ФОРМУВАННЯ ПЕРЕДУМОВ СТАЛОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ЗАСАДАХ МАРКЕТИНГУ

 

ФОРМУВАННЯ ПЕРЕДУМОВ СТАЛОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО РОЗВИТКУ ТУРИЗМУ НА ЗАСАДАХ МАРКЕТИНГУ

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-16-43-05

 

Дубас Р.Г., д.е.н., професор, завідувач кафедри управління та адміністрування, ЗВО «Університет «Україна»

Шафранова К.В., к.е.н., доцент, доцент кафедри управління та адміністрування, ЗВО «Університет «Україна»[1]

 

Анотація. В представленому матеріалі надається сучасне визначення сталому розвитку та екологічному (відповідальному) туризму, узагальнено принципи ведення сталого туризму у відповідності до міжнародних стандартів та інших нормативних актів. 

Автором обґрунтовано необхідність і доцільність застосування маркетингового підходу щодо впровадження особливостей сталого розвитку туристичної діяльності України через проведення екологічної сертифікації різноманітних продуктів суб’єктами господарювання ринку. Наведено основні критерії, за якими  здійснюється сертифікація в світовій туристичній спільноті, зокрема, це екологічна стійкість, соціальна відповідальність та економічна доцільність туристичного продукту.

В роботі визначено існуючі переваги та недоліки від впровадження екологічної сертифікації в практику вітчизняних підприємств. До основних переваг слід віднести: зростання рівня довіри туристичної фірми та визнання партнерами-конкурентами в галузі; функціонування маркетингу на різних платформах і можливість безкоштовного розміщення в пошуковій базі даних онлайн-довідників; створення сертифікованої платформи для клієнтів щодо прийняття ними рішень про певний продукт на основі відповідальності, а не лише на основі класичної зручності та доступності.  До основних недоліків слід віднести: відсутність статистичних даних, які свідчили, що сертифікація гарантує в короткостроковому періоді підвищення цін або збільшення заповнюваності готелів і відповідно - кількості клієнтів; інколи відсутність довіри до програм сертифікації; недостатнє розуміння та визнання важливості стійкого розвитку туризму та його норм.

Автором обґрунтовано доцільність впровадження екологічної сертифікації як вагомого чинника конкурентоспроможного розвитку суб’єктів господарювання туристичного ринку в довгостроковій перспективі.

Ключові слова: туризм, конкурентні переваги, маркетинговий підхід, екологічна сертифікація, сталий розвиток.

FORMATION OF PREREQUISITES FOR SUSTAINABLE COMPETITIVE DEVELOPMENT OF TOURISM ON THE BASIS OF MARKETING

Dubas R.G., Doctor of Economics, Professor, Head of the Department of Management and Administration, Higher Educational Institution "University "Ukraine"

Shafranova K.V., Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management and Administration, Higher Educational Institution "University "Ukraine"

Abstract. The presented material provides a modern definition of sustainable development and ecological (responsible) tourism, summarizes the principles of sustainable tourism in accordance with international standards and other regulatory acts.

The author substantiates the need and feasibility of using a marketing approach to implement the features of sustainable development of tourism activities in Ukraine through environmental certification of various products by market entities. The main criteria for certification in the global tourism community are given, in particular, environmental sustainability, social responsibility and economic feasibility of the tourism product.

The paper identifies existing advantages and disadvantages of implementing environmental certification in the practice of domestic enterprises. The main advantages include: an increase in the level of trust of the travel company and recognition by competing partners in the industry; the functioning of marketing on various platforms and the possibility of free placement in the search database of online directories; the creation of a certified platform for customers to make decisions about a particular product based on responsibility, and not only on the basis of classic convenience and accessibility. The main disadvantages include: the lack of statistical data indicating that certification guarantees a short-term increase in prices or an increase in hotel occupancy and, accordingly, the number of customers; sometimes a lack of trust in certification programs; insufficient understanding and recognition of the importance of sustainable tourism development and its norms.

The author substantiates the feasibility of implementing environmental certification as a significant factor in the competitive development of tourism market entities in the long term.

Keywords: tourism, competitive advantages, marketing approach, environmental certification, sustainable development

 

Актуальність роботи. Конкурентоспроможний розвиток туристичного потенціалу є складним процесом, масштаби і вплив якого залежать від різних чинників та мають свої особливості в залежності від країни, регіону, міста або територіальної громади. Тобто, через диференційований розгляд існуючих обставин, а також з урахуванням результатусвітових процесів можна визначити напрямок розвитку туристичного бізнесу на макро- та мікрорівні. Особливістю формування туристичного потенціалу на маркетингових засадах має бути врахування таких взаємоузгоджених складових - економічні, екологічні та соціально наслідки діяльності суб’єктів господарювання галузі.

В умовах повномасштабної війни та глобалізаційних процесів важливо дотримуватися не лише пріоритету економічної конкурентоспроможності туристичної галузі, але також її розвитку на засадах сталого природокористування. Тобто, туристична індустрія, яка основана з урахуванням принципів сталого розвитку, є важливим чинником, що сприяє цивілізаційному поступу держави, оскільки вона має позитивний вплив на економічну, соціальну, екологічну та культурну компоненти суспільства. Таким чином, існує необхідність науково-практичного обґрунтування ключових напрямів перспективного розвитку вітчизняної туристичної галузі, основаних на дотриманні принципів маркетингу, сталості та конкурентоспроможності, чому присвячене дане дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Серед низки наукових праць, присвячених дослідженню стану та перспектив розвитку туристичної галузі слід відзначити вітчизняних вчених, зокрема, Бабова К. з колективом займалися ідентифікацією пріоритетів щодо сталого розвитку туризмута актуальними проблемами управління галуззю [1]. Осіпчук А. проаналізував роль Національної туристичної організації України в контексті забезпечення сталого розвитку галузі та значення для росту економіки через призмудосвіду країн Центральної та Східної Європи [2]. Басюк Д. з колективом також досліджують розвиток національного туризму на основі принципів сталості, підтверджуючи кращими європейськими практиками [3]. Аналогічне дослідження представлено в праці Роїк О., яке акцентує увагу на повоєнне відновлення країни, в тому числі, через розвиток туристичноїіндустрії [4]. Особливість наукової праці Поплавської В. заключається в дослідженні впливу сталого розвитку на масовий туризм з обов’язковим збереженням природних та культурних ресурсів [5]. Дослідження інноваційного розвитку вітчизняної туристичної галузі з урахуванням впливу повномасштабного вторгнення та євроінтеграційних процесів на галузь  відображено в науковій праці Омельчака Г. [6]. Таранюк І. та колектив досліджують рівень імплементації цілей сталого розвитку віснуючі туристичні продуктив Україні, акцентуючи увагу при цьому на ширшому впровадженні цифрових технологій [7].

Метою роботи є обґрунтування шляхів формування передумов сталого конкурентоспроможного розвитку туристичноїгалузі України на маркетингових засадах.

Виклад основного матеріалу дослідження. Сталий розвиток визначається як такий, що забезпечує потреби сучасного суспільства без загрози для здатності майбутніх поколінь задовольняти власні потреби. У сучасних умовах туристична галузь України виступає однією з вагомих складових економіки, яка перебуває в стані пасивного розвитку. Світова тенденція до зростання популярності активного туризму стимулює створення нових напрямків і розширення географії подорожей. Оцінюючи перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні, слід наголосити, що цей сектор взаємопов’язаний із багатьма іншими галузями економіки та життєдіяльності суспільства. Така інтеграція робить туризм стратегічно важливою сферою, здатною позитивно впливати на економіку і соціальну стабільність країни, стимулюючи розвиток суміжних галузей, формування нового позитивного іміджу України та залучення міжнародної уваги.

Запровадження децентралізації в Україні та передача повноважень об’єднаним територіальним громадам на управління земельними ресурсами ще більше акцентує увагу на актуальності сталого та ефективного використання ресурсів громад.

Раціональне управління та охорона земель територіальних громад стають дедалі більш обговорюваними питаннями серед науковців і практиків, оскільки усвідомлення обмеженості природних ресурсів людством зростає. Серед стратегічних завдань у межах Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року важливе місце займають ініціативи, спрямовані на охорону та відновлення екосистем суші. Зокрема, йдеться про раціональне використання земельних і лісових ресурсів, боротьбу з опустелюванням, уповільнення та повернення процесів деградації земель, а також збереження біорізноманіття. Усі ці заходи створюють підґрунтя для забезпечення балансу між економічним розвитком і збереженням екологічних систем для наступних поколінь.

Таким чином, підвищення конкурентоспроможності туристичної галузі країни, окремих регіонів та територіальних громад потребує розроблення дієвих стратегій на основі маркетингових підходів.

Особливої уваги заслуговує концепція сталого туризму, яка враховує екологічні, соціальні та культурні аспекти, що є непорушними чинниками сталого розвитку сектора в довгостроковій перспективі. Завдяки своїй орієнтації на збереження природних ресурсів та підтримку місцевих громад, сталий туризм здатний забезпечити тривалий успіх індустрії. Цей підхід, часто відомий як екологічний або відповідальний туризм, підкреслює важливість інтеграції економічних, соціокультурних і екологічних складових для забезпечення вигод як нинішнього, так і майбутніх поколінь. Основне завдання сталого туризму полягає у створенні балансу між туристичною діяльністю та охороною природного середовища та культурної спадщини [8].

На сучасному етапі однією з визначальних нормативно-правових основ сталого розвитку є резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Перетворення нашого світу: Порядок денний у галузі сталого розвитку до 2030 року». Цей документ встановлює 17 цілей і 169 завдань, які спрямовані на досягнення загального благополуччя та стабільності.

Сталий розвиток туризму, з огляду на зазначені цілі, відображається у таких ключових аспектах [9-10]:

1. Раціональне використання природних і культурних ресурсів шляхом впровадження спеціалізованих програм для розвитку туристичної галузі.

2. Перехід туристичних підприємств на впровадження інноваційних технологій, спрямованих на раціональне використання ресурсів та підвищення їх ефективності.

3. Зведення до мінімуму негативних наслідків туристичної діяльності екологічного і соціо-культурного характеру, а також підтримка екологічної стійкості середовища.

4. Залучення місцевого населення до активної участі в туристичній діяльності та забезпечення їм доходів, що стане важливим економічним стимулом для збереження природних ресурсів.

5. Розвиток співпраці між громадським і приватним секторами, популяризація знайомства з природним середовищем, а також місцевими традиціями і культурними особливостями.

6. Просування туризму як ефективного інструменту соціально-економічного сталого розвитку окремих територій, регіонів і країн.

7. Забезпечення екологічної освіти та підвищення рівня свідомості щодо охорони природи і збереження місцевого соціокультурного середовища.

Загалом, інтеграція сталих принципів у менеджмент і планування туристичної діяльності забезпечує не лише економічну вигоду, але й соціальну відповідальність, слугуючи фундаментом для стабільного розвитку туристичної індустрії в умовах сучасних глобальних викликів.

Доцільно зазначити, що концепція сталого розвитку у сфері туризму може слугувати важливим стимулом для комплексного розвитку регіонів. Вона водночас сприяє збереженню природного середовища, підтримці культурно-історичних цінностей та досягненню соціально-економічного зростання.

У цьому контексті особливого значення набуває сертифікація у галузі сталого туризму, що постає як необхідний інструмент для туристичних операторів. Сертифікація не лише визначає чітку методологічну основу для реалізації принципів сталого розвитку, але й виступає ефективним механізмом порівняльного аналізу (бенчмаркінгу), сприяє підвищенню обізнаності споживачів і забезпечує сторонню експертну оцінку туроператорської діяльності на відповідність екологічним стандартам.

Визнані Глобальною радою сталого туризму (Global Sustainable Tourism Council – GSTC) стандарти є еталоном для впровадження принципів сталого туризму та відповідають критеріям для екологічно збалансованих подорожей. Туризм, як одна з найбільш динамічно зростаючих галузей сучасної економіки, відіграє ключову роль у стимулюванні соціально-економічного розвитку. Він забезпечує створення робочих місць, економічне зростання, сприяє зменшенню бідності та охороні довкілля. Проте реалізація цього потенціалу можлива лише за умов відповідального управління та стратегічного планування туристичних територій. Отримання екологічного сертифіката Sustainable Tourism дозволяє туристичній компанії позиціонувати себе як відповідального учасника глобального ринку туристичних послуг, демонструючи свою екологічну свідомість та прихильність до принципів сталого розвитку [11].

Інтеграція маркетингових підходів у концепцію сталого туризму передбачає передусім упровадження системи екологічної сертифікації – механізму екологічного маркування для туристичних операторів. Цей підхід спрямований на мінімізацію негативного впливу туристичної діяльності на природне середовище через відзначення й популяризацію ініціатив, що сприяють раціональному використанню ресурсів. Завдяки екологічній сертифікації стимулюється розвиток горизонтально орієнтованих управлінських практик, які відповідають цілям сталого розвитку у сфері туризму.

Схеми сертифікації у сфері сталого розвитку туризму створені для оцінки та контролю впровадження принципів сталого розвитку. Ця сертифікація є добровільним процесом, у рамках якого незалежна організація перевіряє відповідність визначеним стандартам. Критерії, застосовувані в таких програмах, можуть відрізнятися залежно від конкретної ініціативи, проте зазвичай охоплюють три ключові аспекти: екологічну стійкість, соціальну відповідальність і економічну ефективність.

Розглянемо такі переваги сертифікації сталого розвитку туризму [11]:

– це платформа для кластерної маркетингової діяльності щодо продажу продукту з інтегрованою спільною політикою, що обумовлює формування конкурентних переваг такого продукту;

– норми, які вимагають дотримання та ідентифікації за допомогою вимірювальних показниківконтролю фінансової стабільності бізнесу, що в кінцевому підсумку допомагає суб’єктам господарювання визначити їх рівень споживання та відходів, які перетворюються на заощадження. Це може бути: споживання електроенергії та води; створення органічних (переробних і не переробних) відходів та їх вуглецевий слід; дотримання законів про права людини та справедливості в трудовій практиці; навчання персоналу та клієнтів щодо належної практики збереження та маркетингова політика, яка включає їх бачення сталого розвитку;

– запровадження інструментів, необхідних для кожного сегмента, з урахуванням стратегій сталого зростання бізнесу відповідно до сучасних екологічних норм;

– розробка сертифікованої платформи, яка допомагає клієнтам ухвалювати рішення про придбання продукту, орієнтуючись на відповідальність, а не лише на традиційні критерії зручності чи доступності;

– наявність продуманої програми сертифікації, спрямованої на охоплення всього ланцюга постачання та його адаптацію до вимог клієнтів. Такий підхід сприяє цілісності бізнес-моделі, що позитивно впливає на ефективність і результативність діяльності;

- зростання довіри до туристичної компанії та її позиціонування як авторитета у своїй галузі;

– використання сертифікаційних логотипів і документів для демонстрації досягнень бізнесу;

– просування на різних маркетингових платформах із можливістю безкоштовного розміщення у спеціалізованих онлайн-довідниках;

– участь у туристичних конференціях за зниженими тарифами;

– отримання пільгових умов та співпраця з організаціями екологічного туризму й галузевими партнерами;

- доступ до розширених ліцензій і дозволів через відповідні установи, що займаються управлінням охоронними територіями;

- представлення компанії на міжнародних туристичних ярмарках для посилення її видимості на глобальному ринку;

– заохочення інших підприємств з кластеру використовувати принципи сталого розвитку через фасилітацію їхньої інтеграції в екологічно орієнтовану модель.

Тепер визначимо такі недоліки сертифікації сталого розвитку туризму [11]:

– відсутність статистичних даних, які свідчили, що сертифікація гарантує в короткостроковому періоді підвищення цін або збільшення заповнюваності готелів і відповідно - кількості клієнтів;

- недостатнє розуміння або повна відсутність усвідомлення сутності сертифікації та її значення для вибору туристичних напрямків або організації бізнесу в контексті управління туристичними ресурсами;

- існує низький рівень довіри до програм сертифікації, що негативно впливає на їх ефективність;

- загальна апатія до дослідження сертифікаційних систем та розуміння їхніх вимог також сприяє поширенню проблеми;

- надлишковість різноманітних печаток, сертифікатів, ярликів і списків у сфері туристичного маркетингу призводить до масового ігнорування їхньої важливості та значення;

- відсутність систематичного моніторингу діяльності сертифікованих організацій ускладнює забезпечення постійного контролю та підтримки відповідного рівня їх сертифікації;

- суттєвим викликом є практика туристичних підприємств глобально «наймати» консультантів або спеціалістів для створення відповідності нормам сталого розвитку, при цьому не сприяючи досягненню основних цілей сталого розвитку;

- недостатнє фінансування та увага з боку органів сертифікації до технологічного прогресу та виникнення нових аномалій обмежують можливість адаптації дозволених і заборонених практик у діяльності сертифікованих компаній.

- фінансові ресурси, необхідні для підтримки актуальності стандартів сертифікації в належному форматі, який вимагається сертифікаційним органом, у поєднанні з адміністративними зусиллями, спрямованими на підготовку релевантних документів та доказів, часто сприймаються як надмірні витрати. У результаті постає питання про доцільність спрямування зазначених коштів на інші пріоритетні завдання, такі як проведення експериментальних досліджень, розробка соціально орієнтованих програм для місцевих громад або впровадження сучасних екологічних технологій. Водночас це сприяло б оптимізації капіталовкладень, дозволяючи поглибити діяльність у напряму маркетингу, веб-дизайну та низки інших витрат, що є критично важливими для обміну передовим досвідом і сприяння зобов’язанням у розвитку туристичного бізнесу;

- загострюється проблема недостатнього рівня усвідомлення та визнання значущості норм стійкого розвитку туризму серед громадськості та відповідних зацікавлених сторін;

- додатково відзначається перенасичення ринку консалтинговими компаніями, які заявляють про здатність гарантувати успіх туристичних підприємств через укладання договорів про надання своїх послуг, що часто викликає сумніви щодо їхньої реальної ефективності.

Таким чином, сталий розвиток туристичної індустрії, особливо екологічного туризму, передбачає сертифікацію туристичних маршрутів та об’єктів, що в свою чергу, не завжди обумовлює економічний ефект, але в довгостроковій перспективі може слугувати вагомим чинником формування конкурентних переваг в господарюючого суб’єкта.

Висновки. У сучасній концепції сталого туризму наголошується на важливості збереження природних і культурних багатств, підтримці біорізноманіття та сприянні покращенню екологічного, соціального й економічного стану регіонів України. Ця форма туризму має стати ідеалом для трансформації й екологізації всієї сфери туристичної діяльності. Екологічний туризм розглядається як один із пріоритетних напрямів економічної активності, який сприяє впровадженню принципів «зеленої» економіки.

Запровадження маркетингового підходу в сталому туризмі передбачає, перш за все, здійснення підприємствами туристичного ринку екологічної сертифікації як важливого чинника підвищення конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в довгостроковій перспективі.

У сучасних умовах розвитку туристичного бізнесу велика увага приділяється реалізації заходів, спрямованих на покращення якості туристичних послуг, розробку ефективних стандартів обслуговування клієнтів та оптимізацію діяльності підприємств у сфері туризму. Для вдосконалення організації туристичної діяльності багато країн світу активно впроваджують спеціальні механізми регулювання, спрямовані на суб'єкти підприємництва. Такі механізми включають стандартизацію та сертифікацію туристичних послуг, ліцензування діяльності, які залежать від моделі державного регулювання у туристичній галузі. Головна мета сертифікації полягає у трансформації підходів і поведінки в різних аспектах туризму, охоплюючи підприємства, споживачів і місцеві громади, а також у залученні їх до сучасних процесів, що сприяють підвищенню відповідальності за охорону навколишнього середовища.

Список використаних джерел

1. Бабов, К., Безверхнюк, Т., Бабова, І. Сталий розвиток туризму: пріоритети для України. ActualProblemsofPublicAdministration. 2019. № 1(77). С. 23–29 DOI: https://doi.org/10.35432/1993-8330appa1772019170446

2.Осіпчук, А. С. Національна туристична організація України як фасилітатор сталого розвитку туристичної галузі та економічного зростання. Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі. 2022. № 6. DOI: https://doi.org/10.32782/tourismhospcee-6-5

3. Басюк, Д. І., Примак, Т. Ю., Погуда, Н. В. Трансформація туризму в Україні на принципах сталого розвитку: досвід європейських країн. Економіка та держава. 2019. № 2. С. 17–22. DOI: 10.32702/2306-6806.2019.2.17.

4. Роїк, О. Р. Напрямки сталого розвитку туризму України в умовах післявоєнного відновлення. Економіч ний простір. 2023. № 184. С. 58–61 DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/184-9

5. Поплавська, І. Роль сталого розвитку туризму через призму масового туризму. Міждисциплінарні інте граційні процеси у системі географічної, туризмологічної та екологічної науки. 2020. С. 276–283. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/17268

6. Омельчак, Г. Особливості інноваційного розвитку туризму України в умовах війни та євроінтеграції. Сталий розвиток економіки, 2023. № 1(46). С. 106–109. DOI: https://doi.org/10.32782/2308-1988/2023-46-14.

7. Тaraniuk, L., Korsakiene, R., Taraniuk, K., Kasian, O. ImplementationofsustainabledevelopmentgoalsinthecontextoftheimplementationoftouristservicesinthedigitalsocietyinUkraine. Socio-EconomicRelationsintheDigitalSociety, 2023. 2(48). DOI: https://doi.org/10.55643/ser.2.48.2023.498.

8. Panchenko, T., Sukach, M., Golub, A. SustainableTourismDevelopmentinUkraine. TransferofInnovative Technologies, 2018. 1(2), 3–20. DOI: https://doi.org/10.31493/tit1812.0101

9. Новицька С. Р. Екологічний туризм як пріоритетний напрямок сталого розвитку туристичної сфери. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. : Географія. 2013. № 2. С. 164–169.

10. Любченко В.В. Роль туризму у сталому розвитку в Україні: виклики та можливості для економіки. Економіка та суспільство. Випуск № 57. 2023.

11. Соловій І.П., Адамовський О.М., Дубович І.А. Сталий туризм: сучасний стан та перспективи розвитку в Україні// Економіка та суспільство. Випуск № 50, 2023.

References

1. Babov, K., Bezverkhnyuk, T., Babova, I. Stalyy rozvytok turyzmu: priorytety dlya Ukrayiny. Actual Problems of Public Administration. 2019. № 1(77). S. 23–29 DOI: https://doi.org/10.35432/1993-8330appa1772019170446

2. Osipchuk, A. S. Natsionalʹna turystychna orhanizatsiya Ukrayiny yak fasylitator staloho rozvytku turystychnoyi haluzi ta ekonomichnoho zrostannya. Industriya turyzmu i hostynnosti v Tsentralʹniy ta Skhidniy Yevropi. 2022. № 6. DOI: https://doi.org/10.32782/tourismhospcee-6-5

3. Basyuk, D. I., Prymak, T. YU., Pohuda, N. V. Transformatsiya turyzmu v Ukrayini na pryntsypakh staloho rozvy tku: dosvid yevropeysʹkykh krayin. Ekonomika ta derzhava. 2019. № 2. S. 17–22. DOI: 10.32702/2306-6806.2019.2.17.

4. Royik, O. R. Napryamky staloho rozvytku turyzmu Ukrayiny v umovakh pislyavoyennoho vidnovlennya. Ekonomich nyy prostir. 2023. № 184. S. 58–61 DOI: https://doi.org/10.32782/2224-6282/184-9

5. Poplavsʹka, I. Rolʹ staloho rozvytku turyzmu cherez pryzmu masovoho turyzmu. Mizhdystsyplinarni inte hratsiyni protsesy u systemi heohrafichnoyi, turyzmolohichnoyi ta ekolohichnoyi nauky. 2020. S. 276–283. URL: http://dspace.tnpu.edu.ua/handle/123456789/17268

6. Omelʹchak, H. Osoblyvosti innovatsiynoho rozvytku turyzmu Ukrayiny v umovakh viyny ta yevrointehratsiyi. Stalyy rozvytok ekonomiky, 2023. № 1(46). S. 106–109. DOI: https://doi.org/10.32782/2308-1988/2023-46-14.

7. Taraniuk, L., Korsakiene, R., Taraniuk, K., Kasian, O. Implementation of sustainable development goals in the context of the implementation of tourist services in the digital society in Ukraine. Socio-Economic Relations in the Digital Society, 2023. 2(48). DOI: https://doi.org/10.55643/ser.2.48.2023.498.

8. Panchenko, T., Sukach, M., Golub, A. Sustainable Tourism Development in Ukraine. Transfer of Innovative Technologies, 2018. 1(2), 3–20. DOI: https://doi.org/10.31493/tit1812.0101

9. Novytsʹka S. R. Ekolohichnyy turyzm yak priorytetnyy napryamok staloho rozvytku turystychnoyi sfery. Naukovi zapysky Ternopilʹsʹkoho natsionalʹnoho pedahohichnoho universytetu imeni Volodymyra Hnatyuka. Ser. : Heohrafiya. 2013. № 2. S. 164–169.

10. Lyubchenko V.V. Rolʹ turyzmu u stalomu rozvytku v Ukrayini: vyklyky ta mozhlyvosti dlya ekonomiky. Ekonomika ta suspilʹstvo. Vypusk № 57. 2023.

11. Soloviy I.P., Adamovsʹkyy O.M., Dubovych I.A. Stalyy turyzm: suchasnyy stan ta perspektyvy rozvytku v Ukrayini// Ekonomika ta suspilʹstvo. Vypusk № 50, 2023.

 

 

 

 

 

Надійшла до редакції: 26.08.2025 р.