ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ В УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ

УДК 37.07

 

ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПІДХОДІВ В УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМИ ЗАКЛАДАМИ

 

DOI: 10.36994/2707-4110-2022-6-33-10

 

Яковець О.П., аспірант спеціальності «Економіка»,

Університет «Україна» ^[1]

 

Анотація. В статті підкреслюється необхідність використання інноваційних підходів в управлінні навчальним закладом. Визначені потреби суспільства у зв’язку з його інформатизацією та глобалізацією. Узагальнена думка вчених щодо складу управлінських інновацій. Виокремлені методи щодо вибору підходу в управлінні навчальним закладом. Зазначені чинники, що впливають на впровадження нововведень як основи поліпшення роботи навчального закладу.

Ключові слова: інновація, інноваційні методи, інноваційні підходи, управлінська інновація, навчальний заклад.

 

INTRODUCTION OF INNOVATIVE APPROACHES TO THE MANAGEMENT OF EDUCATIONAL INSTITUTIONS

Yakovets O.P., graduate student in the specialty "Economics", University "Ukraine"

Abstract. The article emphasizes the need to use innovative approaches in the management of the educational institution. The needs of society in connection with its informatization and globalization have been identified. Generalized opinion of scientists on the composition of managerial innovations. Methods for choosing an approach in the management of an educational institution are singled out. The factors influencing the introduction of innovations as a basis for improving the work of the educational institution are indicated.

Innovation is one of the dominant trends in the development of education. The transition to new educational standards, integration into the European and world educational space have brought to the fore the problem of innovative management of the educational process in secondary schools. Innovation as the ability to renew, openness to the new began to be considered by educational institutions as a leading characteristic. It is the problem of choosing an approach to innovative management of the educational institution that is becoming more and more acute for educators and forces them to intensify their efforts for the sake of competitiveness.

Innovative activity in an educational institution is always in a relationship of unity and struggle of opposites with optimal functioning. Thus, on the one hand, the well-established structure of the educational institution, provided with highly professional staff, good material and technical conditions, is based on innovations that hinder its stability and do not always bring positive results. On the other hand, to maintain high performance, competitiveness in the market of educational services is impossible without innovative changes. The introduction of new, new innovative approaches always carries an element of risk. But an even greater risk is the abandonment of innovation.During the innovation activity and the choice of the approach of educational innovation the role of the manager grows, and his personal qualities and position, professional skill, innovative competence, innovative culture determine the fate of the educational institution. The success of choosing an innovative approach is determined by innovation management. Innovation management contributes to the system of innovation, the creation of a single information field about innovation, increasing innovation competence and innovation culture of teachers, creates a favorable investment climate and competitiveness of the institution.

Keywords: innovation, innovative methods, innovative approaches, managerial innovation, educational institution.

 

Постановка проблеми. Інноваційність є однією з домінуючих тенденцій розвитку сфери освіти. Перехід на нові освітні стандарти, інтеграція у європейський і світовий освітній простір актуалізували проблему інноваційного управління навчально-виховним процесом у загальноосвітніх навчальних закладах. Інноваційність як здатність до оновлення та відкритість до нового стала розглядатися навчальними закладами як провідна характеристика. Саме проблема вибору підходу щодо інноваційного управління навчальним закладом дедалі гостро стає перед освітянами і змушує їх активізувати свої зусилля заради конкурентоздатності.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. У наукових роботах Г. Дмитренка, Ю. Конаржевського, В. Коростельова, Є. Павлютенкова розкривається сутність освітнього менеджменту та зміст діяльності менеджера освіти [3; 5]. Ґрунтовні дослідження, присвячені проблемі інноваційних підходів до педагогічного менеджменту, належать Г. Єльниковій, Л. Даниленко, Г. Дмитренко та інші [7]. Педагогічні технології як сукупність підходів в управлінні навчальними закладами досліджували Н. Кузьміна, Н. Тализіна, В. Монахов, М. Кларін, І. Прокопенко, В. Євдокимов.

Тим не менш важливим є подальше вивчення різноманітності інноваційних підходів в освітньому процесі, їх узагальнення та удосконалення відповідно вимогам сьогодення.

Мета статті. Узагальнення підходів щодо вибору методу управління в освітній інновації та обґрунтування необхідності вибору інноваційних підходів в управлінні навчальним закладом.

Виклад основного матеріалу. Процеси глобальних змін, що відбуваються на сучасному етапі розвитку всього українського суспільства і освіти зокрема, вимагають нових підходів до управління навчальними закладами. Пріоритетними серед них є впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що мають забезпечити доступність та ефективність освіти, удосконалення навчально-виховного процесу, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в інформаційному суспільстві.

Якісна освіта є пріоритетом будь-якої держави. Сучасне інформаційне суспільство потребує:

• фахівців, здатних до ефективного застосування ІКТ у власній професійній діяльності;
• розвитку кожної особистості у площині формування власної життєвої траєкторії;
• відстеження та керування динамікою прогресу у сфері навчання, професійної чи соціальної самореалізації;
• соціально активних громадян, які об’єднуються у спільноти, впливають на власне життя та життя держави [1].

Професіоналізація керівників вимагає особливої уваги за нових умов управління освітнім процесом у сучасних навчальних закладах, де вони відіграють найважливішу роль у впровадженні інновацій.

Менеджмент освіти - це вид управлінської діяльності, який складається із сукупності засобів, методів та форм впливу на особистості та колектив з метою ефективного функціонування освітньої галузі. А людина, яка володіє цими знаннями та вміннями, - це менеджер.

Під терміном “інновація” - розуміємо „нововведення, цілеспрямовану зміну, яка викликає перехід системи з одного стану до іншого. Інноваційна освітня діяльність відповідає процесам внесення якісно нових елементів в освіту’’ [4].

  Як вважають учені, до управлінських інновацій слід віднести сучасні економічні, психологічні, діагностичні, інформаційні технології, які дають змогу створити відповідні умови для оперативного й ефективного прийняття керівником управлінського рішення.

У сукупності управлінських інновацій, що впроваджуються в навчальних закладах, виділяються: модернізовані зміст, форми й методи управлінської діяльності керівника, громадсько-державні, регіональні, модульні, проектні моделі управління.

  Практика педагогічної діяльності свідчить, що колектив на чолі з керівником має визначитися, які це будуть зміни за інноваційним потенціалом: удосконалення, раціоналізація, модернізація, оптимізація; принципово нові, радикального характеру технології навчання, виховання, розвитку молоді, організації педагогічного процесу, управління закладом освіти.

  Поняття “технології”, як сукупності підходів освітньої інновації, в педагогічних дослідженнях має різні визначення. Виходячи з етимології слова (з грец. techne - мистецтво, майстерність, уміння і logos - слово, учіння), поняття “навчальна технологія” або “технологія навчання” визначається як цілісний педагогічний процес засвоєння керівниками знань’’ [4].

  ЮНЕСКО відзначає, що, технологія навчання, інноваційні підходи–«…це в загальному розумінні системний метод створення, застосування і визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти» [4].

  Серед  основних  ознак поняття технологічності, різноманітності підходів освітньої інновації можна виділити:

1) постановка та виконання конкретних цілей;

2) використання системи раціональних способів у досягненні поставлених цілей навчання;

 3) система науково обґрунтованих дій активних учасників процесу навчання;

4) взаємодія і цілісність трьох компонентів: організаційної форми, дидактичного процесу та кваліфікації педагога;

 5) проектування навчального процесу та гарантований кінцевий результат;

6) педагогічна система, яка підвищує ефективність навчання через використання відповідних засобів;

7) системний метод організації процесу навчання й засвоєння знань через взаємодію технічних і людських ресурсів.

  Таким чином, можна стверджувати, що навчальний підхід - це цілісний алгоритм організації ефективного засвоєння знань, умінь і навичок, яка характеризується оптимальною комбінацією основних навчальних компонентів (зміст, прийоми й методи, форми й засоби), із урахуванням вимог наукової організації праці, збереження і зміцнення здоров’я суб’єктів навчання, що забезпечує досягнення запланованих навчально-виховних результатів.

Значне і поширене місце серед підходів в освітній інновації займають ігрові підходи вибору інновацій для певної навчальної інституції. Так, виокремлюють наступні методи щодо вибору підходу в управлінні навчальним закладом:

1)  Сценарій (від італійського - scenario) означає сюжетну схему, тобто детальний план здійснення чогось. Сценарій інноваційної діяльності – це послідовність логічно пов’язаних між собою епізодів щодо вибору та впровадження інновацій. Метод сценаріїв передбачає створення групи людей, які беруть участь і виборі та подальшій реалізації інновації, з’ясовують потенційні наслідки, умови впровадження. Головна мета методу сценаріїв полягає у висвітленні гіпотетичної майбутньої ситуації, пов’язаної з інновацією.

2) Ділова гра. Можливості ігрових форм роботи невичерпні: вони дають шанс випробувати себе в різних ролях; відтворюють структури та функції управлінської діяльності в моделі гри; розвивають сам процес спілкування; створюють умови для розкриття індивідуальності, прояву творчості, кмітливості. Ознаками гри слід вважати, передусім, наступні: створення певних умов; створення ситуації невизначеності; неможливість повної формалізації ситуації; динамічність, зміни обставин, умов; наявність зворотних зв’язків ведучого гри з її учасниками.

3) Метод Дельфі - це груповий метод прогнозування, який передбачає дослідження, під час якого виключається пряма взаємодія між членами групи і проводиться індивідуальне опитування експертів з використанням індивідуальних анкет для з’ясування їх думок щодо гіпотетичних подій. Основні особливості методу: - повна відмова від безпосередніх особистих контактів між експертами; - забезпечення експертів необхідною інформацією; - проведення декілька турів опитування; - доведення до відома експертів інформації про результати дослідження після кожного етапу.

4) Екстраполяція – це метод дослідження, який передбачає розповсюдження висновків, які одержані з результатів спостережень за однією частиною явища, на іншу частину. Основним передбаченням буде те, що середовище не зміниться, тобто стан процесу в недавньому минулому є моделлю цього стану в недалекому майбутньому [4].

   Слід підкреслити, що спільними рисами інноваційних підходів є діяльність педагогів на діагностичній основі, психологізація педагогічного процесу, диференціація та індивідуалізація навчання й виховання, атмосфера співробітництва та психологічного комфорту, моніторинг навчального процесу, підвищена увага до потреб та запитів учнів.

    Основними принципами відбору інноваційних технологій є перспективність, демократичність, гуманістичність, інтегративність, реалістичність, цілісність, керованість, економічність, актуальність. Оцінювати новації доцільно за трьома основними критеріями: актуальність, корисність, реалістичність.

Актуальність новацій пов’язана з можливістю й необхідністю розв’язати певну проблему саме зараз. Проблема означає невідповідність між реальним станом справ і бажаним, між об’єктивно існуючими проблемами й можливостями їх вирішити. Проблема стає актуальною, коли постає необхідність розв’язати протиріччя для досягнення певної мети діяльності й конкретних результатів. Корисність новацій зумовлюється такими показниками:

а) інноваційний потенціал;

б) надійність та вірогідність очікуваних результатів;

в) перспективність та подальший попит на інновацію.

Можливість реалізувати новацію передбачає аналіз ресурсного, кадрового, програмно-методичного, матеріально-технічного та інших видів забезпечення [4].

Слід зазначити, що інноваційні підходи утворюють нові моделі управлінської діяльності:

1) системний підхід;

2) ситуаційний підхід;

3) програмне управління;

4) цільове управління;

5) програмно-цільове управління;

6) управління за кінцевим результатом;

7) кібернетичне управління;

8) діалогічне, колегіальне управління;

9) управління розвитком закладу освіти;

10) управління якістю освіти та безліч інших.

Слід мати на увазі, що на впровадження нововведень як основи поліпшення роботи навчального закладу впливають такі чинники:

1. Зовнішні чинники інноваційної політики: замовлення суспільства на освітні результати; демографічні показники; фінансування освіти.

2. Характерні риси інноваційної практики на місцевому рівні: традиції інноваційних спроб; навчання керівників закладів освіти управляти інноваційними процесами.

3. Характерні риси інноваційної діяльності на рівні навчального закладу: дії менеджера закладу щодо поширення новацій.

4. Характерні ознаки нововведення: потреба змін; зрозумілість і комплексність сфери змін; якість і наявність умов для змін; характер рішень про зміни [2].

Управління впровадженням нових технологій передбачає врахування таких особливостей:

а) цілеспрямованість управління процесом упровадження технологій: розробку політики керівництва на період упровадження технологій;

 б) утвердження серед педагогів переконання в необхідності використання нової технології та її ефективності;

в) організацію технологічного моніторингу інновації.

  Основними напрямами інновації управлінської діяльності керівника-менеджера навчального закладу можна вважати:

• концептуальність в управлінні закладом;
• цільовий підхід до управління;
• психологізація управління;
• моделювання структури управління, створення швидкодіючих технологій та механізмів управлінської діяльності;
• побудова рухливої структури горизонтальних зв’язків;
• приведення функцій управління у відповідність до завдань освітнього закладу [7].

Висновки. Інноваційна діяльність у навчальному закладі завжди перебуває у відношеннях єдності та боротьби протилежностей з оптимальним функціонуванням. Так, з одного боку, налагоджений уклад навчального закладу, що забезпечений високопрофесійними кадрами, гарними матеріально-технічними умовами, опирається нововведенням, які перешкоджають його стабільності та не завжди приносять позитивні результати. З іншого боку, підтримати високі результати діяльності, конкурентоспроможність на ринку освітніх послуг неможливо без інноваційних змін. Упровадження нового, нових інноваційних підходів завжди несе в собі елемент ризику. Але ще більшим ризиком є відмова від інноваційної діяльності. Під час інноваційної діяльності і вибору підходу освітньої інновації зростає роль менеджера, а його особистісні якості та позиція, професійна майстерність, інноваційна компетентність, інноваційна культура визначають долю навчального закладу. Успішність вибору інноваційного підходу зумовлюється інноваційним менеджментом. Інноваційний менеджмент сприяє системній інноваційній діяльності, створенню єдиного інформаційного поля про інноваційну діяльність, підвищенню інноваційної компетентності та інноваційної культури педагогів, формує сприятливий інвестиційний клімат та конкурентоспроможність навчального закладу.

Список використаних джерел

1. Баханов К. О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: монографія. Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, ЛТД”, 2005. 384 с.
2. Ельбрехт О. М. Адаптивне управління навчальним процесом. Харьков: Вид. група “Основа”, 2005.128 с.
3. Калініна Л. М. Моделі управлінської діяльності керівника школи Педагогічні інновації: ідеї, реалізації, перспективи: зб. наук. Праць. Київ: Логос. 2000. 308 с.
4. Мармаза О. І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. Харьков: Видав. гр. “Освіта”. 2004. 204 с.
5. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті. Київ: Вид-во “Шкільний світ”. 2004.36 с.
6. Л. Даниленко, Л. Карамушки. Освітній менеджмент : навчальний посібник. Київ: Шкільний світ. 2003. 400 с.
7. Оцінювання та вибір педагогічних інновацій: теоретико-практичний аспект / За ред. Л. І. Даниленко. Київ: Логос. 2001.185 с.

References

1. Bakhanov K. O. Suchasna shkilʹna istorychna osvita: innovatsiyni aspekty: monohrafiya. Donetsʹk: TOV “Yuho-Vostok, LTD”, 2005. 384 s.

2. Elʹbrekht O. M. Adaptyvne upravlinnya navchalʹnym protsesom. Kharʹkov: Vyd. hrupa “Osnova”, 2005.128 s.

3. Kalinina L. M. Modeli upravlinsʹkoyi diyalʹnosti kerivnyka shkoly Pedahohichni innovatsiyi: ideyi, realizatsiyi, perspektyvy: zb. nauk. Pratsʹ. Kyyiv: Lohos. 2000. 308 s.

4. Marmaza O. I. Innovatsiyni pidkhody do upravlinnya navchalʹnym zakladom. Kharʹkov: Vydav. hr. “Osvita”. 2004. 204 s.

5. Natsionalʹna doktryna rozvytku osvity u KHKHI stolitti. Kyyiv: Vyd-vo “Shkilʹnyy svit”. 2004.36 s.

6. L. Danylenko, L. Karamushky. Osvitniy menedzhment : navchalʹnyy posibnyk. Kyyiv: Shkilʹnyy svit. 2003. 400 s.

7. Otsinyuvannya ta vybir pedahohichnykh innovatsiy: teoretyko-praktychnyy aspekt / Za red. L. I. Danylenko. Kyyiv: Lohos. 2001.185 s.