НЕОБХІДНІСТЬ ТА ОСНОВИ КОНСОЛІДАЦІЇ ПОВЕДІНКИ І ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ (С. 119-129)

УДК 336.1:159.9.019.4

Необхідність та основи консолідації поведінки і відповідальності в умовах фінансової нестабільності

https://doi.org/10.36994/2707-4110-2026-18-45-09

Онишко О. В., к.ю.н., доцент, докторант кафедри публічних фінансів,

Державний податковий університет, м. Ірпінь[1]

Анотація. В статті обґрунтовано концепцію поведінкової консолідації як системної інтеграції когнітивних детермінант у механізми державного регулювання для подолання «поведінкових провалів». На відміну від фіскальної, поведінкова консолідація відновлює баланс між свободою вибору та фінансовою відповідальністю, трансформуючи ірраціональні реакції у ресурс стійкості. Уточнено характеристики окремих елементів поведінкового ланцюга з позиції поведінкової консолідації. а саме щодо умов виникнення ірраціональності інтересів; відповідальності як стабілізатора та перетворення із «фінансового покарання» на «ресурс прогнозованості» фінансових відносин Доведено, що відповідальна поведінка виступає фільтром деструктивних рішень. В умовах війни та цифровізації цей інструментарій забезпечує перехід від реактивного реагування до превентивного формування безпечного фінансового середовища.

  Ключові слова: фінансові відносини, інструменти, поведінковий ланцюг, інтереси, відповідальність, консолідація, поведінкова консолідація, відповідальна поведінка, цифрова модернізація, фінансова стабілізація.

The Necessity and Foundations of Behavioral and Responsibility Consolidation under Conditions of Financial Instability

Onyshko O. V., PhD in Law, Associate Professor, Doctoral Candidate at the Department of  Public Finance, State Tax University, Irpin

Summary In the context of developing financial relations and their behavioral interpretation, the article substantiates the significance of consolidation as a specific toolkit that creates the basis for transitioning from fragmented regulatory measures to comprehensive consolidation. It is proven that, in light of ensuring financial stabilization, consolidation goes beyond purely fiscal indicators and should also be viewed as a tool for overcoming behavioral imbalances. Behavioral consolidation is defined as a process of systematic integration of psychological and cognitive determinants into state regulation mechanisms, allowing for the transformation of subjects' irrational reactions into a predictable resource for financial stability.

It is emphasized that behavioral consolidation is not a mechanical set of actions, but a process of overcoming "behavioral failures" by aligning private interests with the vector of the state financial strategy. By analogy with fiscal consolidation, which restores the balance between income and expenditures, it is noted that behavioral consolidation restores the balance between the freedom of financial choice and the burden of financial responsibility. The characteristics of individual elements of the behavioral chain are clarified from the perspective of behavioral consolidation, specifically regarding the conditions for the emergence of irrational interests, responsibility as a stabilizer, and the transformation of "financial punishment" into a "resource of predictability" in financial relations.

Responsible behavior is considered a special type of synthesis—a fundamental filter that cuts off destructive financial decisions. It is substantiated that under conditions of war and digital modernization, when system vulnerability is determined by behavioral risks, behavioral consolidation can become a tool for "cementing" the financial architecture through the predictability of subjects' actions. Its implementation allows for the transformation of financial policy from a reactive crisis-response mode to a proactive mode of forming a responsible financial environment.

Keywords: financial relations, tools, behavioral chain, interests, responsibility, consolidation, behavioral consolidation, responsible behavior, digital modernization, financial stabilization.

Вступ. В періоди кризових ситуацій та посилення фінансових дисбалансів гостро постали дискусії, спрямовані на консолідацію інструментарію фінансової політики для розв’язання посталих проблем. Згідно словникового тлумачення поняття «консолідувати» означає зміцнювати, укріплювати, об’єднувати, згуртовувати, концентрувати, збирати докупи [1, с. 880] Звідси не випадково це поняття серед ключових дій, здатних стати каталізатором позитивного впливу сукупності багатьох чинників на упорядкування і стабілізацію фінансових відносин.

Для України негативні явища об’єктивно характерні для окремих періодів її розвитку, проте сьогодні багатократно зросли у зв’язку з повномасштабною агресією росії. Тому питання не лише пошуку, але й консолідації завдань, механізмів та інструментарію щодо розв’язання проблем, загрозливих для фінансової системи, а відтак і соціально-економічного розвитку загалом, набули особливої актуальності.

В переліку складових, що визначають загальне середовище функціонування фінансових відносин, економічна наука особливе місце відводить біхевіористичним фінансам внаслідок детермінування ними оптимальності й ефективності таких відносин та на цій основі ‑ спроможності державної політики трансформувати негативні прояви у гнучкіші механізми регулювання. Цим підкреслюється актуальність наукових і практичних пошуків щодо консолідації поведінкових змін у прийнятті фінансових рішень.

Вихідні передумови. Безпосереднє дослідження консолідації як особливого типу економічної політики найбільше стосується такого її напряму як фіскальна консолідація. Прикладом може стати колективна монографія «Фіскальна консолідація: макроекономічні проблеми та інституціональні засади»  [2], що торкається заходів бюджетної і податкової політики та депресивного впливу боргового тягаря. Зокрема, там звертається увага на недостатні реалізацію та загалом вивченість явища консолідації як в українській, так і в зарубіжній академічній літературі. Пов’язаність того чи іншого інструментарію на практиці переважно розглядається в напрямку їх збалансування, тобто як взаємної пов’язаності, урівноваження. Разом з тим, етимологічний зміст поняття консолідація, зазначений вище, містить значно ширший контекст, вказуючи на значимість його потенціалу у багатьох сферах, зокрема і в межах поведінкового ланцюга.

Виникнення у межах традиційної економічної теорії поведінкової економіки, в основі якої теоретичні і методологічні підходи окремих концепцій лауреатів Нобелівської премії з економіки, зокрема, Г. Мюрдаля (1974 р.), Д. Норта (1993 р.), Дж. Стіглиця (2001 р.), Д. Канемана (2002 р.), Р. Шиллера (2013 р.), Р. Талера (2017 р.) та інших, дозволили перейти у поясненні поведінки від її обмежень принципами раціональності до багатоманітності чинників, що впливають на прийняття людьми рішень і прогнозів. В контексті інструментарію фінансової політики особлива роль належить здобуткам макропруденційного поведінкового підходу, розробленого Н. Дженнайолі та А. Шлейфером [3], які розглядають психологічну нестабільність суб’єктів як ключовий чинник фінансової крихкості системи.

Впровадження поведінкових підходів широко розповсюджене у різних сферах зарубіжної практики, що відображено у відповідних працях, це класифікація поведінкових інструментів [4], створення відповідних концепцій [5], окремих підрозділів [6].

Сучасний стан теоретизації поведінкової проблематики характеризується різноманіттям аспектів, що охоплюють різні типи поведінки, окремі рівні її дослідження, особливості формування в окремих сферах. Так, І. Краснова виокремила економічно-поведінковий підхід у процесі дослідження тлумачень та діяльності на фінансовому ринку [7, с. 9-12], В. Баранов обґрунтував, що впливати та змінювати рішення, які приймає соціум, можуть зміни у способі інформації або використання певних розрахунків [8, с. 13].

В той же час зазначена багатоманітність та ускладнення економічної реальності зберігають постійну увагу до досліджень поведінкової проблематики, адже саме людський чинник це реальний ресурс і потенціал ефективності фінансових відносин. Вони формують підстави для розширення їх теоретичної моделі в частині переосмислення ролі та значення в існуючій системі фінансового регулювання. Зокрема, це пояснення необхідності та шляхів інституційного і державного впливу на поведінкові патерни через процеси консолідації. Останні містять можливість визначення змін допустимих меж зазначеного впливу поряд із об’єктивними природними обмеженнями в кожній ланці поведінкового ланцюга, «збираючи їх докупи» для упорядкування фінансових відносин в умовах нової реальності та фінансової нестабільності.

Мета статті. На основі характеристики явища консолідація з’ясувати необхідність та можливості її реалізації в поведінковій сфері для упорядкування фінансових відносин та сприяння фінансовій стабільності.

Виклад основного матеріалу. Процеси консолідації, що зазначено вище, отримали найбільш широке застосування у фінансовій науці в межах фіскальної політики. Зокрема, фіскальна консолідація розглядається як «…один із принципових і складних варіантів відновлення відносної збалансованості та коінтегрованості у сфері доходів і видатків, дефіцитів і боргів держави» [2, с. 8]. Разом з тим, звертає увагу й інший важливий висновок щодо можливостей і ролі фіскальної консолідації, а саме те, що вона є «…безумовним атрибутом ефективної моделі організації не просто публічних фінансів, а всього державного господарства» [2, с. 9]. Це надає нам можливість припустити більш загальну характеристику та роль процесу консолідації, а саме як потенціалу в подоланні проблем, пов’язаних із розбалансованістю певних процесів, та як конкретного механізму сприяння відновленню нормального стану функціонування таких процесів. 

Сьогодні, в умовах прискореного, за відомих причин, нагромадження складних проблем у сфері фінансової політики, як головної прикмети сучасної реальності, використання будь-якого інструментарію для їх мінімізації слід оцінювати вкрай позитивно, як необхідний захід подолання таких проблем. Це повною мірою стосується консолідації, як особливого інструментарію, що створює підґрунтя для переходу від фрагментарних регуляторних заходів до комплексної консолідації. У світлі забезпечення фінансової стабілізації категорія «консолідація» виходить за межі суто фіскальних показників і має розглядатись також як інструмент подолання поведінкових дисбалансів, на чому ми зупинимося далі.

Повертаючись до контексту біхевіористичної інтерпретації фінансових відносин, звернемося, насамперед, до раніше обґрунтованої нами тези щодо важливості доповнення структури поведінкового ланцюга ланкою відповідальності. За такого підходу він набуває вигляду «потреби – інтереси ‑ поведінка – відповідальність» [9]. Варто зазначити, що додавання ланки «відповідальність» у структуру поведінкового ланцюга корелює з концепцією «Споживча відповідальність» (Consumer Duty) [10] та звітами OECD [11], де відповідальна поведінка розглядається як результат свідомого обмеження ірраціональних імпульсів заради довгострокової фінансової стійкості (financial resilience). Тобто, регулятори покладають відповідальність за розуміння поведінкових упереджень клієнта на фінансові установи. правління з питань фінансового нагляду Великої Британії (Financial Conduct Authority, FCA) вже фактично ввела «відповідальність» у ланцюг поведінки на законодавчому рівні, вимагаючи, щоб фірми не просто давали інформацію, а несли відповідальність за те, чи розуміє її споживач, що може розглядатися як спроба консолідувати інтереси ринку та людини.

Незважаючи на те, що саме розширене представлення ланцюгового наповнення відповідає його глибинній сутності, проте з позиції поведінкових дисбалансів достатнім буде умовно його звести до двох базових понять: поведінка (певні дії, сукупність певних дій та вчинків) [12, с. 712] та відповідальність (покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за справу, вчинки, чиїсь дії) [13, с. 317]. Однак, зважаючи, що загальна концепція успішності організації та управління окремими явищами чи процесами першочергово визначається чіткістю з’ясування сутності вихідних понять, а також на логіку виокремлення базових понять поведінка і відповідальність, доповнимо їх поняттям «відповідальна поведінка». Це пов’язане з тим, що її досягнення здатне змінити архітектуру інших понять поведінкового ланцюга та дозволяє уникнути багатьох невиправданих втрат у ході руху до поставлених цілей.

В межах теоретичного уявлення про природу поняття «відповідальна поведінка», наголосимо насамперед на тому, що вона становить відповідник понять поведінка і відповідальність, відображаючи їх ознаки та узгоджуючись з ними. В той же час вона виходить за межі їх механічного поєднання, являючи собою особливий тип поведінки. Включення до її розуміння понять поведінка і відповідальність, як взаємодоповнюючих елементів, одночасно привносить значні відмінності в процес оцінки відповідальної поведінки, які власне й формують основу відмінностей при формуванні рішень щодо її забезпечення або коригування. Природно, що в межах поведінкового ланцюга в контексті його цілісності відбувається й відповідний зворотній зв’язок з іншими ланками цього ланцюга. Зокрема, це можливість її опосередкованого впливу на потреби та інтереси, що потребує уваги, оскільки здатне істотно вплинути на досягнення кінцевих результатів. Звідси можна визнати, що орієнтиром та функціональним інструментом більш точного врахування таких зв’язків і нагромаджених змін поведінкових чинників може стати модель поведінкової консолідації, здатна призвести до переосмислення спрямованості управлінських підходів. При цьому важливо зважати на об’єктивність представлення поведінки і відповідальності як мережі подій та процесів, що формуються індивідуально згідно потреб та інтересів та під впливом зовнішніх чинників. У таких межах усі перераховані поняття відрізняються своїм функціональним призначенням та впливом на досягнення конкретно поставленої мети, надаючи для цього відповідні заходи та рішення.

Ці висновки слід розцінити як ключовий момент у презентації поняття «поведінкова консолідація», що вимагає погляду на неї з позиції об’єднання, концентрації сукупності відповідних заходів і рішень в напрямку забезпечення формування гнучкості загальної моделі поведінки як її цільового орієнтиру в процесах адаптації. Тобто, в даному дослідженні поведінкову консолідацію визначаємо як процес системної інтеграції психологічних та когнітивних детермінант у механізми державного регулювання. Це дозволяє трансформувати ірраціональні реакції суб’єктів у прогнозований ресурс фінансової стійкості.

Акцент на зв’язку із загальною моделлю поведінки чітко вказує, що поведінкова консолідація спирається та повинна враховувати: 1) сутнісні характеристики усіх ланок поведінкового ланцюга, в основі яких різнопланові інтереси учасників фінансових відносин; 2) причини виникнення та оцінку спроможності виконання прийнятих обов’язків і зобов’язань. На наш погляд, поведінкова консолідація — це не механічна сукупність дій, а процес подолання «поведінкових провалів» через узгодження приватних інтересів із вектором державної фінансової стратегії. За аналогією, якщо фіскальна консолідація відновлює баланс між доходами та видатками , то поведінкова – відновлює баланс між свободою фінансового вибору та тягарем фінансової відповідальності.

Відповідно у поведінковому ланцюгу «потреби – інтереси ‑ поведінка – відповідальність» елементи розглядаються нами з такої позиції:

- інтереси – це детермінанти поведінки, що формуються під впливом зовнішніх чинників та індивідуальних потреб, а в умовах нестабільності вони часто стають ірраціональними;

- відповідальність постає як взятий на себе обов'язок відповідати за наслідки вчинків, а тому має функцію стабілізатора.

Щодо відповідальної поведінки, то вона виконує роль синтезу. Це особливий тип поведінки, що виходить за межі механічного поєднання дій та обов’язків, і в силу цього стає «фундаментальним фільтром», який відсікає деструктивні фінансові рішення. Вона постає не як сума дій, а як особливий тип синтезу, де відповідальність виступає внутрішнім фільтром, що запобігає деструктивним фінансовим рішенням в умовах турбулентності. Такий підхід дозволяє перетворити людський чинник із джерела вразливості системи на її стабілізуючий актив.

Сьогодні існує думка, з якою слід погодитися, що «…більшість реформ у сфері фінансів реалізуються без попередніх поведінкових експериментів або тестування їхньої ефективності, що унеможливлює повноцінну оцінку їх впливу з позицій поведінкової науки» [14, с. 20] Тому уточнення та розбудова нових рамкових умов функціонування фінансових відносин на принципах поведінкової консолідації, це не лише інструмент, але й реальний ресурс без якого інші важливі кроки при розв’язанні проблем відновлення та подальшого соціально-економічного розвитку лише втрачають свій потенціал.

До прикладу, всеохоплюючі процеси технологічної модернізації та цифровізації, незважаючи на їх революційну роль, суттєвим чином їх вразливості теж мають людський чинник, що виходить на рівень поведінки та відповідальності людини. Не випадково в умовах, коли сектор ІКТ між 2013 та 2023 роками зростав утричі швидше за загальне економічне зростання країн ОЕСР [15], а глобальні втрати податкових надходжень від переміщення прибутків транснаціональними корпораціями оцінюються ОЕСР у 100-240 млрд дол. щорічно, та приблизно 10 % глобальних надходжень від корпоративного податку на прибуток втрачаються внаслідок практик оптимізації прибутку (profit shifting) [16], серед ключових механізмів подолання таких суперечностей називають механізм формування культури податкової відповідальності. Це коли цифрова прозорість підвищує підзвітність менеджменту, цифрові платформи формують модель партнерства з податковими органами (замість конфронтації), а інтелектуальні системи забезпечують «наджинг» – м'яке підштовхування до комплаєнтної поведінки.

Тобто, процеси цифрової трансформації фінансової сфери, попри їхню технологічну досконалість, залишаються детермінованими поведінковими ризиками. Поведінкова консолідація в цьому аспекті виступає як гуманітарний запобіжник, що через механізми відповідальності мінімізує ризики, породжені асиметрією інформації та когнітивними упередженнями користувачів у цифровому середовищі

Відтак, у даному контексті консолідація – це перетворення відповідальності з «фінансового покарання» на «ресурс прогнозованості» фінансових відносин. Запровадження категорії «поведінкова консолідація» дозволяє трансформувати фінансову політику з режиму реактивного реагування на кризи в режим превентивного формування відповідального фінансового середовища. В умовах війни та цифрової модернізації, де вразливість системи визначається діями людини, поведінкова консолідація стає інструментом «цементування» фінансової архітектури через прогнозованість дій суб’єктів. Тому це не лише теоретична надбудова, а необхідний базис для відновлення цілісності фінансової системи України в умовах глобальної нестабільності. Важливим є й те, що запропонована концепція поведінкової консолідації розвиває ідеї «макропруденційного поведінкового підходу», розроблені дослідниками проекту Behavioral Finance and Financial Stability (Harvard), та доповнює методологію «behaviorally-informed policy», що активно впроваджується OECD [16; 17].

Зазначене практично окреслює концептуальні передумови логіки поведінкової консолідації. Передусім це системність і комплексність в ході її реалізації, а у світлі отримання прагматичних результатів ‑ це прийняття відповідних рішень чи змін в окремих ланках поведінкового ланцюга, спрямованих на упорядкування і прогнозований розвиток фінансових відносин в умовах появи нових реалій. В підсумковому рахунку це напрямок поглибленого теоретичного розуміння окремих складових поведінкового ланцюга, що охоплюють всю сферу поведінкових відносин у їх нерозривній пов’язаності.

Висновки. Запровадження особливого типу економічної політики, що являє собою консолідація, сприяє концентрації уваги на відновленні збалансованості низки процесів, спрямованих на досягнення стратегічних цілей розвитку. Цей інструментарій дозволяє трансформувати фінансову політику з режиму реактивного реагування на окремі види криз у режим превентивного формування відповідального фінансового середовища у взаємозв’язку з реалізацією на нових засадах і принципах потенціалу біхевіористичних фінансів.

Розширення термінологічного апарату фінансової науки в частині використання понять «поведінкова консолідація», «відповідальна поведінка», заснованих на онтологічному підході та фундаменті біхевіористичних фінансів, дає змогу обґрунтувати інструментарій дослідження поведінкових чинників та визначити напрями ширшого, порівняно з існуючими підходами, виявлення обмежень та потенціалу таких чинників при розробці концепцій упорядкування та управління змінами у сфері фінансових відносин в умовах появи нових реалій.

Поряд із фінансовими дисбалансами, викликаними повномасштабною агресією росії, процеси цифрової трансформації фінансової сфери, попри їхню технологічну досконалість, теж залишаються детермінованими поведінковими ризиками. Поведінкова консолідація в цьому аспекті виступає як гуманітарний запобіжник, що через механізми відповідальності мінімізує ризики, породжені асиметрією інформації та когнітивними упередженнями користувачів у цифровому середовищі.

Список використаних джерел

1. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / уклад.: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. Київ : Аконіт, 2008. Т. 1. 926 с.
2. Фіскальна консолідація: макроекономічні проблеми та інституціональні засади : монографія / за заг. ред. Л. Л. Тарангул ; НДІ фінансового права. Київ : Алерта, 2013. 496 с.
3. Gennaioli N., Shleifer A. A Crisis of Beliefs: Investor Psychology and Financial Fragility. Princeton : Princeton University Press, 2018. 256 p. URL: https://www.hbs.edu/faculty/Pages/item.aspx?num=56032 (дата звернення: 05.01.2026).
4. Thaler R. H., Sunstein C. R. Nudge: Improving Decisions about Health, Wealth, and Happiness. Yale University Press, 2008. 304 p.
5. Behavioural Insights in Energy Subsidy Policies / RVO Netherlands Enterprise Agency. URL: https://english.rvo.nl (дата звернення: 05.01.2026).
6. Ушакова Н. Г., Помінова І. І. Поведінкова економіка в парадигмальній структурі сучасної економічної теорії. Бізнес Інформ. 2019. № 9. С. 8–13.
7. Краснова І. В. Формування інвестиційних стратегій на інтегрованих фінансових ринках : монографія. Київ : КНЕУ, 2018. 618 с.
8. Баранов В. В. Роль поведінкової економіки в розумінні прийняття економічних рішень. Академічні візії. 2024. № 28. С. 14. DOI: https://doi.org/10.5281/zenodo.10691679.
9. Онишко О. В. Наукові підходи до визначення і управління змінами поведінкових факторів у сфері фінансових відносин. Актуальні питання економічних наук. 2025. № 15. URL: https://a-economics.com.ua/index.php/home/article/view/8212025 (дата звернення: 05.01.2026).
10. The Consumer Duty: Behavioural Context and Practical Strategies. SSRN Electronic Journal. URL: https://ssrn.com (дата звернення: 05.01.2026).
11. Behavioural Insights and Public Policy: Lessons from Around the World / OECD. Paris : OECD Publishing, 2017. DOI: https://doi.org/10.1787/9789264270480-en.
12. Новий тлумачний словник української мови : у 3 т. / уклад.: В. В. Яременко, О. М. Сліпушко. Київ : Аконіт, 2008. Т. 2. 926 с.
13. Бацюра Ю. Використання поведінкових інструментів у системі публічних фінансів: зарубіжний та вітчизняний досвід. Світові тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України : матеріали XVIII Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 22 травня 2025 р.). Київ : КНУ ім. Тараса Шевченка, 2025. С. 19–21.
14. Growth of digital economy outperforms overall growth across OECD / OECD. May 2024. URL: https://www.oecd.org (дата звернення: 05.01.2026).
15. Global Digitalization in 10 Charts / World Bank. 2024. URL: https://www.worldbank.org (дата звернення: 05.01.2026).
16. Corporate Tax Statistics 2025 / OECD. November 2025. URL: https://www.oecd.org (дата звернення: 05.01.2026).
17. Profit Shifting: A Global Challenge Impacting Developing Countries. VoxDev. April 2025. URL: https://voxdev.org (дата звернення: 05.01.2026).

References

1. Yaremenko, V. V., & Slipushko, O. M. (Eds.). (2008). Novyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [New explanatory dictionary of the Ukrainian language] (Vol. 1). Akonit.
2. Tarangul, L. L. (Ed.). (2013). Fiskalna konsolidatsiia: makroekonomichni problemy ta instytutsionalni zasady [Fiscal consolidation: Macroeconomic problems and institutional foundations] (Monograph). Alerta.
3. Gennaioli, N., & Shleifer, A. (2018). A crisis of beliefs: Investor psychology and financial fragility. Princeton University Press. https://www.hbs.edu/faculty/Pages/item.aspx?num=56032
4. Thaler, R. H., & Sunstein, C. R. (2008). Nudge: Improving decisions about health, wealth, and happiness. Yale University Press.
5. RVO Netherlands Enterprise Agency. (n.d.). Behavioural insights in energy subsidy policies. https://english.rvo.nl
6. Ushakova, N. G., & Pominova, I. I. (2019). Povedinkova ekonomika v paradyhmalnii strukturi suchasnoi ekonomichnoi teorii [Behavioral economics in the paradigmatic structure of modern economic theory]. Biznes Inform, (9), 8–13.
7. Krasnova, I. V. (2018). Formuvannia investytsiinykh stratehii na intehrovanykh finansovykh rynkakh [Formation of investment strategies in integrated financial markets] (Monograph). KNEU.
8. Baranov, V. V. (2024). Rol povedinkovoi ekonomiky v rozuminni pryiniattia ekonomichnykh rishen [The role of behavioral economics in understanding economic decision-making]. Akademichni Vizii, (28), 14. https://doi.org/10.5281/zenodo.10691679
9. Onyshko, O. V. (2025). Naukovi pidkhody do vyznachennia i upravlinnia zminamy povedinkovykh faktoriv u sferi finansovykh vidnosyn [Scientific approaches to defining and managing changes in behavioral factors in the field of financial relations]. Aktualni pytannia ekonomichnykh nauk, (15). https://a-economics.com.ua/index.php/home/article/view/8212025
10. SSRN. (n.d.). The consumer duty: Behavioural context and practical strategies. SSRN Electronic Journal. https://ssrn.com
11. OECD. (2017). Behavioural insights and public policy: Lessons from around the world. OECD Publishing. https://doi.org/10.1787/9789264270480-en
12. Yaremenko, V. V., & Slipushko, O. M. (Eds.). (2008). Novyi tlumachnyi slovnyk ukrainskoi movy [New explanatory dictionary of the Ukrainian language] (Vol. 2). Akonit.
13. Batsiura, Yu. (2025, May 22). Vykorystannia povedinkovykh instrumentiv u systemi publichnykh finansiv: zarubizhnyi ta vitchyznianyi dosvid [The use of behavioral tools in the public finance system: Foreign and domestic experience]. In Svitovi tendentsii ta perspektyvy rozvytku finansovoi systemy Ukrainy [World trends and prospects for the development of the financial system of Ukraine] (pp. 19–21). Taras Shevchenko National University of Kyiv.
14. OECD. (2024, May). Growth of digital economy outperforms overall growth across OECD. https://www.oecd.org
15. World Bank. (2024). Global digitalization in 10 charts. https://www.worldbank.org
16. OECD. (2025, November). Corporate tax statistics 2025. https://www.oecd.org
17. VoxDev. (2025, April). Profit shifting: A global challenge impacting developing countries. https://voxdev.org

Надійшла до редакції: 24.02.2026 р