НАУКОВІ ЗАСАДИ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОСЛИННИЦЬКОЇ ГАЛУЗІ (С. 56-67)
УДК 631.1
НАУКОВІ ЗАСАДИ ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОСЛИННИЦЬКОЇ ГАЛУЗІ
https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-14-41-05
Вишневецька Оксана Василівна ,
https://orcid.org/0000-0003-0978-2603
кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, провідний науковий співробітник Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» [1]
Анотація. Досліджено сучасний стан техніко-технологічного забезпечення сільського господарства України, країн ЄС та Великої Британії, проаналізовано його економічну складову. Виявлено та розглянуто позитивні зміни у техніко-технологічному забезпеченні та встановлено системні перешкоди на шляху його розвитку. Для подолання виявлених проблем технічного забезпечення аграрного виробництва, особливо його активної частини, запропоновано шляхи його удосконалення в аграрних підприємствах, що включають кількісне та якісне зростання технічних засобів, необхідні для вчасного та якісного виконання комплексу польових робіт за інноваційними технологіями. Надано пропозиції щодо усунення проблем технічного забезпечення галузі методами державного регулювання.
Ключові слова: техніко-технологічне забезпечення; ринок техніки; інноваційно-інвестиційний розвиток; імпорт-експорт; технологічна потреба.
SCIENTIFIC PRINCIPLES OF TECHNICAL AND TECHNOLOGICAL SUPPORT OF THE PLANT GROWING INDUSTRY
Оксана Вишневецька , candidate of economic sciences, senior research fellow, leading research fellow of department of investment, material and technical ensuring, National Scientific Centre “Institute of Agrarian Economics”. https://orcid.org/0000-0003-0978-2063
Анотація. Сучасна держава технічного і технологічного захисту сільськогосподарської продукції в Україні та деяких європейських країнах є вивчена, її економічні аспекти є analyzed. Це визначено, що процеси реформування сільськогосподарських підприємств мають спричинити кризу у формуванні їх технологічної і технологічної основи і, як результат, погіршуються в ряді технічних засобів в більшості сільськогосподарських підприємств.
Зменшення в номері основних типів сільськогосподарської машини на територію є в першу чергу, щоб збільшити його capacity, введення інноваційних рішень в сферу cultivation технології і зміни в структурі своїх ґрунтових районів. Ресультації результатів показують, що подібні тенденції є в інших країнах.
Вона була заснована, що рівень арабської землі load per tractor and green area for combine harvester in Ukraine is highest among European countries.
При складанні машини і дорожнього руху, сільськогосподарських виробників prefer high-powered tractors, які є optimálnі для cultivating великі області.
Структурні зміни в технічній підтримці Української архітектури свідчать про те, що зміна в числу машини є природною реакцією сільськогосподарських виробників до збільшення в його продуктивності. Відображення в числу технічних засобів в сільськогосподарських підприємствах не є символом зміни в технологічному потенціалі, але значні показники проблем в домашній сільськогосподарській архітектурі та маркетинговому розвитку. Будь-яка сільськогосподарська продукція буде займатися покупкою і використовувати домашні машини, їх продуктивність volumes не може бути потребою. Сучасний розвиток сільського господарства в Україні є також негативно зафіксований на повному рівні військової діяльності.
У рамках того, щоб визначити важливі проблеми технічної підтримки сільськогосподарської продукції, особливо її активну частину, способи її вдосконалення в сільськогосподарських підприємствах, є сприятливими, включаючи кількісний і qualitive зростаючі технічні засоби, необхідні для швидкої і високої якості реалізації. Відповіді мають на меті зменшити проблеми технічної підтримки промисловості з питань держави регулювання.
Key words: technical and technological support; equipment market; innovation and investment development; import-export; технологічні потреби.
Постановка проблеми. Особлива роль у розвитку шкірного суспільства належить аграрному сектору економіки, забезпечуючи потребу людини у харчуванні. Займаючись виробництвом продукції, вона формує основу продовольчої безпеки держави. Зважаючи на сучасний стан, глобальні тенденції та виклики, аграрний сектор економіки потребує оновлення матеріально-технічної бази, особливо активної її частини – машин та обладнання, впровадження інноваційних рішень у техніко-технологічне забезпечення відповідно до вимог часу.
Ключову роль у збільшенні результативності сільськогосподарського виробництва мають наявність та оптимальне поєднання складових капіталу – землі, засобів і предметів праці, трудових ресурсів та підприємництва. Межі та напрями розвитку аграрного сектору, результативність використання природних і людських ресурсів визначається його матеріально-технічною базою, насамперед сільськогосподарською технікою. Її якість та структурний склад, рівень технічної оснащеності сільськогосподарських угідь прямо впливає на результативність господарської діяльності в галузі та розвиток сільських територій. Нинішня чисельність та якісні характеристики засобів механізації суб’єктів господарювання в українському аграрному секторі не сприяють утриманню ними високих конкурентних позицій, насамперед середніх та малих.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагома роль у дослідженні стану технічного та технологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва, розвиток ринку матеріально-технічних ресурсів, ефективності їх використання та оновлення в аграрних підприємствах зробили: О. В. Захарчук, Я. Ф. Навроцький, Я. К. Білоусько, В. Л. Товстопят, Ю. О. Лупенко, М. М. Могилова, Г. М. Підлісецький, І. В. Свиноус, О. Ю. Гаврик, Н. В. Хом’як, Д. А. Качан.
Темпи й параметри оновлення техніко-технологічної бази сільського господарства не відповідають сучасним потребам через нестачу власних фінансових ресурсів у аграрних підприємствах, незначні обсяги зовнішніх інвестицій, несприятливі умови кредитування, недостатні обсяги державної допомоги в техніко-технологічному переоснащенні сільськогосподарського виробництва. У зв’язку з цим необхідна наукова оцінка стану, тенденцій і параметрів відтворення технічного забезпечення сільськогосподарських підприємств.
Мета статті – дослідити сучасний стан техніко-технологічного забезпечення сільськогосподарських підприємств та запропонувати науково обґрунтовані пропозиції його покращення.
Виклад основного матеріалу. Існує безліч способів підвищення продуктивності рослинницької галузі сільського господарства – впроваджувати у виробництво інноваційні рішення, вирощувати високоврожайні сорти сільськогосподарських культур, дотримуватися сівозмін, вносити велику кількість добрив та, серед інших – покращувати техніко-технологічне забезпечення агровиробництва технологічнішими машинами і знаряддями. Це забезпечує своєчасне проведення польових робіт, зменшення втрат урожаю, кількісне та якісне зростання продукції, поліпшення землекористування та використання матеріально-технічних ресурсів, підвищує продуктивність праці.
Пряма характеристика стану або рівня забезпеченості – це різноманітні порівняння: наявності машин з технологічно обґрунтованими потребами в технічних засобах, наявності машин і механізмів на певну дату з їх фактичною кількістю за попередні роки, наявності технічних засобів в Україні з аналогічними показниками в інших країн і т. д. Оцінка стану забезпечення аграрного виробництва технічними засобами здійснюється за показниками, які базуються на матеріалах державної статистичної звітності України та інших країн.
Процеси реформування аграрних підприємств спричинили кризу у формуванні їх матеріально-технічної бази і, як наслідок, зменшення чисельності техніки (табл. 1) в сільгосппідприємствах [6]. Воно спостерігається по всіх технічних засобах, але найбільш суттєвим було скорочення по тракторах та зернозбиральних комбайнах. Вчені одностайні в думці, що подібна ситуація спричинює збитковість аграрного виробництва через обмеження можливостей своєчасного виконання агротехнологічних заходів та втрат вирощеної продукції. Для об’єктивного оцінювання ситуації, слід врахувати енергетичні потужності сільськогосподарської техніки та її продуктивності [11].
Таблиця 1
Забезпеченість сільськогосподарських підприємств сільськогосподарською технікою
|
Показник/ найменування техніки |
Рік |
Відхи-лення% |
||||||
|
2000 |
2005 |
2010 |
2015 |
2019 |
2023 |
|
|
|
|
Трактори, тис. шт |
318,9 |
216,9 |
151,3 |
127,9 |
130,5 |
112,3 |
35,2 |
|
|
у розрахунку на 1000 га ріллі, шт. |
14,26 |
11,78 |
7,87 |
6,57 |
6,71 |
6,95 |
48,7 |
|
|
Зернозбиральні комбайни, тис. шт |
65,24 |
47,15 |
32,75 |
26,7 |
31,6 |
26,9 |
41,2 |
|
|
у розрахунку на 1000 га зернових, зернобобових і олійних культур, шт. |
4,75 |
3,21 |
2,00 |
1,52 |
1,68 |
1,66 |
35,0 |
|
|
Сівалки, тис. шт |
132 |
97 |
72,4 |
65,5 |
66,5 |
55,6 |
0,42 |
|
|
у розрахунку на 1000 га посівної площі, шт |
5,9 |
5,3 |
3,8 |
3,5 |
3,4 |
3,5 |
59,3 |
|
|
Плуги, тис. шт |
108,5 |
87 |
49,8 |
47,3 |
51,4 |
44,8 |
41,3 |
|
|
у розрахунку на 1000 га ріллі, шт. |
4,9 |
4,7 |
2,6 |
2,4 |
2,6 |
2,8 |
58,3 |
|
Джерело: розраховано за даними державної служби статистики України
Скорочення чисельності основних видів сільськогосподарської техніки, розрахованої на одиницю площі зумовлено, насамперед, зростанням її потужності, впровадженням інноваційних рішень у технології вирощування агрокультур та зміною площі їх посівів. Кількість зернозбиральних комбайнів за 2000–2023 роки зменшилася на 38,34 тис. одиниць. На 1 тис. га площі посівів зернових, зернобобових і олійних культур їх кількість зменшилася на 3 комбайни. Подібна ситуація прослідковується для тракторів в кількісному вираженні. Їх чисельність в цьому ж періоді скоротилась на 206,6 тис. шт., а на одиницю площі ріллі вдвічі. Тенденція продовжується. Проведені дослідження показали, що тренд до зменшення парку тракторів і комбайнів спостерігається і в інших країнах світу [2].
У результаті зменшення кількісного складу технічних засобів зросли навантаження на них. Якщо у 2000 р. на 1000 га ріллі у аграрних підприємствах припадало 14 тракторів, то у 2023 р. вдвічі менше, або лише 7 тракторів. В цей же період кількість зернозбиральних комбайнів на 1000 га посівної площі зернових, зернобобових і олійних культур зменшилася на 3 од. (40 %).
Реальна оснащеність аграрного виробництва України розрахована на одиницю площі помітно відстає за цим показником від країн ЄС (табл. 2) [3]. Навантаження ріллі на 1 трактор в Україні є одним з найвищих серед європейських країн – 124 гектари на 1 трактор, що у три рази вище, ніж у Чехії та Угорщині, в 13,5 раза вище, порівняно з Польщею, в 7,5 раза більше, ніж в Німеччині з навантаженням лише 16,8 га на 1 трактор. Безумовно, що в середніх і малих фермерських господарствах, як правило, використовується малопотужна міні техніка.
Таблиця 2
Рівень забезпечення аграрного виробництва країн ЄС, Великої Британії та України сільськогосподарськими тракторами станом на 2023 рік
|
Країна |
Тис. одиниць |
Землі сільськогосподарського призначення, га |
Навантаження землі на 1 трактор, га |
|
Чехія |
83,81 |
3529,8 |
42,1 |
|
Данія |
113,4 |
2618,0 |
23,1 |
|
Франція |
1180 |
28553,8 |
24,2 |
|
Німеччина |
989,49 |
16591,0 |
16,8 |
|
Велика Британія |
509,78 |
17215,1 |
33,8 |
|
Угорщина |
120,48 |
5043,7 |
41,9 |
|
Італія |
1750 |
12403,0 |
7,1 |
|
Нідерланди |
144,6 |
1812,0 |
12,5 |
|
Польща |
1580 |
144994,6 |
9,2 |
|
Іспанія |
1040 |
26228,4 |
25,2 |
|
Україна |
333,53 |
41311,0 |
123,9 |
Джерело: розраховано за даними джерел [1] та [2]
Навантаження площ зернових, зернобобових та олійних культур на 1 комбайн в Україні понад 602 га на 1 комбайн. Це найвищий показник серед країн Європи. У Польщі він становить 18,3 га, Німеччині – 202 га, Данії – 192,9, Франції – 318,3 (рис. 1)
|
Рис. 1. Площа зернових, зернобобових і олійних культур на 1 комбайн, га
Слід зазначити, що показник кількості тракторів у використанні на 1000 га ріллі не враховує ні розмір трактора, ні інше обладнання. Однак використання цього показника може бути виправдано, частково через відсутність інших даних, а також тим фактом, що трактори наразі є основним джерелом енергії для багатьох сільськогосподарських операцій, таких як підготовка землі, посів, внесення добрив і хімічне обприскування [4].
Порівнювати технічну забезпеченість українського сільського господарства із європейською не зовсім коректно, оскільки відрізняються основні показники – площа та енергетична потужність двигунів тракторів та комбайнів. Слід порівнювати показники країн з аналогічною системою організації сільськогосподарського виробництва: на великих площах застосовується потужніші широкозахватні технічні засоби, які здатні обробляти великі площі в найкоротші строки [9] або ж за кількістю одиниць потужності на гектар сільськогосподарських угідь.
Результати аналізу показують відсутність якоїсь однозначної тенденції, щодо зміни потужності двигунів тракторів на 1 га відповідного виду сільськогосподарських угідь (рис. 2). При значному зменшенні чисельності технічних засобів спостерігається незначне коливання потужностей двигунів на одиницю земельної площі, що дозволяє зробити висновок про орієнтацію агровиробників на застосування енергонасичених технічних засобів [10]. Крім того, в більшості корпоративних сільськогосподарських підприємств оптимізується структура технічних засобів з врахуванням інноваційних рішень у виробництві аграрної продукції [8].
Рис. 2. Наявність сільськогосподарської в країнах ЄС, кВт на 1 га,
2019 р. до 2000 р. (+/-)
Джерело: розраховано за даними джерел [1] та [2]
Сільськогосподарські товаровиробники, комплектуючи машинно-тракторний парк, обирають трактори великої одиничної потужності. Хоча, чисельність тракторів у аграрних підприємствах стабільно скорочується, середня потужність двигуна трактора постійно зростає – від 64,7 кВт у 2000 році до 97,3 кВт у 2017 році [5], у 2021 році вона, за розрахунками, досягла 99 кВт, за рахунок чого збільшилася їх продуктивність. На зростання середньої потужності тракторів справляє вплив розвиток аграрних холдингів які для обробітку великих площ використовують потужну техніку. Навіть у 2022-2023 роках, попри зменшення попиту на ринку сільськогосподарської техніки через розгортання повномасштабної війни, у 2022 році було імпортовано 1865 (75-130 кВт) та 1253 (понад 130 кВт) одиниці, у 2023 році – 1453 трактори з потужністю двигуна 75-130 кВт та 1174 тракторів понад 130 кВт (13,7% від усіх ввезених), у той час як тракторів потужністю 37-75 кВт лише 503 одиниці [12]. Зміщення структури імпорту сільськогосподарських тракторів в бік великопотужних зумовлено можливістю їх агрегатування із широкозахватними комбінованими машинами, які одночасно можуть проводити підготовку ґрунту до сіяння і посів сільськогосподарських культур. Це сприяє зменшенню більшості видів матеріальних ресурсів та затрат праці на одиницю виконаного обсягу робіт.
Зміни в структурі парку сільськогосподарської техніки вказують на природню реакцію агровиробників на підвищення її продуктивності. Це підтверджується динамікою зміни площ посіву та валового збору сільськогосподарських культур. Тому зменшення технічної забезпеченості аграрного виробництва не впливає на обсяги виробництва продукції. Зменшення чисельності зернозбиральних комбайнів і тракторів у сільгосппідприємствах не є ознакою скорочення технічного потенціалу, а вказує на проблеми вітчизняного сільськогосподарського машинобудування та недостатню розвиненість ринків.
Нині рівень техніко-технологічного оснащення аграрної галузі це не лише про кількісні параметри, а й про якість, продуктивність, відповідність світовим екологічним нормам, технологічну досконалість. За цими параметрами вітчизняна сільськогосподарська техніка досі далека від світових стандартів. Різниця в 2–3 покоління, та середня продуктивність, нижча на 40-60 %, вища матеріало- та трудомісткість на обслуговування й експлуатацію. Що стасується екологічних вимог (викидами в атмосферу шкідливих газів, деструктуризацією ґрунту), вітчизняні технічні засоби не відповідають параметрам системи Євро-2, Євро-3 та Євро-4, мають менш комфортні умови праці порівняно з європейськими, американськими, японськими.
В останню п’ятирічку аграрії віддавали перевагу придбанню іноземних технічних засобів, орієнтуючись в основному на нові. За ринковим співвідношенням (ціна-якість) і виробничим (потужність-продуктивність) вони привабливіші для українських сільськогосподарських товаровиробників. Наприклад, комбайни класу «John Deere», «Case» тощо збирають за сезон зернові з площі 1,5-2 тис. га, а комбайни «Дон», «Славутич», «Нива» – лише 250-300 га [7, с. 10]. За якісними і споживчими характеристиками українські збиральні машини суттєво відстають від європейських, американських чи японських, що негативно впливає на попит серед вітчизняних суб’єктів господарювання, стабільно купують засоби механізації за кордоном, в тому числі на вторинному ринку.
Нищівними факторами у формуванні машинно-тракторних парків аграрних підприємств є проблеми ринку техніки та стан вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. Навіть при бажанні сільськогосподарських товаровиробників купувати і використовувати вітчизняні технічні засоби, обсяги їх виробництва не забезпечують потреби. Так в Україні виробляється до 3% тракторів представлених на ринку. А культура виробництва зернозбиральних комбайнів взагалі відсутня. Мінімальну кількість зернозбиральних комбайнів, 47 одиниць, виготовлено у 2018 році. Внаслідок цього український ринок насичений імпортними комбайнами. На ринку активно конкурують між собою нові машин