ЛОГІСТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ТА ЛОБІЮВАННЯ БЕЗПЕКОВИХ ПРІОРИТЕТІВ (С. 96-110)

УДК 351.86:658.7

ЛОГІСТИЧНІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В СИСТЕМІ ФОРМУВАННЯ ТА ЛОБІЮВАННЯ БЕЗПЕКОВИХ ПРІОРИТЕТІВ

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2025-17-44-08

ЗАГОРОДНЯ А.С., доктор філософії, доцент кафедри міжнародних відносин та політичного консалтингу, Інститут права та суспільних відносин,ЗВО «Відкритий міжнародний університетрозвитку людини «Україна», м. Київ, Україна

ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2741-1953

ФОРКОШ Д. О., аспірант кафедри міжнародних відносин та політичного консалтингу, Інститут права та суспільних відносин, ЗВО «Відкритий міжнародного університету розвитку людини «Україна», ORCID: https://orcid.org/0009-0004-9667-9173[1]

Анотація. У статті досліджено логістичні механізми державного управління як ключовий інструмент формування та реалізації безпекових пріоритетів у системі лобіювання національних інтересів. Обґрунтовано, що логістика в публічному управлінні виходить за межі суто операційної функції та набуває стратегічного значення, забезпечуючи координацію ресурсних потоків, управлінських рішень і інституційних взаємодій у сфері національної безпеки. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння логістичних механізмів державного управління — від інструментального управління матеріальними ресурсами до комплексної управлінсько-політичної моделі, що поєднує стратегічне планування, міжвідомчу взаємодію та лобіювання безпекових пріоритетів на національному й наднаціональному рівнях. Визначено основні проблеми функціонування логістичних механізмів у системі державного управління, зокрема фрагментарність нормативно-правового регулювання, інституційну неузгодженість суб’єктів безпекової політики, обмеженість ресурсного забезпечення та ризики непрозорого лобіювання. Запропоновано напрями вдосконалення логістичних механізмів державного управління, що передбачають інтеграцію безпекової логістики в систему стратегічного планування, підвищення інституційної спроможності органів влади, розвиток механізмів легітимного лобіювання та посилення прозорості управлінських рішень. Зроблено висновок, що ефективне державне управління логістичними процесами є необхідною передумовою забезпечення стійкості національної безпеки та захисту стратегічних інтересів держави в умовах сучасних безпекових викликів.

Ключові слова: логістика, державне управління, механізм, безпека, лобіювання інтересів; інституційні механізми; стратегічне управління.

LOGISTICAL MECHANISMS OF STATE GOVERNANCE IN THE SYSTEM OF FORMING AND LOBBYING FOR SECURITY PRIORITIES

Alona ZAHORODNIA, PhD in Economics, associate professor of the department of international relationsand political consulting,Institute of law and public relations,Open International University of Human Development "Ukraine", Kyiv, Ukraine

ORCID: https://orcid.org/0000-0003-2741-1953

Dmitro FORKOSH, postgraduate student of the department of relations and political consulting, Institute of Law and Public Relations, Open International University of Human Development “Ukraine”, ORCID: https://orcid.org/0009-0004-9667-9173

Abstract. The article examines the logistical mechanisms of public administration as a key tool for shaping and implementing security priorities in the system of lobbying for national interests. It is argued that logistics in public administration goes beyond a purely operational function and acquires strategic importance, ensuring the coordination of resource flows, management decisions, and institutional interactions in the field of national security. It analyzes contemporary scientific approaches to understanding the logistical mechanisms of public administration — from instrumental management of material resources to a comprehensive managerial and political model that combines strategic planning, interagency interaction, and lobbying for security priorities at the national and supranational levels. The main problems in the functioning of logistical mechanisms in the public administration system are identified, in particular, the fragmentation of regulatory and legal regulation, institutional inconsistency among security policy actors, limited resource provision, and the risks of non-transparent lobbying. Directions for improving the logistics mechanisms of public administration are proposed, which provide for the integration of security logistics into the strategic planning system, increasing the institutional capacity of authorities, developing mechanisms for legitimate lobbying, and enhancing the transparency of management decisions. It is concluded that effective state management of logistics processes is a necessary prerequisite for ensuring the sustainability of national security. It is concluded that effective state management of logistics processes is a necessary prerequisite for ensuring national security and protecting the strategic interests of the state in the context of modern security challenges.

Keywords: logistics, state management, mechanism, security, lobbying interests; institutional mechanisms; strategic management.

Постановка проблеми. Сучасні безпекові виклики, зумовлені геополітичною нестабільністю, гібридними загрозами, воєнними конфліктами та зростанням конкуренції за стратегічні ресурси, актуалізують необхідність переосмислення підходів до державного управління у сфері національної безпеки. За цих умов особливого значення набувають логістичні механізми державного управління, які забезпечують планування, розподіл і контроль використання матеріальних, фінансових, інформаційних та кадрових ресурсів, необхідних для реалізації безпекових пріоритетів держави.

Водночас у практиці публічного управління логістичні процеси здебільшого розглядаються фрагментарно — як допоміжна або техніко-операційна складова діяльності органів влади, без належної інтеграції у систему стратегічного планування та формування державної політики у сфері національної безпеки. Такий підхід обмежує спроможність держави ефективно реагувати на динамічні загрози, координувати міжвідомчу взаємодію та забезпечувати пріоритетність ресурсного забезпечення критично важливих безпекових напрямів.

Додатковою проблемою є недостатня інституціоналізація механізмів лобіювання безпекових пріоритетів у процесі прийняття управлінських рішень. За відсутності чітких правил, прозорих процедур і дієвих механізмів контролю лобіювання може набувати непрозорих або ситуативних форм, що підвищує ризики неефективного розподілу ресурсів, конфлікту інтересів та зниження довіри до органів державної влади.Практичне значення теми полягає у визначенні шляхів підвищення ефективності державного управління у сфері національної безпеки через впровадження та вдосконалення логістичних механізмів координації ресурсних і управлінських процесів. Інтеграція логістичного підходу в систему формування безпекових пріоритетів створює передумови для переходу від реактивного до стратегічно орієнтованого управління, що забезпечує своєчасне та цільове ресурсне забезпечення пріоритетних напрямів безпекової політики.

Застосування сучасних інструментів логістичного планування та управління потоками ресурсів дає змогу органам державної влади підвищити узгодженість міжвідомчої взаємодії, мінімізувати дублювання функцій і знизити втрати ресурсів у процесі реалізації безпекових рішень. Наприклад, використання інтегрованих систем логістичного обліку та моніторингу дозволяє відстежувати рух матеріальних і фінансових ресурсів у реальному часі, оперативно коригувати управлінські рішення та забезпечувати їх відповідність визначеним безпековим пріоритетам.

У результаті виникає системна суперечність між об’єктивною потребою у комплексному управлінні логістичними процесами як стратегічному чиннику національної безпеки та недостатнім теоретико-методологічним і практичним забезпеченням їх функціонування в системі формування й лобіювання безпекових пріоритетів. Це зумовлює необхідність наукового осмислення логістичних механізмів державного управління, визначення їх ролі в процесах лобіювання національних інтересів і розроблення підходів до підвищення ефективності та прозорості відповідних управлінських рішень.

З огляду на це, наукове завдання полягає в комплексному аналізі того, яким чином логістичні механізми державного управління впливають на формування, пріоритизацію та реалізацію безпекових рішень, а також на ефективність лобіювання національних інтересів у системі забезпечення національної безпеки України. Особлива увага приділяється визначенню найбільш результативних інструментів управління логістичними процесами, здатних забезпечити раціональний розподіл ресурсів, координацію між суб’єктами безпекової політики та узгодженість управлінських рішень на різних рівнях державної влади. Важливим аспектом дослідження є також виявлення інституційних, нормативно-правових і організаційних умов, які визначають ефективність функціонування логістичних механізмів у системі легітимного лобіювання безпекових пріоритетів.

Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення державної політики у сфері національної безпеки, розроблення стратегічних і програмних документів, спрямованих на підвищення ефективності управління ресурсним забезпеченням безпекового сектору, а також для формування прозорих правил і процедур лобіювання національних інтересів. Крім того, отримані висновки можуть бути інтегровані у програми підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, діяльність яких пов’язана з плануванням, реалізацією та контролем безпекової політики.

Отже, дослідження логістичних механізмів державного управління в системі формування та лобіювання безпекових пріоритетів має подвійний характер: з одного боку, воно спрямоване на теоретичне осмислення ролі логістики як управлінської та інституційної категорії у сфері національної безпеки, з іншого — на практичне вирішення завдань, пов’язаних із підвищенням результативності, узгодженості та прозорості діяльності органів державної влади. Саме тому обрана тема є науково значущою та водночас має безпосереднє прикладне значення для формування ефективної безпекової політики, реформування системи публічного управління й зміцнення стійкості держави в умовах сучасних безпекових викликів.

Аналіз останніх досягнень і публікацій. Сучасні дослідження логістичних механізмів у системі державного управління та національної безпеки демонструють широку варіативність підходів до розуміння ролі логістики у формуванні та реалізації безпекових пріоритетів, що дає змогу простежити як еволюцію теоретичних управлінських моделей, так і відмінності в акцентах між науковими школами — від ресурсно-операційного трактування логістики до комплексного інституційно-стратегічного бачення її впливу на процеси лобіювання національних інтересів і прийняття державних рішень.

Серед українських досліджень механізмів публічного управління у сфері безпеки значну увагу приділено питанням функціонування державних інструментів національної безпеки загалом. Зокрема, Амро Альван [1] у своїй праці досліджує нормативно-правові механізми забезпечення системи державного управління національною безпекою, підкреслюючи важливість чіткої законодавчої бази для координації дій суб’єктів безпеки та ресурсного планування, проте робота має загальний характер і не зосереджується на логістичних аспектах як окремій категорії управлінської динаміки.

Юрій Шевчук та Віталій Лукач [2] аналізують проблеми та виклики впровадження механізмів публічного управління у сфері національної безпеки в Україні, звертаючи увагу на складність реалізації ефективних управлінських рішень в умовах воєнного часу, включно з інституційними, законодавчими та інформаційно-комунікаційними бар’єрами, що створює контекст для подальшого вивчення логістичних механізмів як частини системи управління.

Праці з напряму логістичної підтримки безпеки пропонують більш прикладну перспективу у контексті взаємодії держави та приватного сектору. Сергій Писаревський [3] розглядає теоретичні основи та шляхи удосконалення механізмів управління публічно-приватним партнерством у логістичному забезпеченні сил безпеки України, що створює місток між координацією ресурсів і функціональною ефективністю в умовах кризових ситуацій.

У інших джерелах [4], з логістики та безпеки, наголошено на стратегічній ролі логістичних систем у підтримці національних безпекових функцій. Наприклад, роботи на тему логістики та національної безпеки аналізують значення логістичних процесів як підсистеми національної безпеки, підкреслюючи їхню роль у забезпеченні національної готовності та стабільності, хоча частина таких матеріалів має узагальнений характер і меншою мірою інтегрує державне управління як управлінську практику.

Зокрема, дослідження Buryk М. М. [5] пропонує емпіричний підхід до оцінювання ефективності механізмів державного управління транспортною інфраструктурою в Україні, що є важливою складовою логістичної платформи безпеки. Хоча ця робота орієнтована на транспортну логістику, її методологічні підходи можуть бути корисними для аналізу логістичного забезпечення безпекових процесів.

Західні дослідження у сфері логістичного управління та готовності до кризових ситуацій пропонують [6] додаткові перспективи теоретичного осмислення: концептуальні роботи (наприклад дослідження, що пропонує агентуру для вивчення механізмів управління логістичною готовністю в умовах війни) пропонують рамки для подальших емпіричних досліджень впливу правових і регуляторних умов на ефективність логістичних механізмів.

Аналіз публікацій також свідчить про розвиток тематики управління ланцюгами поставок у публічному секторі, де підхід supply chain management розглядається як спосіб підвищення якості публічних послуг і управлінських рішень у складних умовах, що концептуально близько до логістичних механізмів державного управління у сфері безпеки, хоча поки що має слабку інтеграцію із національно-безпековою логікою.

Узагальнюючи наведені джерела, можна констатувати, що дослідники поступово переходять від суто ресурсно-операційного або нормативно-правового підходу до комплексного розуміння логістичних механізмів державного управління як стратегічного, інституційного та управлінського явища. Водночас більшість робіт залишає відкритим питання щодо кількісної оцінки впливу логістичних механізмів на ефективність формування та реалізації безпекових пріоритетів, що створює необхідність для подальших емпіричних досліджень. Це особливо актуально для українських реалій, де поєднання особливостей державного управління, інституційної інерції та специфічних безпекових викликів формує унікальне поле для перевірки та адаптації світових моделей ефективності публічного управління у сфері національної безпеки.

Постановка завдання. Метою дослідження є визначення ролі логістичних механізмів державного управління у формуванні та реалізації безпекових пріоритетів, а також виявлення ключових чинників, що впливають на ефективність їх функціонування в системі лобіювання національних інтересів. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Проаналізувати сутність і зміст логістичних механізмів державного управління у сфері національної безпеки, зокрема їх вплив на процеси формування, пріоритизації та реалізації безпекових рішень.

2. Визначити основні інституційні, організаційні та нормативно-правові обмеження функціонування логістичних механізмів у системі державного управління та лобіювання безпекових пріоритетів.

3. Обґрунтувати напрями вдосконалення логістичних механізмів державного управління з метою підвищення ефективності, узгодженості та прозорості реалізації державної політики у сфері національної безпеки України.

Виклад основного матеріалу. У сучасних умовах трансформації системи публічного управління та загострення безпекових викликів питання забезпечення національної безпеки набуває комплексного та міждисциплінарного характеру. Динамічність геополітичного середовища, зростання ролі гібридних загроз, обмеженість ресурсів і необхідність оперативного реагування на кризові ситуації зумовлюють підвищення вимог до ефективності управлінських рішень у сфері безпекової політики. За таких умов особливої актуальності набуває державне управління логістичними процесами, яке забезпечує узгодженість стратегічних цілей, управлінських рішень і ресурсного забезпечення пріоритетних напрямів національної безпеки.

Логістика в системі державного управління поступово трансформується з допоміжної функції забезпечення у стратегічний управлінський механізм, що впливає на формування державної політики, пріоритизацію безпекових завдань і координацію діяльності суб’єктів безпекового сектору. Ефективне управління потоками матеріальних, фінансових, інформаційних і кадрових ресурсів стає важливою передумовою реалізації безпекових пріоритетів держави та підвищення її інституційної стійкості. Водночас логістичні механізми дедалі частіше взаємодіють із процесами лобіювання національних інтересів, формуючи канали впливу на ухвалення управлінських рішень і розподіл стратегічно важливих ресурсів [1].

Разом із тим сучасна практика державного управління характеризується наявністю низки системних проблем, пов’язаних із фрагментарністю логістичних рішень, недостатньою міжвідомчою координацією та відсутністю чітко інституціоналізованих механізмів легітимного лобіювання безпекових пріоритетів. Це знижує результативність реалізації державної безпекової політики, посилює ризики неефективного використання ресурсів і ускладнює досягнення стратегічних цілей національної безпеки. У такому контексті наукове осмислення логістичних механізмів державного управління в системі формування та лобіювання безпекових пріоритетів набуває особливої актуальності та практичної значущості.

Саме тому дослідження зазначеної проблематики є необхідним для формування цілісного теоретико-методологічного підґрунтя вдосконалення державного управління у сфері національної безпеки, а також для розроблення практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності, прозорості та узгодженості управлінських рішень в умовах сучасних безпекових викликів.

Доцільно відмітити, що логістичний механізм державного управління у сфері національної безпеки можна розглядати як сукупність організаційних, ресурсних і процедурних інструментів, що забезпечують ефективну координацію потоків матеріальних, фінансових, інформаційних та кадрових ресурсів, необхідних для реалізації безпекових пріоритетів. Він виступає посередником між стратегічними цілями держави та практичними управлінськими рішеннями, інтегруючи міжвідомчу взаємодію, пріоритизацію ресурсів і контроль за виконанням завдань [2].

Роль логістичного механізму державного управління у сфері національної безпеки полягає у багаторівневому забезпеченні ефективності управлінських рішень та реалізації безпекових пріоритетів (табл. 1).

Таблиця 1

Функціональні складові логістичного механізму державного управління та їхній вплив на національну безпеку

Джерело: сформовано автором на основі даних [3]

Як видно з таблиці, комплексна реалізація всіх функціональних складових логістичного механізму забезпечує стратегічну координацію ресурсів, оптимізацію управлінських рішень та прозорість процесів лобіювання, що є критично важливим для стійкості національної безпеки та захисту державних інтересів.

Водночас, логістика в публічному управлінні традиційно розглядалася як операційна функція, орієнтована на забезпечення своєчасного постачання матеріальних ресурсів, розподіл фінансів та координацію окремих адміністративних процесів. Однак сучасні виклики у сфері національної безпеки, пов’язані з геополітичною нестабільністю, гібридними загрозами та обмеженістю ресурсів, значно розширюють роль логістики, переводячи її на рівень стратегічного інструменту державного управління.

Стратегічне значення логістики в публічному управлінні у сфері національної безпеки проявляється у кількох ключових аспектах [4]:

1. Координація ресурсних потоків. Логістика забезпечує системний і ефективний розподіл матеріальних, фінансових, кадрових та інформаційних ресурсів між усіма суб’єктами безпекового сектору – від центральних органів влади до регіональних підрозділів і громадських структур. Така координація дозволяє оптимально використовувати обмежені ресурси, запобігати їх надлишковому накопиченню або дефіциту в окремих ланках системи та забезпечувати своєчасне реагування на кризові ситуації, надзвичайні події або гібридні загрози. Крім того, ефективне управління ресурсними потоками створює можливість прогнозування майбутніх потреб, що підвищує стратегічну гнучкість держави.

2. Узгодження управлінських рішень. Логістичні механізми дозволяють інтегрувати плани різних органів влади, формуючи єдину систему стратегічного планування та контролю. Це забезпечує синхронність дій на всіх рівнях управління – від стратегічного до операційного – та сприяє ухваленню рішень, які відповідають пріоритетам національної безпеки і стратегічним цілям держави. Завдяки цьому забезпечується взаємозв’язок між планами ресурсного забезпечення, управлінськими рішеннями та інституційними завданнями, що підвищує ефективність реалізації державної політики у сфері безпеки.

3. Підтримка інституційних взаємодій. Логістика сприяє ефективній міжвідомчій координації, створюючи платформу для обміну інформацією, спільного планування та контролю виконання безпекових завдань. Формалізація процесів взаємодії дозволяє зменшити ризики дублювання функцій, уникати конфліктів компетенцій і непродуктивного використання ресурсів, а також забезпечує прозорість і підзвітність діяльності органів влади. Крім того, логістика сприяє інтеграції процесів лобіювання національних інтересів у систему державного управління, що забезпечує легітимність управлінських рішень та стратегічну узгодженість дій суб’єктів безпекового сектору.

Таким чином, логістика у публічному управлінні виходить за межі суто операційної функції і стає стратегічним інструментом, що за