НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ НЕРУХОМОСТІ (С. 37-47)

УДК 332.85, 69.003

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ НЕРУХОМОСТІ

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-16-43-03

Губенко Володимир Володимирович, аспірант, ДННУ «Академія фінансового управління», Київ, Україна, vvg2052@gmail.com

https://orcid.org/0009-0006-4112-3834

 

Анотація. У поданій статті визначено функції та принципи державного управління як суб'єкта безпосереднього впливу на сферу нерухомості. У цьому контексті проаналізовано низьконормативно-законодавчі акти, що встановлюють правові відносини, правила купівлі-продажу, оренди та інших операцій з нерухомістю. Особливої ​​уваги заслуговує на комплексність проведеного дослідження, яку розкрито у таких аспектах:

а) надано правове визначення поняття «нерухомість» та «нерухоме майно», а також нормативне підґрунтя оцінки об'єктів нерухомого майна та особливості державної реєстрації речових прав на немайнове майно;

б) досліджено правові засади у сфері справляння податків та зборів, а також фондової та інвестиційної діяльності з питань купівлі-продажу нерухомості;

в) проаналізовано сучасні прийняті нормативно-законодавчі документи державного регулювання ринку, що регламентують мінімальний розмір гарантійної частки будівництва об'єктів нерухомого майна; вводять гарантування мовних прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть збудовані в майбутньому; забезпечують непорушність майнових прав відповідно до Закону України "Про санкції"; регулюють впровадження національного класифікатора будівель та споруд з метою гармонізації з європейськими нормами та регламентують експериментальне впровадження Містобудівного кадастру на державному рівні.

Автором підтверджено необхідність подальшого удосконалення державного регулювання функціонування ринку нерухомості через удосконалення нормативно-правового забезпечення всієї ланцюжки операцій з нерухомим майном: відведення земельної ділянки - будівництво - реєстрація прав власності - введення в експлуатацію - відчуження (оренда, лізинг).

Ключові слова: ринок нерухомості, нормативно-правове забезпечення, державне регулювання, нерухоме майно.

 

REGULATORY AND LEGAL SUPPORT FOR THE FUNCTIONING OF THE REAL ESTATE MARKET

Volodymyr Gubenko, PhD student, SESE «Academy of Financial Management», Київ, Україна, vvg2052@gmail.com

Abstract. У цій статті зазначено функції та принципи державної влади як суб'єкта прямого впливу на реальний стан. У цьому контексті число регуляторних та владних дій, що встановлюють правові відносини, правила для купівлі та продажу, підписання та інші зміни з реальними обставинами є analyzed. Комплексність досліджень полягає в тому, що пов'язані з обмеженими цінностями, які помічаються у наступних аспектах:

a) законодавча definition of concepts of "real estate" та "real estate" реалізована, як добре, як регулювальна основа для оцінки реальних штатних об'єктів, та особливих умов державної реєстрації реальних прав;

b) національні принципи в галузі зборів акцій та клопоту, як добре, як fund і investment activity на purchase і sale real estate examined;

c) сучасні встановлені регулювальними та незалежними документами державного регулювання ринку, які регулюють мінімальний розмір guarantee share for construction of real estate objects are analyzed; introduce guarantees of property rights to real estate objects that will be constructed in the future; надання сприятливості власності права залежно від права України "On Sanctions"; регулювати реалізацію національних класифікаторів будівель та структур у порядку harmonization з європейськими стандартами та регулювати experimental implementation of urban planning catastre at the state level.

Автентифікація вимагає подальшого розв'язання державного регулювання функціонування реального регіонального ринку через утримання regulatory та громадського сприяння центру реального стану трансакцій: land allocation - construction - registration property rights - commissioning - alienation (rent, le.

Keywords: реальний стан маркетингу, регулювальна та юридична підтримка, державна влада, реальний стан.

 

Постановка проблеми . Ринок нерухомості в Україні на сьогоднішній день характеризується як динамічний, але водночас складний сегмент соціально-економічної діяльності. Його розвиток визначається низкою макроекономічних факторів, рівнем політичної стабільності всередині країни та дієвістю зовнішньої підтримки. Поточні виклики, зокрема повномасштабна війна та спричинені нею економічні труднощі, суттєво вплинули на цей сектор. В результаті спостерігається скорочення обсягів попиту та пропозиції в окремих регіонах, зниження загального рівня інвестиційної активності на ринку нерухомості, але певної стабільності (зростання) в центрально-західних районах України [1].

Нині Україна активно удосконалює законодавчу базу для підвищення прозрачності та стабільності ринку нерухомості, а також приведення його у відповідність до стандартів європейського права. Це включає внесення змін до Цивільного кодексу та інших нормативних актів, спрощення процедур отримання дозволів на будівництво, зміцнення правової захисту інвесторів та інші заходи [2]. Успішно впроваджуються програми державного фінансування та кредитування для підтримки житлового будівництва, що стимулює розвиток галузі та створення додаткового попиту. Одночасно держава посилює контроль за операціями з нерухомістю, вимагаючи більш детального моніторингу фінансових потоків [3].

Незважаючи на позитивні тенденції у вирішенні кризових явищ на ринку нерухомості завдяки ефективному державному регулюванню, залишається ряд невирішених питань, які потребують уваги. Зокрема, характерною є відсутність системності управлінського регулювання галузі, що зумовило актуальність розширеного дослідження питання нормативно-правового забезпечення розвитку вітчизняного ринку нерухомості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій . Аспекти правового регулювання ринкових процесів у сфері нерухомості розглядаються в дослідженнях багатьох сучасних українських науковців, зокрема І. Білецького [4], О. Ілляша [5], Г. Партина [6], Т. Стельмаха, В. Бондаря [7], О. Харченка [8]. 

Зазначені вчені зосереджують увагу на інституційних аспектах та концептуальних засадах управління у сфері нерухомості, аналізуючи державне регулювання цієї галузі. Окремий акцент робиться на обґрунтуванні цифрових засад сучасного управління правами власності, а також на визначенні ключових проблем та перспектив розвитку.

Хоча внесок науковців у дослідження цього напрямку є важливим, водночас спостерігається певна фрагментарність у підходах до державного регулювання ринку нерухомості в Україні, особливо в умовах післявоєнного періоду, через його неповноцінне нормативно-правове забезпечення.

Метою статті є аналіз сучасного стану нормативно-правового регулювання ринку нерухомості в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Державне управління виступає ключовим суб'єктом, який активно впливає на розвиток сфери нерухомості, здійснюючи низку важливих функцій [2]:

– розроблення стратегічного бачення розвитку сфери нерухомості та її окремих підсистем;

– впровадження законодавчих ініціатив і здійснення регуляторних заходів для забезпечення стабільності ринку нерухомості;

– державне інвестування у пріоритетні напрями, які забезпечують перспективний розвиток національної економіки в контексті ринку нерухомості;

– участь у комерційних проєктах, включаючи емісію житлових сертифікатів;

– виконання функцій емітента державних цінних паперів, забезпечених об’єктами нерухомості;

– попередження і вирішення конфліктів, що виникають у даній сфері;

– організація моніторингової та контрольної діяльності для підтримки стабільності сектора.

Загальне практичне втілення державних функцій у регулюванні ринку нерухомості в Україні спрямоване на досягнення таких стратегічних цілей: формування ефективної інфраструктури галузевого ринку; збільшення бюджетних надходжень та оптимізація структури доходів; підвищення інвестиційної привабливості галузі.

Державне регулювання у досліджуваній сфері соціально-економічної системи України ґрунтується на низці ключових принципів, серед яких [2]: забезпечення ефективного виконання державних норм і правил через законодавчий інструментарій; поетапність і послідовність при розробці управлінського механізму з максимальною оптимізацією бюджетних витрат; індивідуальний підхід до кожного об'єкта нерухомості в процесі управління майном.

Мета державного регулювання у даному напрямку полягає у вирішенні низки пріоритетних завдань. Серед них: організація якісного кадастрового та технічного обліку об'єктів нерухомості; забезпечення легітимності реєстрації прав власності; проведення оцінки майна для його страхування та оподаткування; створення повноцінної системи моніторингу для оптимізації галузі; формування бази достовірної, актуальної та доступної інформації про ринкові процеси у сфері нерухомості, яка буде корисною для фізичних і юридичних осіб.

У межах державного управління розвитком ринку нерухомості відповідними владними структурами реалізуються основні функції, серед яких організація й планування діяльності, систематичний моніторинг, інвентаризація, контроль і оцінка.

 Сучасний стан ринку нерухомості в Україні є одним із ключових індикаторів соціально-економічного розвитку країни. Значний обсяг інвестицій у будівельну галузь, активний розвиток кредитних відносин та вагомий внесок у формування валового внутрішнього продукту демонструють важливість та унікальну роль цього сектору в національній системі соціально-економічних взаємодій [9]. Ефективний розвиток державного регулювання ринку нерухомості потребує вдосконалення організаційно-правової, інформаційної, фінансово-економічної та кадрової складових з урахуванням впливу взаємозв'язків з іншими секторами економіки.

Нормативно-правове регулювання ринку нерухомості в Україні ґрунтується на низці законодавчих актів, які регламентують правові аспекти, правила купівлі-продажу, оренди та інших операцій з нерухомістю. Основним джерелом правового регулювання є Цивільний кодекс України. Відповідно до статті 182 цього кодексу, права власності на нерухомість та інші речові права, включно з обтяженнями, їх виникненням, передачею або припиненням, підлягають обов'язковій державній реєстрації. Згідно зі статтею 657, договори купівлі-продажу земельних ділянок, єдиних майнових комплексів, житлових будинків (квартир) або іншого нерухомого майна мають бути оформлені у письмовій формі та посвідчені нотаріально. Виключення становлять договори купівлі-продажу майна, що знаходиться під податковою заставою.

Відповідно до статті 181 Кодексу, термін «нерухомість» визначається як земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на цих ділянках, які неможливо пересувати чи переміщати без втрати їхньої вартості або зменшення функціонального призначення. Основною характеристикою нерухомості є її невіддільний зв’язок із землею. У разі втрати цього зв’язку, такі об’єкти, як дерева чи споруди, розміщені на земельній ділянці, перестають виконувати своє початкове призначення.

Крім того, згідно з Цивільним кодексом України до нерухомого майна належать об'єкти, що підлягають державній реєстрації, серед яких космічні апарати, судна (морські та повітряні), а також автомобілі. Таке юридичне трактування нерухомості пояснюється високою вартістю таких об'єктів і необхідністю їхньої спеціальної реєстрації.

Одним із ключових нормативно-правових актів, що регулюють питання купівлі-продажу нерухомого майна, є Закон України «Про державну реєстрацію .речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прийнятий 01.07.2004 р. за № 1952-IV. Загалом цей документ визначає правові аспекти, які стосуються державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та обмежень щодо нього.

Відповідно до статті 2 Закону, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним процесом, який засвідчує та підтверджує державою факти виникнення, переходу або припинення прав на нерухомість, а також обтяження таких прав. Це здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 3 визначає, що державна реєстрація прав обов’язкова. Вся інформація про права на нерухомість і будь-які їх обтяження повинна вноситися до Державного реєстру прав.

Згідно із статтею 4, обов’язковій державній реєстрації підлягають:

- право власності на нерухомість;

- правоволодіння, користування (сервітут); емфітевзис - право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб;  суперфіцій - право забудови земельної ділянки; право господарського відання; оперативного управління; постійного користування чи оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлями або капітальними спорудами чи їх частинами; іпотека; довірче управління майном;

- інші речові права, передбачені законодавством;

- податкова застава і всі види обтяжень на нерухоме майно.

Стаття 5 зазначає, що в Державному реєстрі прав мають реєструватися права на такі об’єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельних ділянках і не можуть бути переміщені без втрати своїх характеристик чи призначення:

- житлові будинки;

- квартири;

- будівлі, призначені для проживання людей, зберігання майна, виробництва тощо;

- споруди (наприклад, інженерні чи гідротехнічні), які виконують спеціальні технічні функції та не належать до будівель чи приміщень;

- окремі приміщення в межах житлових будинків, будівель або квартир, які обмежені будівельними елементами.

Водночас відносини, пов’язані зі сплатою податків і зборів, включаючи операції купівлі-продажу нерухомості, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цей Кодекс визначає перелік податків і зборів, адміністрування цих платежів, права та обов’язки платників податків і контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб у процесі податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 6 Кодексу пояснює, що податок є обов’язковим і безумовним платежем до бюджету, який має сплачуватися платниками податку відповідно до законодавства. Збір (або плата, внесок) представляє собою обов’язковий платіж до бюджету, який здійснюється платниками за отримання певних спеціальних вигод чи юридично значущих дій від державних органів, місцевого самоврядування та інших уповноважених організацій.

У сфері інвестиційної діяльності, пов’язаної з операціями купівлі-продажу нерухомості, основним правовим документом є Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 р. № 978-IV. Цей нормативно-правовий акт визначає загальні принципи, правові аспекти та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб для управління фінансуванням масового будівництва житла, а також особливості управління цими ресурсами.

Одним із ключових етапів у процесі розгляду нерухомості є її оцінка, яка регулюється Національним стандартом №2 «Оцінка нерухомого майна» [10]. Згідно зі статтею 3 цього нормативного документа, об’єкти для оцінки умовно поділяються на три категорії:

- земельні ділянки (або їх частини), які не мають поліпшень;

- земельні ділянки (або їх частини) із земельними поліпшеннями;

- власне самі земельні поліпшення.

Земельна ділянка визначається як частина земної поверхні з установленими межами та конкретним місцем розташування, що супроводжується відповідними правами на використання. Під час оцінювання така ділянка розглядається як простір на чи під землею, із глибиною та висотою, необхідними для проведення земельних покращень.

Земельні поліпшення становлять результати змін, що впливають на якісні характеристики земельної ділянки та її ринкову вартість. До таких поліпшень належать матеріальні об’єкти, які розташовані всередині ділянки й не можуть бути переміщені без втрати їх функціональності чи зміни призначення. Також враховуються результати господарської роботи або спеціальних заходів, що вплинули на рельєф чи доступність земельної ділянки для освоєння. До земельних поліпшень належать будівлі, споруди, технологічні пристрої та багаторічні насадження.

З іншого боку, Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 р. № 3480-IV регулює правовідносини, що виникають у процесі розміщення і обігу цінних паперів, а також провадження професійної діяльності на фондовому ринку. Його головною метою є забезпечення прозорості та ефективності функціонування ринку. Значну увагу закон приділяє іпотечним цінним паперам, що включають іпотечні облігації, сертифікати, заставні тощо. Ці папери підтверджують права власників на отримання коштів від емітента та забезпечені іпотечним покриттям (іпотечним пулом) [11].

В останні роки було прийнято ще низку нормативно-правових актів, що прямо чи опосередковано регулюють (впливають на) ринок нерухомості в Україні [12].

Законом України від 15.08.2022 р. № 2518-IX «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому» впроваджується процедура державної реєстрації прав (спеціального майнового права) на так звані «віртуальні об’єкти»: майбутній об’єкт нерухомості (МОН) та об’єкт незавершеного будівництва (ОНБ), як подільний, так і неподільний.

З моменту реєстрації такого спеціального майнового права до реєстру вноситься інформація про всі можливі обмеження чи обтяження цього права, а також забезпечується відстеження титулу відповідного об'єкта. Усі необхідні дозвільні документи повинні бути оформлені перед реєстрацією спеціального майнового права. Особливості реєстрації передбачають первинну реєстрацію об’єкта незавершеного будівництва виключно за замовником будівництва, а для майбутнього об’єкта нерухомості це право може належати замовнику будівництва або девелоперу. Закон також встановлює механізм «резервування» майбутнього об’єкта нерухомості до моменту його введення в експлуатацію, що спрямований на гарантування завершення будівництва через закріплення певної гарантійної частки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2023 р. № 8 «Про визначення мінімального розміру гарантійної частки будівництва об'єктів нерухомого майна» затверджено мінімальний розмір гарантійної частки у відсотковому співвідношенні до загальної площі майбутніх об’єктів нерухомості, передбачених проектною документацією у подільному об’єкті незавершеного будівництва (черга/пусковий комплекс). Цей розмір становить: 10% – для міст Київ, Дніпро, Львів, Одеса та Харків; 5% – для інших населених пунктів.

Ухвалений Порядок реалізації положень Закону України «Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені у майбутньому» (Постанова Кабінету Міністрів України №596 від 13.06.2023 р.) визначає механізм і специфіку поширення норм цього закону на об'єкти, для яких дозвільні документи на початок будівельних робіт були отримані до 10 жовтня 2022 року. У межах затвердженого Порядку передбачено наступне:

- у разі, якщо дозвіл на будівництво об'єкта було отримано до 10 жовтня 2022 року, але замовник ухвалив рішення про поширення дії відповідного закону на цей об'єкт, обов’язковою умовою є внесення всіх необхідних даних про об'єкт до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ).

- для об'єктів, продаж яких уже було здійснено раніше, забезпечується реєстрація прав у форматі «права інвестора». Водночас для тих об'єктів, які ще не реалізовані, реєструється «спеціальне майнове право», а подальше їх відчуження відбувається згідно з нормами закону.

Внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законів щодо забезпечення непорушності майнових прав» від 3 травня 2023 року (№3103-IX) зміни покладають на державного реєстратора обов'язок перевіряти факт застосування санкцій до фізичних або юридичних осіб відповідно до положень Закону України «Про санкції». Наявність таких санкцій є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Наказом Міністерства економіки України від 16 травня 2023 року (№3573) затверджено новий національний класифікатор будівель і споруд НК 018-2023. Запровадження класифікатора спрямоване на гармонізацію національної системи класифікації із європейською класифікацією типів споруд, розробленою Євростатом.

Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову від 09.08.2024 року №909 «Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо запровадження Містобудівного кадастру на державному рівні», яка регламентує наступні нововведення:

- територіальні громади, архітектурні органи та фахівці з архітектури отримають змогу працювати у єдиній цифровій системі з уніфікованими стандартами, що створює необхідні умови для прозорого та ефективного відновлення держави;

- уся містобудівна документація, включаючи комплексні плани громад, генеральні плани розвитку територій, плани зонування, схеми планування областей і районів, буде доступна в електронному форматі у межах єдиної системи. Це сприятиме захисту будівельної галузі від неправомірних дій та махінацій;

- запровадження прозорого та уніфікованого порядку дій, погоджувальних процедур і роботи із документацією прискорить і спростить управління процесами у сфері будівництва, дозволяючи підвищити загальну ефективність функціонування будівельної галузі на різних рівнях.

Висновки. Не зважаючи на численні нормативно-законодавчі акти щодо регулювання вітчизняного ринку, зокрема, житлової нерухомості, все ще існують прояви недоброчесності та, навіть, злочинності окремих фізичних та юридичних осіб, що призводить до негативних наслідків для іміджу цієї важливої соціально-економічної сфери нашого суспільства. Крім того, десятки тисяч наших громадян-інвесторів знаходяться в стані невизначеності або судових процесів в результаті дій забудовників-аферистів. Тому, необхідне подальше вдосконалення державного регулювання функціонування ринку нерухомості через вдосконалення нормативно-правового забезпечення всього ланцюжка операцій з нерухомим майном: відведення земельної ділянки - будівництво – реєстрація прав власності - введення в експлуатацію – відчуження (оренда, лізинг).

Список використаної літератури

1. Державна служба статистики України. Огляд ринку нерухомості в Україні: основні тенденції та показники. Аналітичний звіт. 2023.

2. Мухін О.О., Юрченко О.Ю. Державне регулювання ринку нерухомості в Україні//Сталий розвиток економіки, 2024. - №3 (50). С. 513-517.

3. Національний банк України. Макроекономічний огляд: вплив війни на ринок нерухомості в Україні. Київ : НБУ, 2023.

4. Білецький І. В. Класифікація важелів державного регулювання будівельного сектору житлової нерухомості. Український журнал прикладної економіки. 2021. No 6(2). С. 330–337. DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2021-2-42

5. Ілляш О. В. Розвиток ринку житлової нерухомості в Україні: сучасні виклики та шляхи вирішення. Вісник економічної науки України. 2021. No 2. С. 34–49.

6. Партин Г. О. Економіко-правові аспекти державного регулювання ринку нерухомості в Україні. Юридичний журнал. 2020. No 3. С. 87–96.

7. Стельмах Т. П., Бондар В. В. Інноваційні підходи до розвитку ринку комерційної нерухомості в Україні. Бізнес Інформ. 2023. No 5. С. 123–135.

8. Харченко О. В. Ринок земельних ділянок в Україні: нові виклики та можливості. Земельне право. 2022. No 6. С. 54–67.

9. Український інститут майбутнього. Перспективи відновлення ринку нерухомості в Україні після війни. Аналітична записка. 2023р.

10. Постанова КМУ №1442 від 28.10.2004 р. Про затвердження Національного стандарту №2 «Оцінка нерухомого майна»https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1442-2004-%D0%BF#Text

11. Економічні основи права нерухомої власності// Гриценко О.А. Економічна теорія та право. №1, 2016. С.46-55.

12. Основні законодавчі зміни в сфері нерухомості та будівництва, які відбулися у 2023 році, режим доступу:https://propertytimes.com.ua/zakonodatelstvo/osnovni_zakonodavchi_zmini_v_sferi_neruhomosti_ta_budivnitstva_yaki_vidbulisya_u_2023_rotsi

References

1. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrayiny. Ohlyad rynku nerukhomosti v Ukrayini: osnovni tendentsiyi ta pokaznyky. Analitychnyy zvit. 2023.

2. Mukhin OO, Yurchenko O.YU. Державне регулювання ринку нерухомості в Ukrayini//Stalyy розвиток ekonomiky, 2024. - №3 (50). S. 513-517.

3. Національний банк України. Макроекономічний огляд: Урядові війни на ринку незнищенності в Україні. Київ: НБУ, 2023.

4. Білетська IV Класифікація вагелів державного регулювання будівельних відділів житлової нерухомості. Український журнал приkladної ekonomiky. 2021. № 6 (2). S. 330-337. DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2021-2-42

5. Ілляш ОВ Розвиток ринку житлової нерухомості в Україні: suchani vyklyky ta shlyakhy вирішення. Вісник економічної науки України. 2021. No 2. S. 34–49.

6. Partyn HO Ekonomiko-pravovi aspekty derzhavnogo regulation ринку нерухомості в Ukrayini. Юридичний журнал. 2020. No 3. S. 87-96.

7. Stelʹmakh TP, Бондар VV Innovatsiyni pidkhody у розвитку rynku komertsiynoyi нерухомості в Ukrayini. Biznes Inform. 2023. No 5. S. 123-135.

8. КАРЧЕНКО ОВ РИНОК СЕМІЛЬНИЧНИХ ДІЯЛОНОК В УКРАЇНІ: нові виклики та можливості. Zemelne pravo. 2022. No 6. S. 54–67.

9. Ukrayinsʹkyy insutut maybutnnoho. Перспективне видознавлення ринку нерухомості в Україні Після війни. Analitychna zapyska. 2023р.

10. Postanova KMU №1442 vid 28.10.2004 r. Pro zatverdzhennya Natsionalʹnoho standartu №2 «Otsinka nerukhomoho mayna» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1442-2004-%D0%BF#Text 1

11. Економічна осьова праця нерухомої власності // Гритенко О. О. Економічна теорія та право. №1, 2016. S.46-55.

12. Основні законодавчі відміни у сфері нерухомості та будівництва, що вивчаються у 2023 році, режим доступу: https://propertytimes.com.ua/zakonodatelstvo/osnovni_zakonodavchi_zmini_v_sferi_neruhomosti_ta_budivnitstva_yaki_vidbulisya_u_

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Надійшла до редакції: 19.10.2025р.