МЕТОДИ ТА МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ІНФЛЯЦІЙНИМ ПРОЦЕСАМ

УДК  336.13.02                                                                        

МЕТОДИ ТА МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ІНФЛЯЦІЙНИМ ПРОЦЕСАМ

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-2-29-04

Кондукоцова Н.В., кандидат економічних наук, доцент кафедри управління та адміністрування, Університет «Україна»;

Дементьєва І.А., студент магістратури, Університет «Україна»[1]

Анотація. У статті проведено дослідження розвитку концепцій антиінфляційного регулювання, його сутності та закономірностей. Розкрито та систематизовано передумови виникнення механізмів антиінфляційного регулювання. Проведено аналіз рівня інфляції економіки України у динаміці. Деталізовані методи монетарного регулювання інфляції. Конкретизовано значення антиінфляційного регулювання та ефективної антиінфляційної політики держави для вітчизняної економіки, суб’єктів господарювання та населення України.

Ключові слова: інфляція, антиінфляційне регулювання, ринкові умови господарювання, рівень інфляції, грошово-кредитна політика.

Аннотация. Проведено исследование развития концепций антиинфляционного регулирования, его сущности и закономерностей. Раскрыты и систематизированы предпосылки возникновения механизмов антиинфляционного регулирования. Проведен анализ уровня инфляции в экономике Украины в динамике. Детализированы методы монетарного регулирования инфляции. Конкретизированы значение антиинфляционного регулирования и эффективной антиинфляционной политики государства для отечественной экономики, субъектов хозяйствования и населения Украины.

Ключевые слова: инфляция, антиинфляционное регулирование, рыночные условия хозяйствования, уровень инфляции, денежно-кредитная политика.

METHODS AND MECHANISMS OF RESISTANCE TO INFLATION PROCESSES

Kondukotsova N.V., PhD in Economics, Associate Professor of Management and Administration Department, Open International University of Human Development "Ukraine";

Dementieva I.A., мaster's student, University «Ukraine»

Summary. A study of the development of anti-inflationary regulation concepts, its nature and laws, etc. has been conducted in article. The high complexity of the analysis of inflationary processes, a large number of current factors complicate the formation of sound monetary policy. Inflation is a long-term increase in the general price level, which reflects a decrease in the purchasing power of the currency.

The negative social and economic consequences of inflation force governments to pursue certain economic policies, called anti-inflationary policies. The prerequisites of the anti-inflationary regulation mechanism background have been revealed and systematized in the article. Among the reasons for the need to regulate inflation can be identified as follows: inflation destroys the motives for work, because it undermines the possibility of normal sale of money earned; in conditions of significant price growth, inflation increases the social differentiation of the population; inflation narrows the opportunities for capital accumulation, reducing savings in liquid form etc.

The analysis of the level of inflation in the economy of Ukraine in dynamics is carried out.  For the period 2014-2020, inflation became the most important in 2015 - 143.3 percent. In 2014 the inflation was also quite high, with an inflation rate of 124.9 percent and 2017 of 113.7 percent.

The meaning of the anti-inflationary regulation has been systematized, as well as the effective anti-inflationary policy of the state for the national economy, economic entities and the population of Ukraine. In the process of studying the methods and mechanisms of counteracting inflation in modern scientific practice and the theoretical plane, there are two main ways to reduce the negative impact of the devaluation of the national currency - monetarist and Keynesian methods. These methods indicate that the probability of fluctuations in aggregate supply and demand may create conditions for the growth of the consumer price index and that such inflation, caused by the dynamics of supply in the market, may become a long-term trend. Anti-inflation regulation should consist of a set of measures to manage inflation, which are used at the state level to maintain optimal inflation and prevent sharp inflation fluctuations through the use of monetary, tax and budgetary policy mechanisms.

Keywords: inflation, anti-inflationary regulation, market economic conditions, inflation rate, monetary policy.

Вступ. Ринкова система господарювання нашої економіки підвищує значення грошей. Проблеми грошового господарства стають основними і в практичних заходах по реконструкції народного господарства, і в теоретичних дослідженнях. Тому, незважаючи на жваве обговорення зазначених питань на сторінках економічної періодики, актуальність їх не зменшується.

Висока складність аналізу інфляційних процесів, велике число діючих чинників ускладнюють формування правильної грошової політики. Очевидно, що в умовах ринкових відносин можливості штучного стримування інфляції різко скорочуються. Разом з тим, непослідовність в прийнятті рішень щодо переходу до ринку, непродуманість деяких кроків підвищують існуючі труднощі, підсилюють інфляційні процеси.

Досвід багатьох країн показав, що тривале функціонування централізованого планування, як правило, призводить до порушення збалансованості матеріальних і грошових струмів. Практично всі індустріально розвинені країни у другій половині двадцятого століття зіткнулися з інфляцією. Інфляція стала практично невід’ємним атрибутом ринкової системи господарювання, яка на даний час є характерною і для економічного устрою України.

У сучасних умовах інфляція в усьому світі носить хронічний, повсюдний, всеосяжний характер, викликаний не тільки грошовими, а й не грошовими факторами, часто політичними. Повністю виключити інфляцію навіть у ринкових умовах господарювання неможливо,  мова може йти тільки про керовану інфляцію, тобто про раціональне та ефективне управління інфляційними коливаннями.

Вихідні передумови. Питанням щодо державного антиінфляційного регулюванню присвячені дослідження таких вітчизняних та зарубіжних вчених, як: О.Д. Проценко, А.Х. Цакаєв , О.П. Близнюк, І.Л. Шевчук, В.Є. Власюк, А.П. Гачек [1], Т.Ф. Григораш, Я.А. Соломка, М.С. Русакевич [2], С.М. Колач [3], О.О. Папаiка, А.Б. Горбанський [4], М.В. Поплавський [5], Д.Ю. Сметана, Л.П. Троцюк, Л.І. Дятел, О.О Базелюк, О.Г. Кубай, М.В. Лизун, Н.В. Комар, Г.С. Вечканов, Г.Р. Вечканова та ін. Досягнення цінової стабільності та підтримки високого рівня економічної безпеки країни є неможливим без комплексного дослідження проблем інфляції та розробки ефективної системи заходів антиінфляційного регулювання.

Разом з тим, віддаючи належне глибині проведених зазначеними науковцями досліджень у сфері інфляційного управління економіки, останні не є вичерпними в умовах трансформації економіки в Україні та світі й потребують подальшого наукового розвитку.

Мета. Дослідження сутності антиінфляційного регулювання в сучасних умовах перебігу економічних процесів, методів та механізмів протидії інфляційним процесам в сучасній науковій практиці та теоретичній площині.

Виклад основного матеріалу дослідження. Національний банк України, як один із головних органів, що здійснює регулювання фінансових відносин в країні та відповідає за монетарну політику має на меті забезпечення якісного рівня прогнозування та планування базових показників грошово-кредитної діяльності. Формування цільових орієнтирів щодо індексу споживчих цін, грошової бази та грошової маси дозволяють не лише впливати на економічну динаміку, а й інформувати суб’єктів реального сектору економіки про основні засади державної політики. Відхилення фактичних показників інфляції від запланованих, помітно корелюють з відхиленнями монетарної (грошової) бази та грошової маси.

Інфляція – це економічна категорія, що виникає на товарно-грошовому ринку є досить складною економічною категорією. В науковому сприйнятті термін «інфляція» має досить багато підходів до його розуміння: як переповнення каналів грошового обігу збитковими паперовими грошима, що викликає їх знецінення по відношенню до золота, товарів, іноземної валюти, яка залишає свою попередню цінність або менше знецінена; як будь-яке знецінення паперових грошей; як підвищення загального рівня цін тощо [6].

Негативні соціальні та економічні наслідки інфляції змушують уряди різних країн проводити певну економічну політику, яка має назву антиінфляційної політики. Серед причин необхідності регулювання рівня інфляції можна виділити такі:

• інфляція знищує мотиви до трудової діяльності, тому що підриває можливості нормальної реалізації зароблених грошей;
• в умовах істотного зростання цін інфляція посилює соціальну диференціацію населення;
• інфляція звужує можливості до накопичення капіталів, скорочуючи заощадження в ліквідній формі;
• зменшення реальних доходів фізичних осіб (при нерівномірному зростанні обсягів номінальних доходів);
• різке знецінення наявних заощаджень у населення;
•  обмеження продажів сільськогосподарської продукції в містах сільськими товаровиробниками через зменшення рівня зацікавленості в очікуванні підвищення цін на продовольство;
• погіршення умов життя у представників тих соціальних груп населення, що мають фіксовані доходи [7, с. 135].

Аналіз численних наукових праць, присвячених проблемі інфляції у  сучасному  світі  та тим негативним і руйнівним наслідкам, які вона має для економіки держави, суб’єктів підприємницької діяльності та населення дозволив систематизувати основні причини усвідомлення на державному рівні необхідності контролю інфляції і як наслідок цього – передумови виникнення практики державного антиінфляційного регулювання.

Відповідно до представлених офіційних даних Державної служби статистики України індекс споживчих цін в Україні у 2020 році становив 105,0 відсотків. (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка індексу споживчих цін в Україні за період 2014-2020 роки, %

Джерело: сформовано автором на основі [8]

Згідно даних таблиці 1, за період 2014-2020 років найбільшого значення інфляція набула у  2015 році - 143,3 відсотка. Також досить високими показниками характеризувалися 2014 рік, де показник інфляції становив - 124,9 відсотка, та 2017 рік - 113,7 відсотка. Дефляція у зазначений період не спостерігалася. Розглядаючи щомісячні тенденції, спостерігається зростання показників інфляції у квітні – середнє значення за аналізований період 103,5 відсотка та жовтні - 102,7 відсотка. Протилежна ситуація спостерігається в літній період, так у липні та серпні зазвичай присутня або дефляція або значення індексу споживчих цін є найнижчими. В розрізі п'ятирічних періодів показники індексу споживчих цін мали наступні середні значення: у 2014-2018 роках – 112,4 відсотка, у 2016-2020 роках – 101,9 відсотка. Значне зростання показника інфляції  у період за 2014-2017рр. значною мірою зумовлено економічною кризою, що була викликана збройним протистоянням та відповідним падінням економічного розвитку країни. Таким чином, у 2015 році індекс споживчих цін був найвищим за весь період 2014-2020 років, та становив – 143,3 відсотка, що на 30,6 відсотка більше за середній показник за вказаний проміжок. Проте, після відновлення темпів зростання економіки, стабілізації економічної ситуації та дій на грошовому ринку Національного банку України вдалося ситуацію стабілізувати і значно знизити показники інфляції. Так, у 2016 році індекс споживчих цін складав уже 112,4 відсотка – на рівні середнього за досліджуваний період, а у 2018 році досягнув показника у 109,8 відсотка.

В процесі дослідження методів та механізмів протидії інфляційним процесам в сучасній науковій практиці та теоретичній площині відзначають два головних напрями зниження негативного впливу знецінення національної грошової одиниці - монетаристський  та кейнсіанський методи. Зазначені методи вказують на те, що ймовірність коливання показників сукупного попиту та пропозиції може створити передумови для зростання індексу споживчих цін, а головне, що така інфляція, викликана динамікою пропозиції на ринку, може переходити в довгостроковий тренд. Адже саме такий вид інфляції є найпоширенішим її видом. Таким чином, основним постулатом обох напрямів регулювання негативних наслідків інфляційних процесів в країні є необхідність обмеження надмірної пропозиції грошей на ринку, чіткий контроль за емісійними процесами в країні.

Монетаристський підхід передбачає здійснення контролю за інфляцією через механізм обмеження необґрунтованого зростання грошової маси в економіці. Даний метод був запропонований відомим американським економістом, лауреатом Нобелівської премії М. Фрідменом. Прихильники такого підходу оцінюють об’єктивне зростання валового внутрішнього продукту в рамках 2-3 відсотків на рік. Таким чином, важливим є обмеження зростання грошової маси в обігу в межах зазначених показників. Проте, в умовах економічного спаду чи інших структурних коливань економічної системи державним органам влади не завжди вдається втримувати зростання грошової маси. Монетаристський підхід показує, що в процесі інфляційного регулювання шляхом зменшення обсягу грошей, що знаходяться в обігу, можуть виникати дисбаланси економічного розвитку, зростати видаткова складова бюджету, знижуватись обсяги виробництва, що супроводжуватиметься зростанням безробіття.  Економічна ситуація в Україні в першій половині 90-х років характеризувалася саме такими тенденціями.

Метод монетарного регулювання поділяється на: політику шокової терапії; політику адаптації; доходну політику. Варто зазначити, що політика адаптації виступає найбільш дієвим інструментом зменшення негативних наслідків інфляційних процесів. Зазначений метод дозволяє знизити негативні наслідки інфляції, проте не дає змоги вплинути на її темпи. При політиці адаптації основним методом регулювання інфляції є індексація доходів, що передбачає використання компенсаторних механізмів для суб’єктів економіки. Проте, важливим є також те, що індексація є дієвою лише при незначних показниках індексу споживчих цін, в іншому випадку вона сама може провокувати розвиток інфляції.

Кейнсіанський підхід на відмінну від монетаристського, визначає позитивний вплив повзучої інфляції на реальний сектор економіки. Прихильники такого методу вказують на те, що за допомогою інфляції можна здійснювати вплив на показники безробіття. Згідно даної теорії зниження темпів зростання грошової маси зумовлює зменшення пропозиції на ринку, що в свою чергу призводить до зростання безробіття. Держава з метою регулювання інфляції має стимулювати реальний сектор економіки на виробництво максимально можливого обсягу продукції, що буде забезпечувати зростання кількості робочих місць при незначних темпах зростання індексу споживчих цін. Економічна теорія підтверджує необхідність впливу на сукупний попит через інструменти регулювання доходів населення та заробітної плати, здійснення обмеження необґрунтованого зростання цін. Таким чином, вибір методів та способів регулювання інфляційних процесів в країні має залежати перш за все від цілей грошово-кредитної політики країни та можливостей її економічного потенціалу.

В умовах циклічних коливань економічного розвитку країни перспективним інструментом впливу на інфляційні процеси є інфляційне таргетування. Суть даного методу базується на визначені кількісних характеристик та параметрів індексу споживчих цін та вибору такого типу монетарної політики центрального банку, що дозволить їх реалізувати протягом середньострокового періоду.

В стратегії монетарної політики Національного банку України визначено, що «основним монетарним інструментом і операційним орієнтиром за такого монетарного режиму є ключова (облікова) процентна ставка. Рішення щодо монетарної політики, зокрема ключової процентної ставки, приймаються з урахуванням прогнозу інфляції на основі комплексного аналізу та прогнозу макроекономічного, монетарного та фінансового розвитку держави. Загалом застосовується підхід, згідно з яким, якщо прогнозована інфляція перебуває вище цільового рівня, то для її зниження ключова процентна ставка підвищується. І навпаки - за нижчого прогнозованого показника інфляції порівняно з цільовим рівнем ключова процентна ставка знижується. Водночас під час прийняття монетарних рішень ураховуватиметься, що Національний банк досягає інфляційних цілей у середньостроковій перспективі» [9].

Висновки. Інфляції є дуже небезпечним явищем для розвитку вітчизняної економіки, оскільки вона порушує макроекономічна стабільність.  Цілком зрозуміло, що без державного втручання контролювати інфляційні процеси у сучасних економічних умовах навряд чи вдасться. Існує величезна кількість причин, що викликають інфляційні процеси, тому заходи, які вживають органи державної влади, також мають бути диверсифікованими залежно від рівня інфляції в країні. Антиінфляційне регулювання має полягати у сукупності заходів щодо управління інфляційними процесами, які використовуються на державному рівні з метою підтримки оптимального розміру інфляції та недопущення різких інфляційних коливань шляхом використання механізмів грошово-кредитної, податкової, бюджетної політики.

Список використаних джерел

1. Гачек А.П. Синтезація антиінфляційної політики в Україні. Управління розвитком. 2014. № 4. С. 141-142.
2. Григораш Т.Ф., Соломка Я.А., Русакевич М.С.  Проблеми та перспективи подолання інфляції в Україні. Економічний простір. 2013. № 79. С. 55-68.
3. Колач С.М. Теоретичні аспекти регулюван