінюванні конкурентоспроможності полягає в тому, що з’являються шанси та можливості ідентифікувати фактори, що впливають на конкурентоспроможність, а також визначити ті найважливіші чинники, які необхідні для конкурентоспроможного розвитку підприємства, галузі чи регіону.

В цьому сенсі, в умовах ринкової економіки впровадження ефективних підходів до кількісної оцінки, а потім і прогнозування рівня конкурентоспроможності є одним із головних напрямів управління на макро- та мікрорівні. Це обумовлює необхідність виокремлення проблеми оцінки конкурентоспроможності в самостійну ділянку аналітичної роботи, що і визначило актуальність обраної тематики досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема методологічних підходів до оцінки конкурентоспроможності займає значне місце в сучасних економічних дослідженнях. Окремим аспектам формування алгоритму оцінювання конкурентоспроможності присвячено праці як зарубіжних науковців - Ансофф І., Кенуелл Д., Прайснер А., Сазерленд Дж., Коллер Т., Котлер Ф., Коупленд Т., Портер М., Стрікленд А., Ліфшиц І.М., так і  вітчизняних учених, зокрема, Воронкової А.Е., Доровський О. В., Шевченко М.М., Ковальчука К.Ф., Клименко С. М., Остапенко А. В., Скударя Г.М., Тарнавської Н.П., Чернеги О.Б. та Шершньової З. Є. В той же час, питання узгодження процесів оцінки конкурентоспроможності продукції, підприємства та галузі в комплексі не дістало належного висвітлення.

Метою статті є теоретичне обґрунтування комплексного підходу оцінки конкурентоспроможності галузі, підприємства та продукції через призму аналізу існуючих методів оцінювання конкурентоспроможності.

Виклад основного матеріалу. Аналіз наявних методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності галузі дозволяє диференціювати їх на такі групи: матричні методи; методи оцінки конкурентоспроможності за ринковою часткою; методи, засновані на теорії ефективної конкуренції; методи, засновані на теорії фірми і галузі; методи, засновані на теорії якості товару (зокрема на теорії маркетингу); методи, засновані на аналізі порівняльних переваг; інтегральні методи.

Шевченко М.М. [1] запропонувала методику комплексної оцінки конкурентоспроможності галузей промисловості України, що ґрунтується на використанні концепції життєвого циклу галузі, портфельного аналізу та експертного методу оцінювання і враховують турбулентний вплив економічної інтернаціоналізації.

Перший етап оцінки конкурентоспроможності галузей промисловості країни включає використання матричного методу визначення портфеля галузей, які демонструють високий експортний потенціал відповідно до етапів життєвого циклу галузі промисловості. Другим етапом оцінки запропоновано визначення поточного рівня конкурентоспроможності галузей промисловості шляхом опитування експертів – керівників ключових промислових підприємств України певної галузі, які експортують свою продукцію на закордонний ринок. Отримані опитуванням представників промислових галузей України дані використовуються для визначення результативного показника шляхом обчислення запропонованого індексу поточної конкурентоспроможності галузей промисловості України.

Матричний метод, розроблений Бостонською консалтинговою групою, має в основі аналіз конкурентоспроможності з урахуванням життєвого циклу товару (послуги). Сутність оцінки полягає в аналізі матриці, побудованої за принципом системи координат: по горизонталі – темпи зростання/ скорочення кількості продажів у лінійному масштабі; по вертикалі – відносна частка товару/послуги на ринку. Найбільш конкурентоспроможними вважаються підприємства, які займають значну частку на швидкозростаючому ринку [2].

О. Доровський [3] пропонує визначати конкурентоспроможність фармацевтичної галузі шляхом розрахунку інтегрального показника, який враховує значення таких складових, як: продукція, виробництво, наукоємність, організація, фінанси, інвестиції та ваговий коефіцієнт цих складових.

А. Остапенко [4] стверджує, що на конкурентоспроможність галузі впливають три основні чинники: підприємства (товаровиробники) в різних сегментах ринку, що представляють відповідну країну; продукція підприємств галузі, що задовольняє потреби певного кола споживачів; частка ринку, яку займає сукупність товаровиробників однорідної продукції. Автор роботи пропонує використовувати таку формулу оцінки конкурентоспроможності галузі країни:

K_zj= Σ m K_izj                                                    (1)

де K_zj– рівень конкурентоспроможності галузі z-ї країни, представле­ної в j-му сегменті ринку;

K_izj – рівень конкурентоспроможності і-го підприємства z-ї краї­ни, представленої в j-му сегменті ринку;

M – кількість виробників продукції z-ї країни, представленої в j-му сегменті ринку.

 

Моделі М. Портера щодо методики визначення конкурентоспроможності галузі за експортною квотою, індексом «умов торгів­лі», індексом RCA базуються на розрахунку питомої ваги продукції галузі, що експортується в інші країни, і тому характеризують конкурентоспроможність галузі тільки на зовнішніх ринках.

Окремі науковці пропонують здійснити кількісну оцінку конкурентоспроможності вітчизняного лісопромислового комплексу, грунтуючись на статистичних даних України та країн сві­ту і дослідженнях вчених [5-7]. Згідно з їх рекомендаціями, пропонується такий перелік часткових показників для оцінки конкурентоспроможності лісопромислового комплексу, що відображено в таблиці 1.

 

Таблиця 1

Перелік часткових показників оцінки конкурентоспроможності лісопромислового комплексу (ЛПК)

Показник	Складові
Рівень валової доданої вартості виробництва	Валова додана вартість ЛПК Обсяг виробництва ЛПК
Матеріалоємність виробництва	Проміжне споживання (без урахування енергетичних ресурсів) ЛПК
Енергоємність виробництва	Витрати енергетичних ресурсів у ЛПК
Імпортозалежність виробництва	Проміжне споживання імпорту ЛПК

* Сформовано за [8]

 

Таким чином, на основі аналізу наявних методичних підходів можна зробити висно­вок, що найбільш коректною і комплексною є оцінка конкурентоспро­можності галузі за інтегральною конкурентоспроможністю підприємств, які формують галузь.

Конкурентоспроможність підприємства можна розглядати з різних позицій залежно від суб’єктів її оцінювання, яких можна виділити у чотири групи:

- підприємство-виробник продукції (власники, акціонери, менеджери, персонал);

- підприємства - конкуренти;

- підприємства - споживачі (переробники сировини);

- інвестори;

- держава.

У кожного з них свої інтереси, мета та завдання щодо оцінки конкурентоспроможності підприємства.

В економічній літературі відсутній єдиний підхід до вимірювання рівня конкурентоспроможності підприємства та галузі. Проте існуючі методи її оцінки можна диференціювати на такі групи [9]:

1. Методи, засновані на аналізі порівняльних переваг Так, наприклад, метод компаративних переваг, розроблений А. Смітом і Д. Рікардо. Наявність у країні переваг, які дозволяють забезпечити відносно низькі витрати виробництва в певній галузі, є передумовою для завоювання даною галуззю сильних ринкових позицій, тобто для її конкурентоспроможності.

2. Методи, що базуються на теорії рівноваги фірми і галузі. Ці методи базуються на теорії рівноваги фірми і галузі А. Маршалла і теорії факторів виробництва. Підприємство досягає рівноваги тоді, коли у виробника не існує стимулів для переходу в інший стан, тобто, для зміни обсягу виробництва (зміни своєї частки на ринку). В умовах рівноваги виробника (при досягненні максимально можливого обсягу випуску й збуту товару за незмінного характеру попиту й рівня розвитку техніки на даному ринку) кожний із факторів виробництва використовується з однаковою й одночасно – найбільшою продуктивністю.

3. Методи, побудованих на основі теорії ефективної конкуренції. Метод передбачає використання наступних груп показників: ефективності управління виробничим процесом, ефективності виробничо-збутової діяльності підприємства та фінансової стійкості підприємства [10].

4. Методи, заснованих на теорії якості товару. Відповідно до методики виявляються різні критерії задоволення запитів споживачів стосовно певного продукту, встановлюються їхня ієрархія й порівняльна важливість у межах того спектра характеристик, які в змозі помітити й оцінити споживач, здійснюються порівняння техніко економічних даних продукту з іншими конкуруючими продуктами.

5. Особливу увагу дослідженні методів приділено матричним методам оцінки конкурентоспроможності підприємства. На відміну від методу рівноваги фірм та галузі ці методи розглядають підприємство у тісному взаємозв’язку з галуззю в цілому: стадією життєвого циклу товару, фірми або галузі; темпами розвитку галузі (ринку); привабливістю галузі (ринку); значущістю галузі для економіки в цілому і ін.

Матричний метод розроблений у середині 70 х років Бостонською консалтинговою групою. Теоретичною базою матричних методів слугує концепція життєвого циклу товару й технології, має в основі аналіз конкурентоспроможності з урахуванням життєвого циклу товару (послуги). Сутність оцінки полягає в аналізі матриці, побудованої за принципом системи координат: по горизонталі – темпи зростання/скорочення кількості продажів у лінійному масштабі; по вертикалі – відносна частка товару/послуги на ринку. Найбільш конкурентоспроможними вважаються підприємства, які займають значну частку на швидкозростаючому ринку.

6. Метод, заснований на теорії мультиплікатора. Поняття мультиплікатора було введене Р.Каном, а подальший розвиток одержало в теорії Дж. Кейнса, а також у роботах А. Хансена, Р. Харрода, Дж.Хікса, П. Семуельсона та ін. Оціночні коефіцієнти чи мультиплікатори – це відносні показники, котрі визначаються як співвідношення окремого суттєвого вартість-формувального критерію з певною фінансово-економічною базою. Співставлення мультиплікаторів дає змогу оцінити конкурентоспроможність підприємств на основі співставлення значень окремих показників аналогічних підприємств.

7. Інтегральні методи оцінки конкурентоспроможності, відповідно до яких інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства містить ряд критеріїв конкурентоспроможності. Більшість методів оцінки конкурентоспроможності підприємства будуються на застосуванні коефіцієнтів аналізу виробничої діяльності, фінансового стану, ефективності інвестицій тощо [11].

Вивчення конкурентоспроможності продукції і товарів інтегрується в конкурентоспроможність підприємства-виробника, тобто його здатність зберігати і розширювати ринки збуту за рахунок цілеспрямованої діяльності як відносно якісних характеристик продукції, так і відносно виробників-конкурентів.

На сьогоднішній день проблема якості та конкурентоспроможності стає ключовою для підприємства, що, в свою чергу, сприяє очевидному зростанню інтересу до стратегічних питань бізнесу і проблем якості, а також до підходів і методів їх вирішення, виявляючись у різних формах.

Аналіз економічної літератури показав, що існує безліч варіантів визначення поняття «конкурентоспроможність продукції». Клименко С. М. конкурентоспроможність продукції визначає як властивість (сукупність властивостей) товару та його сервісу, яка характеризується ступенем реального або потенційного задоволення ним конкретної потреби, порівняно з аналогічними товарами, представленими на цьому ринку [12]. Шершньова З. Є. за конкурентоспроможність продукції приймає ступінь її відповідності на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку за найважливішими характеристиками: технічними, економічними, екологічними тощо [13]. Бурда А. Г. вважає, що конкурентоспроможність продукції – це комплекс споживчих і вартісних (цінових) характеристик товару, як і його успіх на ринку, тобто перевагу саме цього товару над іншими в умовах широкої пропозиції конкуруючих товарів-аналогів [14].

Проаналізувавши визначення даного поняття необхідно зазначити, що більшість авторів схиляються до думки, що конкурентоспроможність продукції – це певні властивості, якими повинна бути наділена продукція для того, щоб займати необхідну частку ринку та виступати на рівні з присутніми там товарами-конкурентами.

Підводячи підсумок аналізу відомих з літературних джерел методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності продукції, слід відзначити, що всі вони мають ті або інші недоліки та переваги. Використання кожної з них є цілком доречним у певних умовах на відповідних етапах життєвого циклу товару. Питання про переваги тієї або іншої групи є доволі дискусійним.

Для проведення аналізу конкурентоспроможності продукції пропонується використати методику оцінки на основі розрахунку інтегрального показника [12]. Дана методика оцінювання конкурентоспроможності продукції основана на використанні експертних, розрахункових, статистичних методів і її кінцевою метою є визначення інтегрального показника конкурентоспроможності продукції.

Для того щоб оцінити конкурентоспроможність продукції необхідно порівняти величину продукції з аналогічним виробом підприємства-конкурента, який буде прийнято за еталон. Для цього доцільніше сконструювати умовний базовий зразок, який включає в себе кращі величини показників якості. За базовий приймається зразок, який за своїми споживчими властивостям відповідає кращим зразкам вітчизняного виробництва.

Першим етапом методики є розрахунок технічного параметра, тобто індексу якості продукції, для розрахунку якого необхідно провести обґрунтований вибір одиничних показників даного параметра. Також важливо встановити вагомість кожного показника в сукупності показників, прийнятих для оцінки рівня конкурентоспроможності, тобто визначити коефіцієнт вагомості. Вибір одиничних показників та присвоєння ними рівня вагомості є відповідальним етапом, оскільки завищення їх значень відносно фактичних, веде до зниження конкурентоспроможності, і навпаки.

Автором були запропоновані такі одиничні показники та відповідні вагові коефіцієнти: призначення продукції, надійність продукції, екологічність та безпека продукції, транспортабельність продукції, ергономічність продукції, технологічність продукції, стандартизація продукції та патентно-правова характеристика. За допомогою математичних розрахунків визначено індекс технічних параметрів.

Наступним етапом є визначення індексу економічного параметра за такими показниками: ціна продажу, сумарні витрати споживання та ціна споживання. Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності продукції здійснюється шляхом ділення індексу економічного параметра на індекс технічних параметрів.

У результаті проведеного розрахунку на основі використання інтегрального показника необхідно зазначити, що рівень конкурентоспроможності оцінюваної продукції є нижчим, ніж у базового зразка продукції. Це обумовлено тим, що за базовий варіант було обрано еталон, тобто ідеальний зразок продукції.

Розглянуті комплексні методи оцінки конкурентоспроможності товарів хоч і різняться між собою певним чином, проте всі вони передбачають порівняння параметрів товару, що аналізується, і товару-конкурента, з рівнем, заданим потребами споживачів, також порівняння отриманих показників з метою їх оцінювання, і в разі необхідності, підвищення рівня конкурентоспроможності продукції до еталонного. Однак для визначення конкурентоспроможності товару недостатньо просто порівняти його якості з якостями товарів-конкурентів, необхідно додатково вивчити поведінку споживачів та їх реакцію на товар тощо.

Висновки. Таким чином, провівши дослідження методологічних і методичних підходів до оцінки конкурентоспроможності, можна узагальнити такі висновки:

1. Конкурентоспроможність продукції інтегрується в конкурентоспроможність підприємства-виробника, тобто його здатність зберігати і розширювати ринки збуту за рахунок цілеспрямованої діяльності як відносно якісних характеристик продукції, так і відносно виробників-конкурентів.

2.  Для оцінювання конкурентоспроможності продукції пропонується до використання методичний підхід, оснований на застосуванні експертних, розрахункових, статистичних методів з визначенням інтегрального показника конкурентоспроможності продукції.

3. Конкурентоспроможність підприємства можна розглядати з різних позицій залежно від суб’єктів її оцінювання: підприємство-виробник продукції (власники, акціонери, менеджери, персонал); підприємства- конкуренти; підприємства-споживачі; інвестори; держава.

4. Слід відзначити відсутність єдиного підходу до оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, тобто існує група різноманітних методів в залежності від цілей і суб'єктів оцінки.

5. Для експорто-орієнтованих галузей доцільним методичним підходом є визначення конкурентоспроможності галузі за експортною квотою, індексом «умов торгів­лі», індексом RCA, які базуються на розрахунку питомої ваги продукції галузі, що експортується в інші країни, і тому характеризують конкурентоспроможність галузі на зовнішніх ринках.

6. В інших випадках найбільш коректною і комплексною є оцінка конкурентоспро­можності галузі за інтегральною конкурентоспроможністю підприємств, які формують галузь.

Список використаної літератури

1. Шевченко М. М. Методи оцінки конкурентоспроможності галузей промисловості в умовах інтернаціоналізації : автореф. дис. … канд. екон. наук : 08.07.01. Харків, 2006. 16 с.

2. Шаркаді М. М. Методологічні основи оцінки конкурентоспроможності підприємств. URL: http://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/7505/1/МЕТОДОЛОГІЧНІ%20ОСНОВИ%20ОЦІНКИ%20КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ%20ПІДПРИЄМСТВ.pdf

3. Доровський О. В. Стратегія розвитку фармацевтичної галузі України : монографія. Харків : ВД «ІНЖЕК», 2014. 272 с.

4. Остапенко А. В. Визначення сутності поняття «конкурентоспроможність галузі». Бізнес Інформ. 2016. № 5. С. 15–23.

5. Концепція державної промислової політики України / О. І. Амоша, М. Г. Чумаченко, Ю. В. Макогон та ін. Донецьк : ІЕП НАН України, 2000. 424 с.

6. Кіндзерський Ю. В. Промисловість України: стратегія і полі¬тика структурно-технологічної модернізації : монографія. Київ : НАН України, Ін-т екон. та прогнозув, 2013. 536 с.

7. Хаустова В. Є. Промислова політика в Україні: формування та прогнозування : монографія. Харків : ВД «ІНЖЕК», 2015. 384 с.

8. Формування стратегічних пріоритетів розвитку лісопромислового комплексу України : монографія / М. О. Кизим, І. В. Ярошенко, В. Є. Хаустова, І. О. Губарєва. Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2019. 476 с.

9. Формування стратегічних пріоритетів розвитку лісопромислового комплексу України : монографія / М. О. Кизим, І. В. Ярошенко, В. Є. Хаустова, І. О. Губарєва. Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2019. 476 с.

10. Адамик В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства / В.Адамик, Г.Вербицька // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2008. – № 1. – С.69-78.

11. Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства / В.Ф. Оберемчук. – К.: МАУП, 2000. – 128 с.

12. Управління конкурентоспроможністю підприємства : навч. посібн. / С. М. Клименко, Д. О. Дуброва, Т. В. Барабась та ін. – К. : КНЕУ, 2006. – 527 с.

13. Шершньова З. Є. Конкурентоспроможність: підручник / З. Є. Шершньова. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : КНЕУ, 2004. – 699 с.

14. Шпаганко А. Про сутність поняття «стратегічна конкурентоспроможність» / А. Шпаганко // Економіка України. – 2007. – № 6. – С. 45–49.

Reference

1. Shevchenko M. M. Metody otsinky konkurentospromozhnosti haluzey promyslovosti v umovakh internatsionalizatsiyi : avtoref. dys. … kand. ekon. nauk : 08.07.01. Kharkiv, 2006. 16 s.

2. Sharkadi M. M. Metodolohichni osnovy otsinky konkurentospromozhnosti pidpryyemstv. URL: http://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/bitstream/lib/7505/1/METODOLOHICHNI%20OSNOVY%20OTSINKY%20KONKURENTOSPROMOZHNOSTI%20PIDPRYYEMSTV.pdf

3. Dorovsʹkyy O. V. Stratehiya rozvytku farmatsevtychnoyi haluzi Ukrayiny : monohrafiya. Kharkiv : VD «INZHEK», 2014. 272 s.

4. Ostapenko A. V. Vyznachennya sutnosti ponyattya «konkurentospromozhnistʹ haluzi». Biznes Inform. 2016. № 5. S. 15–23.

5. Kontseptsiya derzhavnoyi promyslovoyi polityky Ukrayiny / O. I. Amosha, M. H. Chumachenko, YU. V. Makohon ta in. Donetsʹk : IEP NAN Ukrayiny, 2000. 424 s.

6. Kindzersʹkyy YU. V. Promyslovistʹ Ukrayiny: stratehiya i poli¬tyka strukturno-tekhnolohichnoyi modernizatsiyi : monohrafiya. Kyyiv : NAN Ukrayiny, In-t ekon. ta prohnozuv, 2013. 536 s.

7. Khaustova V. YE. Promyslova polityka v Ukrayini: formuvannya ta prohnozuvannya : monohrafiya. Kharkiv : VD «INZHEK», 2015. 384 s.

8. Formuvannya stratehichnykh priorytetiv rozvytku lisopromyslovoho kompleksu Ukrayiny : monohrafiya / M. O. Kyzym, I. V. Yaroshenko, V. YE. Khaustova, I. O. Hubaryeva. Kharkiv : FOP Liburkina L. M., 2019. 476 s.

9. Formuvannya stratehichnykh priorytetiv rozvytku lisopromyslovoho kompleksu Ukrayiny : monohrafiya / M. O. Kyzym, I. V. Yaroshenko, V. YE. Khaustova, I. O. Hubaryeva. Kharkiv : FOP Liburkina L. M., 2019. 476 s.