НАПРЯМКИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ В СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

УДК 657.1

НАПРЯМКИ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ЛІКАРІВ В СУЧАСНИХ СОЦІАЛЬНО ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ

DOI: 10.36994/2707-4110-2022-6-33-02

Банковська Н. В., магістр Університету «Україна»[1]

Summary. Health care and education are the two spheres in the country that have the greatest impact on its socio-economic development, the nation's health and the country's labor and combat potential, and, like no other, need support in training and retraining doctors throughout their professional life. activities. In addition, quality medical care is an indicator of the availability of a sufficient number of highly qualified medical personnel. The COVID-19 pandemic and martial law have led to significant structural problems changes in the form of education in postgraduate education institutions.

Keywords: postgraduate education, medicine, educational services, health care, clinical profile, scientific and pedagogical workers

DIRECTIONS OF POSTGRADUATE EDUCATION OF DOCTORS IN MODERN SOCIO-ECONOMIC CONDITIONS

N. V. Bankovska, master of the University "Ukraine"

.

 Вступ. Охорона здоров`я і освіта - дві сфери в державі, які найвагоміше впливають на її соціально-економічний розвиток, здоров’я нації, трудовий, а також бойовий потенціал країни та, як ніякі інші, - потребують підтримки в підготовці кадрів і підвищення кваліфікації лікарів протягом всієї професійної діяльності. Крім того, якісна медична допомога населенню є показником наявності достатньої кількості висококваліфікованих медичних кадрів.  Пандемія COVID-19 та воєнний стан призвели до значних структурних змін у формі навчання у закладах післядипломної освіти. Дистанційне та змішане навчання з використанням інформаційно-комп’ютерних технологій допомагає лікарям та лікарям-інтернам реалізовувати власні освітні цілі.

Основна частина. В сучасних соціально-економічних умовах провідні наукові лікувально-діагностичні заклади охорони здоров’я (що входить до найкращих Європейських центрів з надання високоспеціалізованої допомоги за показниками кількості та якості наданої медичної допомоги та крім клінічного профілю вирішує багатопрофільні завдання. У сучасному освітньому просторі України науково-дослідні установи,  як і навчальні заклади (в т. ч. заклади післядипломної освіти), стали повноправними суб’єктами ринкової економіки, отримали право самостійно визначати напрями свого розвитку, цілі і методи їх досягнення  В зв’язку з цим, з 2015 року відповідно до Постанова КМУ № 1187 від 30.12.2015 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти" (зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №347 від 10.05.2018р.) наукові установи та заклади охорони здоровя розпочали активно самостійно провадити та постійно розширювати ліцензовану освітню діяльність (яку розпочинали ще з моменту створення, як клінічні бази для кафедр  закладів вищої медичної освіти та післядипломної освіти лікарів).

Основною метою і  завданнями післядипломної освіти лікарів інституту є набуття широкого спектру якісних мультидисциплінарних знань лікарям, що включає не тільки широке впровадження теоретичної, практичної і самостійної роботи лікаря-інтерна чи лікаря-слухача, а й безпосередній доступ до дистанційної освіти та безперервний професійний розвиток протягом усього життя за різними формами навчання.

Для забезпечення виконання поставлених завдань щодо забезпечення надання якості і ефективної післядипломної освіти, наукові інститути мають потужну базу необхідних ресурсів (кадрових, матеріальних, інформаційних, наукових, навчально-методичних тощо) організацію навчального процесу відповідно до вимог щодо внутрішнього забезпечення якості післядипломної освіти в наукових інститутах сфери охорони здоров’я складається з таких процедур і заходів, передбачених Законом України «Про вищу освіту»:

1)   здійснення моніторингу та періодичного перегляду освітніх програм;

2)   проміжний та заключний контроль лікарів-слухачів, лікарів-інтернів,

3)   забезпечення підвищення кваліфікації наукових та науково-педагогічних працівників інституту;

4)   забезпечення наявності необхідних ресурсів для організації освітнього процесу, у т. ч. самостійної роботи лікарів, інтернів, за кожною освітньою програмою;

5)   забезпечення наявності інформаційних систем для ефективного управління освітнім процесом,

6)   забезпечення публічності інформації про освітні програми та кваліфікації тощо.

Наукові установи галузі охорони здоров’я мають потужний високо фаховий кадровий науковий та науково-педагогічний потенціал,  що дозволяє вирішувати найбільш актуальні проблеми з багатьох спеціальностей клінічного профілю. В Інститутах  працюють високоспеціалізовані фахівці, академіки НАМН та НАН України, член-кореспонденти НАМН України,  заслужені лікарі України, в освітньому процесі задіяні  доктори та кандидатів медичних наук, високо спеціалізовані фахівців-експертів світового рівня. Крім внутрішніх викладачів в інститутах галузі охорони здоров’я викладають науково-педагогічні працівники з інших столичних медичних закладів вищої та післядипломної освіти.

Наукові інститути галузі охорони здоров’я мають власну базу інформаційних ресурсів та навчально-методичного забезпечення. Науковими та науково-педагогічними працівниками видаються власні посібники (які повністю чи частково відтворюють освітні програми циклів спеціалізації за профільними спеціальностями, десятки нововведень, розроблені методичні рекомендації, унікальні методрозробки, які впроваджені в освітній процес у сфері післядипломної освіти. Постійно розробляються фахові механізми розробки та впровадження методичного супроводу, а також його удосконалення  працівниками  освітніх та наукових структур на основі типових (а на даний момент примірних) програм, затверджених МОЗ України з врахуванням локальних протоколів надання медичної допомоги інституту. За весь час своєї науково-практичної діяльності фахівці Інститутів розробляють та активно впроваджують в освітню діяльність унікальні методи та розробки оперативного лікування хворих, які не мають аналогів в Україні та світовій практиці, зокрема унікальних (наприклад, малоінвазивних інтервенційних), втручань, що дозволяє зменшити кількість калічащих втручань, післяопераційних ускладнень та поліпшити медичну і соціальну реабілітацію хворих; також розроблені і активно впроваджуються методики унікальних методів малоінвазивних втручань у вагітних, дітей, осіб похилого віку з ургентною патологією, методики пластичних операцій та методів трансплантації органів у дорослих і дітей і можливості застосування їх методик проведення в освітньому процесі.

Наукові установи активно співпрацюють та обмінюються практичним досвідом з іншими закладами охорони здоров’я та науково-дослідними медичними інститутами НАМН України, МОЗ України, підвідомчими закладами, медичними університетами,  медичними центрами (різних форм власності). Інститутами проводиться активна міжнародна співпраця  з різними медичними і науковими установами з більш ніж 20 країнами та з провідними вченими світу, що також сприяє обміну практичним досвідом фахівців.

Наукові заклади сфери медичної галузі, в зв’язку з державною підтримкою і фінансуванням прогресивного наукового напрямку, мають власну потужну базу матеріально-технічного забезпечення: найсучаснішу апаратуру та діагностичне, анестезіологічне, хірургічне  забезпечення, використання високотехнологічних спеціальних методрозробок діагностики та лікування хірургічних (в т. ч. кардіохірургічних та кардіологічних) захворювань,  наявність спеціалістів високої  кваліфікації, які стажувалися в провідних клініках світу, що не тільки сприяють скороченню терміну стаціонарного лікування хворих, але й активно передають свій досвід молодим колегам, що забезпечує їх підвищення кваліфікації, безперервний професійний розвиток на освітніх заходах (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 р. № 725» Про затвердження Положення про систему безперервного професійного розвитку медичних та фармацевтичних працівників) та забезпечує високий рівень післядипломної освіти лікарів.

Освітня діяльність наукових інститутів сфери охорони здоров’я на сьогоднішній день охоплює напрямки підвищення кваліфікації лікарів на циклах тематичного удосконалення та спеціалізації за основними спеціальностями, а також післядипломну освіту з навчання в інтернатурі за 23 спеціальностями передбаченими  Положенням про інтернатуру відповідно до наказу МОЗ України від 22 червня 2021 року № 1254 (зі змінами),  у кількостях, відповідно до ліцензованого обсягу на рік чи на період навчання, в основному, на умовах платних послуг). Підготовка випускників медвузів в інтернатурі, проводиться за типовими чи примірними навчальними планами та програмами, затвердженими МОЗ України для кожної спеціальності. В сучасних умовах, в навчальну програму  включені додаткові практичні заняття з надання екстреної, а також високоспеціалізованої допомоги пацієнтам (в рамках додаткових та суміжних навчальних програм) проходять також навчання з військово-медичної підготовки, військово-спеціальної підготовки, організації невідкладної медичної допомоги при надзвичайних ситуаціях, в т.ч. практичний курс з бойової травми. В найближчій перспективі планується збільшити кількість циклів тематичного удосконалення, особливо за хірургічним напрямком, зокрема, по бойовій травмі, а також провадити цикли підвищення кваліфікації за спеціальністю «Трансплантологія», «Вірусологія», «Інфекційні хвороби», «Медичного права» як найбільш актуальні в сучасних умовах епідемічної небезпеки та воєнного стану.

Як приклад, на базі ДУ «НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України» в процесі планування і виконання освітнього процесу  роботи у 2021/2022 роках  на циклах тематичного удосконалення та спеціалізації підвищили кваліфікацію понад 500 лікарів. Під час введення в країні воєнного стану освітній процес переведений на дистанційну та змішану (для лікарів та лікарів-інтернів хірургічного профілю) форми навчання; з особливим акцентом на відпрацюванні практичних навичок, маніпуляцій та складних технік; збільшена кількість лекцій в он-лайн режимі, проводяться безкоштовні курси та вебінари, семінари та цикли тематичного удосконалення (в рамках обміну практичним досвідом) між фахівцями інститутів. На даний момент в очній та заочній частині інтернатури за спеціальністю: «Хірургія», «Анестезіологія та інтенсивна терапія», «Внутрішні хвороби» на різних курсах навчається більше 80 лікарів-інтернів. В кінці кожного циклу чи розділу програми в інтернатурі (для виявлення рівня і якості отриманих знань і навичок лікарів та лікарів-інтернів), проводиться проміжний або заключний контроль знань і вмінь.

 Специфіка сучасних технологій навчання науково-педагогічними працівниками наукових установ передбачає насичення освітнього процесу елементами розвитку лікарського мислення, відточення практичних навичок та вмінь на семінарських та практичних заняттях з лікарями-інтернами представлених спеціальностей з послідовним колективним розбором та аналізу на семінарах складних клінічних випадків, ускладнень, ризиків та інтерпретуванням отриманих результатів, що в загальному обсязі базується на застосуванні різноманітних методичних підходів.

Для забезпечення освітнього процесу інформаційними та навчально-методичними засобами і матеріалами в інститутах сфери охорони здоров’я створюються і працюють постійно діючі  навчально-методичні комісії, на засіданні яких  (з залученням зовнішніх фахівців) розробляються та оновлюються навчальні плани і програми циклів підвищення кваліфікації лікарів, в яких впроваджуються сучасні тенденції та передові методики світової та вітчизняної  медицини, застосовуються інноваційні психолого-педагогічної підходи і педагогічний досвід, що спрямовані на підвищення фахової майстерності викладачів з метою підвищення ефективності і якості навчання слухачів. 

Висновки. В сучасних умовах в наукових установах сфери охорони здоров’я безперервно проводиться  розробка і впровадження в освітню діяльність нових навчальних планів і програм циклів тематичного удосконалення лікарів, запровадження нових форм безперервного професійного розвитку, а також моніторинг якості підвищення кваліфікації лікарів та підготовки лікарів-інтернів не залежно від форм навчання (відповідно до процедур і заходів, передбачених нормативно-правовими документами, насамперед Законом України «Про вищу освіту»).

В ДУ «НІССХ імені М. М. Амосова НАМН України», який проводить освітню діяльність з перших днів свого заснування (як клінічна база кількох провідних медичних вузів), а з 2019 року – самостійно, як окремий структурний підрозділ закладу вищої освіти у сфері післядипломної освіти лікарів, маючи потужну базу необхідних ресурсів (кадрових, матеріальних, інформаційних, наукових, навчально-методичних тощо) - післядипломна освітня діяльність на достатньо високому рівні, відповідно до сучасних вимог і тенденцій розвитку національної та світової економіки та освіти, внутрішнього контролю освітньої діяльності в інституті та якості підготовки фахівців на всіх етапах навчання та на всіх (державному, міжнародному (європейському) рівнях.

Списoк використаної літерaтури

1. Адамова І. Дистанційне навчання: сучасний погляд на переваги та проблеми / І. Адамова, Т. Головачук // Витоки педагогічної майстерності: зб. наук. праць. – Полтава : Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, 2012. – Вип. 10. – С. 3–6.
2. Лист МОН України від 02 листопада 2020 року № 1/9-609 «Щодо організації дистанційного навчання». – [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://www.mon.gov.ua/ua/npa/shodo-organizaciyi-distancijnogonavchannya
3. Особливості функціонування системи внутрішнього забезпечення якості вищої освіти у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України / М. М. Корда, А. В. Чорномидз, А. Г. Шульгай, А. І. Машталір // Медична освіта. – 2020. – № 4. – С. 32–37.
4. Прибилова В. М. Проблеми та переваги дистанційного навчання у вищих навчальних закладах України / В. М. Прибилова // Проблеми сучасної освіти : зб. наук.-метод. праць. – Х. : Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2013. – Вип. № 4. – С. 27–36.
5. Штихно Л. В. Дистанційне навчання як перспективний напрям розвитку сучасної освіти / Л. В. Штихно // Молодий вчений. – 2016. – № 6 (33). –С. 489–495.
6. Долинський Є.В. Дистанційне навчання – одна з прогресивних форм підготовки фахівців. Теоретичні питання культури, освіти та виховання: зб. наук. пр. Вип. 42 / За заг. ред. проф. Матвієнко О. В. К.: Вид. центр КНЛУ, 2010. С. 202–207.
6.  

References:

1. Adamova I. Dystantsiyne navchannya: suchasnyy pohlyad na perevahy ta problemy / I. Adamova, T. Holovachuk // Vytoky pedahohichnoyi maysternosti: zb. nauk. pratsʹ. – Poltava : Poltavsʹkyy natsionalʹnyy pedahohichnyy universytet imeni V. H. Korolenka, 2012. – Vyp. 10. – S. 3–6.

2. Lyst MON Ukrayiny vid 02 lystopada 2020 roku № 1/9-609 «Shchodo orhanizatsiyi dystantsiynoho navchannya». – [Elektronnyy resurs] – Rezhym dostupu do resursu: https://www.mon.gov.ua/ua/npa/shodo-organizaciyi-distancijnogonavchannya

3. Osoblyvosti funktsionuvannya systemy vnutrishnʹoho zabezpechennya yakosti vyshchoyi osvity u Ternopilʹsʹkomu natsionalʹnomu medychnomu universyteti imeni I. YA. Horbachevsʹkoho MOZ Ukrayiny / M. M. Korda, A. V. Chornomydz, A. H. Shulʹhay, A. I. Mashtalir // Medychna osvita. – 2020. – № 4. – S. 32–37.

4. Prybylova V. M. Problemy ta perevahy dystantsiynoho navchannya u vyshchykh navchalʹnykh zakladakh Ukrayiny / V. M. Prybylova // Problemy suchasnoyi osvity : zb. nauk.-metod. pratsʹ. – KH. : Kharkivsʹkyy natsionalʹnyy universytet imeni V. N. Karazina, 2013. – Vyp. № 4. – S. 27–36.

5. Shtykhno L. V. Dystantsiyne navchannya yak perspektyvnyy napryam rozvytku suchasnoyi osvity / L. V. Shtykhno // Molodyy vchenyy. – 2016. – № 6 (33). –S. 489–495.

6. Dolynsʹkyy YE.V. Dystantsiyne navchannya – odna z prohresyvnykh form pidhotovky fakhivtsiv. Teoretychni pytannya kulʹtury, osvity ta vykhovannya: zb. nauk. pr. Vyp. 42 / Za zah. red. prof. Matviyenko O. V. K.: Vyd. tsentr KNLU, 2010. S. 202–207..