ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

УДК 338.434:631.17

ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА ТЕХНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-16-43-02

Вишневецька Оксана Василівна,

кандидат економічних наук, старша наукова співробітниця, провідна наукова співробітниця Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки»

https://orcid.org/0000-0003-0978-2603[1]

Анотація. У статті досліджено інституційне забезпечення та механізми державної підтримки техніко-технологічного розвитку сільського господарства України. Актуальність теми зумовлена ключовою роллю аграрного сектору в забезпеченні продовольчої безпеки, економічної стабільності та розвитку сільських територій. Проте слабка державна підтримка, недосконалість фінансових інструментів і диспаритет цін ускладнюють оновлення матеріально-технічної бази, що стримує підвищення конкурентоспроможності аграрного виробництва.

Метою дослідження є аналіз стану та ефективності державних програм і фінансових механізмів підтримки аграріїв, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення інституційних засад техніко-технологічного оновлення сільського господарства. Завдання статті полягають у виявленні проблем у системі державного регулювання, оцінці результативності існуючих програм фінансування (лізинг, компенсація вартості техніки, пільгове кредитування), а також у зіставленні українського та європейського досвіду.

Методологічну основу роботи становлять системний та порівняльний аналіз, економіко-статистичні методи, аналіз нормативно-правових актів та офіційних статистичних даних.

У результаті проведеного дослідження визначено, що наявна система підтримки в Україні характеризується нестабільністю, несвоєчасним фінансуванням і низькою часткою державних інвестицій у модернізацію аграрного виробництва. Встановлено, що програма часткової компенсації вартості вітчизняної техніки сприяла збільшенню її придбання та підтримці машинобудування, однак не стимулює впровадження інновацій. Аналіз програми «Доступні кредити 5-7-9%» показав її значний вплив на розширення доступу аграріїв до кредитних ресурсів у кризових умовах. Новизна дослідження полягає у комплексній оцінці ефективності різних форм державної підтримки та формулюванні пропозицій щодо підвищення їх результативності.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання сформульованих висновків і рекомендацій при удосконаленні державної аграрної політики. Реалізація запропонованих заходів (посилення протекціонізму щодо вітчизняної техніки, розвиток лізингу, підтримка інновацій, створення спільних виробництв із світовими лідерами) сприятиме оновленню матеріально-технічної бази аграрного сектору, зростанню його конкурентоспроможності та забезпеченню сталого розвитку сільських територій.

Ключові слова: державна підтримка, кредитування, сільськогосподарська техніка, лізинг, компенсація, аграрний сектор, державні програми.

INSTITUTIONAL SUPPORT AND STATE ASSISTANCE FOR THE TECHNICAL AND TECHNOLOGICAL DEVELOPMENT OF AGRICULTURE

Oksana Vyshnevetska, candidate of economic sciences, senior research fellow, leading research fellow of the department of investment, material and technical ensuring, National Scientific Centre «Institute of Agrarian Economics», orcid.org/0000-0003-0978-2603

Abstract. The article examines the institutional framework and mechanisms of state support for the technical and technological development of agriculture in Ukraine. The relevance of the topic is determined by the crucial role of the agrarian sector in ensuring food security, economic stability, and rural development. However, insufficient state support, outdated financial instruments, and price disparity hinder the renewal of the material and technical base, thereby limiting the competitiveness of agricultural production.

The purpose of the study is to analyze the current state and effectiveness of state programs and financial instruments aimed at supporting farmers, as well as to develop recommendations for improving the institutional foundations of technical and technological modernization of agriculture. The objectives of the article include identifying problems in the state regulation system, evaluating the efficiency of existing funding programs (leasing, machinery cost compensation, preferential loans), and comparing Ukrainian and European experiences.

The methodological basis of the research is a combination of systemic and comparative analysis, economic and statistical methods, as well as the study of legal acts and official statistical data.

The results show that the existing system of state support in Ukraine is characterized by instability, untimely financing, and a low share of public investment in the modernization of agricultural production. The study found that the machinery cost compensation program contributed to an increase in domestic equipment purchases and supported agricultural engineering, though it failed to stimulate innovation. The analysis of the “Affordable Loans 5–7–9%” program highlighted its significant role in expanding farmers’ access to financial resources under crisis conditions. The novelty of the research lies in the comprehensive evaluation of different forms of state support and the formulation of proposals to improve their effectiveness.

The practical significance of the findings is in their potential use for enhancing state agricultural policy. Implementation of the proposed measures – strengthening protectionist policies for domestic machinery, developing leasing mechanisms, supporting innovations, and establishing joint ventures with global leaders—will contribute to the modernization of Ukraine’s agrarian sector, strengthen its competitiveness, and ensure sustainable rural development.

Keywords: state support, lending, agricultural machinery, leasing, compensation, agricultural sector, state programmes.

Вступ. Агропромисловий комплекс, і особливо сільське господарство, виступає основою продовольчої та економічної безпеки України. Він формує агропродовольчий ринок, забезпечує продовольчу незалежність, зайнятість населення та розвиток сільських громад. Разом із тим аграрні підприємства стикаються з труднощами у модернізації матеріально-технічної бази через диспаритет цін, обмежений доступ до фінансових ресурсів та недостатню державну підтримку. Це зумовлює потребу у комплексному дослідженні інституційних засад та механізмів державної політики у сфері техніко-технологічного розвитку сільського господарства.

Державна аграрна політика в Україні впродовж останніх десятиліть характеризувалася переважанням тактичних рішень над стратегічними, а також несистемністю регуляторних механізмів. Аналіз досліджень та офіційних матеріалів засвідчує низьку ефективність бюджетних програм, несвоєчасність їх фінансування та недосконалість адміністрування. Зокрема, реалізація державних програм підтримки лізингу сільськогосподарської техніки через ДПАТ «НАК „Украгролізинг”» охоплювала лише 2–4% ринку фінансових послуг, що є явно недостатнім. Частка державних інвестицій у модернізацію залишалася на рівні 10–16% загальних капіталовкладень, що свідчить про суттєву нестачу ресурсів. Невирішеними залишаються питання стабільності фінансування, стимулювання інновацій та захисту вітчизняного машинобудування.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика державної підтримки аграрних товаровиробників, а також теоретичні та прикладні аспекти цього питання, широко висвітлені у працях численних вітчизняних та зарубіжних науковців. Серед них варто відзначити О. Захарчука [15], Я. Навроцького [10, 15], В. Петрова [10], Н. Поліщук, І. Каськової [11] та інших дослідників, які обґрунтовували необхідність державної допомоги сільському господарству та пропонували шляхи оптимізації бюджетного фінансування. Незважаючи на це, існує низка невирішених та недостатньо досліджених аспектів, що стосуються рівня державної підтримки сільськогосподарських підприємств України. Ці питання становлять основу даного дослідження, а його висновки є своєчасними та важливими для розв'язання конкретних проблем.

Метою дослідження є аналіз стану та ефективності державних програм і фінансових механізмів підтримки аграріїв, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення інституційних засад техніко-технологічного оновлення сільського господарства.

Виклад основного матеріалу. Однією з ключових цілей підтримки аграрного сектора економіки з боку держави є реалізація його потенціалу, збільшення обсягів сільськогосподарського виробництва, диверсифікація асортименту продукції як у сфері сільського господарства, так і в переробній промисловості, поліпшення якості продуктів харчування та їх конкурентоспроможності на світових ринках. На жаль, сучасний вплив держави на український агросектор є суперечливим: він значний, але недостатньо дієвий. Аграрна політика в період трансформації часто керувалася тактичними міркуваннями, а не стратегічним баченням. Регуляторна діяльність була хаотичною та непослідовною. Постійні зміни, затягування з прийняттям нормативних актів та складні процедури отримання бюджетних коштів призводили до того, що фінансова допомога надходила із запізненням, використовувалася неефективно і зрештою поверталася до державного бюджету [6].

Український уряд неодноразово намагався модернізувати сільське господарство, впроваджуючи закони та програми для стимулювання технічного оновлення, зокрема, шляхом підтримки попиту на вітчизняну сільгосптехніку. Однак, складність регулювання фінансування через численні нормативні акти ускладнює управління та контроль за використанням коштів. Незважаючи на державну допомогу, українські виробники сільгосптехніки переважно не справляються з кризовими явищами, а їхня продукція є неконкурентоспроможною.

Навіть діяльність ДПАТ «НАК „Украгролізинг”», що надавало певну допомогу аграріям через лізингові механізми, була обмежена через недостатнє державне фінансування, що відображалося в його незначній частці на ринку (2-4%). Період війни призвів до фактичного припинення лізингових поставок сільськогосподарської техніки (табл.1).

Таблиця 1 - Фактична поставка сільськогосподарської техніки

Джерело: дані НАК «Украгролізинг»

Критерієм розвинутого ринку лізингу вважається його частка у загальних обсягах інвестицій в основний капітал понад 10% (у США – 31%, Канаді – 20, Великобританії – 15%). В Україні частка придбаної за лізингом сільськогосподарської техніки не перевищувала 3%.

Згідно з Бюджетним кодексом України, протягом 2017-2021 років держава гарантувала виділення щонайменше 1% від обсягу сільськогосподарського виробництва на підтримку аграріїв. Ця норма була продовжена і на період 2021-2025 років. Зважаючи на прогнози Мінекономіки щодо обсягів сільськогосподарської продукції на 2019-2023 роки, було запропоновано збільшити державні видатки на технічне оновлення агропромислового комплексу. Ці додаткові кошти мають бути спрямовані на покращення доступності сучасної сільськогосподарської техніки для виробників, зокрема через субсидування її вартості та компенсацію банківських відсотків за кредитами на її придбання.

Бюджетна політика в аграрному секторі України постійно еволюціонувала з моменту здобуття незалежності. Фінансування спрямовувалося на модернізацію технологій, підвищення продуктивності, екологізацію сільського господарства та покращення умов життя в селі. Проте, структура та обсяги державної підтримки сільгоспвиробників не є сталими і можуть змінюватися.

Щороку, затверджуючи державний бюджет, визначаються конкретні державні цільові програми підтримки агропромислового комплексу (АПК) та обсяги їх фінансування. З 2000 по 2024 роки бюджетні кошти в аграрний сектор спрямовувалися переважно на: підтримку виробництва (тваринництва, рослинництва, садівництва, виноградарства та ягідництва); непродуктову підтримку (фермерські господарства, компенсації вартості ресурсів, кредитів, лізингу); та інвестиції в розвиток (сільські програми, дослідження, освіта, селекція, землеустрій, адміністрування).

Розподіл видатків на державну допомогу розвитку аграрного сектору протягом 2018-2024 рр. відображено на рис. 1.

Рис. 1. Структура фінансування капітальних вкладень у аграрний сектор з урахуванням державної участі у 2018-2024 рр.

Джерело: сформовано за даними джерела [3]

Хоча державна підтримка розвитку агросектору є значною, аналіз державних програм та їх виконання виявив, що частка сільського господарства в загальному обсязі капіталовкладень залишається на рівні 10-16%, що свідчить про суттєву недостатність.

В Україні з року в рік недофінансування окремих бюджетних програм стає звичною практикою. Це створює невизначеність для виробників, ускладнює досягнення цілей цих програм та негативно позначається на їхніх фінансових результатах.

Нинішня практика розподілу державних коштів на підтримку галузей, коли пріоритет віддається компенсації витрат без урахування ефективності, є вкрай неефективною. Це призводить до нераціонального використання бюджетних ресурсів, не сприяє розвитку виробництва та створює умови, за яких кошти або не доходять до реа