Головна - - Вісник №2 (29), 2021 - ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

УДК 657:330

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-2-29-10

Топтигіна В.М., студентка магістратури, Університет «Україна»

У статті розглянуто основні аспекти організації обліку основних засобів в сучасних умовах. Здійснивши дослідження національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з ведення обліку основних засобів на основі порівняльної характеристики та пошуку спільних і відмінних положень цих стандартів можна дійти висновку, що ці два нормативні документи мають вагомі відмінності стосовно оцінки, переоцінки, ліквідації, амортизації, вибуття основних засобів, що свідчить про надання дещо різної інформації користувачам фінансової звітності. Розбіжності між цими двома стандартами можна пояснити врахуванням національних особливостей ведення обліку в Україні та пристосуванням обліку до вимог національної економіки.

Водночас метою наближення національних стандартів до міжнародних є узгодження обліку основних засобів щодо їх визнання, придбання, оцінки, використання та вибуття. Така гармонізація дозволить подолати вищезазначені відмінності, полегшити роботу вітчизняних бухгалтерів, надати більш достовірну інформацію для користувачів і виведе Україну на новий рівень економічного розвитку.

Отже, основні засоби мають значну питому вагу в загальній сумі активів будь-якого підприємства, є одним із найважливіших об'єктів фінансового обліку, що вимагає контролю за їх рухом, організації синтетичного й аналітичного обліку, визначення зносу (амортизації), проведення ремонту, модернізації, оновлення застарілих і технічно недосконалих об'єктів.

Для ефективного використання основних засобів в сучасних умовах необхідно вживати комплекс заходів, щодо виявлення, кількісного вимірювання та реалізації виявлених заходів. Для цього необхідно здійснювати систематичний облік і аудит, якісний аналіз рівня та динаміки забезпеченості, а також ефективності використання основних засобів. Важливість основних засобів для виробничого процесу пояснює значимість контролю за повнотою і правильністю відображення всіх операцій з ними в обліку підприємства.

Ключові слова: основні засоби, визначення, первинні документи, облік, організація.

ORGANIZATION OF ACCOUNTING OF FIXED ASSETS IN MODERN CONDITIONS

Toptyhina V., master's student, University "Ukraine"

The article considers the main aspects of the organization of accounting for fixed assets in modern conditions. After studying national and international accounting standards for fixed assets on the basis of comparative characteristics and finding common and different provisions of these standards, we can conclude that these two regulations have significant differences in valuation, revaluation, liquidation, depreciation, disposal of fixed assets, indicating the provision of slightly different information to users of financial statements. The differences between these two standards can be explained by taking into account the national peculiarities of accounting in Ukraine and the adaptation of accounting to the requirements of the national economy. At the same time, the purpose of approximation of national standards to international ones is to harmonize the accounting of fixed assets for their recognition, acquisition, evaluation, use and disposal. Such harmonization will overcome the above differences, facilitate the work of domestic accountants, provide more reliable information to users and bring Ukraine to a new level of economic development. Thus, fixed assets have a significant share in the total assets of any enterprise, is one of the most important objects of financial accounting, which requires control over their movement, organization of synthetic and analytical accounting, determination of depreciation (depreciation), repairs, modernization , updating obsolete and technically imperfect objects. For the effective use of fixed assets in modern conditions it is necessary to take a set of measures to identify, quantify and implement the identified measures. To do this, it is necessary to carry out systematic accounting and auditing, qualitative analysis of the level and dynamics of security, as well as the efficiency of fixed assets. The importance of fixed assets for the production process explains the importance of control over the completeness and correctness of the reflection of all operations with them in the accounting of the enterprise.

Key words: fixed assets, definitions, primary documents, accounting, organization.

Постановка проблеми. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин перед українськими підприємствами все гостріше постає питання ефективності управління обліком основних засобів. Виникає потреба у швидкому реагуванні на зміни в економіці та державному законодавстві, які впливають на фінансово-господарську діяльність підприємства та зміни в управлінні основними засобами. Тому однією з важливих проблем, що стоять перед системою управління підприємством, є створення на підприємстві дієвої системи управління його майном. Найважливіше місце в такій системі належить бухгалтерській звітності. Для ефективного управління підприємством користувачі прагнуть отримувати обґрунтовану та якісну інформацію про стан та використання основних засобів. Бухгалтерський та податковий облік має забезпечувати своєчасною та достовірною інформацією користувачів фінансової звітності для прийняття управлінських рішень. Насьогодні в бухгалтерському обліку настає новий етап розвитку, що пов'язаний з запровадженням Міжнародних стандартів фінансової звітності, переорієнтацією пріоритетів при підготовці фінансової звітності загалом і про майновий стан зокрема. Від правильного та раціонального обліку основних засобів залежить процес їх відтворення, оновлення та забезпеченість підприємства сучасними основними засобами. У зв’язку з цим зростає роль і значення обліку основних засобів, як найважливішої функції управління підприємством.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у розроблення теоретичних основ і методологічних підходів до розв’язання проблеми обліку й контролю основних засобів та їх використання внесли Л.К. Сук, Ф.Ф. Бутинець, С.Ф. Голов, А.М. Кузьмінський, М.С. Пушкар, Н.Г. Виговська, А.Г. Загородній, Н.О. Ткач, З.В. Задорожний, М.Ф. Огійчук, В.В. Сопко, Н.М. Ткаченко та інші вітчизняні і зарубіжні провідні вчені й економісти. Проте питання організації обліку основних засобів в сучасних умовах є не досить досліджене та потребує поглиблення, оскільки без основних засобів неможлива діяльність суб’єктів господарювання.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження методичних та організаційних аспектів обліку основних засобів в сучасних умовах, аналіз ведення бухгалтерського обліку основних засобів згідно з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку, розроблення рекомендацій стосовно покращення обліку основних засобів за МСБО.

Виклад основного матеріалу. Основні засоби підприємства відіграють значну роль в фінансово-господарській діяльності, забезпечують ефективність безперебійної роботи будь-якого підприємства. Основні засоби є важливою і невід’ємною складовою частиною діяльності підприємства, відіграють важливу роль в його економічних процесах. Ефективне управління основними засобами не можливе без оперативності в обліку, контролі за їх надходженням і використанням.

Основні засоби підприємства повинні забезпечити належні матеріальні умови для здійснення господарської діяльності підприємства, зберігання необхідного обсягу виробничих запасів, проведення транспортних, розвантажувально-навантажувальних, фасувальних та інших підготовчих операцій, пов’язаних з отриманням та реалізацією продукції, наданням послуг, праці та відпочинку робітникам підприємства, підвищенням продуктивності їхньої праці та ефективності господарювання всього підприємства. Рішенню цих завдань сприяє цілеспрямована робота з формування обсягу та складу основних засобів, створення режиму та умов їх експлуатації, підтримки у робочому стані та вибору політики амортизації.

Своєї актуальності проблема ефективного управління обліком основних засобів набула у зв’язку з потребою отримати власниками, кредиторами й інвесторами, як вітчизняними так і закордонними, оперативної та достовірної інформації щодо стану, руху, оновлення та ефективності використання основних засобів. Від того, наскільки ефективно використовуються наявні основні засоби, від їх досконалості залежать і результати роботи підприємства.

Сутність категорії «основні засоби» неодноразово досліджувалась видатними науковцями України та зарубіжних країн. В Україні методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, а також порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі – П(С)БО 7). Проте використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (далі – МСБО) та міжнародних стандартів фінансових звітів (далі – МСФЗ) в Україні продовжує стрімко розширюватися. Цей процес пов'язаний зі збільшенням обсягів міжнародних інвестицій та державною політикою в сфері бухгалтерського обліку.

Основні аспекти та методологічні засади ведення бухгалтерського обліку основних засобів за міжнародними стандартами викладено у МСБО 16 «Основні засоби» (далі – МСБО 16) [3].

Останнім часом науковці досліджують та широко висвітлюють порівняння міжнародних і національних стандартів, зокрема й П(С)БО 7 та МСБО 16.

Одиницею обліку основних засобів, відповідно до П(С)БО 7, є об’єкт основних засобів. Об’єкт основних засобів – це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством [5].

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, що мають різний строк корисного використання, то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів.

Критерії визнання основних засобів аналогічні критеріям визнання, які застосовуються для всіх активів, а саме:

є ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта, і його вартічть може бути достовірно визначена;
матеріальність (мають матеріальну форму);
призначення (утримуються з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій);
термін корисного використання (експлуатації) більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Під строком корисного використання (експлуатації) розуміють очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватись підприємством, або шляхом їх використання буде виготовлений очікуваний підприємством обсяг продукції (товарів, робіт, послуг). При визначенні строку корисного використання слід враховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з врахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Таким чином, основні засоби – це частина майна підприємства, що переносить свою вартість на новостворений продукт частинами за декілька виробничих циклів.

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів переглядається у разі зміни очікуваних економічних вигід від його використання.

До основних засобів належать:

земельні ділянки;
капітальні витрати на поліпшення земель;
будинки, споруди та передавальні пристрої;
машини та обладнання;
транспортні засоби;
інструменти, прилади, інвентар (меблі);
робоча і продуктивна худоба;
багаторічні насадження;
інші основні засоби.

Крім цього, основні засоби залежно від цільового призначення поділяють на виробничі і невиробничі. Виробничі основні засоби прямо або опосередковано приймають участь у виробництві матеріальних цінностей, до їх складу включають: будинки, споруди, машини і обладнання тощо. Невиробничі основні засоби не приймають участі у виробничому процесі і до них відносяться житлові будинки, поліклініки, дитячі садки, санаторно-курортні установи та інші основні засоби нематеріальної сфери [4].

Основним документом з організації обліку є облікова політика підприємства, де вказуються основні правила та способи ведення бухгалтерського обліку, зокрема й обліку основних засобів. Тому при складанні облікової політики потрібно чітко визначити способи ведення бухгалтерському обліку: первинного спостереження вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарської діяльності.

Важливо при розробці облікової політики знайти оптимальний спосіб ведення обліку на підприємстві, щоб він не викликав плутанини та труднощів для бухгалтерів та, одночасно, надавав вичерпну інформацію як внутрішнім так і зовнішнім користувачам.

Облікова політика підприємства повинна містити розділ щодо обліку основних засобів, який буде передбачати:

перелік первинних документів з обліку основних засобів, якими повинні користуватися на даному підприємстві;
список осіб, які мають право підписувати документи, що підтверджують рух основних засобів та порядок контролю за матеріально-відповідальними особами;
метод та порядок нарахування амортизації;
порядок оцінювання основних засобів;
порядок визначення ліквідаційної вартості основних засобів;
термін корисної експлуатації основних засобів;
облік орендованих основних засобів.

Зокрема, для обліку основних засобів застосовують таку низку первинних документів:

ОЗ-1 «Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів»;
ОЗ-2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів»;
ОЗ-3 «Акт на списання основних засобів»;
ОЗ-4 «Акт на списання автотранспортних засобів»;
ОЗ-5 «Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини»;
ОЗ-6 «Інвентарна картка обліку основних засобів»;
ОЗ-7 «Опис інвентарних карток по обліку основних засобів»;
ОЗ-8 «Картка обліку руху основних засобів»;
ОЗ-9 «Інвентарний список основних засобів»;
ОЗ-14 «Розрахунок амортизації основних засобів" (для промислових підприємств);
ОЗ-15 «Розрахунок амортизації основних засобів» (для будівельних організацій);
ОЗ-16 "Розрахунок амортизації по автотранспорту".

Акт складають у двох примірниках комісією, призначеною керівником, потім затверджується керівником підприємства або особою на те уповноваженою.

Для порівняння розглянемо основні аспекти бухгалтерського обліку основних засобів згідно МСБО 16 [3]. Згідно МСБО 16 основні засоби – це матеріальні об’єкти, що їх 1) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг, для надання в оренду або для адміністративних цілей; 2) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного року. Основні засоби надходять на підприємство, у більшості випадків, від постачальників, придбані за грошові кошти. Такі активи оцінюються за собівартістю придбання. Крім цього, основні засоби можуть бути отримані/оприбутковані в результаті будівництва, обміну на подібні та неподібні активи, від власників при обміні на корпоративні права, за рахунок державних коштів/допомоги або грантів. Особливостями оприбуткування основних засобів, придбаних за кошти державної допомоги або грантів застосовується у використанні методу капіталу або чистої вартості та методу відкладених доходів або відстрочення. В першому випадку сума отриманої допомоги/гранту скорочують первісну вартість основного засобу, в іншому – сума допомоги/гранту відображається як доходи майбутніх періодів, котрі підлягають оподаткуванню в наступних звітних періодах протягом експлуатації основних засобів.

Під собівартістю основного засобу розуміють суму сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення або (якщо прийнятно) сума, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ. Отже, первісна вартість об’єкта основних засобів – це сукупність витрат у грошовому вираженні, що створюють вартість, за якою об’єкт купують (будують, споруджують), доставляють і/або доводять до готовності для експлуатації. Таке визначення однаково правильне, як для обліку за МСФЗ, так і для обліку за національними П(С)БО. Проте існують і відмінності, і їх багато.

Що стосується амортизаційних відрахувань, згідно з МСБО 16 вони починаються з моменту, коли актив визнано і він може використовуватися за призначенням, і тому в МСБО 16 не визначається необхідність амортизувати об’єкт основних засобів у момент його ремонту, реконструкції, добудови, технічного обслуговування. Але у П(С)БО 7 прописано, що амортизація активів у період їх реконструкції, модернізації, ремонту і т. п. не припиняться, що відрізняє їх від міжнародних стандартів. Визнання основного засобу активом як в міжнародних, так і в національних стандартах відбувається аналогічно – враховуючи ймовірність майбутніх економічних вигід від його використання та достовірність визначення його оцінки (собівартості). Однак між цими стандартами існує певна різниця стосовно включення активу до основного засобу.

Що стосується первісної вартості основних засобів, її визначення є однаковим як у національних, так і в міжнародних стандартах. Але торкаючись цього питання більш детально, можна знайти низку відмінностей. Так, у міжнародних стандартах під первісною вартістю розуміють суму сплачених (або таких, що підлягають сплаті) грошових коштів або їх еквівалентів, чи справедливу вартість іншого відшкодування, переданого за об’єкт активу на дату придбання; до первісної вартості включають ряд витрат, пов’язаних із придбанням активу. Згідно з МСБО 37 потрібно створювати резерв можливих майбутніх витрат, пов’язаних із ремонтом, ліквідацією, демонтажем і відновленням ділянки після закінчення терміну експлуатації об’єкта. Тому в МСБО 16 при первісній оцінці об’єкта основних засобів такі резерви оцінюються і визнаються. У П(С)БО 7 такого резерву не передбачено [7].

Оцінка об’єктів за П(С)БО 7 та МСБО 16 є схожою, тобто аналогічною при будівництві, спорудженні основного засобу, його первісному визнанні; в обох стандартах вона основана на тих самих принципах (правилах), що і при самостійному створенні об’єкта, і визначається так само, як і при придбанні об’єкта на стороні [4].Придбання за рахунок грантів (державних субсидій) у відповідності до МСБО 16 відбувається так, що вартість (балансова) таких основних засобів зменшується на суму отриманих від держави грантів і регулюється МСБО 20 “Облік державних грантів”. Альтернативного порядку зменшення вартості національними стандартами не передбачено. Придбання основних засобів за рахунок пайових інструментів у П(С)БО 7 розглядається лише у зв’язку з виплатами працівникам, тоді як у МСБО 16 така позиція розглядається та більш детально розкривається у МСФЗ 2 «Платіж на основні акції», де придбання основних засобів може відбуватися за рахунок акцій, облігацій, опціонів, пайових інструментів.

Тепер розглянемо процес переоцінки основних засобів. У національних стандартах більш точно визначається межа суттєвості при переоцінці основних засобів, аніж у міжнародних. Така межа встановлена у розмірі більш ніж 10%. При такому перевищенні справедливої вартості підприємству вже потрібно робити переоцінку об’єктів. Згідно з міжнародними стандартами ця межа суттєвості визначається, коли балансова вартість “суттєво” відрізняється від справедливої.

Національні стандарти передбачають більшу кількість методів амортизації об’єктів основних засобів, ніж міжнародні. Таких методів 5: прямолінійний, метод прискореного зменшення вартості, кумулятивний, виробничій, метод поступового зменшення вартості. У міжнародних стандартах наводяться лише два методи амортизації (прямолінійний і виробничій), але зазначено, що головне, щоб підприємство обирало такий метод, при якому воно отримує максимальну економічну вигоду від використання об’єкта основних засобів з урахуванням специфіки самого підприємства.

Станом на сьогодні П(С)БО 7 доповнено розділом про інвестиційну нерухомість, що обумовило виникнення нового стандарту 32 “Інвестиційна нерухомість”. Це дозволило уникнути неузгодженості між національним і міжнародним стандартами. Хоча у МСБО 16 немає окремих посилань на інвестиційну нерухомість, це поняття вже давно використовується в практиці зарубіжних підприємств та відображається в обліковій політиці.

Слід також зазначити, що різниця між П(С)БО та МСБО/МСФЗ полягає в тому, що українські стандарти суворо регламентують перелік витрат і методи їх визнання, тоді як МСФЗ надають у цьому питанні більшу самостійність.Для прийняття управлінських рішень доцільно послуговуватися МСБО/МСФЗ, суть яких, загалом, полягає в тому, що підприємство обліковує витрати в обсязі і за видами, які дають йому змогу визначити реальну витратну частину, в тому числі — повну собівартість кожного виду продукції чи окремого виробу.

Підходи МСБО/МСФЗ дають змогу розв’язувати проблеми поточного і перспективного фінансування, обліку і планування грошових потоків, а також вирішують інші питання, необхідні для нормальної фінансово-господарської діяльності підприємства в сучасних умовах.

Висновок. Здійснивши дослідження національних і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку з ведення обліку основних засобів на основі порівняльної характеристики та пошуку спільних і відмінних положень цих стандартів можна дійти висновку, що ці два нормативні документи мають вагомі відмінності стосовно оцінки, переоцінки, ліквідації, амортизації, вибуття основних засобів, що свідчить про надання дещо різної інформації користувачам фінансової звітності. Розбіжності між цими двома стандартами можна пояснити врахуванням національних особливостей ведення обліку в Україні та пристосуванням обліку до вимог національної економіки.

Важливим критерієм різниці є початок нарахування амортизації. П(С)БО 7 визначено, що амортизація нараховується, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання. МСБО 16 передбачає, що амортизацію активу починають, коли він стає придатним для використання, тобто коли він доставлений до місця розташування та знаходиться у стані, в якому він придатний до експлуатації. При цьому кількість методів амортизації в МСБО 16 менше, ніж у вітчизняних стандартах обліку. А також концептуальною відмінністю є те, що оцінка основних засобів проводиться трьома способами: первинна оцінка, уцінка та дооцінка. Первинна оцінка за обома положеннями має однаковий зміст щодо витрат, які до неї включаються, а також щодо обміну на подібні та неподібні основні засоби, але згідно П(с)БО 7 до первісної вартості об’єкта включається сума витрат (за попередньою оцінкою) на демонтаж, переміщення об’єкта та на відновлення довкілля, що відповідає МСБО 16.

Важливість основних засобів для виробничого процесу пояснює значимість контролю за повнотою і правильністю відображення всіх операцій з ними в обліку підприємства.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, із змінами та доповненнями [Електронний ресурс]: сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 7 “Основні засоби” [Електронний ресурс]: сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
3. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 16 “Основні засоби” [Електронний ресурс]: сайт Верховної ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
4. Голов С. Ф. Фінансовий облік [Текст]: Підручник / С. Ф. Голов, В. М. Костюченко, І. Ю. Кравченко, Г. А. Ямборко. – К.: Лібра, 2015 – 976 с.
5. Озеран А.В. Гармонізація вимог П(С)БО України із МСФЗ щодо обліку основних засобів / А.В. Озеран, Р.С. Коршикова // Науково-практичне видання «Незалежний АУДИТОР» № 15 (І) 2016. С. 54-61.
6. Попович В. І. Облік основних засобів: порівняльний аналіз МСБО та П(с)БО. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. 2012. № 721. С. 216–219.
7. Основні засоби за МСБО та П(С)БО: 7 головних відмінностей. Всеукраїнська професійна бухгалтерська газета “Все про бухгалтерський облік”. 16.04.2018 [Електронний ресурс]. URL: http://vobu.ua/ukr/analytics/consultations/item/osnovni-zasoby-za-msbo-ta-psbo-7-holovnykh-vidminnostei.

References

1. Law of Ukraine “On Accounting and Financial Reporting in Ukraine” of July 16, 1999 № 996-XIV, as amended and supplemented [Electronic resource]: website of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Access mode: http://zakon.rada.gov.ua.

2. Regulations (standard) of accounting № 7 “Fixed assets” [Electronic resource]: site of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Access mode: http://zakon.rada.gov.ua.

3. International Accounting Standard 16 “Fixed Assets” [Electronic resource]: site of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Access mode: http://zakon.rada.gov.ua.

4. Golov SF Financial Accounting [Text]: Textbook / SF Golov, VM Kostyuchenko, I. Yu. Kravchenko, GA Yamborko. - К .: Лібра, 2015 - 976 с.

5. Ozeran A.V. Harmonization of requirements of P (S) BU of Ukraine from IFRS regarding accounting of fixed assets / А.В. Ozeran, R.S. Korshikova // Scientific and practical publication "Independent AUDITOR" № 15 (I) 2016. P. 54-61.

6. Popovych VI Accounting for fixed assets: a comparative analysis of IAS and UAS. Bulletin of the National University "Lviv Polytechnic". 2012. № 721. S. 216–219.

7. Fixed assets under IAS and UAS: 7 main differences. All-Ukrainian professional accounting newspaper "All about accounting". 04/16/2018 [Electronic resource]. URL: http://vobu.ua/ukr/analytics/consultations/ item/osnovni-zasoby-za-msbo-ta-psbo-7-holovnykh-vidminnostei