РОЛЬ ДОКУМЕНТООБІГУ В КОМУНІКАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ ОРГАНІЗАЦІЇ (С. 54-65)

УДК 005.3:004.6

РОЛЬ ДОКУМЕНТООБІГУ В КОМУНІКАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ ОРГАНІЗАЦІЇ

 

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2026-18-45-04

 

Дубас Р. Г., доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри управління та адміністрування Інституту економіки та менеджменту ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», ORCID: https://orcid.org/0000-0001-8147-2402

Коробович Л. П., кандидат педагогічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту ПВНЗ «Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука»

https//orcid.org/0000-0002-7327-2678

Рубан В. М., кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедри економіки, обліку та фінансів ВСП ЗВО «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Рівненський інститут»

https//orcid.org/0009-0002-0697-6322[1]

 

Анотація. У статті системно досліджується ключова роль документообігу в контексті ефективної комунікації всередині та за межами сучасної організації. Визначено документообіг як складну, багатогранну систему управління інформацією, що охоплює весь життєвий цикл документа: від його створення чи надходження до обробки, передачі, зберігання, використання та архівування. Наголошується, що в епоху домінування інформації як стратегічного ресурсу, документообіг перестає бути суто технічною або адміністративною функцією, трансформуючись у стратегічний імператив, що визначає оперативність, прозорість та надійність організаційних комунікацій. У роботі аналізуються теоретичні основи комунікації крізь призму документообігу, зокрема, розглядається модель Шеннона-Вівера, де документ виступає як повідомлення, а система документообігу – як канал передачі, що мінімізує шум та забезпечує точність інформації. Також досліджено місце документообігу в рамках теорій організаційної комунікації, таких як теорія систем, теорія ресурсів і залежностей, теорія структурування та теорія спільнот практики, підкреслюючи його роль у формуванні організаційних структур, управлінні зовнішніми зв'язками, створенні корпоративної пам'яті та передачі знань. Визначено та детально проаналізовано ключові функції документообігу, що безпосередньо впливають на комунікаційний процес, включаючи забезпечення інформаційного обміну та доступності, підтримку процесу прийняття рішень, гарантування правової легітимності та підзвітності, а також сприяння управлінню знаннями та формуванню інституційної пам'яті. Стаття також присвячена аналізу сучасних викликів, таких як інформаційне перевантаження, питання безпеки даних та опір змінам, а також розкриває можливості, які надає цифрова трансформація документообігу. Зокрема, розглядається потенціал систем електронного документообігу (СЕД), хмарних технологій, штучного інтелекту (ШІ) та машинного навчання (МН), а також електронного підпису (ЕП) для оптимізації та прискорення комунікаційних потоків. Проведено порівняльний аналіз українського та зарубіжного досвіду впровадження ефективних систем документообігу, демонструючи спільні тенденції до діджиталізації та автоматизації. Зроблено висновок, що ефективний документообіг є не просто механізмом, а життєво важливою інфраструктурою, яка підтримує безперебійний потік інформації, забезпечуючи прозорість, оперативність та надійність взаємодії в організації, і є невід'ємною частиною її стратегічного успіху.

Ключові слова: документообіг, комунікаційний процес, організаційна комунікація, електронний документообіг, управління знаннями, цифрова трансформація, інформаційний обмін, прийняття рішень, безпека даних.

 

THE ROLE OF DOCUMENT MANAGEMENT IN THE ORGANIZATION'S COMMUNICATION PROCESS

Dubas R.G., Doctor of Sciences in Economics, Professor, Head of the Department of Management and Administration Open International University of Human Development «Ukraine»

Korobovych L.P. PhD in Pedagogical Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management, Academician Stepan Demyanchuk International University of Economics and Humanities

Ruban V. M. PhD in Economics, Associate Professor, Head of the Department of Economics, Accounting and Finance, Separate structural subdivision Institution of higher education «Open International University Of Human Development «Ukraine» Rivne Institute»

Abstract. The article systematically examines the crucial role of document management in the context of effective communication within and beyond a modern organization. Document management is defined as a complex, multifaceted system of information governance that encompasses the entire lifecycle of a document: from its creation or receipt to processing, transmission, storage, use, and archiving. It is emphasized that in an era dominated by information as a strategic resource, document management ceases to be a purely technical or administrative function, transforming into a strategic imperative that determines the efficiency, transparency, and reliability of organizational communications. The paper analyzes the theoretical foundations of communication through the lens of document management, particularly exploring the Shannon-Weaver model, where a document acts as a message, and the document management system as a transmission channel that minimizes noise and ensures information accuracy. The place of document management within organizational communication theories, such as System Theory, Resource Dependence Theory, Structuration Theory, and Communities of Practice Theory, is also investigated, highlighting its role in shaping organizational structures, managing external relations, building corporate memory, and transferring knowledge. Key functions of document management that directly impact the communication process are identified and thoroughly analyzed, including ensuring information exchange and accessibility, supporting decision-making processes, guaranteeing legal legitimacy and accountability, and facilitating knowledge management and the formation of institutional memory. The article also addresses contemporary challenges, such as information overload, data security issues, and resistance to change, while unveiling opportunities presented by the digital transformation of document management. Specifically, the potential of Electronic Document Management Systems (EDMS), cloud technologies, Artificial Intelligence (AI) and Machine Learning (ML), as well as electronic signatures (e-signatures) for optimizing and accelerating communication flows, is discussed. A comparative analysis of Ukrainian and international experiences in implementing effective document management systems is conducted, demonstrating common trends towards digitalization and automation. It is concluded that effective document management is not merely a mechanism but a vital infrastructure that supports the seamless flow of information, ensuring transparency, operational efficiency, and reliability of interaction within an organization, and is an integral part of its strategic success.

Keywords: document management, communication process, organizational communication, electronic document management, knowledge management, digital transformation, information exchange, decision-making, data security.

 

Постановка проблеми. У сучасному світі, де інформація є ключовим ресурсом, ефективна комунікація стає фундаментом успішного функціонування будь-якої організації. Незважаючи на стрімкий розвиток цифрових технологій та появу нових форм взаємодії, документообіг залишається невід'ємною частиною цього процесу, виступаючи своєрідним скелетом, що підтримує інформаційний обмін та забезпечує його прозорість, точність і послідовність. Документообіг – це не просто рух паперів, а складна, багатогранна система управління інформацією, що пронизує всі рівні організаційної структури. Проблема полягає в тому, що попри очевидну значущість, роль документообігу часто недооцінюється, зводячись до суто технічної або адміністративної функції. Неефективний документообіг призводить до інформаційного хаосу, затримки в прийнятті рішень, втрати конфіденційних даних та зниження загальної ефективності діяльності. Це робить необхідним глибоке осмислення його впливу на всі аспекти організаційної комунікації та розробку підходів до його оптимізації в умовах глобальної цифровізації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню проблем документообігу та його впливу на організаційні процеси присвячено значну кількість робіт як українських, так і зарубіжних вчених. Українські дослідники, такі як В. В. Бакалін [1], В. В. Безкровний [2], Ю. В. Завадський [3], О. М. Колесник [4], О. В. Кузнєцова [5], В. О. Кузнєцов [6], О. М. Лазаренко [7], А. А. Мельников [8], І. М. Шевчук [9] активно вивчають питання теоретичних основ документознавства, автоматизації діловодства, впровадження систем електронного документообігу в державному та приватному секторах України. Їхні праці висвітлюють особливості національного діловодства, перехід від паперового до електронного формату та пов'язані з цим виклики.

Серед зарубіжних науковців, які займаються цією проблематикою, слід виділити Джеффрі Хаммонда (Jeffrey Hammond) [10], Девіда Берло (David Berlo) [11], Роберта Едвардса (Robert Edwards) [12], Ф. Едвардса (F. Edwards) [13], Майкла Е. Доджа (Michael E. Dodge) [14], Крістофера Мюррея (Christopher Murray) [15], Девіда Біна (David Bean) [16], Стівена Дженкінса (Steven Jenkins) [17], Террі Гілла (Terry Gill) [18]. Ці дослідники фокусуються на ширших аспектах управління інформацією, включаючи Enterprise Content Management (ECM), вплив хмарних технологій, штучного інтелекту на документообіг, а також питання кібербезпеки та комплаєнсу.

Попри значну кількість публікацій, що розглядають окремі аспекти документообігу та комунікації, все ще залишається недостатньо висвітленою комплексна взаємодія цих двох процесів з урахуванням викликів та можливостей цифрової трансформації. Зокрема, потребує глибшого аналізу інтеграція документообігу в сучасні теорії організаційної комунікації, а також детальніше вивчення практичного досвіду України в контексті глобальних тенденцій та його порівняння з зарубіжними моделями. Означена стаття присвячується саме цим невирішеним раніше частинам загальної проблеми.

Мета статті є комплексний аналіз ролі документообігу в комунікаційному процесі організації, виявлення його ключових функцій, дослідження викликів та можливостей, пов'язаних з цифровою трансформацією, а також порівняння українського та зарубіжного досвіду для обґрунтування стратегічної важливості ефективного документообігу для успіху сучасної організації. Наукова новизна дослідження полягає в комплексному обґрунтуванні документообігу як стратегічного інструменту організаційної комунікації, що інтегрує інформаційні, управлінські та соціальні аспекти функціонування організації в умовах цифрової трансформації. На відміну від існуючих підходів, у роботі запропоновано розгляд документообігу не лише як технічної чи адміністративної системи, а як комунікаційної інфраструктури, що забезпечує формування організаційних значень, підтримку управлінських рішень та відтворення соціальних структур. Подальшого розвитку набули положення щодо інтеграції документообігу в сучасні теорії організаційної комунікації, а також обґрунтовано вплив цифрових технологій на трансформацію його функцій, зокрема у контексті управління знаннями, підвищення адаптивності та формування інституційної пам’яті організації.

Виклад основного матеріалу дослідження. У широкому сенсі, документообіг можна визначити як сукупність процесів створення, обробки, передачі, зберігання та використання документів в організації. Це організований рух документів від моменту їх створення або надходження до завершення виконання або відправлення. Український вчений, доктор економічних наук В. В. Бакалін визначає документообіг як "сукупність взаємопов'язаних процесів створення, отримання, обробки, передачі, зберігання та використання інформації, зафіксованої на матеріальних носіях, що забезпечує функціонування системи управління" [1, с. 45]. Зарубіжні дослідники, такі як Джеффрі Хаммонд, акцентують увагу на документообігу як на "систематичному управлінні процесами, які обробляють, маршрутизують та архівують документи, що є критично важливими для бізнесу" [10, p. 12]. Таким чином, документообіг охоплює весь життєвий цикл документа, від його народження до архівації або знищення, забезпечуючи його доступність та цілісність.

Роль документообігу в комунікаційному процесі організації важко переоцінити. Він виступає основним каналом для:

• передачі інформації: Документи є основним засобом фіксації та розповсюдження офіційної інформації – від наказів та розпоряджень до звітів та листування. Це забезпечує єдність інформаційного поля та запобігає її спотворенню;
• прийняття рішень: Обґрунтовані управлінські рішення базуються на достовірній та своєчасній інформації, яка фіксується в документах. Протоколи нарад, аналітичні довідки, бізнес-плани – все це є невід'ємною частиною процесу прийняття рішень;
• контролю та підзвітності: Документи слугують доказовою базою для контролю за виконанням рішень, фіксації відповідальності та оцінки ефективності діяльності;
• формування корпоративної культури: Через документи транслюються цінності, норми та правила організації, що сприяє формуванню єдиного корпоративного духу;
• забезпечення правової легітимності: Більшість юридично значущих дій організації фіксуються в документах, що забезпечує їхню правову силу та захист інтересів.

Як зазначає український фахівець у галузі документознавства І. М. Шевчук, "документообіг є невід'ємною складовою комунікаційного процесу будь-якої організації, забезпечуючи її ефективне функціонування та розвиток" [9, с. 87]. Зарубіжні дослідники, зокрема Роберт Едвардс, підкреслюють, що "ефективне управління документами є життєво важливим для прозорої та підзвітної комунікації в сучасних організаціях" [12, p. 55]. Таким чином, документообіг є не просто технічною функцією, а стратегічним елементом, що впливає на всі аспекти організаційної комунікації, її ефективність та результативність.

Щоб повною мірою оцінити роль документообігу, важливо розглянути його крізь призму основних теорій комунікації. Ці теорії надають набір інструментів для розуміння того, як інформація передається, інтерпретується та впливає на поведінку в організації. Документообіг не є ізольованим процесом; він органічно вбудований у ширші комунікаційні моделі.

Однією з фундаментальних є лінійна модель комунікації Шеннона-Вівера, що була розроблена Клодом Шенноном та Ворреном Вівером. Ця модель складається з п'яти ключових елементів: джерело інформації, передавач, канал, приймач та адресат. Також важливим елементом є шум, що може спотворювати повідомлення. У контексті документообігу, документ можна розглядати як повідомлення, а система документообігу – як канал передачі. Ефективність цього каналу безпосередньо впливає на швидкість і точність комунікації. За словами української дослідниці О. В. Кузнєцової, "ефективність документообігу як комунікаційного каналу прямо пропорційна здатності мінімізувати шум і забезпечити точну передачу інформації від джерела до адресата" [5, с. 112]. Зарубіжні вчені, зокрема Девід Берло, наголошують на важливості кодування та декодування повідомлення, що в контексті документообігу означає ясність та однозначність змісту документа, а також здатність адресата правильно його інтерпретувати [11, p. 72].

Більш складні теорії організаційної комунікації розглядають її не лише як передачу інформації, а як процес конструювання значень, формування соціальних відносин і впливу на поведінку в організації. У цьому контексті документообіг виступає важливим механізмом, що забезпечує як формальні, так і неформальні аспекти комунікаційних процесів. У межах теоретичного осмислення ролі документообігу доцільно виокремити такі підходи.

По-перше, теорія систем, у якій організація розглядається як відкрита система, що взаємодіє із зовнішнім середовищем. Документообіг у цьому випадку постає як підсистема, яка забезпечує циркуляцію інформаційних потоків як всередині організації, так і поза її межами. Як зазначає О. М. Лазаренко, «документообіг у системному підході є невід'ємною частиною інформаційних потоків, що підтримують гомеостаз та розвиток організації» [7, с. 65].

По-друге, теорія структурування Ентоні Гідденса, відповідно до якої соціальні структури відтворюються через повсякденні практики. У цьому контексті документи та правила їх обігу виступають елементами структурних властивостей, що формують і регулюють поведінку працівників. Як підкреслює Ф. Едвардс, «документи є не просто носіями інформації, а активними агентами у формуванні та відтворенні організаційних структур» [13, p. 30].

Окрім теоретичного значення, документообіг виконує низку функцій, які безпосередньо впливають на ефективність організаційної комунікації.

1. Забезпечення інформаційного обміну та доступності. Документообіг гарантує безперервну передачу інформації, її фіксацію та збереження. Це створює основу для формування інституційної пам’яті організації. Як зазначає В. В. Безкровний, «документ є основним засобом фіксації управлінської інформації, що забезпечує її збереження та відтворення у часі» [2, с. 78]. Водночас організований документообіг трансформує розрізнені дані у структуровані інформаційні ресурси, доступні для користувачів із відповідними правами доступу [14, p. 45].

2. Підтримка процесу прийняття рішень. Документообіг формує інформаційну базу управлінських рішень, забезпечує їх фіксацію та контроль виконання. Це дозволяє підвищити обґрунтованість і прозорість управлінських процесів. За словами А. А. Мельникова, ефективний документообіг забезпечує не лише прийняття рішень, а й контроль за їх реалізацією [8, с. 110].

3. Забезпечення правової легітимності та підзвітності. Документи мають юридичну силу та формують доказову базу діяльності організації. Налагоджений документообіг створює прозорий слід управлінських дій, що є основою підзвітності та аудиту. Як наголошує К. Мюррей, без належного документообігу неможливо забезпечити підзвітність через відсутність офіційних записів [15, p. 88].

4. Управління знаннями та формування корпоративної пам’яті. Документообіг забезпечує накопичення, систематизацію та передачу знань в організації. Це сприяє формуванню її інтелектуального капіталу. В. О. Кузнєцов підкреслює, що документообіг є механізмом акумуляції та збереження знань [6, с. 54].

Сучасне інформаційне середовище формує як суттєві виклики, так і нові можливості для розвитку документообігу, що безпосередньо впливає на ефективність організаційної комунікації. У контексті викликів сучасного документообігу доцільно виокремити такі ключові аспекти.

По-перше, інформаційне перевантаження.

Стрімке зростання обсягів даних ускладнює їх обробку, систематизацію та використання в управлінні. Як зазначає В. Д. Бабак, «надмірний обсяг неструктурованої інформації в документообігу стає серйозною перешкодою для ефективної комунікації та управління» [19, с. 91].

По-друге, забезпечення безпеки даних. Зростання кількості кіберзагроз вимагає впровадження комплексних підходів до захисту інформації, включаючи технічні, організаційні та правові механізми.

По-третє, збереження застарілих практик та низький рівень автоматизації. Багато організацій продовжують використовувати паперовий або частково автоматизований документообіг, що знижує ефективність комунікаційних процесів. За словами Д. Біна , «ручні процеси документообігу є основним джерелом неефективності та людських помилок» [16, p. 77].

По-четверте, складність інтеграції та несумісність інформаційних систем. Використання різнорідних платформ призводить до фрагментації інформаційних потоків та утворення так званих «інформаційних розривів».

По-п’яте, опір організаційним змінам .Перехід до цифрових форматів документообігу часто супроводжується психологічним та організаційним спротивом персоналу, що уповільнює трансформаційні процеси.

Водночас цифровізація відкриває нові можливості для підвищення ефективності документообігу та комунікацій.

По-перше, впровадження систем електронного документообігу (СЕД). Автоматизація життєвого циклу документів забезпечує швидкість, прозорість і контроль процесів. Як зазначає Ю. В. Завадський, «впровадження СЕД кардинально змінює парадигму організаційної комунікації, роблячи її більш динамічною та ефективною» [3, с. 130].

По-друге, використання хмарних технологій. Хмарні рішення забезпечують гнучкість, масштабованість і доступ до документів незалежно від місця перебування користувачів. Стівен Дженкінс підкреслює, що такі технології є ключовим фактором безперервної комунікації в умовах глобалізації [17, p. 65].

По-третє, інтеграція з іншими інформаційними системами.

Об’єднання документообігу з ERP, CRM та іншими платформами сприяє формуванню єдиного інформаційного простору організації.

По-четверте, використання технологій штучного інтелекту та машинного навчання.

Застосування ШІ дозволяє автоматизувати класифікацію документів, здійснювати інтелектуальний пошук, аналіз змісту та генерування управлінських документів.

По-п’яте, впровадження електронного підпису та цифрової ідентифікації. Ці інструменти забезпечують юридичну значущість електронних документів та сприяють повноцінному переходу до без паперового середовища.

Український документообіг історично був орієнтований на паперові документи. О. М. Колесник зазначає, що "історично українська система документообігу була глибоко вкорінена в традиціях діловодства, що часто призводило до його надмірної формалізації та повільності" [4, с. 115]. Проте останні десятиліття характеризуються активним переходом до електронного урядування та без паперового документообігу, що проявляється у законодавчій базі, впровадженні СЕД у державних органах та діджиталізації послуг.

Зарубіжні країни, зокрема США, ЄС та Скандинавські країни, мають триваліший досвід у впровадженні електронного документообігу. Їхній досвід базується на стандартизації (ISO 15489), використанні інтегрованих систем управління контентом підприємства (ECM), хмарних рішень та жорстких регуляторних вимогах. Террі Гілл підкреслює: "Стандартизація є основою для глобальної взаємодії в електронному документообігу, забезпечуючи надійність та інтероперабельність" [18, p. 98].

Глобальні тенденції універсальні: перехід до електронного формату, автоматизація та інтеграція, посилення уваги до безпеки та конфіденційності, адаптація до мобільності та віддаленої роботи, а також орієнтація на користувача. Ці тенденції сприяють підвищенню ефективності та гнучкості комунікації.

Висновки. У результаті дослідження встановлено, що ефективний документообіг є ключовим чинником забезпечення оперативності, прозорості та точності організаційних комунікацій. Його функціонування виходить за межі технічного супроводу інформаційних потоків і набуває стратегічного значення як інструмент координації управлінських процесів.

Обґрунтовано, що налагоджений документообіг сприяє зниженню бюрократичних бар’єрів, мінімізації ризиків, підвищенню продуктивності праці та якості прийняття управлінських рішень. Водночас цифрова трансформація документообігу створює передумови для підвищення адаптивності організацій до змін зовнішнього середовища та посилення їх конкурентних позицій.

Доведено, що інтеграція систем документообігу у загальну комунікаційну стратегію організації забезпечує більш ефективну взаємодію між структурними підрозділами, підвищує рівень підзвітності та формує основу для накопичення інституційної пам’яті.

Таким чином, документообіг доцільно розглядати як стратегічний ресурс організації, управління яким потребує системного підходу, постійного вдосконалення та впровадження сучасних цифрових технологій. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на оцінювання ефективності інтегрованих систем електронного документообігу в умовах цифровізації управління.

Перспективи подальших розвідок у даному напрямі.

Перспективи подальших досліджень полягають у більш глибокому вивченні впливу штучного інтелекту та блокчейн-технологій на еволюцію документообігу та організаційної комунікації, розробці моделей оцінки економічної ефективності впровадження інноваційних систем документообігу, а також дослідженні психологічних аспектів адаптації персоналу до безпаперового середовища та їх впливу на внутрішні комунікації.

Список використаних джерел

1. Бакалін В. В. Документообіг: теорія та практика. Київ: Знання, 2012. 240 с.
2. Безкровний В. В. Управління документаційними процесами в організації. Харків: Форт, 2015. 180 с.
3. Завадський Ю. В. Електронний документообіг: сучасні тенденції та перспективи розвитку. Львів: Простір, 2020. 210 с.
4. Колесник О. М. Історія українського діловодства. Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2010. 320 с.
5. Кузнєцова О. В. Комунікаційні процеси в управлінні: роль документообігу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2017. № 6 (195). С. 110–114.
6. Кузнєцов В. О. Управління знаннями в організації: документообіг як інструмент. Наукові записки НаУКМА. Економічні науки. 2021. Т. 36. С. 50–58.
7. Лазаренко О. М. Системний підхід до організації документообігу. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Державне управління». 2020. № 1 (84). С. 60–68.
8. Мельников А. А. Документаційне забезпечення управління: практичний посібник. Дніпро: Ліра, 2019. 280 с.
9. Шевчук І. М. Документознавство: навчальний посібник. Одеса: Фенікс, 2018. 350 с.
10. Hammond J. Modern Document Management: A Guide to Best Practices. New York: Business Press, 2014. 210 p.
11. Berlo D. K. The Process of Communication: An Introduction to Theory and Practice. New York: Holt, Rinehart & Winston, 1960. 272 p.
12. Edwards R. Document Management and Information Governance. London: Routledge, 2016. 192 p.
13. Edwards F. Structuration Theory and Information Systems Research. Journal of Information Technology. 2011. Vol. 26, no. 1. P. 22–35.
14. Dodge M. E. The Digital Document: Management and Security. Boston: TechBooks, 2018. 160 p.
15. Murray C. Accountability in the Digital Age: The Role of Records Management. Cambridge: University Press, 2017. 120 p.
16. Bean D. The Paperless Office: Myth or Reality? London: Business Innovations, 2019. 180 p.
17. Jenkins S. Cloud Computing and Document Management: A Practitioner's Guide. New York: O'Reilly Media, 2018. 200 p.
18. Gill T. Information and Records Management Standards. Berlin: Springer, 2015. 250 p.
19. Бабак В. Д. Інформаційне перевантаження та методи його подолання в управлінській діяльності. Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». 2017. № 14. С. 88–92.

References

1. Bakalin, V. V. (2012). Dokumentoobih: teoriia ta praktyka [Document Management: Theory and Practice]. Kyiv: Znannia.
2. Bezkrovnyi, V. V. (2015). Upravlinnia dokumentatsiinymy protsesamy v orhanizatsii [Management of Documentation Processes in an Organization]. Kharkiv: Fort.
3. Zavadskyi, Yu. V. (2020). Elektronnyi dokumentoobih: suchasni tendentsii ta perspektyvy rozvytku [Electronic Document Management: Modern Trends and Development Prospects]. Lviv: Prostir.
4. Kolesnyk, O. M. (2010). Istoriia ukrainskoho dilovodstva [History of Ukrainian Clerical Work]. Kyiv: Vydavnychyi dim «KM Akademiia».
5. Kuznietsova, O. V. (2017). Komunikatsiini protsesy v upravlinni: rol dokumentoobihu [Communication Processes in Management: The Role of Document Management]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Ekonomika, 6(195), 110–114.
6. Kuznietsov, V. O. (2021). Upravlinnia znanniamy v orhanizatsii: dokumentoobih yak instrument [Knowledge Management in an Organization: Document Management as a Tool]. Naukovi zapysky NaUKMA. Ekonomichni nauky, 36, 50–58.
7. Lazarenko, O. M. (2020). Systemnyi pidkhid do orhanizatsii dokumentoobihu [System Approach to Document Management Organization]. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriia «Derzhavne upravlinnia», 1(84), 60–68.
8. Melnykov, A. A. (2019). Dokumentatsiine zabezpechennia upravlinnia: praktychnyi posibnyk [Documentary Support of Management: A Practical Guide]. Dnipro: Lira.
9. Shevchuk, I. M. (2018). Dokumentoznavstvo: navchalnyi posibnyk [Document Studies: A Study Guide]. Odesa: Feniks.
10. Hammond, J. (2014). Modern Document Management: A Guide to Best Practices. New York: Business Press.
11. Berlo, D. K. (1960). The Process of Communication: An Introduction to Theory and Practice. New York: Holt, Rinehart & Winston.
12. Edwards, R. (2016). Document Management and Information Governance. London: Routledge.
13. Edwards, F. (2011). Structuration Theory and Information Systems Research. Journal of Information Technology, 26(1), 22–35.
14. Dodge, M. E. (2018). The Digital Document: Management and Security. Boston: TechBooks.
15. Murray, C. (2017). Accountability in the Digital Age: The Role of Records Management. Cambridge: University Press.
16. Bean, D. (2019). The Paperless Office: Myth or Reality? London: Business Innovations.
17. Jenkins, S. (2018). Cloud Computing and Document Management: A Practitioner's Guide. New York: O'Reilly Media.
18. Gill, T. (2015). Information and Records Management Standards. Berlin: Springer.
19. Babak, V. D. (2017). Informatsiine perevantazhennia ta metody yoho podolannia v upravlinskii diialnosti [Information Overload and Methods of Overcoming It in Management Activities]. Ekonomichnyi visnyk Natsionalnoho tekhnichnoho universytetu Ukrainy «Kyivskyi politekhnichnyi instytut», 14, 88–92.

 

 

 

 

Надійшла до редакції: 20.02.2026 р.