ЗНАЧЕННЯ ГРАНТОВИХ ПРОГРАМ ЄС ДЛЯ РОЗВИТКУ МАЛИХ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ (С. 6-19)

ЗНАЧЕННЯ ГРАНТОВИХ ПРОГРАМ ЄС ДЛЯ РОЗВИТКУ МАЛИХ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-17-44-01

Бордусь Б.О., аспірант спеціальності 051 «Економіка», Університет «Україна»[1]

Анотація. У статті розглянуто значення грантових програм Європейського Союзу для розвитку малих фермерських господарств України в умовах економічної нестабільності. Проаналізовано основні напрями грантової підтримки та їхній вплив на підвищення фінансової стійкості, модернізацію виробництва й адаптацію фермерів до кризових викликів. Особливу увагу приділено ролі грантових програм у впровадженні інноваційних та екологічно орієнтованих технологій у сільському господарстві. Досліджено соціально-економічний ефект грантової підтримки, зокрема її вплив на розвиток сільських територій та створення робочих місць. Розглянуто інституційні та організаційні аспекти участі малих фермерських господарств у програмах ЄС. Визначено основні проблеми та обмеження доступу до грантових ресурсів в умовах економічної нестабільності. Обґрунтовано, що грантові програми ЄС є важливим інструментом забезпечення конкурентоспроможності малого фермерства та сталого розвитку сільських територій України.

Ключові слова: грантові програми ЄС, малі фермерські господарства, економічна нестабільність, аграрний сектор України, фінансова підтримка, сталий розвиток, сільські території.

THE ROLE OF EU GRANT PROGRAMS IN THE DEVELOPMENT OF SMALL-SCALE FARMS IN UKRAINE UNDER CONDITIONS OF ECONOMIC INSTABILITY

Bordus Bogdan, postgraduate student majoring in 051 Economics, "Ukraine" University

Summary. The article examines the significance of European Union grant programs for the development of small-scale farms in Ukraine under conditions of economic instability. The main directions of grant support and their impact on enhancing financial stability, modernizing production, and adapting farmers to crisis-related challenges are analyzed. Special attention is paid to the role of grant programs in the implementation of innovative and environmentally oriented technologies in agriculture. The socio-economic effects of grant support are investigated, particularly its influence on rural development and job creation. Institutional and organizational aspects of small-scale farms’ participation in EU programs are considered. The key problems and limitations in accessing grant resources under conditions of economic instability are identified. It is substantiated that EU grant programs are an important instrument for ensuring the competitiveness of small-scale farming and the sustainable development of rural areas in Ukraine.

Keywords: EU grant programs, small-scale farms, economic instability, agricultural sector of Ukraine, financial support, sustainable development, rural areas.

ВСТУП. Сучасний стан аграрного сектору України характеризується високою економічною нестабільністю, обмеженими фінансовими ресурсами та значними ризиками для малих фермерських господарств. В умовах нестабільної економіки малі фермери часто стикаються з проблемами недостатнього капіталу, застарілої техніки, складного доступу до ринків збуту та обмежених можливостей для впровадження інновацій. Це підкреслює необхідність пошуку ефективних механізмів підтримки, здатних забезпечити стабільний розвиток та конкурентоспроможність малих господарств.

Одним із таких механізмів є грантові програми Європейського Союзу, що надають фінансову підтримку, сприяють модернізації виробництва, впровадженню сучасних технологій та підвищенню ефективності управління фермерськими господарствами. Дослідження їхнього впливу на розвиток малого фермерства України є актуальним, оскільки дозволяє оцінити практичну користь грантів для підвищення фінансової стійкості, забезпечення сталого розвитку сільських територій та адаптації до кризових економічних умов.

ВИХІДНІ передумови: у сучасній науковій літературі значну увагу приділяють проблемам розвитку малого фермерства в умовах економічної нестабільності. Дослідження останніх років демонструють, що малі фермерські господарства стикаються з обмеженим доступом до фінансових ресурсів, сучасних технологій та ринків збуту (Кузьменко, 2021; Петренко, 2022). Особливої уваги заслуговують роботи, присвячені міжнародним механізмам підтримки аграрного сектору, зокрема грантовим програмам ЄС, які сприяють модернізації виробництва, підвищенню ефективності управління та забезпеченню сталого розвитку сільських територій (European Commission, 2023; Ivanova, 2022).

Водночас, попри наявність численних досліджень, досі залишаються невирішеними питання щодо комплексної оцінки практичного впливу грантових програм ЄС на малі фермерські господарства України в умовах економічної нестабільності. Зокрема, недостатньо вивчено ефективність різних типів грантів, їхній вплив на конкурентоспроможність та фінансову стійкість фермерів, а також механізми адаптації господарств до кризових економічних умов. Ці аспекти становлять основу для подальшого наукового дослідження та є предметом даної статті.

МЕТА статті є визначення значення грантових програм ЄС для розвитку малих фермерських господарств України в умовах економічної нестабільності та оцінка їхнього практичного впливу на забезпечення конкурентоспроможності аграрного сектору.

ВИКЛАД основного матеріалу. Малі фермерські господарства відіграють важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки України та розвитку сільських територій. За даними Державної служби статистики, понад 70% аграрних підприємств країни належить до категорії малих господарств, що характеризуються обмеженим земельним банком та низьким обсягом виробництва. У умовах економічної нестабільності, яка проявляється через коливання валютного курсу, зростання цін на енергоносії та нестійкі фінансові умови, малі фермери стикаються з низкою серйозних проблем.

Розвиток фермерських господарств в Україні, як уже зазначалося почався на початку 90-х років минулого століття і вразив своєю динамікою. У 1990 році в країні було лише 82 таких господарства, які обробляли площу в 2 тисячі гектарів. Однак протягом п’яти років їх кількість стрімко зросла до 34,8 тисяч, а площа використаних земель збільшилася до 786,4 тисяч гектарів [1]. Цей період характеризувався швидким зростанням фермерського сектору і активним залученням нових учасників у сільське господарство.

Можливість розвитку фермерських господарств в Україні полягає в спрямованості на вирощування продукції, яка має вищу додану вартість та відзначається попитом на ринку. Такі напрями, як вирощування овочів, фруктів, ягід, картоплі та нішевих культур олійної та зернової групи, можуть стати пріоритетними для фермерських господарств. Це дасть змогу фермерам отримувати більший прибуток за свою продукцію і створювати конкурентоспроможні товари на ринку. Важливою складовою такого розвитку буде вдосконалення технологій вирощування, збільшення якості продукції та здатність до її переробки та маркетингу, що сприятиме зростанню прибутковості та конкурентоздатності фермерських господарств в Україні. Однак і тут потрібно враховувати питання логістики, якщо у радіусі 50–100 км немає як мінімум 3 варіанти надійних точок збуту врожаю, то краще не починати цей бізнес [1].

Перш за все, це нестача фінансових ресурсів для закупівлі сучасної техніки та обладнання, що обмежує продуктивність та якість виробництва. Крім того, значна частина фермерських господарств використовує застарілі технології, що підвищує витрати та знижує ефективність виробництва. Обмежений доступ до ринків збуту та недостатня поінформованість про сучасні методи маркетингу створюють додаткові бар’єри для розвитку. У сукупності ці фактори призводять до низької конкурентоспроможності малих фермерів на внутрішньому та зовнішньому ринках, збільшуючи ризик банкрутства в умовах економічних криз.

В умовах таких викликів надзвичайно важливим є пошук ефективних механізмів підтримки малих фермерських господарств, здатних забезпечити їх фінансову стійкість, модернізацію виробництва та довгостроковий розвиток.

Одним із ефективних механізмів підтримки малих фермерських господарств є грантові програми Європейського Союзу. Вони надають фінансову допомогу для модернізації виробництва, впровадження інновацій та підвищення конкурентоспроможності. Основними напрямами підтримки є програми розвитку сільських територій, Horizon Europe, Erasmus+ (для аграрної освіти та обміну досвідом) та спеціалізовані гранти для впровадження сучасних технологій у сільському господарстві [2]. За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України у 2024 році, у бюджеті відведено 881 мільйон гривень для підтримки виробників сільськогосподарської продукції, зокрема виділили 5 мільйонів гривень для компенсації сімейним фермерським господарствам сплаченого ЄСВ, 80 мільйонів гривень для надання кредитів фермерським господарствам. Найбільшу суму, а саме: 796 мільйонів гривень підтримки, виділили для фермерських господарств та інших виробників сільськогосподарської продукції, які будуть спрямовані у вигляді дотації

Гранти також стимулюють використання інноваційних підходів у виробництві, наприклад, застосування енергоефективних технологій, сучасних методів зберігання продукції та цифрових платформ для продажу. Завдяки цьому фермери можуть краще адаптуватися до змін економічного середовища та знижувати ризики, пов’язані з економічними кризами.

У грудні 2020 року Європейський Союз затвердив багаторічну фінансову рамку (Multiannual Financial Framework, MFF) на період 2021–2027 років. Її загальний бюджет складає 1,21 трлн євро в поточних цінах, додатково посилений 808 млрд євро з інструменту відновлення «ЄС наступного покоління». Загальний обсяг фінансування Спільної сільськогосподарської політики становить 386,6 млрд євро та розподіляється між двома відповідними фондами. Асигнування Європейського фонду гарантування сільського господарства (EAGF) сягають 291,1 млрд євро, з яких близько 270 млрд євро спрямовуються на підтримку доходів фермерів, а решта — на стабілізацію аграрних ринків. Фінансування Європейського аграрного фонду розвитку сільських територій (EAFRD) становить 95,5 млрд євро, зокрема 8,1 млрд євро передбачено для подолання наслідків пандемії COVID-19. Приблизно 30% коштів на відновлення було доступно у 2021 році, тоді як решта 70% — у 2022 році.

Практика свідчить, що грантові програми Європейського Союзу мають відчутний позитивний вплив на розвиток малих фермерських господарств в Україні. Аналіз успішних прикладів українських агровиробників показує, що після отримання грантової підтримки відбувається зростання врожайності сільськогосподарських культур, покращення якості продукції та поступове розширення ринків збуту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Важливим результатом також є модернізація виробничих процесів, зокрема впровадження сучасних агротехнологій і екологічно орієнтованих методів ведення господарства.

Фермери, які залучили грантові кошти, відзначають не лише фінансові переваги, а й можливість проходження професійного навчання, отримання консультацій від галузевих експертів та підвищення рівня управлінських компетенцій. Це сприяє більш ефективному використанню ресурсів, оптимізації витрат і створенню нових робочих місць у сільській місцевості, що має позитивний соціально-економічний ефект для регіонів.

Водночас грантова підтримка супроводжується низкою обмежень і викликів. Серед основних проблем — складні бюрократичні процедури, високі вимоги до підготовки проєктної документації та детального фінансового й змістовного звітування. Крім того, значна частина фермерів має обмежений доступ до інформації про наявні грантові програми або не володіє достатніми знаннями для участі в конкурсах, що знижує кількість успішно реалізованих ініціатив. Проте наукові дослідження та практичний досвід доводять, що за умови належної організації процесу подання заявок і супроводу проєктів грантові програми можуть стати дієвим інструментом розвитку малих фермерських господарств, забезпечуючи їхню довгострокову стабільність і підвищення конкурентоспроможності в умовах сучасного аграрного ринку.

Окрім безпосередньої фінансової підтримки, грантові програми надають учасникам доступ до широкого кола професійних контактів і експертних знань, що є важливим чинником сталого розвитку проєктів. Формування та ефективне функціонування підприємницьких екосистем значною мірою базується на активній взаємодії між їхніми учасниками, обміні досвідом та спільному пошуку інноваційних рішень. У зв’язку з цим грантова підтримка часто поєднується з програмами наставництва, галузевими партнерствами, освітніми заходами та спеціалізованими мережевими подіями, які сприяють професійному зростанню команд.

Показовим прикладом є біотехнологічний стартап BioGen Innovations, який отримав дослідницький грант у сфері біомедицини та використав його не лише для фінансування наукових розробок, а й для налагодження співпраці з провідними вченими й експертами галузі. Такі контакти дали змогу вдосконалити наукові підходи, підвищити рівень досліджень і прискорити впровадження інновацій. Крім того, участь у професійних мережах відкрила для стартапу можливості залучення потенційних інвесторів, а також сприяла формуванню довгострокових стратегічних партнерств, що є важливою передумовою подальшого розвитку [3].

Грантові програми Європейського Союзу, доступні для малих фермерських господарств України, мають різну спрямованість і можуть бути класифіковані за кількома ключовими критеріями: цільове призначення, форма фінансування, рівень інноваційності та очікувані соціально-економічні результати. Така класифікація дозволяє більш ефективно оцінити їхній вплив на розвиток малого фермерства.

Розглядаючи План щодо України до 2027 року, а також Стратегічну орієнтацію Інвестиційної програми, яка є його складовою, можна визначити ключові напрями підтримки бізнесу. У фокусі перебувають підприємства, що належать до пріоритетних секторів економіки та потребують залучення прямих інвестицій. Підтримка таких галузей має мультиплікативний ефект і сприяє комплексному соціально-економічному відновленню України у найближчі роки [5]. До основних напрямів підтримки належать:

1. Енергетика — розвиток рішень у сфері сталої енергетики, зокрема реалізація проєктів з використання відновлюваних джерел енергії та модернізація наявної енергетичної інфраструктури.
2. Критична сировина — інвестування у видобуток і переробку стратегічно важливих мінералів і ресурсів, необхідних для розвитку високотехнологічних галузей та сектору відновлюваної енергетики.
3. Переробна промисловість і виробництво — відновлення та технологічне оновлення виробничого сектору з метою підвищення промислової конкурентоспроможності.
4. Будівельні матеріали — підтримка процесів відбудови житлової та громадської інфраструктури, зокрема через інвестування у виробництво будівельних матеріалів, будівельні компанії та системи контролю за будівництвом.
5. Інформаційні технології та цифрова трансформація — розвиток цифрової інфраструктури й технологій для стимулювання інновацій та економічного зростання в різних секторах.
6. Транспортна та експортна логістика — відновлення й модернізація транспортної, логістичної та громадської інфраструктури з метою забезпечення ефективного сполучення та підтримки експортного потенціалу.

З початку повномасштабної агресії Росії проти України Європейський Союз та його держави-члени надали майже 122 млрд євро фінансової, гуманітарної та військової допомоги Україні, а також для забезпечення потреб українських громадян у країнах ЄС. Зокрема, 15,6 млрд євро було мобілізовано в межах програми Ukraine Facility, яка передбачає до 50 млрд євро у формі грантів і позик на період 2024–2027 років. Цей фонд спрямований на підтримку макрофінансової стабільності України, стимулювання короткострокового відновлення, а також на відбудову й модернізацію країни шляхом реалізації ключових реформ у контексті євроінтеграційного процесу [3].

За цільовим призначенням гранти спрямовуються на модернізацію матеріально-технічної бази, впровадження інноваційних агротехнологій, розвиток органічного виробництва, підвищення енергоефективності та підтримку сталого розвитку сільських територій. Значна частина програм орієнтована також на розвиток людського капіталу, зокрема через навчання фермерів, обмін досвідом та впровадження сучасних управлінських практик.

Важливою особливістю грантів ЄС є їх орієнтація не лише на короткостроковий фінансовий ефект, а й на довгостроковий розвиток фермерських господарств, що особливо актуально в умовах економічної нестабільності.

Фінансова стійкість є одним із ключових показників ефективності діяльності малих фермерських господарств. В умовах нестабільної економіки грантова підтримка ЄС сприяє зниженню фінансових ризиків та диверсифікації джерел фінансування. Отримані грантові кошти дозволяють фермерам зменшити залежність від банківських кредитів, які часто є недоступними або надто дорогими для малих господарств.

Завдяки грантам фермери отримують можливість інвестувати в оновлення основних засобів, що підвищує продуктивність праці та знижує собівартість продукції. Це, у свою чергу, позитивно впливає на рівень рентабельності та фінансову стабільність господарств. Крім того, участь у грантових програмах часто передбачає фінансове планування та звітність, що сприяє підвищенню фінансової дисципліни та управлінської культури фермерів. Важливою складовою підтримки малого підприємництва є оцінка його потенціалу в умовах сучасних економічних викликів. Малий бізнес має суттєвий потенціал для створення нових робочих місць, що є критичним фактором в умовах воєнного стану та відновлення економіки. Завдяки своїй гнучкості та здатності швидко адаптуватися до змін у ринкових умовах, малий бізнес може відігравати важливу роль у забезпеченні економічної стабільності та розвитку місцевих громад [4].

Окрім безпосереднього економічного результату, грантові програми Європейського Союзу справляють суттєвий соціальний вплив на розвиток сільських територій. Реалізація грантових проєктів сприяє створенню нових робочих місць у сільській місцевості, зниженню рівня безробіття та підвищенню добробуту й якості життя місцевого населення. Активний розвиток малих фермерських господарств стимулює ділову активність у регіонах, забезпечує зростання доходів домогосподарств і є особливо важливим для підтримки депресивних та економічно вразливих сільських територій.

Соціально-економічний ефект грантової підтримки також проявляється у посиленні співпраці між фермерами, розвитку кооперативного руху та формуванні локальних аграрних кластерів. Такі процеси сприяють обміну досвідом, спільному використанню ресурсів і підвищенню конкурентоспроможності малих виробників. Крім того, реалізація спільних проєктів зміцнює соціальну згуртованість у громадах та підвищує рівень довіри між учасниками аграрного сектору. Таким чином, грантові програми ЄС виконують не лише фінансову, а й важливу стратегічну роль, забезпечуючи комплексний та сталий розвиток аграрного сектору України в довгостроковій перспективі.

Таблиця 1

Основні напрями грантових програм ЄС для малих фермерських господарств України

Джерело: складено на основі [3, 4].

Оцінка ефективності грантових програм Європейського Союзу для розвитку малих фермерських господарств потребує комплексного методологічного підходу. У наукових дослідженнях застосовуються як кількісні, так і якісні методи аналізу, що дозволяють всебічно оцінити економічний та соціальний ефект грантової підтримки [5, 47-62].

До кількісних методів належать аналіз фінансових показників діяльності фермерських господарств до та після отримання грантів, зокрема показників рентабельності, продуктивності праці, рівня витрат і доходів. Якісні методи включають експертні оцінки, анкетування фермерів, аналіз управлінських змін та інноваційних процесів. Поєднання цих підходів дозволяє сформувати об’єктивне уявлення про реальний вплив грантових програм ЄС на розвиток малого фермерства України.

В Україні поряд із грантовими програмами ЄС функціонують і національні механізми підтримки малих фермерських господарств, зокрема державні субсидії, пільгове кредитування та програми компенсації вартості техніки. Однак їх ефективність часто обмежується нестабільним фінансуванням, складними адміністративними процедурами та обмеженим обсягом коштів.

На відміну від національних програм, грантові програми ЄС характеризуються системністю, довгостроковою спрямованістю та орієнтацією на сталий розвиток. Європейський підхід передбачає не лише фінансування, а й супровід проєктів, моніторинг результатів та обмін кращими практиками. Такий підхід є більш ефективним для малих фермерських господарств в умовах економічної нестабільності.

Таблиця 2

Порівняльна характеристика національних та грантових програм ЄС

Джерело: створено автором на основі [6]

Незважаючи на значні переваги, участь малих фермерських господарств у грантових програмах ЄС супроводжується певними ризиками та обмеженнями. До основних проблем належать складність підготовки грантових заявок, мовний бар’єр, високі вимоги до фінансової звітності та обмежені адміністративні ресурси малих господарств.

Крім того, не всі фермери мають достатній рівень інформаційної обізнаності щодо можливостей грантової підтримки. Це знижує загальний рівень участі малих господарств у європейських програмах та потребує розвитку системи консультаційної підтримки.

У контексті післякризового відновлення економіки України грантові програми ЄС набувають особливого значення. Вони сприяють не лише стабілізації діяльності малих фермерських господарств, а й формуванню нової моделі аграрного розвитку, орієнтованої на інновації, екологічність та інтеграцію до європейського ринку.

Гранти ЄС можуть стати основою для структурних змін в аграрному секторі, стимулюючи розвиток малого бізнесу, кооперацію та підвищення експортного потенціалу України [7].

Європейський Союз відіграє важливу інституційну роль у формуванні сприятливого середовища для розвитку малих фермерських господарств України, особливо в умовах економічної нестабільності. Грантові програми ЄС виступають не лише фінансовим інструментом підтримки, а й механізмом передачі європейських стандартів управління, виробництва та сталого розвитку аграрного сектору.

Інституційна підтримка з боку ЄС сприяє гармонізації українського аграрного законодавства з європейськими нормами, впровадженню принципів прозорості, екологічної відповідальності та соціальної орієнтованості. Для малих фермерських господарств це означає поступове підвищення якості продукції, дотримання стандартів безпечності харчових продуктів та розширення доступу до європейських ринків збуту. Таким чином, грантові програми ЄС виконують функцію інституційного каталізатора структурних змін у сільському господарстві України.

Особливого значення набуває консультативна та освітня складова грантових програм, яка передбачає участь фермерів у тренінгах, семінарах та міжнародних обмінах досвідом. Це сприяє підвищенню рівня управлінської культури, формуванню стратегічного мислення та розвитку підприємницьких навичок у малих фермерських господарствах. У довгостроковій перспективі такий підхід створює передумови для підвищення інституційної спроможності аграрного сектору України.

Отже, інституційна роль Європейського Союзу у підтримці малого фермерства України виходить за межі фінансової допомоги та полягає у формуванні системного підходу до розвитку аграрного сектору. Грантові програми ЄС сприяють створенню стійкого, конкурентоспроможного та соціально відповідального фермерського середовища, здатного ефективно функціонувати в умовах економічної нестабільності та інтеграції України до європейського економічного простору.

В умовах глобальних кліматичних змін та зростання екологічних ризиків аграрний сектор відіграє ключову роль у забезпеченні сталого розвитку. Європейський зелений курс (European Green Deal) визначає стратегічні пріоритети Європейського Союзу щодо переходу до кліматично нейтральної економіки, у межах яких сільське господарство розглядається як один із базових напрямів екологічної трансформації. У цьому контексті грантові програми ЄС набувають особливого значення для розвитку малих фермерських господарств України, сприяючи впровадженню екологічно безпечних та ресурсоефективних практик.

Екологічна складова грантових програм ЄС передбачає фінансування проєктів, спрямованих на зменшення негативного впливу сільськогосподарського виробництва на довкілля, раціональне використання природних ресурсів та збереження біорізноманіття. Зокрема, підтримуються ініціативи з розвитку органічного виробництва, впровадже