ПІДПРИЄМНИЦТВО УКРАЇНИ. ІСТОРІЯ ЕВОЛЮЦІЇ ТЕОРІЇ І РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

УДК 339.13             

ПІДПРИЄМНИЦТВО УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ ЕВОЛЮЦІЇ ТЕОРІЇ І РОЗВИТКУ В УКРАЇНІ

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-3-30-09

Семененко О.В., кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри управління та адміністрування, Університет «Україна»;

Яра О.О., студент магістратури, Університет «Україна»

У статті розглянуті важливі історичні аспекти підприємництва. Надана узагальнена характеристика підприємництва історичними постатями  ХVІІІ початку ХХ століття та теперішнього періоду часу. Підкреслюється, що дослідження розвитку підприємництва в Україні започаткував Й. Шумпетер у 1909-1911 роках, котрий на той час розпочав свою професорську кар’єру у Чернівецькому університеті, як позаштатний професор політичної економії. Доведено, що першим науковцем в Україні який протиставив підприємницьку діяльність кооперативній був М. Туган-Барановський. Доведена помилковість ототожнення понять «підприємництво» і «бізнес». Здійснено короткий аналіз труднощів, які долало реальне підприємництво України.

Ключові слова: стиль управління, ринковий механізм, адміністративний механізм, підприємництво, бізнес, інноваційне підприємництво.

INNOVATION STRATEGY AS A COMPONENT OF ENTERPRISE COMPETITIVENESS

Semenenko O.V., PhD in Economics, Associate Professor, Lecturer of the Department of Management and Administration, University "Ukraine";

Yara O.O., master's student, University "Ukraine"

The article considers important historical aspects of entrepreneurship. The generalized characteristic of business by historical figures of the XVIII beginning of the XX century and the present period of time is given. It is emphasized that the study of the development of entrepreneurship in Ukraine was started by J. Schumpeter in 1909-1911, who at that time began his professorial career at the University of Chernivtsi as a freelance professor of political economy. It is proved that the first scientist in Ukraine who opposed entrepreneurial activity to cooperative was M. Tugan-Baranovsky. The erroneous identification of the concepts of "entrepreneurship" and "business" is proved. A brief analysis of the difficulties overcome by the real entrepreneurship of Ukraine is made.

Key words: management style, market mechanism, administrative mechanism, entrepreneurship, business, innovative entrepreneurship.

Постановка проблеми. За всю історію розвитку людства вироблені всього два стилі управління господарською діяльністю: командно-адміністративний та ринковий. Перший характеризується суворою ієрархією управлінського апарату, жорстким централізованим плануванням і всеохоплюючою регламентацією оперативної діяльності організацій нижчого підпорядкування. Другий, ринковий механізм, заснований на протилежних принципах - повній господарській самостійності товаровиробника і свободі вибору споживача. Для побудови такого механізму, який виконував би притаманні йому функції ринку мають бути відтворені умови, які перевірені та випробувані практикою. Однією з таких умов є формування та розвиток підприємництва.

Економічна думка про підприємництво формувалася протягом тривалого часу історії суспільства і змінювалася залежно від рівня розвитку економіки, форм організації виробництва і відносин власності. Варто зазначити, що в основному зміст теорій підприємництва вивчався на прикладі країн з ринковою економікою. У вітчизняній літературі історія трансформації еволюції теорії підприємництва глибоко не досліджувалася, висвітлювалися лише окремі її аспекти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження теоретичних і практичних аспектів розвитку підприємництво зробили як іноземні так і вітчизняні науковці. Серед них: З. Варналій, В. Гейц, Н. Горін, Ю, Єхануров, Р. Кантільон, І. Лукінов, С. Мочерний, В. Небрат, М. Туган-Барановський, А. Чухно, Й. Шумпетер та інші.

Формулювання цілей статті (постановка завдання). Метою статті є узагальнення історичної оцінки розвитку теорії підприємництва в Україні і їх реалізація на практиці..

 Виклад основного матеріалу дослідження.

Підприємництво як соціально-економічне явище має багатовікову історію і тому приховує в собі чимало цікавого життєвого і наукового досвіду. Письмові історичні джерела доводять, що зародки цього явища почали формуватися на території Українських земель ще за часів існування Київської Русі. Підтвердженням цьому є літературна пам’ятка - правовий кодекс «Руська Правда» який був прийнятий ще за часів Ярослава Мудрого (ХІ ст.). У ньому міститься багатий матеріал, який свідчить про наявність ознак розвитку підприємництва. «Руська Правда» на відміну від Західноєвропейських держав раннього середньовіччя законодавчо регулювала у Київській Русі розвиток кредитних операцій і лихварства. Цим документом здійснювався і правовий захист лихварів (осіб, що позичають гроші під заставу або в борг), які спеціалізувалися на кредитуванні купців. У багатогранному творі «Повість минулих літ» (кінець ХІ - початок ХІІ століть), автором якого був чернець Києво-Печерської лаври Нестор також підкреслюється розвиток деяких форм підприємництва (майстерність, обмін, продаж, ремісництво). З тих часів доходять і деякі інші письмові матеріали, що свідчать про підготовчий етап до формування і розвитку економічних відносин підприємництва. Проте незважаючи на таку активізацію діяльності з формування елементарних форм підприємництва не знайшли висвітлення в наукових публікаціях того часу. Пояснюється це відсутністю потужного інтелектуального потенціалу, а також перенесенням акцентів населення на боротьбу упродовж різних історичних періодів з колонізаторською політикою литовсько-польського, польського, австро-угорського і російського урядів, які постійно здійснювали численні загарбницькі та спустошливі війни і тим самим знищували її економіку.

І лише бурхливий розвиток промислового виробництва, формування і розвиток ринкових відносин завдяки використанню іноземних капіталів розпочався етап еволюції наукових досліджень підприємництва і підприємницької діяльності. Перші спроби теоретичного осмислення цього явища почалися з ХVІІ століття меркантилістами - прихильниками розвитку товарно-грошових відносин. Намагаючись встановити взаємозв’язок між багатством і такими категоріями, як гроші, товар, капітал, прибуток французький економіст Р. Кантільон висунув положення про ризики, як основну функціональну характеристику підприємництва.

В Україні вперше підвалини розвитку наукових досліджень підприємництва заклав австро-американський економіст Й. Шумпетер (1883-1950). Будучи професором політичної економії  Чернівецького університету в 1909-1911 рр. він глибоко займався вивченням багатьох економічних проблем, проте основну увагу Й. Шумпетер в своїх дослідженнях приділяв механізму функціонування і розвитку капіталістичної економіки. В одній з його головних праць під назвою «Теорія економічного розвитку» він зазначив, що у ринковій економіці існує така сила яка врівноважує ринок. До такої сили науковець відносив інновації, а їх реалізатором називав підприємництво. Підприємницьку функцію він ототожнював із функцією економічного лідерства і новаторства. Й. Шумпетер зазначав, що інновація - дітище підприємництва, а підприємець - творець інновації. Вивчаючи закономірності суспільного прогресу, він дійшов висновку, що рушійною силою економічного розвитку є підприємець, діяльність якого «полягає в створенні і втіленні нових комбінацій» на основі інновацій [6]. Нові комбінації в підсумку виводять економічну систему на новий рівень рівноваги, а їх безпосереднім результатом повинно бути: 1. Виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ; 2. Впровадження нових технологій і нових способів комерційного застосування товару; 3. Відкриття й освоєння нових ринків збуту; 4. Відкриття нових джерел сировини і більш ефективне використання вже відомих матеріалів; 5. Проведення реорганізації виробництва або підрив монопольного становища інших підприємств. Здійснення «нових комбінацій», як відмічає Й. Шумпетер, «справа складна і доступна лише людям, які мають певні якості».

Висунув теорію інноваційного підприємництва Й. Шумпетер допускав при цьому відповідні ризики, що створюють нові можливості для ефективного господарювання. У цьому зв’язку, він зауважував, що підприємець - це «творчий руйнівник», який ламає традиційні порядки, але в той же час створює нові, більш прогресивні для розвитку економіки. На жаль, його початковим дослідженням і висновкам в економічній теорії не приділялася належна увага майже до останньої четверті ХХ століттях.

Українських вчених проблема підприємництва зацікавила раніше - в другій половині ХІХ століття. Найбільш актуальними на сьогодні в Україні є наукові роботи В. Железнова, А. Антоновича, І. Вернадського, М. Туган- Барановського. Кожний з цих науковців вніс вагомий вклад у розвиток економічної науки, а такі проблеми які відносяться до підприємництва умовах активного процесу монополізації виробництва на основі власних капіталів промислових підприємців досліджені особливо досконало. Зокрема особливу зацікавленість у В. Железнова викликали проблеми організації підприємницької діяльності. Особлива увага науковця була направлена на вивчення проблем концентрації та монополізації економіки яку він називав найважливішою формою функціонування підприємництва. А.Антонович досліджував роль підприємця у виробничому процесі, можливості реалізації його управлінських здібностей, стосунків з державними та громадськими організаціями які він називав інститутами захисту, лобіювання та практичного впровадження інтересів підприємців.

М. Туган-Барановський - один з найкращих слов’янських економістів (так його назвав Й. Шумпетер), політик і державний діяч УНР, проблеми підприємництва досліджував також в тісному зв’язку з розвитком ринкового господарства. Він став першим науковцем, який в роботі «Соціальні основи кооперації»,  яка вийшла з друку через п’ять років після праці Й. Шумпетера «Теорія економічного розвитку». Поєднуючи світовий і вітчизняний досвід М. Туган-Барановський здійснив глибокі теоретичні узагальнення еволюції кооперативної теорії і її важливості в розвитку підприємництва. На його думку кооперативні підприємства - єдина форма господарської організації, що виникла в результаті свідомої діяльності певних соціальних груп населення з метою вдосконалення наявної системи господарювання, а саме підприємництво визначав як кустарну промисловість, як дрібне селянське, товарне, неземлеробське виробництво для потреб ринку та одночасно як домашню систему крупного виробництва [4]. М. Туган-Барановський протиставив підприємницьку діяльність кооперативній формі господарювання. Підприємництво він називає природною і об’єктивною капіталістичною формою, а кооперацію - формою розвитку яка започатковується внаслідок впливу на ринкове суспільство соціалістичного ідеалу, сутність якого полягає в прагненні всіх членів суспільства до економічної рівності і соціальної справедливості на основі заперечення приватної власності. Таким чином М. Туган-Барановський підприємництво розділив на два види: підприємництво капіталістичне (ринкове), метою якого є отримання прибутку і кооперативне підприємництво некапіталістичного типу, яка служить не підприємцям, а тим, хто страждає від їхньої експлуатації [4].

З установленням радянської влади в Україні (1918-1930 рр.) науковий інтерес в дослідженні проблем ринку і підприємництва поступово знижувався, більш того усі підприємницькі ідеї оголошувалися небезпечними для соціалізму.  І лише в кінці 1950-1980 рр. розпочинається реабілітаційний етап наукових дискусій щодо впровадження підприємництва як форми господарювання, а з початком ринкових трансформацій науково-теоретичне обґрунтування суті й об’єктивної необхідності розвитку підприємництва стає найбільш актуальною проблемою вітчизняної економічної думки.

Могутнім стимулом у розвитку теорії підприємництва стало проголошення незалежності України і зміна її економічної системи. Сьогодні серед вітчизняних вчених, що активно займаються науково-теоретичними дослідженнями сутності й об’єктивної необхідності розвитку підприємництва теорія підприємництва до цих пір остаточно не сформована. Це обумовлено двома обставинами. Перша обставина - з початком ринкових реформ підприємництво проникає в усі сфери економічного життя суспільства, а економічна теорія завжди базується на дослідженні і аналізі процесів і явищ, на вивченні їх динаміки, тенденцій і закономірностей, реальний стан і умови існування яких постійно змінюються. Відповідно змінюються і тенденції їх розвитку. Друга обставина -  вагоме місце в переліку економічних питань науковців посідають проблеми розвитку підприємницької діяльності, узагальнення її теорій, в основному на досвіді західноєвропейських країн, США та Японії. Тому визначення які наводяться в сучасній вітчизняній економічній літературі суттєво відрізняються одне від одного.

Більш того, у деяких наукових роботах (Ф.Ф. Бутинець, Я.С. Ларіна, В. Бобров, А. Крутик) на перший план при визначенні терміну «підприємництво» виходить прагнення отримати прибуток. Зважаючи на цю позицію і через недостатню наукову обізнаність методології іноземних науковців, вітчизняна теорія підприємництва зазнає серйозної деформації. Мова йде про те, що категорія «підприємництво» в практиці господарських відносин підміняється поняттям «бізнес» - економічною діяльністю яка направлена на збагачення особистостей. До речі, таку думку можна зустріти і сьогодні, і не лише серед науковців. Прикладом є офіційне визнання ФОПів підприємницькою діяльністю, що суперечить класичній теорії.

Зауважимо, що підприємництво - це не будь який бізнес-процес, це стиль господарювання, якому властиві принципи новаторства, антибюрократизму, постійні ініціативи, орієнтації на нововведення в процесі виробництва, маркетингу, розподілу і споживання товарів і послуг. Тоді як бізнес - це репродуктивна діяльність у сфері організації виробництва, розподілу і реалізації товарів і послуг без новаторства, без ініціативи в розвитку інноваційних процесів [1].

Це здійснення або організація з року в рік одного і того ж виробництва, збуту, розподілу або іншої діяльності в рамках апробованих технологій, норм і правил для задоволення потреб, що якраз і характерно для ФОПів.

Отже, дослідження процесу формування і розвитку теорії підприємництва переконливо доводять, що економічна наука має справу не зі звичайною концепцією, а специфічною категорією, яка наполегливо пробивалася і пробивається до практичної легалізації долаючи економічні, політичні і правові перешкоди.

Безумовно, паростки реального підприємництва, яке уособлюється з економічною свободою і самостійністю проростали на українському ґрунті надзвичайно важко. Спочатку становлення і розвиток «ділової ініціативи» здійснювалося в межах правового поля Російської імперії, а пізніше і колишнього Радянського Союзу. Уперше в Україні підприємницька діяльність була дозволена в 1918 році. Однак цей процес був перерваний спочатку Першою світовою війною, потім «воєнним комунізмом» (1918-1921 рр). Лише наприкінці 1921 року стало зрозуміло, що цілеспрямований наступ на капітал зазнав краху. Тому в березні 1923 року приймається рішення про лібералізацію економіки і допуску розвитку дрібного бізнесу. Це означало становлення нової економічної політики (НЕП) і відродження вільного підприємництва. Проте, це був останній вільний подих підприємництва в Україні. У 1929 року в результаті пришвидшеної індустріалізації воно було оголошено нелегітимним, а у 1946-1950 роках характеризувалося знищенням підприємницької діяльності. Лише починаючи з 1965 року, що ознаменувався першою радянською економічною реформою сталося мінімальне розморожування підприємництва, а у кінці 1980 року з прийняттям Закону «Про кооперацію» розпочався процес офіційної легалізації підприємницької діяльності. Нові перспективи для підприємництва відкрилися з настанням епохи «перебудови» і «гласності» в 1985 році. Але офіційних рис воно набуло тільки в 90-х роках ХХ століття з переходом до ринкових відносин і прийняттям Закону України «Про підприємництво» і прийняттям першої державної програми підтримки підприємництва, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993 року. Це були важливі стартові документи які передбачали: підтримку підприємництва, зокрема у приватному секторі економіки; створення правових і організаційно-економічних умов для його розвитку; формування механізму державного регулювання і координації підприємницької діяльності [5].

Упродовж останніх 25 років інтенсивно приймалися і інші нормативно-правові акти (постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, Укази Президента і Закони України. Незважаючи на достатню кількість регламентуючих документів в яких проголошено курс на розвиток і підтримку підприємництва ця сфера продовжує демонструвати свою економічну нестабільність.

 Наприклад, у 2010 році була проголошена масштабна програма реформ, яка припускала дерегуляцію малого і середнього бізнесу. Проте, як виявилося на практиці, окремі її положення носили лише технічний характер. А з прийняттям нового Податкового кодексу України було ще більш посилено адміністрування діяльності суб’єктів господарювання. У результаті такої недосконалої політики кількість малого і середнього бізнесу скоротилася у 2010-2011 роках, уперше за час існування України. Зменшилася і кількість зайнятих в підприємницькій діяльності з 6,45 млн. до 4,44 млн. чоловік.

 Особливо нищівний удар по підприємництву нанесла військова агресія на Сході України і анексія Криму. Починаючи з 2014 р. і закінчуючи 2016 роком в Україні спостерігалося значне зменшення кількості суб’єктів господарювання усіх розмірів. І лише у 2016 почала зростати кількість малих підприємств, у 2017 середніх суб’єктів господарювання, а у 2018 мікропідприємств і ФОПів.

Висновки. Отже, матеріали проведених досліджень дають підстави стверджувати, що вітчизняна теорія підприємництва пройшла великий і нелегкий шлях розвитку. На кожному його етапі науковцями накопичувався і доповнювався теоретичний, методологічний та практичний матеріал. Все це дає можливість сучасним дослідникам і реформаторам отримати цілісні комплексні знання про генезис і практичні досягнення в теорії підприємництва України.

Список використаних джерел:

1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV, зі змінами та допов. // Офіц. сайт ВР України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15
2. Коропецький І. Українська економічна думка в ХІХ ст. / І. Коропецький // Дзвін. – 1991.
3. Сторощук Б.Д.  ЙОЗЕФ АЛОЇЗ ШУМПЕТЕР І ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ / Б.Д. Сторощук, М.П. Дячук // Науковий вісник Чернівецького національного університету: Збірник наукових праць. Вип. 557-558. Економіка. – Чернівці: Чернівецький нац. ун-т., 2011. – C. 3-11. URL: http://econom.chnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/07/nv_557-558.pdf
4.  Туган-Барановський М.І. Кооперація, соціальні основи її та мета / М.І. Туган-Барановський. – К.: Дніпросоюз, 1918. – 420 с.
5. Фещенко В. М. Українська економічна думка про інституційні чинники розвитку підприємництва (остання третина ХІХ – початок ХХ ст.) / В.М. Фещенко // Підприємництво як рушійна сила суспільного прогресу: матеріали круглого столу (Київ, 1 грудня 2016 р.) / НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – Електрон. дані. – К., 2016. – С. 38- 40. URL: http://ief.org.ua/docs/scc/1.pdf
6. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития / Й.А. Шумпетер. - М.: 1982.-176 с.

References:

1.   Hospodarskyi kodeks Ukrainy (2003) № 436-IV, zi zminamy ta dopov. // Ofits. sait VR Ukrainy. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15 [in Ukrainian].

2.   Koropetskyi I. (1991) Ukrainska ekonomichna dumka v ХІХ st. / I. Koropetskyi // Dzvin  [in Ukrainian].

3.   Storoshhuk B.D.  (2011) YOZEF ALOIZ SHUMPETER І ChERNIVETSKYI  UNIVERSYTET/ B.D. Storoshchuk, M.P. Diachuk // Naukovyi visnyk Chernivetskoho natsionalnoho universytetu: Zbirnyk naukovykh prats. Vyp. 557-558. Ekonomika. – Chernivtsi: Chernivetskyi nats. un-t URL: http://econom.chnu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/07/nv_557-558.pdf [in Ukrainian].

4.   Tuhan-Baranovskyi M.I. (1918) Kooperatsiia, sotsialni osnovy yii ta meta / M.I. Tuhan- Baranovskyi. – K.: Dniprosoiuz [in Ukrainian].

5. Feshchenko V. M. (2016) Ukrainska ekonomichna dumka pro instytutsiini chynnyky rozvytku pidpryiemnytstva (ostannia tretyna XIX – pochatok XX st.) / V.M. Feshchenko // Pidpryiemnytstvo yak rushiina syla suspilnoho prohresu: materialy kruhloho stolu (Kyiv, 1 hrudnia 2016 r.) / NAN Ukrainy, DU «In-t ekon. ta prohnozuv. NAN Ukrainy». – Elektron.  URL:  http://ief.org.ua/docs/scc/1.pdf    [in Ukrainian].

6.   Shumpeter Y.A. (1982) Teoryia ekonomycheskoho razvytyia / Y.A. Shumpeter. - M. - 176 s. [in Russian].