УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ

ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-4-31-05

 

Жембровська О.П., здобувач ОС «магістр», спеціальність «Менеджмент»

Семененко О.В., кандидат економічних наук, доцент кафедри управління та адміністрування, Університет «Україна» [1]

 

У статті розглянуто конкурентоспроможність як пріоритетний економічний чинник функціонування підприємств в мінливому зовнішньому середовищі. Стаття визначає сутність понять конкурентоспроможність та управління конкурентоспроможністю підприємства, розглянуто моменти впливу, виділено основні завдання управління конкурентоспроможністю. Зроблено акцент на основних елементах системи управління конкурентоспроможністю.  Приділено увагу розгляду сутності управління конкурентоспроможністю підприємства на основі маркетингу враховуючі певні рівні управління, які характерні вітчизняним підприємствам в сучасних умовах.

Ключові слова: конкуренція, конкурентоспроможність, конкурентні переваги, управління конкурентоспроможністю, маркетинг, маркетингові технології, фактори впливу, конкурентна боротьба.

 

MANAGEMENT OF COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE IN THE CONDITIONS OF MARKET RELATIONS

Zhembrovska Oksana., master's student, University "Ukraine",

Semenenko Olena, PhD in Economics, Associate Professor of Management and Administration, University "Ukraine"

 

The article considers competitiveness as a priority economic factor in the functioning of enterprises in a changing environment. The article defines the essence of the concepts of competitiveness and competitiveness management of the enterprise, considers the moments of influence, highlights the main tasks of competitiveness management. Emphasis is placed on the main elements of the competitiveness management system. Attention is paid to the essence of managing the competitiveness of the enterprise on the basis of marketing, taking into account certain levels of management, which are characteristic of domestic enterprises in modern conditions.

Key words: competition, competitiveness, competitive advantage, competitiveness management, marketing, marketing technologies, factors of influence, competition.

 

Постановка проблеми. Розвиток ринкових відносин характеризується постійною зміною зовнішнього середовища, мінливістю купівельного попиту, наявністю численних компаній різноманітних форм власності, збільшенням невизначеності і ризику їх діяльності. Практика останніх років показує, що одним з головних недоліків українських підприємств варто вважати  їх   низьку здатність досить швидко і з мінімально необхідними фінансовими вкладеннями реагувати на потреби конкурентного ринку.  Особливо дуже гостро перед підприємствами стоїть проблема реалізації виробленої продукції. Велика кількість суб’єктів господарювання проявляють свою нездатність  ні до вивчення ринку, ні до використання всього ансамблю маркетингу: гнучкої асортиментної і цінової політики, адекватної організації каналів розподілу, дієвих способів стимулювання продажів, а виходить, виявилися неготовими до жорстких умов конкурентної боротьби. Все це вимагає від керівництва підприємницьких і бізнес структур застосування такого інструментарію який підвищував би ступінь адаптації, гнучкості і конкурентоспроможності підприємств в умовах мінливих потреб ринку. 

Аналіз останніх досліджень. Дослідженням теоретико-методологічних аспектів конкурентоспроможності займались як іноземні (росіяни А. Воротніков, А.В. Єрмішина, Н.Я. Калюжнова, В.В. Меркушов, К.А. Парахін, В.Н. Парахіна, Ю.К., А.З. Селезньов, І.А. Спірідонов, М.В. Степанов, Р.А Б.А. Чуб, Л.С. Шеховцева; європейські науковці  Т. Джейдер та М. Ханоуз; японський вчений Кенічі Омає; американський вчений М. Портер та ряд інших вчених) так і українські науковці (Я.Б. Базилюк, Я.В. Белінська, О.Г. Білорус, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Б.В. Губський, Я.А. Жаліло, Б.Є. Кваснюк, А.К. Кінах, І.В. Крючкова, В.Є. Новицький, Ю.М. Пахомов, В.П. Семиноженко, О.А. Швиданенко).

Мета статті - розглянути, проаналізувати і узагальнити теоретичні концепції конкурентоспроможності. Визначити місце і роль маркетингу і його технологій в управління конкурентоспроможністю підприємства.

Виклад головного матеріалу. Центральним думкою, що виражає суть ринкових відносин, вважається поняття конкуренції.  Конкурентність - це важлива ланка всієї системи ринкового господ арства. Термін "конкуренція" з лат. concurrentia значить - суперництво.

М. Портер зазначає, що «конкуренція - динамічний і розвивається процес, безупинно мінливий ландшафт, на якому з'являються нові товари, нові шляхи маркетингу, нові виробничі процеси і нові ринкові сегменти » [2].

Р.А. Фатхутдіновим пропонується наступне визначення: «Конкуренція – процесс управління суб'єктом своїми конкурентними перевагами для здобуття перемоги або досягнення інших цілей у боротьбі з конкурентами за задоволення об'єктивних і суб'єктивних потреб у рамках законодавства або в природних умовах » [4].

Успіх в конкурентній боротьбі залежить не стільки від виробництва, скільки від управління, його якості і ефективності.

 У більш широкому значенні конкурентоспроможність означає можливість виграшу в змаганні. Що стосується економічної сфери в найзагальнішому вигляді – це володіння властивостями, що створюють переваги для суб'єкта економічного змагання.

Отже, конкурентоспроможність - багатоаспектна економічна категорія, яка може розглядатися на різних рівнях, оскільки в якості суб'єктів конкурентної боротьби можуть виступати різні  країни, галузі, підприємства.

Аналіз літературних джерел показує, з одного боку є  безліч праць, які присвячені теорії конкуренції, особливостям формування конкурентних відносин в різних галузях (промисловість, зв'язок і т.д.),  принципам, методам її підвищення, а з іншого – дифіцит наукових робіт, що поєднують методи управління, теорію конкуренції і взаємозв'язки конкурентоспроможності та проведених підприємством стратегій .

  Під управлінням конкурентоспроможністю підприємства вважається планомірний, цілеспрямований, безперебійний процес впливу на всіх рівнях, що забезпечує створення продукції оптимальної якості і повноцінне її використання.

Також управління конкурентоспроможністю підприємства, визначається як коригувальний процес формування виробництва і споживання продукції для того, щоб винести на ринок вже конкурентоспроможний товар і знизити вплив випадкових та суб'єктивних факторів.

В даному разі ми маємо унікальний випадок того, що і в першому і другому визначеннях управління конкурентоспроможністю можна розглядати як органічну частину загального управління виробництвом

де кінцевий етап виробництва конкурентоспроможної продукції передбачає спрямування і регулювання всіх етапів життєвого циклу на технічну підготовку виробництва, організацію, мотивацію, оплату праці, облік і фінансову діяльність, контроль якості роботи і продукції, тощо з урахуванням інтересів споживача .

Метою управління конкурентоспроможністю підприємства є забезпечення життєздатності та сталого функціонування підприємства за будь-яких економічних, політичних, соціальних та інших змін у його зовнішньому середовищі.

Управління конкурентоспроможністю підприємства має бути спрямованим на: 1) нейтралізацію (подолання) або обмеження кількості негативних (деструктивних) чинників впливу на рівень конкурентоспроможності підприємства формуванням захисту проти них; 2) використання позитивних зовнішніх чинників впливу для нарощування та реалізації конкурентних переваг підприємства;  3) забезпечення гнучкості управлінських дій і рішень — їх синхронізації з динамікою дії негативних і позитивних чинників

У зв’язку з цим, в більшості вітчизняних і закордонних джерел виділяються наступні основні завдання управління конкурентоспроможністю: вивчення ринку збуту; вивчення вимог до продукції, що випускається; розробка методів і засобів впливу на процеси дослідження, проектування і виробництва; збір, аналіз, зберігання інформації про якість продукції.

Сутність управління полягає у виробленні керуючих рішень і подальшої реалізації передбачених цими рішенням головних  впливів на певний об'єкт управління.

Безпосередніми об'єктами, при управлінні конкурентоспроможністю,  як правило, є процеси, від яких залежить якість створеної продукції, кадри підприємства, фінансові ресурси, виробничі можливості. Обрання того чи іншого керуючого рішення залежить від відповідності фактичного стану процесу з його характеристиками, заданими  процесом управління.

Система управління конкурентоспроможністю розробляється з урахуванням конкретної діяльності підприємства і забезпечує проведення певної політики в досягненні поставлених цілей. Масштаби системи конкурентоспроможності повинні відповідати її завданням і стратегічним цілям.

Структуру основних елементів системи управління конкурентоспроможністю формують програмно-цільові комплексні блоки, що відображають конкретні організаційні, економічні, техніко-технологічні заходи в їх взаємозв'язку і взаємозалежності, реалізація яких сприяє результативному здійсненню управлінських рішень. Серед них слід виділити:

1. Управління конкурентоспроможністю підприємства може бути реалізоване через цінову політику конкурентоспроможності (зростання цінової конкурентоспроможності забезпечується за рахунок зниження собівартості виробництва, підвищення ефективності використання ресурсів підприємства. Нецінова конкурентоспроможність продукції відбувається в основному завдяки якісному поліпшенню елементів внутрішнього потенціалу підприємства). 

2. Управління може реалізовуватися за допомогою логістичних підходів. Зміст його зводиться до просування продукції та побудові каналів розподілу. Мова йде про наявність  необхідного продукту у потрібній кількості і якості в необхідному місці у встановлений час для конкретного споживача з найкращими витратами. Цей підхід дозволяє визначити ключові показники конкурентоспроможності підприємства – якість, час, місце і витрати – як своєрідні вимірювачі конкурентної позиції підприємства на ринку.

3. Управління через удосконалення політики підприємства у сфері реклами, комунікацій, формування його іміджу.

4. Управління через розробку маркетингової та конкурентної стратегій (торгівельна марка підприємства формує здатність успішно функціонувати в умовах конкуренції при цьому не лише задовольняє споживчий попит, а формує довготривалу лояльність споживачів до своєї продукції). Характерно, що цей напрямок в системі управління в умовах ринкових відносин вперше у вигляді концепції маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємства розроблений Л.В.Балабановою і В.В.Холод. Зокрема ними  запропоновано концептуальну модель інтегрованого маркетингового управління та систему стратегічного маркетингового управління конкурентоспроможністю підприємств [1].

В умовах жорстокого конкурентного ринку  управління конкуренцією повинно носити комплексний характер, орієнтуватися на більш повне задоволення запитів і потреб різних категорій споживачів, активно впливати на ринкові процеси з метою попередження й активного реагування на будь-які зміни в конкурентному середовищі. Це обумовлює необхідність впровадження комплексної системи управління конкурентоспроможністю підприємств на основі маркетингу.

Комплексна система управління конкурентоспроможністю яка орієнтована на маркетингову діяльність підприємств представлена відповідними рівнями: Так, Р. Хейс, С. Вилрайт и Д. Кларк виокремлюють чотири основних рівнів конкурентоспоспроможності підприємства [3, 370-380].

 1. Керівництво підприємств першого рівня розглядає організацію управління, як щось внутрішньонейтральне. Свою роль керівники підприємства бачать в тому, щоб випускати продукцію, не піклуючись ні про які сюрпризи для конкурентів і споживачів. Вони упевнені в конструкції і технічному рівні продукції, організації збуту і ефективності реклами.

 2. Підприємства другого рівня конкурентоспроможності прагнуть до того, щоб їх діяльність повністю відповідала стандартам, встановленим їх основними конкурентами, - технічні параметри, технології, методи організації виробництва, збуту, просування продукції, характер стосунків з робітниками, підходи до управління якістю, контроль за рівнем запасів.

 3. Підприємства третього рівня конкурентоспроможності характеризуються здатністю створювати власні переваги на ринку і стають в один ряд з лідерами галузі за рахунок розуміння потреб і запитів споживачів.

4. Підприємства четвертого рівня конкурентоспроможності є світовими лідерами, випереджаючи своїх конкурентів на багато років і готові кинути виклик будь-якому конкурентові по всьому світу у будь-якому аспекті виробництва або управління.

Сутність управління конкурентоспроможністю підприємства щодо рівнів управління, які характерні вітчизняним підприємствам в сучасних умовах, запропонували Л.С.Егорова, А.Л.Макаричев:

• 1-й рівень управління конкурентоспроможністю підприємства-фактор управління розглядається як «внутрішньо нейтральний», в умовах слабкої конкуренції на внутрішньому ринку через його ненасиченості, в разі наявності свого сегмента на ринку;

• 2-й рівень управління конкурентоспроможністю підприємства - виробничі управлінські системи «зовні нейтральні», повинні повністю відповідати стандартам, встановленим їх основними конкурентами на певному ринку;

• 3-й рівень управління конкурентоспроможністю підприємства - ефективність виробничих систем визначається не стільки внутрішніми факторами, скільки зовнішніми (якість організації, ефективність систем управління);

4-й рівень управління конкурентоспроможністю підприємства - підприємства-лідери, які здійснюють зміни в управлінні, організації виробництва, в стратегії розвитку з урахуванням результатів вивчення ринку.

Отже, аналізуючи рівні конкурентоспроможності, які представлені іноземними фахівцями і українськими науковцями приходимо до висновку, що незважаючи на деякі розбіжності всі вони орієнтовані на маркетингову діяльність підприємств.

Розгляд і аналіз проблеми конкурентної господарської діяльності стимулює ще один підхід який  можна поставити в один ряд з маркетинговою діяльністю. Мова йде про те, що будь яка  конкурентна господарська діяльність  спирається не лише на раціоналізацію виробництва, але і на ефективне управління персоналом, на підвищення ролі людини як вирішального чиннику трудової діяльності. Без професійно підготовлених і раціонально розставлених фахівців жодне підприємство не може вижити і досягти своїх цілей. Управління персоналом  включає не тільки його організацію, але й сукупність факторів соціального і духовного  характеру. Особлива увага повинна приділятися аналізу мотиваційних установок, умінню їх формувати і направляти до швидко мінливих завдань, створенню сприятливих умов в сфері праці тощо.

 Ці та інші  аспект діяльності  менеджменту є надзвичайно важливими у концепції стійкого розвитку підприємства й управління його конкурентоспроможністю.

 Висновки. Таким чином, в умовах ринкової економіки, лише конкурентоспроможне підприємство здатне залишитися на ринку, зберегти свій товарообіг на постійному рівні або поступово нарощувати його. Систему управління конкурентоспроможністю підприємства слід визначити, як сукупність взаємопов'язаних інструментів цілеспрямованого впливу на об'єкт управління. При цьому система  управління конкурентоспроможністю підприємства повинна включати інструменти, спрямовані на рішення ряду актуальних проблем з урахуванням індивідуальності підприємства та стану конкурентного середовища, в якому воно діє.

Список використаних джерел:

1.  Балабанова Л.В. Стратегічний маркетинг підприємств /  Л. В. Балабанова, В. В. Холод., В.В. Балабанова — Донецьк : ДонНУЕТ , 2011. – Т.1. – 334 с.; Т.2. – 318 с.
2. Портер М.Е. Конкуренция / М.Е. Портер. – Киев: Изд. Дом «Вильямс», 2006. – 608 с.
3. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник / [С.М. Клименко, Т.В. Омельяненко, Д.О. Барабань та ін.]. – вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2009. – 520 с.
4.  Фатхутдінов Р.А. Управління конкурентоспроможністю організації: підручник /  Р.А. Фатхутдінов, Г.О. Осовська.  - К.: Кондор, 2009. – 470 с.

References:

1. Balabanova L.V., Kholod V.V, Balabanova V.V. (2011) Stratehichnyi marketynh pidpryiemstv  [Strategic marketing of enterprises] Donetsk : DonNUET
2. Porter M.E. (2006) Konkurenciya  [Competition] Kiev: Izd. Dom «Vilyams» [in Ukrainian].
3. Klymenko S.M., Omelianenko T.V., Baraban D.O. ta in. (2009) Upravlinnia konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva [Management of enterprise competitiveness] K.: KNEU – vyd. 2-he, bez zmin.
4. Fatkhutdinov R.A, Osovska H.O (2009) Upravlinnia konkurentospromozhnistiu orhanizatsii  [Managing the competitiveness of the organization] K.: Kondor.