РОЯЛТІ ТА АВТОРСЬКА ВИНАГОРОДА, ЯК ПЛАТА СЕЛЕКЦІОНЕРУ ЗА СТВОРЕННЯ НОВИХ СОРТІВ РОСЛИН

 

РОЯЛТІ ТА АВТОРСЬКА ВИНАГОРОДА, ЯК ПЛАТА СЕЛЕКЦІОНЕРУ ЗА СТВОРЕННЯ НОВИХ СОРТІВ РОСЛИН

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2019-6-27-02

 

Захарчук О.В., доктор економічних наук, професор кафедри фінансів та обліку, Університет «Україна», zahar-s@ukr.net

 

Метою статті є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вирішення проблеми комерційного обігу насіння і садивного матеріалу та виплат за використання інтелектуальної власності в Україні.

Запропоновано шляхи вирішення комерційного обігу насіння і садивного матеріалу та виплат за використання інтелектуальної власності в Україні. Намічено перспективні шляхи для прискорення розвитку організації ринку насіння і садивного матеріалу України. Викладено бачення автора  щодо позитивного досвіду використання кондиційного  та некондиційного  насіннєвого матеріалу країнами Європейського Союзу.

Розв’язання зазначених проблем надасть можливість налагодження міжнародної співпраці України у сфері охорони прав на сорти рослин та комерційного обігу насіння й садивного матеріалу.

Ключові слова: сорт рослин, насіння і садивний матеріал, захист прав селекціонерів, патент, інтелектуальна власність.

 

ROYALTY AND ROYALTIES AS BREEDER’S FEE FOR CREATING NEF VARIETIES OF PLANTS

Zakharchuk O. V., doctor of economics, professor of finance and accounting, University «Ukraine»

 

The purpose of the article is to development of scientifically substantiated proposals for solving the problem of commercial circulation of seeds and planting material and royalties and royalties for the use of intellectual property in Ukraine. Research methods. The study used such research methods as the system-logical method (to clarify the conditions of the study), the method of theoretical generalization, analysis, induction and deduction, comparison and synthesis. Research results. The key to the further development of the national agro-industrial complex belongs to the selection, sorting and sorting, creation of a national system of agricultural seed production, which is able to ensure the full use of the existing genetic potential of varieties of domestic breeding and to meet the needs of agricultural producers in high quality materials. This should, in the end, contribute to the increase of crop yields, lower cost and increase the economic efficiency of production, strengthen the competitive position of both domestic seed and business, which benefits the country's agriculture. Aim of the article is development of scientifically reasonable suggestions in relation to the decision of problem of commercial turnover of seed and landing material and payments for the use of intellectual property in Ukraine. The ways of decision of commercial turnover of seed and landing material and payments are offered for the use of intellectual property in Ukraine. Perspective ways are set for the acceleration of development of organization of market of seed and landing material of Ukraine. Vision of author is expounded in relation to positive experience of the use of standard and unstandard seminal material by the countries of European Union.

The decision of the marked problems will give possibility of adjusting of international cooperation of Ukraine in the field of the guard of rights on the sorts of plants and commercial turnover of seed and landing material.For the most effective mechanism for attracting royalties, the recommended rates are in the form of interest deductions from the total proceeds of the sale of seeds and planting material, as objects of protection. This approach is beneficial for both breeders and farmers. For the former, it reduces the risk of contract default, so the revenues are directly dependent on the sale of products in agricultural markets, which provides for increased solvency. Conclusions. The mechanism of royalty collection and royalties is not only a fair reward for the authors of breeding achievements for long and fruitful work, but also a new tool for attracting new investments in the breeding field and gradual transition of Ukraine to the world practice of protection and protection of breeding achievements, which will also be a basis for stimulation. implementation of the best breeding achievements of world science in agriculture.

Keywords: sort of plants, seed and landing material, protection of rights for selectionists, patent, intellectual property.

 

Постановка проблеми. Ключове значення у подальшому розвитку національного агропромислового комплексу належить селек­ції, сортозаміні та сортооновленню, створенню національної системи насінництва сільськогосподарських куль­тур, здатної забезпечити повне використання наявного генетичного потенціалу сортів вітчизняної селекції та забезпечити потреби сільськогосподарських вироб­ників у високоякісному посівному матеріалі. Це в підсумку повинно сприяти зростанню урожайності сільськогосподарських культур, зниженню собівартості та підвищенню економічної ефективності виробництва, зміцненню конкурентних позицій як вітчизняного насінництва, так і бізнесу, що надає переваги сільському господарству країни.

Подальше становлення та розвиток вітчизняної селекції і насінництва, вихід вітчизняних сортів рослин на міжнародний ринок, залучення іноземних інвестицій для створення інфраструктури насінництва, яка б відповідала світовим вимогам та нормам вітчизняного законодавства не можлива без запровадження в Україні сортової сертифікації насіння, членства нашої країни в Міжнародній організації економічного співробітництва і розвитку (OECD) та приєднання до схем сортової сертифікації, [1, 4, 5, 7].

Підтримка селекціонерів у всьому світі є досить болючою темою. Також це саме можна сказати про використання законних прав на інтелектуальну власність для вітчизняних селекціонерів. Дослідження показують, що головною загрозою для держави є нелегальний обіг насіння і занадто мала обізнаність фермерів про переваги пов'язані з використанням сертифікованого насіння. „Сірий” ринок насіння в Україні, де відбуваються тіньові сплати роялті за використання інтелектуальної власності без сплати відповідних відрахувань у державний бюджет країни, оцінюється науковцями приблизно більш як на 90%, [11].

У Податковому Кодексі України зазначено, що «роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)», [2].

У постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного стандарту N 4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» визначено, що «роялті -  ліцензійний  платіж у вигляді сум,  які сплачуються періодично,  залежно  від  обсягів  виробництва   або   реалізації  продукції (товарів,  робіт,  послуг) з використанням об'єкта права інтелектуальної власності», [3]. Також у цій постанові відмічено, що «авторська винагорода - плата творцю (винахіднику, автору) за використання об'єкта права інтелектуальної власності,  розмір якої визначається договором з урахуванням положень  нормативно-правових актів з питань інтелектуальної власності»;

На наш погляд, роялті - платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності  - сорту, тобто за майнові права, які охороняються патентом. Сплачується володільцю патенту як ліцензійний платіж у вигляді сум, які вираховуються періодично, залежно від обсягів виробництва або реалізації продукції. Авторська винагорода – це плата творцю (винахіднику, автору) за створення сорту - об'єкта права інтелектуальної власності. Її розмір визначається договором між автором та роботодавцем (замовником). Це є особисте немайнове право, засвідчене свідоцтвом про авторство. Відповідно, авторська винагорода може бути лише частиною виплаченого роялті, що необхідно щоб покрити також інші статті витрат, крім заробітної плати.

Вивчення зарубіжного досвіду дає змогу провести паралель між становленням іноземних мультинаціональних насіннєвих фірм, їх можливістю працювати в Україні та проведенням реформаційних заходів  на ринку насіння та охорони інтелектуальної власності. Для цього необхідно продовжити дослідження еволюційного розвитку насінництва та охорони прав на сорти рослин передових зарубіжних країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток ринку насінництва, організації методологічних та методичних засад проведення комерційного обігу насіння і садивного матеріалу та виплат за використання інтелектуальної власності у насінництві України зробили такі вчені, як С. Бакай, О. Захарчук, А. Клюкач, Е. Неттєвич,  К. Назаренко, П. Марініч, О. Пічкур, В. Орєшніков, Л. Худолій, П. Цибульов та багато інших [6, 8-17].

Мета статті – розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо вирішення проблеми комерційного обігу насіння і садивного матеріалу та виплат роялті й авторської винагороди за використання інтелектуальної власності в Україні.

Виклад основних результатів дослідження. Захист прав селекціонера завжди має здійснюватися в ринкових умовах через законодавче введення системи збору роялті та авторської винагороди. Це означає, що відносини між селекційними установами-оригінаторами, власниками сорту й виробниками насіння і садивного матеріалу мають будуватися на основі договорів про розмноження та продаж насіння певних сортів третім особам. У межах обумовленого часу жодна юридична чи фізична особа не має права без ліцензійної угоди власника сорту виробляти з метою одержання прибутку насіння нового сорту, а селекціонер платить державі в установленому порядку податок від одержаної суми роялті.

Започатковуючи механізм роялті  слід мати на увазі, що ця проблема має два аспекти - економічний і технічний. Перший полягає в обгрунтуванні розмірів роялті та їх диференціації по колах його платників. Другий аспект проблеми пов'язується із технічними можливостями збору інформації про обсяги використання даного сорту в Україні й за її межами, механізмом сплати роялтних платежів.

Україна вже довгий час не може забезпечити справедливого ринкового розподілу коштів суб’єктам селекційного процесу через можливість отримання роялтних платежів на основі чіткого відображення використання вартості насіння і садивного матеріалу, використовуючи механізм заключення ліцензійних та субліцензійних угод та їх реєстрацію незалежним органом обліку, нагляду та контролю (наприклад, насіннєвою асоціацією України). Вирішення цієї проблеми надало б можливість налагодження міжнародної співпраці України у сфері охорони прав на сорти рослин та комерційного обігу насіння і садивного матеріалу. Виплата роялті за право виробництва базового та сертифікованого насіння й садивного матеріалу в повному обсязі дала б змогу селекціонерам та селекційним установам щороку додатково одержувати до 2,5-3,0 млрд. гривень. На сьогодні цей збір складає від 80,0 до 120,0 млн. грн щорічно, або  від 3,2 до 4,0% можливого [10].

Основними документами, які підтверджують витрати з виплати роялті за використання сортів рослин є:

- патент, чинність якого підтверджується Державним реєстром сортів рослин, придатних для поширення в Україні;

- укладений ліцензійний договір;

- платіжне доручення на перерахування платежів роялті згідно з ліцензійним договором;

- розрахунок або бухгалтерська довідка, складена в порядку та строки, встановлені у ліцензійній угоді;

- інші облікові документи, які підтверджують використання патенту на сорт рослин у відповідності з ліцензійним договором.

При цьому в першу чергу необхідно звертати увагу на правильно оформлений ліцензійний договір, а саме:

• за ліцензійним договором володілець патенту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором;
• ліцензійний платіж (роялті) визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання сорту, або у вигляді фіксованої суми, чи іншим чином. При цьому розмір роялті за використання сорту є договірним, на відміну від мінімальних ставок оплати авторського права (авторської винагороди), встановлюваних Кабінетом Міністрів України;

• ліцензійний договір на сорт рослин вважається дійсним, якщо він укладений у письмовій формі і підписаний сторонами.
• видана ліцензія (виключна, одинична, невиключна) на використання сорту вважається дійсною для третіх осіб з дати публікації відомостей про це в офіційному виданні, яка здійснюється на підставі занесення відповідних відомостей до Реєстру патентів;
• предметом ліцензійного договору не може бути патент на сорт, який не був належним чином зареєстрований на момент укладання договору;
• відповідні відомства і насіннєві спілки можуть розробляти примірні ліцензійні договори (зразки ліцензійних договорів).

У процесі використання сорту рослин слід визначати розміри основної та додаткової винагород автору. Метою здійснення зазначених винагород є компенсація селекційній установі (авторові сорту рослин) витрат на його створення. У випадках, коли селекційна установа відноситься до бюджетної сфери, кошти на створення сорту рослин щорічно фінансуються (авансуються) за рахунок державного бюджету.

Розміри авторських винагород у конкретних випадках щорічно узгоджуються з урахуванням рекомендованих їх ставок, ступеня складності створення сорту та важливості культури. За результатами цих досліджень передбачається, що письмову інформацію про розміри селекційних виплат, отриманих за кожний вітчизняний сорт, селекціонери будуть отримувати від Насіннєвої асоціації України до кінця першого кварталу року, наступного за роком отримання цих виплат.

Авторські винагороди доцільно виплачувати в році, наступному за роком їх встановлення.

У випадках авансування винагороди за створення сорту рослин, виплачені авторам сорту авансом суми віднімаються від їх загального розміру.

Авторську винагороду за створення вітчизняного оригінального гібрида слід розподіляти наступним чином:

• 20% винагороди передається автору формули гібрида;
• 80% винагороди призначається авторам первинних складових частин гібрида, які розділяються між ними пропорційно їх часткам у власності.

Авторська винагорода за первинні складові гібрида слід зменшувати на суму, яка припадає на складові частини іноземного походження та складові частини вітчизняного походження, створені не за участю оригінальних вітчизняних складових частин.

Встановлені розміри авторської і допоміжної винагороди мала б щорічно оголошувати незалежні асоціації, наприклад, Насіннєва асоціація України.

Щорічне встановлення розмірів авторської і допоміжної винагороди слід здійснювати на підставі показника змін середньорічної зарплати в рослинництві, що встановлюється Державною службою статистики України за рік, попередній встановленню розмірів авансів.

Рекомендований розмір додаткової авторської винагороди доцільно встановлювати від 25 до 40%  суми основної авторської винагороди.

Селекційну премію за ведення традиційної селекції вітчизняного сорту, а також частку в цій премії осіб, які створили цей сорт, доцільно встановлювати та щорічно виплачувати його авторам, починаючи з року, наступного за роком занесення цього сорту до Реєстру.

Розмір премії за розробку сорту рослин для осіб, які його створили, слід встановлювати у відсотках до авторських винагород селекційної установи на рівні:

• по сільськогосподарських культурах – 1,5%;
• по овочевих і квітково-декоративних рослин, що розмножуються насінням – 1,7%;
• по плодово-ягідних рослинах, що розмножуються вегетативно – 2,7%.

У зв’язку із складністю робіт по створенню сорту окремих видів чи груп рослин, розмір премії особам, що створили сорт, рекомендується збільшувати:

- на 40% – для автора при створенні основного компонента сорту або гібриду цибулі, огірків, капусти, моркви, шпинату та сортів цукрового і кормового буряка, тритикале, ріпаку, які подвійно посилюються;

- на 20% – для автора при створенні сортів інших рослин.

Наступним кроком розрахунків є встановлення розмірів плати за використання сорту рослин.

Плата за використання сорту рослин як об’єкта інтелектуальної власності (роялті) є щорічною винагородою автору сорту за  використання його майнових прав іншими суб’єктами господарювання у сферах насінництва та товарного виробництва продукції рослинництва.

Розмір роялті необхідно визначати з урахуванням справедливої вартості сорту рослин і коефіцієнтом роялті, встановленим відповідною ліцензійною або субліцензійною угодами.

Постановою № 72 від 18 січня 2003 року Кабінет Міністрів  України було затверджено мінімальні ставки винагороди (роялті) за використання об’єктів авторського права і суміжних прав. На жаль, у цій постанові нічого не визначено для сплати роялті від використання сортового і гібридного насіння сільськогосподарських культур та садивного ма­теріалу. На сьогодні можна лише використовувати матеріали сьомої наради уповноважених держав-учасниць СНД сто­совно міждержавної спеціалізації виробництва та поставок сортового і гібридного насіння сільськогосподарських культур та садивного ма­теріалу.

Висновки. Отже, для найбільш ефективного механізму залучення роялті є рекомендовані ставки у вигляді відсоткових відрахувань від загальної виручки реалізації насіння і садивного матеріалу, як об'єктів охорони. Такий підхід вигідний як селекціонерам, так і сільськогосподарським виробникам. Для перших – це знижує ризик неплатежів за договором, тому надходження безпосередньо залежать від реалізації продукції на сільськогосподарських ринках, що і забезпечує підвищення платоспроможності.