ВПЛИВ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

УДК 331.5. 005.95/.96. 338.4

ВПЛИВ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНОГО БІЗНЕСУ

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-15-42-04

 

НЕСТЕРЕНКО Світлана, д.е.н., професор, професор кафедри управління та адміністрування,

https://orcid.org/0000-0002-2939-2007

ЧЕКОТУН Олег, здобувач освітньої програми 051 «Економіка»,

третього (освітньо-наукового) рівня, ЗВО «Університет «Україна»[1]

 

Анотація. У статті комплексно проаналізовано вплив трудової міграції на конкурентоспроможність національного бізнесу України в умовах сучасних економічних, демографічних і геополітичних викликів. Розглянуто основні чинники, що спричиняють масовий відтік трудових ресурсів, а також структурні трансформації ринку праці, які створюють нові загрози для підприємницького сектору, зокрема кадровий дефіцит, зростання витрат на персонал, зниження інноваційного потенціалу та підприємницької активності.

Розглянуто міжнародний досвід країн Східної Європи щодо управління трудовою міграцією, окреслено можливості адаптації найуспішніших практик до українських реалій. Визначено стратегічні напрями державної політики у сфері трудової мобільності, зокрема стимулювання інвестицій у розвиток людського капіталу, підтримку реінтеграції, формування кадрових резервів, оновлення системи професійної освіти та інституційну підтримку бізнесу. Представлено комплекс практичних рекомендацій для підприємств і органів державної влади щодо зменшення негативного впливу трудової міграції, а також використання її позитивного потенціалу в контексті трансферу знань, капіталу та інновацій.

Ключові слова: трудова міграція, бізнес, конкурентоспроможність, ринок праці, кадровий дефіцит, державна політика.

 

ASSESSING THE IMPACT OF LABOR MIGRATION ON THE COMPETITIVENESS OF NATIONAL BUSINESS

NESTERENKO Svitlana, Doctor of Economics, Professor, Professor of the Department of Management and Administration,

Chekotun Oleg,  graduate of educational program 051 "Economics", third (educational and scientific) level, University "Ukraine"

 

The article provides a comprehensive analysis of the impact of labor migration on the competitiveness of national business in Ukraine under current economic, demographic, and geopolitical challenges. The study examines the main factors driving the massive outflow of labor resources and the structural transformations of the labor market, which pose new threats to the entrepreneurial sector — including workforce shortages, increased personnel costs, decreased innovation potential, and declining entrepreneurial activity.

The paper analyzes the international experience of Eastern European countries in managing labor migration and outlines the possibilities for adapting the most effective practices to the Ukrainian context. Strategic directions of state policy in the field of labor mobility are identified, particularly the stimulation of investments in human capital development, support for migrant reintegration, the formation of labor reserves, the renewal of the vocational education system, and institutional support for businesses.

A set of practical recommendations is presented for enterprises and public authorities to mitigate the negative effects of labor migration and to leverage its positive potential in the context of knowledge transfer, capital flows, and innovation.

Keywords: labor migration, business, competitiveness, labor market, labor shortage, public policy

 

Постановка проблеми. У сучасних умовах глобалізації, стрімкої зміни економічного середовища та трансформації ринку праці проблема трудової міграції набуває особливої актуальності для України. Масовий виїзд працездатного населення за кордон, зумовлений економічними, політичними та соціальними чинниками, безпосередньо впливає на структурну динаміку національного бізнесу. Особливо відчутними є наслідки цього явища для малого та середнього підприємництва, яке втрачає не лише робочу силу, а й людський капітал, знання, ініціативність та інноваційний потенціал. При цьому внутрішні чинники, такі, як недостатньо розвинена система підтримки підприємництва, нестабільність законодавчого поля та обмеженість інструментів модернізації виробництва, лише загострюють негативні наслідки міграції.

У контексті конкурентоспроможності національного бізнесу трудова міграція постає двозначним фактором. З одного боку, вона обумовлює дефіцит кваліфікованих кадрів на внутрішньому ринку праці, знижуючи ефективність ведення бізнесу. З іншого ‒ сприяє надходженню валютних ресурсів через грошові перекази та поширенню нових практик і підходів до управління підприємництвом, що повертаються до країни разом із мігрантами. Саме тому дослідження впливу трудової міграції на конкурентоспроможність національного бізнесу є надзвичайно важливим як з теоретичного, так і з практичного погляду.

Мета і завдання дослідження. Метою рукопису є всебічне дослідження впливу трудової міграції на конкурентоспроможність національного бізнесу в Україні з урахуванням як глобальних викликів, так і внутрішніх соціально-економічних тенденцій. У концентрації уваги перебувають економічні та організаційні наслідки міграції для підприємницького середовища, а також розроблення практичних рекомендацій щодо мінімізації пов’язаних із цим ризиків. У межах дослідження передбачається проаналізувати теоретико-методологічні підходи до вивчення трудової міграції як економічного явища, вивчити сучасну динаміку міграційних процесів в Україні, визначити основні вектори їхнього впливу на структурні характеристики національного бізнесу, розглянути приклади трансформації бізнес-моделей в умовах дефіциту трудових ресурсів, здійснити кількісний аналіз показників конкурентоспроможності у співвідношенні з міграційною активністю, а також сформулювати рекомендації для українського бізнесу й органів державної влади у сфері кадрової безпеки та стимулювання економічного зростання.

Виклад основного матеріалу. Поняття трудової міграції охоплює переміщення осіб з однієї країни до іншої з метою отримання оплачуваної роботи. У більшості наукових підходів трудова міграція розглядається як форма соціально-економічної мобільності населення, яка зумовлюється відмінностями у рівнях заробітної плати, умовах праці, соціальному забезпеченні та загальному економічному розвитку різних країн.

Класичні теорії міграції ‒ такі як теорія «пуш-пул» ‒ пояснюють міграційні потоки комбінацією факторів «виштовхування» з країни походження (економічна нестабільність, безробіття, низька оплата праці) та факторів «приваблення» у країні призначення (вищі доходи, кращі умови праці, стабільна політична ситуація). Неокласичні підходи акцентують увагу на значенні індивідуального вибору та вигоді, яку особа очікує від                      переїзду [0].

Сучасні теоретичні межі трудової міграції дедалі частіше включають інституційні аспекти, глобальні економічні нерівності, політику держав, а також демографічні чинники. Окрім цього, значна увага акцентується на впливі міграції на людський капітал, соціальну мобільність, трансфер знань і міжкультурний обмін. У контексті бізнесу важливо розглядати трудову міграцію не лише як переміщення працівників, а як динамічний процес, який трансформує ринок праці та формує нові виклики і можливості для підприємств.

Останніми роками в Україні спостерігається активний відтік робочої сили, що особливо помітно в галузях, які потребують некваліфікованої або середньокваліфікованої праці. До них належать будівництво, сільське господарство, виробництво та сфера обслуговування. Результатом цього процесу є формування дефіциту працівників, що призводить до зростання витрат на персонал, збільшення навантаження на залишений штат та в окремих випадках ‒ до згортання бізнесу [0, с. 28].

Водночас певна частина мігрантів повертається, збагачена новими знаннями, досвідом і культурним капіталом, що створює потенціал для започаткування підприємництва або впровадження нових практик в існуючих компаніях. В окремих регіонах України трудова міграція призвела до трансформації структури зайнятості, активізації жіночої праці, зростання значення малого бізнесу та самозайнятості.

Зміни на ринку праці, спричинені міграційними процесами, вимагають перегляду політики управління персоналом, адаптації бізнес-моделей та активізації інструментів залучення працівників. Особливо актуальними стають системи навчання, підвищення кваліфікації, а також впровадження гнучких форм зайнятості, що дають змогу зберегти кадри в умовах підвищеної мобільності населення.

Конкурентоспроможність підприємств визначається здатністю ефективно функціонувати в умовах змінного середовища, адаптуватися до нових викликів і використовувати наявні ресурси. Одним із найважливіших таких ресурсів є трудовий капітал. Відтак, масова трудова міграція, яка веде до зменшення кількості кваліфікованих працівників у межах країни, автоматично позначається на рівні конкурентоспроможності національного бізнесу [0].

Особливо гостро брак трудових ресурсів відчувається в секторах із високим рівнем персоніалізованого обслуговування, таких як логістика, торгівля, готельно-ресторанна справа, аграрний сектор. Підприємства змушені зменшувати обсяги виробництва або підвищувати оплату праці, що знижує їх прибутковість. Окрім цього, бізнес стикається з проблемами утримання та навчання персоналу, адже молоді працівники часто розглядають місцеву зайнятість як тимчасовий етап перед виїздом за кордон.
Негативним наслідком трудової міграції є також зниження рівня підприємницької ініціативи всередині країни, оскільки активна, мобільна частина населення, яка могла би стати рушієм бізнесу, виїжджає. Водночас потенціал повернення мігрантів із новим досвідом, капіталом та ідеями залишається не реалізованим через відсутність сприятливого бізнес-середовища та довгострокової стратегії державної підтримки підприємництва.

На мікроекономічному рівні підприємства зазнають прямих збитків через нестачу кадрів. Відбувається зростання витрат на найм і навчання персоналу, зниження ефективності виробничих процесів, затримки виконання контрактів. Водночас бізнес змушений змінювати стратегії ведення справ, наприклад, переходити до автоматизації процесів або скорочення спектра послуг.

На макроекономічному рівні масова трудова міграція має амбівалентний вплив. З одного боку, вона забезпечує приплив грошових переказів, які сприяють зростанню внутрішнього споживання та стабілізації валютного курсу. З іншого ‒ виникає загроза демографічної деградації, деформації структури зайнятості та зменшення податкової бази. Зниження рівня продуктивності праці та інноваційної активності внаслідок втрати людського капіталу є довготривалим обмеженням для економічного розвитку країни.

З метою узагальнення впливів доцільно представити систематизовану таблицю:

Таблиця 1.

Впливи трудовової міграції

Напрям впливу	Рівень реалізації	Основні прояви
Кадровий	Мікро, галузевий	Зменшення кількості персоналу, зниження кваліфікації
Економічний	Мікро, макро	Мікро, макро
Організаційний	Підприємницький	Перегляд бізнес-моделей, зміна структури виробництва
Соціокультурний	Регіональний	Зміна трудової етики, мобільність, демотивація
Інституційний	Національний	Недостатність державної підтримки кадрової політики

Джерело: [0]

 

Таким чином, трудова міграція створює низку викликів, на які національний бізнес має відповідати інноваційними та гнучкими рішеннями. Без чітко сформованої стратегії з боку держави навіть короткострокові вигоди у вигляді валютних надходжень можуть бути нівельовані довгостроковими структурними втратами.

Досвід країн Східної Європи, зокрема Польщі, Румунії, Литви та Латвії, демонструє, що ефективна державна політика може не лише пом’якшити наслідки трудової міграції, а й трансформувати її у чинник розвитку. Для України, яка зазнає значного відтоку трудових ресурсів, аналіз практик цих країн має особливе значення [0].

Польща, наприклад, зіштовхнулася з масштабною трудовою еміграцією після вступу до Європейського Союзу в 2004 році. Втім, завдяки активній політиці повернення трудових мігрантів, інвестицій у професійну освіту та залучення іноземних фахівців, вдалося пом’якшити наслідки. Запровадження «карти поляка», спрощеної процедури легалізації перебування та працевлаштування, а також інтенсивна співпраця з українськими працівниками, створили нову кадрову структуру, що дала змогу польському бізнесу підтримувати зростання.

У Литві уряд впровадив комплексну програму стимулювання повернення громадян, що включає як фінансові пільги, так і публічні інформаційні кампанії. Румунія, у свою чергу, робить ставку на інфраструктурні інвестиції в регіонах з високим рівнем еміграції, створюючи робочі місця для стимулювання зворотної мобільності. Розглянемо таблицю 2 для порівняння.

Таблиця 2.

Стратегії протидії наслідкам трудової міграції в країнах Східної Європи

Країна	Основні заходи	Результати
Польща	Легалізація мігрантів, профосвіта, імідж роботодавця	Залучення іноземної робочої сили, часткове повернення
Литва	Кампанії повернення, податкові стимули	Стабілізація еміграції, підтримка сімей з дітьми
Румунія	Регіональні інвестиції, підтримка МСП	Стабілізація еміграції, підтримка сімей з дітьми
Латвія	Електронна адміністрація, залучення діаспори	Активізація бізнес-діаспори, розвиток аутсорсингу

Джерело [0].

 

Україна, маючи подібні демографічні і трудові виклики, могла б адаптувати елементи цих стратегій, водночас ураховуючи специфіку свого ринку праці та структури національного бізнесу. Це передбачає не лише зміни в управлінні міграцією, а й перегляд системи стимулювання підприємництва, розвитку регіонів та впровадження механізмів кадрової безпеки.

На тлі масштабної трудової міграції національний бізнес в Україні стикається з низкою критичних викликів, які стосуються не лише кадрового забезпечення, але й адаптивності організаційних структур до змінної економічної реальності. Ці виклики, однак, формують і нові вектори можливостей для підприємств, готових до трансформації.

Серед основних проблем варто виокремити нестачу кваліфікованої робочої сили, що особливо помітна у виробничому секторі, будівництві, сільському господарстві, ІТ-галузі та сфері логістики. Брак персоналу призводить до зниження обсягів виробництва, збільшення витрат на утримання існуючих кадрів, а в окремих випадках ‒ до повного згортання діяльності на локальному рівні. Додатковою загрозою є втрата управлінського потенціалу, коли мігрують не лише наймані працівники, а й підприємці, фахівці середньої та вищої ланки, що ослаблює ініціативність всередині країни.

Водночас відкрита економічна система створює передумови для стратегічного реагування на ці виклики. Насамперед, це розвиток аутсорсингу, коли українські компанії частково залучають іноземні ресурси чи переналаштовують частини своїх процесів до інших країн із доступною робочою силою. Інший напрям ‒ розширення дистанційної зайнятості, що дає змогу ефективно використовувати фахівців з інших регіонів або діаспори без їх фізичної присутності в офісі.

Крім того, у зв’язку з міграційними процесами змінюється ринок попиту на освітні послуги. Компанії все частіше інвестують у внутрішнє навчання, створюють власні академії або освітні платформи, що дає змогу вирощувати необхідних працівників. Такий підхід уможливлює зменшення залежності від нестабільного ринку праці та адаптування знань фахівців до конкретних бізнес-завдань.

Потенціал мігрантів, які повертаються в Україну, також є важливим чинником. Вони можуть приносити із собою не лише капітал, а й міжнародні практики менеджменту, інноваційні підходи до роботи, нові стандарти обслуговування та ведення справ. Їхній досвід дає змогу реінтегруватися у бізнес-середовище, часто ‒ з набагато вищим рівнем ефективності, ніж у пересічного вітчизняного підприємця.

Таким чином, трудова міграція формує двовекторну ситуацію: з одного боку, ‒ ресурсну втрату, з іншого ‒ потенціал оновлення через адаптацію бізнесу до глобальних викликів.

Державна політика у галузі трудової міграції залишається одним із найбільш суперечливих аспектів у контексті забезпечення конкурентоспроможності національного бізнесу. Водночас присутні спроби регуляторного впливу на міграційні процеси та відсутня системна концепція розвитку людського капіталу на внутрішньому ринку праці. Підприємницьке середовище в Україні часто опиняється наодинці перед викликами кадрового дефіциту, не маючи стабільної державної підтримки, податкових стимулів чи цільових програм залучення та утримання персоналу.

Наявні урядові ініціативи, такі, як ««Повертайся і залишайся» (так і не були реалізовними) [0] чи окремі пункти в межах «Стратегії людського розвитку» [0], здебільшого мають декларативну специфіку і не супроводжуються належним бюджетним забезпеченням або практичними механізмами реалізації. Варто зазначити, що критично бракує сучасного законодавства про трудову мобільність, яке б охоплювало не лише еміграцію, а й питання трансферу знань, інтеграції мігрантів у бізнес-процеси після повернення, професійної сертифікації набутого за кордоном досвіду.

З огляду на це, можна виокремити кілька стратегічних напрямів, які мають стати ядром державної політики у цьому питанні:

• запровадження фіскального стимулювання підприємств, які вкладають у підвищення кваліфікації працівників, здійснюють адаптацію повернених мігрантів або беруть участь у трансформації освітнього середовища;
• інституціоналізація співпраці з діаспорою, зокрема створення бізнес-майданчиків для залучення інвестицій, спільних проєктів та обміну досвідом;
• підтримка молодіжного підприємництва через спеціальні фонди, податкові пільги та юридичну допомогу, що дозволить частково компенсувати втрату людського капіталу внаслідок міграції молоді;
• створення «кадрового резерву» ‒ системи баз даних фахівців, готових до повернення або дистанційної співпраці з вітчизняними компаніями.
• розроблення та імплементація довгострокової національної стратегії управління трудовою мобільністю, яка охоплює етапи від підготовки кадрів до реінтеграції трудових мігрантів.

Суттєвим елементом такої стратегії має стати створення позитивного іміджу національного роботодавця, що можливо лише через підвищення якості умов праці, соціального забезпечення та захисту трудових прав. Без цих змін ані економічна привабливість, ані патріотичні гасла не зможуть зупинити відтік кадрів.

З метою практичної адаптації бізнесу до умов трудової міграції доцільно виокремити низку рекомендацій, релевантних як для підприємницького сектору, так і для органів державного управління.

По-перше, необхідно стимулювати внутрішні кадрові резерви через модернізацію професійно-технічної освіти, розвиток дуального навчання, а також шляхом залучення молоді до підприємництва. Це передбачає формування центрів перекваліфікації у кожному регіоні, які можуть співпрацювати з місцевим бізнесом у формуванні актуального контенту програм.

По-друге, варто активізувати реінтеграцію повернених мігрантів у ділове середовище. Для цього потрібно спростити процедури реєстрації бізнесу, забезпечити преференції на старті (податкові канікули, консультаційний супровід), а також визнавати професійні кваліфікації, здобуті за кордоном.

По-третє, доцільно впровадити гнучкі моделі зайнятості ‒ зокрема часткову, дистанційну, проєктну, що відповідає сучасним мобільним моделям життя та дає змогу ефективніше використовувати людський капітал.

По-четверте, держава має стимулювати інвестування в автоматизацію, зменшуючи податковий тиск на підприємства, які впроваджують цифрові технології замість використання традиційного, але дефіцитного людського ресурсу.

Щоб узагальнити фактори внутрішніх і зовнішніх впливів, а також виявити потенціали адаптації, варто звернутися до SWOT-аналізу, який відображає основні характеристики ситуації:

Рисунок 1. SWOT-аналіз впливу трудової міграції на бізнес в Україні

Джерела: [0; 0]

У межах наведеного аналізу, стратегічна адаптація до викликів трудової міграції не є суто оборонною реакцією. Вона повинна включати активні кроки з оновлення економічної моделі, формування культури постійного навчання, впровадження партнерств між державою, бізнесом і громадянським суспільством. Український бізнес, маючи високий рівень гнучкості та інноваційності, здатен не лише зберегти конкурентоспроможність, а й підвищити її, якщо отримає належну інституційну підтримку та доступ до стабільного кадрового ресурсу.

Висновки. Проблематика трудової міграції в Україні виходить далеко за межі соціального явища і дедалі виразніше впливає на основні параметри економічного розвитку. У статті було проаналізовано як структурні, так і організаційні особливості впливу міграції на конкурентоспроможність бізнесу, виявлено критичні точки кадрової кризи, а також окреслено потенціали трансформації. Національний бізнес потребує чітких орієнтирів і підтримки, а також ефективного залучення людського капіталу з урахуванням нових міграційних реалій.

Успішна адаптація можлива лише в умовах поєднання державної політики довгострокового бачення, інституційної спроможності та підприємницької ініціативи. Синергія цих чинників має стати основою для перетворення виклику трудової міграції на рушій змін і економічного оновлення країни.

Список використаних джерел

1. ILO agenda and action on fair migration. Advancing social justice, promoting decent work. https://www.ilo.org/sites/default/files/2025-02/GB353-POL-1-%5BWORKQ-241220-001%5D-Web-EN.pdf

2. Антоненко Н. В., Хоменко А. В. Тенденції розвитку людського капіталу в контексті концепції сталого розвитку. Розвиток бізнесу в контексті європейської інтеграції: глобальні виклики, стратегічні пріоритети, реалії та перспективи : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (07 червня 2024 р.). 2024. С. 28–30. https://repo.btu.kharkov.ua/bitstream/123456789/55936/1/konf_ROZVYTOK_BIZNESU_24-28-30.pdf

3. Яценко Л. Проблеми розвитку малого та середнього бізнесу в Україні як основного джерела робочих місць. НІСД: вебсайт. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/sotsialna-polityka/problemy-rozvytku-maloho-ta-serednoho-biznesu-v-ukrayini-yak

4. Зануда А. Втеча від війни чи свідомий виїзд. Як змінилася міграція з України і якими будуть її наслідки. BBC News Україна: вебсайт. URL: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/c93px84133jo

5. Indicators of Immigrant Integration 2023. Organisation for Economic Co-operation and Development. Website. URL: https://www.oecd.org/en/publications/indicators-of-immigrant-integration-2023_1d5020a6-en/full-report.html

6. Про кардинальну зміну стратегії держави в питанні повернення в країну трудових мігрантів за програмою «Повертайся і залишайся». Офіційне інтернет-представництво Президента України. Вебсайт. URL: https://petition.president.gov.ua/petition/82844