ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
ТЕОРЕТИКО-ПРАКТИЧНІ ОСНОВИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
DOI: 10.36994/2707-4110-2019-6-27-11
Чернець В.С., аспірант, Університет «Україна», strategicpart@gmail.com
Мета дослідження - розробка теоретичних підходів тлумачення категорії «конкурентоспроможність лісогосподарського підприємства» та обґрунтування основних напрямів щодо її зміцнення. Методи дослідження. У дослідженні використовувались такі методи дослідження: порівняльного та історичного аналізу, системно-логічний метод метод теоретичного узагальнення, аналізу, індукції та дедукції, синтезу. Результати досліджень. У викладеному матеріалі досліджується і пропонується авторське тлумачення дефініції «конкурентоспроможність лісогосподарського підприємства» на основі особливостей функціонування останніх, пов’язаних із соціо-еколого-економічної складовими господарювання підприємств лісової галузі. Крім того, враховано тривалий період лісовирощування і відповідно відтермінування отримання значної частки доходів (80 – 120 років), що визначає їх низьку інвестиційну привабливість; наявність державної (комунальної) форми власності,; необхідність в малосировинних регіонах країни надавати підприємствам фінансову дотацію з державного чи місцевого бюджетів тощо.
В статті обґрунтовуються шляхи, які потенційно забезпечуватимуть зміцнення конкурентоспроможності лісогоспо-дарського підприємства, зокрема: запровадження маркетингового менеджменту як окремої діючої управлінської системи та повноцінне інвестиційно-інноваційне забезпечення підприємств лісової галузі. Впровадження маркетингового менеджменту необхідне та доцільне, оскільки на підприємствах існують проблеми, пов’язані з відсутністю організаційно-економічного механізму та інституційних передумов розвитку маркетингового менеджменту (недостатні обсяги інвестицій у лісову галузь, застарілий технічний рівень устаткування і технології не дозволяють випускати конкурентоспроможну продукцію). Існують також проблеми, пов’язані з відсутністю або ж недосконалістю елементів маркетингового менеджменту (відсутність маркетингової стратегії, недоліки існуючого механізму реалізації деревини на аукціонах, практична відсутність маркетингових досліджень тощо). Висновки. Завдяки інвестиційно-інноваційному забезпеченню можливо провести модернізацію лісогосподарської інфраструктури та виробничого обладнання (приладів, машин та механізмів), здійснити трансформаційні зміни в лісовпорядкуванні і проектно-вишукувальних роботах, що сприятиме збільшенню приросту деревної біомаси за рахунок збалансування породно-вікової структури лісового фонду, збільшення площі лісів, якісній та своєчасній охороні лісових насаджень від пожеж, шкідників та хвороб.
Ключові слова: лісова галузь, конкурентоспроможність, маркетинговий менеджмент, лісові ресурси, інвестиційно-інноваційне забезпечення
THEORETICAL AND PRACTICAL FUNDAMENTALS OF THE COMPETITIVENESS OF THE FORESTRY ENTERPRISE
Chernets V.S., graduate student of the University "Ukraine"
The purpose of the study is to develop theoretical approaches to the interpretation of the category "competitiveness of the forestry enterprise" and substantiation of the main directions for its strengthening. Research methods. The following research methods were used in the study: comparative and historical analysis, system-logical method, method of theoretical generalization, analysis, induction and deduction, synthesis. Research results. In the presented material the author's interpretation of the definition "competitiveness of the forestry enterprise" on the basis of features of functioning of the last, connected with socio-ecological and economic components of management of the enterprises of the forest branch is investigated and offered. In addition, the long period of afforestation and, accordingly, the postponement of receiving a significant share of income (80 - 120 years), which determines their low investment attractiveness; presence of state (communal) form of ownership; the need in low-income regions of the country to provide financial subsidies to enterprises from state or local budgets, etc.
The article substantiates the ways that will potentially strengthen the competitiveness of the forest enterprise, in particular: the introduction of marketing management as a separate operating management system and full investment and innovation support of forest enterprises. The introduction of marketing management is necessary and appropriate, as there are problems with the lack of organizational and economic mechanism and institutional prerequisites for the development of marketing management (insufficient investment in the forest industry, outdated technical level of equipment and technology do not allow to produce competitive products). There are also problems associated with the absence or imperfection of elements of marketing management (lack of marketing strategy, shortcomings of the existing mechanism for selling timber at auctions, the practical absence of marketing research, etc.). Conclusions. Thanks to investment and innovation it is possible to modernize forestry infrastructure and production equipment (devices, machines and mechanisms), make transformational changes in forest management and design and survey work, which will increase the growth of wood biomass by balancing the species and age structure of the forest fund. forests, quality and timely protection of forest plantations from fires, pests and diseases.
Keywords: forest industry, competitiveness, marketing management, forest resources, investment and innovation support.
Постановка проблеми. На сьогоднішній день у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі зустрічається ціла низка трактувань категорії «конкурентоспроможності підприємства». Так, за визначенням Г. Азоєва, конкурентоспроможність підприємства - це здатність ефективно розпоряджатися власними й позиковими ресурсами в умовах конкурентного ринку, це результат його конкурентних переваг по всьому спектру проблем управління підприємством [1]. На думку Зав’ялова П.С., конкурентоспроможність фірми – це можливість ефективної господарської діяльності та її практичної прибуткової реалізації в умовах конкурентного ринку, а вказана реалізація забезпечується всім комплексом наявних у фірми засобів, в тому числі і маркетингові [2, с. 213]. На наш погляд в наведених трактуваннях не враховано особливості соціо-еколого-економічної складових функціонування підприємств лісової галузі та не обгрунтовано основні шляхи щодо підвищення конкурентоспроможності власне в лісогосподарському виробництві.
Аналіз останніх публікацій. Покропивний С.Ф. [3, с. 350] зазначає, що поняття конкурентоспроможності слід розуміти, як здібність ефективно здійснювати господарську діяльність та забезпечувати досягнення прибуткового результату, враховуючи умови конкурентного ринку. Іншими словами, конкурентоспроможність полягає у здібностях підприємства забезпечити такий випуск продукції, щоб можна було успішно її реалізувати на конкурентному ринку. Фатхутдиновим Р.А. було сформульовано дефініцію конкурентоспроможність підприємства як процес управління суб'єктом своїми конкурентними перевагами для тотального домінування або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних і суб'єктивних потреб у рамках законодавства або природних умовах [4]. Це поняття підтверджене та розширене у працях Адамик В., Вербицької Г. [5] та Пожуєва О.Т. [6], які визначають його як відносне поняття, що відображає відмінність процесу розвитку цього підприємства від конкурента за ефективністю комерційної діяльності та ступенем задоволення його продукцією суспільних потреб.
Афонін А. С., Білоусова С. В. та Мільскі К. визначають конкурентоспроможність підприємства як його спроможність та поведінку, що забезпечують можливість підприємству тривалий час добиватися власних цілей і успішно виступати на ринку поряд з іншими присутніми там суб’єктами [7]. Мансуров Р. Е. пов’язує конкурентоспроможність підприємства із цілеспрямованою діяльністю по формуванню ряду управлінських рішень, спрямованих на протистояння всіляким зовнішнім впливам з метою досягнення лідерства відповідно з поставленими стратегічними цілями [8].
Мета дослідження заключається в розробці теоретичних підходів тлумачення категорії «конкурентоспроможність лісогосподарського підприємства» та обґрунтування основних напрямів щодо її зміцнення.
Виклад основного матеріалу. За своїм походженням термін «конкурентоспроможність» можна трактувати як здатність кого-небудь (чого-небудь) перебувати у змагальному процесі з іншими аналогічними об’єктами бути рівним (або кращим). В цьому плані розуміється, що серед низки об’єктів вибір здійснюється за наявності певних особливих ознак, тобто конкурентних переваг [9]. Та, на жаль, вищенаведене трактування не дозволяє повною мірою відповідати визначенню поняття «конкурентоспроможність підприємства», оскільки воно лише частково пов’язане із проблемою вибору. На думку С. Хамініч, конкурентоспроможність є багатогранною і багаторівневою категорією, яка в ринкових умовах стає інтегральною характеристикою господарюючого суб’єкта щодо його відповідності об’єктивним (зовнішнім відносно нього) економічним умовам. Конкурентоспроможність є поняттям відносним, тобто конкурентоспроможність підприємства можна виявити тільки серед групи підприємств, які належать до однієї галузі або виготовляють товари-субститути. З огляду на це показнику конкурентоспроможності підприємства притаманні такі властивості, як порівнянність та динамічність [10, с. 59].
Всі наведені приклади трактування конкурентоспроможності підприємств мають право на існування, але вони не в повній мірі ідентифікують та охоплюють це поняття стосовно лісових підприємств. Адже, загальновідомо, що останні характеризуються певними особливостями, зокрема:
- мають тривалий період лісовирощування і відповідно відтермінування отримання значної частки доходів (80 – 120 років), що визначає їх низьку інвестиційну привабливість;
- повинні забезпечувати не лише економічну результативність, але і сприяти охороні навколишнього середовища шляхом поглинання вуглецю; адсорбції залишків азотних добрив, що застосовують в сільському господарстві; формувати умови щодо природнього очищення річок і водойм, відновлення екодеструктивних і деградованих земель та інших екологічних послуг;
- забезпечують значну частку мисливської, рекреаційної та туристичної соціальних складових нашого суспільства;
- мають державну (комунальну) форму власності, що спричинює, з однієї сторони відсутність повноцінної внутрішньої конкуренції, але ускладнює співпрацю з приватним сектором економіки, з іншого;
- жорстко регламентовані у питанні використання прибутку (нормативно визначений значний рівень дивідендів (75-85%));
- в малосировинних регіонах країни підприємства повинні отримувати фінансову дотацію з державного чи місцевого бюджетів.
Така специфіка підприємств лісової галузі свідчить про необхідність застосування окремого тлумачення поняття їх конкурентоспроможності. На наш погляд, це відносна категорія, яка є інтегральним показником ефективності діяльності господарюючого суб’єкта з урахуванням об’єктивних економічних та правових обмежень і характеризує здатність підприємства забезпечувати відповідний рівень екологічних та соціальних функцій лісових ресурсів в короткостроковій та довгостроковій перспективах.
Таким чином, нами свідомо було проігнороване питання вибору, тобто конкурентних переваг, оскільки на сьогоднішній день державні лісогосподарські підприємства, що знаходяться у підпорядкуванні Державного агентства лісових ресурсів України, є практично монополістами на ринку лісових послуг та матеріалів, оскільки всі інші постійні лісокористувачі (комунальні підприємства та підприємства інших центральних органів виконавчої влади) займають в цілому 12-15 % площі земель лісогосподарського призначення, а отже і ринку лісових ресурсів.
Звичайно, виникає питання щодо доцільності дослідження питання конкурентоспроможності в лісогосподарському виробництві. На наш погляд, таке дослідження необхідне, оскільки в нашій країні нараховується понад 300 державних лісогосподарських підприємств і більшість з них є економічно рентабельними. Власне, класифікувавши на певні групи вказані суб’єкти господарювання, виникає необхідність і діагностувати конкурентоспроможність підприємств в кожній із потенційно науково обґрунтованих груп. Такий підхід вважається доцільним, оскільки класична конкурентоспроможність обумовлюється не лише наявними на підприємстві фінансовими ресурсами, але і вмінням ефективно їх поєднувати з матеріальним і людським потенціалом, управлінськими рішеннями щодо створення сприятливих умов для наявності високопродуктивного і високопрофесійного персоналу та іншими процесними і продуктовими інноваціями, які характеризують ефективний менеджмент.
В той же час, при оцінці конкурентоспроможності слід аналізувати соціальний та екологічний аспекти функціонування лісових підприємств, використовуючи для цього загальновідомі показники: розподіл лісових насаджень за групами віку, площі, уражені шкідниками та лісовими пожежами, розподіл лісових земель за основними лісоутворюючими породами, середній приріст деревини на 1 га вкритих рослинністю земель, площа лісо поновлення та лісорозведення, площа наявних насаджень вздовж водойм і рік та відповідно регламентованих рекреаційних зон, кількісні показники тварин і птахів тощо. Всі ці показники, проаналізовані в динаміці, і дозволять визначити загальну тенденцію щодо рівня конкурентоспроможності того чи іншого підприємства в соціальному та екологічному аспектах.
Слід зазначити, що останнім часом в спеціалізованій науковій літературі авторами застосовується така дефініція як конкурентоспроможність лісогосподарського підприємства, але її суть, складові та методика діагностування відсутні. Оскільки державні лісові підприємства є суб’єктами господарювання, то, безсумнівно, виникає необхідність порівняння ефективності їх функціонування при умові приблизно рівних лісоресурсних потенціалах та безумовно в межах однієї природно-кліматичної зони. Звичайно, економічна результативність буде залежати як від рівня лісистості даного підприємства, так і від наявності на ньому цінних деревних порід – від хвойних до твердолистяних. Але сортиментна цінність лісових насаджень (в першу чергу, відсоток виходу ділової деревини) та щорічний приріст лісової біомаси вже повністю будуть обумовлені якістю і своєчасністю лісокультурних, лісогосподарських та лісозахисних заходів, які залежать від професійності лісового менеджменту.
Наступним етапом дослідження мають бути обґрунтовані шляхи, які потенційно забезпечуватимуть зміцнення конкурентоспроможності лісогосподарського підприємства. На наш погляд, виокремимо декілька головних з них, зокрема:
1. Запровадження маркетингового менеджменту як окремої діючої управлінської системи, оскільки у сучасних умовах функціонування підприємств спостерігається: низька еластичність пропозиції деревини через повільний темп відновлення лісосировинних ресурсів та екологічні обмеження; залежність виробництва круглих лісоматеріалів від попиту на кінцеву продукцію споживання; ринок круглого лісу є ринком продавця з ознаками монополізації через регламентовану підпорядкованість лісогосподарських підприємств центральному органу виконавчої влади; незакінчений процес сертифікації у лісовій галузі свідчить про часткову відповідність екологічним стандартам лісопродукції та системи ведення лісового господарства; відносно рівномірний обсяг планування лісозаготівель, який не завжди узгоджується з кон’юнктурою попиту на деревину.
Нинішню ситуацію щодо можливості впровадження такої управлінської складової як маркетинговий менеджмент можна поділити на дві групи проблем [11]: перша пов’язана з відсутністю організаційно-економічного механізму та інституційних передумов розвитку маркетингового менеджменту (недостатні обсяги інвестицій у лісову галузь, застарілий технічний рівень устаткування і технології не дозволяють випускати конкурентоспроможну продукцію). Друга група проблем пов’язана з відсутністю або ж недосконалістю елементів маркетингового менеджменту (відсутність маркетингової стратегії, недоліки існуючого механізму реалізації деревини на аукціонах, практична відсутність маркетингових досліджень тощо).
Основними інструментами маркетингової політики просування державних лісогосподарських підприємств у практичному використанні, на думку експертів є персональний продаж та стимулювання збуту [12]. Першим етапом в запровадженні маркетингової політики стимулювання збуту лісопродукції є визначення асортименту підприємства та пошуку шляхів їх реалізації. На сьогоднішній день основною продукцією звичайно виступає деревина кругла необроблена, а також дрова паливні, садивний матеріал лісових і декоративних порід. В окремих малоресурсних регіонах важливою продукцією підприємствє заготівля другорядних лісових матеріалів (хвойна лапка, живиця), підсобного сільського господарства та побічного користування (гриби, ягоди, лікарська сировина). Чинний порядок продажу деревини передбачає використання аукціонних торгів на спеціалізованих біржах (лише в разі неможливості останнього застосовують прямі контракти зі споживачами). Слід зауважити, що при цьому, як правило спостерігаються певні негативні чинники, зокрема, такі як відсутність обґрунтованої стартової ціни та обумовлених жорстких умов продажу на біржі; часто допускаються до торгів окремі суб’єкти господарювання, які не є кінцевими споживачами, не існує жодного регламентованого порядку у випадку невиконання контрактів тощо. На сьогоднішній день законодавчо не дозволено та нормативно не деталізовано використання таких сучасних способів реалізації необробленої деревини на ринку як інтернет-аукціони, короткострокові контракти, середньострокові та довгострокові контракти.
Оскільки вважається, що ринок лісових матеріалів та послуг є ринком продавця, то практично спостерігається відсутність рекламної діяльності на підприємствах лісової галузі. Слід зауважити, що самою ефективною на такому ринку є реклама в засобах масової інформації та поліграфічна реклама. Другим інструментом маркетингової політики збуту беззаперечно є персональний продаж, тобото слід поширювати певний інформаційний матеріал власне через працівників лісогосподарських підприємств. Все це об’єднують під терміном «паблік рилейшнз», інструментом чого виступають загальновідомі заходи та інструменти (організація семінарів і наукових конференцій, презентації та прес-конференції, випуск прес-релізів, публікація різних статей та інших друкованих матеріалів).
Таким чином, впровадження системи маркетингового менеджменту підприємств лісового господарства як фактора підвищення їх конкурентоспроможності дозволить вирішити наступні завдання: підвищення ролі маркетингових досліджень у процесі прийняття рішень щодо задоволення потреб споживачів у певних лісових ресурсах (послугах); диверсифікувати джерела отримання доходу лісогосподарських підприємств в результаті перегляду пріоритетів на певний вид лісової продукції (послуг); зміцнення позицій лісогосподарських підприємств на регіональному ринку завдяки удосконалення комунікаційної політики з метою збільшення довіри споживачів лісопродукції (фізичних та юридичних осіб, територіальних громад, деревообробних підприємств тощо) та встановлення із ними довгострокових відносин; впровадження продуктових інновацій та енергозберігаючих технологій як чинника підвищення конкурентності продукції.
2. Надзвичайно важливим напрямом підвищення конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств є їх повноцінне інвестиційно-інноваційне забезпечення. Завдяки ньому можливо провести модернізацію лісогосподарської інфраструктури та виробничого обладнання (приладів, машин та механізмів), здійснити трансформаційні зміни в лісовпорядкуванні і проектно-вишукувальних роботах, що сприятиме збільшенню приросту деревної біомаси за рахунок збалансування породно-вікової структури лісового фонду, збільшення площі лісів, якісній та своєчасній охороні лісових насаджень від пожеж, шкідників та хвороб.
Тобто, за рахунок інвестиційних ресурсів слід впроваджувати інноваційні процеси в усі напрями лісогосподарського виробництва, зокрема, в частині лісорозведення, лісовирощування, лісогозаготівлі, рекреаційного лісокористування та мисливського господарства. Це можливо досягти за рахунок застосування нової лісоексплуатаційної техніки, яка підвищить ефективність лісозаготівель та зменшить втрати деревини при складуванні та транспортуванні; застосування передових методів та матеріалів селекційної діяльності, вирощування садивного матеріалу та застосування сучасних методів відновлення лісових насаджень; запровадження методів та технологій наближеного до природи лісівництва, що дозволить мінімізувати втручання у лісові біогеоценози та максимальною мірою відповідатиме природно-ресурсним та природнокліматичним умовам відтворення лісоресурсного потенціалу.
Питання додаткового інвестиційного забезпечення державних підприємств лісового господарства досліджується низкою вітчизняних вчених-лісівників і заключається, на їх погляд, в наступних заходах [13]:
- зменшення податкового тиску на підприємства за рахунок впровадження індикатора соціальної спрямованості фіскальних платежів, індикатора рентної спрямованості сплачених податків та індикатора місцевої концентрації податків;
- інтеграція суб’єктів господарювання сільського та лісового господарства, що призведе до еколого-економічних ефектів;
- формування на взаємовигідних умовах підприємницьких об'єднань з представниками інших галузей та сфер діяльності асоціативного, кластерного та кооперативного типів для вирішення спільних бізнес-завдань;
- придбання високотехнологічного обладнання (для потреб лісорозведення, лісовирощування та лісозаготівлі) при умові відшкодування державою частини відсоткових ставок банківським установам за надані кредити;
- формування індустрії виробництва та реалізації паливно-енергетичних продуктів та садивного матеріалу.
Всі інші фактори підвищення конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств залишаються класичними та повинні бути реалізовані його менеджментом, зокрема, це ефективність кадрової політики, політики оплати праці, цінової політики, управління запасами, фінансами та виробництвом тощо. Безсумнівно, в результаті оптимального поєднання всіх зазначених стратегій підприємства лісової галузі зміцнять свою конкурентоспроможність та підвищать якість та конкурентність своєї продукції (послуг) як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.
Висновки. Таким чином, в статті досліджено і надано авторське тлумачення дефініції «конкурентоспроможність лісогосподарського підприємства» на основі особливостей функціонування останніх, пов’язаних із соціо-еколого-економічної складовими господарювання підприємств лісової галузі. Обґрунтовуються шляхи, які потенційно забезпечуватимуть зміцнення конкурентоспроможності лісогосподарського підприємства, зокрема, запровадження маркетингового менеджменту як окремої діючої управлінської системи та повноцінне інвестиційно-інноваційне забезпечення підприємств лісової галузі. В подальшому слід обґрунтувати методичні рекомендації щодо визначення конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств.
Список використаних джерел
1. Азоев Г.Л. Конкуренция: анализ, стратегия и практика / Г.Л. Азоев. – М.: Центр экономики и маркетинга. 1996. – 208 с.
2. Завьялов П.С. Маркетинг в схемах, рисунках, таблицах: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2002. – 496 с.
3. Економіка підприємства: [Підручник] / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге. – К.: КНЕУ, 2004. – 528 с.
4. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. / Р.А. Фатхутдинов. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2012. – 892 с.
5. Адамик В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства / В. Адамик, Г. Вербицька // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2008. – №1. – С.69–78.
6. Пожуєв О. Т. Сучасні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства / О. Т. Пожуєв // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2011. – С. 193–196.
7. Кривешко О.В., Сідун П.В. Чинники формування конкурентоспроможності підприємств та кластерів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/13854/1/28_180-188_Vis_720_Menegment.pdf . – Назва з екрана.
8. Мансуров Р. Е. Основные проблемы управления конкурентоспособностью промышленных предприятий [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL : http://www.aup.ru/articles/management/46.htm . – Назва з екрана.
9. Жамойда О.О. Концепция конкурентоспособности товара / О.О. Жамойда //Вісник економічної науки України. – 2007. - №2(12). – С. 41- 45.
10. Хамініч С. Методика інтегральної оцінки рівня конкурентоспроможності промислового підприємства / Світлана Хамініч // Економіст. – 2006. - №10. – С. 59-61.
11. Кравець П. В. Рекомендації щодо удосконалення інструментів маркетингового менеджменту на підприємствах лісового господарства / П. В. Кравець, Г. С. Домашовець, А. Г. Лащенко та ін. – К.: ЦП «КОМПРИНТ», 2012. – 26 с.
12. Ковбаса Т.А. Застосування системи маркетингового менеджменту на підприємствах лісового господарства / Т. А. Ковбаса // Науковий вісник Херсонського державного університету. Сер. : Економічні науки. - 2017. - Вип. 23(2). – С. 34-37.
13. Карпук А. І., Дзюбенко О. М., Кватирко О. М. Формування інституціонального середовища інвестиціно-інноваційного розвитку лісового сектора в контексті підвищення його конкурентоспроможності: природно-ресурсні та еколого-економічні ресурси. – Агросвіт. – №24. – 2019. – С. 6-20.
References
1. Azoyev G.L. Konkurentsiya: analiz, strategiya i praktika / G.L. Azoyev. – M.: Tsentr ekonomiki i marketinga. 1996. – 208 s.
2. Zav'yalov P.S. Marketing v skhemakh, risunkakh, tablitsakh: Uchebnoye posobiye. - M.: INFRA-M, 2002. – 496 s.
3. Ekonomika pidpryyemstva: [Pidruchnyk] / Za zah. red. S.F. Pokropyvnoho. – Vyd. 2-he. – K.: KNEU, 2004. – 528 s.
4. Fatkhutdinov R.A. Konkurentosposobnost' organizatsii v usloviyakh krizisa: ekonomika, marketing, menedzhment. / R.A. Fatkhutdinov. – M.: Izdatel'sko-knigotorgovyy tsentr «Marketing», 2012. – 892 s.
5. Adamyk V. Otsinka konkurentospromozhnosti pidpryyemstva / V. Adamyk, H. Verbytsʹka // Visnyk Ternopilʹsʹkoho natsionalʹnoho ekonomichnoho universytetu. – 2008. – №1. – S.69–78.
6. Pozhuyev O. T. Suchasni metody otsinky konkurentospromozhnosti potentsialu pidpryyemstva / O. T. Pozhuyev // Humanitarnyy visnyk ZDIA. – 2011. – S. 193–196.
7. Kryveshko O.V., Sidun P.V. Chynnyky formuvannya konkurentospromozhnosti pidpryyemstv ta klasteriv [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: URL: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/13854/1/28_180-188_Vis_720_Menegment.pdf . – Nazva z ekrana.
8. Mansurov R. Ye. Osnovnyye problemy upravleniya konkurentosposobnost'yu promyshlennykh predpriyatiy [Yelektronniy resurs]. – Rezhim dostupu: URL : http://www.aup.ru/articles/management/46.htm . – Nazva z yekrana.
9. Zhamoyda O.O. Kontseptsyya konkurentosposobnosty tovara / O.O. Zhamoyda //Visnyk ekonomichnoyi nauky Ukrayiny. – 2007. - №2(12). – S. 41- 45.
10. Khaminich S. Metodyka intehralʹnoyi otsinky rivnya konkurentospromozhnosti promyslovoho pidpryyemstva / Svitlana Khaminich // Ekonomist. – 2006. - №10. – S. 59-61.
11. Kravetsʹ P. V. Rekomendatsiyi shchodo udoskonalennya instrumentiv marketynhovoho menedzhmentu na pidpryyemstvakh lisovoho hos¬podarstva / P. V. Kravetsʹ, H. S. Domashovetsʹ, A. H. Lashchenko ta in. – K.: TSP «KOMPRYNT», 2012. – 26 s.
12. Kovbasa T.A. Zastosuvannya systemy marketynhovoho menedzhmentu na pidpryyemstvakh lisovoho hospodarstva / T. A. Kovbasa // Naukovyy visnyk Khersonsʹkoho derzhavnoho universytetu. Ser. : Ekonomichni nauky. - 2017. - Vyp. 23(2). – S. 34-37.
13. Karpuk A. I., Dzyubenko O. M., Kvatyrko O. M. Formuvannya instytutsionalʹnoho seredovyshcha investytsino-innovatsiynoho rozvytku lisovoho sektora v konteksti pidvyshchennya yoho konkurentospromozhnosti: pryrodno-resursni ta ekoloho-ekonomichni resursy. – Ahrosvit. – №24. – 2019. – S. 6-20.