EN



ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАТИКИ В УПРАВЛІННІ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ


ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАТИКИ В УПРАВЛІННІ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ

Яковець О.П., аспірант, Університет «Україна» 

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-3-30-12

 

Анотація. В статті розглянута історія виникнення інновацій та їх поява в освітньому процесі. Подане поняття самого терміну «інновація». Розглянута розширена класифікація інновацій та їх підґрунтя. Представлені підходи щодо оцінювання інновацій. Зазначені нормативні аспекти впровадження інноваційної діяльності в освітній процес.

Ключові слова:інновація,інноватика, класифікація інновацій, освітня інновація, інноваційна діяльність.

 

THEORETICAL BASIS OF INNOVATICS IN EDUCATIONAL INSTITUTION MANAGEMENT

Yakovets O.P., graduate student, University "Ukraine"

 

Summary. The history of innovations and their appearance in the educational process is considered in the article. The concept of the term "innovation" is given. The extended classification of innovations and their basis is considered. Approaches to evaluating innovations are presented. The normative aspects of introduction of innovative activity in educational process are specified.

The strategic goals of the educational policy of Ukraine are the development of scientific and innovative activities in education, improving the quality of education on an innovative basis. It is necessary to focus on creating an effective system of methodological, scientific and methodological support for the modernization of education, forecasting trends in innovation development using the results of monitoring studies; generating innovative ideas, their definition, selection and implementation; formation of an open information-analytical base of innovations in all subsystems of education. This is possible due to the creation of a system of motivation, stimulation and encouragement of innovative activities in the field of education.The first priority is a clear understanding of the theoretical foundations of innovations and their implementation in the educational process.

With the help of innovative activities, the educational institution is able to compete in the market of educational services. The implementation of innovative ideas in practice depends not only on resources, but primarily on the innovative capabilities of teachers, their awareness of the essence of educational innovations. Thus, the development of an educational institution is determined by the combined ability and willingness of teachers to create and implement innovations to improve the quality of educational services.

The formation of teachers' innovation culture is facilitated by their awareness of innovations, effective innovation management in the educational institution, which creates a situation of general promotion of innovation, prevents and successfully overcomes conservatism and resistance to innovative change.

Keywords: innovation, innovatics, classification of innovations, educational innovation, innovative activity.

 

Вступ. Стратегічними цілями освітньої політики України є розвиток наукової та інноваційної діяльності в освіті, підвищення якості освіти на інноваційній основі. Необхідним є зосередження зусиль на створенні ефективної системи методологічного, науково-методичного супроводження модернізації освіти, прогнозуванні тенденцій інноваційного розвитку з використанням результатів моніторингових досліджень; генеруванні інноваційних ідей, їх визначенні, відборі та забезпеченні впровадження; формуванні відкритої інформаційно-аналітичної бази новацій у всіх підсистемах освіти. Це є можливим завдяки створенню системи мотивацій, стимулювання та заохочення інноваційної діяльності у сфері освіти. Першочерговим є чітке усвідомлення теоретичних основ інновацій та їх впровадження у навчальний процес.

Вихідні передумови.Останніми роками спостерігається ріст інтересу науковців до інноватики, які досліджували такі її аспекти, як: «інновації в освіті» (М. Поташник, К. Ангеловські, Н. Клокар, В. Паламарчук, К. Роджерс, Л. Даниленко, О. Савченко, Л. Ващенко); «інноваційна діяльність педагога» (В. Афанасьєв, Л. Даниленко, І. Зязюн, Л. Подимова, К. Роджерс, В. Сластьонін); «інноваційна діяльність навчального закладу» (Л. Даниленко, О. Кияшко, Н. Клокар); «інноваційна діяльність керівників навчальних закладів» (А. Бакурадзе, М. Гузик, О. Мармаза, І. Підласий, В. Сластьонін, В. Слободчиков, Н. Шуст, Н. Погрібна); «формування готовності педагогів до інноваційної діяльності» (Л. Ващенко, Л. Даниленко, І. Дичківська, О. Козлова); «створення та інноваційного освітнього середовища» (Л. Ващенко, Т. Водолазська, І. Гавриш, Л. Даниленко).

Водночас, необхідними є подальші дослідження, враховуючи динамічність цього процесу, стрімкий розвиток різних галузей інформатики, що безпосередньо впливають і трансформують навчальну діяльність.

Мета.Дослідити ретроспективний процес формування освітніх інновацій та її трансформацію в навчальний процес.

Виклад основного матеріалудослідження.Поняття «інновація» з'явилось у дослідженнях етнічних культур в XIX столітті. Його сутність полягала у запозиченні однією культурою елементів іншої. Термін «інновація» як економічну категорію увів у науковий обіг у 1911 році австрійський (пізніше – американський) вчений АлоізШумпетер (J. A. Schumpeter) [1]. Саме він вперше змалював інноваційний процес, дав визначення інноваціям та виокремив п’ять чинників інноваційного розвитку:

1. Використання нової техніки та технологічних процесів.

2. Застосування продукції з новими властивостями.

3. Використання нової сировини.

4. Зміни в організації виробництва та його матеріально-технічному забезпеченні.

5. Поява нових ринків збуту.

Необхідною умовою при цьому є чітке усвідомлення різниці відкриття від інновації.

З середини ХХ століття на Заході поняття «інновація» стали використовувати в освітній галузі. У сучасній педагогічній науці існують наступні трактування понять «інновація», «інновація в навчанні»:

  • «інновація – оновлення, зміни, впровадження нового/новизни» (Л. Г. Вікторова); - «інновація – кінцевий результат творчої діяльності у вигляді нової чи удосконаленої продукції, нового чи удосконаленого технологічного процесу» (В. І. Слободчиков);
  • «реалізоване нововведення, яке постійно вдосконалюється в процесі впровадження. У широкому розумінні «інновація» – це синонім успішного розвитку певної сфери діяльності на базі різноманітних нововведень» (О.Є. Остапчук);
  • «комплексний процес створення, розповсюдження і використання нового практичного засобу для формування у того, хто навчається,інноваційного мислення та інноваційної культури» (В. Ф. Самохін, В. П. Чорноліс).

Більшість дослідників та практиків дають визначення терміну згідно із тлумачними словниками: інновація (лат. in – в, novus – новий) – нововведення, цілеспрямована зміна, яка викликає перехід системи із одного стану до іншого. Стосовно педагогічного процесу інновація означає введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, передового педагогічного досвіду окремих як учителів, так і цілих педагогічних колективів.

Побудова класифікаційної системи починається з визначення класифікаційних ознак [2]. Науково обґрунтована класифікація інновацій повинна ґрунтуватись навколо трьох питань:

  • Яка мета інновації?
  • Яка форма реалізації інновації?
  • Яка сфера застосування інновації?

Відтак, основні класифікаційні ознаки – це:

1. Цільова ознака: - якщо інновації дають можливість розв’язати існуючу проблему, вийти із складного становища, розв’язати певну кризу, то це інновації кризові; - якщо за допомогою інновацій можна запобігти проблемам, складним становищам та кризовим явищам, то це інновації розвитку.

2. Зовнішня ознака вказує на форму інновації: - інновація, яка являє собою продукт, - інновація, яка являє собою процес (діяльність, технологію).

3. Структурна ознака вказує на сферу застосування інновації: - виробнича, - соціальна, - фінансова, - управлінська[3].

Освітні інновації Н. В. Горбуновою розглядаються з чотирьох позицій: а) організація діяльності закладу освіти в цілому: - режим роботи; - тип установи; б) організація праці вчителів та викладачів: - технології навчально-виховного процесу; - навантаження; - творча діяльність; - підвищення кваліфікації; в) організація роботи учнів: - рівень навчання; - врахування індивідуальних особливостей та потреб; г) управлінська діяльність: - оргструктури; - функції; - технології.

Л. І. Даниленко пропонує дещо іншу класифікацію освітніх інновацій:

1. Психолого-педагогічні: - нововведення у навчальному процесі; - нововведення у виховному процесі; - нововведення в управлінському процесі.

2. Науково-виробничі: - комп’ютеризація; - телекомунікація; - матеріально-технічне оснащення.

3. Соціально-економічні: - сучасні технології розвитку особистості; - нововведення у правове забезпечення системи освіти; - нововведення в економіку освіти [4].

Важливим питанням є оцінювання освітніх інновацій. Так, В. С. Лазарєв пропонує оцінювати новації за трьома основними критеріями: актуальність, корисність, реалістичність. Актуальність пов’язана із можливістю і необхідністю розв’язати певну проблему саме зараз. Проблема означає невідповідність між реальним станом справ і бажаним, між об’єктивно існуючими потребами і можливостями їх задовольнити, між бажаними результатами і вибором способів їх досягнення. Проблема стає актуальною, коли постає необхідність розв’язати протиріччя для досягнення певної мети діяльності і конкретних результатів.

Корисність новації зумовлюється такими показниками: а) інноваційний потенціал; б) надійність та вірогідність очікуваних результатів; в) перспективність та подальший попит на інновацію.

Можливість реалізувати передбачає аналіз ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та інших видів забезпечення.

Для ефективного впровадження освітніх інновацій необхідним є їх нормативне забезпечення. На сучасному етапі інноваційна діяльність регламентується «Положенням про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності». Згідно з пунктом 1.2 цього Положення «інноваційною освітньою діяльністю у системі освіти є діяльність, що спрямована на розроблення й використання у сфері освіти результатів наукових досліджень та розробок» [5].

У педагогічній науці інноваційна діяльність розуміється як цілеспрямована педагогічна діяльність, заснована на осмисленні власного педагогічного досвіду за допомогою порівняння і вивчення, зміни і розвитку навчально-виховного процесу з метою досягнення більш високих результатів, отримання нового знання, впровадження якісно іншої педагогічної практики. Інноваційнапедагогічнадіяльність структурно охоплює зовнішні (мета, засоби досягнення, об'єкт впливу, суб'єкт діяльності, результат) i внутрішні (мотивація, зміст, операції) компоненти [3].

Як i будь-яка педагогічнадіяльність, вона виконує гностичну (пізнавальну), проектувальну (перспективне планування завдань i способівїх розв'язання), конструктивну (співпраця педагога i вихованців), комунікативну (взаємодія педагога з учнями, колегами), організаторську (поетапністьдій педагога i вихованців) функції.

Головними особливостями інноваційноїпедагогічноїдіяльності є особистіснийпідхід (спрямованість на особистість, гуманістична природа), творчий, дослідно-експериментальний характер, стійкавмотивованість на пошук нового в opгaнiзaцiї навчально-виховного процесу.

Висновки. За допомогою інноваційної діяльності навчальний заклад здатен конкурувати на ринку освітніх послуг. Втілення інноваційних ідей у практику роботи залежить не тільки від ресурсних, а насамперед від інноваційних можливостей вчителів, їх усвідомлення сутності освітніх інновацій. Отже, розвиток навчального закладу визначається сукупною здатністю та готовністю педагогів до створення та впровадження новацій з метою підвищення якості освітніх послуг.

Формуванню інноваційної культури вчителів сприяє їх обізнаність в інноваціях, ефективний інноваційний менеджмент в закладі освіти, що створює ситуацію загального сприяння інновацій, попереджує та успішно долає консерватизм та опір інноваційним змінам. Успішне функціонування та розвиток навчального закладу можливі тільки завдяки інноваціям, які вдосконалюють діяльність колективу, відкривають нові можливості для кожного учасника навчального процесу, дозволяють працювати творчо, збагачують духовно, задовольняють освітні потреби.  Ефективність функціонування навчального закладу зумовлюється досконалістю внутрішнього середовища, що знаходить прояв у раціонально-оптимальній взаємодії усіх його елементів. Здатність закладу освіти до стабільно результативної роботи – це його діяльнісний потенціал.

Список використаних джерел:

  1. Шумпетер Й.А. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала и цикла конъюнктуры) [пер. з нем. В. С. Автономова и тд.]. Москва. : Прогресс, 1982. 303 с.
  2. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. Харьков: Вид.група «Основа», 2004. 240с.
  3. Мармаза О.І. Інноваційний менеджмент: навчально-методичний посібник. Харків: ХНПУ ім. Сковороди, 2016. 197 с.
  4. Даниленко Л. І. Менеджмент інновацій в освіті. Київ: Шк. світ, 2007. 120 с.
  5. Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності Наказ МОН України №522. 2000 р. URL: www.gdo.kiev.ua.(дата звернення: 29.06.2021).

Reference

1. Shumpeter Y.A. Teoryyaékonomycheskohorazvytyya (Yssledovanye predprynymatelʹskoy prybyly, kapytala y tsykla konʺyunktury) [per. z nem. V. S. Avtonomova y td.]. Moskva. : Prohress, 1982. 303 s.

2. Marmaza O. I. Innovatsiyni pidkhody do upravlinnya navchalʹnym zakladom. Kharʹkov: Vyd.hrupa «Osnova», 2004. 240s.

3. Marmaza O.I. Innovatsiynyy menedzhment: navchalʹno-metodychnyy posibnyk. Kharkiv: KHNPU im. Skovorody, 2016. 197 s.

4. Danylenko L. I. Menedzhment innovatsiy v osviti. Kyyiv: Shk. svit, 2007. 120 s.

5. Polozhennya pro poryadok zdiysnennya innovatsiynoyi osvitnʹoyi diyalʹnosti Nakaz MON Ukrayiny №522. 2000 r. URL: www.gdo.kiev.ua.(data zvernennya: 29.06.2021).

 
Науковий журнал «Вісник Університету «Україна»
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України