EN



ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ


ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ЯК ФАКТОР СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-3-30-14

 

Нестеренко С.С., кандидат економічних наук, директор Інституту економіки та мекнеджменту, Університет «Україна»

 

Мета дослідження - здійснити аналіз процесів екологізації лісогосподарського комплексу на основі визначених показників діяльності підприємств галузі. Результати дослідження. Представлений матеріал містить аналіз результатів діяльності лісогосподарських підприємств в аспекті оцінки їх екологізації. Автором обрано основні складові забезпечення екологічної компоненти в лісокористуванні, зокрема: інтенсивність процесів лісовідтворення; збереження екосистемних та історико-пізнавальних функцій лісових насаджень через дослідження заповіданих площ в лісові галузі; збереження лісоресурсного потенціалу, зокрема, захист лісів від шкідників, хвороб та інших природних негативних проявів. По кожному із наведених напрямів (показників) в динаміці автором здійснено аналіз діяльності підприємств галузі за останні 10 і більше років.

На основі проведених досліджень зроблено висновки щодо рівня екологізації лісогосподарського комплексу, який характеризується  позитивною тенденцією зниження спалахів всихання внаслідок своєчасно проведених заходів з поліпшення санітарного стану лісів (санітарних рубок); задовільним рівнем лісовідтворення підприємствами галузі, оскільки обсяги відтворення лісів за останні п’ять років на 6% більше за площу суцільних зрубів; високою часткою площ заповіданих лісів та негативною тенденцією зменшення винищувальних заходів боротьби в осередках шкідників лісу. Висновки. Отримані результати дослідження рівня екологізації лісогосподарського комплексу дозволять керівництву галузі сформувати пріоритети щодо впровадження необхідних управлінських рішень для підвищення ефективності екологічної складової в діяльності лісогосподарських підприємств.

Ключові слова: лісогосподарський комплекс, екологізація, сталий розвиток, лісовідтворення, лісозахист, екологічна складова. 

 

ECOLOGIZATION AS A FACTOR OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE FORESTRY COMPLEX

Nesterenko S.S., Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Director of the Institute of Economics and Management

 

The purpose of the study is to analyze the processes of greening of the forestry complex on the basis of certain performance indicators of enterprises in the industry. Research methods. The following methods were used in the study: generalization and analysis of causal relationships; comparative economic and legal analysis; analytical grouping; expert assessments; prognosis. Research results. The presented material contains an analysis of the results of forestry enterprises in terms of assessing their greening. The author selects the main components of ensuring the environmental component in forest use, in particular: the intensity of reforestation processes; preservation of ecosystem and historical-cognitive functions of forest plantations through the study of protected areas in forest areas; preservation of forest resource potential, in particular, protection of forests from pests, diseases and other natural negative manifestations. For each of the above areas (indicators) in the dynamics of the author analyzed the activities of enterprises in the industry over the past 10 years or more.

Based on the research, conclusions were made on the level of greening of the forestry complex, which is characterized by a positive trend of decreasing outbreaks due to timely measures to improve the sanitary condition of forests (sanitary felling); satisfactory level of reforestation by enterprises in the industry, as the volume of reforestation over the past five years is 6% more than the area of ​​continuous logging; a high share of the area of ​​protected forests and a negative trend of decreasing extermination measures in forest pests. Conclusions. The obtained results of the study of the level of greening of the forestry complex will allow the industry management to form priorities for the implementation of the necessary management decisions to increase the efficiency of the environmental component in the activities of forestry enterprises.

Key words: forestry complex, greening, sustainability, forest reproduction, forest protection, ecological component.

 

Постановка проблеми. Не зважаючи на те, що Україна відноситься до малолісних держав (в Європі посідає 31 місце за показником площі лісів на одного жителя, який становить 0,21 га), за загальною площею земель лісогосподарського призначення (9,7 млн. га) та загальним запасом деревини на них (2 107 млн. м3) вона посідає достатньо високі (9 та 6 відповідно) місця серед європейської спільноти. Та, зважаючи на той факт, що лісова сировина після нафти, газу та вугілля в нашій державі є четвертим відновлювальним енергетичним ресурсом, то за обсягом виробництва продукції лісопромислового комплексу (5,5 млрд. доларів щорічно) Україна займає дуже низьке 30 місце, а за ефективністю використання лісових ресурсів (відно­шення обсягу виробництва продукції лісопромислового комплексу до обсягу експорту деревини – 681 доларів/м3 ) взагалі посідає 32 місце. В той же час, Республіка Польща, яка володіє приблизно аналогічною площею земель лісогосподарського призначення в 9,4 млн. га, випускає про­дукції лісопромислового комплексу щорічно на 39,4 млрд. доларів та має показник ефективності використання лісових ресурсів практично вдвічі вищий - на рівні 1203,0 дол./ м3 [1].

Формулювання цілей статті. Здійснити аналіз процесів екологізації лісогосподарського комплексу на основі визначених показників діяльності підприємств галузі.

Виклад основного матеріалу. На нашу думку, здійснювати аналіз рівня екологізації лісогосподарського комплексу необхідно в частині як створення нових, так і захисту існуючих лісових ресурсів країни. В цьому контексті важливо дослідити діяльність підприємств лісової галузі, направлену на екологічний аспект лісокористування. Щонайперше, проаналізуємо діяльність лісогосподарського комплексу, пов’язану з відтворенням лісових масивів. Інтенсивність процесів лісовідтворення характеризується через порівняння його площі з площею суцільних рубок лісу, які відбуваються під час рубок лісу головного користування, а також визначення умовного показника – площі лісовідновлення, що припадає на 1 га площі рубок головного користування [2]. Проведений аналіз за 2000-2010 роки свідчить, що площа рубок лісу головного користування поступово збільшувалася, а в 2006 році навіть перевищила рівень 1990 року. В той же час площа лісовідновлення стабільно залишалася більшою за площі суцільних рубань. В результаті такої динаміки було забезпечено зростання показника площі лісовідновлення на 1 га площі рубок з 1,35 га у 1990 році до 3,02 га у 2009 році (збільшився в 2,2 рази), що слугує підставою для твердження щодо лісовідтворювального характеру діяльності лісогосподарського комплексу. Та значне скорочення фінансування галузі призвело до зменшення показника площі лісовідновлення на 1 га площі рубок  на рівні 2,13 га в 2013 році.

Таким чином, за період 2000–2010 рр. спостерігається істотне пришвидшення процесів лісовідновлення – середньорічний показник складав 53 тис. га, тобто перевищив середнє значення за 1969–1978 рр. (50 тис. га), але був нижчим, ніж у 1949–1955 рр. (122 тис. га) [2].

В той же час після 2013 року ситуація дещо погіршилася, зокрема в 2018 році площа суцільних зрубів становила 40,1 тис. га, а в 2019 році відновлено лісів на площі лише 42 тис. га та створено нових лісів на площі 2,2 тис. га. Тобто показник площі лісовідновлення на 1 га площі рубок головного користування складав 1, 1 га. Не зважаючи на те, що обсяг робіт з відтворення лісів переважає площу суцільних зрубів і відмічається загальна тенденція до збільшення площі лісів в цілому, площа відтворення менша на 1,8 тис. га у порівнянні з 2018 роком, що пов’язано із відсутністю державної підтримки на проведення робіт з лісорозведення та складною процедурою отримання земель для створення нових лісів.

Необхідно зазначити, що починаючи з 2017 року спостерігається тенденція до зменшення обсягів суцільних рубок лісу, що має безпосередній вплив на зменшення обсягів лісовідтворення. Окрім того, необхідно відзначити достатньо високий рівень природного поновлення на зрубах (більше третини територій), що стало можливим після проведення необхідних заходів щодо сприяння природному поновленню. Це обумовлено необхідністю переходу у вітчизняному лісогосподарському комплексі від суцільних до поступових та вибіркових систем рубок, що характерно для розвинутих економік.

Загалом обсяги відтворення лісів за останні п’ять років склали 201,5 тис. гектарів, що на 6% більше за площу суцільних зрубів (190,7 тис. га). У відповідності до наказу Держлісагентства від 28.02.2020 № 60 передбачено на 2020 рік проведення відтворення лісів на підприємствах, в установах і організаціях Держлісагентства на площі 35825 га, в тому числі шляхом відновлення лісів – 33751 га, та шляхом лісорозведення або створення нових лісів – 2074 га. Так весною 2020 року підприємствами, установами та організаціями, які входять до сфери управління Держлісагентства, проведено відтворення лісів на площі – 32306 га, в тому шляхом відновлення лісів на площі – 30870 га, та шляхом лісорозведення або створення нових лісів на площі – 1436 га. В осінній період 2020 року підприємствами, установами та організаціями, які входять до сфери управління Держлісагентства, має буде проведено відтворення лісів що найменше на площі – 3519 га, в тому числі шляхом відновлення лісів на площі – 2881 га, та шляхом лісорозведення або створення нових лісів на площі – 638 га.

Для реалізації завдань із відтворення лісів на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління Держлісагентства створена відповідна виробнича база. Так у 2019 році в лісових розсадниках вирощено 254,9 млн. шт. стандартного садивного матеріалу (сіянців головних та супутніх лісоутворюючих порід), а саме: сосна звичайна, сосна Палласа, ялина європейська, модрина, дуб звичайний, дуб північний, ясен звичайний, бук, липа, клен, береза, горіх, вільха, робінія звичайна та інші. Для проведення робіт із відтворення лісів підприємства, установи та організації забезпечені власним стандартним садивним матеріалом на 116,0 % від потреби. Відтворення лісів здійснюється шляхом відновлення лісів (на лісових ділянках, що були вкриті лісовою рослинністю) та лісорозведення на землях що раніше не були зайняті лісом - малопродуктивні та деградовані [3].

Важливою екологічною складовою в діяльності лісогосподарських підприємств є збереження екосистемних та історико-пізнавальних функцій лісових насаджень. На сьогоднішній день площа заповіданих лісів, що надані в постійне лісокористування ДАЛРУ, становить 16,8%, а заповідність всієї території нашої держави становить 6,6%. Слід відмітити, що за 30 років площа територій та об’єктів природно-заповідного фонду на лісових землях збільшилась в 4 рази (площа із 315 тис. га у 1978 р. до 1327 тис. га у 2019 р. і заповідність відповідно із 5,5% до 16,8%), що відображено на рисунку 2, а в цілому на 46,9% вкритих лісовою рослинністю земель заборонено головне користування.

Відсоток заповіданих лісів в Україні перевищує відповідний показник європейських країн, що свідчить про достатньо жорстку національну екологічну політику і введення критеріїв господарювання, які відповідають вимогам Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.

Нині в лісах, що належать до сфери управління ДАЛРУ, знаходиться 3295 територій та об’єктів природно-заповідного фонду України загальною площею 1,33 млн. га, серед них:

- 13 природоохоронних установ, в тому числі, 6 природних заповідників, 6 національних природних парків і одне господарство-парк площею 109 га;

- 1498 заказників;

- 1164 пам’ятки природи площею;

- 33 регіональних ландшафтних парки;

- 525 заповідних урочищ;

- 16 дендрологічних парків;

- 47 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва.

За своїм статусом вищенаведені території та об’єкти природно-заповідного фонду розрізняють:

- 297 територій та об’єктів загальнодержавного значення;

- 2998 територій та об’єктів місцевого значення.

Займаючи менше 6% площі Європи, Україна утримує приблизно 35% свого біологічного різноманіття завдяки розташуванню на стику різних природних зон та широкій мережі міграційних шляхів тварин і рослин. Не зважаючи на високий відсоток існуючих територій та об’єктів природно-заповідного фонду, зусилля щодо збереження біорізноманіття в Україні недостатньо ефективні. Дослідники Європейського Союзу зазначають, що приблизно 9% судинних рослин та 38% ссавців в Україні перебувають під загрозою зникнення [4].

Важливим напрямом діяльності лісогосподарських підприємств в екологічному аспекті є збереження лісоресурсного потенціалу, який потребує здійснення комплексу організаційних та практичних заходів, зокрема, захист лісів від шкідників, хвороб та інших природних негативних проявів. За офіційними даними в 2019 році загальна площа всихання лісів по ДАЛРУ становила 270 тис. га, що говорить про зниження спалахів короїдного всихання внаслідок своєчасно проведених заходів з поліпшення санітарного стану лісів (санітарних рубок). Для порівняння загальна площа всихання насаджень у підприємствах галузі за 2018 рік становила близько 440 тис. га (на 63 % більший показник, ніж наступного року), з яких постраждали найбільше насадження за наступними площами: сосни звичайної - 243 тис. га, ялини європейської - 26 тис. га, дуба звичайного - 107 тис. га та інших насаджень - 64 тис. га. 

Площа насаджень, пошкоджених вітровалами та буреломами, наприклад в 2019 році, складала 19,9 тис. га загальною масою 670 тис. м3, з яких було використано 77% по площі та 86% по запасу деревини відповідно. Найгірші показники із розробки пошкоджених насаджень на підприємствах, які координуються Дніпропетровським та Луганським обласними управліннями лісового та мисливського господарства, і становлять на рівні 30% по площі і 15% по масі відповідно до загального об’єму. В цілому заходів з поліпшення санітарного стану лісів було проведено на площі понад 217 тис. га, масою майже 7,9 млн куб. м, що складають 74% по площі та 81% по масі відповідно загального об'єму.

Роботи по захисту лісу в Україні здійснює спеціалізована лісозахисна служба, діяльність якої координується ДАЛРУ. На сьогоднішній день вона організована на базі семи державних спеціалізованих лісозахисних підприємств. До завдань зазначеної служби входять нагляд, облік шкідників і хвороб лісу, проведення лісопатологічних обстежень, призначення та проведення лісозахисних заходів, методична допомога працівникам державної лісової охорони на місцях. Пріоритетним напрямком діяльності лісозахисної служби є розробка та впровадження у практику біологічних засобів боротьби зі шкідливими комахами. Такі засоби не шкідливі для людини та довкілля і застосовуються в густозаселених районах України і в лісах, де використання хімічних засобів боротьби заборонено. Цим напрямком активно займається державне спеціалізоване лісозахисне підприємство «Харківлісозахист». Динаміку винищувальних заходів боротьби в осередках шкідників лісу наведено на на рис. 4., якій характерна низхідна тенденція.

Висновки. Таким чином, здійснивши аналіз екологічної складової діяльності  лісогосподарського комплексу, узагальнимо такі висновки:

- площа заповіданих лісів, що надані в постійне лісокористування Держлісагенству України, становить 16,8%, а на половині вкритих лісовою рослинністю земель заборонено проведення рубок головного користування;

- більша половина лісових насаджень створені штучно, що обумовлює їх низький імунітет до шкідників лісу та різних захворювань;

- спостерігається позитивна тенденція зниження спалахів короїдного всихання внаслідок своєчасно проведених заходів з поліпшення санітарного стану лісів (санітарних рубок) та, певним чином, негативна тенденція зменшення винищувальних заходів боротьби в осередках шкідників лісу;

- обсяги відтворення лісів за останні п’ять років склали 201,5 тис. га, що на 6% більше за площу суцільних зрубів (190,7 тис. га), що свідчить про задовільний рівень лісовідтворення підприємствами галузі.

Список використаної літератури

1.  Формування стратегічних пріоритетів розвитку лісопромислового комплексу України : монографія / М. О. Кизим, І. В. Ярошенко, В. Є. Хаустова, І. О. Губарєва. - Харків : ФОП Лібуркіна Л. М., 2019. - 476 с.

2. Соціально-економічний потенціал сталого розвитку України та її регіонів: національна доповідь / за ред. акад. НАН України Е.М. Лібанової,акад. НААН України М.А. Хвесика. – К.: ДУ ІЕПСР НАН України, 2014. – 776 с.

3. Публічний звіт Державного агенства лісових ресурсів України за 2019 рік. – https://mepr.gov.ua/files/images/news _2020/26022020/%D0%9F%D0 %A3%D0%91%D0%9B%D0%86%D0 %A7%D0%9D%D0%98%D0%99%20%D0%97%D0%92%D0%86%D0%A2%20%D0%94%D0%90%D0%9B%D0%A0%D0%A3%20%D0%97%D0%90%202019%20%D0%A0%D0%86%D0%9A.pdf

4. Гайда Ю. І., Кузик І. В. Лісопромисловий комплекс України: сучасний стан та домінанти розвитку. – Ефективна економіка. - №3. – 2021.

References

1. Formuvannya stratehichnykh priorytetiv rozvytku lisopromyslovoho kompleksu Ukrayiny : monohrafiya / M. O. Kyzym, I. V. Yaroshenko, V. YE. Khaustova, I. O. Hubaryeva. - Kharkiv : FOP Liburkina L. M., 2019. - 476 s.

2. Sotsialʹno-ekonomichnyy potentsial staloho rozvytku Ukrayiny ta yiyi rehioniv: natsionalʹna dopovidʹ / za red. akad. NAN Ukrayiny E.M. Libanovoyi,akad. NAAN Ukrayiny M.A. Khvesyka. – K.: DU IEPSR NAN Ukrayiny, 2014. – 776 s.

3. Publichnyy zvit Derzhavnoho ahenstva lisovykh resursiv Ukrayiny za 2019 rik. – https://mepr.gov.ua/files/images/news_2020/ 26022020/%D0%9F%D0 %A3%D0%91%D0%9B%D0%86%D0% A7%D0%9D%D0%98%D0%99%20%D0%97%D0%92%D0%86%D0%A2%20%D0%94%D0%90%D0%9B%D0%A0%D0%A3%20%D0%97%D0%90%202019%20%D0%A0%D0%86%D0%9A.pdf

4. Hayda YU. I., Kuzyk I. V. Lisopromyslovyy kompleks Ukrayiny: suchasnyy stan ta dominanty rozvytku. – Efektyvna ekonomika. - №3. – 2021.

 
Науковий журнал «Вісник Університету «Україна»
Всі матеріали на сайті захищені згідно законодавства України