ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

УДК: 334.7 : 633/635

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2021-5-32-03

 

Захарчук О.В., доктор економічних наук, професор, завідувач відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки»

Вишневецька О. В., к.е.н., старший науковий співробітник

Заболотня В.А., магістрантка, Університет «Україна»

 

Мета статті – визначення сутності та особливостей аграрних інновацій, оцінювання проблем і аналіз чинників, що перешкоджають впровадженню інновацій в сільському господарстві.

Методика дослідження. У процесі дослідження використано методи: системного аналізу та узагальнення (для вивчення і узагальнення оплати праці в Україні), статистичний (для відображення особливостей організації та оплати праці сільськогосподарських підприємств через систему абсолютних і відносних показників), аналізу рядів динаміки, структурних зрушень (для аналізу й виявлення тенденцій показників оплати праці), порівняння (зіставлення економічних показників), табличний (наочне відображення результатів дослідження у вигляді таблиць).

Результати дослідження. Розкрито економічну сутність інноваційної діяльності в сільському господарстві. Зазначено, що сутність інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки полягає у розробці і впровадженні в сільськогосподарське виробництво прогресивних методів ведення господарства, в основі яких лежать методи ефективного виробництва продукції, застосуванні нового покоління техніки, використанні нової кадрової політики з врахуванням накопиченого наукового та інноваційного потенціалу.

Визначено доцільність та необхідність впровадження та реалізації передових інноваційно-технологічних процесів для розвитку агропромислового виробництва та отримання економічного і соціального ефекту. У результаті узагальнення інформації щодо сутності та значення агроінновацій, особливостей їх впровадження в сільському господарстві, виявлено основні напрями використання інноваційних технологій в рослинництві та тваринництві.

Здійснено аналіз чинників, що перешкоджають впровадженню інновацій в сільському господарстві. Встановлено, що ними є насамперед обмеженість фінансових можливостей, відсутність кваліфікованого персоналу та несформовані ринки інноваційної продукції. Внесено пропозиції щодо їх усунення, в тому числі й методами державного регулювання.

Висновки. Використання передових інноваційно-технологічних процесів є пріоритетним напрямом розвитку сільського господарства, який спрямований на динамічність агропромислового виробництва. Це, в свою чергу, сприяє збільшенню обсягів продажу, зростанню капіталооснащенності та продуктивності праці, підвищенню рентабельності роботи, впливатиме на соціально-економічний розвиток сільських територій та економічну стабільність держави. Відтак важливого значення набуває розробка заходів впровадження та ефективного використання інноваційних технологій з метою отримання економічного та соціального ефекту.

Ключові слова: інновації, сільськогосподарські підприємства, впровадження інновацій, техніко-технологічне забезпечення, соціально-економічне зростання, фінансове забезпечення.

 

THEORETICAL FOUNDATIONS OF INNOVATIVE ACTIVITIES IN AGRICULTURE

Zakharchuk Оlexander, Doctor of Economics, Professor, Head of the Department of Investment and Logistics, National Research Center "Institute of Agrarian Economics"

Vyshnevetska O. V., Doctor of Economics, senior researcher

Zabolotnia V.A., undergraduate, University "Ukraine"

 

The purpose of the article is determination of the essence and features of agricultural innovations, assessment of problems and analysis of factors that prevent the introduction of innovations in agriculture. Research methodology. The study used methods: system analysis and generalization (to study and generalize wages in Ukraine), statistical (to reflect the features of the organization and remuneration of agricultural enterprises through a system of absolute and relative indicators), analysis of time series, structural changes (for analysis and identification of trends in wages), comparison (comparison of economic indicators), tabular (visual display of research results in the form of tables).

Results of the research. The economic essence of innovative activity in agriculture is revealed. It is noted that the essence of innovative activity in the agrarian sector of the economy is the development and implementation of progressive farming methods in agricultural production, which are based on the methods of efficient production of products, the use of a new generation of technology, the use of a new personnel policy taking into account the accumulated scientific and innovative potential. The expediency and necessity of the introduction and implementation of advanced innovative technological processes for the development of agro-industrial production and obtaining economic and social effects have been determined. As a result of the generalization of information on the essence and meaning of agricultural innovations, the features of their implementation in agriculture, the main directions of using innovative technologies in crop and animal husbandry were revealed. An analysis of the factors hindering the introduction of innovations in agriculture was carried out. It was established that they are primarily limited financial opportunities, lack of qualified personnel and unformed markets for innovative products. Proposals have been made to eliminate them, including by means of state regulation. Conclusions. The use of advanced innovative and technological processes is a priority area of ​​agricultural development aimed at the dynamism of agro-industrial production. This, in turn, contributes to the increase in sales volumes, the growth of capital equipment and labor productivity, the increase in the profitability of work, will affect the socio-economic development of rural areas and the economic stability of the state. Therefore, the development of measures for the implementation and effective use of innovative technologies in order to obtain an economic and social effect becomes important

Keywords: innovations, agricultural enterprises, introduction of innovations, technical and technological support, socio-economic growth, financial support.

 

Постановка проблеми. Однією з актуальних проблем агропромислового комплексу України на сьогоднішній день є посилення конкурентної боротьби на ринку сільськогосподарської продукції та інтеграція України в міжнародний економічний простір, що зумовлює необхідність формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку сільського господарства. Саме аграрними підприємствами нині створюється майже третина валового внутрішнього продукту. Але водночас сільськогосподарське виробництво в Україні за продуктивністю й ефективністю відстає від країн Європейського Союзу [9, c.49]

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах значною мірою визначається широким використанням у виробництві вітчизняних і світових досягнень науково-технічного прогресу, стратегічна роль в якому належить інноваційній діяльності. Сутність інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки полягає у розробці і впровадженні в аграрне виробництво прогресивних методів ведення господарства, в основі яких лежать методи ефективного виробництва продукції, застосуванні нового покоління техніки, використанні нової кадрової політики з врахуванням накопиченого наукового та інноваційного потенціалу. Результатом впровадження інновацій є збільшення обсягів реалізації продукції, зниження її собівартості, продукції, зростання капіталооснащенності виробництва та продуктивності праці, підвищення рентабельності роботи й інших виробничо-фінансових показників діяльності сільськогосподарських підприємств та соціально-економічного розвитку сільських територій. На сьогодні саме інноваційна діяльність є фундаментом стабільного й ефективного економічного зростання як окремо взятої галузі, так і країни загалом. Все це робить обрану тему актуальною для дослідження.

Вихідні передумови. Теоретичні та практичні питання інноваційного розвитку сільського господарства набули широкого висвітлення в межах економічної науки. Актуальним проблемам різних аспектів інновацій, економічної сутності інноваційного розвитку присвячені праці багатьох вітчизняних вчених.  Найбільш відомими є праці С. А. Володіна [2], М. А. Полегенької [9], О. В. Кота [5], Дудара Т. [3], О. І. Яновської [14], О. В. Шубравської [4], В. Я. Месель-Веселяка [10], Н. П. Чорної [12], П. Т. Саблука [10] та ін.

В роботах вчених розкриваються питання теорії, методології формування засад інноваційного розвитку виробничої сфери, що передбачають вивчення аспектів інноваційного розвитку сільського господарства. Разом із тим до тепер невирішеною залишається низка актуальних питань організаційно-економічного плану щодо інноваційного забезпечення аграрних підприємств.

Метою статті є визначення сутності та особливостей аграрних інновацій, оцінювання проблем і аналіз чинників, що перешкоджають впровадженню інновацій в сільському господарстві.

Виклад методики і результатів дослідження. Методологічною основою дослідження є системний метод. Для огляду наукових публікацій дослідників щодо проблем аграрних інновацій  використано монографічний метод; для визначення стану розвитку АПК та впровадження інновацій в агропромисловий комплекс – методи порівняння та опису; для теоретичних узагальнень і висновків –абстрактно-логічний метод.

Сільське господарство робить вагомий внесок у розвиток сучасної Україні, формуючи 10,8 відсотків валової доданої вартості та біля 45 відсотків від вітчизняного експорту. У ньому використовується основних засобів вартістю понад 540 млрд грн, господарюючі суб'єкти користуються 41,3 млн га сільськогосподарських угідь. В сільському господарстві виробляється на 612 млрд грн продукції [7]. При цьому частка інноваційно активних організацій, що здійснюють технологічні інвестиції в аграрному секторі, становить лише 0,1–0,2% від їх загальної кількості [1, с. 16].

Сутність інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки полягає у розробці і впровадженні в сільськогосподарське виробництво прогресивних методів ведення господарства, в основі яких лежать методи ефективного виробництва продукції, застосуванні нового покоління техніки, використанні нової кадрової політики з врахуванням накопиченого наукового та інноваційного потенціалу. Інноваційні процеси в сільськогосподарському виробництві мають свою специфіку. Вони відрізняються різноманіттям регіональних, галузевих, функціональних, технологічних і організаційних особливостей.

Оскільки в аграрній сфері основним фактором виробництва є земля, то ця сфера виробництва має низку специфічних особливостей порівняно з іншими галузями, зокрема: тісний зв'язок із відтворенням живих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів), сезонний характер виробництва, залежність від природних і кліматичних умов, різні технології виробництва продукції рослинництва і тваринництва, розрив у часі між створенням нових розробок і їх масовим освоєння, високий рівень ризиків тощо [5].

У дослідженнях О.І. Янковської [14] виділено п'ять особливостей інноваційного процесу в сільському господарстві: 1) тривалий процес розробки новації; 2) інновації носять, як правило, покращувальний характер; 3) дослідження живих організмів; 4) провідна роль науково-дослідних установ; 5) залежність від природної зони та клімату.

На думку Г.М. Саранчука, основними особливостями інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві є: 1) різноманітність сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, вагома різниця в технологіях їх виробництва; 2) значна диференціація окремих регіонів країни за агротехнологічними умовами виробництва; 3) залежність використовуваних у сільському господарстві технологій від природних умов; 4) розпорошеність сільськогосподарського виробництва на значній території; 5) велика різниця в періодах виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції; 6) відособленість сільськогосподарських товаровиробників від наукових установ, що займаються виробництвом науково-технічної продукції; 7) відсутність організаційно-економічного механізму передачі досягнень науки сільськогосподарським товаровиробникам [11].

Чорна Н. П. крім зазначених особливостей формування і розвитку інноваційного процесу у сільському господарстві додає ще і наявність великої різноманітності типів виробництва за різними організаційно-правовими формами та формами власності, розмірами, спеціалізацїєю, підпорядкованістю, кооперацією; великою залежністю технологій виробництва в сільському господарстві від природно-кліматичних умов, дорожно-транспортних мереж, віддаленості від постачальницьких центрів і ринків збуту продукції і інших факторів; відособленістю сільськогосподарських товаровиробників, віддаленістю від інформаційно-консультаційних служб і організацій, які виробляють науково-технічну продукцію;  різним соціально-освітній рівнем робітників сільського господарства; відсутністю чіткого і науково обумовленого організаційно-економічного механізму передачі досягнень науки сільськогосподарським товаровиробникам і як наслідок, суттєвим відставання галузі по освоєнню інновацій у виробництві [6].

Узагальнюючи дослідження особливості інноваційної діяльності в сільському господарстві можна стверджувати, що рівень інноваційного розвитку підприємств галузі залежить не лише від фінансових чинників, таких як висока вартість інновацій, які не завжди економічно виправдані чи організаційно-економічних, таких як відсутність механізму передачі новацій у виробництво, спеціалізації та відособленості сільськогосподарських товаровиробників, а насамперед природніх (ґрунтово-кліматичні умови, зональне розташування підприємств, взаємозв’язок з живими організмами). Поєднання цих чинників суттєво стримує впровадження інновацій в сільському господарстві.

Зважаючи на те, що ефективність агропромислового виробництва визначається взаємодією науки і практики впровадження у виробництво передових інноваційних технологій, основними напрямами інноваційного розвитку аграрного сектора можуть бути:

• формування наукоємного виробничого процесу;
• створення та дієвість інноваційної структури;
• технологічне та технічне оновлення галузі;
• впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів;
• створення та впровадження у виробництво високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, нових порід тварин і птиці;
• стимулювання агроекологічної діяльності, зокрема, розвитку альтернативного органічного агровиробництва;
• формування високоосвічених професійних кадрів [10].

В економічній літературі зустрічається велика кількість класифікацій інновацій. Н. П. Чорна інновації у сфері аграрного виробництва поділяє на управлінські, технологічні та маркетингові. Управлінські інновації спрямовані на оптимізацію сфери управління агропромисловим комплексом як на загальнодержавному й регіональному, так і на локальному рівнях. Маркетингові інновації пов'язані із доведенням агропромислової продукції до споживача і включають як засоби ціноутворення, логістики, так і власне рекламу. В тім технологічним надає першочергового значення у забезпеченні продовольчої безпеки, оскільки вони дозволяють забезпечити усі її аспекти шляхом використання досягнень сучасного науково-технічного прогресу [12].

Петренко Л. А. , Шевченко Р. В. в контексті дослідження інновацій в рослинництві виокремлюють чотири групи інновацій:  техніко-технологічні, організаційно-економічні, соціально-управлінські та інформаційні, стверджуючи, що діяльність підприємств сфери рослинництва – це не лише вирощування зерна, а й сучасна організація та інформаційне забезпечення господарської діяльності, частіше за все, не лише одного сільгосппідприємства, а декількох (в складі агрохолдингу), що мають діяти злагоджено та ефективно [8].

Техніко-технологічні інновації в рослинництві об'єднують всі новації – біологічні, хімічні, технічні та технологічні інновації. До біологічних  належать селекційно-генетичні інновації, спрямовані на підвищення продуктивності рослин та якості продукції, в тому числі за рахунок більш раціонального використання ґрунтових та кліматичних ресурсів. Хімічні інновації спрямовані на розробку найменш шкідливих для навколишнього середовища добрив для підвищення врожайності рослин, а також гербіцидів та пестицидів для боротьби з небажаною рослинністю та шкідниками. Технологічні інновації спрямовані на зменшення виробничих витрат та підвищення якості продукції. А технічні – на введення нових машин, механізмів, проведення автоматизації у галузі рослинництва, введення нових джерел енергії, що вказує на їх нерозривний зв'язок з технологічними інноваціями.

Техніко-технологічні інновації в рослинництві охоплюють такі напрями: оновлення автопарку на техніку не старше 10 років; використання багатоопераційних машин; обладнання всієї техніки комп’ютеризованою системою управління; використання широкозахватної техніки; використання ресурсозберігаючих технологій обробітку ґрунту; впровадження енергозберігаючих технологій; застосування інтеграційних технологій боротьби з шкідниками та бур’янами; біологізація землеробства; розробка препаратів підготовки сировини до посіву; розробка комбінованих добрив; розробка стійких до хвороб сортів зерна; розробка високоврожайних сортів зерна; гуміфікація ґрунту.

Важлива роль відведена і організаційно-економічним інноваціям. Їх функція зводиться до впровадження нових організаційних механізмів для переробки, зберігання та реалізації продукції, нових методів залучення фінансування та удосконалення управління підприємством. Основними напрямами організаційно-економічних інновацій є: удосконалення норм виробітку; розробка/освоєння ефективних збутових каналів; розробка технологічних карт; вихід на нові сегменти ринку; залучення нових інвестицій; торгівля на світовій біржі; удосконалення державного та законодавчого регулювання галузі; збільшення пільг та кредитів від держави; розвиток інфраструктури для розвитку інновацій в рослинництві.

Соціально-управлінські інновації насамперед пов'язані з політикою соціальної відповідальності і полягають у введенні нових методів управління персоналом, розробці нових методів мотивації та прогресивних способів розрахунку заробітної плати. До них відносять: використання альтернативних джерел енергії; зменшення використання хімічних добрив; удосконалення форм оплати праці; удосконалення режимів роботи та відпочинку працівників; удосконалення механізму мотивації персоналу; розробка стратегії управління відповідно до специфіки галузі.

Четвертою групою інновацій є інформаційні: вони пов'язані з впровадженням новітніх підходів щодо забезпечення сільськогосподарських підприємств необхідною інформацією про актуальний стан посівів, рух транспортних засобів, діяльність робітників тощо. Ці інновації в епоху діджиталізації дають підприємствам нові можливості контролювати, оптимізувати та удосконалювати власні бізнес-процеси. Інформаційними інноваціями в сільському господарстві є:  обладнання всіх транспортних засобів GPS; використання квадрокоптерів для спостереження за посівними площами; використання карткової пропускної системи; використання геоінформаційних систем; автоматизація контролю витрат ресурсів; автоматизація перевірки зерна в лабораторії.

Розвиток науково-технічного прогресу та активізація інноваційних процесів в рослинництві відображається  у запровадженні нових технологій вирощування агрокультур, систем обробітку ґрунтів, технологій зберігання виробленої продукції. Популярними стають технології «нульового» обробітку ґрунтів, «точного» землеробства, системи паралельного водіння агротехніки та внесення добрив для захисту рослин, яке базується на GPS-навігації. Новітні техніко-технологічні рішення пов'язані також з селекційною роботою та генною інженерією, органічним землеробством, мікрозрошенням, космічними інформаційними технологіями; нанотехнологіями.

Особливої популярності набувають технології генної інженерії та використання генетично модифікованих організмів (ГМО). Це надає існуючим рослинам нових ознак: стійкість проти шкідників, гербіцидів; до несприятливих ґрунтовокліматичних умов; здатність синтезувати біопестициди; нейтралізувати токсичні речовини, що знаходяться у ґрунті, воді тощо. Органічне сільське господарство передбачає відмову від використання мінеральних добрив і пестицидів, а також застосування стимуляції біологічної активності ґрунтів, а зрошення та осушення земель мінімізують залежність сільськогосподарського виробництва від умов природного вологозабезпечення. Нанотехнології дають можливість контрольованим чином створювати і модифікувати об'єкти, які мають принципово нові якості і дають змогу здійснити їх інтеграцію в повноцінно функціонуючі системи.

Суть інноваційних технологій, що стосуються тваринництва, полягає у впровадженні біотехнологій, селекційно-племінної роботи (спрямована на покращення породних якостей тварин за рахунок інтенсивного використання високопродуктивних, породних племінних плідників), систем годівлі (дає змогу нарощувати прирости живої маси худоби), техніко-технологічного забезпечення (оновлення технологічної бази ферм новітнім обладнанням для утримання тварин, системою подачі та розподілу кормів; сучасною доїльною технікою), ресурсозберігаючих технологій, що базуються на впровадженні повної автоматизації процесу, використанні робототехніки, створенні кормової бази, розведенні високопродуктивного поголів'я. Їх результати використовуються для поліпшення здоров'я тварин, удосконалення якості продуктів тваринництва, охорони довкілля та збереження генофонду.

Комплексні інновації можуть дозволити собі лише агропромислові інтегровані формування (агрохолдинги) або фінансово стійкі господарства. Основна ж кількість підприємств сільського господарства вимушена орієнтуватися на поелементне вдосконалення технологій виробництва та зберігання продукції, що пов'язане зі зміною кількості й параметрів робочих операцій та підвищенням їх якості [2].

Здійсненню інновацій  в сільське господарство перешкоджають [3, 4]:

• фінансові чинники: відсутність коштів у підприємств або групи підприємств, відсутність фінансування за межами підприємств, занадто високі витрати на інноваційну діяльність. У більшості випадків упровадження інновації є дорогим заходом, і підприємства, що виконують наукові дослідження і розробки, повинні вкладати кошти в технічне обладнання та заробітну плату висококваліфікованого персоналу; незначний вплив інновацій на результати діяльності підприємства. Ці витрати є досить високими і не гарантують швидку окупність;
•  інформаційні чинники: відсутність кваліфікованого персоналу, відсутність інформації про технології, відсутність інформації про ринки, труднощі знаходження партнерів інноваційної діяльності, відсутність ідей,  відсутність можливостей отримати кваліфіковану допомогу;
• ринкові чинники: на ринку домінують певні підприємства; незначний попит на інноваційні товари чи послуги.

Незважаючи на всі перешкоди інноваційний розвиток сільського господарства за сучасних умов є рушійною силою підвищення ефективності виробництва, необхідною умовою успішного розвитку сільськогосподарських підприємств, які за своїм природним потенціалом могли б посісти провідне місце серед аграрних підприємств країн ЄС. Але, на сьогодні, сільськогосподарські підприємства ще нездатні впроваджувати інновації у повсякденну роботу. Це пов'язано з відсутністю дієвих економічних стимулів, які б заохочували підприємства здійснювати технологічну модернізацію шляхом активного впровадження інновацій у виробництво. На сьогоднішньому етапі розвитку інноваційна діяльність сільськогосподарських підприємств потребує підвищення ефективності виробничої структури, посилення наукового та практичного інтересу до питань, які виникають у процесі здійснення інноваційної діяльності [9].

Досвід розвинених країн світу показує, що ключова роль у забезпеченні умов інноваційного розвитку, формуванні національної інноваційної системи належить державі, яка встановлює стратегічні цілі, забезпечує ресурсну підтримку, зокрема бюджетне фінансування, податкове стимулювання, кредитування тощо. Особливе значення у процесах функціонування національної інноваційної системи має організація та стимулювання процесів оновлення технологій, передачі наукових розробок із сфери знань у виробничу сферу, що досягається за допомогою розвитку системи освіти, ринку інтелектуальної власності, створення інноваційної інфраструктури, фінансового та податкового стимулювання науково-технічної діяльності [13].

Висновок. Використання передових інноваційно-технологічних процесів є пріоритетним напрямом розвитку сільського господарства, який спрямований на динамічність агропромислового виробництва. Це, в свою чергу, сприяє збільшенню обсягів продажу, зростанню капіталооснащенності та продуктивності праці, підвищенню рентабельності роботи, впливатиме на соціально-економічний розвиток сільських територій та економічну стабільність держави. Відтак важливого значення набуває розробка заходів впровадження та ефективного використання інноваційних технологій з метою отримання економічного та соціального ефекту.

На сьогодні існує багато проблем, які заважають ефективному й якісному інноваційному розвитку аграрної сфери країни, зокрема нестача фінансових ресурсів, недосконала нормативно-правова база, відсутність державної підтримки, кризові явища в сільському господарстві та багато  інших проблем. Проте, вдосконалення механізму управління інноваційною діяльністю сільськогосподарських підприємств, технічне та технологічне переоснащення сільськогосподарських підприємств, шляхом надання різних пільг, поліпшення фінансування, розширення консультаційних послуг, підвищення результативності наукових досліджень шляхом поліпшення матеріально-технічної бази, посилення кадрового забезпечення наукових колективів, інтеграція дрібних сільськогосподарських підприємств у великі виробничі структури дозволить покращити процес виробництва, ефективно використовувати внутрішні і залучати зовнішні інвестиції в інноваційну діяльність. Таким чином будуть створені сприятливі умови для інноваційного розвитку сільського господарства.

Список використаних джерел

1. Боліла С. Інноваційний розвиток аграрного сектора: проблеми та важелі державного впливу з їх вирішення. Проблеми нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності та шляхи їх вирішення : Конференція, (м. Київ, 27 верес. 2017 р.). Київ: КНУ імені Тараса Шевченка. С. 16-21;
2. Володін С. А. Теоретико-методологічні та організаційні засади інноваційного провайдингу на наукоємному аграрному ринку. Київ : ЗАТ «Нічлава». 2007. 384 с.;
3. Дудар Т.  Розвиток інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки України. Вісник Тернопільського національного економічного університету. 2019. №.1. С. 60-69;
4. Калачова І. В., Шубравська О. В., Пропокенко К. О. Інноваційна діяльність сільськогосподарських підприємств: перешкоди та напрями розвитку.  Статистика України. 2013, №1. С. 10-16;
5. Кот О.В. Теоретичні аспекти інноваційного розвитку аграрного сектору економіки та його організаційно-економічне забезпечення. Проблеми науки. 2009, № 9. С. 30-36;
6. Опружак С. С. Інноваційна діяльність в сільському господарстві. URL: http://naukam.triada.in.ua/index.php/konferentsiji/38-vosma-vseukrajinska-praktichno-piznavalna-konferentsiya-naukova-dumka-suchasnosti-i-majbutnogo/90-innovatsijna-diyalnist-v-silskomu-gospodarstvi ;
7. Офіційний сайт Державної служби статистики України. URL : http:/ /ukrstat.gov.ua;
8. Петренко Л. А., Шевченко Р. В. Інновації в рослинництві: актуальні напрями та показники ефективності впровадження. Агросвіт, 2019. №4. С. 42-50;
9. Полегенька М. А. Особливості інноваційної діяльності в агропромислових підприємствах України. Агросвіт. 2017, №6. С. 49-54;
10. Саблук П. Т., Месель-Веселяк В. Я., Федоров М. М. Аграрна реформа в Україні (здобутки, проблеми і шляхи їх вирішення). Економіка АПК.  2013.  № 12.  С. 3–13;
11. Саранчук Г.М. Інноваційний розвиток сільського господарства як основа підвищення його конкурентоспроможності.  Інноваційна економіка. 2010, № 1. С. 26-32;
12. Чорна Н. П. Стратегічні вектори інноваційного розвитку сільського господарства України. Економіка та держава. 2015. №7. С. 22–25;
13. Щуревич Л. М. Інноваційні перспективи в розвитку аграрного сектору в Україні. Інвестиції: практика та досвід. № 10 2018, стор. 101 – 105;

14. Янковська О.І. Інноваційний процес у сільському господарстві . Наука і економіка: науково-теоретичний журнал Хмельницького економічного університету. 2009, № 4 (16), Т. 2. С. 54-58

References

1. Bolila S. (2017). Innovatsiynyy rozvytok ahrarnoho sektora: problemy ta vazheli derzhavnoho vplyvu z yikh vyrishennya [Innovative development of the agricultural sector: problems and levers of state influence to solve them]. Problems of regulatory and legal support of innovation and ways to solve them: Conference. Kyiv: Taras Shevchenko National University;
2. Volodin S. A. (2007). Teoretyko-metodolohichni ta orhanizatsiyni zasady innovatsiynoho provaydynhu na naukoyemnomu ahrarnomu rynku [Theoretical and methodological and organizational principles of innovation provision in the science-intensive agricultural market]. Kyiv: CJSC Nichlava. (in Ukrainian);
3. Dudar T. (2019). Rozvytok innovatsiynoyi diyalʹnosti v ahrarnomu sektori ekonomiky Ukrayiny [Development of innovation activity in the agricultural sector of Ukraine's economy]. Bulletin of Ternopil National Economic University, №1. pp. 60-69;
4. Kalachova I. V., Shubravska O. V., Propokenko K. O. (2013). Innovatsiyna diyalʹnistʹ silʹsʹkohospodarsʹkykh pidpryyemstv: pereshkody ta napryamy rozvytku [Innovative activity of agricultural enterprises: obstacles and directions of development]. Statistics of Ukraine, №1. pp. 10-16;
5. Kot O.V. (2009). Teoretychni aspekty innovatsiynoho rozvytku ahrarnoho sektoru ekonomiky ta yoho orhanizatsiyno-ekonomichne zabezpechennya [Theoretical aspects of innovative development of the agricultural sector of the economy and its organizational and economic support]. Problems of science, № 9. pp. 30-36;
6. Opruzhak S. S. Innovatsiyna diyalʹnistʹ v silʹsʹkomu hospodarstvi [Innovative activity in agriculture]. Retrieved from