ЕКОНОМІЧНИЙ ТА РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛИ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ЯК ПЕРЕДУМОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
УДК 330.14
ЕКОНОМІЧНИЙ ТА РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛИ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ЯК ПЕРЕДУМОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЙОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
https://doi.org/10.36994/2707-4110-2023-8-35-04
Дробязко С.І., професор кафедри фінансів та обліку,
Самофалова М.О., доцент кафедри управління та адміністрування, Університет «Україна»[1]
Анотація. В результаті реорганізації системиу управління державним ссектором лісового господарства України, зокрема створення єдиного господарюючого суб'єкта - Державного підприємства «Ліси України», важливим є представлений матеріал щодо існуючого стану економічного та ресурсного потенціалу лісової галузі в контексті забезпечення її конкурентоспроможного розвитку.
Для цього в статті наведено важливість лісового господарства в економічному, соціальному та екологічному аспектах для повноцінного розвитку суспільства. Доведено зростання ролі лісової галузі в умовах повномасштабної агресії, особливо щодо забезпечення енергетичної та продовольчої безпеки країни.
В статті розглянуто тенденції покращення ресурсного потенціалу лісового господарства України за останні п'ятдесят років за рахунок підвищення лісистості території та загального запасу лісових насаджень. До того ж авторами наведено рейтингову характеристику України серед європейської спільноти в частині обсягу виробництва продукції лісопромислового комплексу та за ефективністю використання лісових ресурсів.
Авторами відзначено негативну тенденція щодо розподілу земель лісогосподарського значення за категоріями постійних лісокористувачів, зокрема: понад 13 % належить суб'єктам господарювання, що підпорядковані органам місцевого самоврядування; 73 % належить до сфери впливу ДП «Ліси України»; 7% - передані до земель запасу; близько 7% - надані організаціям низки центральних органів виконавчої влади. В статті відзначено, що позитивною оцінкою економічного потенціалу лісової галузі є те, що державні лісогосподарські підприємства сировинних регіонів країни (до реорганізації) були достатньо вагомими платниками податків до бюджетів усіх рівнів.
Авторами відзначається позитивний ріст рентабельності державного сектора лісового господарства в результаті реорганізації її системи управління, зокрема, за перше півріччя 2023 року ДП «Ліси України» отримало у два рази більшу величину чистого прибутку. Зазначено, що економічний потенціал лісового господарства України обумовлюється наявними застарілими технологіями та низькоефективним обладнанням і устаткуванням, що може бути усунуто за умови результативної діяльності новоствореного ДП «Ліси України».
Ключові слова: лісове господарство, економічний потенціал, ресурсний потенціал, система управління, конкурентоспроможність.
ECONOMIC AND RESOURCE POTENTIAL OF UKRAINIAN FORESTRY AS A PREREQUISITE FOR INCREASING ITS COMPETITIVENESS
S. I. Drobyazko, professor of the Department of Finance and Accounting,
Samofalova M.O., Associate Professor of the Department of Management and Administration, University "Ukraine"
Abstract. As a result of the reorganization of the management system of the state forestry sector of Ukraine, in particular the creation of a single business entity - the State Enterprise "Forests of Ukraine", the presented material on the current state of the economic and resource potential of the forest industry in the context of ensuring its competitive development is important.
For this purpose, the article shows the importance of forestry in economic, social and ecological aspects for the full development of society. The growth of the role of the forest industry in conditions of full-scale aggression, especially in terms of ensuring the country's energy and food security, has been proven.
The article examines trends in the improvement of the resource potential of forestry in Ukraine over the past fifty years due to the increase in the forest cover of the territory and the total stock of forest plantations. In addition, the author gives the rating characteristics of Ukraine among the European community in terms of the volume of production of products of the forestry complex and the efficiency of the use of forest resources.
The author noted a negative trend in the distribution of forestry lands by categories of permanent forest users, in particular: more than 13% belong to economic entities subordinate to local self-government bodies; 73% belongs to the sphere of influence of the State Enterprise "Forests of Ukraine"; 7% - transferred to reserve lands; about 7% - given to organizations of a number of central executive bodies. The article notes that a positive assessment of the economic potential of the forest industry is that state forestry enterprises in the raw material regions of the country (before the reorganization) were sufficiently important taxpayers to the budgets of all levels.
The authors note a positive growth in the profitability of the state forestry sector as a result of the reorganization of its management system, in particular, in the first half of 2023, the State Enterprise "Forests of Ukraine" received twice as much net profit. It is noted that the economic potential of the forestry sector of Ukraine is determined by existing outdated technologies and low-efficiency equipment and facilities, which can be eliminated if the newly established State Enterprise "Forests of Ukraine" operates effectively.
Key words: forestry, economic potential, resource potential, management system, competitiveness.
Постановка проблеми. Лісове господарство України за своїми функціональними завданнями комплексно використовує, постійно охороняє, систематично захищає та розширено відтворює лісові ресурси як сировинного, так і несировинного аспектів. На сьогоднішній день в умовах повномасштабних воєнних дій, наявними економічними і демографічними викликами, проведенням реорганізації державних лісогосподарських підприємств та відсутністю сучасного техніко-технологічного оснащення лісове господарство не завжди і не в повній мірі виконує вищезазначені функціональні завдання. Така ситуація вимагає не лише інституційно-управлінського (створено єдине державне спеціалізоване підприємство шляхом об'єднання 150 юридичних осіб), але і нормативного реформування лісової галузі.
У зв'язку з цим, назріла необхідність проведення дослідження існуючого економічного та ресурсного потенціалу лісової галузі, яка проходить черговий етап управлінських реформ, для визначення подальших перспективних шляхів її зростання.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід відзначити, що дослідження економічного та ресурсного потенціалів вітчизняного лісового господарства найшли відображення в наукових напрацюваннях науковців, серед яких відзначимо роботи Р.Г. Дубаса, О.І. Дребот, І.М. Лицура, Є.М. Мішеніна, М.І. Попкова, О.І. Фурдичка та інших.
Визначені напрацювання відносяться до періоду функціонування окремих лісогосподарських підприємств, а тому втратили свою актуальність. В результаті здійснення реструктуризації лісогосподарських підприємств виникла необхідність провести аналіз економічного та ресурсного потенціалів лісової галузі в умовах нової юридичної особи.
Мета статті - здійснення аналізу економічного та ресурсного потенціалів лісової галузі з метою підвищення її конкурентоспроможності та оцінки ефективності системи управління.
Виклад основного матеріалу. Довоєнна офіційна статистика свідчила, що лісогосподарські підприємства всіх форм власності в загальній структурі виробленої промислової продукції створювали лише 2,4 %, а кількість працюючих на них складала 4,5 % загальної чисельності промислово-виробничого персоналу всіх галузей національного господарства [1]. Не зважаючи на такі зовсім невагомі показники, лісове господарство є надзвичайно важливою галуззю не лише як сировинний або товарний ресурс для багатьох сфер соціально-економічного розвитку суспільства, але і як чинник забезпечення належного рівня здоров’я населення через покращення ним якості навколишнього природного середовища (екологічна складова), формування рекреаційних територій та нових робочих місць (соціальна складова), мисливського та побічного користувань (соціально-економічна складова) тощо.
Ресурсний потенціал національного лісового господарства достатньо вагомий, особливо серед європейських країн, але лише за окремими показниками. Не зважаючи на те, що Україна відноситься до малолісних держав (в Європі посідає 31 місце за показником площі лісів на одного жителя, який становить 0,21 га), за загальною площею земель лісогосподарського призначення (9,7 млн. га) та загальним запасом деревини на них (2 107 млн. м3) вона посідає достатньо високі (9 та 6 відповідно) місця серед європейської спільноти.
Щодо економічного аспекту, то за обсягом виробництва продукції лісопромислового комплексу (5,5 млрд. доларів щорічно) Україна займала лише 30 місце, а за ефективністю використання лісових ресурсів (відношення обсягу виробництва продукції лісопромислового комплексу до обсягу експорту деревини – 681 доларів/м3) взагалі посідала 32 місце. В той же час, Республіка Польща, яка володіє приблизно аналогічною площею земель лісогосподарського призначення в 9,4 млн. га, випускає продукції лісопромислового комплексу щорічно на 39,4 млрд. доларів та має показник ефективності використання лісових ресурсів практично вдвічі вищий - на рівні 1203,0 дол./ м3 [1].
В довоєнний період загальна площа земель лісогосподарського призначення України становила 10,4 млн. га, з них, вкриті лісовою рослинністю складали 9,6 млн. га., а загальний запас деревини перевищував 2,1 млрд. м3. Необхідно зазначити, що в 2011 році було проведено повний загальнодержавний облік лісів, за результатами якого було узагальнено висновки та відзначено позитивні тенденції збільшення лісоресурсного потенціалу галузі за останні п’ятдесят років, зокрема:
- площа земель лісогосподарського призначення зросла на 21%;
- запас лісових насаджень зріс практично в 3 рази;
- площа об’єктів природно-заповідного фонду на лісових землях збільшилась в 4 рази, тобто на половині вкритих лісовою рослинністю земель заборонено проведення рубок головного користування як основного джерела отримання доходу;
- більша половина лісових насаджень були штучно сформовані.
За офіційними даними, нині лісистість України становить 15,9%, але має дуже велику варіативність - від 3,7% в Запорізькій та Миколаївській областях до 51,4% в Закарпатській. Дослідження забезпеченості лісовими ресурсами окремих регіонів України свідчить, що найбільшу площу вкритих лісовою рослинністю земель мають Житомирська (989,0 тис. га), Рівненська (731,7 тис. га), Чернігівська (656,6), Закарпатська (652,9), Львівська (626,4), Волинська (632,4) та Київська (632,2 тис. га) області. Порівняно середнім рівнем зазначеного показника характеризуються окремі регіони зон Лісостепу (Вінницька, Черкаська, Сумська, Харківська області), а також Карпат (Івано-Франківська область) та Криму. Інші області, які відносяться до лісостепової та степової зон, відзначаються низьким значенням показника лісистості [2].
Проведений науковцями аналіз відхилень між показниками оптимальної (науково обгрунтованої) та фактичної лісистості в розрізі регіонів показав, що жодна область не досягнула оптимального рівня, за якого ліси найкраще впливають на мікроклімат, водні і ґрунтові ресурси, а також ефективно протидіють різноманітним ерозійним процесам. Довоєнні дослідження свідчать, що кращими регіонами в зазначеному аспекті є Черкаська - на 0,7 % фактична лісистість нижче оптимальної, Запорізька - на 1,1%, Львівська - на 1,3%, Чернігівська - на 1,4% та Вінницька області - на 1,7 %. В той же час великий обсяг лісовідновлення необхідно здійснювати в Полтавській (196 тис. га), Луганській (144 тис. га), Донецькій (133 тис. га) та Кіровоградській (112 тис. га) областях [2].
Відповідно до статті 1 Лісового кодексу України, її ліси України є національним багатством і за своїм призначенням та розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, тощо та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах [3].
Це підтверджується тим фактом, що ліси за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на слідуючі категорії:
1) захисні ліси (виконують переважно водоохоронні, ґрунтозахисні та інші захисні функції);
2) рекреаційно-оздоровчі ліси (виконують переважно рекреаційні, санітарні, гігієнічні та оздоровчі функції);
3) ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення (виконують особливі природоохоронні, естетичні, наукові функції тощо);
4) експлуатаційні ліси.
Загальновідомо, що лісові насадження слугують єдиним джерелом деревини, яка використовується в основному для виготовлення засобів виробництва, зокрема предметів праці та предметів споживання. Ресурсне значення деревини продовжує зростати не лише в якості палива, але і як обов'язковий елемент різноманітних фортифікаційних споруд в умовах повномасштабної агресії.
За офіційними даними з деревини виробляють понад 25 тис. одиниць найменувань виробів і товарів і ця кількість лише збільшується [5]. Так загальновідомо, що лісова рослинність є основою для низки підгалузей деревообробної, целюлозо-паперової, хімічної, харчової та фармацевтичної промисловостей, безпосереднім джерелом меблевого виробництва, а лісові насадження є місцем проведення господарської діяльності, завдяки якої створюються додаткові робочі місця і збільшується зайнятість населення. До того ж в Карпатському регіоні та на Поліссі (найбільш сировинних районах країни) розвиток окремих територіальних громад залежить від розвитку лісового господарства, що обумовлено наявністю та функціонуванням найбільших бюджетоутворюючих суб’єктів господарювання - лісогосподарських підприємств [6].
Необхідно відзначити, що лісові насадження відіграють важливу роль для розвитку вітчизняного аграрного сектору економіки, оскільки завдяки їх присутності збільшується урожайність окремих сільськогосподарських культур. В умовах війни та певних енергетичних проблем зростає роль деревини як джерела забезпечення паливом населення, організацій та установ. Таким чином, лісове господарство відіграє все зростаючу роль для формування продовольчої та енергетичної безпеки нашої країни. Зазначене вище відображає надзвичайно високу і унікальну суспільну значимість лісових ресурсів і пов'язаних з ними лісогосподарських та лісопереробних галузей.
Важливого значення набуває розподіл земель лісогосподарського значення за категоріями постійних лісокористувачів. На сьогоднішній день переважна більшість лісів перебуває у державній власності. Під час розподілу земель лісогосподарського призначення до муніципальної власності відійшло 1,3 млн га (або 13%) загальної площі лісового фонду. Тобто вони знаходяться у постійному користуванні суб'єктів господарювання, які підпорядковані органам місцевого самоврядування. Менше 0,1% лісових насаджень відноситься до приватної форми власності. Понад 800 тис. га (приблизно 7%) земель лісогосподарського призначення державної власності не були передані нікому в користування та віднесені до земель запасу.
Слід відмітити негативну тенденцію щодо закріплення державних земель лісогосподарського призначення за різноманітними постійними лісокористувачами (вони надані в постійне користування організаціям різних центральних органів виконавчої влади – Міністерство інфраструктури України, Міністерство оборони України, Міністерство освіти і науки України тощо). В розрізі постійних лісокористувачів, найбільша площа державних земель лісогосподарського призначення (близько 73%) перебуває у користуванні державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке підпорядковане Державному агентству лісових ресурсів України (надалі - ДАЛРУ).
Економічний потенціал лісового господарства до його реформи в 2022 році вважався невисоким, оскільки фінансові результати діяльності окремих лісогосподарських підприємств були збитковими, особливо на півдні та південному сході країни. В результаті цього вони щорічно потребували державної фінансової підтримки (дотацій) для виконання своїх функціональних зобов'язань. Звичайно, така ситуація не є підставою для визнання всього лісового господарства нерентабельним, оскільки його підприємства мали значний податковий тиск у вигляді дивідендів (податку на прибуток) та податку на землі лісогосподарського призначення, але в цілому були рентабельними.
На сьогоднішній день, коли створене єдине державне підприємство, немає офіційної звітності за його діяльність за період першого півріччя поточного року. Можна відзначити лише наявність публічних звернень, що за цей період ДП «Ліси України» [7], у порівнянні з першим півріччям 2022 року, отримало у два рази більшу величину чистого прибутку (з 795 млн. грн до 1,6 млрд. грн.).
Важливим моментом в контексті оцінки економічного потенціалу лісової галузі є те, що державні лісогосподарські підприємства сировинних регіонів країни були достатньо вагомими платниками податків до бюджетів усіх рівнів. Так, наприклад за період дослідження 2017-2020 років державними лісогосподарськими підприємствами було перераховано до бюджетів різних рівнів 23,57 млрд. грн., з яких до державного бюджету – 11,46 млрд.грн., місцевого – 7,07 млрд. грн. (таблиця 1).
Відповідно даних таблиці спостерігаємо, що податкове навантаження у вигляді податків та зборів зросло на 24,9% протягом періоду дослідження, особливо зросли відрахування до місцевих бюджетів – на 50,6%, що обумовлено децентралізаційними процесами в країні. Крім того, дещо зросли заробітні плати працівників лісового господарства у зв'язку зі зміною рівня мінімальної по країні, що призвело до збільшення єдиного соціального внеску на 7,8%, при тому, що кількість працюючих в лісовій галузі постійно зменшується. Чисельність штатних працівників лісової галузі станом на 01.01.2020 р. склала 42658 штатних одиниць і зменшилася в порівняно з відповідним періодом попереднього року на 3493 одиниці, або на 8 %.
Таблиця 1
Динаміка сплати підприємствами ДАЛРУ податків, зборів та платежів, млн. грн
|
Категорія податків |
2017 |
2018 |
2019 |
2020 |
зміна,% |
|
Сплачено до бюджетів різного рівня, з них: |
3904,2 |
4 809,7 |
4943,0 |
4875,4 |
24,9 |
|
Державного бюджету, у т.ч.: |
2554,4 |
3 100,9 |
2959,6 |
2842,9 |
11,3 |
|
Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів |
464,0 |
541,6 |
573,2 |
657,8 |
41,8 |
|
ПДВ |
1484,7 |
1906,2 |
1917,3 |
1820,9 |
22,6 |
|
Податок на прибуток |
115,8 |
141,1 |
105,4 |
60,7 |
-47,6 |
|
Частина чистого прибутку (дивіденди) |
389,6 |
387,0 |
255,7 |
203,4 |
-47,8 |
|
Військовий збір |
80,1 |
101,0 |
91,7 |
85,4 |
6,6 |
|
Інші податки та збори |
20,2 |
24,0 |
16,3 |
14,7 |
-27,2 |
|
Місцевих бюджетів, у т.ч.: |
1349,8 |
1708,8 |
1983,4 |
2032,5 |
50,6 |
|
Податок на доходи фізичних осіб |
936,4 |
172,8 |
1056,6 |
997,4 |
6,2 |
|
Рентна плата за спеціальне використання лісових ресурсів |
362,0 |
480,6 |
748,5 |
860,6 |
137 |
|
Податок на землі лісогосподарського призначення |
- |
- |
139 |
138,6 |
- |
|
Інші податки та збори |
51,4 |
55,4 |
39,3 |
35,9 |
-30,1 |
|
Сплачено Єдиного соціального внеску |
1122,3 |
1401,9 |
1302,6 |
1209,4 |
7,8 |
|
Всього |
5026,5 |
6211,6 |
6245,6 |
6084,8 |
21,1 |
*Джерело: сайт Державного агентства лісових ресурсів України
Таким чином, лісове господарство є важливою складовою національної економіки, оскільки, крім того, що воно слугує джерелом сировини для багатьох суміжних галузей, воно ще є основою забезпечення сталого розвитку національного господарства загалом. Першочерговим задаванням удосконалення системи управління лісовим господарством повинно стати формування та імплементація ефективної стратегії розвитку лісового господарства, узгодженої з усіма зацікавленими сторонами. Стабільне зростання виробництва у лісопромисловому комплексі потребує інтенсивного залучення в галузь як вітчизняних, так і іноземних інвестицій, належної державної підтримки, а також формування конкурентного справедливого ринку усіх видів деревини, без преференцій і корупційної складової.
В аспекті нормативно-правового забезпечення, наприклад, проведення рубок в Україні, то наведемо окремі характеристики аналогічних європейських практик, зокрема [8]:
- показники повноти, які є в Україні, у відповідності до яких призначається вирубка, набагато вищі, у порівнянні з країнами Європи;
- не є показником зменшення стійкості деревостанів низька повнота. При показнику 0.3-0.5 в країнах Європи утворюють насадження на приміських лісових територіях, посушливих лісах, та вживаних лісах з ціллю отримання крупномірної деревини;
- мати велику кількість сухостою (до 20 м3 на 1 га) у сучасній науці трактується як необхідна складова для збереження стійкості та біологічного різноманіття лісових ресурсів, через що окремі санітарні вирубки у державах ЄС не набули широкого вжитку;
- здійснення суцільної вирубки, які не мають зв’язку з природними катаклізмами і не входять до плану, згідно з європ