ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ: МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ

УДК 330.341:69

ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ БУДІВЕЛЬНОЇ ГАЛУЗІ: МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-14-41-02

 

Бєлов О.В., к.е.н., доцент кафедри фінансів та обліку

ORCID: 0000-0002-7910-8174

Бориско Ф. О., аспірант, ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна»[1]

 

Анотація. Розвиток будівельної індустрії багато в чому визначається рівнем її інновацій, що підвищує продуктивність, ефективність і якість. Системний підхід до оцінки інноваційного потенціалу має вирішальне значення в контексті військового конфлікту, післявоєнного відновлення, посилення глобальної конкуренції, вимог сталого розвитку та потреб цифровізації. Проте відсутність єдиної методології ускладнює прийняття стратегічних рішень як на макро-, так і на мікрорівнях. Метою даного дослідження є розробка методології інтегральної оцінки інноваційного потенціалу будівельної галузі на основі авторського підходу. Запропонована методологія ґрунтується на визначені інтегрального показника, який враховує інноваційні ресурси, фактори навколишнього середовища та можливості зовнішньої інтеграції, завдяки використанню коефіцієнта можливостей та коефіцієнта залучення. Запропонована методологія сприяє формуванню ефективних стратегій управління інноваційною діяльністю та підтримує сталий розвиток на етапі післявоєнної відбудови.

Ключові слова: інноваційний потенціал, економічна система, будівельна галузь, інтегральна оцінка, цифровізація, повоєнне відновлення.

 

INNOVATIVE POTENTIAL OF THE CONSTRUCTION INDUSTRY: METHODOLOGICAL APPROACHES TO ASSESSMENT

Belov O.V., Ph.D.,

ORCID: 0000-0002-7910-8174

Borysko F. O., graduate student Open International University of Human Development "Ukraine"

Summary. The development of the construction industry is largely determined by its level of innovation, which enhances productivity, efficiency, and quality. A systematic approach to evaluating the sector's innovative potential is crucial in the context of military conflict, post-war recovery, increasing global competition, sustainability requirements, and digitalization needs. However, the absence of a unified methodology complicates strategic decision-making at both macro and micro levels. This study aims to develop a methodology for assessing the innovative potential of the construction industry by classifying existing approaches and proposing an integral evaluation model. The proposed methodology is based on a composite index that considers innovative resources, environmental factors, and external integration opportunities. By analyzing the strengths and weaknesses of different approaches, the study introduces a framework for measuring innovation capacity, taking into account industry-specific challenges such as long project lifecycles, high capital intensity, and regulatory dependence. The findings provide valuable insights for policymakers, investors, and industry professionals, facilitating strategic planning and enhancing the competitiveness of the construction sector. The proposed methodology contributes to the formation of effective innovation management strategies and supports sustainable development in the post-war reconstruction phase.

Keywords: innovation potential, economic system, construction industry, integrated assessment, digitalization, post-war recovery.

 

Постановка загальної проблеми та її зв'язок з важливими практичними завданнями

Розвиток будівельної галузі значною мірою визначається рівнем її інноваційної активності, що забезпечує підвищення продуктивності, ефективності виробничих процесів та якості кінцевої продукції. В умовах військового стану, з урахуванням наступного повоєнного відновлення, а також посилення глобальної конкуренції, зростаючих вимог до екологічності будівництва та необхідності цифровізації процесів виникає потреба у системному підході до оцінки інноваційного потенціалу галузі. Водночас відсутність єдиної методології визначення цього потенціалу ускладнює прийняття стратегічних рішень на макро- та мікрорівнях.

Оцінка інноваційного потенціалу будівельної галузі є необхідною умовою для ефективного управління інноваційними процесами, формування інвестиційних стратегій та розробки державної політики у сфері науково-технічного розвитку. Особливої актуальності ця проблема набуває в контексті інтеграції України до європейського економічного простору, необхідності адаптації до сучасних світових стандартів будівництва та забезпечення прискореного повоєнного відновлення.

Враховуючи важливість інновацій для розвитку галузі, дослідження методичних підходів до оцінки її інноваційного потенціалу є актуальним завданням як для наукової спільноти, так і для практиків, залучених до процесу стратегічного планування та управління будівельними підприємствами.

Сучасна наукова література пропонує різні підходи до оцінки інноваційного потенціалу, які базуються на аналізі інвестицій у науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, забезпеченні високого технологічного рівня підприємств, підвищенні рівня цифровізації виробничих процесів та адаптації до екологічних стандартів. Однак у контексті будівельної галузі ці підходи потребують удосконалення з урахуванням її специфіки, як то тривалий життєвий цикл проєктів, висока капіталомісткість інновацій та залежність від державної регуляторної політики.

Аналіз останніх досягнень і публікацій. Проблемам інноваційного розвитку в Україні присвячено за останні 30 років значний масив наукової літератури. Серед сучасних публікацій можна відмітити роботи Д. Бондаренка і К. Калашнікової [5], В. Денека та ін. [6], Л. Птащенко [7], Р. Топазли [8], Т. Котуранова і М. Коногова [9]. Серед іноземних досліджень це статті китайських вчених Х. Янга та ін. [10], Дж. Ву та ін.[11], К. Лі та ін.[12], а також П. Барретта [13], Т. Мушуда та ін.[14], групи шведських дослідників [15] та інші. Ці роботи присвячені багатьом, але окремим аспектам, інноваційного розвитку в будівельній галузі.

Виділення актуальних і невирішених раніше питань загальної проблеми, якій присвячено статтю. Поряд з цим у сучасній науковій літературі бракує досліджень, присвячених питанню інтегральної оцінки інноваційного потенціалу будівельної галузі в умовах воєнного стану та в повоєнний період, а тому потребує пошуку нових наукових розробок.

Мета статті - розробити методику оцінки інноваційного потенціалу будівельної галузі.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Класифікація методичних підходів до визначення інноваційного потенціалу будівельної галузі

У сучасній науковій літературі існує кілька підходів до оцінки інноваційного потенціалу конкретного сектору, включаючи будівельний сектор. Ця оцінка є необхідною для розуміння того, наскільки добре галузь може адаптуватися до змін, розробляти нові продукти та послуги і впроваджувати ефективні процеси. Спробуємо класифікувати існуючі методи, які використовуються для оцінки інноваційного потенціалу в економіці загалом і будівельному секторі зокрема.

1. Індикаторні методи. Поширеним методом оцінки інноваційного потенціалу є використання кількісних індикаторів. Вони можуть включати такі показники, як витрати на дослідження та розробки (НДДКР), кількість заявок на патенти та рівень висококваліфікованої робочої сили в секторі. У будівельному секторі показники також можуть включати впровадження нових технологій, ініціативи сталого розвитку, а також ступінь цифровізації та автоматизації. Ці показники забезпечують кількісну основу для вимірювання інноваційної діяльності та можуть порівнюватися в часі або між різними регіонами. Ініціативи сталого розвитку в будівництві походять від ОЕСР [1]. Під ними розуміється комплекс заходів, спрямованих на збалансоване економічне зростання, екологічну безпеку та соціальну відповідальність галузі. Вони охоплюють показники екологічної ефективності, енергоефективності, соціальної сталості та економічної стійкості.

2. Методи якісних оцінок. До них відносяться інтерв'ю, опитування та тематичні дослідження, які дають характеристику таким нематеріальним складовим інноваційного розвитку, як корпоративна культура, ставлення до інновацій та форм співпраці в будівельному секторі, погляд керівництва на інновації та здатність галузі адаптуватися до нових тенденцій.

3. Іншим відомим підходом є інноваційний системний підхід [2,3], який зосереджується на мережах і відносинах, що практикуються в галузі та впливають на її інноваційний потенціал. У будівельному секторі це може включати співпрацю між компаніями, державними і приватними суб’єктами та дослідницькими інститутами [4]. Аналізуючи ці взаємодії, дослідники і політики можуть визначити сильні та слабкі сторони інноваційної екосистеми.

Не зважаючи на численні переваги цих підходів, зауважимо, що головним їх недоліком є наявність значної кількості показників не завжди узгоджених між собою, що приводить до пошуку єдиного інтегрального показника, який би враховував основні характеристики інноваційного потенціалу галузі.

Авторський підхід до визначення інноваційного потенціалу будівельної галузі

На нашу думку, інноваційний потенціал є похідним від науково-технічного потенціалу. І це, відповідно, дозволяє застосувати методику його визначення, яка відштовхується від методики оцінки науково-технічного потенціалу економічної системи, що було розроблено нами у попередніх роботах [16–18]. Таким чином, інноваційний потенціал являє собою сукупність інноваційних спроможностей і можливостей, де спроможності – сукупність інноваційних ресурсів, а можливості – сукупність умов для їх реалізації. Згідно цього можна вважати, що навіть наявність великих ресурсів при відсутності основних можливостей їх реалізації, показуватиме мале значення сукупної величини інноваційного потенціалу економічної системи в цілому. Відповідно до цього підходу, під спроможностями авторами розуміються всі ресурси інноваційного потенціалу. Можливості представляються в двох різновидах:

• можливості першого роду — механізм, що забезпечує використання даних засобів для досягнення визначених цілей;
• можливості другого роду — це ті напрямки, що стають доступними для середовища з даним інноваційним потенціалом, тобто в міру нагромадження потенціалу перед економічною системою відкриваються нові шляхи для його подальшого розвитку.

Іншими словами, інноваційний потенціал – складова економічної системи.Структуру інноваційного потенціалу представлено на рси.1.

Рис. 1. Структура інноваційного потенціалу

 

Методика інтегральної оцінки інноваційного потенціалу будівельної галузі

Таким чином, на основі даного визначення пропонуємо наступну інтегральну оцінку інноваційного потенціалу будівельної галузі, загальна формула якої буде мати наступний вигляд:

                                         (1. 1)

де   — інноваційний потенціал економічної системи, одиниця виміру — грн, $, умовні грошові одиниці та ін.;

Інн_рес — величина інноваційних ресурсів економічної системи;

К_можл — коефіцієнт можливостей, котрий характеризує рівень розвитку умов для реалізації інноваційних ресурсів: організаційна складова, економічний стан інноваційного потенціалу, релевантність потенціалу (відповідність його поставленим задачам) тощо;

К_залуч — коефіцієнт залучення зовнішнього потенціалу для реалізації цілей економічної системи.

– Інноваційні ресурси.

Вартісну оцінку інноваційних ресурсів можна розрахувати наступним чином:

Інн_рес = Ч+ОФ+І,                                      (1. 2)

де Ч — кадрова складова: чисельність будівельних кадрів, що задіяні в інноваційній діяльності, у вартісному вимірі;

ОФ — матеріально-технічна складова: основні фонди, що використовуються в інноваційній діяльності;

І — інформаційна складова.

– Коефіцієнт можливостей.

Цей коефіцієнт відбиває ступінь розвиненості умов для реалізації науково-технічних ресурсів:

• • організаційну складову;
  • економічний стан інноваційного потенціалу;
  • релевантність (відповідність потенціалу поставленим завданням).

                                              (1. 3)

де К_ІС — коефіцієнт інноваційного стану системи.

           ,                          (1. 4)

де N — число показників, що характеризують стан системи;

ПВ_і — питома вага і-го показника;

К_і — і-тий показник.

Серед показників, що характеризують стан системи можуть бути використані показники:

1. які характеризують кількість організаційних форм (інноваційних інституцій), котрі функціонують в регіоні;
2. які характеризують організаційно-технічні зв’язки, їх кількісна та якісна оцінки;
3. експертна оцінка зовнішніх умов — правових, економічних, соціальних тощо, котрі є сприятливими або, навпаки, гальмуючими факторами розвитку та реалізації науково-технічного потенціалу;
4. відносна результативність;
5. ступінь поширеності науково-технічних досягнень в суспільстві;
6. показники релевантності — відповідність інноваційного потенціалу цілям та задачам стратегічного і тактичного значення для регіону;
7. інші.

Дана система показників може бути уточнена впродовж дослідження.

К_ймов — коефіцієнт ймовірності комерційної реалізації інноваційних впроваджень. Визначається на основі аналізу статистичних даних та знаходиться в межах від 0 до 1.

  – Коефіцієнт залучення

                      (1. 5)

 

де К_залуч — коефіцієнт залучення зовнішнього інноваційного потенціалу, буде мати функціональну або кореляційну залежність від величини науково-технічного потенціалу скорегованого на умови його реалізації.

Економічна інтерпретація даного коефіцієнта базується на тому факті, що чим більш потужний потенціал має економічна система, тим більше існує можливостей для залучення більшої величини зовнішнього потенціалу для реалізації власних цілей. Тобто, чим більше величина інноваційного потенціалу ( ), тим більше так звана сила притягування до нього:

• нових, перспективних, молодих та ін. вчених і фахівців;
• обмін інформацією на більш високому рівні;
• залучення зовнішніх інвестицій.

ВИСНОВКИ. У сучасних умовах, коли Україна за роки незалежності в значній мірі втратила свій науково-технічний потенціал, проблема його достовірної оцінки, на нашу думку, є однією з найбільш важливих. Запропонована інтегральна методика оцінки інноваційного потенціалу дозволить розрахувати його загальну величину скориговану на особливості середовища, в якому він знаходиться і можливості його реалізації в цьому середовищі. Аналіз розрахунку цих показників для будівельної галузі України дозволить:

1. Враховувати всі ключові компоненти інноваційного потенціалу — людські ресурси, науково-технічну базу, інвестиційну активність, рівень цифровізації тощо. Це дозволяє уникнути однобічності та сформувати повну картину.

2. Дослідити явище виникнення різниці потенціалів будівельних галузей в різних регіонах, тобто, розвитку регіонів з більшим інноваційним потенціалом шляхом нарощуванням останнього за рахунок територій з меншим його значенням.

3. Надасть важливу інформацію органам виконавчої влади для здійснення більш грамотної регіональної, національної інноваційної та науково-технічної політики.

Крім того, дана методика з певними корективами придатна для оцінки інноваційного потенціалу на різних рівнях: для підприємства, для регіону, для галузі та для країни в цілому.

Список використаної літератури

1.  OECD. Sustainability initiatives for responsible business conduct: Alignment assessment of Fair Wear Foundation. OECD Publishing, 2024. 53 p.

2.  Harty C. Implementing innovation in construction: Contexts, relative boundedness and actor-network theory // Construction Management and Economics, Taylor & Francis Journals. 2008. № 26(10). P. 1029–1041.

3.  Chen W., Song H. Fostering renewable energy use through smart city construction: The role of National Innovation Systems // Energy Strategy Reviews. 2025. Vol. 58. P. 101690.

4.  Xue X. et al. Innovation in Construction: A Critical Review and Future Research // International Journal of Innovation Science. JATS-archivearticle1.dtd, 2014. Vol. 6, № 2. P. 111–126.

5.  Бондаренко Д., Калашнікова К. Цифровізація будівельної галузі України: аналіз стану, проблем та перспектив розвитку // Економіка та суспільство. 2024. № 65.

6.  Денека В. et al. Управління інноваційним потенціалом підприємств будівельної галузі в умовах цифровізації // Академічні візії. 2024. № 27.

7.  Ptashchenko L. Model of innovative development of a construction enterprise. // Economics and Region. 2024. № 3(94). P. 86–93.

8.  Топазли Р.А. Інноваційний розвиток будівельної індустрії в Україні. Чернігів, 2021.

9.  Котуранова Т.В., Коногова М. Проблеми управління інноваційним розвитком будівельних підприємств в Україні // Економічний простір. 2022. № 182. P. 83–87.

10.  Yang H., Ma G., Tan B. The impact of higher education revitalisation on regional innovation capability // Finance Research Letters. 2025. Vol. 75. P. 106908.

11.  Wu J., Li L., Teng B. Research on synergistic development paths of intelligent construction and construction industrialization - A case study of Shenyang, China // Journal of Building Engineering. 2025. Vol. 102. P. 112077.

12.    Li X. et al. Boosting green technology innovation in China’s construction industry: The power of energy-consuming rights trading policy // Economic Analysis and Policy. 2024. Vol. 84. P. 410–423.

13.  Barrett P., Sexton M. Innovation in Small, Project-Based Construction Firms // British Journal of Management. 2006. Vol. 17, № 4. P. 331–346.

14.  Moshood T.D. et al. Infrastructure digital twin technology: A new paradigm for future construction industry // Technology in Society. 2024. Vol. 77. P. 102519.

15.  Brandi U. et al. Building Innovation Capacity | Vinnova: VINNOVA final report by Lund University and Aarhus University. Aarhus University, 2022. P. 72.

16.  Бєлов О.В. Основні підходи до визначення поняття “науково-технічний потенціал регіону” // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук.праць - Дніпропетровськ: ДНУ. 2004. Vol. ІІІ, № 191. P. 657–664.

17.  Бєлов О.В. Коефіцієнт можливостей в системі інтегральної оцінки науково-технічного потенціалу зовнішнього середовища підприємства // Економічний простір: збірник наукових праць. Дніпропетровськ: ПДАБА. 2010. № 41. P. 184–193.

18.  Бєлов О.В. Науково-технічний потенціал як складова потенціалу стратегічного розвитку економічної системи // Інституційні трансформації економічних систем: збірник наукових праць ІV Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції 4-5 квітня 2012р. Полтава: ПУЕТ, 2012. P. 7–9.

References

1. OECD. (2024). Sustainability initiatives for responsible business conduct: Alignment assessment of Fair Wear Foundation. OECD Publishing. 53 p.
2. Harty, C. (2008). Implementing innovation in construction: Contexts, relative boundedness and actor-network theory. Construction Management and Economics, 26(10), 1029–1041.
3. Chen, W., & Song, H. (2025). Fostering renewable energy use through smart city construction: The role of National Innovation Systems. Energy Strategy Reviews, 58, 101690.
4. Xue, X., et al. (2014). Innovation in Construction: A Critical Review and Future Research. International Journal of Innovation Science, 6(2), 111–126.
5. Bondarenko, D., & Kalashnikova, K. (2024). Tsifrovizatsiia budivelnoi haluzi Ukrainy: analiz stanu, problem ta perspektyv rozvytku. Ekonomika ta suspilʹstvo, 65.
6. Deneka, V., et al. (2024). Upravlinnia innovatsiynym potentsialom pidpryiemstv budivelʹnoi haluzi v umovakh tsyfrovyzatsii. Akademichni vizii, 27.
7. Ptashchenko, L. (2024). Model of innovative development of a construction enterprise. Economics and Region, 3(94), 86–93.
8. Topazly, R.A. (2021). Innovatsiynyi rozvytok budivelʹnoi industriyi v Ukraini. Chernihiv.
9. Koturanova, T.V., & Konohova, M. (2022). Problemy upravlinnia innovatsiynym rozvytkom budivelʹnykh pidpryiemstv v Ukraini. Ekonomichnyy prostir, 182, 83–87.
10. Yang, H., Ma, G., & Tan, B. (2025). The impact of higher education revitalisation on regional innovation capability. Finance Research Letters, 75, 106908.
11. Wu, J., Li, L., & Teng, B. (2025). Research on synergistic development paths of intelligent construction and construction industrialization - A case study of Shenyang, China. Journal of Building Engineering, 102, 112077.
12. Li, X., et al. (2024). Boosting green technology innovation in China’s construction industry: The power of energy-consuming rights trading policy. Economic Analysis and Policy, 84, 410–423.
13. Barrett, P., & Sexton, M. (2006). Innovation in Small, Project-Based Construction Firms. British Journal of Management, 17(4), 331–346.
14. Moshood, T.D., et al. (2024). Infrastructure digital twin technology: A new paradigm for future construction industry. Technology in Society, 77, 102519.
15. Brandi, U., et al. (2022). Building Innovation Capacity | Vinnova: VINNOVA final report by Lund University and Aarhus University. Aarhus University. 72 p.
16. Belov, O.V. (2004). Osnovni pidkhody do vyznachennia poniattia “naukovo-tekhnichnyi potentsial rehionu”. Ekonomika: problemy teorii ta praktyky: zb. nauk. pratsi, III, 191, 657–664.
17. Belov, O.V. (2010). Koeffitsiyent mozhlyvostei v systemi intehral'noi otsinky naukovo-tekhnichnoho potentsialu zovnishnoho seredovyshcha pidpryiemstva. Ekonomichnyi prostir: zbirnyk naukovykh prats, 41, 184–193.
18. Belov, O.V. (2012). Naukovo-tekhnichnyi potentsial yak skladova potentsialu stratehichnoho rozvytku ekonomichnoi systemy. In Instytutsiini transformatsii ekonomichnykh system: zbirnyk naukovykh prats IV Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi internet-konferentsii 4-5 kvitnia 2012 r. (pp. 7–9). Poltava: PUET.

 

 

Надійшла до редакції: 26.03.2025 р.