ОСНОВНІ НАПРЯМИ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

 Ключові слова: фінансове управління, розвиток економіки, економічне зростання, бюджетна система, бюджет розвитку, бюджетне управління.

BASIC DIRECTIONS OF FINANCIAL MANAGEMENT IN CONDITIONS OF ECONOMIC TRANSFORMATION

Kondukotsova N.V., PhD in Economics, Senior Lecturer Department of Management, University «Ukraine»

The purpose of the study is to develop scientific and practical recommendations for the formation of financial management of the economy to create favorable conditions for its economic growth. Research methods. The study used such research methods as the system-logical method (to clarify the conditions of the study), the method of theoretical generalization, analysis, induction and deduction, comparison and synthesis. Research results. The article considers the main functions and tasks of financial management, which are in the field of increasing the efficiency of distribution and redistribution of gross domestic product through the public finance system. The importance of determining the optimal proportions and relationships between the components of financial regulation is emphasized, taking into account external and internal factors of influence, which will ensure macroeconomic stability. It has been established that the fiscal policy of ensuring economic growth involves the determination of optimal indicators of government revenues, budget expenditures, public debt and budget deficits. The principles of achieving a balance of economic processes were determined. These  principles are formed in accordance with certain and fixed priorities for the functioning of the public finance management system. The role of financial management as a tool for stimulating economic growth, regulating investment activity, financial support for priority sectors of the national economy, and ensuring social development is emphasized. Conclusions. Expanding the directions of approaches to the use of financial management in the conditions of economic transformation with the help of budget financing requires improvement and expansion of the institutional structure of the system of state financial control. The implementation of international standards and methods of public financial control will strengthen the fight against financial fraud and increase the level of financial security of economic entities.

Key words: financial management, economic development, economic growth, budget system, development budget, budget management.

Постановка проблеми. В умовах економічних перетворень важливим є формування фінансового управління розвитку економіки, що має на меті забезпечення сприятливих передумов для поновлення позитивної динаміки стійкого та тривалого економічного росту, підвищення рівня соціального захисту громадян, розширення внутрішнього ринку товарів та послуг, удосконалення системи розподілу та перерозподілу національного доходу та валового внутрішнього продукту між секторами економіки та пріоритетними напрямами державного регулювання. Беручи до уваги ситуацію, що склалася на внутрішньому ринку, необхідним є зростання участі державних органів влади в процесах регулювання розвитку економіки. Відновлення економічного зростання, розвиток системи державних фінансових інститутів, формування засад виваженої фіскальної, монетарної, соціальної, боргової та інвестиційно-інноваційної політики має базуватися на інституційному підході до функціонування інфраструктури національної фінансової системи, та враховувати її структурні відмінності.

Сучасний перебіг функціонування вітчизняної економіки характеризується загостренням нестабільності у національному господарстві, зниженням інвестиційної активності суб’єктів господарювання, важкодоступністю коштів на фінансових ринках, ускладненням стану глобальної економіки. Накопичені проблеми актуалізують питання наукового пошуку нових форм і механізмів фінансового управління держави, спрямованого на забезпечення висхідного зростання вітчизняної економіки  та зміцнення її конкурентних позицій у світовому економічному просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед вагомих наукових досліджень зарубіжних вчених щодо теоретичних та методичних особливостей  впливу фінансового управління на економіку варто відмітити праці: Р. Барро, Дж. Б’юкенена, А. Вагнера, С. Вітте, Дж. М. Кейнса, П. Кругмана, А. Лаффера, А. Маршалла, Р. Масгрейва, Д. Норта, В. Парето, Д. Рікардо, П. Самуельсона, А. Сміта, М. Сперанського, Дж. Стігліца, В. Танзі, С. Фішера, М. Фрідмена, Дж. Хікса.

Питанням функціонування та розвитку фінансового управління в системі економічного регулювання присвячені дослідження таких вітчизняних вчених, як: Т. Боголіб, О. Василика, С. Волосович, Ж. Гарбар, В. Гейця, А. Даниленка, В. Дем'янишина, О. Колодізєва, Л. Лисяк, І. Лук’яненко, І. Лютого, А. Нікітішина, В. Опаріна, Д. Полозенка, Г. П’ятаченка, Л. Селіверстової, В. Тропіної, В. Федосова, І. Чугунова, С. Юрія та інших.

Разом з тим, віддаючи належне глибині проведених зазначеними науковцями досліджень у сфері фінансового управління економіки, останні не є вичерпними в умовах трансформації економіки  в Україні та світі й потребують подальшого наукового розвитку. Так, зокрема, недостатньо уваги приділено вивченню особливостей взаємодії інструментів фінансового управління економіки. Наявні суттєві розбіжності в обгрунтуванні методологічних, інституційних та економічних передумов здійснення заходів фінансової політики спрямованої на підвищення збалансованості системи державних фінансів. Важливою є наукова аргументація подальшої модернізації фінансового управління розвитком економіки в Україні на основі визначення та удосконалення підходів до бюджетного розвитку, підвищення ступеню координації фіскальної та монетарної політики.

мета. Метою роботи є розробка науково-практичних рекомендацій щодо формування фінансового управління економіки для створення сприятливих умов його економічного зростання.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність сформувати пропозиції щодо вдосконалення засад фінансового управління економіки.

виклад основного матеріалу. Фінансове управління є важливим інструментом забезпечення соціально-економічного розвитку суспільства. Реалізація зазначеного досягається за допомогою основних її складових: бюджетної політики, податкової політики, системи управління державним боргом, міжбюджетними відносинами. З метою забезпечення економічного зростання та формування передумов для розширеного відтворення держава здійснює безпосередній вплив на основні напрями видатків як адміністративно територіальних одиниць так і центральних органів влади. Принцип субсидіарності бюджетної системи передбачає розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами, що має забезпечити максимально можливе наближення надання публічних послуг до їх безпосереднього споживача. Таким чином, бюджетна політика дозволяє визначати пріоритетні напрями та обсяги видатків відповідно до потреб органів державного регулювання. При цьому вагомим інструментом реалізації довгострокових капітальних проектів соціально-економічного значення виступає бюджет розвитку.

Фінансове управління використовується державою як інструмент стимулювання економічного зростання, регулювання інвестиційної активності, фінансової підтримки пріоритетних секторів національної економіки, забезпечення соціального розвитку. Підвищення соціально-економічної результативності бюджетної політики є основою ефективного виконання функцій держави в економіці і необхідною умовою для подолання негативних тенденцій, що перешкоджають розвитку вітчизняної економіки [1, с. 76]. При цьому важливу роль у формування внутрішнього потенціалу зростання відіграє бюджет розвитку, що є дієвим інструментом фінансово-економічного регулювання.

Бюджет розвитку є складовою спеціального фонду видатків бюджету. В той же час, бюджет розвитку є основою фінансування соціально-економічних програм територіальної громади з місцевого бюджету. Бюджет розвитку місцевого бюджету є одним із показників для оцінки якості життя в територіальних громадах. Видатки бюджету розвитку спрямовуються на розширене відтворення, виконання інвестиційних програм (проектів), будівництво, капітальний ремонт і реконструкцію об’єктів соціально-культурної сфери та ЖКГ, розвиток дорожнього господарства тощо [2, с. 263]. 

На рівні державного бюджету схожим до бюджету розвитку місцевих бюджетів за своїм цільовим призначенням є Державний фонд регіонального розвитку. При складанні проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди державний фонд регіонального розвитку передбачається в обсязі не менше 1 відсотка прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України на відповідний бюджетний період. Кошти державного фонду регіонального розвитку спрямовуються на виконання інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку (у тому числі проектів співробітництва та добровільного об’єднання територіальних громад), що мають на меті розвиток регіонів, створення інфраструктури індустріальних та інноваційних парків і відповідають пріоритетам, визначеним у Державній стратегії регіонального розвитку та відповідних стратегіях розвитку регіонів [3].

На сучасному етапі децентралізації управління та бюджетної децентралізації кошти Державного фонду регіонального розвитку – це джерело фінансування інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що мають на меті розвиток регіонів, створення інфраструктури індустріальних та інноваційних парків і відповідають пріоритетам, визначеним у Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року та відповідних стратегіях розвитку регіонів [4, с. 160]. Зазначене свідчить про значну увагу органів державного управління щодо забезпечення умов для стійкого соціально-економічного розвитку регіонів в країні та формування додаткових джерел їх фінансування як на рівні місцевих бюджетів так і на рівні державного бюджету.

Капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів; виконання інвестиційних проектів; будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; оновлення матеріально-технічної бази комунальних закладів охорони здоров’я, комп’ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів і комунальних закладів охорони здоров’я; природоохоронні заходи; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням [3].

Аналіз підходів до функціонування бюджету розвитку, як вказує І. Запатріна, свідчить про те, що у більшості країн, які використовують бюджет розвитку або подібні до нього механізми державного фінансування для прискорення економічного зростання, фінансування інвестиційних та інноваційних проектів здійснюється на комерційних засадах. Кошти або гарантії по кредитах на реалізацію відповідних проектів надаються державою за умови зворотності, платності та строковості. Від суто комерційного фінансування інвестиційних проектів його відрізняє спрямованість на реалізацію суспільно значущих планів, використання бюджетних коштів як джерела фінансування та відкрита для суспільства, прозора процедура здійснення контролю за їх витрачанням. Контроль за використанням коштів бюджетів розвитку, як правило, здійснюється за тією ж процедурою, що і контроль за використанням коштів відповідних державних бюджетів  [5, с. 74].

Практика формування та використання бюджету розвитку місцевих бюджетів свідчить про зростання обсягів капітальних видатків, що спрямовані на капітальні трансферти підприємствам з 0,3 відсотків у 2009 році до 1,2 відсотка у 2018 році; видатків на капітальний ремонт з 0,4 відсотка у 2009 році до 1,2 відсотка у 2018 році. Важливим є зростання інвестицій в капітальне будівництво на 0,3 відсотка з 0,1 відсотка у 2009 році до 0,4 відсотка у 2018 році. Загалом за період 2009-2018 роки середнє значення частки капітальних видатків місцевих бюджетів у валовому внутрішньому продукті становило 1,6 відсотка. Зазначена динаміка зумовлена перш за все значним зниженням даного показника у 2013-2014 роках до 0,9 відсотка.

Динаміка капітальних видатків зведеного бюджету України, що також безпосередньо пов’язані із фінансуванням економічного розвитку мають досить нерівномірну тенденцію. Так вони характеризуються зростанням у 2009-2011 роках з 2,2 відсотка до 3,2 відсотка валового внутрішнього продукту відповідно; зниженням у 2012-2014 роках з 2,8 відсотка до 1,3 відсотка та подальшим зростанням у 2015-2018 роках – з 2,4 відсотка до 5,2 відсотка. Найбільший темп зростання відбувся у 2018 році коли капітальні видатки зведеного бюджету зросли на 1,9 відсотка валового внутрішнього продукту порівняно з попереднім роком.

Наразі основним джерелом наповнення бюджетів розвитку залишаються кошти, які передаються із загального фонду. Така ситуація ніяк не стимулює розробляти будь-які перспективні проекти та інвестувати у них, щоб згодом отримувати додатковий дохід до бюджету, оскільки всі капітальні видатки з бюджету розвитку покриваються за рахунок обов’язкових платежів, які збираються з платників. Отже, слід ретельно проаналізувати можливість отримання надходжень з інших джерел.

Що стосується запозичень, то хоча органам державного управління і дозволено брати позики на здійснення капітальних проектів, така практика в Україні обмежена. Лише для виконання конкретних інвестиційних проектів і саме до бюджету розвитку можуть здійснюватись запозичення. При цьому необхідно враховувати, що видатки на обслуговування боргу здійснюються за рахунок коштів загального фонду бюджету. Отже, важливим завданням для новостворених громад має стати створення підходу до бюджету розвитку як до реального фінансового інструменту забезпечення програми розвитку території. Бюджет розвитку має стати основою для забезпечення реалізації стратегії та середньострокового планування і саме головне - формуватися на основі стратегічного плану розвитку.

Для забезпечення якісних змін необхідним є удосконалення механізму формування як дохідної, так і видаткової частини бюджету розвитку, а також посилити контроль за розподілом коштів бюджету розвитку. З метою підвищення ролі бюджету у соціально-економічному розвитку та більш ефективного його використання доцільно запропонувати: розширити перелік дохідних джерел бюджету розвитку та стимулювати збільшення власних доходів до нього; сприяти розвитку малого та середнього підприємництва як запоруки стабільних надходжень до бюджету; обирати інвестиційні програми, яким надається фінансування, винятково на принципах прозорості та справедливості, базуючись на детальному аналізі їх потенційної ефективності; ґрунтовно підходити до розподілу коштів за статтями бюджету розвитку для забезпечення витрачання коштів на дійсно необхідні потреби, сприяючи перетворенню капітальних видатків з бюджету розвитку на видатки розвитку, а не споживання [6, с. 541-542].

Важливим є підвищення ефективності контрольних операцій за дотриманням бюджетного законодавства, що спрямоване на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками. Необхідним є продовження реалізації державної політики контролю за бюджетом розвитку, яка передбачає: оцінку управління бюджетними коштами (включаючи проведення державного фінансового аудиту); правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності; досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень; проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів; запобігання порушенням бюджетного законодавства та забезпечення інтересів держави у процесі управління об'єктами державної власності; обґрунтованість планування надходжень і витрат бюджету [3].

І.Я. Чугунов визначає, що пріоритетним завданням державних органів управління та місцевого самоврядування є зміцнення фінансово-економічного потенціалу територій, яке потребує запровадження системи ефективного бюджетного управління, визначення пріоритетів бюджетної політики у сфері міжбюджетних відносин, оптимального поєднання місцевих та загальнодержавних інтересів. Важливим завданням бюджетного механізму є трансформація бюджетних ресурсів у чинник економічного зростання. Бюджетні кошти повинні бути важливим джерелом інвестицій, що сприятиме підвищенню рівня суспільного розвитку. Вагомі підходи до інституційних перетворень системи бюджетного регулювання як складової соціально-економічного розвитку країни сприятимуть підвищенню ефективності функціонування державних і місцевих фінансів [7, с. 112-113]. Зазначене свідчить про вагому роль бюджету розвитку як інструменту фінансового управління та необхідність посилення його регулюючої та стимулюючої функції як у короткостроковій так і в довгостроковій перспективі.

Для забезпечення реалізації ідеї використання бюджету розвитку як інструменту фінансового управління в Україні необхідно сформувати бюджетний механізм стимулювання довгострокового інвестиційного розвитку, основними складовими якого мають стати: розширення джерел наповнення бюджетів розвитку; підвищення ефективності управління видатковою складовою зазначених бюджетів, формування дієвого механізму визначення напрямів використання капітальних видатків державного бюджету. Створення ефективної системи управління і контролю за реалізацією інвестиційних проектів, що фінансуються за кошти бюджетів розвитку дозволять більш ефективно використовувати наявні фінансові ресурси. Такий комплексний підхід до проблеми підвищення дієвості засобів бюджетного фінансування інвестиційних проектів забезпечить сталий розвиток реального сектору економіки, окремих адміністративно-територіальних утворень та держави в цілому.

висновки. Розширення напрямів на підходів до використання фінансового управління в умовах трансформації економіки за допомогою бюджетного фінансування потребує удосконалення та розширення інституційної структури системи державного фінансового контролю. Імплементація міжнародних стандартів та методик організації державного фінансового контролю дозволить посилити боротьбу з фінансовими махінаціями та підвищити рівень фінансової захищеності суб’єктів економіки. Удосконалення державного фінансового управління передбачає його інституційну та нормативно-правову адаптацію на всіх етапах економічного циклу. Методи та інструменти фінансового управління економіки мають ґрунтуватися на внутрішні та зовнішні соціально-економічні інтереси країни та слугувати основою забезпечення найбільш ефективного варіанта розвитку економіки.

Список використаних джерел

1. Макогон В. Бюджетна стратегія соціально-економічного розвитку країни / В. Макогон // Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право. - 2017. - № 1. - С. 74–82.
2. Алфьоров С. В. Роль місцевих бюджетів розвитку у соціально-економічному розвитку територіальних громад / С. В. Алфьоров // Фінансовий простір. - 2015. - № 2. - С. 263-267.
3. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010, №2456-17. - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.
4. Пухир С. Т. Державний фонд регіонального розвитку: проблеми та шляхи удосконалення функціонування / С. Т. Пухир // Облік і фінанси. - 2016. - № 3. - С. 159-165.
5. Запатріна І. В. Бюджет розвитку як інструмент економічного зростання / І. В. Запатріна // Наукові праці НДФІ. - 2006. - Вип. 2. - С. 73-75.
6. Павлова К.І., Удосконалення процесу формування та використання бюджету розвитку міста (на прикладі бюджету міста Дніпро) / К.І. Павлова, А.Г. Павлов //  Розвиток продуктивних сил та регіональна економіка. 2017. - Вип. 16. -  С. 538-542.
7. Чугунов І. Я. Бюджетна політика в умовах трансформації економіки / І. Я. Чугунов, К. В. Брижан // Економічний вісник університету. - 2017. - Вип. 32(1). - С. 241-251.

References

1.       Makohon V. Byudzhetna stratehiya sotsialʹno-ekonomichnoho rozvytku krayiny / V. Makohon // Zovnishnya torhivlya: ekonomika, finansy, pravo. - 2017. - № 1. - S. 74–82.

2.       Alfʹorov S. V. Rolʹ mistsevykh byudzhetiv rozvytku u sotsialʹno-ekonomichnomu rozvytku terytorialʹnykh hromad / S. V. Alfʹorov // Finansovyy prostir. - 2015. - № 2. - S. 263-267.

3.       Byudzhetnyy kodeks Ukrayiny vid 08.07.2010, №2456-17. - http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.

4.       Pukhyr S. T. Derzhavnyy fond rehionalʹnoho rozvytku: problemy ta shlyakhy udoskonalennya funktsionuvannya / S. T. Pukhyr // Oblik i finansy. - 2016. - № 3. - S. 159-165.

5.       Zapatrina I. V. Byudzhet rozvytku yak instrument ekonomichnoho zrostannya / I. V. Zapatrina // Naukovi pratsi NDFI. - 2006. - Vyp. 2. - S. 73-75.

6.       Pavlova K.I., Udoskonalennya protsesu formuvannya ta vykorystannya byudzhetu rozvytku mista (na prykladi byudzhetu mista Dnipro) / K.I. Pavlova, A.H. Pavlov //  Rozvytok produktyvnykh syl ta rehionalʹna ekonomika. 2017. - Vyp. 16. -  S. 538-542.

7.       Chuhunov I. YA. Byudzhetna polityka v umovakh transformatsiyi ekonomiky / I. YA. Chuhunov, K. V. Bryzhan // Ekonomichnyy visnyk universytetu. - 2017. - Vyp. 32(1). - S. 241-251.