УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК НАНОПОРОШКІВ ТА ПРОГНОЗИ РОЗВИТКУ
УДК 330.341.1
УКРАЇНСЬКИЙ РИНОК НАНОПОРОШКІВ ТА ПРОГНОЗИ РОЗВИТКУ
DOI: 10.36994/2707-4110-2019-6-27-07
Малишев Віктор Володимирович, д-р техн. наук, професор, завідувач кафедри автомобільного транспорту та соціальної безпеки;
Кущевська Ніна Федорівна, д-р техн. наук, професор, завідувач кафедри сучасної інженерії та нанотехнологій;
Дубас Ростислав Григорович, д-р екон. наук, професор, завідувач кафедри менеджменту Університету «Україна», м. Київ, dubasr@ukr.net
Мета статті - всебічний аналіз українського сектору нанопорошків. Методи дослідження. У дослідженні використовувались такі методи дослідження як системно-логічний метод, метод теоретичного узагальнення, аналізу, індукції та дедукції, порівняння та синтезу. Результати досліджень. В Україні лише розпочинається впровадження стандартів нанопродукції та сертифіка-ції діяльності підприємств; статистичні відомості про кількість компаній на ринку відсутні. Також збільшується число підприємств, які використовують термін нано- в маркетингових цілях. Наявний асортимент запропонованих товарів на українському ринку свідчить, що понад 95% з них не має відношення до нанорозробок. Дослідження українських компаній у галузі нанотехнологій спрямовано, головним чи¬ном, на модифікацію різних матеріалів: нанокомпозити, нанотрубки, фулерени, нано¬частинки, наномембрани тощо. У загальному вигляді виділяють такі напрямки досліджень у галузі нанопорошків: металургія (підвищення якості сталей, розробка і виробництво нанокерамік, різних функціональних матеріалів); енергетика, зокрема, ядерна (паливні елементи, конструкційні та термоматеріали); медицина та фармакологія (ліки і препарати загальної та локальної дії, хірургічні та стоматологічні інструменти); газова, гірничо-видобувна та машинобудівна галузі (зносостійке обладнання, по¬криття газо- і нафтопроводів, сенсори, каталізатори); система безпеки (засоби виявлення шкідливих речовин, колективного та індивіду¬ального захисту, життєзабезпечення). Якщо сьогодні нанопрошки використовуються, в основному, в обробній промисло¬вості, виробництві будівельних матеріалів, електроніці та в багатьох інших галузях, то до 2020 року їх застосування, ймовірно, зміститься у бік екологічних програм, а в наступні роки – до медицини і біології (зокрема, вдосконалення адресної доставки ліків). Наведено прогнози виробництва нанопорошків до 2025 р. Підвищення попиту на
нанопорошки сприятиме збільшення обсягу їх виробництва, і, як наслідок, зниження їх вартості. Однак, навіть оптимістичні прогнози ринку вказують на те, що нано¬порошки будуть виготовляти у менших кількостях, ніж аналогічні традиційні матеріали. Це пов'язано з тим, що основною характеристикою наночастинок буде не їх обсяг, а фізико-хімічні та медико-біологічні характеристики. Висновки. Найбільш перспективні нанопорошки – складні оксиди (сурм’яно-олов’яний, індіє-олов’яний), оксид цинку, кремнезем, глинозем, оксид титану, нанопорошки титану, заліза, титанату барію, нітриду силіцію, оксидів неодиму, європію і диспрозію, наноалмази; незначним попитом будуть користуватися порошки оксидів заліза, цирконію, церію, ітрію, магнію, а також деяких чистих металів: нікель, цинк, срібло, золото, алюміній, вольфрам, платина, молібден, кремній.
Ключові слова: маркетинг, ринок, нанопорошок, структура ринку, виробництво, ціни.
UKRAINIAN NANO POWDER MARKET AND DEVELOPMENT FORECASTS
Malyshev Victor Vladimirovich, Dr. Tech. Sciences, Professor, Head of the Department of Road Transport and Social Security;
Kushchevska Nina Fedorivna, Ph.D. Sciences, Professor, Head of the Department of Modern Engineering and Nanotechnology;
Dubas Rostislav Grigorovich, Ph.D. Sciences, Professor, Head of the Department of Management, University "Ukraine", Kyiv
The purpose of the article is a comprehensive analysis of the Ukrainian nanopowder sector. Research methods. The research used such research methods as the system-logical method, the method of theoretical generalization, analysis, induction and deduction, comparison and synthesis. Research results. In Ukraine, the introduction of standards for nanoproduction and certification of enterprises is just beginning; There are no statistics on the number of companies in the market. The number of companies that use the term nano- for marketing purposes is also increasing. The available range of goods offered on the Ukrainian market indicates that more than 95% of them are not related to nanodevelopment. Research of Ukrainian companies in the field of nanotechnology is aimed mainly at modifying various materials: nanocomposites, nanotubes, fullerenes, nanoparticles, nanomembranes, etc. In general, the following areas of research in the field of nanopowders are distinguished: metallurgy (improving the quality of steels, development and production of nanoceramics, various functional materials); energy, in particular, nuclear (fuel cells, construction and thermal materials); medicine and pharmacology (drugs and drugs of general and local action, surgical and dental instruments); gas, mining and machine-building industries (wear-resistant equipment, covering of gas and oil pipelines, sensors, catalysts); security system (means of detecting harmful substances, collective and individual protection, life support). If today nanopowders are used mainly in manufacturing, construction materials, electronics and many other industries, then by 2020 their use is likely to shift towards environmental programs, and in subsequent years - to medicine and biology ( in particular, improving targeted drug delivery). The forecasts of nanopowder production until 2025 are given. The increase in demand for nanopowders will increase their production and, as a consequence, reduce their cost. However, even optimistic market forecasts indicate that nano-powders will be produced in smaller quantities than similar traditional materials. This is due to the fact that the main characteristic of nanoparticles will not be their volume, but physicochemical and medico-biological characteristics. Conclusions. The most promising nanopowders are complex oxides (antimony-tin, indium-tin), zinc oxide, silica, alumina, titanium oxide, nanopowders of titanium, iron, barium titanate, silicon nitride, neodymium oxides, europium and dysprosium. nanodiamonds; powders of oxides of iron, zirconium, cerium, yttrium, magnesium, as well as some pure metals will be in low demand: nickel, zinc, silver, gold, aluminum, tungsten, platinum, molybdenum, silicon.
Key words: marketing, market, nanopowder, market structure, production, prices.
Постановка проблеми в загальному вигляді. Галузь нанопорошків є найбільш розвиненим комерційним сектором ринку наноматеріалів. В середньому щорічний приріст складає 15 %. Тому маркетингове дослідження українського ринку нанопорошків є актуальним завданням розвитку нанотехнологічної галузі виробництва.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Усі розвинені країни світу оголосили про початок виконання цільових програм у галузі наноструктурних матеріалів і нанотехнологій. Ці програми спрямовано на подальший розвиток нової техніки, медицини, біології, екології тощо. Одним з таих напрямків соціально-економічної діяльності суспільства є виробництво нанопорошків [1-3]. Вже є певні досягнення, але для подальшого розвитку залишається не вирішеним питання маркетингового дослідження ринку нанопорошків [4-6].
Мета статті. Метою даного дослідження є всебічний аналіз українського сектору нанопорошків.
Сучасна українська галузь нанотехнологій характеризується такими показниками і тенденціями розвитку [7-9]:
• український ринок нанотехнологій знаходиться на початковому етапі свого становлення, на стадії науково-дослідних і конструкторських робіт (НДКР) (на відміну від провідних країн з розвиненими нанотехнологіями, які вже при¬ступили до комерціалізації винаходів). Частка України в загальносвітовому техно¬логічному секторі становить близько 0,15%, а на ринку нанотехнологій – 0,02%. Це відставання, багато в чому, пов'язано з тим, що Україна розпочала нанорозробки на 7-10 років пізніше, ніж інші країни. Україна значно відстає від світових нано¬технологічних лідерів (США, Японії та ЄС) як за показниками розвитку НДДКР, так і за ступенем комерціалізації винаходів;
• у загальному обсязі інвестицій у нанотехнологічні проекти переважає державне фінансування. Етапи розвитку наноринку в Україні подібні до пройдених свого часу США, Японією, Німеччиною. У цих країнах на початковому етапі розвитку також переважали державні інвестиції в нанорозробки, які в подальшому стали поштовхом для залучення приватних інвестицій у наногалузь;
• сьогодні Україна значно відстає від розвинених країн за обсягом приватних інвестицій у дослідження в галузі нанотехнологій: їх обсяг становить до 2-5 млн. дол. на рік. Це пов'язано як з наявністю високих ризиків вкладень для економічних суб'єктів, так і з незначним відсотком нанорозробок, які доведено до стадії «старт-ап»;
• комерційний ринок в Україні практично не розвинено: про це свідчить наявність поодиноких впроваджених у виробництво проектів. Деякі компанії одержали дослідні зразки наноматеріалів (нанотрубки, фулерени тощо). У промисловому масштабі продукція нанотехнологій практично не випускається;
• серед основних факторів, які позитивно впливають на український ринок, є державна підтримка сектора, а також значний обсяг державних інвестицій у сектор;
• В Україні лише розпочинається впровадження стандартів нанопродукції та сертифіка¬ції діяльності підприємств; статистичні відомості про кількість компаній на ринку відсутні. Також збільшується число підприємств, які використовують термін нано- в маркетингових цілях. Наявний асортимент запропонованих товарів на українському ринку свідчить, що понад 95% з них не має відношення до нанорозробок;
• 90% ринку займають державні або приватно-державні компанії; приватний сектор представлено в меншій мірі, що негативно позначається на розвитку комерційного ринку;
• дослідження українських компаній у галузі нанотехнологій спрямовано, головним чи¬ном, на модифікацію різних матеріалів: нанокомпозити, нанотрубки, фулерени, нано¬частинки, наномембрани тощо. Згідно зі станом НДДКР у галузі розробок наноматеріалів можливо передбачити показники терміну виходу їх на ринок, як представлено в табл. 1.
Таблиця 1.
Термін виходу наноматеріалів на ринок
1-5 роки 5-10 років 10-15 років Більше 15 років
Косметика Хімічні каталізатори Сонячні елементи Мікропроцесори
Текстиль Фарби Компактні енергосистеми Квантові комп’ютери
Покриття Лікарські матеріали Біоматеріали Молекулярні процесори
Мастильний матеріал Медична діагностика Імплантанти Нанобіологія, наномедицина
Дисплеї Наноматриці Наноелектромеханіка
Сенсори Упаковка для продуктів Регенерація тканин, органів
Композити Енергія, пали-во, освітлення
Українські дослідження в галузі нанотехнологій розпочали активно розвиватись після 2000 року. Сьогодні розробками в цій галузі займаються понад 100 наукових організацій. Незважаючи на активний розвиток НДДКР із нанотехнологій в Україні, рівень готовності більшості проектів ще досить далекий від їх комерційної реалізації.
Як уже зазначалося, значна частина проектів у галузі нанотехнологій в Україні поки що знаходиться на стадії НДДКР. Про це, зокрема, свідчить розподіл заявок на фінансування за типами проектів
За даними опитування, проведеного серед нанокомпаній, більше третини з них проводять дослідження в галузі наноматріалів (рис. 1).
Якщо розглянути структуру НДДКР за галузями, то найбільше поширення дістало впровадження нанотехнологій в електроніці, енергетиці і медицині (рис. 2). Наукові розробки технологій одержання нанопорошків, а також практичних аспектів їх застосування, проводяться, головним чином, у науково-дослідних інститутах. У загальному вигляді виділяють такі напрямки досліджень у галузі нанопорошків [7-10]:
• металургія (підвищення якості сталей, розробка і виробництво нанокерамік, різних функціональних матеріалів);
• енергетика, зокрема, ядерна (паливні елементи, конструкційні та термоматеріали);
• медицина та фармакологія (ліки і препарати загальної та локальної дії, хірургічні та стоматологічні інструменти);
• газова, гірничо-видобувна та машинобудівна галузі (зносостійке обладнання, по¬криття газо- і нафтопроводів, сенсори, каталізатори);
• система безпеки (засоби виявлення шкідливих речовин, колективного та індивіду¬ального захисту, життєзабезпечення).
Рис. 1. Розподіл підприємств за галузями досліджень у сфері нанотехнологій
Рис. 2. Структура проектів за галузями досліджень у сфері нанотехнологій
Дослідження у галузі нанопорошків знаходяться на досить значно вищому рівні порівняно з іншими галузями української наноіндустрії. Саме цей вид наноматеріалів поступово завойовує ринкові позиції.
Нанопорошки відносяться до групи матеріалів, які не є продуктом кінцевого спо¬живання. Вони використовуються для виробництва різних видів нанопродукціі. Учасники ринку зазначають, що на сьогодні інвестори виявляють інтерес до кінцевих видів продукції на основі порошків або до технологій їх використання.
Виробництво нанопорошків розпочалося в Україні ще в середині ХХ століття. Тривала історія досліджень у даній сфері, призвела до того, що сьогодні нанопорошки і технології їх одержання є одним з найбільших комерційних сегментів наноіндустрії в Україні. Практичне ж застосування нанопорошків у тих чи інших галузях виробництва незначне.
До комерційних товарів, виготовлених із використанням нанопорошків, відносять зносостійкі покриття, протизношувальні препарати, керамічні вироби, композитні матеріали, а також медичну продукцію.
Сьогодні виробництво нанопорошків в Україні складає близько 50 т/рік. Реальний обсяг виробництва набагато менший. За експертною оцінкою він знаходяться на рівні 5-10 т/рік. З урахуванням динамічного розвитку глобального сектора наноматеріалів, частка України на світовому ринку надзвичайно мала і становить близько 0,001%.
Значну частину нанопорошків виготовляють дослідними партіями для власних дослідницьких цілей або за спеціальним замовленням і лише невелика кількість прода¬ється на ринку. Основні виробники нанопорошків – науково-дослідні інститути та вузи. Попит на нанопорошки на внутрішньому ринку ще досить обмежений, лише невелика кількість підприємств використовує їх при виготовленні власної продукції. В основному, нанопорошки купують різні наукові організації для проведення власних досліджень.
Як у світі, так і в Україні, найбільш розвиненим є виробництво оксидних нанопо¬рошків. Другий популярний напрямок – виготовлення нанодисперсних алмазів.
Позитивному розвитку на ринку сприяє державна підтримка у галузі нанотехноло¬гій, а також значний обсяг інвестицій, який надходить із різних урядових програм.
Має місце властива українському бізнесу інертність, несприйняття інновацій і обмежений обсяг приватних вкладень українськими компаніями у проведення наукових досліджень.
Зі зростанням зацікавленості до нанотехнологій в Україні, все більше компаній використовують слово «нано» в маркетингових цілях. Потенційний обсяг українського ринку нанопорошків оцінюють в 5-15 тис. т/рік:
• на підприємствах електроніки для використання в якості конденсаторних порошків металів – 5-10 т/рік;
• в автомобілебудуванні для виготовлення каталізаторів доокиснення монооксиду карбону – до 5 тис. т/рік;
• на підприємствах військового комплексу для виготовлення сенсорів - 50-250 кг/рік.
В цілому, можна вважати, що при збереженні існуючої державної та інвес¬тиційної підтримки сектора нанотехнологій, ринок наноматеріалів в Україні здатен розви¬ватися значними темпами, порівняно зі світовим. Зовнішню торгівлю нанопо¬рошками практично не розвинено. Обсяг на експорт нанопорошків у загальній кількості незначний та складає менше 0,1%.
Серед українських підприємств, які працюють на ринку порошкових матеріалів та виробів з них, є завод «Дніпроспецсталь» у Запоріжжі та Кременецький завод порошкової металургії.
Більшість українських виробників зазначають лише орієнтовну вартість нанопорошків. Їх вартість включає в себе багато факторів, серед яких визначальним є чистота вихідного матеріалу та обсяг замовлення. Визначається вартість нанопорошків і розміром його частинок. Так, вартість нанопорошку міді з середнім розміром частинок 70 нм вища, ніж із розміром 90 нм, практично на 30%.
Середня вартість нанопорошків оксидів металів на українському ринку, дол/кг: оксид цирконію – 290, оксид алюмінію – 125, титанат барію – 95, оксид міді – 90, оксид заліза – 85.
Висока вартість нанопорошків характерна також і для світового ринку, що обумов¬лено як низьким обсягом виробництва, так і високою вартістю вихідної сировини.
Серед основних потенційних споживачів нанопорошків в Україні є металургія, електроніка, енергетика, медицина, машинобудування і транспортна галузь.
Металургія. Сфера металургійної галузі – створення конструкційних ма¬теріалів із використанням нанопорошків. Потенціал попиту на нанопорошки у цій галузі пов'язаний з тим, що резерви підвищення механічних характеристик сталей різних струк¬турних класів із використанням легуючих елементів практично вичерпано. Потенційний ринок нанопорошків – практично вся металургійна галузь. У 2015 році у світі було вироблено 1,5 млрд.т сталі, з яких в Україні – 80 млн.т. За умов заміщення традиційного легування наномодифікуванням, обсяг ринку нанопорошків у даному сегменті може досягти 60 млн. дол.
На сьогодні інвестуванням проектів у галузі нанотехнологій займаються представ¬ники потужних галузей, зокрема, металургії. Так, у компанії «Запоріжсталь» у рамках влас¬ної програми із розвитку нанотехнологій фінансується проект із вивчення впливу нанопо¬рошків тугоплавких сполук (нітридів, карбідів тощо) на підвищення механічних і експлуатаційних властивостей різних конструкційних марок сталей. Надалі планується організація виробництва власної продукції з використанням нанотехнологій.
Частково фінансуються інноваційні дослідження з удосконалення властивостей алюмінію. Одним із пріоритетів є зниження витрат на тону виробленої продукції за допомогою нової технології «інертного аноду». Специфікою цих розробок є використання наноматеріалів і, зокрема, нанопорошків нікелю, в інертних анодах системи NiFe2О4-Fe2О3-Ni. Це дало змогу підвищити міцність алюмінію. Введення нанопорошків до електроліту під час гальванічного осадження анодного покриття призводить до багаторазового підвищення корозійної стійкості аноду.
Перешкоджає широкомасштабному впровадженню нанопорошків у металургійну галузь таке:
• зниження обсягу виробництва металопродукції внаслідок економічної кризи, що призвело до зменшення платоспроможного попиту і погіршення кон'юнктури внутрішнього та світового ринків;
• цінові бар'єри – для збільшення обсягу використання нанопорошків, необхідно забезпечити їх економічну конкурентоздатність;
• консервативність металургійної галузі, несприйняття інновацій.
Електроніка. Українська галузь виробництва електронних виробів відстає у технологічному плані від країн Європи, Північної Америки та Південної Азії. Основним стримуючим фактором галузі є непідготовленість українських виробників до конкуренції із імпортною продукцією у співвідношенні вартість/якість, нездатність функціонувати в умовах ринкової економіки, а також низька ефективність приватно-державного партнерства.
Енергетика. В енергетиці потенційний попит на нанопорошки мають галузі альтернативної, зокрема, сонячної та водневої енергетики. Так, для виробництва сонячних батарей можливо використання нанопорошків диоксиду титану, як одного з перспективних наноматеріалів. Це дозволило б знизити собівартість виробленої продукції порівняно з аналогами на основі кремнієвих напівпровідників.
Ще одним напрямком застосування нанопорошків у енергетиці є воднева енерге¬тика і виробництво паливних елементів. Найбільш перспективним є використання нанопорошків паладію. Дослідження в галузі водневої енергетики в Україні проводять науково-дослідні організації. Велика увага приділяється виробництву паливних елементів для автомобілів.
У зв'язку з тим, що ринок альтернативної енергетики в Україні практично не розвинено, потенціал використання нанопорошків досить обмежено.
Машинобудування. Застосування нанопорошків у машинобудуванні може призвести до значного економічного ефекту. За оцінкою ЄС, 1 євро, витрачений на покриття для ріжучих інструментів, може призвести до економії 5 євро.
Українська галузь машинобудування характеризується такими негативними показниками:
• низький рівень технологічних розробок;
• низька конкурентоздатність у світі;
• продукція випускається за стандартами, які не відповідають міжнародним вимогам і мають низький рівень уніфікації;
• обладнання не відповідає технічним вимогам сьогодення.
Низьке сприйняття у машинобудуванні, зокрема українському, інновацій обмежує форму¬вання попиту на нанопорошки. Одним із перспективних напрямків застосування нанопорошків у цій галузі є створення наноалмазних ріжучих інструментів для будіндустрії. До кінця 2017 року в Україні планується освоєння промислового виробництва алмазних ріжучих інструментів, яке здатне забезпечити не менше 20% від щорічної потреби будівельного комплексу країни, а також експорт продукції. Зокрема, заміна традиційних порошків нанопорошками у покриттях робочих поверхонь поршневої групи двигунів внутрішнього згоряння зменшує час приробки та значно (на 12-15%) знижує коефіцієнт тертя.
Медицина. Галузі медицини та косметології – одні з найбільших споживачів нанопорошків у світі. В Україні також проводяться дослідження щодо застосування нанопорошків у охороні здоров'я, зокрема:
• в онкології (нанопорошки заліза, платинових металів, церію тощо);
• в хірургії (нанопорошки срібла, заліза тощо);
• для виробництва біоцидних матеріалів;
• у біопротезуванні;
• для генетичної діагностики захворювань з використанням тест-систем.
Транспорт. Нанопорошки застосовуються в аерокосмічній промисловості та авіабудуванні. Їх використання дає змогу підвищити, зокрема, міцність і корозійну стійкість конструкційних матеріалів. Важливою розробкою наноіндустрії є керамічний наноцемент (або фосфатна кераміка), який може бути використаним у виробництві високоміцних шпал для швидкісних залізниць, залізобетонних конструкцій мостів і ліній електропередач, тунелів, прокладання підпірних стінок, для заповнення кадастрових пустот у формі гелю тощо.
Всі види нанопорошків розподіляють на групи залежно від їх перспективності та прогнозованої динаміки розвитку. Найперспективнішими є складні оксиди (сурм’яно-олов’яний, індіє-олов’яний), а також оксид цинку, які використовуються в електроніці. Крім того, до цієї групи відносять кремнезем, глинозем, оксид титану, нанопорошки титану, заліза, титанату барію, наноалмазів, нітриду силіцію, оксидів неодиму, європію, диспрозію тощо. Також попитом користуються порошки оксидів заліза, цирконію, церію, ітрію, магнію, а також чистих металів: нікель, цинк, срібло, золото, алюміній, вольфрам, платина, молібден, кремній. Найменшим попитом користуються, зокрема, сполуки на основі міді, оскільки різке зростання цін на сировину змушує споживачів шукати альтернативні матеріали і технології [8, 11 12].
Якщо сьогодні нанопрошки використовуються, в основному, в обробній промисло¬вості, виробництві будівельних матеріалів, електроніці та в багатьох інших галузях, то до 2020 року їх застосування, ймовірно, зміститься у бік екологічних програм, а в наступні роки – до медицини і біології (зокрема, вдосконалення адресної доставки ліків).
Прогнози виробництва нанопорошків до 2025 р. наведено в табл. 2. Підвищення попиту на нанопорошки сприятиме збільшення обсягу їх виробництва, і, як наслідок, зниження їх вартості.
Однак, навіть оптимістичні прогнози ринку вказують на те, що нано¬порошки будуть виготовляти у менших кількостях, ніж аналогічні традиційні матеріали. Так, за експертними оцінками, у 2020-2025 р.р. у світі буде виготовлено близько 100000 т нанопорошків. Це пов'язано з тим, що основною характеристикою наночастинок буде не їх обсяг, а фізико-хімічні та медико-біологічні характеристики.
Цілком можливо, що в Україні виробництво нанопорошків буде поступово завойо¬вувати ринок їх традиційних аналогів. Варто також враховувати, що широкомасштабному впровадженню нанопорошків у виробництво буде перешкоджати той факт, що їх використання не завжди призводить до покращення властивостей матері¬алів.
Таблиця 2.
Прогнози виробництва нанопорошків (т/рік; джерело: NanoroadSME)
Продукція 2010-2015 рік 2015 -2020 рік 2020-2025 рік
Нанопорошок нікелю 3500 7500 15000
Нанопорошок оксиду ітрію 2500 7000 7500
Нанопорошок оксиду церію n/a 10000 n/a
Нанопорошок диоксиду силіцію 100000 100000 Більше 100000
Нанопорошок диоксиду титану 5000 5000 Більше 10000
Нанопорошок оксиду цинку 20 n/a n/a
Як очікується, основними споживачами буде космічна галузь, літакобудування, автомобілебудування, а також виробництво товарів масового споживання. Найближчими до комерційної реалізації є проекти використання нанопрошків у споживчих товарах – наноструктуровані покриття, продукція в галузі електроніки, виробництво каталізаторів, в біології та медицині тощо.
Висновки. Основні тенденції та характеристики українського ринку нанопрошків:
• розвиток українського ринку нанопрошків визначається динамікою галузі нанотехнологій у цілому. До числа найбільш позитивних факторів можливо віднести державну підтримку наноіндустрії, а також значний обсяг урядових інвестицій, які надходять в нанотехнології;
• до числа негативних факторів відносять загальне відставання в Україні у високо¬техно¬логічному секторі, а також низький рівень зацікавленості українського бізнесу при впровадженні інновацій та обмежений обсяг приватних інвестицій;
• напрямок досліджень у галузі нанопрошків умовно поділяють на такі групи: металургія (підвищення якості сталей, розробка і виробництво нанокераміки, різних функціональних матеріалів); енергетика, в тому числі, ядерна (поліпшені паливні елементи, конструкційні та термоматеріали); медицина та фармакологія (ліки і препарати загального та локального впливу; хірургічні та стоматологічні інструменти); газова, гірничо-видобувна та машинобудівна галузі (зносостійке обладнання, покриття газо- і нафтопроводів, сенсори, каталізатори); система безпеки (засоби виявлення шкідливих речовин, колективного та індивідуального захисту, життєзабезпечення); найбільш зацікавленими у впровадженні інноваційних рішень, а, отже, найбільш перспективними галузями застосування нанопорошків є електроніка, енергетика та медицина;
• дослідження у галузі нанопорошків знаходяться на рівні, близькому до рівня комерціалізації; цьому сприяло проведення наукових досліджень у даній сфері, а також технології виготовлення наноматеріалів;
• потенційна можливість виробництва нанопорошків в Україні становлять близько 50 т/рік; реальні обсяги – 1-3 т/рік; частка України на світовому ринку надзвичайно мала і складає близько 0,001%; найбільш практичним напрямком є виробництво оксидних нанопорошків та нанодисперсних алмазів; потенційний обсяг українського ринку нанопорошків оцінюється в 5 - 15 тис. т;
• попит на нанопорошки на внутрішньому ринку досить обмежено; основні замовники – наукові центри, які одержують цю продукцію для власних дослідницьких цілей; зовнішня торгівля практично не розвинена, закордонні надходження в Україну відсутні;
• український ринок представлено близько 20 компаніями; асортимент виробників нанопорошків – 1-5 найменувань; виготовлення продукції здійснюється через замовлення;
• попит на нанопорошки в Україні також обмежено негативним станом економіки.
Перспективи розвитку ринку нанопорошків:
• найбільш перспективні нанопорошки – складні оксиди (сурм’яно-олов’яний, індіє-олов’яний), оксид цинку, кремнезем, глинозем, оксид титану, нанопорошки титану, заліза, титанату барію, нітриду силіцію, оксидів неодиму, європію і диспрозію, наноалмази;
• незначним попитом будуть користуватися порошки оксидів заліза, цирконію, церію, ітрію, магнію, а також деяких чистих металів: нікель, цинк, срібло, золото, алюміній, вольфрам, платина, молібден, кремній;
• найменший попит буде на порошки на основі міді, що пов'язано з вартістю вихідної сировини;
• очікується, що найближчим часом обсяг виробництва інших нанопорошків буде незначним.
Список літератури
1. Drexler E.K. Unbounding the future: The nanotechnology revolution / E.K. Drexler, C. Peterson, G. Pergamit. – N.Y.: Quill Books, 1993. – 166 р.
2. Regis E. Nano: The emerging science of nanotechnology / E. Regis, M. Chimsky. – N.Y.: Little Brown and Co., 1996. – 416 р.
3. Фейнман Р. Внизу полным-полно места: приглашение в новый мир физики // Химия и жизнь. – 2002. – № 12. С. 20-26.
4. Старостин В.В. Материалы и методы нанотехнологии / В.В. Старостин. – М.: «Бином. Лаборатория знаний», 2008. – 431 с.
5. Головин Ю.И. Введение в нанотехнологию / Ю.И. Головин. – М.: Машиностроение, 2003. – 112 с.
6. Андриевский Р.А., Рагуля А.В. Наноструктурые материалы // Москва: Academia, 2005. – 187.
7. Коротєєва А.В., Кущевська Н.Ф., Малишев В.В. Дослідження ринку нанопорошків // Маркетинг в Україні – 2015. – №5 (92). – С. 29-33.
8. Романенко Л., Малишев В., Романенко О., Сущенко А. Бізнес у нанотехнологіях // Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. – 2011. – №1. – С.242-252.
9. Малышев В.В., Лукашенко Т.Ф., Липова Л.А., Сущенко А.М. Нанотехнології та підготовка сучасного інженера в світлі реалізації принципів і завдань Болонського процесу // Освіта регіонів. – 2011 - №5. - С. 52-58. 20. Головин Ю.И. Введение в нанотехнологию. М.: Машиностроение, 2003. 112 с.
10. Балабанов В.И. Нанотехнологии. Наука будущего. М.: Эксмо, 2009. 256 с.
11. Третяков Ю.Д. Основные направления фундаментальных и ориентированных исследований в области наноматериалов / Ю.Д. Третяков, Е.А. Гудилин // Успехи химии. – 2009. – Т. 78, № 9. – С. 867-889.
12. Таланчук П. Становлення й розвиток нанотехнологій у світі і в Україні: використання інтелектуального капіталу, тенденції розвитку / П. Таланчук, В. Малишев // Газета «Університет «Україна». – 2009. – № 10-11. – С. 3-5.
REFERENCES
1. Drexler E.K. Unbounding the future: The nanotechnology revolution / E.K. Drexler, C. Peterson, G. Pergamit. – N.Y.: Quill Books, 1993. – 166 r.
2. Regis E. Nano: The emerging science of nanotechnology / E. Regis, M. Chimsky. – N.Y.: Little Brown and Co., 1996. – 416 r.
3. Feynman R. Vnizu polnym polno mesta: priglasheniye v novyy mir fiziki // Khimiya i zhizn'. – 2002. – № 12. S. 20-26.
4. Starostin V.V. Materialy i metody nanotekhnologii / V.V. Starostin. – M.: «Binom. Laboratoriya znaniy», 2008. – 431 s.
5. Golovin YU.I. Vvedeniye v nanotekhnologiyu / YU.I. Golovin. – M.: Mashinostroyeniye, 2003. – 112 s.
6. Andryevskyy R.A., Rahulya A.V. Nanostrukturye materyaly // Moskva: Academia, 2005. – 187.
7. Korotyeyeva A.V., Kushchevsʹka N.F., Malyshev V.V. Doslidzhennya rynku nanoporoshkiv // Marketynh v Ukrayini – 2015. – №5 (92). – S. 29-33.
8. Romanenko L., Malyshev V., Romanenko O., Sushchenko A. Biznes u nanotekhnolohiyakh // Osvita rehionu. Politolohiya, psykholohiya, komunikatsiyi. – 2011. – №1. – S.242-252.
9. Malyshev V.V., Lukashenko T.F., Lypova L.A., Sushchenko A.M. Nanotekhnolohiyi ta pidhotovka suchasnoho inzhenera v svitli realizatsiyi pryntsypiv i zavdanʹ Bolonsʹkoho protsesu // Osvita rehioniv. – 2011 - №5. - S. 52-58. 20. Holovyn YU.Y. Vvedenye v nanotekhnolohyyu. M.: Mashynostroenye, 2003. 112 s.
10. Balabanov V.Y. Nanotekhnolohyy. Nauka budushcheho. M.: Éksmo, 2009. 256 s.
11. Tretyakov YU.D. Osnovnye napravlenyya fundamentalʹnykh y oryentyrovannykh yssledovanyy v oblasty nanomateryalov / YU.D. Tretyakov, E.A. Hudylyn // Uspekhy khymyy. – 2009. – T. 78, № 9. – S. 867-889.
12. Talanchuk P. Stanovlennya y rozvytok nanotekhnolohiy u sviti i v Ukrayini: vykorystannya intelektualʹnoho kapitalu, tendentsiyi rozvytku / P. Talanchuk, V. Malyshev // Hazeta «Universytet «Ukrayina». – 2009. – № 10-11. – S. 3-5.