ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНИ

УДК 330:658.005.5

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЛІСОВИМ ГОСПОДАРСТВОМ УКРАЇНИ

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-16-43-12

 

Петрученко Роман Михайлович,

аспірант, ЗВО «Університет «Україна» [1]

 

Анотація. У поданій статті ідентифіковано кризові явища у лісогосподарській галузі суб'єктивного та об'єктивного характерів: погіршення якісних характеристик лісових насаджень при збільшенні кількості буревіїв та складної фітопатологічної ситуації; скорочення площ, відведених під рубання; нерегульована структура лісових насаджень; ускладнені ґрунтово-кліматичні умови; проблеми із виробництвом та реалізацією продукції; зростання витрат на виконання робіт, послуг та закупівлю товарів; висока амортизація основних засобів; втрата значних лісових територій та об'єктів лісової інфраструктури через руйнування та повномасштабні воєнні дії.

Автором сформульовано стратегічні підходи до формування ефективної системи управління у лісовій галузі, які мають бути спрямовані на реалізацію таких екологічно-економічних завдань: збільшення площ земель; забезпечення зростання продуктивності лісових масивів; дотримання принципів неперервного та невиснажливого використання лісових ресурсів; збереження біологічного різноманіття лісових екосистем; поліпшення фінансово-економічних показників галузі та її інфраструктури.

Відзначено необхідність формування ефективної системи управління лісовою галуззю на операційному рівні, зокрема щодо впровадження інструментів сучасної маркетингової політики у лісовому господарстві, започаткування елементів інвестиційного менеджменту та системи соціального управління персоналом на ньому.

В представленому матеріалі узагальнено переваги та недоліки сучасної системи управління державним сектором лісового господарства в результаті створення монопольного суб’єкту господарювання - ДП «Ліси України».

Автором запропоновано трактування поняття «ефективність управління лісовим господарством», зокрема, це динамічна категорія, представлена інтегральним показником оцінки ефективності всієї сукупності системи управлінських елементів (організаційно-виробничих, соціально-економічних та інвестиційних) лісової галузі, який відображає її здатність здійснювати беззбиткове функціонування і результативне виконання соціально-екологічних аспектів діяльності в короткостроковій та довгостроковій перспективах.

Ключові слова: ефективність, система управління, лісове господарство, стратегічні підходи.

THEORETICAL PRINCIPLES OF FORMING AN EFFECTIVE FORESTRY MANAGEMENT SYSTEM IN UKRAINE

Roman Petruchenko, postgraduate student,

Higher Educational Institution "University "Ukraine"

Abstract. The presented article identifies crisis phenomena in the forestry sector of subjective and objective nature: deterioration of the qualitative characteristics of forest stands with an increase in the number of storms and a complex phytopathological situation; reduction of areas allocated for felling; unregulated structure of forest stands; complicated soil and climatic conditions; problems with production and sales of products; increase in costs for work, services and purchase of goods; high depreciation of fixed assets; loss of significant forest areas and forest infrastructure facilities due to destruction and full-scale military operations.

The author has formulated strategic approaches to the formation of an effective management system in the forestry sector, which should be aimed at implementing the following ecological and economic tasks: increasing land areas; ensuring increased productivity of forest massifs; adherence to the principles of continuous and non-exhaustive use of forest resources; preserving the biological diversity of forest ecosystems; improvement of the financial and economic indicators of the industry and its infrastructure.

The need to form an effective forest management system at the operational level is noted, in particular, regarding the implementation of modern marketing policy tools in forestry, the introduction of elements of investment management and a system of social personnel management in it.

The presented material summarizes the advantages and disadvantages of the modern system of management of the state forestry sector as a result of the creation of a monopoly business entity - SE "Forests of Ukraine".

The author proposes an interpretation of the concept of "efficiency of forestry management", in particular, it is a dynamic category, represented by an integral indicator of the effectiveness of the entire set of management elements (organizational and production, socio-economic and investment) of the forestry sector, which reflects its ability to operate at a loss and effectively implement socio-ecological aspects of activity in the short and long term.

Keywords: efficiency, management system, forestry, strategic approaches.

 

Актуальність дослідження. Лісовий сектор економіки вважається достатньо важливою галуззю, оскільки виконує не лише економічну функцію щодо наповнення фінансовими ресурсами бюджетів різних рівнів, але забезпечує соціальну та складову спрямованість розвитку держави. В контексті зазначеного, виникає необхідність системного розгляду формування ефективної системи управління лісової галузі, особливо в умовах воєнного стану. На сьогодні, в державному секторі лісового господарства відбулися кардинальні зміни управлінської структури – на основі понад трьохсот суб’єктів господарювання, функціонуючих в 2020 році, створено єдине державне спеціалізоване підприємство «Ліси України». У цьому контексті виникає необхідність дослідити теоретичні основи ефективності новоствореної системи управління лісовою галуззю, тобто визначити проблеми та переваги її розвитку у форматі монополістичного укрупнення. Таких досліджень практично не проводилося вітчизняними науковцями-практиками, що і зумовило вибір визначеної проблематики.

Постановка проблеми. Загальновідомо, що ефективність управління є багатогранним поняттям, що охоплює економічну, організаційну та соціальну складові у тісному взаємозв’язку. Економічна ефективність оцінюється за показниками, які відображають результати господарської діяльності, такі як прибуток, рентабельність, а також ефективність функціонування системи менеджменту. Організаційний компонент характеризує особливості організаційної структури, якість управлінських рішень та здатність адаптуватися до змін. Соціальна ефективність, у свою чергу, включає покращення умов праці, зростання соціальної активності колективу та формування сприятливого соціально-психологічного клімату [1]. Таким чином, наявність такої різноманітності складових в системі управління в поєднанні з унікальною особливістю соціо-еколого-економічного функціонування лісової галузі вимагають окремого наукового дослідження.

Аналіз останніх досліджень. Наукові підходи до тлумачення ефективної системи управління, в тому числі, лісовим господарством досить різноманітні. Серед дослідників визначеної тематики щодо лісової галузі необхідно зазначити таких вчених як Дребот О.І., Дубас Р.Г., Нестеренко С.С., Фурдичко О.І., Шершун М.Х., Чернець В.С. та інших. В їх доробках визначено основні методологічні та методичні підходи до формування ефективного менеджменту в лісовому господарстві, але такі дослідження проводилися в довоєнний період та за умови функціонування сотень юридичних осіб в царині державного сектору лісового господарства, що свідчить про наявність певних прогалин у вивченні питання формування ефективної системи управління лісовим господарством.

Мета дослідження – узагальнити  теоретичні засади формування ефективної системи управління лісовим господарством та обґрунтувати авторське тлумачення даного визначення.

Виклад основного матеріалу. На загальнодержавному рівні можна стверджувати, що лісові насадження в Україні далеко не повною мірою виконують три ключові функції, які є основою концепції комплексного природокористування. Перша з них - економічна, орієнтована на вирішення низки господарських проблем, зокрема збереження ґрунтів, що сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур, захист транспортної інфраструктури від засипання снігом або пиловим ґрунтом тощо. Друга функція - екологічна, що включає захист водних об’єктів, збереження біорізноманіття, очищення повітря та інші аспекти екологічної безпеки. Третя функція - соціальна, передбачає позитивний вплив на здоров’я населення завдяки виділенню фітонцидів, іонізації повітря, шумопоглинанню, а також створення умов для відпочинку та відновлення сил. У цьому контексті лісові насадження виступають не тільки джерелом ресурсного потенціалу як складової комплексного природокористування, а й важливим елементом загальної екологічної збалансованості регіонів.

Різноманітність продукції та послуг у сфері лісового господарства значною мірою ускладнює процес оцінки ефективності управління галуззю, однак водночас створює можливості для сприяння економічному зростанню, забезпечення сталого екологічного розвитку та підвищення соціальної якості життя суспільства.

Суттєві кризові явища в лісогосподарській галузі виникають через низку взаємопов’язаних проблем, серед яких [2]:

- погіршення якісних характеристик лісових насаджень при збільшення кількості буревіїв і складної фітопатологічної ситуації;

- скорочення площ, відведених під рубання;

- нерегульована структура лісових насаджень;

- ускладнені ґрунтово-кліматичні умови;

- проблеми із виробництвом і реалізацією продукції;

- зростання витрат на виконання робіт, послуг і закупівлю товарів;

 - висока амортизація основних засобів;

- втрата значних лісових територій та об’єктів лісової інфраструктури через руйнування та повномасштабні воєнні дії;

- недостатній рівень документального супроводу управлінських процесів (відсутність положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій, регламентів бізнес-процесів і форм управлінської звітності).

Стратегічні підходи до формування ефективної системи управління в лісовій галузі мають бути спрямовані на реалізацію класичних екологічно-економічних завдань  [3]:

 - збільшення площ земель, призначених для лісогосподарської діяльності, а отже, і підвищення рівня лісистості територій;

- забезпечення зростання продуктивності для покращення екосистемних функцій лісових масивів;

- дотримання принципів безперервного та невиснажливого використання лісових ресурсів;

- збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;

- поліпшення фінансово-економічних показників галузі та її інфраструктури.

На сьогоднішній день в Україні обрано монопольний формат управління лісовим господарством - створене єдине державне спеціалізоване підприємство «Ліси України», формування якого викликало низку дискусій серед експертів та науковців галузі. Окремі дослідження свідчать, в основному, про позитивні результати діяльності ДП «Ліси України», зокрема щодо підвищення рентабельності діяльності та продуктивності праці. Це обумовлено ефектом від консолідації потенціалів низки суб’єктів господарювання та зменшенням витрат на адміністративно-допоміжний персонал підприємства. Певним недоліком можна вважати зменшення обсягів заготівлі деревини, що обумовлено загальним зниженням попиту на лісоматеріали в умовах війни та пов’язаних з цим викликів та спостерігається незначне зменшення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [4].

Ефективне управління передбачає проведення цілісної політики, реалізованої через комплекс заходів правового, організаційного й технічного характеру, спрямованих на усунення загроз життєво важливим інтересам галузі та забезпечення її стійкого функціонування й розвитку. Наразі такий управлінський підхід перебуває у стадії формування і вже частково впроваджується на практичному рівні.

Сьогодні лісова галузь України стикається з відсутністю уніфікованих механізмів і методик вирішення проблем ефективного управління як на макро-, так і на мікрорівні. Це пов'язано зі складністю процесу формування взаємопов'язаних економічних, організаційних і маркетингових механізмів, які сприятимуть мінімізації негативних фінансово-кризових явищ та забезпечать беззбиткове функціонування лісового господарства у довгостроковій перспективі.

У межах заходів щодо формування ефективної системи управління лісовою галуззю слід зосередитися на кількох важливих аспектах. Маркетингова політика має включати класичні підходи: регулювання цін, залучення нових споживачів, утримання існуючої бази клієнтів, оптимізацію витрат на продаж й просування продукції, створення стратегічних союзів (приватно-партнерських), визначення оптимальних масштабів виробництва, корекцію асортиментної політики, перегляд методів маркетингових досліджень і проведення маркетингового аудиту.

Окрему увагу слід приділити інвестиційному менеджменту. Це передбачає визначення довгострокових цілей і способів їх реалізації через інвестиційну діяльність компаній задля запобігання кризовим явищам. Важливою є також система інноваційного управління, яка включає аналіз узгодженості товарного асортименту із загальною стратегією розвитку підприємства. У цьому контексті доцільним є вибір продукції з високим попитом на конкурентному ринку і здатністю забезпечити максимальний прибуток.

Система управління персоналом повинна охоплювати не лише формальні заходи (планування, підбір та розстановка кадрів), а й врахування соціально-психологічних факторів, таких як демократичний стиль керівництва, індивідуальний підхід до співробітників та дбайливе ставлення до їхніх потреб.

Необхідно враховувати різнопланові функції лісів - захисну, заповідну й експлуатаційну, а також різну лісистість територій України. Особливо важливими є території Півдня та Сходу країни, де ліси мають переважно екологічно-захисне значення, що вимагає застосування специфічних підходів до управління і фінансування таких підприємств.

Слід відзначити інші особливості стратегічного управління в лісовій сфері. Зокрема, боротьба з лісовими пожежами є одним із завдань державної лісової охорони, що включає своєчасне виявлення, попередження та ліквідацію таких загроз. Крім того, до важливих аспектів охорони лісів належать протидія незаконним вирубкам, захист від шкідників і хвороб, а також запобігання будь-яким негативним впливам на екосистему.

У цьому контексті необхідним є удосконалення управлінських механізмів лісокористування, що включає впровадження стратегії управління, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності лісової галузі. Ключовим інструментом для ефективного використання лісових ресурсів в регіонах України, а також для зміцнення позицій підприємств лісової індустрії на ринку, повинна стати їх максимальна капіталізація як на загальнодержавному, так і на галузевому рівнях.

Варто зазначити, що на сьогодні не існує окремо сформульованого визначення поняття ефективності управління лісогосподарською галуззю, хоча потреба в ньому є очевидною. Особливо важливими у цьому контексті можна виділити кілька аспектів:

- соціо-еколого-економічна орієнтація функціонування лісової галузі, яка є специфічною для цієї складової національної економіки;

- нерівномірний розподіл лісових насаджень у просторі;

- тривалі періоди вирощування лісових культур, що сприяють їх зникненню при відсутності системного лісовідновлення та лісорозведення упродовж попередніх років.

Виходячи з цього, доцільним видається формування деталізованого поняття «ефективність управління лісовим господарством». Нами пропонується наступне - це динамічна категорія, представлена інтегральним показником оцінки ефективності всієї сукупності системи управлінських елементів (організаційно-виробничих, соціально-економічних та інвестиційних) лісової галузі, який відображає її здатність здійснювати беззбиткове функціонування і результативне виконання соціально-екологічних аспектів діяльності в короткостроковій та довгостроковій перспективах.

Таке визначення, на нашу думку, має достатнє обґрунтування, адже система управління може демонструвати високі показники ефективності в певному періоді часі, використовуючи обмежені ресурси для відновлення та захисту цінних лісових масивів. Проте без належних заходів у сфері охорони, захисту або протидії хворобам, пожежам і самовільним рубанням існуючі насадження поступово деградують, втрачають економічну, соціальну й екологічну значимість і, зрештою, перестають бути ефективними через десятиліття.

Слід зазначити, що ефективність функціонування лісогосподарського комплексу можлива за умови раціонального використання його ресурсного потенціалу: кадрового, організаційного, фінансового, інвестиційного, матеріально-технічного, інформаційного, просторового та інфраструктурного. Проте, ефективне застосування цих ресурсів потребує наявності стратегічного й оперативного планування з подальшим контролем реалізації вибраної стратегії. Варто також наголосити, що нинішня система управління лісовим комплексом України здебільшого орієнтована на розв'язання виключно галузевих завдань, які часто не узгоджуються із загальнонаціональними інтересами або екологічними обмеженнями. У таких умовах стримується впровадження нових виробничих відносин, обмежується автономність організаційно-господарських структур і маргіналізується апарат управління щодо взаємодії з працівниками галузі. Як наслідок, послаблюється активність у реалізації стратегічних рішень стосовно розвитку лісогосподарського виробництва, основними  завданнями якого є подолання фінансової нестабільності, задоволення потреби у сировинних ресурсах та захисних функціях лісів [5].

Висновки. В результаті проведених досліджень слід запропонувати такі узагальнення та висновки:

1. Визначено кризові явища в лісогосподарській галузі суб’єктивного та об’єктивного характерів: погіршення якісних характеристик лісових насаджень при збільшення кількості буревіїв і складної фітопатологічної ситуації; скорочення площ, відведених під рубання; нерегульована структура лісових насаджень; ускладнені ґрунтово-кліматичні умови; проблеми із виробництвом і реалізацією продукції; зростання витрат на виконання робіт, послуг і закупівлю товарів; висока амортизація основних засобів; втрата значних лісових територій та об’єктів лісової інфраструктури через руйнування та повномасштабні воєнні дії.

2. Сформульовано стратегічні підходи до формування ефективної системи управління в лісовій галузі, які мають бути спрямовані на реалізацію таких екологічно-економічних завдань: збільшення площ земель, призначених для лісогосподарської діяльності, а отже, і підвищення рівня лісистості територій; забезпечення зростання продуктивності для покращення екосистемних функцій лісових масивів;  дотримання принципів безперервного та невиснажливого використання лісових ресурсів; збереження біологічного різноманіття лісових екосистем;  поліпшення фінансово-економічних показників галузі та її інфраструктури.

3. Узагальнено переваги та недоліки сучасної системи управління лісовим господарством через створення ДП «Ліси України». Позитивні результати його діяльності - підвищення рентабельності діяльності та продуктивності праці, що обумовлено ефектом від консолідації потенціалів низки суб’єктів господарювання та зменшенням витрат на адміністративно-допоміжний персонал підприємства. Певним недоліком можна вважати зменшення обсягів заготівлі деревини, що спричинено загальним зниженням попиту на лісоматеріали в умовах війни та пов’язаних з цим викликів та спостерігається незначне зменшення чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

4. Відзначено необхідність формування ефективної системи управління лісовою галуззю на операційному рівні, зокрема, щодо впровадження інструментів сучасної маркетингової політики в лісовому господарстві, започаткування елементів інвестиційного менеджменту та системи соціального управління персоналом на ньому.

5.  Виходячи з різноманітності функцій лісового господарства, його продукції та послуг, нами пропонується таке трактування поняття «ефективність управління лісовим господарством», зокрема, це динамічна категорія, представлена інтегральним показником оцінки ефективності всієї сукупності системи управлінських елементів (організаційно-виробничих, соціально-економічних та інвестиційних) лісової галузі, який відображає її здатність здійснювати беззбиткове функціонування і результативне виконання соціально-екологічних аспектів діяльності в короткостроковій та довгостроковій перспективах.

.Список використаної літератури

1. Тендюк А. О., Васильківський С. М. Методичні підходи до оцінки результативності, якості та ефективності системи менеджменту підприємства. Економічні науки. Сер. : Економіка та менеджмент. 2013. Вип. 10. С. 225-232.

2. Єдина стратегія розвитку сільського господарства і сільських територій в Україні на 2012–2020 роки: лісове господарство та біоенергетика. URL:http://fleg.org.ua/wp-content/uploads/2015/03/8.3.-Basic-materials-UKR.pdf  (дата звернення: 20.08.2025)

3. Камратов С.В. Стратегія підприємств лісової галузі в системі стратегічного управління. Інтелект ХХІ.  Науковий економічний журнал. Київ : Видавничий дім «Гельветика». 2018. №2 (2018). С.85 – 88.

4. Дубас Р.Г., Попов Р.В., Колісник І.Г., Манейло Д.С. Організаційно-економічні передумови формування конкурентоспроможної системи управління лісовим господарством України// Вісник Університету України (Серія Економіка, менеджмент, маркетинг) журнал. №12 (39) 2024. С. 65-73.

5. Бабіч Р.Б. Стратегія збалансованого лісокористування як складова соціально-економічної політики. Вісник Сумського НАУ серія «Економіка і менеджмент» . 2016. №4 (67). С.106-112.

References

 1. Тендюк АО, Васільківскій SM Методичні пидьходи до отцінки ресультативності, якості та продуктивності системи менеджменту pidpryemstva. Економічні науки. Ser. : Економіка та меню. 2013. Vyp. 10. S. 225-232.

2. Єдина stratehiya розв'ятку сильного господарства і сильних територій в Україні на 2012-2020 роки: лісове господарство та біоенергетика. URL:http://fleg.org.ua/wp-content/uploads/2015/03/8.3.-Basic-materials-UKR.pdf (data zvernennya: 20.08.2025)

3. Камратов СВ Стратехія підпріемства Лісовой халузій в системах стратегічного управління. Intelekt KHKHI. Науковий ekonomichnyj журнал. Kyyiv: Видавничий дим «Helvetyka». 2018. №2 (2018). S.85 - 88.

4. Dubas RH, Popov RV, Kolisnyk IH, Maneylo DS Orhanizatsyyno-ekonomickki peredumovo formuvannya konkurentspromozhnoyy systemy upravlinya лісовим господарством Ukrayiny// Visnyk Universytetu «Ukrayina» (Серія marketynh») zhurnal. №12 (39) 2024. S. 65-73.

5. Babych RB Stratehiya zbalansovanho llisokorystvuyaya як skladova соціально-ekonomichnoyy polityky. Висник Sumsʹkoho NAU серія «Економіка і Менеджмент». 2016. №4 (67). S.106-112.

 

Надійшла до редакції: 1 2 .09.2025 р.