СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОВОЄННОГО РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ

УДК: 338.45:331.5:338.2  

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ ПОВОЄННОГО РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-14-41-07

О. В. Захарчук, д. е н., професор, член-кореспондент НААН, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-1734-1130

М. О. Самофалова, к.е.н., доцент, докторантка відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»

ORCID ID: https://orcid.org/0009-0009-8060-7956

Я. Ф. Навроцький, к.е.н., старший дослідник, провідний науковий співробітник відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4677-5306

В.В. Одинокий, магістр, ЗВО «Університет «Україна[1]

Анотація. Стаття присвячена дослідженню сучасного стану та перспективи повоєнного розвитку галузі сільськогосподарського машинобудування. Визначено низку викликів, для галузі, спричинених війною, економічними труднощами та структурними проблемами: вплив війни, тенденції у виробництві, кадровий потенціал, державна підтримка. За концентрацією підприємств галузі сільськогосподарського машинобудування умовно виділено три групи областей. За роки війни найбільші втрати підприємств сільськогосподарського машинобудування спостерігаються у областях, територія яких частково окупована та які знаходяться (або знаходилися) у зоні бойових дій. Проведене аналітичне дослідження динаміки кількості активних підприємств сільськогосподарського машинобудування у розрізі областей України у 2021-2024 роках показало, що за роки війни найбільші втрати підприємств сільськогосподарського машинобудування спостерігаються у областях, територія яких частково окупована та які знаходяться (або знаходилися) у зоні бойових дій. Запропоновано заходи з підтримки пріоритетного розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу, в свою чергу повоєнне відновлення галузі потребує комплексного підходу, включаючи модернізацію виробництва, фінансові стимули, реформування освіти та залучення іноземних партнерів.

Ключові слова: галузь, сільськогосподарське машинобудування, повоєнний стан, релокація, підприємство, державна підтримка.

CURRENT STATE AND PROSPECTS OF POST-WAR DEVELOPMENT OF THE AGRICULTURAL MACHINERY INDUSTRY

V. Zakharchuk, Doctor of Economic Sciences, Professor, Corresponding Member of the National Academy of Agrarian Sciences, Head of the Investment and Logistics Department, National Research Centre "Institute of Agrarian Economics"

М. Samofalova, PhD in Economics, Associate Professor, Doctoral Student of the Department of Investment and Logistics, National Research Center "Institute of Agrarian Economics"

Y. Navrotskyi, PhD in Economic Sciences, senior researcher, leading researcher of the department of investment, material and technical ensuring National Scientific Centre "Institute of Agrarian Economics"

V.V. Odinoky, Master, ZVO "University "Ukraine"

Abstract. The article is devoted to the study of the current state and prospects of the post-war development of the agricultural machinery industry. The author identifies a number of challenges for the industry caused by the war, economic difficulties and structural problems: the impact of the war, production trends, human resources, and government support. The concentration of agricultural machinery enterprises in Ukraine is divided into three groups of regions. During the war, the largest losses of agricultural machinery enterprises have been observed in the regions that are partially occupied and are (or were) in the combat zone. The analytical study of the dynamics of the number of active agricultural machinery enterprises by regions of Ukraine in 2021-2024 showed that during the war, the largest losses of agricultural machinery enterprises were observed in the regions whose territory is partially occupied and which are (or were) in the combat zone. The largest losses of the industry's enterprises are observed in the eastern and southern regions, which have been most affected by the hostilities. The negative general trend towards a reduction in the number of people employed in the machine-building industry in general and in the agricultural machine-building industry in particular, the flow of labor resources to small businesses indicates a deep crisis in the industry, a decrease in production, especially of innovative high-tech products, a loss of competitive advantages of domestic machine-building products, a simplification of the production process and a critical loss of human resources.

The author proposes measures to support the priority development of domestic machine building for the agro-industrial complex, while the post-war recovery of the industry requires a comprehensive approach, including modernization of production, financial incentives, education reform and attraction of foreign partners.

Keywords: industry, agricultural machinery, postwar situation, relocation, enterprise, state support.

Вступ. У рамках Цілей сталого розвитку України до 2030 року основними завданнями є забезпечення стійкого розвитку агропромислового комплексу та продовольчої безпеки, а також підтримка комплексної і стійкої індустріалізації та інновацій [1]. Успішне виконання цих завдань значною мірою залежить від стану українського сільськогосподарського машинобудування. Розвиток цієї галузі, з одного боку, сприяє підвищенню ефективності аграрного сектору та задоволенню зростаючих потреб населення у продовольстві, а з іншого – перетворює індустрію на двигун економічного зростання та стимулює розвиток суміжних виробництв (металургії, хімічної промисловості, машинобудування, включаючи компонентну базу). Сільськогосподарське машинобудування в Україні характеризується тривалою історією та вагомим науково-технічним потенціалом, але є певні перешкоди, які гальмують даний процес, зокрема підтримка урядовцями хибної думки, що  "дешевше придбати агротехніку іноземного виробництва, ніж виробляти власну", що призводить до безвихідної ситуації для українського машинобудування та обмежує можливості для збільшення ресурсів на їх модернізацію [2, с. 12].

Вихідні передумови. Значний внесок у вивчення питань, що стосуються особливостей функціонування підприємств машинобудівної галузі України, зробили такі науковці, як Н.В. Касьянова, В.М. Геєць, В.Г. Герасимчук,                    В.Л. Дикань, Д.В. Солоха, К.В. Сотнікова, О.В. Єлетенко, Б.М. Данилишин,              Н.В. Вецепура. Щодо оцінки галузі сільськогосподарського машинобудування є чимало праць вітчизняних науковців. Наприклад,  питання розробки й створення в Україні сільськогосподарських машин сучасного рівня досліджували В. Адамчук, В. Булгаков, В. Іванишин [2];  щодо удосконалення механізму визначення рівня локалізації виробництва сільськогосподарського машинобудування Україні варта уваги праця А.Гіршфельд [3]; оцінка ринку сільськогосподарської техніки для рослинництва та перспективи його розвитку в післявоєнний період досліджено Я. Навроцьким, О. Захарчуком, О. Вишневецькою та іншими вітчизняними науковцями [4]; автори                               М.С. Сарибекян, М.П.Бездушний акцентують увагу на державній підтримці розвитку ринку сільськогосподарського машинобудування в Україні [5; 10]. Проте внесок науковців у розв'язання важливих питань функціонування підприємств аграрного машинобудування безсумнівно значний. Водночас важливо акцентувати на об'єктивній потребі вивчення проблем, пов'язаних із аналізом теперішнього стану та виявленням можливостей для повоєнного розвитку сільськогосподарського машинобудування.

Метою статті є оцінка сучасного стану та перспективи повоєнного розвитку галузі сільськогосподарського машинобудування.

Виклад матеріалу. Сільськогосподарське машинобудування в Україні є важливою складовою економіки, оскільки аграрний сектор забезпечує значну частку ВВП та експорту. Проте галузь перебуває в складному становищі через низку викликів, спричинених війною, економічними труднощами та структурними проблемами, зокрема:

1. Вплив війни:

• через воєнні дії знищено або пошкоджено 20,9% сільськогосподарської техніки, що суттєво послабило матеріально-технічну базу аграрного сектору[4];

• значні втрати виробничих потужностей (до 30% промислового потенціалу), порушення логістичних ланцюгів, обмеження доступу до ресурсів, проблеми з енергопостачанням та комунікаціями ускладнюють діяльність підприємств [6];

• лідери галузі, такі як ПрАТ «Бердянські жниварки», опинилися на окупованих територіях, що призвело до припинення їхньої діяльності[7].

2.Тенденції у виробництві:

• виробництво збиральної техніки та тракторів демонструє спад. Наприклад, у 2022 році зафіксовано найбільше падіння виробництва збиральної техніки, а у тракторобудуванні спад триває з 2017 року, з короткочасним відновленням у 2020 році [7];

• попит на техніку частково задовольняється за рахунок імпорту вживаної техніки, що знижує конкурентоспроможність вітчизняних виробників;

• позитивним аспектом є висока якість української техніки за відносно низькою ціною завдяки адаптації до світових технологій та низькій собівартості виробництва через дешевшу робочу силу [7].

3. Кадровий потенціал:

• галузь страждає від відтоку кваліфікованих кадрів, у тому числі викликаного війною: мобілізація, внутрішня та зовнішня міграція;
• проблеми з підготовкою кадрів включають недостатню адаптацію навчальних програм до сучасних вимог, слабкий моніторинг працевлаштування випускників та незавершене реформування аграрних навчальних закладів[8].

4. Державна підтримка:

• історично держава впроваджувала програми для підтримки галузі, такі як: Державна цільова програма реалізації технічної політики агропромисловому комплексі на період до 2011 року, державна програма розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу на 2007–2010 роки, державна програма розвитку виробництва складної сільськогосподарської техніки на 2004–2006 роки, програма виробництва технологічних комплексів машин та обладнання для агропромислового комплексу на 1998–2005 роки тощо [5], хоча, здебільшого, ці програми не виправдали очікувань;
• у 2002 році було прийнято Закон України “Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу”, який передбачав фінансові та організаційні заходи для підтримки галузі [9], проте сучасна державна підтримка залишається недостатньою;

• фінансування галузі часто не відповідає потребам, а механізми фінансової підтримки потребують вдосконалення [10].

За три роки повномасштабної війни відбулося суттєве скорочення кількості активних підприємств галузі сільськогосподарського машинобудування. У порівнянні з 2021 роком у 2024 році скорочення склало 13,6% – з 441 одиниці до 381 одиниці (-60). У довоєнний період більшість підприємств галузі знаходилося на сході та частково на півдні й у центральних областях. Географічне їх розміщення ґрунтується на наступних принципах: близькість до сировинної бази (гірничодобувна та металургійна промисловість); забезпеченість енергетичними ресурсами, такими як електроенергія та вугілля (дніпровський каскад гідроелектростанцій, Запорізька та Південноукраїнська АЕС, Донецький вугільний басейн); забезпеченість висококваліфікованою робочою силою; розвинута логістична інфраструктура тощо; забезпеченість значними обсягами води. Західні та північно-західні області не повною мірою відповідають цим принципам.

За концентрацією підприємств галузі сільськогосподарського машинобудування умовно можна виділити три групи областей:

1. До 10 підприємств – низький рівень концентрації (Херсонська, Чернігівська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська, Закарпатська, Чернівецька, Луганська, Донецька, Волинська області,);
2. Від 10 до 30 підприємств – середній рівень концентрації (Вінницька, Київська, Житомирська, Черкаська, Миколаївська, Львівська, Одеська, Полтавська, Хмельницька, Сумська області);
3. Понад 30 підприємств – високий рівень концентрації (Запорізька, Дніпропетровська, Харківська, м. Київ, Кіровоградська області) (табл. 1).

Таблиця 1

Динаміка кількості активних підприємств сільськогосподарського машинобудування у розрізі областей України у 2021-2024 роках (станом на 1 листопада), одиниць