EN



ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОЇ ГАЛУЗІ


УДК 331.5

 

ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ ЛІСОВОЇ ГАЛУЗІ

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-3-30-07

 

Чернець В.С., аспірант, Університет «Україна»

 

Мета дослідження - вдосконалення методичних рекомендацій щодо оцінки конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств та їх класифікація на основі проведеного ранжування. Методи дослідження – порівняльний аналіз - для дослідження показників фінансових результатів та балансової діяльності підприємств, узагальнення – для запропонованої класифікації підприємств лісової галузі тощо.  Результати досліджень. Представлений матеріал характеризує низку методів оцінки конкурентоспроможності підприємства, які сформовані в окремі групи або ж класифікуються за окремими критеріями. Визначення, в цілому, конкурентоспроможності підприємства здійснюється за двома основними напрямами – з використанням якісних та кількісних методів оцінки. В статті наведено низку особливостей в діяльності підприємств лісової галузі, що обумовлює необхідність розробки (вдосконалення) власної методики оцінки їх конкурентоспроможності. Серед них: діяльність підприємств визначається економічними, екологічними та соціальними обмеженнями; довготривалий період лісовирощування, а отже і отримання значної частини доходів; державна форма власності і практична відсутність кредитних коштів; залежність фінансових результатів від природно-кліматичних та грунтових умов тощо. Авторами обґрунтована удосконалена методика оцінки конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств, що заключається в доповненні індикаторів, що впливають на рівень їх конкурентоспроможності, зокрема: конкурентним потенціалом підприємства  (показник продуктивності праці) та фінансовим станом підприємства (коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами). В статті здійснено оцінку рівня конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства та проведено їх ранжування на основі удосконалених показників. Висновки. Запропоновано авторську класифікацію державних лісогосподарських підприємств Житомирської області за рівнем конкурентоспроможності, що може бути основою для обґрунтування та впровадження відповідних класичних конкурентних стратегій: конкурентної стратегії лідерства за витратами; конкурентної стратегії диференціації та конкурентної стратегії фокусування.

Ключові слова: конкурентоспроможність, лісогосподарське підприємство, показник, конкурентна перевага, класифікація, ранжування.

 

ASSESSMENT OF THE COMPETITIVENESS OF FOREST INDUSTRY ENTERPRISES

Chernets V.S., Master, University "Ukraine"

 

The purpose of the study is to improve the guidelines for assessing the competitiveness of forestry enterprises and their classification based on the ranking. Research methods - comparative analysis - to study the indicators of financial results and balance sheet activities of enterprises, generalization - for the proposed classification of forest enterprises, etc. Research results. The presented material characterizes a number of methods for assessing the competitiveness of the enterprise, which are formed into separate groups or classified according to separate criteria. Determining, in general, the competitiveness of the enterprise is carried out in two main areas - using qualitative and quantitative assessment methods. The article presents a number of features in the activities of forest enterprises, which necessitates the development (improvement) of their own methods of assessing their competitiveness. Among them: the activity of enterprises is determined by economic, environmental and social constraints; long period of afforestation, and hence the receipt of a significant part of income; state form of ownership and practical lack of credit funds; dependence of financial results on natural-climatic and soil conditions, etc. The authors substantiate an improved method of assessing the competitiveness of forestry enterprises, which consists in supplementing indicators that affect the level of their competitiveness, in particular: the competitive potential of the enterprise (productivity) and financial condition of the enterprise (coefficient of financial liabilities). The article assesses the level of competitiveness of forestry enterprises of the Zhytomyr Regional Department of Forestry and Hunting and ranks them on the basis of improved indicators. Conclusions. The author's classification of state forestry enterprises of Zhytomyr region according to the level of competitiveness is offered, which can be the basis for substantiation and implementation of the corresponding classical competitive strategies: competitive strategy of cost leadership; competitive differentiation strategy and competitive focus strategy.

Key words: competitiveness, forestry enterprise, indicator, competitive advantage, classification, ranking.

 

Постановки проблеми. На сьогоднішній день вченими-економістами розроблено цілу низку методів оцінки конкурентоспроможності підприємства, які сформовані в окремі групи або ж класифікуються за окремими критеріями.  Визначення, в цілому, конкурентоспроможності підприємства здійснюється за двома основними напрямами – з використанням якісних та кількісних методів оцінки.

Якісні методи дігностування конкурентоспроможності підприємства в основному основані не на формальній лозіці, а на твердженнях експертів галузі, тобто вони не дають можливості використовувати результати оцінки конкурентоспроможності в процесі аналізу чи синтезу. Кількісні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства обумовлють застосування фактичних напрямів щодо підвищення конкурентних переваг шляхом прийняття ефективних управлінських рішень в частині тієї дяльності суб’єкта господарювання, яка потребує удосконалення.

В той же час, питання оцінки конкурентоспроможності лісогосподарського  підприємства практично не досліджувалося. Та, підприємства лісової галузі відрізняються низкою особливостей, що обумовлює необхідність розробки (вдосконалення) власної методики оцінки конкурентоспроможності. Зокрема, це: діяльність визначається економічними, екологічними та соціальними обмеженнями; довготривалий період лісовирощування; державна форма власності і практична відсутність кредитних коштів; залежність фінансових результатів від природно-кліматичних та грунтових умов тощо.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Дослідженню проблем конкурентоспроможності підприємства, присвячені праці, як вітчизняних так і зарубіжних авторів: Г. Азоєва, В.Д. Базилевича, Я. Жаліла, С. Гаврилюка, П. Забеліна, Ю. Іванова, Ф. Котлера, А. Литвиненко, Ю. Леонт’євої, В. Осіпов, Р. Фатхутдінова, О. Чепурної, Ф. Шпіг, В. Яцури, а вагомий внесок в удосконалення управління лісовим комплексом знайшло відображення в наукових працях І. Антоненко, Р.Дубаса, Я. Коваля, Є. Мішеніна, М. Римаря, І. Синякевича, В. Ткача, І. Ярової та інших [1-6].

Мета дослідження – вдосконалення методичних рекомендацій щодо оцінки конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств та їх класифікація на основі проведеного ранжування.

Виклад основного матеріала. Серед низки досліджень виокремимо класифікацію методів визначення конкурентоспроможності підприємства, запропоновану Саєнко М.Г. [7], зокрема він розрізняє:

1. Методи, побудовані на основі теорії міжнародного поділу праці (теорія порівняльних переваг). Виявляють порівняльні переваги підприємства, які б забезпечили нижчі витрати ніж у конкурентів.

2. Методи, побудовані на основі теорії ефективної конкуренції: а) структурний підхід до визначення конкурентоспроможності підприємства – за рівнем монополізації, тобто за рівнем концентрації капіталу, за бар’єрами входу у галузь тощо; б) функціональний підхід – мається на увазі, що конкурентоспроможність підприємства вища там, де краще організовано виробництво, збут, управління фінансами і таке інше.

3. Методи, побудовані на основі теорії рівноваги фірми і галузі А.Маршалла та теорії факторів виробництва. Звідси рівновага – це відсутність бажання у підприємства змінювати обсяги виробництва, переходити у інший стан. А відтак критерієм конкурентоспроможності підприємства є наявність на підприємстві факторів виробництва, що можуть бути використані з вищою ніж у конкурентів продуктивністю. (Показники у межах теорії рівноваги: відносна вартість ресурсів, обладнання, процентна ставка за кредити, відносна зарплата тощо).

4. Методи, що побудовані на залежності конкурентоспроможності підприємства від якості продукції, або якості і ціни. Що вища якість і нижча ціна товару, тим вища його конкурентоспроможність, а, значить, і конкурентоспроможність підприємства.

5. Оцінка за якістю продукції методом складання профілів, аналогічно складанню профілю підприємства при оцінці його середовища. Лише в даному разі замість показників середовища оцінюють різні критерії задоволення споживачів.

6. Матричні методи, побудовані на життєвому циклі товару.

7. Метод інтегральної оцінки, де інтегральний показник конкурентоспроможності підприємства містить два критерії: ступінь задоволення потреб споживачів і ефективність виробництва.

Не зважаючи на достатньо різноманітні підходи до класифікації методів оцінки конкурентоспроможності підприємств, нами запропоновано для оцінки конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств використати кількісний підхід Шапурової О.О., який представляється достатньо об’єктивним та доступним в розрахунках [8]. Та, оскільки, підприємства лісової галузі є унікальними з точки зору їх комплексної направленості (врахування в діяльності економічних, соціальних та екологічних пріоритетів) та інших особливостей, вважаємо доповнити перелік показників, що впливають на рівень їх конкурентоспроможності.

Так, Шапурова О.О. в своїй методиці оцінки використовує такий перелік індикаторів (показників):

- ресурсний потенціал (сума основних та оборотних засобів і річний фонд оплати праці);

- товарна продукція (чистий дохід від реаліза­ції);

- мотивація праці (річний фонд оплати праці – пропонується показник середньомісячної заробітної плати);

- ефективність виробництва (показник рентабельності діяльності).

На нашу думку необхідно доповнити цей перелік індикаторів ще додатковими, зокрема:

- конкурентним потенціалом підприємства, зокрема показником продуктивності праці;

- фінансовим станом підприємства, зокрема коефіцієнтом забезпеченості фінансових зобов'язань активами.

У випадку збільшення кількості оціночних показників розширюється базис для проведення інтегральної оцінки конкурентоспроможності, а тому унеможливлюється ризик впливу випадкових значень на підсумковий результат.

Показник середньомісячної заробітної плати, на наш погляд, є більш наглядним, ніж запропонований Шапуровою О.О. показник річного фонду оплати праці на підприємстві, а тому він пропонується для застосування.

Коефіцієнт забезпечення фінансових зобов'язань активами - це показник фінансового стану, що характеризує платоспроможність підприємства проводити розрахунки за своїми зобов'язаннями після того, як будуть реалізовані всі предмети, які є на його балансі. Коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами можна визначити співвідношенням всіх зобов'язань підприємства до всієї вартості активів. За допомогою коефіцієнта забезпеченості можна визначити, чи зможе підприємство оплатити свої зобов'язання за рахунок активів, які були трансформовані в грошові кошти. Коефіцієнт забезпеченості фінансових зобов'язань активами показує, на якому рівні знаходиться платоспроможність підприємства та повинен знаходитися в межах 0,2-0,5.

Використовуючи зазначені методичні підходи здійснимо оцінку критеріїв конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства (далі – ЖОУЛМГ). 

Для оцінки конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств необхідно, по-перше, здійснити розподіл значення кожного показника на три інтервали (можна і більш деталізовано), використовуючи максимальну і мінімальну величину відповідного показника. В результаті проведених розрахунків отримаємо такі інтервали для кожного із наведених показників:

– ресурсний потенціал (129920 – 22273) / 3 = 35882,3 тис. грн;

– товарна продукція (180815–24871) / 3 = 51981,3 тис.грн;

– мотивація праці (12307,4–7713,4) / 3 = 1531,3 грн;

– ефективність виробництва (5,5–0,1) / 3 = 1,8 %;

- конкурентний потенціал (732,5 – 241,9) / 3 = 163,5 тис.грн/особу;

- фінансовий стан (0,95 – 0,25) / 3 = 0,23 частки.

На основі проведених розрахунків можна здійснити ранжування лісогосподарських підприємств ЖОУЛМГ, сумуючи відповідні бали за всіма досліджуваними показниками. Таким чином, отримавши інтегральний бал, визначається рівень конкурентоспроможності кожного підприємства. Найвищим рівнем конкурентоспроможності відзначається Коростенське ЛМГ та Городницьке ЛГ, а найменшим - Лугинське СЛГ, яке має найнижчі бали за всіма критеріями.

Запропоновані методичні рекомендації є достатньо практичними і об’єктивними, оскільки основані на кількісній оцінці фінансових результатів діяльності та балансових показниках лісогосподарських підприємств. З іншого боку, всі досліджувані показники, апріорі, прийнято вважати рівнозначними, тобто такими, що однаковим чином впливають на рівень конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств. Звичайно, такий підхід можна вважати релевантним, оскільки всі суб’єкти господарювання розташовані в одній природно-кліматичній зоні – Полісся. Та, навіть, при однакових природно-кліматичних та грунтових умовах слід відзначити ще декілька важливих, на наш погляд, об’єктивних чинників,  що обумовлюють  зміцнення (зниження) конкурентоспроможності лісогосподарського підприємства, зокрема:

- площа земель лісогосподарського призначення, в тому числі вкрита лісовою рослинністю;

- наявність цінних корінних порід (хвойних чи твердолистяних);

- вікова структура лісових насаджень;

- площа територій підприємств, віднесених до природоохоронних чи захисних категорій.

Тобто, маючи меншу площу земель лісогосподарського призначення або більшу площу територій, віднесених до природоохоронних чи захисних категорій, підприємство не в змозі отримати високий бал з таких критеріїв як ресурсний потенціал (в частині оборотних засобів) та товарна продукція. Це, в свою чергу, може відобразитися і на рівні ефективності виробництва, і на рівні мотивації праці суб’єкта господарювання.

В той же час, маючи більш цінні твердолистяні лісові насадження або їх розподіл близький до оптимального, менеджмент підприємства вже забезпечений певною конкурентною перевагою у порівнянні з аналогічними суб’єктами господарювання, на території яких переважають малоцінні деревні породи або ж віковий розподіл лісових насаджень не збалансовано. Це об’єктивно також обумовлює менше значення ресурсного потенціалу (в аспекті оборотних засобів) і товарної продукції відповідно.

На наш погляд, головною перевагою запропонованої удосконаленої методики оцінки конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств є практичність при її здійсненні (доступність вихідних даних для розрахунків) та відсутність суб’єктивізму, що спостерігається при застосуванні якісних характеристик на основі експертних оцінювань. Крім того, запропоноване ранжування дозволяє класифікувати лісогосподарські підприємства Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства за рівнем конкурентоспроможності. Тобто, використовуючи атрибутивний підхід, згрупуємо підприємства в три групи, яким необхідно впроваджувати класичні конкурентні стратегії задля потенційного зміцнення рівня конкурентоспроможності. Та ця проблема потребує більш ґрунтовного дослідження в перспективі.

Слід зауважити, що конкурентну стратегію лідерства за витратами, за М.Портером [9], доцільно вроваджувати в таких випадках:

- якщо серед продавців дуже сильна цінова конкуренція;

- якщо товар у галузі стандартний і його характеристики повністю задовольняють переважну більшість покупців, які рішення про покупку приймають, виходячи тільки із ціни;

- якщо більша частина покупців має низькі доходи, що обумовлює купівлю дешевшого товару.

Конкурентну стратегію диференціації, за М.Портером, доцільно застосовувати при умові: наявності великої кількості покупців, зацікавлених у різноманітних характеристиках товару; фокусування уваги споживачів на цінностях товарів; істотних інвестицій в дослідження; досвіду діяльності в певній галузі; використання матеріально-технічних ресурсів високої якості; інтенсивної роботи зі споживачами, наявності зв'язків із каналами розподілу; утворення на підприємстві сприятливих умов для залучення кваліфікованого персоналу.

Конкурентну стратегію фокусування, за М.Портером, доцільно вроваджувати в таких випадках: якщо сегмент діяльності має перспективи зростання прибутку; підприємство має достаньо досвіду і ресурсів для ефективної роботи; підприємство володіє конкурентними перевагами, що дають змогу їй обслуговувати обраний сегмент ринку ефективніше, ніж конкуренти.

Висновки. Таким чином, запропоновано вдосконалені методичні рекомендації щодо оцінки конкурентоспроможності лісогосподарських підприємств, що обумовило застосування кількісних підходів, яким властиві практичність при її здійсненні (доступність вихідних даних для розрахунків) та відсутність суб’єктивізму, який спостерігається при застосуванні якісних характеристик на основі експертних оцінювань. Крім того, запропоноване авторське ранжування дозволяє класифікувати лісогосподарські підприємства Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства за рівнем конкурентоспроможності, що може бути основою для обґрунтування та впровадження відповідних конкурентних стратегій.

Список використаної літератури:

1. Фатхутдинов Р.А. Конкурентоспособность организации в условиях кризиса: экономика, маркетинг, менеджмент. / Р.А. Фатхутдинов. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2012. – 892 с.

2. Адамик В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства / В. Адамик, Г. Вербицька // Вісник Тернопільського національного економічного університету. – 2008. – №1. – С.69–78.

3. Пожуєв О. Т. Сучасні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства / О. Т. Пожуєв // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2011. – С. 193–196.

4. Кривешко О.В., Сідун П.В. Чинники формування конкурентоспроможності підприємств та кластерів [Електронний ресурс]. – Режим доступу: URL: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/13854/1/28_180-188_Vis_720_Menegment.pdf . – Назва з екрана.

5. Костусєв О. Конкурентне середовище в Україні: стан та тенденції розвитку / О. Костусєв, М. Пугачова // Конкуренція. – 2007. – № 4.

6. Дубас Р.Г. Особливості стратегічного управління підприємствами лісового комплексу України/Р.Г. Дубас// Проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку. Науково-практичний журнал. - №18. - 2019. - Вид-во «Міленіум». - С.4-13.

7. Саєнко М.Г. Стратегія підприємства: підручник. – Тернопіль: «Економічна думка». – 2006. – 390 с.

8. Шапурова О.О. Методи оцінки конкурентоспроможності промислових підприємств.  - Науковий вісник Херсонського державного університету. – Херсон : Видавництво «Херсонський державний університет», Випуск 31. – 2018. – С. 152 - 155.

9. Портер М.Э. Конкуренция : пер. с англ. / М.Э. Портер. – М. : Изд. дом "Вильямс", 2003. – 496 с.

Reference

1. Fatkhutdynov R.A. Konkurentosposobnostʹ orhanyzatsyy v uslovyyakh kryzysa: ékonomyka, marketynh, menedzhment. / R.A. Fatkhutdynov. – M.: Yzdatelʹsko-knyhotorhovyy tsentr «Marketynh», 2012. – 892 s.

2. Adamyk V. Otsinka konkurentospromozhnosti pidpryyemstva / V. Adamyk, H. Verbytsʹka // Visnyk Ternopilʹsʹkoho natsionalʹnoho ekonomichnoho universytetu. – 2008. – №1. – S.69–78.

3. Pozhuyev O. T. Suchasni metody otsinky konkurentospromozhnosti potentsialu pidpryyemstva / O. T. Pozhuyev // Humanitarnyy visnyk ZDIA. – 2011. – S. 193–196.

4. Kryveshko O.V., Sidun P.V. Chynnyky formuvannya konkurentospromozhnosti pidpryyemstv ta klasteriv [Elektronnyy resurs]. – Rezhym dostupu: URL: http://ena.lp.edu.ua/bitstream/ntb/13854/1/28_180-188_Vis_720_Menegment.pdf . – Nazva z ekrana.

5. Kostusyev O. Konkurentne seredovyshche v Ukrayini: stan ta tendentsiyi rozvytku / O. Kostusyev, M. Puhachova // Konkurentsiya. – 2007. – № 4.

 6. Dubas R.H. Osoblyvosti stratehichnoho upravlinnya pidpryyemstvamy lisovoho kompleksu Ukrayiny/R.H. Dubas// Problemy innovatsiyno-investytsiynoho rozvytku. Naukovo-praktychnyy zhurnal. - №18. - 2019. - Vyd-vo «Milenium». - S.4-13.

7. Sayenko M.H. Stratehiya pidpryyemstva: pidruchnyk. – Ternopilʹ: «Ekonomichna dumka». – 2006. – 390 s.

8. Shapurova O.O. Metody otsinky konkurentospromozhnosti promyslovykh pidpryyemstv. - Naukovyy visnyk Khersonsʹkoho derzhavnoho universytetu. – Kherson : Vydavnytstvo «Khersonsʹkyy derzhavnyy universytet», Vypusk 31. – 2018. – S. 152 - 155.

9. Porter M.É. Konkurentsyya : per. s anhl. / M.É. Porter. – M. : Yzd. dom "Vylʹyams", 2003. – 496 s.

 

Науковий журнал «Вісник Університету «Україна»
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України