ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІНКЛЮЗИВНОГО РОЗВИТКУ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

УДК 378

ОСОБЛИВОСТІ ІНВЕСТУВАННЯ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ІНКЛЮЗИВНОГО РОЗВИТКУ У ПОВОЄННИЙ ПЕРІОД

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2024-12-39-02

 

Бордусь Б.О., аспірант,

Галкін О.С., магістр Університет «Україна»[1]

 

Анотація. У статті розглянуто особливості інвестування аграрного сектору України в контексті інклюзивного розвитку у повоєнний період. Автори наголошують, що розробка стратегічного підходу до створення сприятливих соціально-економічних умов для розвитку інклюзивності в аграрному секторі та сільських регіонах України є ключовим етапом для інтеграції країни в глобальний простір. Інклюзивний розвиток, який передбачає залучення різних соціальних груп, зокрема молоді, до аграрного бізнесу, має бути заснований на міжнародному досвіді та актуальних світових тенденціях. Важливими аспектами є зміцнення прав на землю та забезпечення рівного доступу до земельних ресурсів для створення стабільних соціально-економічних умов. Повоєнний розвиток аграрного сектору повинен акцентувати увагу на сталому розвитку сільських територій України. Це включає не лише збільшення обсягів виробництва, а й забезпечення довгострокової стійкості аграрної галузі, що є необхідним для інтеграції в ЄС. Згідно з оцінками Світового банку, втрати аграрного сектору під час війни досягли 40,2 млрд доларів, що вимагає значних інвестицій у відновлення та модернізацію інфраструктури. Економічна ситуація в Україні після війни створює труднощі для залучення інвестицій, однак важливими напрямами є підтримка безперервності виробництва, розвиток переробки та інновацій в аграрному секторі. Одним із головних факторів є створення сприятливих умов для фінансування, зокрема через програми компенсації та здешевлення кредитів. Важливою частиною процесу відновлення є інтеграція екологічних стандартів, що допоможе забезпечити сталий розвиток. У рамках програми «Ukraine Facility», яка підтримує перехід до інклюзивної та зеленої економіки, визначено стратегічні інвестиційні напрямки для відновлення аграрного виробництва, зокрема фінансову підтримку фермерів та зміцнення ланцюгів вартості в агросекторі. Інклюзивний підхід до розвитку аграрного сектору в Україні допоможе не лише відновити виробництво, а й забезпечити соціальну стабільність, підвищення рівня зайнятості та економічну стійкість сільських територій.

Ключові слова: аграрний сектор, інвестування, інклюзивний розвиток, повоєнний період, соціально-економічні умови, сталий розвиток, сільські регіони, фінансування аграрного сектору, інновації в аграрному секторі, програма «UKRAINE FACILITY», фінансова підтримка фермерів, економічна стійкість.

Abstract. The article examines the peculiarities of investing in the agricultural sector of Ukraine in the context of inclusive development in the postwar period. The authors emphasize that the development of a strategic approach to creating favorable socio-economic conditions for the development of inclusiveness in the agricultural sector and rural regions of Ukraine is a key stage for the country's integration into the global space. Inclusive development, which involves the involvement of various social groups, including young people, in agricultural business, should be based on international experience and current global trends. Important aspects include strengthening land rights and ensuring equal access to land resources to create stable social and economic conditions. The post-war development of the agricultural sector should focus on the sustainable development of Ukraine's rural areas. This includes not only increasing production, but also ensuring the long-term sustainability of the agricultural sector, which is essential for EU integration. According to World Bank estimates, the losses of the agricultural sector during the war reached $40.2 billion, which requires significant investment in restoring and modernizing infrastructure. The economic situation in Ukraine after the war creates difficulties for attracting investment, but important areas include maintaining production continuity, developing processing and innovation in the agricultural sector. One of the key factors is the creation of favorable conditions for financing, in particular through compensation programs and cheaper loans. An important part of the recovery process is the integration of environmental standards to help ensure sustainable development. The Ukraine Facility program, which supports the transition to an inclusive and green economy, has identified strategic investment areas for the restoration of agricultural production, including financial support for farmers and strengthening of value chains in the agricultural sector. An inclusive approach to the development of the agricultural sector in Ukraine will help not only to restore production, but also to ensure social stability, increase employment and economic sustainability of rural areas.

Keywords: agricultural sector, investment, inclusive development, post-war period, socio-economic conditions, sustainable development, rural regions, agricultural financing, innovations in the agricultural sector, UKRAINE FACILITY program, financial support for farmers, economic sustainability.

Постановка проблеми. Аграрний сектор України традиційно є важливою складовою національної економіки, забезпечуючи значну частку валового внутрішнього продукту, зайнятості та експорту. Однак війна істотно вплинула на цей сектор, спричинивши руйнування інфраструктури, втрату виробничих потужностей і порушення логістичних маршрутів. В умовах таких викликів особливо актуальним стає питання інвестування в аграрну галузь, яке має не лише сприяти відновленню, а й забезпечувати інклюзивний розвиток, орієнтуючись на інтереси різних груп населення, сприяючи соціальній згуртованості та сталому економічному зростанню [2].

Інклюзивний розвиток аграрного сектору в післявоєнний період передбачає застосування комплексного підходу до інвестування, включаючи відбудову виробничих потужностей, підтримку малих та середніх фермерських господарств, впровадження сучасних технологій та забезпечення принципів сталого розвитку. Важливим інструментом досягнення цих цілей є міжнародна допомога та ініціативи, такі як «Ukraine Facility», що спрямовані на створення умов для зеленої, цифрової та інклюзивної трансформації української економіки.

Таким чином, дослідження особливостей інвестування аграрного сектору в повоєнний період дасть змогу не лише виявити можливості для відновлення галузі, а й розробити стратегічні підходи до її трансформації в умовах інтеграції в єдиний ринок ЄС та реалізації вимог Європейського зеленого курсу.

Зростання глобальних інвестицій у сільське господарство вимагає пошуку «інклюзивних» альтернатив масштабному придбанню земель, які відповідають місцевим потребам і розподіляють вигоди серед усіх зацікавлених сторін. Однак на практиці досі не існує чіткої домовленості щодо того, що саме означає інклюзивність і як подолати значні комерційні та політичні бар'єри, які заважають її впровадженню [1].

Інвестиційно-інноваційний розвиток аграрного сектору є динамічним і комплексним процесом, що вимагає ефективного використання фінансових ресурсів, залучення додаткових джерел фінансування та пошуку потенційних інвесторів. Ці процеси тісно пов'язані з розвитком нових знань, освоєнням передових наукових досягнень і технологій та впровадженням інновацій. Важливим також є вибір найефективніших сучасних моделей організації та управління виробництвом.

Для сільськогосподарських підприємств, що мають специфічні особливості через залежність від природно-кліматичних умов, сезонних змін і технологічних процесів, надзвичайно важливим є пошук джерел інвестицій. Використання цих ресурсів допоможе активізувати інноваційну діяльність в аграрному секторі, що сприятиме відновленню та розвитку відтворювального процесу в сільському господарстві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження різних аспектів інвестиційної діяльності в аграрному секторі привернуло увагу численних вчених, серед яких: І.М. Назаренко, В.В. Готра, Д. Черваньов, П.М. Макаренко, І.С. Івахненко, В. Ільчук, Т. Шпомер, О.В. Шубравська та інші. Їхні наукові праці значно сприяли розвитку теоретичних і практичних аспектів інвестування в аграрну сферу. Однак, зважаючи на критичну важливість аграрного сектору для національної економіки, суспільства, продовольчої безпеки та подальшого розвитку, а також нові виклики та загрози, що постають з боку зовнішнього середовища, необхідно продовжувати наукові дослідження в цій галузі.

Це дозволить не лише глибше зрозуміти механізми ефективного інвестування в аграрний сектор, але й розробити нові підходи для адаптації галузі до швидко змінюваних умов. Враховуючи глобальні економічні тенденції, зміни в кліматі та політичну нестабільність, важливо зосередити увагу на довгострокових стратегіях, що забезпечать стійкість аграрного сектору, його здатність адаптуватися до нових викликів і сприяти сталому розвитку. Окрім того, наукові дослідження повинні включати розробку інноваційних моделей інвестицій, які підтримують інклюзивний розвиток, враховуючи інтереси малих та середніх фермерів, а також підвищення ефективності використання ресурсів і збереження екологічної рівноваги. Це дозволить не лише відновити аграрний сектор після воєнних втрат, але й створити основи для його модернізації та інтеграції в глобальну економіку з урахуванням вимог сталого розвитку.

Мета статті є формування пропозицій що стосуються інвестиційного забезпечення аграрного сектору України в контексті інклюзивного розвитку у повоєнний період.

Виклад основного матеріалу дослідження. До початку повномасштабної війни агропромисловий комплекс України відігравав одну з найважливіших ролей у національній економіці та залишався одним з найбільш перспективних секторів. Велика кількість іноземних інвесторів була зацікавлена в розвитку сільськогосподарської та харчової промисловості країни. Завдяки прямим іноземним інвестиціям (ПІІ) Україна значно розширила експортні можливості цих галузей, адже інвестиційна привабливість є важливим чинником для сталого соціально-економічного розвитку держави [7].

Незважаючи на те, що багато представників влади та виробників сподіваються на відновлення обсягів виробництва до довоєнного рівня, післявоєнне відновлення має відповідати амбіціям України щодо вступу до ЄС, що потребуватиме виконання європейських стандартів і регламентів. Принцип «відновити краще» акцентує увагу на вирішенні ключових екологічних проблем, які загрожують стійкості аграрного виробництва, таких як деградація ґрунтів, забруднення водних та повітряних ресурсів, зниження біорізноманіття і кліматичні зміни.

Інвестиційна привабливість країни визначається насамперед рівнем її соціально-економічного розвитку. На цей розвиток впливає низка чинників, зокрема економічна і політична стабільність, забезпечення правопорядку і верховенства закону, розвиток ринкової інфраструктури та фінансових інститутів, ефективність податкової системи, рівень професійної кваліфікації трудових ресурсів, обсяги внутрішнього ринку та конкурентоспроможність технологій, що підвищують інвестиційний потенціал [3].

Інвестиційний клімат – це сукупність соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних і культурних умов, які визначають доцільність та привабливість інвестицій у певні галузі економіки країни. Його формування залежить від комплексу факторів, що створюють сприятливе середовище для діяльності як вітчизняних, так і іноземних інвесторів. Основні чинники, що впливають на інвестиційний клімат, можна представити у вигляді графічної моделі (рис. 1).

 

Рис. 1. Складові інвестиційного клімату

Джерело: складено автором на основі узагальнення досліджень

 

Розробка стратегічного підходу до створення сприятливих соціально-економічних умов для розвитку інклюзивності в аграрному секторі та сільських регіонах України повинна враховувати актуальні світові тенденції та міжнародний досвід. Гармонізація підходів до інклюзивного розвитку та механізмів їх реалізації в Україні та інших країнах стане основою для подальшої інтеграції України в глобальний простір. Це також відкриє можливості для участі країни в міжнародних програмах та проєктах зі спільним фінансуванням. На Саміті глобальних продовольчих систем ООН у 2021 році були висунуті пропозиції щодо побудови інклюзивної світової економіки, серед яких особливо виділяються наступні:

1.  Залучення молоді до аграрного бізнесу шляхом створення умов для висококваліфікованих, прибуткових та екологічно чистих робочих місць у сільському господарстві. Для цього передбачено впровадження політики, спрямованої на зміну суспільних цінностей та забезпечення соціальної стабільності в сільських регіонах.

2.  Зміцнення прав на землю як основного ресурсу в сільському господарстві. Пріоритетним завданням є забезпечення рівного доступу до земельних ресурсів (як у формі власності, так і оренди) з урахуванням довгострокових перспектив, що сприятиме формуванню стабільних соціально-економічних умов.

Повоєнний розвиток аграрного сектора повинен бути спрямований на сталий розвиток сільських територій України з акцентом на інклюзивність і залучення місцевих громад. Відновлення аграрного виробництва повинно орієнтуватися не лише на збільшення обсягів виробництва, а й на забезпечення його довгострокової стійкості, що є важливим етапом на шляху до інтеграції України в ЄС.

Згідно зі звітом Світового банку щодо швидкої оцінки збитків і потреб, за перший рік після початку повномасштабної війни (лютий 2022 р. – лютий 2023 р.) прямі втрати в аграрному секторі склали 8,7 млрд доларів США, а непрямі втрати через скорочення виробничих потужностей досягли 31,5 млрд доларів США. Загальні збитки оцінюються в 40,2 млрд доларів. Витрати на розмінування становлять 37,6 млрд доларів, а збитки для сектору зрошення та дренажу – 380,5 млн доларів і 282,5 млн доларів відповідно. Витрати на їхнє відновлення до лютого 2023 року становили 8,9 млрд доларів. Загальна потреба у реконструкції аграрного сектору України на період 2024–2033 років оцінюється в 29,7 млрд доларів, з яких 600 млн доларів потрібно вже в 2023 році для оперативного відновлення виробництва [7].

Однак така оцінка має свої обмеження, зокрема щодо довгострокових непрямих збитків, таких як деградація ґрунтів або забруднення, спричинене бойовими діями. Крім того, в звіті не враховано наслідки руйнування Каховської дамби, що сталося в червні 2023 року.

Руйнування та окупація виробничих потужностей, перебої в інфраструктурі та логістиці, різке зростання цін на агрохімікати і пальне, а також дефіцит робочої сили значно вплинули на здатність України забезпечувати продовольче виробництво. Особливо це стосується зернових культур: під час весняної посівної кампанії 2022 року площі посівів зменшилися на 21%, а восени – на 41% для озимих культур. Близько 25% овочевих площ виявилися під окупацією. Обсяги продукції тваринництва також значно зменшилися, особливо в регіонах, які були або залишаються під окупацією. Проте, після різкого спаду в березні 2022 року, експорт продукції тваринництва, зокрема курячого м’яса, поступово відновлюється [7].

У 2022 році частка сільськогосподарського експорту в загальних експортних доходах України досягла 52%, порівняно з 41% у 2021 році. Цей показник зумовлений втратою інших ключових експортних секторів, таких як металургія, видобуток руд та машинобудування. Однак в абсолютних цифрах доходи від аграрного експорту зменшилися з 27 млрд доларів США в 2021 році до 21 млрд доларів США в 2022 році [7].

Ці порушення в аграрній системі країни призвели до серйозних наслідків для ланцюгів постачання, як на внутрішньому ринку, так і на глобальному рівні. У цьому контексті модель, що базується на масштабному виробництві монокультур з централізованою логістикою та переробкою, продемонструвала свою вразливість до зовнішніх впливів та нестійкість в умовах кризи.

Після блокади українських портів і скасування Європейською комісією всіх мит на імпорт української продукції, експорт сільськогосподарських товарів до ЄС зріс з 27,7% у 2021 році до рекордних 55,2% у 2022 році. Це викликало незадоволення серед виробників у Болгарії, Угорщині, Польщі, Румунії та Словаччині, які змусили уряди цих країн ввести тимчасові обмеження на імпорт української пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику. Негативна реакція фермерів ЄС пов’язана з різними проблемами, такими як відмінності у витратах на виробництво та екологічними стандартами, що стали основними аргументами проти такого імпорту.

З огляду на прагнення України до вступу в ЄС, міжнародні інвестори, зокрема Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР), мають активніше стимулювати впровадження європейських екологічних стандартів у сільському господарстві України. Це включає прискорену інтеграцію вимог ЄС у виробничі процеси, зокрема застосування належної аграрної практики та передових технологій для зменшення і запобігання екологічному забрудненню від аграрного сектору.

Позитивною тенденцією сьогодні є посилення державної підтримки агровиробників, орієнтованої на залучення фінансових установ. Це виражається в співпраці зі страховими компаніями та активізації фінансування програм компенсації і здешевлення кредитів.

Однак складна макроекономічна ситуація, посилена воєнним станом, значно ускладнює інвестиційний клімат. Це проявляється у повільному розвитку бізнес-середовища і низькому рівні інвестиційної активності в аграрному секторі. До того ж, зниження купівельної спроможності населення і глобальна економічна криза ще більше ускладнюють стабільний розвиток аграрної галузі.

Серед основних аспектів забезпечення інвестиційної активності в аграрному секторі після війни є:

- Створення умов для безперервності сільськогосподарського виробництва.

- Розвиток переробки сільськогосподарської продукції, що сприятиме зростанню ВВП та залученню іноземних інвестицій і технологій, забезпечуючи економічну стабільність.

- Фінансове оздоровлення аграрної галузі.

- Інноваційне оновлення матеріально-технічної бази сектору.

- Урахування особливостей розвитку суміжних галузей економіки при здійсненні інвестицій у аграрний сектор.

Ці заходи спрямовані на відновлення і стабільний розвиток аграрного сектора в умовах післявоєнної економіки.

Успішна реалізація інклюзивних трансформацій вимагає глибокого розуміння сутності інклюзії та готовності населення, бізнесу, а також державних і громадських інститутів використовувати інклюзивні інструменти в своїй діяльності. Основою для таких трансформацій повинна стати національна нормативно-правова база та розроблені механізми підтримки інклюзивних змін. Аналіз існуючої нормативно-правової бази, яка регулює питання інклюзивного розвитку, показав, що соціальні аспекти інклюзивних рішень для аграрного сектору та сільських територій потребують вдосконалення 8.

Як зазначають Шпикуляк О. Г., Ігнатенко М. М. та Швець А. А., не всі глобальні цілі сталого розвитку в соціальній сфері знайшли відображення в завданнях сталого управління в Україні. Зокрема, ціль №1 - «Подолання бідності в усіх її формах» досі не визначена на національному рівні, а також не опрацьована нормативно-правова основа для досягнення глобальної цілі 8.9, яка передбачає сталий розвиток агротуризму як інструмент для підвищення рівня зайнятості сільського населення. Водночас, ціль 9.4, що стосується розширення доступу дрібних агровиробників до фінансових ресурсів, залишається складною та без конкретних практичних інструментів для її реалізації [1-3].

Більшість глобальних цілей сталого розвитку були враховані в стратегічних планах розвитку України до 2030 року, серед яких важливими є: Національна стратегія розвитку до 2030 року, Стратегія продовольчої безпеки до 2030 року, проекти Стратегії розвитку аграрного сектору до 2030 року, а також Стратегія сталого розвитку України до 2030 року.

Наприклад, в рамках програми фінансової підтримки України від Європейського Союзу на суму 50 мільярдів євро у 2024–2027 роках, що спрямовані на фінансування державного бюджету, стимулювання інвестицій і технічну підтримку в рамках програми «Ukraine Facility», зазначено, що ці кошти стануть рушійною силою для переходу України до зеленої, цифрової та інклюзивної економіки, і ці цілі будуть реалізовуватися в усіх сферах [10].

Згідно з ініціативою «Ukraine Facility», відновлення України має стати важливою складовою трансформації економічної системи для досягнення цілей сталого, інклюзивного та справедливого розвитку, орієнтованого на людину. Водночас процес відновлення повинен сприяти підвищенню прозорості, доступу до інформації та залученню громадян до прийняття рішень, забезпечувати підзвітність і відповідальність тих, від кого залежить повсякденне життя людей – працівників, мешканців територіальних громад і споживачів.

Реформи та інвестиції, що визначені в рамках «Ukraine Facility», відповідають конкретним цілям програми, серед яких:

- відновлення та модернізація інфраструктури, зокрема транспорту (залізниць, доріг, мостів і пунктів пропуску), пошкодженої під час війни;

- розвиток сучасної, стійкої транспортної інфраструктури;

- підтримка зусиль із розмінування;

- сприяння переходу до сталої та інклюзивної економіки та стабільного інвестиційного середовища;

- підтримка інтеграції України до єдиного ринку ЄС;

- посилення економічного і соціального розвитку;

- зміцнення «зеленого» переходу у всіх секторах економіки, включно з декарбонізацією;

- сприяння цифровій трансформації, яка є ключовим елементом сталого розвитку та інклюзивного зростання 10.

Що стосується інклюзивного розвитку сільського господарства, то в рамках «Ukraine Facility» визначено кілька ключових інвестиційних потреб на 2024–2027 роки для підтримки відновлення аграрного виробництва, зокрема [10]:

- підтримка відновлення сільськогосподарського виробництва протягом кількох сезонів, шляхом розширення фінансової підтримки фермерам. Ці кошти повинні бути надані економічно спроможним господарствам для фінансування інвестицій, спрямованих на підвищення сталості, цифровізації, ефективності виробництва та переробки продукції, а також покращення якості сільського життя. Важливо забезпечити доступ до цих ресурсів для малих, середніх та великих виробників, з адаптацією інструментів до розміру господарств, з особливою увагою до найменших фермерів;

- зміцнення ланцюгів створення вартості в аграрному секторі та підтримка логістики, що включає реконструкцію та поліпшення пошкоджених сховищ, складів і сільських доріг;

- довгострокове відновлення сільськогосподарського виробництва, сприяючи його різноманітності, інклюзивності та стійкості до змін клімату. Це також включає інтеграцію енергетичних та продовольчих систем, а також екологічну та соціальну сталість згідно з вимогами Європейського зеленого курсу і екологічними стандартами сільськогосподарського виробництва, що є невід’ємною частиною спільної сільськогосподарської політики ЄС, стимулювання належних методів сільськогосподарського виробництва, принципів «від лану до столу», управління ландшафтами та біорізноманіттям.

Програма «Ukraine Facility» визначає стратегічні напрямки відновлення та трансформації України на період 2024–2027 років, зосереджуючись на забезпеченні сталого, інклюзивного розвитку, орієнтованого на потреби людини. Вона передбачає значні інвестиції в реконструкцію інфраструктури, підтримку інновацій та модернізацію економіки відповідно до стандартів ЄС.

Особливу увагу програма приділяє розвитку аграрного сектору, зокрема через фінансову підтримку фермерів, зміцнення ланцюгів доданої вартості та впровадження екологічно сталих методів виробництва. Крім того, акцент ставиться на інтеграцію України до єдиного ринку ЄС, цифрову трансформацію та перехід до «зеленої» економіки, зокрема через декарбонізацію.

Відновлення сільськогосподарського виробництва передбачає підтримку економічно стабільних господарств, залучення інвестицій для підвищення ефективності та сталості виробництва, а також адаптацію до кліматичних викликів та європейських стандартів «зеленого» курсу. Усі ці заходи спрямовані на забезпечення прозорості, підзвітності та інклюзивності в процесах прийняття рішень.

Аграрний сектор є ключовим для економічної стабільності, продовольчої безпеки та сталого розвитку України в післявоєнний період. Інвестування в цей сектор потребує комплексного підходу, який враховує економічні, соціальні та екологічні аспекти. Інклюзивний розвиток стає важливим принципом, спрямованим на залучення різних груп виробників, зокрема малих і середніх фермерів, до процесу трансформації аграрної галузі.

Пропонована модель інвестування аграрного сектору України ґрунтується на інтеграції стратегічних підходів, багатоканального фінансування, інфраструктури підтримки та механізмів зворотного зв’язку. Вона враховує сучасні вимоги економіки, зокрема цифровізацію, зелену трансформацію та підвищення ефективності виробничих процесів.

Ця модель охоплює широкий спектр заходів – від модернізації виробництва до забезпечення прозорості управління інвестиціями та підвищення соціальної відповідальності. Її реалізація дозволить досягти значного прогресу у відновленні аграрного сектору, сприяючи сталому розвитку як окремих підприємств, так і галузі в цілому (рис. 2).

 

Рис. 2. Модель функціонування системи інвестування аграрного сектору України в контексті інклюзивного розвитку у повоєнний період

Джерело: Складено автором на основі узагальнення дослідження.

 

Зазначена модель забезпечить системний підхід до інвестування в аграрний сектор України, сприяючи його сталому та інклюзивному розвитку в післявоєнний період. Вона допоможе відновити та забезпечити стабільне зростання аграрного сектору через залучення інвестицій, підтримку інклюзивності, цифровізації та екологічної сталості, зокрема шляхом забезпечення соціальної рівності, економічної ефективності та екологічної безпеки.

Модель функціонування системи інвестування аграрного сектору в контексті інклюзивного розвитку у повоєнний період включає кілька основних компонентів:

1. Джерела фінансування:
   • Державні кошти (бюджетні програми відновлення).
   • Міжнародна допомога (фонди ЄС, ООН, міжнародні фінансові інститути).
   • Приватні інвестори (національні та іноземні).
   • Партнерські програми для інтеграції фермерів і кооперативів.
2. Інституційна підтримка:
   • Міністерство аграрної політики та продовольства України.
   • Місцеві органи влади для координації на регіональному рівні.
   • Спеціалізовані агентства для управління інвестиційними програмами.
3. Пріоритети інвестування:
   • Відновлення інфраструктури: Реконструкція доріг, складів, сховищ, іригаційних систем.
   • Інновації та цифровізація: Впровадження технологій точного землеробства, розробка цифрових платформ для обліку та моніторингу.
   • Соціальна інклюзія: Підтримка дрібних фермерів, забезпечення доступу до ресурсів для всіх груп населення.
   • Стійкий розвиток: Інтеграція екологічно чистих практик відповідно до стандартів Європейського зеленого курсу.