ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ТЕХНОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ ЯК КЛЮЧОВІ ФАКТОРИ СТІЙКОГО ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО ПРОТИСТОЯННЯ І ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТА ІНТЕГРАЦІЇ ДО ЄС

УДК: 330.341.1:338.242(477)

ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК ТА ТЕХНОЛОГІЧНА МОДЕРНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІКИ ЯК КЛЮЧОВІ ФАКТОРИ СТІЙКОГО ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ВОЄННОГО ПРОТИСТОЯННЯ І ПІСЛЯВОЄННОГО ВІДНОВЛЕННЯ ТА ІНТЕГРАЦІЇ ДО ЄС

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-15-42-01

І.М. Беженар, к.е.н., старший науковий співробітник відділу розвитку підприємництва, кооперації та агропромислової інтеграції

ННЦ «Інститут аграрної економіки», м. Київ, Україна

ORCID ID: https://orcid.org/0000-0002-4584-9062

Г.І. Скиба, кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри фінансів, банківської та страхової справи,

Навчально-науковий Інститут управління, економіки та бізнесу,

ПрАТ «ВНЗ Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ, Україна ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-3751-0082

О.В. Миронюк, кандидат економічних наук, доцент

доцент кафедри фінансів, банківської та страхової справи,

Навчально-науковий Інститут управління, економіки та бізнесу,

ПрАТ «ВНЗ Міжрегіональна Академія управління персоналом», м. Київ, Україна ORCID ID: https://orcid.org/0009-0003-8487-7685[1]

Анотація. Вступ. У статті розкрито актуальність інноваційного розвитку та технологічної модернізації як вирішальних чинників для забезпечення економічної стійкості та сталого зростання України в умовах воєнного протистояння, глибоких соціально-економічних трансформацій та глобальних викликів. Зазначено, що війна стала каталізатором необхідності переосмислення підходів до економічної політики, де інновації, цифрова трансформація та високі технології мають формувати нову парадигму розвитку. Увага зосереджена на ролі державного управління, євроінтеграційних процесів і модернізаційних стратегій як передумов формування конкурентоспроможної економіки майбутнього.

Методи. У дослідженні застосовано комплексну методологію, що включає системний підхід для оцінки взаємозв’язків між елементами економіки в умовах кризи, інституційний підхід для аналізу ролі державних і недержавних інституцій у підтримці інновацій, а також порівняльний аналіз міжнародного досвіду післякризового відновлення. Здійснено вивчення аналітичних звітів, стратегічних документів, наукових джерел і практик країн, що проходили через масштабні руйнування та трансформації.

Результати. У ході дослідження виявлено основні бар’єри для активного інноваційного розвитку України в умовах війни, серед яких – руйнування інфраструктури, релокація підприємств, скорочення інвестицій, нестабільність ринку праці. Визначено, що одним із ключових напрямів модернізації є розвиток цифрової економіки, відновлення виробничих потужностей з урахуванням новітніх технологій, посилення науково-технічного потенціалу та підтримка стартапів. Окреслено перспективи співпраці з Європейським Союзом у сфері досліджень, інновацій та інтеграції у спільні програми, зокрема Horizon Europe.

Перспективи. Післявоєнне відновлення України має стати не лише процесом фізичної реконструкції, а й стратегічним оновленням економічної системи. У цьому контексті надзвичайно важливим є формування ефективної взаємодії між державою, бізнесом, академічною спільнотою та інститутами громадянського суспільства. Синергія цих секторів здатна забезпечити перехід до інноваційної моделі економіки, яка буде адаптивною, конкурентоспроможною та здатною інтегруватися до європейського економічного простору на принципах сталості, інклюзивності та цифровізації.

Ключові слова: інноваційний розвиток, технологічна модернізація, економічне зростання, війна, післявоєнне відновлення, євроінтеграція, стійкість економіки.

INNOVATIVE DEVELOPMENT AND TECHNOLOGICAL MODERNIZATION OF THE ECONOMY AS KEY FACTORS OF UKRAINE’S SUSTAINABLE GROWTH UNDER MILITARY CONFRONTATION, POST-WAR RECOVERY, AND EU INTEGRATION

Bezhenar Inna, Candidate of Economic Sciences, senior research fellow of the department of entrepreneurship, cooperation and agro-industrial integration, National Scientific Centre «Institute of Agrarian Economics», Kyiv, Ukraine

Skyba Hanna, Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Finance, Banking, and Insurance, Educational and Scientific Institute of Management, Economics and Business, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv, Ukraine

Odarka Myroniuk, Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Finance, Banking, and Insurance, Educational and Scientific Institute of Management, Economics and Business, Interregional Academy of Personnel Management, Kyiv, Ukraine

Introduction. The article highlights the relevance of innovative development and technological modernization as decisive factors for ensuring economic resilience and sustainable growth in Ukraine under conditions of military confrontation, deep socio-economic transformations, and global challenges. It is noted that the war has become a catalyst for rethinking approaches to economic policy, where innovation, digital transformation, and high technologies must shape a new development paradigm. Particular attention is paid to the role of public administration, European integration processes, and modernization strategies as prerequisites for building a competitive future economy.

Methods. The study applies a comprehensive methodology, including a systemic approach to assess interconnections within the economy under crisis conditions, an institutional approach to analyze the role of governmental and non-governmental institutions in supporting innovation, and a comparative analysis of international post-crisis recovery experiences. Analytical reports, strategic documents, scientific sources, and the practices of countries that have undergone large-scale destruction and transformation were reviewed.

Results. The study identifies the main barriers to active innovative development in Ukraine during wartime, including infrastructure destruction, enterprise relocation, reduced investment, and labor market instability. Key directions for modernization are outlined, such as the development of the digital economy, restoration of production capacities with the integration of advanced technologies, strengthening scientific and technological potential, and supporting startups. Prospects for cooperation with the European Union in research, innovation, and integration into joint programs, particularly Horizon Europe, are also defined.

Prospects. Ukraine’s post-war recovery should go beyond physical reconstruction and become a strategic renewal of the economic system. In this context, establishing effective interaction between the state, business, academia, and civil society institutions is of critical importance. The synergy of these sectors can ensure a transition to an innovative economic model that is adaptive, competitive, and capable of integrating into the European economic space based on the principles of sustainability, inclusiveness, and digitalization.

Keywords: innovative development, technological modernization, economic growth, war, post-war recovery, European integration, economic resilience.

Вступ. На фоні глобальної нестабільності, російської агресії та реалій воєнного протистояння українська економіка стоїть перед небаченими викликами [19] та необхідністю пошуку нових траєкторій розвитку. Інноваційний сектор та технологічна модернізація спроможні стати тим плацдармом, на якому можна побудувати нову модель економіки – стійку, динамічну та інтегровану до Союзу європейських держав [18; 17]. У складних умовах війни, коли руйнуються виробничі потужності, логістичні ланцюги та традиційні економічні зв’язки, саме інновації стають рушійною силою для адаптації та виживання. Вони дозволяють знаходити нові, більш ефективні способи виробництва в умовах обмежених ресурсів та ризиків; розробляти та впроваджувати технології подвійного призначення, які можуть підсилити обороноздатність країни та водночас мати цивільне застосування; створювати нові продукти та послуги, які відповідають зміненим потребам внутрішнього ринку та можуть мати експортний потенціал; оптимізувати бізнес-процеси за допомогою цифрових технологій, підвищуючи їхню стійкість та керованість.

Війна в Україні спричинила руйнування промислової інфраструктури, падіння інвестиційної активності та зростання ризиків для інноваційних проєктів [19; 20]. Паралельно з цим виникла необхідність трансформації традиційних моделей економічного розвитку на користь інноваційних підходів, здатних забезпечити гнучкість та стійкість національної економіки [16; 15]. Інноваційний розвиток та технологічна модернізація є критично важливими для забезпечення стійкого економічного зростання України, особливо в умовах війни та післявоєнного відновлення. Дослідження, опубліковане в журналі «Science and Innovation» у 2024 році [14], підкреслює, що інновації можуть стати основою для трансформації економіки, роблячи її більш конкурентоспроможною та стійкою.

Під час війни інновації, зокрема в оборонно-промисловому комплексі, IT-секторі та агропромисловості, забезпечують економічну стабільність. Наприклад, експорт високотехнологічних послуг IT-сектору є важливим джерелом валютних надходжень, що допомагає підтримувати економіку. Інновації можуть зменшити залежність від імпорту та створити нові робочі місця, хоча війна посилює відтік кваліфікованих кадрів. Необхідно створити стабільне регуляторне середовище, що забезпечуватиме захист інтелектуальної власності, яке сприятиме розвитку науково-дослідної інфраструктури та залученню міжнародної технічної допомоги.

Після закінчення війни, технологічна модернізація стане фундаментом для швидкого та якісного відновлення. Замість простого повернення до довоєнної моделі, Україна має унікальний шанс здійснити стрибок у технологічному розвитку, використовуючи найсучасніші досягнення для відбудови зруйнованої інфраструктури з використанням новітніх будівельних матеріалів та технологій, що забезпечать її енергоефективність та стійкість; модернізації промислового сектору шляхом впровадження автоматизації, роботизації та цифрових систем управління, що підвищить конкурентоздатність українських підприємств на світовому ринку; розвитку високотехнологічних галузей, таких як IT, аерокосмічна промисловість, біотехнології, які мають значний потенціал для експортного зростання та створення високооплачуваних робочих місць; трансформації аграрного сектору через впровадження точного землеробства, сучасних систем зрошення та зберігання, що підвищить врожайність та якість продукції.

Отже, після війни інноваційний підхід до відбудови, заснований на зелених технологіях, енергоефективності та цифровізації, дозволить не лише відновити зруйновану інфраструктуру, але й модернізувати її. Наприклад, інвестиції в енергоефективність можуть зменшити викиди CO2 на 12,5 мільйона тон і заощадити $3 мільярди щорічно до 2030 року, як зазначено в звіті Atlantic Council від червня 2024 року [7]. Це зробить Україну привабливою для іноземних інвестицій, особливо в рамках «зеленого відновлення».

У цьому контексті вагомим чинником може стати європейська інтеграція. Вона відкриває доступ до програм ЄС (таких як Horizon Europe), дозволяє інтегруватися в європейські науково-освітні простори та впроваджувати кращі практики публічно-приватного партнерства у сфері R&D. Водночас, важливо забезпечити синергію між потребами національної безпеки й розвитком технологічного сектору, стимулюючи двофункціональні (dual-use) інновації, зокрема у сфері безпілотних технологій, кібербезпеки, енергетики та аграрного сектору.

Інноваційний прорив у цих умовах можливий лише за умови стратегічного планування, цільових інвестицій у людський капітал та системного управління знаннями.

У післявоєнний період особливої актуальності набувають цифровізація економічних процесів, розвиток відновлюваної енергетики, впровадження індустрії 4.0 та розширення інвестицій в наукові дослідження та розробки [6; 17; 5]. Розвиток людського капіталу через інноваційні освітні програми є важливим елементом забезпечення технологічної модернізації країни [15; 20].

Інтеграція до Європейського Союзу відкриває для України величезні можливості, але водночас вимагає відповідності високим стандартам конкурентоздатності та технологічного розвитку. Інтеграція до ЄС вимагає гармонізації української економіки з європейськими стандартами у сфері інновацій та технологій, зокрема в енергетиці, агросекторі та промисловості. Звіт CSIS від квітня 2023 року [11] вказує, що технологічна модернізація є необхідною умовою для участі в європейських ринках і доступу до фондів ЄС, таких як Horizon Europe. Це включає впровадження регламентів, як-от REMIT для енергетичних ринків, що сприяє прозорості та конкурентоспроможності.

Для успішної інтеграції необхідно також забезпечити сприятливе інвестиційне середовище для залучення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій у науково-дослідні розробки та впровадження нових технологій; сприяти розвитку інноваційної екосистеми, яка включає наукові установи, університети, стартапи, бізнес-інкубатори та венчурні фонди інвестувати в людський капітал, підготовку кваліфікованих фахівців, здатних працювати з новітніми технологіями та генерувати інновації; забезпечити ефективну систему захисту інтелектуальної власності. Інтеграція України до європейського економічного і науково-технологічного простору відкриває нові можливості для залучення фінансування, обміну знаннями та доступу до передових технологій [6; 5]. Участь у програмах Horizon Europe і застосування європейських стандартів дозволяє українським підприємствам та науковим установам підвищувати свою конкурентоспроможність на глобальному рівні [10].

Для реалізації потенціалу інновацій та технологічної модернізації необхідно зосередитися на кількох ключових напрямках: цифрова трансформація, технологічна модернізація промисловості, зелена економіка, агропромисловий сектор, оборонно-промисловий комплекс, охорона здоров’я, логістика.

Розробка програмного забезпечення, штучний інтелект, Big Data, хмарні технології, кібербезпека, блокчейн, FinTech, EdTech, MedTech, електронна комерція, цифровізація державних послуг передбачає створення високооплачуваних робочих місць, зростання експорту послуг, підвищення ефективності бізнесу та державного управління, залучення іноземних інвестицій, стимулювання розвитку інших секторів економіки через цифрову трансформацію. Впровадження електронного врядування, GovTech-ініціатив та інтеграція української інноваційної екосистеми в європейські мережі, такі як Govtech4all, сприяють оптимізації державного регулювання та розвитку бізнесу. Наприклад, платформи, як-от DREAM [3], Дія, Prozorro та United24, забезпечують прозорість і ефективність, особливо в IT-секторі. Звіт Atlantic Council рекомендує синхронізувати регуляторне середовище з європейськими актами, такими як Digital Services Act, AI Act та Digital Markets Act [1].

Відродження промислових об’єктів має базуватися на автоматизації, використанні відновлювальної енергії та сучасних матеріалів. Це особливо важливо для великих підприємств, які генерують попит на супутні послуги та підтримують малий бізнес. Звіт Brookings від листопада 2022 року [2] зазначає, що модернізація промисловості може наблизити Україну до технологічного фронтиру, закладаючи основи для довгострокового зростання.

Інвестиції в атомну та відновлювальну енергетику, такі як вітрові, сонячні, гідро- та геотермальні ресурси, є пріоритетами для енергетичної незалежності та відповідності стандартам ЄС. Розвиток відновлюваних джерел енергії (сонячна, вітрова, біоенергетика), технології акумулювання енергії, smart grid, енергоефективні будівельні матеріали та технології, системи управління енергоспоживанням сприяють зменшенню залежності від викопного палива, диверсифікації енергетичних джерел, зниженню витрат на енергоносії, зменшенню негативного впливу на довкілля, підвищенню стійкості енергетичної системи до зовнішніх загроз. Національний план енергетики та клімату на 2025-2030 роки, представлений на Берлінській конференції з відновлення [12] саме підкреслює важливість децентралізації енергетики для зменшення вразливості до атак.

Інновації, такі як точне землеробство (використання дронів, сенсорів, Big Data для оптимізації посівів, внесення добрив, поливу), біотехнології у рослинництві та тваринництві, технології переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, smart-рішення для управління фермерським господарством, розробка нових харчових продуктів з високою доданою вартістю та діджиталізація логістики, сприяють підвищенню продуктивності та конкурентоспроможності на європейських ринках через підвищення врожайності та якості продукції, зниження собівартості виробництва, зменшення втрат, розширення експортних можливостей, забезпечення продовольчої безпеки. Atlantic Council рекомендує забезпечити доступ до капіталу для ферм усіх розмірів для підтримки експорту.

Розробка та впровадження новітніх видів озброєння, безпілотних систем (повітряних, наземних, морських), засобів радіоелектронної боротьби, систем кібербезпеки, технологій захисту критичної інфраструктури мають прямий вплив на підвищення обороноздатності країни, створення експортного потенціалу, стимулювання розвитку суміжних технологічних галузей (матеріалознавство, електроніка, програмне забезпечення). Розвиток власного виробництва озброєння та технологій, підкріплений інвестиціями країн ЄС, знижує залежність від зовнішньої допомоги. Звіт Chatham House від березня 2025 року [8] вказує, що швидкість і гнучкість у технологічних інноваціях є ключовими для військової готовності. Охорона здоров’я та біотехнології передбачає інновації, що стосуються розробки нових лікарських засобів, діагностичного обладнання, телемедицина, персоналізованою медицина, біофармацевтики, генної інженерії, розробки медичних виробів та протезів, що стане чинником покращення якості та доступності медичних послуг, збільшення тривалості життя, розвитку наукоємних виробництв, створенню нових робочих місць, підвищенню стійкості системи охорони здоров’я до криз.

Логістика та транспортна інфраструктура теж дуже постраждала під час війни. Розвиток мультимодальних перевезень, smart-логістика (оптимізація маршрутів, складського господарства), безпілотний транспорт, нові матеріали для будівництва та ремонту доріг і мостів, цифрові платформи для управління транспортними потоками можуть знизити транспортні витрати, підвищити ефективність логістичних ланцюгів, покращити зв’язаність регіонів, сприяти розвитку торгівлі та інвестицій.

Виробничі технології майбутнього передбачають розробку нових композиційних матеріалів, наноматеріалів, 3D-друк, робототехніку, автоматизацію виробничих процесів для створення нових продуктів з покращеними характеристиками, зниження собівартості виробництва, підвищення гнучкості та адаптивності виробничих процесів.

Важливо зазначити, що ці галузі не є ізольованими, і синергія між ними може принести ще більший ефект. Наприклад, розвиток IT-технологій є критично важливим для впровадження інновацій в АПК, енергетиці та ОПК.

Попри складні умови, в Україні вже сформувались приклади успішної адаптації до викликів війни через інновації. Так, «Аеророзвідка» інтегрувала дрони у військові операції, використовуючи ІТ-розробки українських інженерів. В аграрному секторі запроваджено смарт-технології для управління полями на дистанції. У сфері медицини активно розвиваються мобільні додатки для діагностики.

Державна підтримка повинна бути спрямована на створення сприятливого середовища для розвитку інновацій у цих ключових галузях, включаючи фінансування наукових досліджень, підтримку стартапів, стимулювання співпраці між наукою та бізнесом, а також підготовку кваліфікованих кадрів.

Реалізація моделі інноваційного розвитку має ґрунтуватися на довгостроковому стратегічному плануванні, ефективному державному управлінні та партнерстві між державою, бізнесом, науковою спільнотою і громадянським суспільством, як уже зазначалося [18]. Особливої уваги потребує зміцнення інституційної спроможності та формування культури інновацій на всіх рівнях економіки [20].

Важливим чинником успіху стане максимальне використання синергії між внутрішніми ресурсами України та зовнішніми можливостями, що відкриваються завдяки співпраці з Європейським Союзом та міжнародними партнерами [6; 19]. Успішне подолання наслідків війни можливе лише за умови пріоритетного розвитку людського капіталу, підтримки креативності, технологічної гнучкості та сталого економічного зростання [10; 5].

Міжнародна співпраця відіграє вирішальну роль у підтримці інноваційного розвитку України. Воєнні ризики, такі як постійна загроза атак, ускладнюють залучення інвестицій. Фінансові обмеження, зумовлені високими витратами на відновлення, вимагають залежності від міжнародної допомоги, переважно у вигляді грантів, щоб уникнути боргового навантаження. Європейська комісія активно сприяє інтеграції України до Європейської дослідницької зони через програми, такі як Horizon Europe, з асоціацією, що набула чинності 9 червня 2022 року [4]. У грудні 2023 року було відкрито офіс Horizon Europe в Києві, який сприяє залученню українських дослідників до європейських проектів. Програми, такі як MSCA4Ukraine (€35 млн) для підтримки переміщених дослідників та EIC4Ukraine (€20 млн) для стартапів, демонструють конкретну підтримку [9].

У травні 2024 року Великобританія та Україна запустили програму Innovate Ukraine, інвестуючи €16 млн у 13 проектів зеленої енергетики для відновлення енергетичної системи [13]. Це підкреслює важливість міжнародного партнерства для фінансування інновацій.

За оцінками, витрати на відновлення України складають від €200 млрд до €500 млрд, але можуть досягти $1 трлн, як зазначено в звіті Brookings від листопада 2022 року [2]. Джерела фінансування включають гранти, кредити та гарантії від урядів країн-альянтів, міжнародних організацій (Світовий банк, ЄБРР) та приватні інвестиції, зокрема через використання заморожених російських активів.

Кадровий дефіцит, спричинений мобілізацією та міграцією, є ще одним бар’єром, особливо в агросекторі та енергетиці. Є необхідність інвестицій в освіту та перепідготовку для забезпечення кваліфікованого людського капіталу. Регуляторні бар’єри, такі як надмірне регулювання та корупція, також гальмують інновації, що вимагає лібералізації та спрощення процедур.

На основі аналізу викликів можемо запропонувати ключові рекомендації (табл. 1).

Таблиця 1

Основні рекомендації для інноваційного розвитку

Джерело: сформовано авторами

Для успішної реалізації рекомендацій необхідно створити комплексну державну політику підтримки інновацій:

• розробити державну стратегію інноваційної трансформації післявоєнного відновлення з акцентом на цифрову економіку та екологічну сталість.
• інституціоналізувати підтримку стартапів через пільгове оподаткування, доступ до грантів та венчурного фінансування.
• інтегрувати українські наукові установи в загальноєвропейські дослідницькі програми та створити спільні кластери з країнами ЄС.
• забезпечити нормативну та інфраструктурну підтримку для ІТ, агротехнологій, оборонного інжинірингу.
• створити єдиний координаційний орган для синергії державного, наукового та бізнес-секторів у сфері інновацій.

Детальніше розглянемо зазначені механізми. Фінансова підтримка інноваційних проєктів – запровадження грантових програм, державних та державно-приватних венчурних фондів (створення або підтримка венчурних фондів, які інвестують у високо ризикові, але потенційно високоприбуткові інноваційні стартапи), механізмів гарантування ризикового інвестування для технологічних стартапів та наукоємних підприємств (надання державних гарантій за кредитами, що залучаються підприємствами для реалізації інноваційних проєктів, що зменшує ризики для банків та полегшує доступ до фінансування). Надання безповоротної фінансової допомоги на конкурсній основі для науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), стартапів та інноваційних проєктів, особливо на початкових стадіях розвитку. Це може включати гранти для окремих дослідників, наукових груп, університетів, а також для малих та середніх підприємств (МСП), що займаються інноваціями.

Податкові стимули – надання податкових пільг для компаній, що інвестують у наукові дослідження (НДДКР), дослідно-конструкторські роботи (R&D), розробку та комерціалізацію інноваційних продуктів, придбали нове технологічне обладнання, впроваджують інноваційні технології, а також для інвесторів, які вкладають кошти в інноваційні проєкти та стартапи. Це може включати звільнення від податку на прибуток, зменшення податкової бази, прискорену амортизацію обладнання.

Надання кредитів на вигідних умовах (низькі відсоткові ставки, довші терміни погашення) для реалізації інноваційних проєктів та технологічної модернізації підприємств.

Розвиток інноваційної інфраструктури – створення технопарків, акселераторів, інноваційних кластерів, бізнес-інкубаторів і центрів трансферу технологій, які надають інноваційним компаніям та стартапам необхідну інфраструктуру, консультаційну підтримку, доступ до експертів та інвесторів, особливо в регіонах, що постраждали від війни. Модернізація обладнання наукових установ та університетів, створення центрів колективного користування науковим обладнанням, підтримка міжнародної науково-технічної співпраці. Створення платформ для комунікації та співпраці між науковими установами, бізнесом та державними органами для обміну знаннями, технологіями та ресурсами.

Дерегуляція та спрощення процедур – впровадження «регуляторних пісочниць» для апробації нових технологій без надмірного адміністративного тиску, а також цифровізація процесів реєстрації, ліцензування та сертифікації інноваційних розробок, що передбачає:

• забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності, спрощення процедур реєстрації патентів та торгових марок, боротьба з порушеннями прав інтелектуальної власності. Зменшення адміністративних бар’єрів для інноваційного бізнесу, спрощення процедур ліцензування та сертифікації нових технологій та продуктів.
• створення механізмів ДПП для реалізації масштабних інноваційних проєктів у ключових галузях економіки.
• сприяння комерціалізації результатів наукових досліджень та розробок, підтримка участі українських науковців та підприємців у міжнародних технологічних виставках та конференціях.

Розвиток людського капіталу – підтримка STEM-освіти, запровадження програм підвищення кваліфікації для працівників у технологічних галузях, стимулювання наукової мобільності та повернення українських науковців з-за кордону. Орієнтація освітніх програм на розвиток інноваційного мислення, підприємницьких навичок та технічних знань, посилення співпраці між університетами та бізнесом. Забезпечення можливостей для отримання нових знань та навичок, необхідних для роботи з сучасними технологіями. Створення сприятливих умов для роботи та професійного зростання науковців, інженерів та інших фахівців у сфері інновацій.

Забезпечення доступу до інформації про державні програми підтримки інновацій, можливості фінансування, успішні інноваційні проєкти. Підтримка заходів, спрямованих на популяризацію інноваційної діяльності, обмін досвідом та налагодження контактів між учасниками інноваційної екосистеми. Формування позитивного іміджу інноваційної діяльності та її значення для економічного розвитку країни.

Ефективність цих механізмів залежить від їхньої комплексності, послідовності та адаптації до специфічних потреб різних галузей та етапів розвитку інноваційних проєктів. Важливо також забезпечити прозорість та підзвітність у процесі розподілу державної підтримки.