EN



КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ


УДК 336.71

КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗАСАД УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСОМ БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-3-30-11

 

Фурман С.С., старший викладач кафедри фінансів та обліку, Університет «Україна»;

Залюбовська С.С., кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування, Національна академія статистики, обліку та аудиту;

Артем’єва І. О., кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування Національної академії статистики, обліку та аудиту

Кулик Т.О., студентка, Університет «Україна»

 

Мета статті - розробка концептуального підходу до удосконалення теоретичних засад управління процесом банківського кредитування. Стаття присвячена дослідженню процесу банківського кредитування України на сучасному етапі. Методи дослідження. У статті використовувалися настуні методи дослідження – системно-логічний, метод теоретичного дослідження, аналізу, порівняння та синтезу. Результати дослідження. У статті досліджено окремі практичні аспекти кредитного портфеля банківських установ протягом 2015–2019 років, виокремлено проблеми. На основі проведеного аналізу теоретичних засад уточнено сутність економічного поняття «банківське кредитування». Пропонується банківський кредит розглядати у двох аспектах: з позиції кредитора (послуга, яку банк, насамперед, надає позичальнику для задоволення власних потреб у вигляді грошових коштів з метою збільшення кредитного портфеля банку, сплати відсотків, комісій за користування ним) та з позиції позичальника (можливість збільшити своє фінансове становище та використати його для цільового призначення (купівля нерухомості, транспортного засобу, матеріалів, тощо)).  Виокремлено функції та принципи, запропоновано концептуальний підхід, який дозволив розкрити головні тенденції управління процесу банківського кредитування та на його основі розробити семантичну модель розуміння управління процесом банківського кредитування. Висновки. Банківський кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень і відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного відтворення. Запропоновано власний науковий підхід у його дослідження з позицій кредитора та позичальника. Обґрунтовано сутність механізму банківського кредитування. Запропоновано концептуальний підхід до розуміння теоретичних засад управління процесом банківського кредитування.

Ключові слова: банківське кредитування, управління, кредит, позичальник, кредитний портфель.

 

CONCEPTUAL APPROACH TO IMPROVING THEORETICAL FUNDAMENTALS OF BANK LENDING MANAGEMENT

Zalyubovska S., PhD in Economics, Associate Professor of Finance, Banking and Insurance National Academy of Statistics, Accounting and Auditing;

Аrtemieva, І. О., PhD in Economics, Associate Professor, Associate Professor of the Department Finance, Banking and Insurance, National Academy of Statistics, Accounting and Audit;

Furman S., senior lecturer at the Department of Finance and Accounting, Ukraine University;

Kulik T.O., master's student, University "Ukraine"

 

The purpose of the article is to develop a conceptual approach to improving the theoretical foundations of bank lending management. The article is devoted to the study of the process of bank lending in Ukraine at the present stage. Research methods. The following methods of research were used in the article - system-logical, method of theoretical research, analysis, comparison and synthesis. Results of the research. The article examines some practical aspects of the loan portfolio of banking institutions during 2015-2019, highlights the problems. Based on the analysis of theoretical principles, the essence of the economic concept of "bank lending" is clarified. It is proposed to consider a bank loan in two aspects: from the position of the lender (a service that the bank primarily provides to the borrower to meet its own needs in the form of cash to increase the bank's loan portfolio, interest payments, fees for its use) and from the borrower increase your financial position and use it for its intended purpose (purchase of real estate, vehicle, materials, etc.)). The functions and principles are singled out, a conceptual approach is proposed, which allowed to reveal the main tendencies of bank lending process management and on its basis to develop a semantic model of understanding bank lending process management. Conclusions. Bank credit is an important source of capital investment financing and plays a very important role in the process of expanded reproduction. His own scientific approach to his research from the standpoint of the lender and the borrower is proposed. The essence of the bank lending mechanism is substantiated. A conceptual approach to understanding the theoretical foundations of bank lending management is proposed.

Key words: bank lending, management, credit, borrowing entity, loan portfolio.

 

Вступ. Сьогодні, банківське кредитування є невід’ємною складовою процесу відновлення та розвитку національної економіки. З приєднанням України до Світової організації торгівлі суттєво було  лібералізовано ринок банківських послуг. Це стало важливим етапом євроінтеграційного процесу нашої країни. Інтеграція України до європейського економічного простору сприяє посиленню конкуренції на ринку банківських послуг та вимагає результативного управління на ньому. Однак, останніми роками спостерігається стрімке зростання обсягів простроченої заборгованості в портфелі банківських установ, що впливає на їх прибутковість, зниження якості кредитних портфелів, що призводить до збільшення витрат банків за рахунок формування резервів на можливі втрати. Так, за даними Національного банку України, портфель «проблемних кредитів» складає 56% від всієї кількості виданих кредитів на загальну суму більше 600 мільярдів гривень. Така ситуація вимагає удосконалення управління процесу банківського кредитування.

Проблема пошуку ефективних інструментів результативного управління процесом банківського кредитування є актуальною не тільки для України, але й практично для всіх держав світу. При цьому світовий досвід не дає універсальних рішень щодо такого управління, оскільки в кожній країні – свої, особливості побудови банківської системи, ресурсна забезпеченість банківських установ, методи і механізми управління є індивідуальними. Реформування банківської системи викликає необхідність модифікації процесу управління, спричиняючи, зокрема, зміну його суб’єктів у напрямі розширення їх компетенцій та покладання на них більшої відповідальності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Необхідність удосконалення теоретичних засад управління процесом банківського кредитування не викликає сумнівів. Проблемами управління процесом банківського кредитування та аналізом тенденцій у розвитку вітчизняної банківської системи займались як зарубіжні так і вітчизняні науковці, а саме: Бессараб Т., Кремень В., Михайловська І., Чигрин О. та інші.

Однак на сьогодні відсутній  комплексний підхід у дослідженні управління процесом банківського кредитування, що значно ускладнює дослідження теоретичних положень про особливості управління цим процесом. Кожен дослідник вивчає окремі питання управління процесу банківським кредитуванням, які входять у сферу його інтересів. Одні досліджують принципи, інші функції, а деякі з них виключно види кредиту. Тому настала нагальна проблема у комплексному дослідженні головних складових цього процесу.

Метою цієї роботи є розробка концептуального підходу до удосконалення теоретичних засад управління процесом банківського кредитування.

Виклад основного матеріалу. Банківські установи відіграють важливу роль у розвитку інтеграційних процесів. Ці установи є головними суб’єктами валютно-фінансових та кредитних відносин, які забезпечують рух капіталу, товарів, робочої сили і діють як частина економічної системи країни. Банківське кредитування відіграє важливу роль у забезпеченні відтворювальних процесів в економіці, сприяє зайнятості населення та забезпечує соціально-економічний розвиток.

На законодавчому рівні під банківським кредитом запропоновано розуміти будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

На думку, Чигрин О. та Івахненко О. банківське кредитування – це одне із головних джерел фінансового забезпечення при нестачі вільних власних оборотних коштів [8, с. 16]. У свою чергу, група авторів іншого видання трактують банківське кредитування, як форму кредиту, за якою банк надає кошти у тимчасове користування на підставах: строковості, платності, терміновості, повернення коштів та платоспроможності позичальника [3, с. 177]. Схоже трактування пропонує інші дослідники, на їх думку банківський кредит – це форма кредиту, за якою грошові кошти надаються в позику банками [7, с. 29]. Більш розширене пояснення банківського трактування можна зустріти в юридичній енциклопедії, як основної форми кредиту, за яким кошти готівкою чи в безготівковій формі надаються банками в тимчасове користування [9].

Бессараб Т. обґрунтовує, що визначення економічного поняття «банківського кредитування» має будуватися на поєднанні найсуттєвіших ознак цього явища, тому на думку науковця, це основна форма кредиту, за яким банк на підставі ліцензії надає кошти (позичковий капітал) у тимчасове користування позичальнику шляхом здійснення банківських кредитних операцій на умовах, передбачених чинним законодавством та кредитним договором [1, с. 220].

Враховуючи розглянуті наукові підходи до трактування досліджуваного економічного поняття вважаємо за необхідне подати уточнене його визначення. На нашу думку, банківський кредит варто розглядати у двох аспектах: з позиції кредитодавця (послуга, яку банк, насамперед, надає позичальнику для задоволення власних потреб у вигляді грошових коштів з метою збільшення кредитного портфеля банку, сплати відсотків, комісій за користування ним) та з позиції позичальника (можливість збільшити своє фінансове становище та використати його для цільового призначення (купівля нерухомості, транспортного засобу, матеріалів, тощо)). Такий підхід дає можливість поглибити теоретичні засади банківського кредитування.

Процес банківського кредитування регулюють такі законодавчі та нормативно-правові документи: Закон України про банки і банківську діяльність; Закон України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності; інші закони, постанови та інструкції, що регулюють відносини в банківській сфері. Недостатня врегульованість управління процесу банківського кредитування погіршує якість самого процесу та не гарантує усунення виявлених порушень і націленості суб’єктів управління на запобігання їм. Так, протягом 2015–2019 років простежується стрімке зростання частки резервів за активними операціями та частки простроченої заборгованості.

Частка резервів за активними операціями у 2019 році збільшилась у порівнянні з 2015 роком на 26,3 млн. грн. Відповідно зросла частка простроченої заборгованості на 45,22 млн. грн. у 2019 році порівняно з 2015 роком. Це негативно впливає на репутацію банківських установ, їх рейтинги, рівень довіри населення, платоспроможність та ліквідність. Варто також зауважити, що найбільший ризик неповернення протягом 2019 року спостерігався за кредитами у яких відсоткова ставка коливалася в межах 72–76 %, 56–60 %, 40–44 % [6].

У 2019 році розмір відсоткової ставки за кредитами у гривні для бізнесу коливався від 15,7 % до 19,6 %, а для населення складав в середньому 35 % річних. З огляду на зазначене, головним завданням при управлінні процесом кредитування має стати мінімізація збитків за кредитними операціями банківської установи за допомогою ефективної системи управління.

Здійснюючи управління процесом банківського кредитування його суб’єкти використовують сукупність функцій, принципів, процедур та прийомів при допомозі яких мають на меті забезпечити його результативність. Ключовим моментом при цьому має стати узгодженість цілей, завдань та видів діяльності банківської установи. Узгодженість цілей необхідна як на рівні самої банківської установи, так і на рівні її структурних підрозділів.

Під функціями банківського кредитування варто розуміти види діяльності по формуванню й використанню коштів банківської установи, а також контролю за їх рухом. Узагальнюючи погляди вчених відносно функцій кредиту, на нашу думку необхідно запропонувати такі функції банківського кредитування: перерозподільна (полягає у перерозподілі коштів банківської установи за територіальними або галузевими ознаками та є свого роду макрорегулятором, що спрямований на задоволення потреб суб’єктів господарювання), емісійна (сприяє створенню кредитних засобів обігу та впливає на обсяг та структуру грошової маси й швидкість обігу грошей), стимулююча (стимулює формування джерел капіталу для розширеного виробництва), зростання концентрації капіталу (дозволяє суб’єктам господарювання сконцентрувати капітал в максимально короткі проміжки часу з мінімальними витратами), інноваційна (дозволяє реалізувати інноваційні проекти, що потребують значних коштів протягом короткого проміжку часу), контролююча (реалізується шляхом контролю за фінансовим станом позичальника та дотриманням ним головних принципів кредитування).

Невід’ємною складовою управління процесу банківського кредитування є принципи. Різними авторами, що досліджували принципи банківського кредитування дається власне бачення їх змісту та ролі, зокрема і в межах концептуальних засад теорії ринку. Окремі з них виокремлюють такі: загальноекономічні принципи, що властиві всім економічним категоріям (цілеспрямованість, диференційованість); принципи, що відбивають сутність і функції виключно кредиту (строковість, забезпеченість і платність) [2]. Інша група авторів виділяють принципи платності, повернення, диференційованості, адекватності, строковості, балансів інтересів, цільового характеру, плановості, забезпеченості, вчасності [4]. Михайловська І. і Ларіонова К. виокремлюють загальноекономічні, особливі, часткові, одиничні принципи банківського кредитування [5, с. 243].

Розглянуті наукові підходи у дослідженні принципів вказують на відсутність єдиного підходу, який би характеризував загальні вимоги до побудови теорії банківського кредитування. Тому вважаємо за необхідне доповнити існуючі принципи такими: відповідальності (відповідальність усіх учасників процесу банківського кредитування в межах чинного законодавства); узгодженості (узгоджена взаємодія позичальника та кредитора у напрямі забезпечення результативного управління процесом банківського кредитування); своєчасності (забезпечення своєчасного повернення коштів з нарахованими відсотками та завчасне виявлення прогалин при управлінні процесом банківського кредитування); скоординованості (виключення дублювання процедур при управлінні процесом банківського кредитування); реальності (усі учасники процесу банківського кредитування зобов’язані подавати реальні дані щодо свого фінансового стану та визначати обґрунтовані терміни повернення коштів); обачності (певний ступінь обережності при наданні позики, формуванні суджень, необхідних для висновків за результатами управління процесом банківського кредитування); орієнтації на майбутнє (управління процесом банківського кредитування має враховувати фактичні та прогнозні дані стану розвитку соціально-економічного та політичного середовищ); ефективності (всі структурні підрозділи банківської установи повинні працювати з максимальною ефективністю, орієнтуючись на задоволення потреб клієнтів при одночасному дотриманні встановлених норм); інформаційної забезпеченості (усі учасники процесу банківського кредитування наділені правом використовувати різні інструменти інформаційного характеру, що дають їм можливість бути обізнаними в особливостях управління ним); стратегічної спрямованості (політика управління процесом банківського кредитування повинна бути узгоджена з інтересами клієнтів та країни в цілому). На нашу думку, такий підхід розкриватиме те первинне, що лежить в основі управління процесом банківського кредитування.

Що ж стосується самої процедури управління процесом банківського кредитування, то тут варто зауважити, що це визначений законодавством порядок надання банківською установою коштів у позичку під визначені відсотки, який передбачає певну послідовність управлінських дій згідно норм чинного законодавства. Головними прийомами при цьому виступають тісні взаємопов’язані зв’язки між суб’єктами та об’єктом управління процесу банківського кредитування.

Невід’ємною складовою управління процесом банківського кредитування є механізм його дії. Ми вважаємо, що під механізмом банківського кредитування слід розуміти сукупність підходів, методів, прийомів та операцій за допомогою яких встановлюються взаємовідносини між кредитором та позичальником, які в майбутньому призведуть до спільної співпраці для задоволення загальних потреб обох сторін. Структура механізму банківського кредитування залежить від змісту та обсягу функцій, які виконує банківська установа. Тому до його складу повинні входити: суб’єкт кредитування, об’єкт кредитування, умови кредитування, форми кредитування та види кредитування.

З огляду на зазначене можемо зауважити, що на сьогодні відсутній концептуальний підхід у дослідженні управління процесом банківського кредитування, що значно ускладнює дослідження теоретичних положень розуміння цього процесу. Томи ми вважаємо за необхідне запропонувати власний підхід на основі побудови семантичної моделі, яка відображатиме головні складові цього процесу .

 

Управління процесом банківського кредитування є досить важливою складовою самого механізму, який містить: об’єкти та суб’єкти кредитування, складові банківського кредитування, функції, принципи, форми, види. Такий підхід поглиблює теоретичні основи розуміння управління процесу банківського кредитування, визначає рівні охоплення, відображає його місце при розробленні стратегічних засад банківського кредитування, відображає тісний взаємозв’язок та узгодженість головних складових. 

Висновки. Дослідження теоретичних засад управління процесом банківського кредитування свідчить, що банківський кредит є важливим джерелом фінансування капітальних вкладень і відіграє дуже важливу роль у процесі розширеного відтворення. Аналіз існуючих підходів до трактування економічного поняття «банківське кредитування» дало змогу запропонувати власний науковий підхід у його дослідження з позицій кредитодавця та позичальника. Обґрунтовано сутність механізму банківського кредитування. Запропоновано концептуальний підхід до розуміння теоретичних засад управління процесом банківського кредитування.

Список використаних джерел:

  1. Бессараб Т. В. Проблемні питання визначення поняття «банківський кредит» / Т. В. Бессараб // Наукові записки. № 22. 2003. С. 217- 220.
  2. Боровская М. А. Банковские услуги предприятиям: Учебное пособие. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 1999. 169 с
  3. Кремень В. М. Роль банківського кредитування у розвитку економіки України / В. М. Кремень, О. І. Кремень, Л. П. Гуляєва // Проблеми економіки. 2020. №3. C. 176–183. URL : https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-3-176-183 (дата звернення: 22.04.2021 р.).
  4. Лиса Н. В. Принципи банківського кредитування / Н. В. Лиса, В. О. Непочатенко, А. О. Корнега // Збірник наукових праць Уманського національного університету садівництва. 2016. Вип. 89 (2). С. 53-61
  5. Михайловська І. М., Ларіонова К. Л. Гроші та кредит: Навчальний посібник. Львів: Новий Світ-2000, 2006. 432 с.
  6. Офіційний сайт Національного банку України. URL : https://bank.gov.ua/ (дата звернення: 20.04.2021 р.).
  7. Пислиця А. А. Аналіз стану кредитування юридичних осіб в банківській сфері / А. А. Пислиця Т. М. Котенко // Наукові записки. 2014. № 15. С. 29–33
  8. Чигрин О. Банківське кредитування аграрного сектора економіки України / О. Чигрин, О. Івахненко // Галицький економічний вісник. No 3 (64) 2020. С. 14-24. URL : https://galicianvisnyk.tntu.edu.ua/index.php?lang=eng
  9. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін.-Т. 1. Київ: «Укр. енц.», 1998. C. 191.

References

  1. Bessarab T.V. (2003) Problemni pytannya vyznachennya ponyattya «bankivskyy kredyt» [Naukovi zapysky] № 22. 2003. 217- 220. [in Ukrainian].
  2. Borovskaia, M.A. (1999). Bankovskye usluhy predpryiatyiam [Banking services to enterprises]. Taganrog: Yzd-vo TRTU [in Russian].
  3. Kremen, V.M., & Kremen, O.I., & Huliaieva, L.P. (2020). Rol bankivskoho kredytuvannia u rozvytku ekonomiky Ukrainy [The role of bank lending in the development of the economy of Ukraine]. Problemy ekonomiky - Problems of economy, 3, 176-183. Retrieved from https://doi.org/10.32983/2222-0712-2020-3-176-183 [in Ukrainian].
  4. Lysa, N.V., & Nepochatenko, V.O., & Korneha, A.O. (2016). Pryntsypy bankivskoho kredytuvannia [Principles of bank lending]. Zbirnyk naukovykh prats Umanskoho natsionalnoho universytetu sadivnytstva - Collection of scientific works of Uman National University of Horticulture, 89 (2), 53-61 [in Ukrainian].
  5. Mykhailovska, I.M., & Larionova, K.L. (2006). Hroshi ta kredyt [Money and credit]. Lviv: Novyi Svit-2000 [in Ukrainian].
  6. Ofitsiinyi sait Natsionalnoho banku Ukrainy [Official site of the National Bank of Ukraine]. (n.d.). bank.gov.ua. Retrieved from https://bank.gov.ua/ [in Ukrainian].
  7. Pyslytsia, A.A., & Kotenko, T.M. (2014). Analiz stanu kredytuvannia yurydychnykh osib v bankivskii sferi [Analysis of the state of lending to legal entities in the banking sector]. Naukovi zapysky - Scientific notes, 15, 29-33 [in Ukrainian].
  8. Chyhryn, O., & Ivakhnenko, O. (2020). Bankivske kredytuvannia ahrarnoho sektora ekonomiky Ukrainy [Bank lending of the agricultural sector of the economy of Ukraine]. Halytskyi ekonomichnyi visnyk - Galician Economic Bulletin, 3 (64), 14-24. Retrieved from https://galicianvisnyk.tntu.edu.ua/index.php?lang=eng [in Ukrainian].
  9. Yurydychna entsyklopediya: (1998) V 6 t. / Redkol.: YU. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. T. 1. Kyyiv: «Ukr. ents.» [in Ukrainian].
Науковий журнал «Вісник Університету «Україна»
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України